Сас Наталія Миколаївна. Тенденції професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління (теоретико-методологічний аспект)

brief description

Сас Наталія Миколаївна. Тенденції професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління (теоретико-методологічний аспект).- Дисертація д-ра пед. наук: 13.00.04, Черкас. нац. ун-т ім. Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2015.- 547 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В. Г. КОРОЛЕНКА
На правах рукопису
САС НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА
Гриф Прим. №
УДК 378.22.091.311: 001.895 (043.5)
ТЕНДЕНЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО ІННОВАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ (теоретико-методологічний аспект)
13.00.04 - теорія та методика професійної освіти
Дисертація
на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук
Науковий консультант:
Г риньова Марина Вікторівна, доктор педагогічних наук, професор
Полтава - 2015
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 5
ВСТУП 6
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО ІННОВАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ 27
1.1. Професійна підготовка майбутніх керівників навчальних закладів як педагогічна проблема 27
1.2. Компетентнісний підхід як базис професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління 55
1.3. Вивчення педагогічного досвіду підготовки до інноваційного управління магістрів за спеціальністю «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом» 79
Висновки до І розділу 104
РОЗДІЛ ІІ. ПРЕДМЕТНИЙ ЗМІСТ І ЗМІСТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО ІННОВАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ 107
2.1. Концепція інноваційного управління навчальними закладами 107
2.2. Змістове забезпечення професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління 139
Висновки до ІІ розділу 167
РОЗДІЛ ІІІ. ВИЯВЛЕННЯ Й АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО ІННОВАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ 175
3.1. Сутність тенденцій розвитку професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління у ВНЗ 175
3.2. Характеристика сучасних тенденцій у підготовці майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління 200
Висновки до ІІІ розділу 211
РОЗДІЛ ІУ. СИСТЕМА МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО ІННОВАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ 213
4.1. Структура професійної діяльності майбутнього керівника навчального закладу з інноваційного управління 213
4.2. Характеристика НМК модуля «Основи інноваційного управління навчальними закладами» 240
4.3. Педагогічні засоби, які вможливлюють підвищення рівня професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління 260
4.4. Проектування професійного образу випускника магістратури за спеціальністю 18010020 «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом» підготовленого до інноваційного управління 299
4.5. Модель професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління 309
Висновки до ІУ розділу 332
РОЗДІЛ V. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЗАСТОСУВАННЯ МОДЕЛІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО ІННОВАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ 336
5.1. Критерії, показники й рівні сформованої компетентності з інноваційного управління в майбутніх керівників навчальних закладів 336
5.2. Організація та проведення науково-дослідницької роботи й експериментальної перевірки застосування моделі професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління 348
5.3. Аналіз результатів дослідницько-експериментальної роботи 364
Висновки до V розділу 381
ВИСНОВКИ 384
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 394
ДОДАТКИ 488

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВНЗ - вищий навчальний заклад.
ІУ - інноваційне управління.
ІУНЗ - інноваційне управління навчальними закладами.
КІУНЗ - компетентність в інноваційному управлінні навчальними закладами.
КНЗ - керівник навчального закладу.
МКНЗ - майбутній керівник навчального закладу.
МРОО - міжрегіональний освітній округ.
МШОО - міжшкільний освітній округ.
НВК - навчально-виховний комплекс.
НВО - навчально-виховне об’єднання.
НВС - навчально-виховне співтовариство.
НЗ - навчальний заклад.
НМК - навчально-методичний комплекс.
НМКД - навчально-методичний комплекс дисципліни.
НРК - Національна рамка кваліфікацій.
РОО - районний освітній округ.
ТОО - територіальний освітній округ.
УД - управлінська діяльність.
УНЗ - управління навчальними закладами.
ШОО - шкільний освітній округ.
ВСТУП
Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю створення умов для розвитку, самоутвердження й самореалізації особистості впродовж життя, що регламентоване в «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті», а також конкретизована в завданні інтенсифікованого, випереджувального інноваційного поступу освіти і науки. Одна з умов досягнення такої мети - наявність якісної професійної підготовки й підвищення рівня компетентності управлінців усіх рівнів. У Законі України «Про вищу освіту» (2014 р.), «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті», наказі Міністерства освіти і науки України № 998 від 31.12.2004 р. «Про затвердження концептуальних засад розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір» сформульовано завдання, що постають перед системою вищої освіти України в контексті міжнародних освітніх тенденцій і євроінтеграційних вимог. Зв’язок освіти через систему професійної підготовки й виховання з суспільством уможливлює оновлення змісту, форм та умов професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління, що повинна загалом оптимізувати перманентний розвиток навчальних закладів.
Унаслідок опрацювання проблеми професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління констатовано, що сучасні дослідники зосереджують увагу на окресленні, характеристиці та прогнозуванні тенденцій розвитку освіти в Україні. Так, еволюційні вектори у сфері вищої й середньої освіти, управлінської культури керівників загальноосвітніх шкіл, професійно-педагогічної підготовки студентів, ринку освітніх послуг в Україні й за кордоном студіюють В. Бех, М. Гриньова, Г. Єльникова, І. Зязюн, В. Луговий, Л. Наточий, В. Осадчий, Н. Сидорчук та ін.
Роль, вимоги, основні положення, завдання професійної підготовки в системі вищої педагогічної освіти викладено в роботах таких науковців, як
A. Алексюк, В. Андрущенко, В. Берека, О. Біда, О. Браславська, М. Згуровський, І. Зязюн, В. Кремень, А. Кузьмінський, Н. Ничкало,
B. Поліщук та ін.
Деякі аспекти втілення новацій в управлінську діяльність розробляють Т. Афасижев, Т. Вуджек, О. Грищенко, С. О’Доннел, Г. Кунц, М. Курба, В. Лазарєв, К. Лосєв, В. Ніколко, В. Петрусинський, М. Поташник, С. Рєпін, М. Робсон, В. Тешев, В. Трофімов, Л. Трофімова, Ф. Уллах та ін. Аналіз специфіки інноваційного управління навчальними закладами в Україні започаткований у працях таких дослідників, як Н. Василенко, Л. Даниленко,
О. Мармаза, Н. Погрібна та ін.
Проблеми професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів в умовах магістратури досліджують В. Берека, І. Бопко, М. Гриньова, О. Лебідь, Т. Толкова та ін.
Предметом уваги науковців у сфері вищої професійної освіти дедалі частіше постають питання підготовки управлінських кадрів, що провадять інноваційну діяльність: аналіз механізмів добору й підготовки менеджерів інноваційної діяльності (Є. Бодунов); характеристика системи і процесів інноваційної підготовки державних службовців (Л. Василенко); дослідження розвитку системи професійної перепідготовки менеджерів для підвищення ефективності інноваційної діяльності (В. Зінов); обґрунтування особливостей професіоналізму працівників підприємств, організацій, установ типу «організацій, які навчаються» (К. Нордстрем, Й. Ріддерстрале); осмислення підготовки резерву управлінських кадрів, становлення й розвитку професіоналізму педагога-керівника в системі неперервної педагогічної освіти, професійної компетентності керівника загальноосвітнього закладу (Б. Жебровський, А. Марон, А. Петренко, І. Чечель та ін.).
Необхідність і важливість спеціальної підготовки керівників
навчальних закладів (КНЗ) до діяльності в нових умовах, володіння новими методами управління обґрунтовано в дисертаціях українських авторів:
Н. Василенко «Підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до інноваційної діяльності» (2007 р.), В. Войчук «Формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу» (2006 р.), Л. Даниленко «Теоретико-методичні засади управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах» (2005 р.), Н. Погрібна «Педагогічні засади інноваційної управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу (2007 р.), Н. Романенко «Підготовка майбутніх менеджерів освіти до професійної діяльності в умовах інноваційного середовища» (2010 р.); Г. Тимошко «Підготовка претендентів на посаду директора школи з урахуванням регіональних умов функціонування загальної середньої освіти»; російських дослідників: І. Лазоренко «Підготовка керівників шкіл до управління інноваційними процесами на факультетах перепідготовки та підвищення кваліфікації» (1995 р.), А. Сімонова «Інноваційно орієнтована підготовка до педагогічного менеджменту в неперервній професійній освіті»
(2012 р.).
Аналіз наукового фонду послугував підґрунтям для висновку про те, що дослідження питань професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів (МКНЗ) до інноваційного управління перебуває лише на початковому етапі. При цьому чітко окресленими є «зони незнання» проблемної галузі, що потребують подальшого методологічного, теоретичного й науково-практичного розроблення. У сучасній теорії професійної підготовки фактично відсутні студії, присвячені комплексному, системному описові проблеми підготовки МКНЗ до інноваційного управління; не з’ясовано питання підготовки МКНЗ до інноваційного управління на основі компетентнісного підходу; бракує теоретичного обґрунтування інноваційного управління навчальними закладами (поняття, суб’єкт, об’єкти, мета, завдання, процес, принципи й інструменти реалізації). Унаслідок такого стану донині не схарактеризований зміст підготовки до інноваційного управління, що вимагає спеціальної рефлексії науково- практичних напрацювань.
Отже, аналіз нормативних і методичних джерел, досвіду керівників навчальних закладів нового типу, особливостей підготовки магістрів спеціальності «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом» доводить, що неопрацьованість нормативних документів з інноваційного управління навчальними закладами й відсутність його теоретичного обґрунтування зумовлюють невизначеність змісту підготовки, відсутність навчальних програм і навчально-методичного забезпечення для підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління та вимагають розв’язання окреслених суперечностей між:
— інтенсифікованими вимогами суспільства до професійної підготовки
(зокрема готовністю випускника магістратури за спеціальністю 8.18010020 (8.000009) «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом» до інноваційного управління) і змістом професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів в умовах магістерської програми «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом»;
— декларованою випереджувальною інноваційною підготовкою
управлінців усіх рівнів і змістом галузевих стандартів підготовки майбутніх керівників навчальних закладів;
— проголошеним інноваційним складником підготовки магістрів в
Україні й неопрацьованим змістом інноваційного складника управління навчальними закладами магістерської програми «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом»;
— регламентованим компетентнісним підходом до професійної підготовки у вищих навчальних закладах України і відсутністю розроблених на компетентнісній основі стандартів професійної діяльності керівників навчальних закладів та професійної підготовки (зокрема й з інноваційного управління) майбутніх керівників навчальних закладів;
— декларованою залежністю змісту професійної підготовки від потреб
професійної діяльності й відсутністю алгоритму досягнення єдності ланцюга (інноваційний складник професійної діяльності керівника навчального закладу - програма модулю (навчальної дисципліни) з інноваційного управління в підготовці магістрів спеціальності «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом»).
Актуальність порушеної проблеми, виокремлені суперечності, відсутність науково-теоретичних студій у теорії і практиці професійної освіти зумовили вибір теми дисертації: «Тенденції професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління (теоретико-методологічний аспект)».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до тематичного плану й загальної проблеми наукових досліджень кафедри педагогічної майстерності та менеджменту Полтавського національного педагогічного університету імені
В. Г. Короленка «Дослідження змістового компонента формування основ педагогічної майстерності майбутнього вчителя» (державний реєстраційний № 0197U000065).
Тема затверджена на засіданні вченої ради Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (протокол № 3 від 29 вересня 2011 року) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в НАПН України (протокол № 9 від 29 листопада 20011 року).
Об’ єкт дослідження: процес професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів в умовах магістратури за спеціальністю
8.18010020 «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом».
Предмет дослідження: зміст, форми й методи професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління в умовах магістратури за спеціальністю 8.18010020 (8.000009) «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом».
Мета дослідження - виявити, обґрунтувати, узагальнити тенденції професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління; розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити модель професійної підготовки фахівців у магістратурі зі спеціальності 8.18010020 (8.000009) «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом».
Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:
1) проаналізувати методологічні й теоретичні засади професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління в умовах магістратури;
2) узагальнити напрацювання щодо основ інноваційного управління (поняття, суб’єкт, об’єкти, мета, завдання, процес, принципи й інструменти реалізації);
3) виявити тенденції професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління на основі аналізу міжнародних документів і державних правових актів, що зумовлюють розвиток професійної освіти; філософсько-методологічних та теоретико- методичних джерел; педагогічного досвіду;
4) схарактеризувати компетентнісний підхід і компетентнісну сутність підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління;
5) вивчити й теоретично узагальнити структуру, компоненти, показники та рівні сформованості компетентності з інноваційного управління слухачів магістратури - майбутніх керівників навчальних закладів;
6) експериментально перевірити ефективність моделі професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління;
7) розробити і впровадити в практику професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління методичне забезпечення для викладання навчального модулю «Основи інноваційного управління навчальними закладами».
Провідна концептуальна ідея дослідження. Тенденції підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління витлумачені як зміни у вимогах до професійної підготовки студентів магістратури за спеціальністю «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом», детерміновані трансформаціями в потребах управління навчальними закладами, що зафіксовані в програмних документах, у теоретичних надбаннях науковців, у практиці викладання управлінських дисциплін у ВНЗ та управління навчальними закладами. Такі тенденції з більшою чи з меншою часткою ймовірності дають змогу передбачити
— формування практики інноваційного управління навчальними закладами;
— формування теорії інноваційного управління навчальними закладами;
— формування теорії та практики професійної підготовки майбутніх
керівників НЗ до інноваційного управління в межах навчання за магістерською спеціальністю «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом» у ВНЗ України.
Тенденції професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління схарактеризовані як спрямованість на такі зміни (у меті, предметному змісті, змістовому забезпеченні, педагогічних засобах, методах і прийомах, у кваліфікації викладачів), що вможливлять результат, адекватний до новоутворень у системі знань, умінь, навичок, у світогляді, в особистості студентів, стануть у майбутньому запорукою успішної професійної діяльності, а саме - досягнення випереджувального, інноваційного розвитку навчальних закладів.
Концепція дослідження. Професійна підготовка майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління містить методологічний, теоретичний і практичний концепти. Методологічний концепт дослідження ґрунтований на методолого-теоретичних підходах, а саме:
— системному, застосування якого допомагає розробити алгоритм
переведення потреб практики щодо втілення новацій в управлінні навчальними закладами до змісту професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів; модель професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління в умовах магістратури «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом»;
— особистісно орієнтованому, що вимагає визнання студента
магістратури як свідомого суб’єкта власної життєдіяльності та професійної підготовки; орієнтує фахову підготовку в галузі інноваційного управління на диференційовану педагогічну підтримку, активність, самостійність студента в здобутті актуальних знань, активну інтелектуальну й соціальну дію;
— культурологічному, який передбачає надання випускникові
магістратури «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом» статусу носія як інноваційної культури взагалі, так і конкретної професійної діяльності зокрема, інноваційного управління навчальним закладом; добір змісту й засобів цієї підготовки відповідно до світових і євроінтеграційних освітніх процесів;
— аксіологічному, що оптимізує вивчення процесу професійної підготовки з погляду виявлення його можливостей цілеспрямованого впливу на формування інноваційних управлінських цінностей майбутнього керівника навчального закладу (сприяння розвиткові суб’єктного потенціалу учня / студента; соціальна й моральна відповідальність за результати управлінських новацій; установка на розвиток власного інноваційного потенціалу і його використання для успішного втілення новацій в управління навчальним закладом, що в загальному вигляді має забезпечити перманентний розвиток навчальних закладів);
— інноваційному, згідно з яким професійна підготовка майбутніх
керівників навчальних закладів до інноваційного управління перебуває на етапі виявлення тенденцій (шляхом аналізу програмних документів, теоретичних надбань науковців; узагальнення досвіду управління навчальними закладами і практики викладання управлінських дисциплін у ВНЗ) та перевірки можливостей її цілеспрямованого формування;
— випереджувальному, що прогнозує не тільки врахування потреб
розвитку освітньої галузі, а й ліквідацію дисбалансу між рівнем підготовленості випускників і суспільними вимогами до них на основі проективних заходів (в аналізованому випадку - проектування підготовки до інноваційного управління в умовах магістратури зі спеціальності «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом»);
— компетентнісному, відповідно до якого компетентність з
інноваційного управління навчальними закладами є водночас складником професійної діяльності керівника навчального закладу й результатом професійної підготовки в магістратурі зі спеціальності «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом», маркує зміст професійної підготовки, оцінювальні засоби; засоби та форми організації навчального процесу;
— практико-діяльнісному, спрямованому на те, щоб організувати навчальну діяльність суб’єкта підготовки як активного суб’єкта пізнання,
праці, спілкування, власного професійного розвитку шляхом формування понятійного апарату, засвоєння когнітивних алгоритмів професійної діяльності, розв’язання проблемних, ситуаційних, творчих завдань, розвитку рефлексивності; самореалізації інтересів особистості як компетентного фахівця;
— маркетинговому, що підпорядковує фахову підготовку майбутніх
керівників навчальних закладів як споживачів освітніх послуг університету їхнім потребам, як професіоналів на ринку педагогічної праці та інноваційного управління навчальними закладами.
Теоретичний концепт становлять ідеї й наукові положення щодо практики інноваційного управління навчальними закладами, еволюції закладів нового типу, управління інноваційним розвитком системи освіти України (В. Астахова, В. Бех, Л. Даниленко, В. Гриценко, М. Кириченко,
B. Кремень, С. Ніколаєнко, А. Субетто); системно-інтегративних характеристик особистості, які детермінують інноваційну професійну діяльність людини (С. Рубінштейн, Л. Мітіна, О. Цедринський, М. Боткін, К. Нордстрем та Й. Ріддестрале); інноваційного складника професійної підготовки в умовах реформування й модернізації освіти та демократизації суспільства (Закон України «Про вищу освіту», «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті», Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Концептуальних засад розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національної рамки кваліфікацій» тощо); проблеми суб’єкта інноваційного управління навчальних закладів у межах педагогіки інновацій (М. Гриньова, Л. Даниленко, А. Крижанівський, В. Маслов, Л. Наточий, Н. Погрібна, Т. Панчук, С. Пєхарєва, А. Хуторський, Н. Юсуфбекова); компетентнісного підходу (Е. Коротков, В. Луговий, С. Мельник, В. Матросов, Н. Ничкало,
C. Трубачева); змісту й державних стандартів вищої освіти (В. Андрущенко,
В. Краєвський, А. Кузьмінський, О. П. Савченко, О. Я. Савченко); кредитно- модульної системи підготовки (О. Декалюк, В. Єрмоленко, М. Йохна, Л. Макарова, Дж. Рассел, Т. Туркот), диференційовано-діяльнісного, особистісно орієнтованого, аксіологічного підходів (Г. Балл, І. Бех, Є. Бондаревська, В. Лозова, О. Сухомлинська, Г. Троцко), що вможливлюють усвідомлення сутності досліджуваного феномену, обґрунтування системи професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління в умовах магістратури «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом».
Практичний концепт дослідження вмотивує потребу в експериментальній перевірці ефективності запропонованої моделі професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління, а також регламентує сукупність теоретико- методологічних засад, предметного змісту, змістового забезпечення, педагогічних засобів, прийомів і методів, комплексу оцінювальних засобів, цілеспрямоване застосування яких дає змогу досягти запланованого результату завдяки впровадженню модуля «Основи інноваційного управління», розробленому професійного образові випускника магістратури за спеціальністю 18010020 «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом», підготовленого до інноваційного управління.
Концептуальна ідея дослідження та її основні наукові положення послугували підставою для формулювання загальної гіпотези, що полягає у твердженні: професійна підготовка майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління може стати успішною, якщо будуть обґрунтовані основи теорії інноваційного управління, виокремлені основні посадові функції (основні компетентності) - результати навчання, розроблені оцінювальні засоби професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління, створене методичне забезпечення у вигляді НМК модуля «Основи інноваційного управління навчальними закладами», навчально-методичного посібника «Основи інноваційного управління навчальними закладами». Сукупність теоретико-методичних положень та організаційних заходів оптимізує ефективність упровадження професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління.
Загальну гіпотезу конкретизовано в часткових гіпотезах:
— теоретична концепція інноваційного управління навчальними
закладами допоможе окреслити предметний зміст професійної підготовки (модифікувати й уточнити поняття, виокремити суб’єкта, об’єкти, мету, завдання, процес і принципи інноваційного управління навчальними закладами; інструменти інноваційного управління (інноваційне управлінське рішення, інноваційна технологія управління, інноваційна організаційна форма) навчальними закладами; описати методики розвитку індивідуальної та групової сприйнятливості до нового; шляхи формування інноваційного середовища навчального закладу);
— професійну підготовку майбутніх керівників навчальних закладів до
інноваційного управління має забезпечити взаємозв’язок і взаємоузгодженість між предметним змістом, виокремленими посадовими функціями (компетентностями) - результатами навчання, оцінювальними засобами професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління, розробленим методичним забезпеченням у вигляді НМК модуля «Основи інноваційного управління навчальними закладами»;
— результатом застосування пропонованої моделі й методичного
забезпечення процесу підготовки майбутнього керівника навчального закладу до інноваційного управління стане підвищення рівнів сформованості компонентів професійної підготовки до інноваційного управління (сформованість понятійного апарату, володіння когнітивними алгоритмами професійної діяльності, успішне виконання ситуативних завдань, вияв наднормативної активності та рефлексивності) студентів магістратури - майбутніх керівників навчальних закладів;
— розроблене методичне забезпечення завдяки доборові традиційних та
інноваційних методів підготовки суттєво вплине на фахову компетентність керівників навчальних закладів, що реалізують інноваційне управління навчальними закладами.
Для виконання поставлених завдань і перевірки гіпотези використано комплекс методів:
— теоретичні — методи аналізу (історико-логічний, системний,
проблемно-цільовий, нормативно-порівняльний, контент-аналіз,
герменевтичний аналіз джерел, морфологічний і термінологічний, суцільний, монографічний, вибірковий аналіз, метод основного масиву, кількісний та якісний, крос-культурний аналіз) для порівняння у філософії, педагогіці, психології, соціології поглядів на різні аспекти порушеної проблеми, узагальнення теоретичних питань для опису понятійно-категорійного апарату, обґрунтування сутності, тенденцій, суперечностей, закономірностей і принципів підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до
інноваційного управління; хронологічний, ретроспективний методи — для
системного аналізу зарубіжного й вітчизняного педагогічного досвіду, виявлення взаємозв’язків минулого, сучасного та майбутнього стану професійної підготовки керівників навчальних закладів; теоретичного, функційно-структурного моделювання - для розроблення моделі професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління;
— емпіричні — рефлексивного проектування, узагальнення незалежних характеристик для індивідуалізації процесу підготовки; прогностичні
(експертного оцінювання, взаємооцінювання й самооцінювання, узагальнення характеристик компетентностей у кожній досліджуваній групі, шкалювання, ранжування), обсерваційні (прямі, побічні, включені, безпосередні та опосередковані спостереження, експериментальне спілкування, самоспостереження, взаємоспостереження) - для визначення рівня сформованості складників (та їхніх показників) компетентності майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління; комплексний педагогічний експеримент - для з’ясування ефективності застосування пропонованої моделі професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління; методи інтерпретації, узагальнення й репрезентування результатів, характеристики індивідуальних відомостей із підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління в процесі аналізу результатів у кожній із груп, діагностичні методики (наскрізне опитування, тестування, аналіз результатів навчальної діяльності); екстраполяційний і прогностичний методи - для розроблення засобів інтеграції навчальних курсів та програм практик, формулювання висновків, рекомендацій, окреслення перспектив подальшого розвитку професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління в умовах магістратури «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом»;
—методи математичної статистики — статистичне оброблення даних
та їх графічне відображення для кількісного і якісного аналізу емпіричних показників.
Наукова новизна одержаних результатів умотивована постановкою проблеми та способом її розв’язання: уперше виокремлено низку тенденцій в освіті України (формування практики інноваційного управління навчальними закладами; теорії інноваційного управління навчальними закладами; теорії та практики професійної підготовки майбутніх керівників НЗ до інноваційного управління в межах навчання за магістерською спеціальністю «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом»); розроблено алгоритм переведення потреб практики щодо втілення новацій в управлінні навчальними закладами до змісту професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів, що передбачає окреслення основних посадових функцій (основних компетентностей) - результатів навчання з інноваційного управління навчальними закладами; теоретичне обґрунтування інноваційного управління навчальними закладами; розроблення засобів оцінювання рівня компетентності (за складниками й показниками вияву) з інноваційного управління навчальними закладами; створення структури, змісту й навчально-методичного забезпечення для підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління в умовах магістерської програми «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом»; вибудувано авторську концепцію інноваційного управління навчальними закладами, витлумачено, зокрема, поняття інноваційного управління навчальними закладами, названо його суб’єкта, об’єктів, мету, завдання, процес і принципи реалізації; схарактеризовано такі інструменти інноваційного управління, як інноваційне рішення, інноваційна управлінська технологія, інноваційні організаційні форми управління; аргументовано методики розвитку індивідуальної та групової сприйнятливості до нового; формування інноваційного середовища навчального закладу, яке забезпечує предметний зміст професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів; доведено доцільність компетентнісного підходу, що водночас впливає на результативно-цільову спрямованість і стратегію підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління; розроблено структуру, компоненти, показники й рівні сформованості компетентності з інноваційного управління студентів магістратури - майбутніх керівників навчальних закладів; спроектовано професійний образ випускника магістратури «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом», підготовленого до інноваційного управління навчальним закладом; запропоновано модель професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів в умовах магістратури, що включає кілька блоків (теоретико-методологічний, цільовий, змістово-процесуальний, контрольно-оцінювальний, результативний); на основі компетентнісного підходу й модульної організації процесу навчання вдосконалено змістове забезпечення підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління в умовах магістратури зі спеціальності «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом» (розроблено структуру та зміст НМК модуля «Основи інноваційного управління навчальними закладами», диференційовано компетентності до кожної дидактичної одиниці, підготовлено завдання для поточного, проміжного й підсумкового контролю, описано методи та форми організації навчальної діяльності; форми індивідуальної і групової діяльності); дістали подальшого розвитку провідні наукові ідеї й концептуальні підходи, зафіксовані в процесі аналізу сучасного стану проблеми підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління в умовах магістратури «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом» у вітчизняній педагогічній науці і практиці.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в процесі дослідження виконаний науковий аналіз основних дефініцій, які пояснюють проблему й особливості процесу професійної підготовки майбутнього керівника навчального закладу до інноваційного управління; запропоноване авторське тлумачення понять «інноваційне управління навчальним закладом», «компетентність з інноваційного управління майбутніх керівників навчальних закладів», «тенденції професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління»; розроблена структура, компоненти, показники й рівні сформованості компетентності з інноваційного управління студентів магістратури - майбутніх керівників навчальних закладів; теоретично
обґрунтована компетентнісна модель професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління;
експериментально перевірена розроблена на теоретичному рівні модель професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління й система методичного забезпечення підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління, доведена їхня ефективність; модернізовані психолого-педагогічні та організаційно-методичні засади підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління.
Практичне значення роботи аргументоване трансформуванням теоретичних положень, висновків й узагальнень у практичний науково - методичний супровід процесу професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління в умовах магістратури за спеціальністю «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом». Матеріали дисертації можуть бути використані під час упровадження у ВНЗ ІІІ - IV рівнів акредитації інтегрованого навчального модуля «Основи інноваційного управління навчальними закладами», дидактичних одиниць цього навчального модуля: «Інноваційне управлінське рішення»,
«Інноваційна управлінська технологія», «Інноваційна організаційна структура та інфраструктури», «Розвиток сприйнятливості до нового суб’єкта й агентів інноваційного управління навчальними закладами», компетентностей у межах дидактичної одиниці, організаційно-методичного забезпечення теоретичних і п

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації науково обґрунтовані тенденції професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління. На основі узагальнення теоретичного доробку українських та зарубіжних учених, результатів аналізу практики втілення новацій в управління навчальними закладами, досвіду підготовки магістрів за спеціальністю «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом» з’ясовані теоретико-методологічні засади, розроблений предметний зміст і змістове забезпечення цілеспрямованої професійної підготовки студентів магістратури до виконання майбутньої професійної діяльності - інноваційного управління навчальними закладами. Емпіричні і статистичні результати підтвердили загальну й часткові гіпотези дослідження, засвідчили досягнення мети дослідницько-експериментальної роботи та виконання сформульованих завдань, а також послугували підставою для висновків.
1. Суспільна потреба в керівників, зокрема керівників навчальних закладів, їхній підготовці до інноваційного управління визрівала не одне десятиліття, перш ніж стала усвідомленою та втіленою у вимозі змінити традиційний погляд на систему професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів. Професійна підготовка майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління відповідає запитам і перспективам їхньої фахової діяльності. Як педагогічна проблема професійна підготовка майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління має системний характер, узгоджена з державними та європейськими документами в галузі вищої освіти, що регламентують виконання інноваційного складника професійної діяльності. Предметний зміст професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління (теоретичні знання, способи діяльності, досвід творчої діяльності й емоційно-оцінного ставлення в галузі інноваційного управління), змістове забезпечення згідно з педагогічними підходами, закономірностями та принципами добору змісту освіти, методичний супровід мають відповідати вітчизняним і загальносвітовим тенденціям освітньої теорії та практики щодо компетентнісної освітньої парадигми, необхідності узгодження стандартів професійної діяльності й стандартів професійної освіти, проектування модульних освітніх програм.
На основі логічного впорядкування послідовності застосування компетентнісного підходу, методики розроблення стандартів професійної діяльності, проектування модульних освітніх програм розроблено алгоритм переведення потреб практики щодо втілення новацій в управлінні навчальними закладами до змісту професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів в умовах магістратури за спеціальністю «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом». До структури алгоритму входять такі компоненти: виокремлення інноваційного управління як складника професійної діяльності керівника навчального закладу; добір й узагальнення інформації з основ інноваційного управління навчальними закладами; окреслення та опис трудових функцій - компетентностей (результатів навчання з інноваційного управління освітніми закладами); обґрунтування складника з інноваційного управління моделі випускника магістратури спеціальності «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом»; розроблення засобів діагностики рівня опанування компетентностей з інноваційного управління; створення модуля навчального плану підготовки майбутніх керівників навчальних закладів «Основи інноваційного управління навчальними закладами»; добір педагогічних умов і засобів, які оптимізують ефективність процесу підготовки.
2. На підставі узагальнення наукових напрацювань українських та зарубіжних авторів запропоновано концепцію інноваційного управління навчальними закладами (поняття, суб’єкт, об’єкти, мета, завдання, процес, принципи та інструменти реалізації). Як філософсько-методологічне обґрунтування закономірності інноваційного управління навчальними закладами в основу концепції покладено: тезу про необхідність зміни теорії та практики управління навчальним закладом в умовах мінливого, усе більш інтегрованого світу, інтенсифікованих глобальних проблем і криз (В. Кремень); принцип випереджувального розвитку та інноваційності як принципи організації й розвитку освітніх систем (В. Астахова); сутність опанування технологіями майбуттєтворення, випереджувального, інноваційного управління, що найближчим часом стануть базовими для формування керівників НЗ із погляду перспективи їхньої професійної діяльності (О. Субетто).
Інноваційне управління в системі освіти витлумачене як специфічна діяльність управлінського рівня (усеукраїнського, регіонального, місцевого, окремого навчального закладу), що має цілеспрямований характер і передбачає експериментальну перевірку ефективності й можливості застосування оригінальних управлінських рішень, нових управлінських принципів, функцій, технологій, організаційних структур, управлінських систем або їхніх компонентів. Сутність інноваційного управління полягає у втіленні новацій в управлінську діяльність (зі збереженням загальних закономірностей інноваційної діяльності, відтворенням особливостей управлінської діяльності). Мета інноваційного управління - неперервний поступ у розвитку суб’єктного, навчально-виховного, матеріально-технічного та управлінського потенціалів навчального закладу, що спрямований на досягнення відповідності рівня освіти випереджальним потребам суб’єктів навчально-виховного процесу. До завдань інноваційного управління навчальним закладом належать: аналіз розвитку управлінської системи, диференціація складників, які потребують удосконалення; розроблення, ухвалення, і реалізація інноваційних управлінських рішень; освоєння сучасних управлінських інноваційних технологій; реалізація заходів для розвитку персоналу; створення нових організаційних форм управління;
просування інноваційного процесу, прогнозування можливих перешкод та пошук шляхів їх подолання; моніторинг використання ресурсів, призначених для виконання функцій інноваційного управління. Об’єктами управлінських інновацій є компоненти управлінської системи, які зазнають цілеспрямованої зміни; відображають предметний аспект розвитку системи управління навчальним закладом. Інновація - це завжди результат зміни конкретного елемента системи. Вибір об’єктів інновацій не може бути довільним, оскільки ґрунтований на оцінюванні фактичного стану управлінської системи.
Унаслідок узагальнення основних етапів пошуку інноваційних змін; етапів процесу розроблення й ухвалення управлінського рішення щодо новацій; інституційного циклу управлінської діяльності; проектної технології, створено алгоритм перманентного введення інноваційних змін до управління навчальним закладом. Складники алгоритму: стандартизація, моніторинг, обрання політики впровадження змін, визначення генератора майбутніх ідей, формулювання проектної ідеї розвитку навчального закладу, створення команди для конкретного проекту, опис конкретних управлінських дій із реалізації ідеї, мотивація членів педагогічного колективу, учнів / студентів, батьків, технічного персоналу, виконання проекту, оцінювання, фіксація параметрів впливу, завершення проекту, визначення наступного об’єкта інноваційного управління.
Серед найбільш універсальних схарактеризовано такі принципи інноваційного управління навчальними закладами: принцип випередження; самовідтворення й саморегулювання; взаємозалежності та взаємовпливу; варіативності й альтернативності; модельованості; єдності спеціалізації та універсалізації процесів управління; неперервності інновацій; стратегічного партнерства; принцип «Не нашкодь!».
Із-поміж інструментів інноваційного управління диференційовано: інноваційні управлінські рішення (методи розроблення, критерії вибору та стратегії ухвалення інноваційних управлінських рішень); інноваційні управлінські технології (інноваційне стратегічне планування; технологія управління якістю освіти на засадах тотального управління якістю; програмно-цільове, проектне, «процесне» управління діяльністю навчальних закладів; управління на основі мережевого графіка як технологія організації та управління навчальними закладом); інноваційні структури й інфраструктура в управлінні навчальним закладом (крос-функційна організаційна форма; спеціалізовані - з інноваційного управління; мережева організаційна структура тощо); розвиток індивідуальної та групової сприйнятливості до нового, формування інноваційного середовища навчального закладу. Авторська концепція інноваційного управління навчальними закладами відображає сутність поглядів на інноваційне управління навчальними закладами як на складник майбутньої професійної діяльності та предметний структурант змісту підготовки майбутніх керівників навчальних закладів.
3. Тенденції професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління витлумачені як зміни (у меті, змісті, формах і методах педагогічної взаємодії, кваліфікації викладачів та умовах реалізації), які вможливлюють результат, пов’язаний із новоутвореннями в системі знань, умінь, навичок, світогляду, особистості студентів, і успішну фахову діяльність, а саме випереджувальний розвиток навчальних закладів.
За результатами осмислення програмних документів, практики управління навчальними закладами, теоретичних надбань науковців і практики викладання управлінських дисциплін у ВНЗ зафіксовано низку тенденцій у професійній підготовці майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління, що пов’язані з формуванням: практики інноваційного управління навчальними закладами; теорії інноваційного управління навчальними закладами; теорії та практики професійної підготовки майбутніх керівників НЗ до інноваційного управління в межах навчання за магістерською спеціальністю «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом».
Реалізований науковий пошук уможливив перехід від розроблення конкретних питань до обґрунтування засад теорії інноваційного управління навчальними закладами; від суб’єктивного відчуття окремих авторів і викладачів управлінських дисциплін до аргументування об’єктивної необхідності й можливості професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до реалізації ними інноваційного складника управлінської діяльності; від окремих тем у межах різних навчальних дисциплін до опису предметного змісту, змістового забезпечення, методичного супроводу цілеспрямованого формування компетентності в галузі інноваційного управління в умовах магістратури «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом».
Наголошено на стійкому характері тенденцій професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління. У перспективі тема «Інноваційне управління навчальними закладами» повинна бути передбачена в змісті як професійних стандартів керівників навчальних закладів, так і галузевих стандартів вищої освіти з підготовки майбутніх керівників навчальних закладів в умовах магістратури зі спеціальності «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом».
4. Схарактеризовано компетентнісний підхід і компетентнісна сутність підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління. Компетентнісний підхід водночас маркує результативно-цільову спрямованість і стратегію підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління. Компетентність з інноваційного управління потрактована як інтегрована характеристика майбутнього керівника навчального закладу, що має процесуальну спрямованість, мотиваційний аспект, базована на основних посадових функціях інноваційного управління, виявляється в діяльності (реальній чи змодельованій), являє собою відкриту систему знань (процесуальних, ціннісно-смислових, системних, декларативних), активізується і збагачується в діяльності (у навчальній або в професійній) залежно від реальних життєво важливих проблем, перед якими постає носій компетентності (магістрант за спеціальністю «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом», керівник навчального закладу, будь-який інший суб’єкт інноваційного управління навчальним закладом).
Диференційовано основні складники компетентності в галузі інноваційного управління: розроблення інноваційних управлінських рішень, використання інноваційних управлінських технологій, застосування інноваційних організаційних структур та інфраструктури в управлінні навчальним закладом; управління розвитком індивідуальної й групової сприйнятливості до нового. Формуванню кожного з основних складників компетентності присвячено окрему дидактичну одиницю модуля «Основи інноваційного управління навчальними закладами» і методичне забезпечення.
5. Оцінювальні засоби, які дають змогу схарактеризувати результат професійної підготовки з інноваційного управління, розроблені з огляду на те, що компетентність з інноваційного управління може бути описана і сформована в межах навчального модуля «Основи інноваційного управління навчальними закладами»; компетентність з інноваційного управління водночас є складником професійної діяльності керівника навчального закладу й результатом навчання в магістратурі. До компонентів компетентності з інноваційного управління навчальними закладами належать: розроблення інноваційних управлінських рішень; використання інноваційних управлінських технологій; застосування інноваційних організаційних структур та інфраструктури в управлінні навчальним закладом; управління розвитком індивідуальної й групової сприйнятливості до нового в суб’єкта та агентів інноваційного управління навчальним
закладом.
Компетентність з інноваційного управління має інтегративний характер і практично не підлягає безпосередній діагностиці, проте професійна підготовка як результат навчальної діяльності виявляється у володінні спеціальними поняттями і їхніми дефініціями; сформованості алгоритмів професійної діяльності; досвіді розв’язання проблемних, практико- орієнтованих, ситуаційних завдань; у наднормативній активності; професійній рефлексії.
Запропоновано методику комплексного, узагальненого оцінювання професійної підготовки випускників магістратури «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом» до інноваційного управління. Для такої характеристики розмежовано три рівні: недостатній, базовий, оптимальний.
6. Експериментально перевірений алгоритм переведення потреб практики щодо втілення новацій в управлінні навчальними закладами до змісту професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів в умовах магістратури за спеціальністю «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом».
Запропонований алгоритм доцільно використовувати під час розроблення нових навчальних курсів, затребуваних у зв’язку зі змінами на ринку праці, появою нової управлінської практики. Результати експериментальної частини дослідження підтвердили ефективність теоретично обґрунтованої моделі професійної підготовки майбутніх керівників навчальних закладів до інноваційного управління. У структурі моделі виокремлено такі складники: теоретико-методологічний, цільовий, змістово-процесуальний, контрольно-оцінювальний і результативний блоки. Обрані методи дослідження довели істинність загальної й часткових гіпотез, а також допомогли виконати поставлені завдання та досягти мети.
7. Навчально-методичний комплекс модуля «Основи інноваційного управління навчальними закладами» представлений за таким алгоритмом: найменування модуля, трудомісткість (години), залікові одиниці ECTS, мета навчання, компетентності, дидактичні одиниці, підсумковий контроль. Кожна дидактична одиниця схарактеризована за схемою: дидактична одиниця № (назва), компетентності, зміст дидактичної одиниці №, трудомісткість у залікових одиницях, методи й форми організації навчального процесу, проміжний контроль, література.
Розроблено модуль «Основи інноваційного управління навчальними закладами» (90 годин, 2,5 кредита ECTS), метою якого є підготовка майбутніх керівників навчальних закладів до випереджувального, інноваційного управління навчальними закладами з погляду перспективи їхньої професійної діяльності. НМК містить чотири дидактичні одиниці, присвячені виокремленим компетентностям: дидактична одиниця № 1
«Інноваційні управлінські рішення»; № 2 «Інноваційні управлінські технології»; № 3 «Застосування інноваційних організаційних структур та інфраструктури в управлінні навчальним закладом», № 4 «Управління розвитком індивідуальної та групової сприйнятливості до нового». Запропоновані засоби організації теоретичних і практичних занять, самостійної роботи та форми контролю кожної дидактичної одиниці оптимізують формування спеціальних понять і їхніх визначень; вироблення алгоритмів професійної діяльності; накопичення досвіду з розв’язання проблемних, практико-орієнтованих, ситуаційних завдань, виявлення наднормативної активності, стимулювання професійної рефлексії; розвиток критичного мислення, розуміння специфічної логіки інноваційного управління, уміння визначити структуру та логічну послідовність діяльності, розвиток навичок самостійної роботи.
Проведена експериментальна робота підтвердила очікувані результати навчання майбутніх керівників освітніх закладів: набуття основних
компетентностей, що дають змогу застосовувати інноваційні управлінські рішення, інноваційні управлінські технології, інноваційні організаційні структури та інфраструктури, розвивати індивідуальну й групову сприйнятливість до нового.
Підготовлена дисертація не охоплює всіх аспектів порушеної проблеми. До перспективних напрямів дослідження належить розроблення індивідуальних освітніх маршрутів з інноваційного управління навчальними закладами в умовах магістратури «Специфічні категорії. Управління навчальним закладом»; створення спеціальних програм для корпоративного навчання в освітньому закладі, наукового й методичного забезпечення для індивідуального супроводу випускників ВНЗ та ін.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамова Н. А. Человеческие факторы в когнитивном подходе / Н. А. Абрамова // Независимое экспертное обозрение. - 2012. - Вып. 4. - С. 6-17.
2. Авдеева З. К. Когнитивное моделирование для решения задач управления слабоструктурированными системами (ситуациями) /З. К. Авдеева, С. В. Коврига, Д. И. Макаренко // Независимое экспертное обозрение. - 2012. - Вып. 4. - С. 18-25.
3. Авраменко О. А. Гуманистические основания образования в XXI веке /О. А. Авраменко, О. Г. Липская // Перспективы развития высшей школы : материалы IV Междунар. науч.-метод. конф. / редкол.: В. К. Пестис [и др.]. - Гродно : ГГАУ, 2011. - С. 8-10.
4. Ажажа М. А. Державне регулювання інвестицій в людський капітал як фактор інтелектуального розвитку суспільства : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня канд. наук з державного управління : спец.
25.0. 02 «Механізми державного управління» / М. А. Ажажа ; Нац. акад. держ. управління при Президентові України, Харків. регіональний ін-т держ. управління. - Х., 2008. - 19 с.
5. Алексашина И. Ю. Глобалистика в научном и учебном познании / И. Ю. Алексашина //Образование в развивающемся мире: интеграционный подход к развитию планетарного сознания : тезисы Международной научно¬практической конференции (11 - 13 декабря 1996 г.). - СПб. : СПб ГУПМ,
1997. - С. 17-20.
6. Алексашина И. Ю. Глобальное образование: идеи, концепции, перспективы : учеб. пособ. / И. Ю. Алексашина. - СПб. : Крисмас+, 1995. - 104 с.
7. Алексеева Л. Н. Рефлексия как средство творческого понимания : автореферат диссертации на соискание ученой степени канд. психол. наук : спец. 19.00.01 «Общая психология, психология личности, история психологии» / Л. Н. Алексеева ; Московський городской педагогический институт. - М., 1988. - 23 с.
8. Алексюк А. М. Загальні методи навчання в школі /А. М. Алексюк. - К. : Рад. шк., 1983. - 206 с.
9. Алексюк А. М. Методи навчання і методи учіння / А. М. Алексюк. - К. : Знання, 1980. - 48 с.
10. Алексюк А. М. Педагогіка вищої школи: курс лекцій: модульне навчання /А. М. Алексюк ; М-во освіти України, Ін-т системних дослідж. освіти, Київ.ун-т. - К. : ІСДО, 1993. - 220 с.