Сас Леся Михайлівна. Зміни холінергічної регуляції серця при експериментальному тироксиновому токсикозі та їх корекція

brief description

Сас Леся Михайлівна. Зміни холінергічної регуляції серця при експериментальному тироксиновому токсикозі та їх корекція: дис... канд. мед. наук: 14.03.04 / Тернопільська держ. медична академія ім. І.Я.Горбачевського. - Т., 2004

Сас Л.М. Зміни холінергічної регуляції серця при експериментальному тироксиновому токсикозі та їх корекція. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04-патологічна фізіологія. Тернопільська державна медична академія імені І.Я.Горбачевського МОЗ України, Тернопіль, 2004 р.
Дисертація присвячена вивченню особливостей змін холінергічних процесів у серці щурів з тироксиновим токсикозом та розробці методів їх експериментальної корекції.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення проблеми, що торкається з’ясування співвідносної ролі холінергічного й адренергічного відділів вегетативної нервової системи у формуванні серцевого ритму при тироксиновому токсикозі, особливостей обміну АХ та вмісту магнію в міокарді гіпертиреоїдних щурів, змін чутливості серця до стимуляції блукаючих нервів в динаміці розвитку тироксинового токсикозу. У роботі наведено нове вирішення наукової задачі, яка полягає в розробці й обґрунтуванні принципів корекції серцевого ритму при тироксиновому токсикозі шляхом активації холінергічних впливів Доведено, що в умовах гіпертиреозу відбувається перебудова вегетативної регуляції серця переважно за рахунок ослаблення вагусних впливів, що, на нашу думку, є головним патогенетичним механізмом розвитку синусової тахікардії. Обмеження регуляторних впливів з боку блукаючих нервів виникає внаслідок зниження рівня АХ в холінергічних терміналях. Зменшення вмісту магнію в міокарді при гіпертиреозі поглиблює енергетичний дефіцит тиреотоксичного серця. Результати апробації розроблених методів фармакологічної корекції серцевого ритму за допомогою метіоніну й холіну можуть бути використані для розробки методів лікування хворих з гіпертиреозом.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у з’ясуванні особливостей холінергічної регуляції серця, обміну ацетилхоліну в міокарді й патогенетичних механізмів синусової тахікардії при експериментальному тироксиновому токсикозі. Отримані дані свідчать про доцільність використання при гіпертиреозі з метою попередження серцевих аритмій фармакологічних засобів, здатних підвищити активність парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Розроблено й апробовано в експерименті методи корекції холінергічних процесів у серці тварин з тироксиновим токсикозом.
1. Стан гіпертиреозу характеризується перебудовою холінергічно-адренергічних взаємовідносин і зміщенням вегетативного балансу в бік симпатикотонії за рахунок одночасних різноспрямованих змін тонусу симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи. Провідне значення в перебудові вегетативної регуляції серця при гіпертиреозі має ослаблення холінергічної імпульсації і втрата блукаючим нервом домінуючої ролі у формуванні серцевого ритму. Обмеження холінергічних регуляторних вливів ми вважаємо головним патогенетичним механізмом розвитку синусової тахікардії при гіпертиреозі.
2. При тироксиновому токсикозі знижується ефективність негативно-хронотропних реакцій серця на електричну стимуляцію блукаючого нерва, що свідчить про зниження базового рівня ацетилхоліну в нервових терміналях, які формують синаптичні контакти з пейсмекерними клітинами синоатріального вузла.

Затруднення реалізації регуляторних впливів блукаючого нерва на серцевий ритм в умовах гіпертиреозу супроводжується підвищенням чутливості М-холінорецепторів кардіоміоцитів провідної системи, що можна розцінювати як компенсаторну реакцію, спрямовану на забезпечення ефективного парасимпатичного контролю серця при обмеженні синтезу медіатора.
У тварин з експериментальним тироксиновим токсикозом, порівняно з контролем, зменшується вміст ацетилхоліну в міокарді, причому в передсердях відбуваються більш глибокі зміни, особливо на 10-ту добу гіпертиреозу (на 74,8 %, Р<0,001), ніж у шлуночках (на 40,3 %, Р<0,01). Нерівномірність зменшення ацетилхоліну в передсердях і шлуночках серця поглиблює функціональну неоднорідність провідної системи і сприяє появі аритмій.
При тироксиновому токсикозі зменшення вмісту ацетилхоліну в міокарді не супроводжується статистично значущим зниженням активності ключового ацетилхолінсинтезуючого ферменту холінацетилтрансферази (у передсердях на 14,9 %, Р>0,5; у шлуночках на 47,4 %, Р>0,1), тому ці зміни не можна розглядати як головний фактор обмеження синтезу ацетилхоліну в тиреотоксичному серці. Холінестеразна активність міокарда при гіпертиреозі знижується (у передсердях на 44,6 %, Р<0,001; у шлуночках на 48,8 %, Р<0,001), що має компенсаторний характер і сприяє збереженню запасів ацетилхоліну в синаптосомах.
Експериментальний тироксиновий токсикоз характеризується зменшенням вмісту магнію в міокарді передсердь (на 23,3 %, Р<0,001) і шлуночків (на 18,3 %, Р<0,001), що поглиблює енергетичний дефіцит міокарда, зумовлений прямою дією надлишку тиреоїдних гормонів, і негативно позначається на синтезі ацетилхоліну й реалізації вагусних впливів на серце.
Холін при парентеральному введенні й метіонін при введенні per os стимулюють синтез ацетилхоліну в серці контрольних і гіпертиреоїдних тварин і підсилюють холінергічну ланку автономної регуляції серця, на що вказує збільшення вмісту медіатора в міокарді й зменшення частоти серцевого ритму. Проте, за умов тироксинового токсикозу ступінь включення холіну в синтез медіатора нижчий, ніж у контрольних тварин, особливо у передсердях.

8. Холін і метіонін можуть бути використані як фармакологічні засоби стимуляції синтезу ацетилхоліну в міокарді та як метод управління синусовим ритмом в експериментальних умовах, особливо в поєднанні з АТФ.