Савельєва Ольга Валеріївна. Зміни гуморальної та клітинної ланки імунної системи, параметрів гемостазу у хворих на ішемічну хворобу серця, які зазнали впливу іонізуючої радіації в низьких дозах

brief description

Савельєва Ольга Валеріївна. Зміни гуморальної та клітинної ланки імунної системи, параметрів гемостазу у хворих на ішемічну хворобу серця, які зазнали впливу іонізуючої радіації в низьких дозах : дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Одеський держ. медичний ун-т. — О., 2006. — 176арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 148-176.

Савельєва О.В. Зміни гуморальної та клітинної ланки імунної системи, параметрів гемостазу у хворих на ішемічну хворобу серця, які зазнали впливу іонізуючої радіації в низьких дозах. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України, Київ, 2007.
Дисертація присвячена дослідженню ролі продукції цитокінів та стану системи гемостазу у патогенезі ішемічної хвороби серця у ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Встановлено, що у хворих на ІХС, які не підлягали тривалому впливу іонізуючої радіації спостерігались істотні зміни продукції цитокінів, основним напрямком яких було посилення продукції ІЛ-1, спонтанної продукції ФНП- та ІЛ-6, збільшення вмісту ІЛ-4 та зменшення індукованої продукції ФНП-, ІЛ-8, ІЛ-2. У цих хворих також було встановлено 2 типи функціональної відповіді нейтрофільних гранулоцитів крові на процеси коагуляції і фібринолізу. Для прогресуючого перебігу ІХС був характерний другий тип. У ліквідаторів аварії на ЧАЕС з прогресуючим перебігом ІХС була виявлена гіперпродукція ФНП- in vitro, збільшення кількості ІЛ-4 та ФНП- в периферичній крові при відсутності підвищення ІЛ-8. Стан системи гемостазу у ліквідаторів аварії на ЧАЕС з прогресуючим перебігом ІХС характеризувався посиленням тромбогенного ризику та зсувом гемостазіологічної рівноваги, пов’язаний з виснаженням функціонального резерву активних нейтрофільних гранулоцитів крові у кровотоці.

У дисертації наведено узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що полягає у визначенні стану та взаємозв’язку цитокінової ланки імунної системи, функціонального стану нейтрофільних гранулоцитів крові та системи гемостазу у хворих на ІХС, які зазнали тривалого впливу іонізуючої радіації в низьких дозах, для вибору індивідуалізованої тактики лікування та запобігання прогресування ураження судин.

У хворих з прогресуючим перебігом ІХС, які не підлягали тривалому впливу іонізуючої радіації характер та виразність змін спонтанної та індукованої продукції цитокінів залежав від віку хворих. Основним напрямком зрушень в порівнянні з контролем відповідного віку було зростання продукції прозапальних цитокінів на фоні зниження антизапальних. Підвищення продукції ІЛ-1 та ІЛ-6 було найбільш виразним у віці 60 років і старше (спонтанна продукція зростала на 89,6%, а індукована на 92,3%; ІЛ-6 на 220,8%, р<0,05), спонтанної продукції ФНП- у віці 40-49 років (на 31,4%, р<0,05), ІЛ-4 у групі 50-59 років (на 140,2%, р<0,05). Найбільш виразне зниження індукованої продукції ФНП- у хворих 40-49 років (на 29,5%, р0,05), ІЛ-8 у хворих 20-39 років (на 38%, при р<0,05), ІЛ-2 у групі віком 60 років і старше (на 65,4%, р<0,05). Ці зміни доводять участь імунних механізмів в патогенезі захворювань серцево судинної системи.
Особливістю імунних механізмів формування прогресуючого перебігу ІХС у ліквідаторів аварії на ЧАЕС є гіперпродукція ФНП- in vitro; підвищення, порівняно з контролем та групою порівняння, ІЛ-4 (на 70,2%, р <0,05) і ФНП- (в 3,2 і в 3,6 раз відповідно, р <0,05) в периферичній крові при відсутності підвищення ІЛ-8. Для цих хворих характерним є переключення з Тх-1 відповіді на Тх-2, що супроводжується зниженням продукції ІЛ-2 (максимальне зниження у групі 60 років і старше), і підвищенням ІЛ-4. Переключення на Тх-2 відповідь також супроводжувалось високою продукцією ІЛ-1 порівняно з контролем та групою порівняння (спонтанна продукція вище на 195,7% та на 106,4%, а індукована продукція вища за контроль в 3 рази і переважала групу порівняння на 108,9%, р<0,05), ІЛ-6, (спонтанна продукція переважала контроль на 160,7%, а індукована на 175,9%, що перевищає показники групи порівняння на 150,3%, р<0,05), ІЛ-8 (на 113%, р<0,05). Найбільш виразні зміни у групі 60 років і старше.
У хворих на ІХС, які не підлягали впливу іонізуючої радіації спостерігалось підвищення загальної кількості субпопуляцій Т-лімфоцитів в групах хворих 20-39 ,40-49 років (сума клітин продуцентів вища за контроль на 22,1%, 14% відповідно, р0,05) з послідуючим зниженням у групі 60 років і старше, що складає 86,9% ,стосовно контролю, р0,05.
У хворих на ІХС які зазнали тривалого впливу іонізуючої радіації спостерігалось зниження клітинного імунітету та загальної кількості субпопуляцій Т-лімфоцитів в усіх вікових групах, але більш суттєві зміни були в вікових групах 50-59 років та 60 років і старше (сума клітинпродуцентів нижча на 36,6% та 41,2%, р0,05 стосовно контролю).
У хворих на ІХС було виявлено два типа функціональної відповіді нейтрофільних гранулоцитів крові на процеси коагуляції і фібринолізу. Перший тип притаманний для стабільного перебігу, характеризувався пригніченням функціональної активності ядерного та лізосомального апарату НГК, а також появою розплющених адгезованих до скла клітини (від 8 до 40% НГК мали незабарвлені сірі фрагменти фагоцитованого фібрину.
Другий тип функціональної відповіді НГК на процеси коагуляції і фібринолізу, який виражався в появі активних НГК у циркулюючому кровотоці, був характерним для прогресуючого перебігу ІХС. У групі пацієнтів, що підлягали впливу іонізуючої радіації він виявлявся в 58,8%, а у пацієнтів які не підлягали впливу радіації у 66,6%. Виявлена повна відсутність незабарвлених фрагментів фагоцитованого фібрину. Це свідчить про неоднозначність механізмів участі НГК в патогенезі різних варіантів перебігу ІХС.
. У групах хворих на ІХС які не підлягали впливу іонізуючої радіації віком 20-39, 40-49 років виявлені досить істотні зміни гемостазу, які характеризувались змінами як тромбоцитарного так і коагуляційного гемостазу та системи фібринолізу. Агрегатограма мала однофазний характер. Максимальні зміни у групі 60 років і старше (збільшення ступеню агрегації на 35,6%, швидкості агрегації на 40,6%, кута агрегації на 40,2%, р0,05). Це може бути розцінено як гіперагрегаційна тромбоцитопатія.
У осіб, що зазнали впливу радіації також виявлялись зміни в перших двох вікових групах, але більш глибокі, що характеризуються посиленням тромбогенного ризику. Виявлене статистично значиме збільшення швидкості агрегації (на 60,3%), кута агрегації (на 60,3%) при тенденції до збільшення ступеню агрегації (на 58,4%, р0,05). Максимальне збільшення у групі 60 років і старше. Це свідчить про підвищення функціональної активності тромбоцитів (адгезії і агрегації), яка зв’язана з більш високою чутливістю тромбоцитів до агрегаційних стимулів у цих хворих.