Самарін Дмитро Вікторович. Умови розвитку затяжної діареї після перенесеної гострої кишкової інфекції та підходи до лікування у дітей першого півріччя життя

brief description

Самарін Дмитро Вікторович. Умови розвитку затяжної діареї після перенесеної гострої кишкової інфекції та підходи до лікування у дітей першого півріччя життя: Дис... канд. мед. наук: 14.01.13 / Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика. - К., 2002. - 139арк. - Бібліогр.: арк. 120-139

Самарін Д.В. Умови розвитку затяжної діареї після перенесеної гострої кишкової інфекції та підходи до лікування у дітей першого півріччя життя. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 інфекційні хвороби. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2002.
Дисертація присвячена вивченню умов розвитку затяжної діареї після перенесеної гострої кишкової інфекції у дітей першого півріччя життя, дослідженню можливості корекції цього стану з використанням безлактозних та низьколактозних сумішей, пробіотиків.
Встановлено, що частота переходу гострої діареї в затяжну складає 11,65%. Вперше доведено, що основною причиною розвитку затяжної діареї є формування вторинної лактазної недостатності.
З’ясовано, що найбільш ефективним підходом до лікування дітей перших 6 місяців життя з затяжною секреторною діареєю є використання безлактозної суміші, що сприяє швидкому припиненню діареї.

У дисертації теоретично узагальнені основні способи та запропоновано нове вирішення задачі лікування затяжної секреторної діареї у дітей перших 6 місяців життя.

Частота виникнення затяжної секреторної діареї у дітей перших 6 місяців життя після перенесеної ГКІ складає 11,65%.
Передумовами розвитку затяжної секреторної діареї у дітей перших 6 місяців життя є ускладнений преморбідний фон, а також штучний спосіб вигодовування.
Під час затяжної секреторної діареї зберігається активація системи нейтрофільних гранулоцитів (підвищені інтенсивність фагоцитозу та стимульований НСТ-тест), характерні для розпалу ГКІ.
Одужання дітей з затяжною секреторною діареєю супроводжувалося підвищенням вмісту sIgA у слині.
Основним патогенетичним механізмом розвитку затяжної секреторної діареї після перенесеної ГКІ, у дітей перших 6 місяців життя є вторинна лактазна недостатність, її виявляють практично в усіх дітей, про що свідчить зниження рН випорожнень, ефективність безлактозної дієти.
Перебіг затяжної секреторної діареї супроводжується змінами у складі мікрофлори дистальних відділів товстого кишечнику, призначення пробіотиків скорочує тривалість затяжної діареї.
В лікуванні затяжної секреторної діареї ефективне використання безлактозних та низьколактозних сумішей.