Савран Владимир Владимирович. Радикалізм хірургічного лікування раку молочної залози: особливості хірургічної техніки та профілактика ускладнень

brief description

Савран Владимир Владимирович. Радикалізм хірургічного лікування раку молочної залози: особливості хірургічної техніки та профілактика ускладнень : Дис... канд. наук: 14.01.07 2005

Савран В. В. Радикалізм хірургічного лікування раку молочної залози: особливості хірургічної техніки і профілактика ускладнень. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.07 онкологія. Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького. Львів, 2005.
Дисертація присвячена вивченню впливу обсягу радикальної мастектомії на віддалені результати лікування раку молочної залози І-ІІ стадій та аналізу ранніх післяопераційних ускладнень у хворих залежно від особливостей дренування операційної рани. Ретроспективний аналіз п’ятирічного виживання хворих підтвердив, що ефективність мастектомії зі збереженням обох грудних м’язів і тотальною лімфодисекцією ( модифікована мастектомія за Мадденом ) відповідає віддаленим результатам класичної операції за Голстедом та її модифікованому варіанту за Пейті. Вирішальний вплив на віддалені результати лікування хворих на рак молочної залози при рТ1-2 розмірах первинної пухлини має не обсяг радикальної мастектомії, а наявність і кількість регіонарних метастазів: за їх відсутності ( pN0 ) п’ятирічне виживання хворих становить 86,4 73,5 %, при pN1 в межах 1-3 лімфовузлів 80,9 %, при 4-9 метастазах 57,2 %, а при 10 і більше - 19 %. Показано, що в структурі ранніх ускладнень після радикальних операцій на молочній залозі провідне місце посідає лімфорея та утворення сером. Їх частота зростає зі збільшенням віку оперованих хворих ( понад 50 років ), при надмірі ваги та наявності у них цукрового діабету. Сонографічний контроль операційної рани в післяопераційному періоді дає змогу чітко локалізувати серому, при необхідності прицільно аспірувати рідину або здійснити контроль за її накопиченням чи спонтанною регресією. Дренування операційної рани після хірургічного втручання протягом перших 48 годин слід визнати не раціональним, оскільки у 2/3 оперованих початок утворення сероми припадає на 3-8-у доби після радикальної операції та триває від 8 до 14 днів. Запропоновано відмовитися від дренування рани після радикальних операцій на молочній залозі. Лімфорею зі значним об’ємом продукції рідини протягом доби ( 100 мл і більше ) вдається санувати виключно тонкоголковою аспірацією і тому немає потреби вдаватися до повторного активного чи пасивного дренування рани. Доведено, що відмова від активного дренування рани після радикальних операцій на молочній залозі є ефективним заходом зменшення у хворих частоти ранніх післяопераційних ускладнень з боку рани.

У дисертації проаналізовано ступінь радикалізму трьох хіруругічних втручань ( мастектомії ), що застосовуються при лікування РМЗ і вивчені умови, при яких виникають післяопераційні ускладнення з боку рани, зокрема сероми. З метою зменшення частоти ускладнень зі сторони рани запропоновано відмовитися від дренування післяопераційної рани.

При І-ІІ стадіях РМЗ ефективність модифікованої мастектомії за Мадденом еквівалентна віддаленим результатам класичної мастектомії за Голстедом та її модифікованому варіанту за Пейті.
Кількість регіонарних метастазів, а не обсяг мастектомії, є важливим фактором прогнозу віддалених результатів лікування хворих на ІІ стадію РМЗ: при рN1 в межах 1-3 лімфатичних вузлів п’ятирічне виживання хворих становить 80.9 %, при рN1 в межах 4-9 вузлів 57,2 %, а при 10 і більше метастазах 19 %.
Лімфорея та сероми займають провідне місце в структурі ранніх післяопераційних ускладнень після радикальних операцій на молочній залозі 41,9 %. Їх частота зростає зі збільшенням віку оперованих хворих ( до 50 років 28,2 %, понад 50 років - 48,7 % ), при надлишку ваги ( нормальна 31,5 %, надвага 48,3 % ), та наявності у них цукрового діабету ( без діабету 41,2 %, у хворих на цукровий діабет 75 % ).
Дренування рани після радикальних операцій на молочній залозі протягом 24 - 48 годин слід визнати не доцільним, оскільки у 2/3 оперованих початок формування сером припадає на 3-8 доби після хірургічного втручання і триває 8-14 днів.
Сонографічний контроль ділянки операційної рани дає змогу виявити сероми з невеликим об’єм рідини ( менше 30-50 мл ), встановити особливості їх розташування під збереженими грудними м’язами і відношення до магістральних судин, здійснити об’єктивний контроль за накопиченням або спонтанною регресією рідини, а при необхідності прицільно її евакуйовувати.
Відмова від дренування рани після радикальних операцій на молочній залозі з приводу раку зменшує частоту ранніх післяопераційних ускладнень з боку рани з 67,2 % ( з дренуванням ) до 40,4 % ( без дренування ), створює оптимальні умови для реабілітації хворих і приносить певні матеріальні вигоди за рахунок економії перев’язочного матеріалу.