Савіна Галина Григорівна. Методологія та практика удосконалення управління соціально-економічним розвитком підприємств легкої промисловості

brief description

Савіна Галина Григорівна. Методологія та практика удосконалення управління соціально-економічним розвитком підприємств легкої промисловості: дис... д-ра екон. наук: 08.06.01 / НАН України; Інститут економіки промисловості. - Донецьк, 2005

Савіна Г.Г. Методологія та практика удосконалення управління соціально-економічним розвитком підприємств легкої промисловості. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 Економіка, організація і управління підприємствами. Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2005.
У дисертації запропоновано нову цілісну концепцію удосконалення теоретико-методологічних засад управління соціально-економічним розвитком підприємств у рамках обраної стратегії з урахуванням динаміки зовнішнього середовища.
Визначено теоретико-методологічні засади застосування соціально-економічної політики виробничих систем як інструменту адаптації стратегічних цілей до збурювань зовнішнього середовища. Досліджено галузеві особливості практичного застосування механізму оцінки соціально-економічного розвитку економічних систем. Обґрунтовано взаємозв’язок державної та регіональної соціально-економічної політики із соціально-економічною політикою промислового підприємства. Розроблено методику прогнозування елементів соціально-економічної політики підприємств з урахуванням тенденцій регіонального соціально-економічного розвитку.

У дисертаційній роботі розвинуто теоретичні положення, методологію, запропоновано організаційно-економічний механізм формування, оцінки та прогнозування соціально-економічної політики, наведено практичні рекомендації щодо застосування окремих елементів соціально-економічної політики на підприємствах легкої промисловості.
Основні наукові результати полягають у такому:
1. Аналіз стану легкої промисловості України свідчить про наявність стабільних позитивних змін. Так, у легкій промисловості мають місце найвищі серед галузей темпи приросту обсягу виробництва у розрахунку на один відсоток структури промисловості.
2. Вивчення сценаріїв розвитку підприємств легкої промисловості в інших країнах дозволило зробити такі висновки:
легка промисловість України має більш сильні конкурентні позиції на світовому ринку текстилю та інших видів продукції підприємств легкої промисловості порівняно із постсоціалістичними країнами Середньої Азії;
соціальний фактор у розвитку підприємств легкої промисловості у сучасних умовах є не менш важливим за економічний, у зв’язку з чим ефективність легкої промисловості повинна оцінюватися не тільки за економічними критеріям, а й за соціальними;
підвищення рентабельності окремих підприємств і легкої промисловості в цілому можна забезпечити шляхом переорієнтації асортиментної структури легкої промисловості на виробництво товарів, призначених для безпосереднього кінцевого споживання, тобто з більш високою доданою вартістю.
3. Запропоновано концептуально новий підхід до моделювання процесів адаптивного функціонування виробничих систем у контексті їхнього рівноважного стратегічного розвитку. Центральною ланкою теоретичного обґрунтування концепції стала категорія «соціально-економічна політика підприємства». Соціально-економічна політика підприємства як виробничої системи являє собою сукупність певних правил і процедур по реалізації довгострокових управлінських рішень у поточному періоді, орієнтованих на клієнта і таких, що базуються на суспільних цінностях.
4. Необхідністьаналізу господарської діяльності та цілеспрямованого пошуку тих елементів політики, які повинні забезпечити рівноважний стратегічний розвиток підприємства, зумовлює потребу у відповідному групуванні елементів соціально-економічної політики. За допомогою проведеного аналізу взаємозв’язків основних господарських результатів/можливостей з виробничими ресурсами на підприємствах легкої промисловості (технічні, технологічні, кадрові, просторові, інформаційні, фінансові) розроблено класифікацію елементів соціально-економічної політики.
5. Розроблено модель оцінки соціально-економічного розвитку. В основу моделі покладено логічне положення про те, що позитивною вважається така ситуація, коли кінцевий результат досягається з більшою швидкістю, ніж витрачається певний ресурс. Модель побудована за принципом порівняння динаміки ефекту та динаміки використання ресурсів для одержання певного ефекту.
6. Проаналізовано особливості продукції підприємств легкої промисловості та доведено пріоритетність удосконалення управління асортиментною політикою підприємств легкої промисловості серед інших аспектів економічного розвитку.
Доведено, що допустимі витрати на оновлення асортименту являють собою суму додаткового прибутку, одержаного за рахунок факторів асортиментної політики: ціни, рентабельності, структури асортименту. В основу моделі визначення додаткових допустимих витрат на оновлення асортименту покладено ланцюговий метод. На прикладі певних видів продукції текстильного підприємства «Херсонський бавовняний комбінат» розраховано допустимі витрати на оновлення асортименту. Запропоновано з метою скорочення господарських ризиків упроваджувати оновлення асортименту поетапно, починаючи з тих товарних груп, де зазначені витрати є найнижчими.
7. Обґрунтовано необхідність застосування в управлінні асортиментною політикою поряд з економічними також соціальних критеріїв. Аналіз певного асортименту продукції текстильного підприємства «Херсонський бавовняний комбінат» з позицій соціальної та економічної привабливості дозволив виділити недоцільні за зазначеними критеріями види тканин, що в свою чергу є науковим підґрунтям до впровадження управлінських рішень, пов’язаних із переглядом необхідності їх подальшого виробництва.
8. Обґрунтовано необхідність виведення допоміжних та обслуговуючих господарств із складу головного підприємства і надання їм статусу самостійних малих підприємств за умов зниження обсягів виробництва.
Розрахунками доведено, що соціально-економічний виграш одержують обидва боки, задіяні у реструктуризації: підприємство, яке відгалужує недоцільні за умов скорочення обсягів виробництва структури; та підприємства, які набувають господарської самостійності.
Крім можливого соціально-економічного ефекту, який може одержати підприємство у разі виведення із його структури допоміжних/обслуговуючих господарств, іншим критерієм доцільності такого заходу запропоновано розглядати показник оптимальної структури витрат в одиниці продукції. Оптимальною вважається така структура витрат, яка забезпечує при даному організаційно-технічному рівні та певному обсязі виробництва найбільший економічний ефект. На основі багатофакторного регресивного аналізу було побудовано модель визначення оптимального співвідношення постійних і перемінних витрат в одиниці продукції на Херсонському бавовняному комбінаті залежно від рівня собівартості та обсягу виробництва продукції.
9. Проаналізовано відповідність політики формування витрат і ціноутворення підприємств легкої промисловості до ринкових умов господарювання. Зроблено висновок: ті види продукції, які мають високий попит, повинні нести і більш високе витратне та цінове навантаження.
Розмір умовно-постійних витрат, який може бути включений до загальних витрат, залежить від рівня оптимальної ціни. Оптимальною вважається така ціна, яка при всіх можливих змінах попиту забезпечує підприємству найбільший прибуток.
Комплексне застосування політики ціноутворення та політики формування витрат приводить: по-перше, до збільшення попиту на непопулярні еластичні види продукції; по-друге, до збільшення обсягу реалізованої продукції; по-третє, до збільшення загального прибутку та загальної рентабельності.
10. Фонд оплати праці, що спрямовується на винагороду за результатами діяльності підприємства, повинен базуватися на витратах праці кожного виробничого підрозділу, перенесених на кінцеву продукцію. При цьому не повинні братися до уваги ті витрати праці, що були здійснені виробничим підрозділом для виготовлення надпланової продукції (напівфабрикату, робіт), тобто таких, які не були перенесені на реалізовану продукцію і не забезпечили фактичного прибутку. З цією метою необхідно визначити додану вартість кожного виробничого підрозділу в кінцевому результаті. Як додану вартість доцільно розглядати витрати на оплату праці.
Оскільки головним завданням методики розподілу фонду оплати праці по цехах є підвищення мотивації робітників усіх цехів, то як критерій ефективності розподілу фонду оплати праці можна розглядати ступінь збігу спрямованості (спряженості) залежності «продуктивність праці - заробітна плата» по цехах. Ступінь спряженості залежності «продуктивність праці - середня заробітна плата» можна оцінювати як відносну різницю між мінімальним і максимальним (відносно мінімального) приростом продуктивності праці на кожну гривню середньої заробітної плати. Тобто чим більший розмір відносної різниці розриву, тим менший ступінь спряженості, та навпаки.
Урахування у механізмі перерозподілу винагороди по цехах загальноміських тенденцій дозволяє уникнути стартової зони мотивації робітників. Тобто мотиваційний механізм починає діяти вже з першої заробленої гривні.
11. На основі алгоритму розрахунку прогнозних значень показників елементів соціально-економічної політики спрогнозовано такі показники, як випуск продукції у вартісній і натуральній оцінці та рентабельність підприємств легкої промисловості на державному рівні, за умов незмінних тенденцій виробництва по регіонах. Кожен із спрогнозованих показників може розглядатися як критерій ефективності політики на державному рівні.
Розрахунки прогнозу випуску продукції підприємств легкої промисловості по Херсонському регіону у вартісній оцінці враховують історичні особливості та потенційні можливості при різних сценаріях розвитку легкої промисловості у регіоні. Одержані результати свідчать про те, що у Херсонській області підприємства легкої промисловості у наступному чотирирічному циклі (2004-2007 рр.) можуть досягти найбільшого рівня випуску продукції у 2006 р. (оптимістичний прогноз = 82568,452 тис. грн.).
Аналіз розрахунків прогнозу потенціалів політики свідчить про те, що в майбутньому чотириріччі очікується продовження державної підтримки всіх підприємств легкої промисловості міста, за виключенням ВАТ «ХБК». Тобто у майбутньому підприємства легкої промисловості при визначенні управлінських рішень можуть розраховувати на державну підтримку.
Спрогнозована динаміка можливостей підприємств м. Херсона, зумовлених внутрішньою, регіональною та державною підтримкою підприємств і врахуванням загроз (1996-2007 рр.) наглядно ілюструє напрями, яких повинні додержуватися підприємства у процесі розробки та реалізації заходів у межах своєї соціально-економічної політики, з тим щоб забезпечувати стратегічний рівноважний розвиток. Таким чином, маючи уявлення про можливості та динаміку можливостей підприємств, можна використовувати їх з метою підвищення ефективності функціонування виробничої системи, а маючи уявлення про загрози, можна розробляти попередні заходи з метою їх упередження і тим самим забезпечувати рівноважний соціально-економічний розвиток підприємства.