Щербина Олена Юріївна. Логічний аналіз юридичної аргументації

brief description

Щербина Олена Юріївна. Назва дисертаційної роботи: "Логічний аналіз юридичної аргументації"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ЩЕРБИНА ОЛЕНА ЮРІЇВНА
УДК 16:340.115
ЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЮРИДИЧНОЇ АРГУМЕНТАЦІЇ
Спеціальність - 09.00.06 - логіка
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук
Науковий консультант Хоменко Ірина Вікторівна, доктор філософських наук, професор
Київ - 2014
ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНА ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ.... 17
1.1. Поняття аргументації, юридичної аргументації та логічного аналізу 17
1.2. Історичні взаємозв’язки між практикою аргументації, логікою та правом:
огляд досліджень 32
Висновки до першого розділу 77
РОЗДІЛ 2. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЛОГІКИ ТА ЮРИДИЧНОЇ АРГУМЕНТАЦІЇ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ 79
2.1. Методологічна функція аргументації в юридичних міркуваннях 79
2.2. Специфіка розуміння царини логічного знання при аналізі юридичної
аргументації 94
2.3. Юридична логіка як наукова дисципліна: проблеми витлумачення 115
Висновки до другого розділу 126
РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ АРГУМЕНТАЦІЇ: ПІДХОДИ ТА АСПЕКТИ 129
3.1. Основні сучасні підходи до аналізу юридичної аргументації 129
3.2. Аналітичний та герменевтичний аспекти логічного аналізу юридичної
аргументації 171
3.3. Логічна складова правового стилю юристів країн романо-германського та
англо-американського права 180
Висновки до третього розділу 193
РОЗДІЛ 4. АНАЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ ЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ЮРИДИЧНОЇ АРГУМЕНТАЦІЇ 195
4.1. Склад та способи аргументації 196
4.2. Дедукція та індукція в юридичній аргументації 225
4.3. Специфіка використання аналогії в юридичній аргументації 265
4.4. Абдукція в юридичній аргументації 281
4.5. Застосування апарата сучасної логіки у дослідженні феномену мовчання в
юридичній аргументації 302
Висновки до четвертого розділу 331
РОЗДІЛ 5. ГЕРМЕНЕВТИЧНИЙ АСПЕКТ ЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ЮРИДИЧНОЇ АРГУМЕНТАЦИИ 335
5.1. Інтерпретація як спосіб аргументування в юридичній аргументації 33 6
5.2. Логічна складова тлумачення юридичних текстів 345
5.3. Проблема неясності в юридичній аргументації з точки зору
логіка 355
5.4. Визначення кримінально-правової норми як логічна проблема 365
Висновки до п’ятого розділу 377
ВИСНОВКИ 379
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 388

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Проведений огляд досліджень, присвячених питанню взаємозв’язку логіки та юридичної аргументації, поєднуючих у собі існуючі доробки, що ґрунтуються на вивченні, з одного боку, проблеми становлення теорії та практики аргументації, з другого - проблеми взаємозв’язку логіки та права, дав змогу показати, що багатовікова історія аргументації взагалі як практичного мистецтва та застосування його у праві не привела як до побудови єдиної теорії аргументації як науки, так і до побудови єдиної строгої наукової теорії юридичної аргументації. Сучасний стан розвитку вивчення аргументаційного процесу у царині права дає підстави говорити про юридичну аргументацію як про напрямок наукових досліджень, мета яких полягає у розгляді різноманітних аспектів такого виду діяльності, як аргументація, а також, її специфіки у правовому контексті. Розробки у цій царині мають міждисциплінарний характер. Методологія цих досліджень поєднує методи логіки, гносеології, психології, лінгвістики, етики, правознавства, естетики тощо. Наша позиція полягає у тому, що логічна складова, поряд із суто юридичною, є визначальною у зазначених дослідженнях.
2. Питання взаємозв’язку логіки та юридичної аргументації пов’язане зі специфікою розуміння царини логічного. Аналіз сучасних праць дослідників аргументації дозволив зробити висновок про розширення зазначеної царини, коли мова йде про застосування логічного знання при розгляді та розв’язанні проблем, що виникають у реальних аргументативних процесах. Це дало підстави стверджувати, що акцент при розгляді питання взаємозв’язку логіки та юридичної аргументації повинен робитися на тому, який сенс поняття «логіка» стає підґрунтям конкретного дослідження. Розглядаючи проблеми, пов’язані з розумінням ролі логіки у праві взагалі та юридичній аргументації зокрема, ми дійшли висновку, що відносно питання визначення ролі логіки у праві мова повинна йти про логічне знання взагалі. Під логічним знанням мається на увазі формальна і неформальна логіка та ті прийоми, які розглядаються у риториці як такі, що застосовуються в аргументації. Кожна з областей цього знання може бути використана у правовій теоретичній та практичній діяльності з різною метою, а отже, і надати різні методи та прийоми її дослідження. Усунення термінологічної плутанини можливе за умови пояснення дослідниками сенсу, в якому вони вживають термін «логіка» стосовно до розв’язання проблем теорії та практики права. На нашу думку, логіка у широкому сенсі, тобто йдеться про логічне знання взагалі, виступає методологією (сукупністю підходів, способів, методів, прийомів, процедур) для аналізу юридичної аргументації. Логіка у вузькому сенсі, тобто формальна логіка формує один із головних методологічних підходів (поряд із риторичним та діалектичним) до аналізу юридичної аргументації.
3. Аналізуючи існуючі у науковій літературі точки зору на розуміння терміна «юридична логіка», а також проблеми, що виникають через цю неоднозначність при позначенні ним академічної дисципліни, виходячи з протилежностей західної та української правової культури, традиції викладання логіки, ми дійшли висновку, що питання про коректність вживання зазначеного терміна для позначення академічної дисципліни, залишається дискусійним. Крім того, у визначенні предмета цієї дисципліни йде мова про практичне застосування логічних досліджень до питань теорії та практики права, а звідси випливає, що, оскільки предметом науки логіки є форми (схеми, структури) міркувань людей, то, використовуючи досягнення логічного вчення у певній галузі наукового знання, та, читаючи курс логіки для майбутніх спеціалістів різних галузей, необхідно відповідним чином називати дисципліну, як наприклад: «історична логіка», «економічна логіка» тощо, що є абсурдним. З нашої точки зору, краще залишити назву «Логіка» для основного курсу логіки у всіх вищих навчальних закладах нефілософського спрямування, але наповнювати цей курс темами, які необхідні майбутньому спеціалісту відповідної галузі, враховуючи специфіку обраної ним спеціальності (у тому числі й студентам юридичних факультетів). Будуючи курс логіки в юридичних вищих закладах освіти відповідно до методології розв’язання професійних проблем, визначаючи та пояснюючи необхідні для цього засоби формальної логіки, можна підняти зацікавленість студентів у вивченні цієї дисципліни та підвищити ефективність логічної освіти фахівця-правознавця.
4. Аналіз літератури, пов’язаної з проблематикою аргументації у праві дозволив нам зробити висновок, що поняття «юридична аргументація» у ній вживається у різних значеннях. На жаль, не завжди можна зрозуміти з тексту статті, який саме сенс вкладається його автором у зазначене поняття. Вважаємо, що витлумаченні поняття «юридична аргментація» слід виходити з розрізнення таких його значень, як: 1) аргументація, що здійснюється у процесі юридичної наукової, освітянської та практичної (правотворчої, правоохоронної, правореалізаційної) діяльності; 2) один з основних методів в юридичній практиці; 3) царина дії особливих інституціональних норм та критеріїв (закону та права, інститутів влади та правозастосування тощо); 4) напрямок досліджень, мета яких полягає у розгляді різноманітних аспектів такого виду діяльності, як аргументація, з урахуванням її специфіки у правовому контексті. 5) навчальна дисципліна логічного циклу, предметом якої є логічні способи обґрунтування та засоби переконання у мовленнєвих діях юридичного значення при досягненні цілей права.
5. Долучившись до дискусії стосовно правової методології взагалі та до обговорення питань про аргументацію як метод правового міркування зокрема, ми закцентували увагу на тому, що хоча історія осмислення проблематики аргументації засвідчує, що всі теоретичні побудови виникли для задоволення потреб суспільства, у тому числі і для розв’язання правових проблем, проте звідси не випливає, що аргументація є спеціально «правовим» методом. На нашу думку, некоректність розуміння аргументації як «ексклюзивно-правового» методу міркування ґрунтується на відсутності серед її дослідників єдності у поглядах на визначення поняття «аргументація». Звідси неможливість чітко визначити її роль у царині права, адже однією із особливостей аргументації є її залежність від предметної галузі. У цьому дисертаційному дослідженні встановлено, що поняття «аргументація» у теоретичних розробках у галузі права постає підгрунтям формування теорій юридичної аргументації та аргументативного підходу до розуміння права. Головна складність аргументації як предмета дослідження на сучасному етапі розвитку логічного знання полягає у тому, що універсального, однаково ефективного завжди та всюди, мистецтва полеміки не існує. У цій роботі ми виходили із розуміння аргументації як обгрунтовуючої діяльності суб’єкта в аргументативній ситуації з метою переконання іншого в оцінці висунутого положення. Ґрунтуючись на такому розумінні аргументації, було зроблено висновок, що при обговоренні питань про правову методологію, мова повинна йти про методологічну функцію аргументації. Це дало підстави стверджувати, що, виконуючи свою методологічну функцію, аргументація в юридичних міркуваннях відіграє подвійну роль: з одного боку, є методологічним підходом у теорії та філософії права, а з іншого - одним із основних методів в юридичній практиці, виступаючи способом раціонального обґрунтування.
6. Аналіз недоліків та переваг логічного підходу до юридичної аргументації у порівнянні з риторичним та діалектичним підходами дав змогу обґрунтувати тезу щодо розгляду недоліків логічного підходу до юридичної аргументації як його переваг залежно від релевантності застосування. Відповідно до цього у дисертаційній роботі підкреслено необхідність визначення ролі кожного з трьох існуючих підходів в аналізі юридичної аргументації. Щодо логічного підходу, то, розглядаючи аргументацію як обґрунтування дії, а не як процес, треба зазначити, що дедуктивна обґрунтованість виступає необхідною умовою для раціональної обґрунтованості юридичної аргументації. Якщо виходити з того, що фокусування логічного підходу на формальних критеріях прийнятності юридичної аргументації не є її недоліком, а може розглядатися одночасно й як визначення межі використання формально-логічних засобів у зазначеній аргументації, так і як перевага логічного підходу перед іншими саме у цій сфері, тоді необхідно говорити про релевантність застосування кожного з трьох підходів. Формальна логіка може виступати інструментом аналізу, перевірки та реконструкції аргументації.
7. У результаті проведеного дослідження взаємозв’язку логіки та юридичної аргументації отримано висновки, які є значущими як для царини юриспруденції, так і для царини логічного знання. Зокрема, для правової царини важливим є необхідність врахування відмінностей у конструюванні юридичних міркувань юристами країн романо-германського та англо- американського права. Виходячи з цієї позиції, у роботі визначено, що однією із спільних рис системи загального права із континентальним (романо- германським) правом є спільність їх логіко-філософських джерел. Проте однією із відмінностей є різниця у правових стилях юристів зазначених правових систем, зокрема, у способах побудови міркувань. Ідеться про те, що у процесі побудови міркувань робляться акценти на різних складових юридичної ситуації. У межах формальної логіки, репрезентуючи мікроструктуру міркування, можна розрізняти способи міркувань юристів країн романо - германського та англо-американського права. Ідеться про репрезентацію юридичного міркування у вигляді, переважно, дедуктивного умовиводу (романо-германське право) та у вигляді, переважно, індуктивного (англо- американське право). У традиції англо-американського права у випадках розгляду кримінальних справ судами присяжних превалює абдуктивне міркування. Крім того, під час логічного аналізу юридичної аргументації слід звертати увагу на різницю в акцентуванні у процесі аргументації власної точки зору юристів під час розгляду конкретної справи у судах, до складу яких входять професійні судді та у судах присяжних. У судах присяжних юристи обох сторін (обвинувачення та захисту) у промовах намагаються переконати суддів у винуватості/невинуватості підсудного, а отже, акцент, у більшості випадків, робиться на аргументах, спрямованих на особу, ніж на аргументах, які стосуються суті суперечки, та власному красномовстві. Аналіз промов у такому суді, як й їх побудову, на нашу думку, слід проводити з урахуванням тактик аргументації. У судах, до складу яких входять тільки професійні судді зазначене акцентування не має такого важливого значення.
8. Розуміючи під логічним аналізом юридичної аргументації застосування методів, прийомів, засобів логічного знання при вирішенні її проблем, у дисертаційному дослідженні визначено, що такий аналіз може ґрунтуватися на виділенні у ньому аналітичного та герменевтичного аспектів. Аналітичний аспект розгляду юридичної аргументації полягає в описі та дослідженні логічної структури аргументації, способів обґрунтування та засобів переконання, використовуваних в ній. Герменевтичний аспект логічного аналізу юридичної аргументації полягає у застосуванні логічних методів та прийомів при тлумаченні правових текстів, які використовуються у процесах цієї аргументації. На цій підставі у цьому дисертаційному дослідженні вперше в Україні проведено логічний аналіз юридичної аргументації, грунтуючись на виділенні у ньому аналітичного та герменевтичного аспектів.
Під час дослідження аналітичного аспекту юридичної аргументації у роботі розглянуто різні підходи до класифікації схем аргументації, проаналізовано схеми аргументації, що найбільш поширені в юридичній аргументації. При розгляді дедуктивного та індуктивного способів обґрунтування в юридичній аргументації, зосереджено увагу на можливостях використання засобів класичної логіки під час аналізу наявних даних по справі у кримінально-процесуальному доказуванні на стадії досудового слідства. Акцентуючи увагу на специфіці використання аналогії як способу обґрунтування в юридичній аргументації, розглянуто випадок некоректності наведення прикладу аналогії у процесуальному праві. При аналізі зазначеного прикладу визначено структурні елементи аргументації, репрезентованої у ньому. Зазначений аналіз дав змогу стверджувати, що випадки некоректного застосування прикладу аналогії на підтвердження тези про можливість застосування аналогії в процесуальному праві, зокрема при здійсненні адміністративного судочинства, свідчать про специфіку процесуальної аналогії, що тягне за собою труднощі у розумінні її застосування. Розглядаючи різні