СЕМАНТИЧНА ТА СЛОВОТВІРНА СТРУКТУРА АГЕНТИВНО-ПРОФЕСІЙНИХ НАЙМЕНУВАНЬ МЕТАЛУРГІЙНОЇ ТЕРМІНОЛЕКСИКИ

brief description

Дніпропетровський національний університет

На правах рукопису

Стаховська Наталія Федорівна

УДК 669:801.316.4(477)

Семантична та словотвірна структура
агентивно-професійних найменувань
металургійної термінолексики

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступення кандидата
філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
доцент Левун Ніна Віталіївна

Дніпропетровськ - 2002

Зміст

Вступ.

4

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження.

13

1.1. Термінологічна лексика та її місце в лексичній системі української мови.

13

1.2. Внутрішня форма і мотивованість термінів .

20

1.3. Історія формування української металургійної термінології

25

1.4. Агентивно-професійні найменування з погляду походження

32

Розділ 2. Лексико-семантична диференціація найменувань осіб за професією у металургійній терміносистемі.

52

2.1. Тематичне членування агентивно-професійних
найменувань ...
2.1.1 Найменування осіб за професією та видом діяльності, в основу яких покладена назва основної виробничої дії
2.1.2 Найменування осіб за професією та видом діяльності, в основу яких покладена назва основного предмета, з яким пов’язана дія..
2.1.3 Найменування осіб за професією та видом діяльності, в основу яких покладена назва матеріалу, речовини (сировини), з якими пов’язана дія..

52

56

71

91

2.2. Гіперо-гіпонімічні відношення у металургійній терміносистемі при найменуванні осіб за професією та видом діяльності

96

2.3. Явище синонімії при найменуванні осіб за професією та посадою металургійної термінолексики

100

2.4. Проблеми унормування агентивно-професійних назв у металургійній термінолексиці

105

Розділ 3. Термінотворення агентивно-професійних найменувань у металургійній термінології

113

3.1. Морфологічна деривація
3.1.1. Суфіксальний спосіб термінотворення
3.1.1.1. Відіменникові суфіксальні утворення.
3.1.1.2. Віддієслівні суфіксальні утворення
3.1.2. Складання як спосіб словотворення..

114
115
116
121
130

3.2. Неморфологічна деривація

135

3.3. Складені найменування як тип номінації термінологічної лексики.

137

Висновки..

147

Список використаної літератури

153

Список використаних джерел (зі списком умовних скорочень)

169

Додаток.

171

Вступ

Актуальність дослідження
В епоху сучасного державотворення проблеми української термінології цікавлять не тільки фахівців тієї чи іншої галузі, але й лінгвістів, які протягом останніх десятиріч інтенсивно досліджують цей шар лексики. Лексика сучасної української літературної мови становить досить струнку та надзвичайно розгалужену систему, яка складається з численних підсистем і взаємопов'язаних мікроструктур. В українському мовознавстві були об'єктом системного дослідження біологічна (Л.О. Симоненко), ботанічна (І. Сабадош, М.М. Фещенко, А.Й. Капська), будівельна (В.С. Марченко), військова (Л.В. Мурашко), геологічна (М.П. Годована), дипломатична (Н.М. Поліщук), друкарська (Е.І. Огар), медична (О.Б. Петрова, Р.С. Бєляєв, І.В. Корнейко), педагогічна (М.С. Разумейко), політекономічна (Т.І. Панько), ринкових відносин (О.А. Покровська), металургійна (Н.К. Ктитарова) та ряд інших терміносистем.
Виробничо-технічна термінологія, безпосередньо пов'язана з розвитком матеріального виробництва, є однією з найбільш рухомих і змінних пластів лексичної системи мови. Всебічне дослідження термінологічної лексики має велике наукове та практичне значення.
Незважаючи на підвищений інтерес лінгвістів до вивчення лексичного складу української літературної мови, семантико-граматична структура найменувань осіб за професією та видом діяльності металургійної термінолексики ще не була об'єктом окремого лінгвістичного дослідження. Металургійна термінологія, до складу якої входять і найменування осіб за професією, функціонує зараз як природно сформована система, яка визначається великою невпорядкованістю, через що упорядкування даної термінології дуже важливе.
Дисертаційна робота присвячена аналізу семантико-словотворчої структури агентивно-професійних назв металургійної термінології.
Методологічні засади дослідження термінології в лінгвістиці пов'язані з іменами О.О. Реформатського, Б.М. Головіна, В.П. Даниленко, Д.С. Лотте та ін. Лінгвістичний аналіз термінолексики з використанням інформаційних технологій проводиться Т.Р. Кияком, Е.Ф. Скороходьком, С.Д. Шеловим та ін. Системність термінології розглядається у працях Т.Л. Канделакі, Г.П. Мельникова. Особливості термінологічної номінації досліджуються Т.А. Журавльовою, М.Н. Володіною, Т.С. Пристайко та ін.
Завдання і з'ясування дослідження металургійної термінології вимагають з'ясування питання, на яке свого часу звертала увагу А.А. Шкатова: чи є термінами найменування осіб за професією та видом діяльності. На думку вченої, нагальні потреби організації праці призвели до того, що назви професій потрапили в умови, однакові з термінами. Диференціація і розподіл праці зумовили появу великої кількості нових професій, відповідно, появу нових назв або використання старих слів у термінологічному значенні. Тобто назви осіб за професією мають дефінітивну функцію як основну ознаку терміна: виражають певне поняття в конкретній галузі виробництва, співвіднесені з іншими найменуваннями в даній галузі й утворюють разом з ними термінологічну систему [188, 92-97].
Клас найменування осіб виокремлюється зі складу конкретної лексики на основі спільної ознаки "особа". У загальній класифікації конкретних назв іменників, яку запропонувала Н.Ю. Шведова [181], назви осіб посідають місце всередині об'єднань власне назв живих істот і організмів, протиставляючись загальним назвам - назвам тварин, рослин і частин тіла людини, організму. Суттєвою семантичною характеристикою назв осіб, на яку неодноразово звертали увагу дослідники, є те, що, називаючи конкретний предмет - особу, вони в той же час "асоціюються з діями, вчинками, поведінкою їх носіїв", "відображають в своєму значенні різні сторони людського буття" [88, 92]. Це значить, що найменування осіб можуть класифікуватися за різними ознаками: фізичними і фізіологічними, способом мислення, знань, умінь, навиків, вчинків, способом діяльності. Ці та інші ознаки слугують грунтом для виділення таких груп всередині класу осіб, як, наприклад, "назви осіб за зовнішніми ознаками", "за станом здоров'я", "за місцем проживання", "найменування осіб за родом діяльності" [6, 134].
Тематична група "найменування осіб за професією" - досить значна за обсягом - постійно привертала увагу дослідників, які визнавали за цією значною тематичною групою самостійний статус серед номінативної системи української мови. Однак предметом спеціального розгляду вона стала зовсім недавно. Так, Г.Г. Дідківська проаналізувала лексико-семантичні особливості назв осіб за професією при виготовленні тканини, оброблення шкіри, дерева [47]. В.М. Коломоєць дослідив семантичну і словотворчу структуру української сільськогосподарської лексики, зокрема назви осіб за професією у галузі рільництва, овочівництва, тваринництва [76]. Ю.І. Жадько предметом свого дослідження обрала становлення і розвиток мікросистеми найменувань осіб, пов'язаних з процесом навчання і виховання. І.Ф. Протченко розглянув питання про родове співвідношення іменників - назв осіб [134]. Словотворчим особливостям іменників жіночого роду, зокрема назвам за професією, присвячена праця Л.І.Недбайло [108]. І. Борисюк досліджує історію та сучасний стан найдавніших найменувань робітничих професій та можливі шляхи їх упорядкування [14].
Аналіз цієї тематичної групи лексики привертав увагу не лише українських вчених, а й східнослов'янських мовознавців. Так, перша монографічна робота, присвячена найменуванням осіб у сучасній російській мові, належить А.І. Мойсеєву [104], який визначив специфіку даних найменувань і дав їхню структурно-семантичну характеристику. На сьогодні маємо вже цілу низку досліджень, предметом яких стала переважно словотворча структура найменувань осіб за професією в різні періоди і в різних мовах. Так, найменування осіб ( у тому числі і за професією) з суфіксами -щик, -ник у сучасній російській мові досліджуються Є.Д. Безценною [7]; Т.А. Гришенкова проводить аналіз найменувань осіб, які займаються сільським господарством [40]; Р.В. Желєзнова аналізує найменування осіб за професією з суфіксом -арь у російській літературній мові [49]; Ж.А.Закупра розглядає найменування осіб у будівельній справі в російській мові ХІV-ХVІ століть [51]; зіставленню імен із значенням особи в російській і англійській мовах присвячена робота Р.М. Ісаєвої [54]; Н.А. Павленко описав жіночі назви осіб як із значенням діяча, так і недіяча в білоруській мові; досліджуючи лексику текстильного виробництва в сучасній російській мові, В.М. Петруніна проаналізувала також і найменування осіб за професією [125]. У сучасній російській мові назвам осіб за їх видом діяльності в галузі образотворчого мистецтва присвячена робота Н.П.Савельєвої [143]; Л.А. Шкатова дослідила термінологію назв осіб за професією в історико-ономасіологічному аспекті [187]; Л.О. Самусевич розглянула суфіксальні деривати у найменуваннях осіб за професією та видом діяльності у пам'ятках російської писемності ХVІІ століття [144]; Є.Я. Шмельова зробила аналіз назв діяча в сучасній російській мові [190].
Найменування професій належать до номінативних засобів мови, тобто до мовних засобів, номінативна функція яких полягає в називанні явищ дійсності. Номінативні засоби мови першими відчувають всі зміни в житті суспільства, тому що все нове відображається у мові перш за все у формі найменування.
Назви професій, можливо, найбільш сприйнятлива частина номінативних засобів мови, тому що вони пов'язані з провідним фактором суспільного життя -виробництвом, і відбивають соціально найбільш важливий бік суспільного виробництва - місце, що в ньому належить людині. У найменуваннях професій перехрещуються при цьому різні аспекти виробництва: зміни в розподілі праці, в технології виробничого процесу, в засобах, предметах і продуктах праці [102, 31]. Як бачимо, на характер і систему назв осіб за професією, на їхнє існування в мові, виникнення, вживання, зникнення має вплив складний комплекс мовних і позамовних, виробничих і невиробничих, суспільних та інших факторів.
Загалом, процес формування будь-якої наукової терміносистеми (у тому числі і металургійної термінолексики, до складу якої входять агентивно-професійні назви) передбачає створення, вдосконалення, впорядкування цілісного у структурному та функціональному аспектах угруповання мовних одиниць, що відображають систему наукових понять цієї науки в різні періоди її розвитку. Лінгвістичний опис термінолексики з метою впорядкування полягає у вивченні її семантики та структури, тобто тих особливостей, які розкривають процес її формування.
Отже, в руслі сучасних напрямків вивчення наукової термінології актуальною є тема дисертації "Семантична та словотвірна структура агентивно-професійних найменувань металургійної термінолексики".
Метою дослідження є всебічний лінгвістичний аналіз агентивно-професійних найменувань металургійної термінології в загальній системі української мови. Досягнення поставленої мети передбачає реалізацію таких завдань:
1) з'ясування місця української металургійної лексики, її агентивно-професійних найменувань у системі технічної термінології;
2) дослідження складу металургійних професійних назв з погляду їхнього походження та етапів формування української металургійної термінології;
3) простеження особливостей семантичної структури агентивно-професійних найменувань у металургійній терміносистемі;
4) визначення словотвірної структури українських найменувань на позначення металургійної професії;
5) окреслення конкретних рекомендацій щодо подальшого унормування металургійної термінологічної системи, зокрема її агентивно-професійних найменувань.
Матеріалом для дослідження стали понад 600 агентивно-професійних найменувань, зафіксованих у перекладних, тлумачних загальномовних і галузевих словниках, енциклопедіях, довідниках та класифікаторах професій, у науковій фаховій літературі, періодичній пресі.
У процесі добору та аналізу термінолексики використовувалися експертні знання спеціалістів-металургів, вилучені методом інтерв'ювання.
Об'єктом дослідження вибрані не лише прості, а складні й складені найменування осіб за професією. Аналіз лексики як системи передбачає з'ясування її внутрішнього упорядкування шляхом утворення класифікацій. Тематичні об'єднання посідають певне місце в лексичній системі, оскільки "не існують поза тими межами, які встановлює мова, а тому відповідно в тій або в іншій мірі визначаються спільним характером семантичних зв’язків, властивих даній конкретній мові" [189, 187] на певному етапі її розвитку. Хоч виділення тематичної групи і грунтується на позамовних критеріях, більшість дослідників не вважає за доцільне відмовлятися від лінгвістичного аналізу відповідного тематичного об'єднання слів, від спроби виявити в них спільні семантичні елементи, тому що "для лінгвістики, безумовно, зовсім не байдуже те, як розчленовується в кожній конкретній мові дана предметно-змістовна група, які ознаки предметів відбиваються в окремому найменуванні, а отже, характеризують окремі члени тієї чи іншої тематичної групи" [189, 12-13]. У лінгвістичних дослідженнях останніх років робиться спроба застосувати функціональний аналіз мовних одиниць за принципом "від значення до форми", що призвело, як відомо, до виділення одного з типів функціональної граматики, специфіка якої полягає в тому, що описання грунтується на основі функціонально-семантичної спільності даної мови, яка об'єднує елементи різних рівнів, що взаємодіють на семантичній основі. Л.В. Щерба зазначав, що дослідник повинен з'ясувати, яка класифікація особливо наполегливо нав'язується самою мовною системою. В основу виділення групи слів у тематичне об'єднання "найменування осіб за професією і видом діяльності" покладена запропонована Ф.П. Філіним класифікація лексико-тематичних груп слів, тобто об'єднання двох, декількох або багатьох слів за їхнім лексичним значенням [175, 521-538].
До цього часу в українському мовознавстві не було здійснено цілісного та всебічного аналізу агентивно-професійних найменувань металургійної термінології, що пояснюється відсутністю до 1991 року мотивованого державного замовлення взагалі на українську термінологію. Розгляд агентивно-професійних найменувань зумовлений, перш за все, практичними потребами суспільства. Аналіз процесів творення професійних назв, дослідження їхнього складу з погляду походження, особливостей номінації, семантичної структури сприятиме упорядкуванню всієї металургійної терміносистеми, її уніфікації, дозволить прогнозувати тенденції подальшого розвитку, водночас сприятиме підвищенню її статусу в суспільному житті.
Методи дослідження. Основним методом дослідження мовного матеріалу є описовий. Використовувались прийоми компонентного, словотвірного, етимологічного аналізів, а також кількісні підрахунки.
Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві на основі значного за обсягом матеріалу здійснена спроба комплексного всебічного дослідження агентивно-професійних найменувань металургійної терміносистеми з притаманною їй структурою словотвірної семантики, способів словотвору та способів номінації, спрогнозовані тенденції подальшого розвитку й запропоновані шляхи її унормування, уніфікації та стандартизації.
Теоретичне значення полягає в тому, що виявлені особливості конкретної терміносистеми доповнюють знання про лексичну систему в цілому (системна організація, структура, склад). У роботі на прикладах найменувань осіб за просефією та видом діяльності металургійної терміносистеми уточнюється ряд понять: термін”, мотивованість терміна”, внутрішня форма”, термінологічна синонімія” тощо. Методика аналізу українських агентивно-професійних найменувань металургійної термінології може бути застосована щодо інших термінологічних сфер української лексики.
Практичне значення роботи полягає в тому, що викладені в ній спостереження і висновки сприятимуть упорядкуванню сучасної металургійної термінології, зокрема її агентивно-професійних найменувань, її стандартизації та уніфікації. Крім того, матеріали дослідження можуть бути використані у навчальному процесі вищої школи: при опрацюванні спецкурсів з термінознавства для студентів спеціального і неспеціального профілів, при вивченні курсу історії української літературної мови, спецсемінарів та при укладанні спеціальних словників. Матеріали дослідження застосовуються в навчальній практиці при викладанні розділу Термінологічна лексика” курсів Сучасна українська мова”, Українська мова з професійним спрямуванням” у Дніпродзержинському технічному університеті.
Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Тема дисертаційної роботи є одним із напрямків опрацювання теми "Розвиток і формування української термінології" кафедри української мови та перекладу зі слов’янських мов Дніпродзержинського державного технічного університету й погоджена з проблематикою координаційної ради Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.
Апробація роботи. Основні спостереження і результати дослідження викладено у доповідях і повідомленнях на наукових конференціях: на міжвузівських наукових конференціях 1996-2001 рр.; Другій міжнародній конференції "Наука і освіта - 99" (Київ - Дніпропетровськ - Луганськ - Черкаси - Дніпродзержинськ, 15-30 січня 1999 р.); ІV міжнародній конференції "Наука і освіта - 2001" (Дніпропетровськ, 2001); міжнародній "Українська термінологія і сучасність" (Київ, 2001)
Окремі розділи і вся дисертація загалом обговорювалися на засіданні кафедри української мови Дніпропетровського національного університету. Матеріали дослідження відображено в 7 публікаціях.
"Відіменникові суфіксальні утворення назв осіб за професією у металургійному виробництві"//Зб. наукових праць Дослідження з лексикології і граматики української мови”. Дніпропетровськ, ДНУ, 1999. Том 1. С.139-142.
"Лексико-семантичні особливості найменування осіб за професією"// Зб. наукових праць Ономастика і апелятиви”. Дніпропетровськ, ДНУ, 2000.- Вип. 11. С.147-151.
"Деякі питання системного характеру дослідження спеціальної лексики" // Зб. наукових праць Проблеми філології та перекладу”. Дніпродзержинськ, 2000. Вип. 1. С.39-45.
"Термінотворення у сфері української металургійної терміносистеми, її агентивно-професійних назв" //Сб. научн. трудов Днепродзержинского государственного технического университета (общественно-экономические и гуманитарные науки).- Днепродзержинск, ДГТУ, 2000. С. 329-340.
"Термін як елемент системи мовного вираження спеціальних понять"// Зб. Українська термінологія і сучасність”. Київ, КНЕУ, 2001. Вип. IV. С. 277-280.
У тезах "Словотворча структура назв осіб за професією у металургійному виробництві”//Зб. Наука і освіта 99”, тези доповідей. Том 17. Дніпропетровськ, 1999. С.162-163.
"До питання про уніфікацію та стандартизацію агентивно-професійних назв у металургійній терміносистемі"//Зб. Наука і освіта 2001”. Том 8, філологія. Дніпропетровськ, 2001. С.77-79.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків (153 с.), списку використаних джерел (192 найменування), додатку. Повний обсяг роботи - 179 с.

bibliography

Висновки

Дослідження семантичної і словотвірної структури українських агентивно-професійних найменувань у металургійній термінолексиці дає підстави зробити такі висновки:
металургійна термінологія, зокрема її найменування осіб за професією та видом діяльності, пройшла лише певний етап становлення, який був пов'язаний з загальним розвитком усієї української термінології та потребами суспільства. Важливу роль металургійної галузі виробництва в народному господарстві обумовлюють численні контакти та нововведення, через які її терміносистема, що склалася на основі національної української мови, збагачувалася значною кількістю термінологічних найменувань, які містять запозичені морфеми з інших мов, і незначною кількістю запозичених термінологічних одиниць з різних мов.
Сучасна українська наукова металургійна термінологія, зокрема її агентивно-професійні назви (а це близько 600 термінів) це все ще змінювана система, вона досить мобільна і в разі потреби коригується вимогами суспільства. Як окрема макроструктура, що є частиною багатогалузевої української терміносистеми, вона живе за її законами і підпадає під її чітку ієрархію.
Постійне збагачення термінофонду української металургійної терміносистеми відбувається:
а) шляхом виникнення національно-мовних новотворень,
б) калькуванням термінів з інших мов,
в) запозиченням іншомовних терміноморфем.
Термінологія металургійного виробництва формувалась на питомій лексичній основі, а також шляхом прямих та опосередкованих морфемних та лексичних запозичень з латинської, грецької, французької, німецької, англійської, тюркських, російської та інших мов. Головним джерелом збагачення досліджуваної термінології постають національно-мовні словотворчі засоби, які забезпечують відповідне її оформлення і повне підпорядкування граматичним, лексичним і фонетичним закономірностям сучасної української мови.
Значний відсоток морфемних іншомовних запозичень пояснюється здебільшого впливом внутрішньомовних чинників, ніж позамовних. Іншомовні терміни, на відміну від загальновживаної лексики, завжди чітко і точно називають поняття, однозначні, стислі, позбавлені емоційного забарвлення і відзначаються високою здатністю утворювати похідні одиниці. Вони органічно сприймаються українською мовою, зазнаючи фонетичної, морфологічної та семантичної адаптації.
У металургійній термінології на позначення осіб за професією та видом діяльності виділяються різні за обсягом і структурою групи слів, об'єднані тематично й функціонально, в основу найменування яких покладено такі мотивувальні ознаки: назва основного виробничого процесу; назва основного предмета, з яким пов'язана дія; назва матеріалу, речовини (сировини), з яким пов'язана дія; назва матеріалу в поєднанні з дією; назва основного предмета в поєднанні з дією. Кожна з таких лексико-тематичних груп становить собою окрему мікросистему, компонентам якої притаманні особливі семантико-парадигматичні зв'язки. Ієрархічна організація забезпечується шляхом гіперо- гінонімічних відношень, а також через опозиції тотожності.
Синонімія у термінології явище небажане, але з іншого боку саме такі варіанти відбивають внутрішні закони розвитку мови, допомагають віднайти найвиразніші мовні засоби для передачі певних понять, сприяють сформуванню питомої, української системи термінів.
Лінгвістичними причинами виникнення синонімії у металургійній термінолексиці, у тому числі її агентивно-професійних найменувань, вважається наявність застарілих номінацій, які вийшли з активного вжитку, або функціонування варіантних термінів на рівні однієї словотвірної моделі з різними суфіксами; вживання лексичних синонімів.
Синоніми в термінології стимулюють розвиток будь-якої терміносистеми і в той же час є наслідком її невпорядкованості.
Основними для утворення назв осіб за професією у металургійній термінолексиці послужили такі лексико-граматичні категорії слів, як іменник (30,4 %) і дієслово (51,4 %). Решту (18,2 %) становлять двоосновні утворення, перша основа у яких іменникового походження, друга дієслівного.
Назви професій аналізованої галузевої групи однаковою мірою утворювалися від іменників як чоловічого, так і жіночого роду. Іменники середнього роду в утворенні цих назв професій участі не беруть. Крім того, назви професій утворювалися від основ дієслів лише недоконаного виду.
За своєю структурою агентивно-професійні найменування металургійної галузі виробництва поділяються на чотири групи:
1) прості (однослівні утворення) апаратник, вагар, вальцювальник (вальцівник), прокатник, доменщик, чавунник, агломератник, шихтувальник, центрифугник, гартувальник (гартівник) та інші;
2) складні (композити) газорізальник, гідромоніторник, електромонтер, електрозварник, електрогазозварник, вогнетривник та інші;
3) терміни-юкстапозити: вибірник-сортувальник, виливальник-заливальник, каширувальник-фарбувальник, кантувальник-укладальник та інші;
4) складені терміноодиниці: верховий доменної печі, вибивальник титанової губки, готувач сталерозливних канав, оператор машини безперервного лиття заготовок та інші.
Система назв українських металургійних професій збагачується за допомогою словотвору, причому найактивніше використовується морфологічна деривація, у межах якої особливо продуктивним постає суфіксальний спосіб творення.
У творенні назв осіб за професією на позначення особи чоловічої статі беруть участь відомі в українській мові словотворчі форманти. Серед них

найпродуктивнішими є суфікси -ник, -ль-ник. До менш продуктивних належать форманти -ів-ник, -ач(-яч), -ар(-яр). До непродуктивних належать дериваційні морфеми -щик, -ов-ик, -увач(-ювач), -ль-щик, -ій, -ург, -ист(-іст), -ер, -ор.
Паралельно до багатьох назв осіб за професією чоловічої статі утворюються назви осіб за професією жіночої статі. Продуктивність дериваційних морфем, які беруть участь у творенні цих назв, теж різна. Найбільш продуктивним виявився суфікс -ниц(я) та його варіант -ль-ниц(я). Менш продуктивні форманти -ар-к-а(-яр-к-а), -ів-ниц(я), -ач-к-а(-яч-к-а). До малопродуктивних можна віднести суфікс -ов-щиц(я).
Як свідчить досліджуваний матеріал, серед агентивно-професійних найменувань незначну кількість становлять складні термініни-композити
(5,8 %) та терміни- юкстапозити (0,8 %).
Складні назви професій, що утворені за допомогою основоскладання, - це переважно слова, що мають дві основи (лише в трьох випадках трьохосновна), які постають однією лексичною одиницею і з'єднані за допомогою сполучної голосної о-е. У таких словах перша основа іменникового, друга дієслівного походження.
Композити мають спільну семантичну ознаку, де перший компонент конкретизує і звужує значення другого, тоді як значення другого компонента ширше, ніж значення складного слова в цілому.
Велика кількість словосполучних агентивно-професійних найменувань металургійного виробництва (понад 50%) свідчить про значну продуктивність синтаксичного способу словотворення. Помітне смислове навантаження мають двокомпонентні терміни, яких налічується понад 20 %, та трикомпонентні терміни-словосполучення, що складають близько 15 % терміносполук. Меншою продуктивністю відзначаються чотири- та п'ятикомпонентні моделі. До малопродуктивних належать шести- і зовсім непродуктивні семикомпонентні моделі. Багатокомпонентні терміносполучення утворилися шляхом ускладнення термінів більш простої конструкції.
У складних найменуваннях виявляються родо-видові відношення, де іменник у прямому відмінку вказує на родову ознаку, а іменник у непрямому на видову. Терміни, що складаються з іменника та прикметника, об'єднуються підрядним зв'язком на основі атрибутивних відношень, де іменник у прямій формі вказує на родове відношення, а видове відношення виражається за допомогою атрибутивного прикметника.
Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення назв осіб за професією та видом діяльності у металургійній термінології не належить до продуктивного, за його допомогою утворюється лише 1 % лексем від загальної кількості зафіксованих термінів.
Термінологія найбільш свідомо утворюваний шар лексики української мови. Вона піддається втручанню суб’єкта в її творення, але питання унормування термінів різних галузей наук, зокрема й найменувань осіб за професією та посадою металургійної термінології, є складним і суперечливим. Аналіз періодичних видань, нормативних документів свідчить про те, що досить часто вживаються невдалі кальки з російської мови, багатокомпонентні терміни, наявна синонімія, значна кількість понять у різних виданнях номінується по-різному.
Термінологічна система металургійного виробництва сформована лише в основному своєму корпусі, але постійне зростання попиту на неї, чітке формування державного замовлення ставлять нові завдання перед науковцями-лінгвістами та виробниками, з-поміж яких актуальними є процеси стандартизації, кодифікації і нормалізації терміноодиниць, що вимагає нових методів дослідження, нової методології. Застосування новітніх методик, спрямованих на суттєве вдосконалення
української металургійної термінології, на чітке дефінування означуваних понять і поширення його не лише на внутрішньогалузеві

потреби, але й на інші види діяльності усіх державних структур і підрозділів сприятиме послідовному унормуванню терміносистеми металургійної галузі виробництва, у відповідності з міжнародними стандартами.
Подальша робота над упорядкуванням металургійної термінології, до складу якої входять назви осіб за професією, має вестися на основі врахування усього комплексу чинників, як загальних, так і часткових.

СПИСОК ВИКОРИСТАНої літератури

1. Азарова Л.Є., Костюк А.В. Загальні тенденції розвитку науково-технічної термінології // Проблеми освіти: Науково-методичний збірник. К., 1995. Вип. 2. С. 160-170.
2. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимическае средства языка. М.: Языки русской культуры, 1995. т. 1. 427 с.
3. О.С. Ахманова. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 296 с.
4. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1966. 474 с.
5. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М., 1955. 416 с.
6. Белоусова А.С. Имена лиц и их синтаксические свойства // Слово и грамматические законы языка: Имя. М.: Наука, 1989. С. 131-205.
7. Бесценная Е.Д. Существительные с суффиксами щик и ник в современном русском языке (к проблемам синонимичных словообразовательных типов): Автореф. дисс канд. филол. наук. М., 1980. 24 с.
8. Білодід І.К. Літературна мова і стандартність // Мовознавство. 1974. - № 2. С. 15-16.
9. Білодід І.К., Лагутіна А.В. Наукова термінологія доби НТР органічний складник сучасної літературної мови // Культура слова. К., 1982. Вип. 22. С. 3-8.
10. Білодід І.К., Лагутіна А.В. Особливості системи наукової термінології періоду НТР у контексті загальнолітературної мови // Науково-технічний прогрес і проблеми термінології: Тези доп. респ. конф. (Львів, травень 1980 р.). К.: Наукова думка, 1980. С. 25-27.
11. Білоштан А.П. Актуальні проблеми галузевої термінології // Вісник АН УРСР. 1979. - № 10. с. 44-51.
12. Блинова О.И. Термин и его мотивированность // Терминология и культура речи. М.: Наука, 1981. С. 31-34.
13. Бондалєтов В.Д., Іванищев С.І., Переростання професійної лексики в термінологічну // Науково-технічний прогрес і мова. К.: Наукова думка, 1978. С. 69-89.
14. Борисюк І. Назви осіб за родом діяльності: можливі шляхи впорядкування // Українська термінологія і сучасність. К., 1997. С. 165-168.
15. Будагов Р.А. Очерки по языкознанию. М.: Изд-во АН СССР,1953. 280 с.
16. Бурячок А.А. Спільні словотворчі процеси в іменниковій термінології східнослов'янських мов // Науково-технічний прогрес і мова. К.: Наукова думка, 1978. С. 166-167.
17. Вайан А. Руководство по старославянскому языку. М., 1952.
18. Варина В.Г. Лексическая семантика и внутренняя форма языковых единиц // Принципы и методы семантических исследований. М.: Наука, 1976. 242 с.
19. Василевская Е.А. Словосложение в русском языке М.: Учпедгиз, 1962. 22 с.
20. Васильева Н.В. Термин // Лингвистический энциклопедический словарь. Под ред. В.Н. Ярцевой. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 508-509.
21. В.С. Ващенко. Явища переходу в системі частин мови // Українська мова в школі. 1953. - № 6. С. 14.
22. Веселов П.В. Стандартизация терминов. М., 1963. С. 67-71.
23. Винник В.О. Названия единиц измерения и веса в украинском языке. Автореф. дис канд. филол. наук. К., 1965.
24. Виноградов В.В. Вступительное слово на Всесоюзном терминологическом совещании // Вопросы терминологии. М.: Изд-во АН СССР, 1961. С. 3-10.
25. Виноградов В.В. Основные типы лексического значения слова // Избранные труды: Лексикология и лексикография. М.: 1977.
26. Винокур Г.О. Заметки по русскому словообразованию // Избранные работы по русскому языку. М., 1959. С. 419-433.
27. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии // Труды Московск. ин-та истории, философии и мет. Сборник статей по языкознанию. М., 1939. т. 5. С. 3-54.
28. Винокур Г.О. Проблема культуры речи // Русский язык в национальной школе. 1929. - №5. С. 85-87.
29. Власов А.В. Про варіативність формальної структури лінгвістичних термінів // Теорія та прагматика термінологічної лексики. Тези доп. респ. наук.-метод. конф. (Хмельницький, 28-30 травня 1991 року) К.: НМК ВО, 1991. С. 14-15.
30. Внутренняя структура слова//Общее языкознание. М.: Наука,1973.383 с.
31. Вюстер О. Международная стандартизация языка в технике. М. Л.: Стандартизация, 1935. 285 с.
32. Гердт А.С. Проблемы становления и унификации научной терминологии // Вопросы языкознания. 1971. - № 1. С. 14-22.
33. Гнатишена І.М., Кияк Т.Р. Словник інтернаціональних терміноелементів грецького та латинського походження в сучасній термінології. К.: Видавничий дім "КМ Academia", 1996. 102 с.
34. Голанова Е.И. Номинация в сфере автолексики // Номинация в современном русском языке. М., 1982. С. 159-228.
35. Головин Б.Н. Роль терминологии в научном и учебном общении // Термин и слово. Горький: Горьковский гос. ун-т, 1973. С. 14-23.
36. Головин Б.Н. Термин и слово. Горький: Изд-во Горьковского ун-та, 1980. С. 3-12.
37. Городенська К.Г., Кравченко М.В. Словотвірна структура слова. К.: Наукова думка, 1981. 199 с.
38. Григорьева А.Д. Заметки о лексической синонимии. М.: Наука, 1959. С. 78-84.
39. Д.Г. Гринчишин. Явище субстантивації в українській мові. К.: Наукова думка, 1965. 110 с.
40. Гришенкова Т.А. Наименование лиц, занимающихся сельским хозяйством, в истории русского языка.: Автореф. дисс канд. филол. наук. К., 1977. 24с.
41. Даниленко В.П. Лексико-семантические и грамматические особенности слов-терминов // Исследования по русской терминологии. М.: Наука, 1971. С. 78-90.
42. Даниленко В.П. Нормативные основы унификации терминологии // Культура речи в технической документации (отв. ред. Л.М. Скворцов). М.: Наука, 1982. С. 5-35.
43. Даниленко В.П. Русская терминология: Опыт лингвистического описания. М.: Наука, 1977. 246 с.
44. Даниленко В.П. Терминологизация разных частей речи: Термины-глаголы // Проблема языка науки и техники. М.: Наука, 1970. С. 42-59.
45. Даниленко В.П.,Скворцов Л.М. Лингвистические проблемы упорядочения научно-технической терминологии // Вопросы языкознания. - 1981. - № 11. С. 7-16.
46. Дідківська Г.Г. Назви осіб за професією в сучасній українській мові // Мовознавство 1969. - № 5. С. 18-23.
47. Дідківська Г.Г. Українські назви ремесел і професій у зіставленні з іншими слов'янськими // Структурні рівні мови і методи їх дослідження. К.: Наукова думка, 1972.
48. Д'яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення. К.: Видавничий дім "КМ Academia", 2000. 216 с.
49. Железнова Р.В. Из истории личных имен существительных с суффиксом арь в русском литетатурном языке.: Автореф. дисс канд. филол. наук. М.: 1974. 24 с.
50. Забинкова Н.Н. Термины и номенклатурные слова в ботанических словарях // Проблематика определений терминов в словарях разных типов Л.: Наука, 1976. - С. 91-101.
51. Закупра Ж.А. Номинация лиц по профессии в памятниках письменности русской народности XIV-XVI веков (строительное дело и ремесло).: Автореф. дисс канд. филол. наук. К., 1973. 24 с.
52. Е.А. Иванникова. Об основном признаке фразеологических единиц // Проблемы фразеологии. М., - Л.: Наука, 1964. С. 70-83.
53. Іжакевич Г.П. Українсько-російські мовні зв'язки радянського часу. К.: Наукова думка, 1969. 301 с.
54. Исаева Р.М. Суффиксальные имена существительные со значением лица в русском и английском языках.: Автореф. дисс канд. филол. наук. М., 1981. 23 с.
55. Исаченко А.В. Термин описание или термин-название // Славянская лингвистическая терминология. София: Изд-во на Българската академия на науките, 1962. С. 19-25.
56. Історія української мови: Лексика і фразеологія. К.: Наукова думка, 1983. 662 с.
57. Канделаки Т.Л. Значение терминов и системы значений научно-технических терминологий // Проблемы языка науки и техники. Логические, лингвистические и историко-научные аспекты терминологии. М.: Наука, 1970. С. 3-39.
58. Канделаки Т.Л. Работа по упорядочению научно-технической терминологии и некоторые лингвистические проблемы, возникающие при этом // Лингвистические проблемы научно-технической терминологии. М.: Наука, 1970. С. 40-52.
59. Канделаки Т.Л. Семантика и мотивированность терминов. М.: Наука, 1977. 177 с.
60. Караулов Ю.Н. Общая и русская идеография. М., 1979. 355 с.
61. Квитко А.С. Термин в научном документе. Львов: Вища школа, 1976. 127 с.
62. Кияк Т.Р. Лингвистические аспекты терминоведения. К.:УМК ВО, 1989. С. 13.
63. Кияк Т.Р. Мотивированность лексических единиц (количественные и качественные характеристики). Львов: Вища школа, 1988. 161 с.
64. Кияк Т.Р. Прагматичні аспекти спеціалізації української термінології // Мовознавство. 1993. - № 1. С. 35-38.
65. Клименко Н.Ф. Морфологічна будова композитів // Морфологічна будова української мови. К.: Наукова думка, 1975. С. 5-34.
66. Климовицкий Я.А. Некоторые вопросы развития и методологии терминологических работ в СССР. М. Л., 1967. 68 с.
67. Климовицкий Я.А. Некоторые методические вопросы работы над терминологией науки и техники // Современные проблемы терминологии в науке и технике. М.: Наука, 1969. С. 32-61.
68. Климовицкий Я.А. Термин и обусловленность определения понятия в системе // Проблематика определения терминов в словарях разных типов. Л.: Наука, 1976. С. 107-114.
69. Ковалик І.І. Вчення про словотвір. Львів, 1961. Вип. 2. С. 19.
70. Ковалик І.І. Логіко-лінгвістична проблематика технічної термінології у слов'янських мов // Вісник Львівського ун-ту. 1969. Вип. 6. С. 19-22.
71. І.І. Ковалик. Питання слов'янського іменникового словотвору. Вид-во Львівського ун-ту, 1958. С. 133.
72. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови: Структура наукового тексту. К.: Наукова думка, 1970. 306 с.
73. Коваль А.П. Синоніміка в термінології // Дослідження з лексикології та лексикографії. К.: Наукова думка, 1985. С. 149-170.
74. Кодухов В.И. Введение в языкознание: Учебник для пед. ин-тов. 2-е изд. М.: Просвещение, 1987, - 285 с.
75. Коломієць В.Т. Розвиток лексики слов'янських мов у післявоєнний період. К.: Наукова думка, 1973. С. 268-270.
76. Коломоєць В.М. Семантична і словотворча структура української сільськогосподарської лексики (назви професій у галузі рільництва, овочівництва, тваринництва).: Дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. Дніпропетровськ, 1975. 199 с.
77. Крижанівська А.В. Проблеми упорядкування термінолексики на сучасному етапі // Мовознавство. 1984. - № 1. С. 12-18.
78. Крыжановская А.В. Сопоставительное исследование терминологии современных русского и украинского языков: Проблемы унификации и интеграции. К.: Наукова думка, 1985. 204 с.
79. Крыжановская А., Симоненко Л. Актуальные проблемы упорядочения научной терминологии. К., 1987. 163 с.
80. Крылов А.И. Термин и контекст // Языковые единицы и контекст. Л.: Наука, 1973. 92 с.
81. Крысин Л.П. Иноязычные слова в современном русском языке. М.: Наука, 1968. 207 с.
82. Кубрякова Е.С. Основы морфологического анализа (на материале германских языков). М.: Наука, 1974. 200 с.
83. Кубрякова Е.С. Семантика производного слова. М.: Наука, 1981. 200 с.
84. Кубрякова Е.С. Что такое словообразование? М.: Наука, 1965. 79 с.
85. Кубрякова Е.С., Соболева П.А. О понятии парадигмы в формообразовании и словообразовании // Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. С. 105-123.
86. Кузькин Н.П. К вопросу о сущности термина // Вестник ЛГУ. Серия истории, языка и литературы, 1962. - № 20. Вып. 4. С. 136-146.
87. Кутина Л.Л. Языковые процессы, возникающие при становлении научных и терминологических систем // Лингвистические проблемы научно-технической терминологии. М.: Наука, 1979. С. 82-94.
88. Купина Н.А., Скорнякова М.Ф. Коннотативность в семантической группе названий лица // Классы слов и их взаимодействие. Свердловск, 1979. С. 17-35.
89. Кузькин Н.П. К вопросу о сущности термина // Вестник ЛГУ. Серия истории, языка и литературы, 1962. - № 20. Вып. 4. С. 136-146.
90. Лагутина А.В. Возможности использования различных аспектов лексико-семантического изучения слов в системе русского языка // Исследование по грамматике и лексикологии: Республиканский межведомственный сборник. К.: Наукова думка, 1966. С. 17-32.
91. Б.А. Ларин. История русского литературного языка и общее языкознание. М.: Просвещение, 1977. 224 с.
92. Левковская К.А. Именное словообразование в современной общественно-политической терминологии. М., 1960. 34 с.
93. Левковская К.А. Теория слова, принципы её построения и аспекты изучения лексического материала. М.: Высшая школа, 1962. 296 с.
94. Лейчик В.М. Термины и терминосистемы пограничная область между естественным и искусственным в языке // Вопросы терминологии и лингвистической статистики. Воронеж: Воронежский гос. ун-т. С. 3-11.
95.Лейчик В.М. Языки для специальных целей функциональные разновидности современных развитых национальных языков // Общие и частные проблемы функциональных стилей. М.: Наука, 1986. С. 31.
96. Д.С. Лотте. Образование и правописание трехэлементных научно-технических терминов. М.: Наука, 1969. 119 с.
97. Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии. М.: Изд-во АН СССР, 1961. 157 с.
98. Максимов В.И. Структура и членение слова. Л.: Изд-во Ленинградск. ун-та, 1977. 146 с.
99. Малиновская Р.Н. Многозначность терминов и контекст // Актуальные проблемы лексикологии и словообразования. Новосибирск: Новосибирский гос. ун-т, 1983. Вып. 2. С. 107-113.
100. Медведєв А.Р. Про деякі види дефініцій науково-технічних термінів // Мовознавство. 1984. - № 4. С. 19-23.
101. Мейе А. Общеславянский язык. М., 1951.
102. Моисеев А.И. Из истории наименований профессий в русском языке // Развитие русского языка после Великой Октябрьской социалистической революции. Л.: Изд-во Ленинградск. ун-та, 1967. С. 31-54.
103. Моисеев А.И. К определению терминов с словарях // Проблематика определений терминов в словарях разных типов. Л.: Наука, 1976.
С. 243-250.
104. Моисеев А.И. Наименование лиц по профессии в современном русском языке. Структурно-семантическая характеристика: Автореф. дисс канд. филол. наук. Л., 1968. 30 с.
105. Наконечна Г.В. Декілька підсумків термінологічної роботи останніх років // Український правопис і наукова термінологія: проблеми норми та сучасність // Матеріали засідань мовознавчої комісії і Комісії всесвітньої літератури НТШ у Львові 1996-1997. Львів: Вид-во НТШ, 1997. С. 130-144.
106. Наконечна Г.В. До історії унормування української науково-технічної термінології // Мовознавство, 1992. - № 6. С. 41-47.
107. Науково-технічний прогрес і мова. К.: Наукова думка, 1978. 195 с.
108. Недбайло Л.І. Утворення іменників жіночого роду назв осіб за професією // Питання мовної культури. К.: Наукова думка, 1970. Вип. 4. С. 26-33.
109. Немировский М.Я. К вопросу о так называемой субстантивации // Вопросы славянского языкознания. Изд-во ЛТУ, 1953. кн. 3. С. 58.
110. Новиков Л.А. Семантика русского языка. М.: Наука, 1982.
111. Овчаренко В.М. Онтологические аспекты мотивированности языковых знаков, в том числе терминов // Семиотические проблемы языков науки, терминологии и информатики. М.: МГУ, 1971. ч. 2. С. 417-423.
112. Овчаренко В.М. Термин, аналитическое наименование и номинативное определение // Современные проблемы научно-технической терминологии. М.: Наука, 1969. С. 91-121.
113. Олійник І.С. Іменники з суфіксом ар(-яр) на позначення назв осіб //Питання словотвору. К.: Вища школа, 1979.
114. Осипенко З.М. Різновиди термінів і їх семантичні особливості // Мовознавство. 1974. - № 2. С. 65-69.
115. Панько Т.І. Від терміна до системи. Львів, 1979. 121 с.
116. Панько Т.І. Зовнішньомовна і внутрішньомовна мотивованість суспільно-політичних термінів // Українське мовознавство. 1984. Вип. 12.
С. 11-17.
117. Панько Т.І. Методологічні засади вивчення й розвитку національної термінології // Теорія та прагматика термінологічної лексики. Тези доп. респ. наук.-метод. конференції (Хмельницький, 28-30 травня 1991 р.). К., 1991. С. 73-74.
118. Панько Т.І. Словотвірна семантика політекономічних термінів східнослов'янських мов // Словотвірна семантика східнослов'янських мов. К.: Наукова думка, 1983.
119. Панько Т.І. Теоре