СЕМАНТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ РИС ХАРАКТЕРУ ЛЮДИНИ (НА МАТЕРІАЛІ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ XIX – XX ст.)

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЛІТВІНОВА Марина Михайлівна

УДК 811. 112. 2’ 373. 7

СЕМАНТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ
ЗІ ЗНАЧЕННЯМ РИС ХАРАКТЕРУ ЛЮДИНИ
(НА МАТЕРІАЛІ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ XIX XX ст.)

10.02.04 германські мови

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
ГАВРИСЬ В.І.
кандидат філологічних наук,
професор

КИЇВ 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ...

4

ВСТУП ..

7

РОЗДІЛ 1. ОНТОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ РИС ХАРАКТЕРУ ЛЮДИНИ .

16

1.1. Характеристика денотата фразеологічних одиниць зі значенням рис характеру людини .....

16

1.2. Виокремлення в німецькій мові корпусу фразеологічних одиниць зі значенням рис характеру людини .

19

1.3. Лінгвокультурологічний аспект номінації рис характеру людини фразеологізмами німецької мови ..

27

1.4. Семантичні структури фразеологічних і лексичних одиниць, які називають риси характеру людини ...

41

Висновки до розділу 1

51

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ РИС ХАРАКТЕРУ ЛЮДИНИ: ПЕРВИННИЙ ФРАЗОТВІР ...

53

2.1. Соціокультурні чинники формування фразеологічних одиниць зі значенням рис характеру людини у німецькій мові .

53

2.2. Первинний фразотвір фразеологізмів, які називають риси характеру людини ..

63

2.2.1. Лексико-семантичні шляхи первинного фразотвору

66

2.2.2. Структурно-синтаксичні та фонетичні шляхи утворення фразеологічних одиниць ...

86

2.2.3. Лексико-граматичні шляхи первинного фразотвору

95

Висновки до розділу 2

101

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК СЕМАНТИКИ ТА СТРУКТУРИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ РИС ХАРАКТЕРУ ЛЮДИНИ: ВТОРИННИЙ ФРАЗОТВІР

104

3.1. Семантичні шляхи вторинного фразотвору

106

3.2. Структурно-семантичні шляхи утворення фразеологізмів .

111

Висновки до розділу 3

137

РОЗДІЛ 4. АКТУАЛІЗАЦІЯ СЕМАНТИКИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ РИС ХАРАКТЕРУ ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТІ ..

141

4.1. Дистрибутивні зв’язки узуальних фразеологізмів, які називають риси характеру людини .

144

4.2. Валентність узуальних фразеологізмів, які називають риси характеру людини .

149

4.3. Дистрибутивні зв’язки оказіональних фразеологізмів, які називають риси характеру людини

172

4.4. Валентність оказіональних фразеологізмів, які називають риси характеру людини .

179

Висновки до розділу 4

191

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ..

193

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..

199

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ ...

221

СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ .

228

ДОДАТОК А .

231

ДОДАТОК Б .

235

ДОДАТОК В .

243

ДОДАТОК Г .

244

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСФ всебічно стійка фраза
ГФСП група фразеосемантичного поля
ЛО лексична одиниця
ПФСП підгрупа фразеосемантичного поля
СФ стійка фраза
ФО фразеологічна одиниця
ФП фразотвірний процес
ФСП фразеосемантичне поле
БНРС Большой немецко-русский словарь / Под рук. О.И. Москальской. М.: Русский язык, 1998. Т. 1. 760 с. Т. 2. 680 с. Т. 3. 365 с.
БЭС Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. 685 с.
НРП 400 немецких рифмованных пословиц и поговорок: Учеб. пособ. / Сост.: Г.П. Петлеванный, О.С. Малик. М.: Высшая школа, 1990. 48 с.
НРС Немецко-русский словарь / Под ред. А.А. Лепинга, Н.П. Страховой. М.: Гос. изд-во иностранных и национальных словарей, 1958. 1304 с.
НРСРЛ Девкин В.Д. Немецко-русский словарь разговорной лексики. М.: Русский язык, 1994. 768 с.
НРФС Немецко-русский фразеологический словарь / Под ред. Л.Э. Бинович, Н.Н. Гришина. М.: Русский язык, 1975. 656 с.
НУФС Німецько-український фразеологічний словник / В.І. Гаврись, О.П. Пророченко. К.: Радянська школа, 1981. Т. 1. 416 с, Т. 2. 384 с.
РНСКС Афонькин Ю.Н. Русско-немецкий словарь крылатых слов. М.: Русский язык, 1990. 286 с.
ЭПС Этнопсихологический словарь / Под. ред. В.Г. Крысько. М.: Московский психолого-социальный ин-т, 1999. 343 с.
ЭС Энциклопедический словарь / Ю.С. Гамбаров, В.Я. Железнов, М.М. Ковалевский, С.А. Муромцев, К.А. Тимирязев. М.: Бр. А. и И. Гранат и К, 1913. Т. 13. 640 с.
Bü Der neue Büchmann. Geflügelte Wоrte. München: Bassermann Verlag, 2002. 320 S.
CIS Sachs H., Badstübner E., Neumann H. Christliche Ikonographie in Stichworten. Leipzig: Koehler & Amelang, 1980. 384 S.
Ca Campe H.-J. Wörterbuch der deutschen Sprache. Brauschweig: Buchhandlung, 1807-1811. Bd. 1. 1023 S., Bd. 2. 1116 S., Bd. 3. 908 S., Bd. 4. 940 S., Bd. 5. 977 S., Bd. 6. 673 S.
Du Duden Deutsches Universalwörterbuch / Bearb. von G. Drosdowski. 3. Auflage. Mannheim, Leipzig, Wien, Zürich: Dudenverlag, 1996. 1816 S.
GW Geflügelte Worte: Zitate, Sentenzen und Begriffe in ihrem geschichtlichen Zusammenhang / Bearb. von K. Böttcher. Leipzig: VEB Bibliographisches Institut, 1988. 778 S.
He Heyne M. Deutsches Wörterbuch. Leipzig: Verlag von S. Hinzel, 1890-1895. Bd. 1. 1282 S., Bd. 2. 1238 S., Bd. 3. 1464 S.
Kü Küpper H. Pons-Wörterbuch der deutschen Umgangssprache. Stuttgart: Klett, 1987. 960 S.
LNS Kammer H., Bartsch E. Lexikon Nationalsozialismus. Begriffe, Organisationen und Institutionen. Reinbek: Rowohlt Taschenbuch Verlag, 1999. 350 S.
MDI Friederich W. Moderne deutsche Idiomatik. Ismaning: Max Hueber Verlag, 1995. 565 S.
MNL Meyers Neues Lexikon. Leipzig: VEB Bibliographisches Institut, 1972. Bd. 3. 702 S.
Pa Paul H. Deutsches Wörterbuch. Halle (Saale): Max Niemeyer Verlag, 1960. 782 S.
Rö Röhrich L. Lexikon der sprichwörtlichen Redewendungen. 3. Auflage. Freiburg, Basel, Wien: Verlag Herder KG, 1973. 1256 S.
RW Redewendungen / Sprüche der 80er http://www.die-80er-jahre.de/forum/ showtopic.phpthreadid=3839&pagenum=2
Sa Sanders D. Wörterbuch der Deutschen Sprache mit Belegen von Luther bis auf die Gegenwart. Leipzig: Otto Wigand, 1876. Bd. 1. 1065 S., Bd. 2, H. 1. 826 S., Bd. 2, H. 2. 1828 S.
Sche Schemann H. Synonymwörterbuch der deutschen Redensarten. Stuttgart, Dresden: Klett Verlag für Wissen und Bildung, 1991. 428 S.
SW Göner H., Kempcke G. Synonymwörterbuch / Sinnverwandte Ausdrücke der deutschen Sprache. Leipzig: VEB Bibliographisches Institut, 1978. 644 S.
TPhW Lewin-Steinmann A. Thematisches phraseologisches Wörterbuch der russischen Sprache: Charakterisierung und Beschreibung des Menschen. Wiesbaden: Harrassowitz, 1999. 352 S.
Wa Wahrig G. Deutsches Wörterbuch. Güsterloch, München: Bertelmann Lexikon Verlag, 1991. 1493 S.
WP Wörterbuch der Psychologie / Hrsg. von G. Clauss. Leipzig: VEB Bibliografisches Institut, 1985. 704 S.

ВСТУП

Основою раціональної поведінки людини є пізнання себе самої, оцінка себе та оточення, побудова певної картини світу. Глобальний образ світобудови картина світу виникає в результаті пізнання людиною навколишньої дійсності, інформація про яку інтеріоризується та реінтерпретується людиною внаслідок її взаємодії з довкіллям. Загальна картина світу мовної спільноти свідчить про особливості процесу відображення дійсності, характер оцінок, знання, які використовуються та активізуються в цьому процесі. Обмеженість пізнавальних здібностей людини відповідно до нескінченного світу виявляється в незавершеності цього утворення, наявності в ньому незаповнених лакун.
У фразеологічному складі мови відбиваються знання про концептуальну картину світу та всі типи ставлень людини до її фрагментів. Сигніфікативні сфери, які знаходять своє позначення у фразеології, є понятійними універсаліями, що засновані на закономірностях відображаючої діяльності людини. В їх основі лежать змістовні категорії, які зумовлені внутрішніми закономірностями вираження позамовного змісту в мовних формах. За спостереженнями дослідників приблизно 70 % фразеологічного фонду будь-якої мови так чи інакше стосуються характеристики людини [TPhW: 10]. У центрі уваги сучасних фразеологічних досліджень перебувають мовні одиниці, пов’язані за своїм значенням з людиною та її властивостями.
Фразеологічне значення як семантичний феномен ще знаходиться в стадії осмислення, оскільки довгий час відповідним терміном лише позначався план змісту фразеологізму без закріплення за ним специфічного лінгвістичного поняття. Семасіологічний підхід до вивчення фразеологічного значення використовує стратегію дослідження від плану змісту фразеологізму до реалії, що позначається. Методологічним принципом фразеологічної семасіології є орієнтація на дослідження внутрішньої динаміки семантичної структури ФО у процесах фразотвору. Як зазначають сучасні дослідники, найоптимальнішим способом пізнання закономірностей формування та розвитку семантики фразеологізмів різних типів є польова модель [5: 125, 6: 4, 76: 180]. Семантичні категорії лежать в основі розмежування сукупності мовних одиниць на обмежену кількість класів, члени яких характеризуються наявністю спільної ознаки, і формують семантичні поля, зокрема фразеосемантичні. Фразеосемантичне поле є складним угрупованням парадигматичного типу, члени якого зв’язані спільним значеннєвим змістом (інваріантним значенням), на його аналізі ґрунтуються результативні дослідження семантичного аспекту мови будь-якого періоду її існування.
Проблема визначення семантичних властивостей ФО є складною і найбільш дискусійною в сучасній лінгвістиці. Уже доведеною вважається нееквівалентність фразеологічної та лексичної семантики [25: 147, 61: 64], проте й досі в деяких дослідженнях наголошується на відсутності семантичної специфіки фразеологізмів [72: 231]. Розв’язанню зазначеної проблеми сприяє вивчення фразеологізмів у діахронічному аспекті, а саме закономірностей їх утворення. Утім такі дослідження займають найменше місце серед сучасних розвідок, оскільки пов’язані з певними труднощами: недостатньою кількістю довідкових джерел, складністю проведення етимологічних досліджень.
Актуальність дисертаційного дослідження визначається антропоцентризмом сучасної лінгвістичної парадигми, посиленою увагою дослідників до проблеми позначення мовою реального світу з урахуванням людського фактора [43: 34, 101: 250, 102: 259, 124: 152, 182: 176], загальною спрямованістю лінгвістичних досліджень у галузі фразеології на поглиблене вивчення фразеологічної семантики [6, 142, 153]. Висока значущість рис характеру людини в межах культурної, ціннісної парадигми соціуму зумовлює частотність їх фіксації у фразеології німецької мови, що відзначають сучасні дослідники [61: 66, 170: 59]. Вивчення механізмів формування та розвитку семантики фразеологізмів зі значенням рис характеру людини, закономірностей реалізації їх дистрибутивних зв’язків при їх функціонуванні в мовленнєвому контексті сприяє визначенню семантичних властивостей аналізованих ФО.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано згідно з планом наукових розробок кафедри німецької філології Київського національного лінгвістичного університету в межах комплексної колективної науково-дослідної теми Взаємодія одиниць різних рівнів мови і мовлення” (затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 6 від 30 січня 2000 року), а також держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України Типологія і функціонування одиниць фонетичної, граматичної та лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний і прагматичний аспекти” (затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 27 січня 1997 року).
Метою роботи є встановлення семантичних властивостей фразеологічних одиниць зі значенням рис характеру людини в діахронічному та синхронічному аспектах шляхом виявлення основних механізмів формування та розвитку семантики аналізованих фразеологізмів у німецькій мові у ХІХ-ХХ ст., їх дистрибутивних зв’язків.
Окреслена мета дослідження передбачає вирішення таких завдань:
- визначення особливостей семантичної структури ФО, які називають риси характеру людини;
- виявлення специфіки лінгвокультурологічного аспекту номінації рис характеру людини фразеологізмами німецької мови;
- встановлення основних механізмів утворення ФО зі значенням рис характеру людини;
- визначення особливостей впливу культурної парадигми німецького соціуму на виникнення фразеологізмів зі значенням рис характеру людини;
- розкриття специфіки реалізації механізмів вторинного фразотвору фразеологізмів зі значенням рис характеру людини;
- характеристика впливу дистрибутивних зв’язків узуальних та оказіональних фразеологізмів, що аналізуються, на актуалізацію їх семантики.
Об’єкт дослідження фразеологізми німецької мови, які об’єднані загальним значенням риси характеру людини”.
Предмет дослідження семантичні властивості ФО, які називають риси характеру людини, що виявляються в особливостях їх утворення, закономірностях реалізації їх дистрибутивних зв’язків при узуальній та оказіональній актуалізації їх значення в мовленнєвому контексті.
Матеріал дисертаційного дослідження становлять 5198 ФО німецької мови, які називають риси характеру людини, отримані шляхом суцільної вибірки з фразеологічних, тлумачних, етимологічних словників ХІХ-ХХ ст., з художніх прозових творів німецьких письменників другої половини ХХ ст. загальним обсягом 41758 сторінок.
Проведений аналіз матеріалу обмежений трьома часовими зрізами (І 1800-1871 рр., ІІ 1871-1918 рр., ІІІ 1918-1996 рр.). Вибір часових зрізів визначається такими чинниками: до початку ХІХ ст. завершився період утворення німецької літературної мови, у ХІХ ст. з’явилися достатньо репрезентативні лексикографічні праці (1807-1811 рр. Campe H.-J. Wörterbuch der deutschen Sprache; 1876 р. Sanders D. Wörterbuch der Deutschen Sprache mit Belegen von Luther bis auf die Gegenwart; 1890-1895 рр. Heyne M. Deutsches Wörterbuch). При виокремленні зазначених часових зрізів ураховується вплив екстралінгвальних чинників (визначних історичних подій, важливих суспільних перетворень) на розвиток фразеологічного складу німецької мови: 1871 р. завершується об’єднання Німеччини в єдину державу німецький рейх, що сприяє процесу формування німецької нації; 1918 р. поразка Німеччини в першій світовій війні та заснування Веймарської республіки викликають докорінні зміни всіх сторін життя німецького суспільства. Саме в умовах політичних, економічних та соціальних перетворень словниковий склад мови зазнає найбільшого збагачення й розвитку [20, 108].
Методологічною основою дослідження є загальні теоретичні засади сучасної мовознавчої науки антропоцентризм, функціоналізм, семасіологічний підхід до дослідження значення фразеологічних одиниць, теорія безперервного розвитку фразеологічної семантики.
Методи дослідження зумовлені метою, завданнями й аналізованим матеріалом: метод лінгвістичного опису, суть якого полягає в інвентаризації та систематизації мовних одиниць, дає змогу встановити корпус ФО зі значенням рис характеру людини в німецькій мові; метод компонентного аналізу використовується для визначення семантичної структури досліджуваних ФО, для виявлення семантичних змін прототипів ФО в процесі первинного фразотвору, семантичних трансформацій ФО в процесі вторинного фразотвору, для розкриття семантичних зв’язків між ФО та лексичними одиницями в контексті; метод соціолінгвістичного аналізу дозволяє встановити детермінативний зв’язок між формуванням аналізованих ФО та соціокультурними чинниками при діахронічному дослідженні; метод валентно-дистрибутивного аналізу забезпечує виявлення чинників, які впливають на актуалізацію в контексті значень досліджуваних ФО; елементи кількісного аналізу використані при визначенні квантитативних змін корпусу фразеологізмів зі значенням рис характеру людини, при встановленні продуктивності фразотвірних процесів.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що дослідження семантичних властивостей фразеологізмів, які відображають у мові важливу сферу психічних явищ, риси характеру людини, вперше здійснено комплексно у парадигматичному та синтагматичному аспектах. Наша робота є першим дослідженням, в якому здійснюється взаємодія діахронічного та синхронічного аналізу одиниць, об’єднаних загальним значенням риси характеру людини”: визначено особливості первинного та вторинного фразотвору ФО, виявлені основні тенденції якісних та кількісних змін корпусу фразеологізмів. Вперше зазначені фразеологізми проаналізовано з погляду актуалізації їх значення у контексті. Новим є визначення імпліцитної та контекстуальної валентності ФО, а також встановлення зв’язків між семантичними та структурно-семантичними модифікаціями аналізованих фразеологізмів при мовленнєвій реалізації та зміною їх валентності.
Одержані результати можуть бути узагальнені у наступних положеннях, що виносяться на захист:
1. У межах первинного фразотвірного процесу продуктивною для ФО, які називають риси характеру людини, є реалізація лексико-семантичних механізмів переосмислення прототипів: метафори, метонімії (на основі вільних словосполучень, речень; стійких словосполучень нефразеологічного характеру), метафоричного порівняння, алогізму, антитези, гіперболи, мейозису (на основі потенційних фразеологізмів), розширення значення (на основі крилатих виразів). Для аналізованих ФО типовим є утворення шляхом перенесення найменування з фізичних предметів на психічні явища. Об’єктом оцінювання частіше стають риси характеру, що не відповідають нормі, прийнятій у німецькому соціумі.
2. Аналіз змін семантики досліджуваних ФО у вторинному фразотвірному процесі дає змогу виявити значну активність структурно-семантичних механізмів: морфологічної, лексичної, лексико-граматичної субституції, еліпсису, розширення компонентного складу ФО, зміни синтаксичного рівня базової ФО. Непродуктивність змін емотивної оцінності при утворенні аналізованих фразеологізмів обумовлена стійкістю емотивної оцінки типових рис характеру людини.
3. Кількісні та якісні зміни корпусу ФО зі значенням рис характеру людини виявляються у виникненні у 1871-1918 рр. 78 ФО, які називають 22 риси характеру; у 1918-1996 рр. 88 ФО 14 рис характеру. Значний приріст кількості рис характеру, які виражені фразеологізмами, у цих часових зрізах визначається перебудовою ієрархії ціннісних орієнтирів німецького соціуму, що обумовлена трансформацією культурної парадигми на тлі змін економічних та соціальних умов існування суспільства.
4. Функціонування в контексті аналізованих ФО передбачає реалізацію ними, крім експліцитної, також імпліцитної та контекстуальної валентності. Імпліцитне вираження контекстного партнера зумовлюється потенційною заданістю його семантики реальною дійсністю, неістотністю для певної комунікативної ситуації, тема-рематичними відносинами в контексті. Контекстуальна валентність фразеологізмів спирається на лексико-семантичні зв’язки ФО та інших мовних одиниць при їх функціонуванні в складі кількох речень незалежно від їх позиційного положення.
5. Внаслідок дії семантичних та структурно-семантичних трансформацій, які супроводжуються зміною валентності досліджуваних ФО, відбувається актуалізація оказіонального значення фразеологізмів. Порушення лексико-семантичної та граматичної валентності аналізованих ФО визначають розвиток фразеологічного значення як різновид семантичних трансформацій цих одиниць: від узагальнення, набуття нових відтінків до повного його оновлення. Аналізовані фразеологізми, які зазнають фразеологічної контамінації, відокремлення, еліпсису, виявляють найчастотніші зміни валентності, що зумовлює актуалізацію оновлених предметно-логічного, граматичного компонентів їх значення.
Теоретичне значення дослідження полягає в подальшій розробці питань вторинної номінації, пов’язаних з формуванням та розвитком семантики ФО, у поглибленні рівня пізнання особливостей актуалізації фразеологічного значення в межах мовленнєвого контексту, що є певним внеском у розвиток загальної теорії семантики, зокрема фразеологічної, оскільки дозволяє пізнати специфіку її реалізації у парадигматичному та синтагматичному аспектах.
Практична цінність роботи визначається можливістю використання її основних положень та результатів у курсах загального мовознавства (розділи Мова і культура”, Проміжні рівні мови”), лексикології німецької мови (розділи Лексико-семантична система мови”, Фразеологія”), стилістики (Мовні засоби реалізації стилю мовленнєвого твору”), історії німецької мови (розділ Історичний розвиток словникового складу німецької мови”), у спецкурсах з фразеології, у практиці викладання німецької мови, лінгвокраїнознавства, перекладу. Основні положення дисертації можуть бути використані при підготовці методичних рекомендацій і навчальних посібників для студентів філологічних спеціальностей, при написанні дипломних та курсових робіт, у лексикографічній практиці для створення тематичного фразеологічного словника німецької мови Риси характеру людини” з відомостями про реалізацію валентності ФО в межах речення та надфразової єдності.
Особистий внесок дисертанта полягає у визначенні особливостей семантичної структури фразеологізмів, які називають риси характеру людини; встановленні специфіки реалізації механізмів первинного та вторинного фразотвору зазначених ФО; виявленні соціокультурних чинників формування цих фразеологізмів; встановленні основних тенденцій якісних та кількісних змін виокремленого корпусу ФО; визначенні імпліцитної та контекстуальної валентності аналізованих фразеологізмів; розкритті зв’язків між семантичними, структурно-семантичними модифікаціями досліджуваних ФО та зміною їх валентності при мовленнєвій реалізації.
Апробація дослідження здійснювалась у доповідях і виступах на IV Всеукраїнській науковій конференції Нові підходи до філології у вищій школі” (Запоріжжя, Запорізький державний університет, вересень 1998 р.), на Всеукраїнській науковій конференції Семантика. Синтактика. Прагматика мовленнєвої діяльності” (Львів, Львівський державний університет імені Івана Франка, січень 1999 р.), на науково-практичній конференції Київського державного лінгвістичного університету (квітень 2000 р.), на науково-методичному семінарі кафедри англійської філології Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (лютий 2000 р.), на науково-практичній конференції у Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка (квітень 2002 р.).
Публікації. Основні положення роботи висвітлено у 6 одноосібних статтях автора, опублікованих у наукових фахових ви

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Семантичні властивості фразеологізмів, які називають риси характеру людини, виявляються в особливостях їх утворення, розвитку, закономірностях реалізації їх дистрибутивних характеристик при функціонуванні в мовленнєвому контексті.
Порівняльний аналіз семантичних структур лексичних одиниць і фразеологізмів, які називають риси характеру, дозволяє зробити висновок про особливості фразеологічного значення. Денотативний аспект фразеологічного значення вужчий від відповідного аспекту лексичного значення, тобто ФО позначає меншу кількість об’єктів й несе більше інформації про їх диференційні ознаки.
У структурі фразеологічного значення переважають емотивні, оцінювальні, образні елементи та стилістична забарвленість. Компоненти емотивності присутні також у значенні демотивованих фразеологізмів, які називають риси характеру людини. Наявність емотивного компонента в значенні досліджуваних ФО не є контекстуально зумовленою. Своєрідність фразеологічної семантики виражається у значній деталізації фразеологічного образу і, як наслідок, еврісемічності, більшій змістовності фразеологічного значення. Міра вияву еврісемічності тісно пов’язана з наявністю чи відсутністю мотиваційно-образного компонента в семантичній структурі фразеологізмів.
Здатність передавати культурну інформацію на рівні значення генетичного прототипу, який містить інформацію про історичні події, традиції, фольклорну спадщину народу, та фразеологічного компонента, що безпосередньо позначає культурні арте- та ментафакти й несе певне асоціативне навантаження, дозволяє ФО виявляти вищий ступінь експлікації культурної маркованості.
Аналіз кількісних та якісних змін корпусу фразеологізмів зі значенням рис характеру людини дає можливість установити тенденцію стійкого зростання кількості рис характеру, виражених у німецькій фразеології, що є відображенням універсальних процесів еволюції самосвідомості людства. Суттєве розширення складу виокремленого корпусу фразеологізмів свідчить про деталізацію об’єкта номінації цих мовних одиниць, що є об’єктивним процесом розвитку фразеологічної системи німецької мови. Динамічні перетворення корпусу фразеологізмів указують на підвищену значущість референтної сфери риси характеру людини” для німецької культурної спільноти.
Фразеологічна система німецької мови активно реагує на перебудову ієрархії ціннісних орієнтирів соціуму, обумовлену змінами в його культурній парадигмі. У семантиці фразеологізмів, які називають риси характеру людини, знаходять вираження ідеали та цінності німецького суспільства на кожному етапі його розвитку.
Формування аналізованих фразеологізмів відбувається в межах первинного фразотвору внаслідок дії лексико-семантичних, фонетичних, структурних, синтаксичних, лексико-синтаксичних, лексико-граматичних механізмів. Протягом трьох виділених часових зрізів найпродуктивнішим є утворення ФО на базі прототипів, які представлені вільними словосполученнями, реченнями.
Продуктивним механізмом формування ФО, які називають риси характеру людини, є метафоричне переосмислення вільних словосполучень, речень. Утворення узагальнено-метафоричного значення ФО пов’язане безпосередньо з процесом перебудови семантичної структури фразотвірних компонентів. Специфіка семантичних змін полягає в переході потенційних сем компонента (іменника, прикметника): емотивно-логічних та емотивних в основні семи предметно-логічного компонента значення і дезактуалізації тих предметно-логічних сем, які не узгоджуються з іншими складовими нової семантичної структури. При входженні до складу ФО компонентів-іменників, які не є назвами особи, дезактуалізуються відповідні субкатегоріальні семи, з’являється й виходить на передній план субкатегоріальна сема ‘людина’. Переосмислення зазнають як окремі компоненти, так і весь словесний комплекс.
Семантичні трансформації, які ведуть до формування цілісного фразеологічного значення, базуються на асоціативному комплексі, який складають національно-культурні та загальнолюдські уявлення про об’єкти матеріального та духовного світу, що відбиваються у свідомості членів німецької лінгвокультурної спільноти.
Продуктивним для аналізованих фразеологізмів є утворення на базі прототипів, які представлені вільними словосполученнями, реченнями, внаслідок дії фонетичних (асонанс, алітерація, ритм, звуконаслідування), структурних (порядок слів, імплікація базової структури) та синтаксичних механізмів (синтаксична спеціалізація). Евфонічні та метричні засоби визначають добір компонентів ФО, закріплення їх у певній формі, що є чинником лексичної та граматичної стабілізації стійких словосполучень. Фонетична організація генетичних прототипів створює певний звуковий фон, який сприяє появі додаткового емотивного навантаження словесного комплексу, що закріплюється за ним мовним вживанням. Наявність звуконаслідувальних компонентів обумовлює яскраву образність, виразність словосполучень, підкреслює емотивну оцінку їх значень.
Утворення фразеологізмів, які називають риси характеру людини, внаслідок порушення порядку слів відбувається шляхом винесення на початкову позицію, за предикативну рамку прямого та непрямого додатків (особових, неозначених займенників). Порушення норм розташування слів виділяє, підкреслює об’єкт оцінювання, емотивно маркує висловлювання.
Найпоширенішим типом імплікування при первинному фразотворі зазначених ФО є втрата додатка, вираженого іменником. Елімінація елементів, які несуть інформацію про кореляцію висловлювання з конкретною ситуацією, визначає узагальненість сформованого фразеологічного значення.
Процес утворення досліджуваних фразеологізмів відбувається на основі синтаксичної спеціалізації вільних словосполучень. Формування синтаксично зумовленого типу значення визначається включенням властивостей словосполучення як члена речення у його семантичну характеристику внаслідок активного вживання в синтаксичній функції присудка.
Лексико-граматичні механізми утворення ФО реалізуються у взаємодії лексико-семантичних, синтаксичних і морфологічних чинників. У результаті дії механізмів фразеологічної інтеграції та диференціації відбувається формування фразеологізмів на базі окремих слів. Зміна субкатегоріальних сем семантичної структури слів уможливлює формування у мовних одиниць нових лексико-синтаксичних відношень, що веде до виникнення глобальної ідіоматичності.
В основі утворення аналізованих фразеологізмів шляхом фразеологічної диференціації лежить зміна матеріальної форми, завдяки якій відбувається реалізація мисленнєвої інформації. Лексико-семантичні відношення, які утворюються між компонентами ФО, тісно пов’язані з їх синтаксичними зв’язками в межах словосполучення, речення. Стабілізація лексико-граматичних відношень у висловлюванні зумовлює утворення фразеологізмів.
Унаслідок асоціацій, типових для німецької лінгвокультурної спільноти, що викликають слова іншомовного походження, застарілі стійкі звороти, відбуваються порушення логіко-семантичних відношень у висловлюваннях, зміна внутрішньої форми зворотів. Фонетична схожість, наявність спільних потенційних емотивно-логічних та емотивних сем у семантичній структурі слів, які зближуються, зумовлюють появу фразеологізмів із невмотивованими значеннями.
Стійкий аксіологічний статус, інтенсивна емотивність, послаблений номінативний зв’язок між формою та змістом архаїзмів та історизмів, обмеженість лексико-семантичної сполучуваності обсолітизованих слів та неологізмів обумовлює їх активну участь у формуванні досліджуваних фразеологізмів. Входження до складу фразеологізмів лексичних одиниць, які виявляють безпосередній зв’язок з суспільно-культурним життям німецької лінгвокультурної спільноти детермінує наявність інформації про реалії етнокультурної дійсності та культурно-ментальні відомості на рівні значення фразеологічного компонента (слова-етнореалії, фонового слова) та на рівні прямого значення генетичного прототипу ФО.
Дослідження вторинного фразотвору ФО, які називають риси характеру людини, дозволило встановити мовні механізми створення нових ФО семантичні та структурно-семантичні. Продуктивні семантичні механізми представлені розширенням та звуженням значення базових ФО. Розширення значення фразеологізмів зумовлено відривом від первісного контексту; абстрагуванням від певної ситуації; затемненням вихідного образу. Звуження значення фразеологізму є проявом закону еволюції фразеологічної семантики в напрямку диференціації та деталізації.
Переважну активність у формуванні ФО-дериватів виявляють морфологічний, лексичний, лексико-граматичний типи субституції, еліпсис, розширення компонентного складу ФО словами вільного вжитку, зміна синтаксичного рівня базової ФО, що викликають певні зрушення в значенні фразеологізмів. Субституція компонентів базових ФО сприяє конкретизації або узагальненню фразеологічного значення, зміні інтенсивності емотивності, функціонально-стилістичної належності, лінгвокультурної маркованості, лексико-семантичної та граматичної валентності фразеологізму.
Скорочення структури ФО супроводжується узагальненням її значення внаслідок затемнення мотивації, зміною інтенсивності емотивності, що залежить від характеру емотивної маркованості редукованого компонента. Розширення синтаксичної структури фразеологізмів зумовлює звуження фразеологічного значення, підсилення образності, емотивності, лінгвокультурної маркованості фразеологізму. Спрощення синтаксичної структури фразеологізмів посилює узагальнено-метафоричний зміст похідних ФО, розширює їх лексико-семантичну та граматичну валентність, наслідком ускладнення синтаксичного рівня структури стає семантична спеціалізація, посилення інтенсивності емотивності похідних ФО.
Аналіз контекстуальних умов актуалізації значення досліджуваних узуальних і оказіональних фразеологізмів уможливлює виявлення зв’язків між семантичними властивостями ФО та реалізацією їх дистрибутивних характеристик. Поєднання ФО з лексичними одиницями в контексті відбувається на основі реалізації тих валентностей, які закладені в семантичній структурі ФО. Аналізовані узуальні ФО-словосполучення поєднуються з контекстними партнерами в суб’єктній, об’єктній, предикатній позиціях. Віднесеність до особи цих ФО реалізується в семантичній структурі контекстних партнерів на рівні відповідних субкатегоріальних сем. Фразеологізми, які називають риси характеру людини, реалізують в контексті експліцитну, імпліцитну та контекстуальну валентності. Дистрибутивні зв’язки узуальних фразеологізмів сприяють актуалізації всіх компонентів фразеологічного значення.
Актуалізація оказіонального значення ФО відбувається внаслідок дії семантичних та структурно-семантичних трансформацій, які супроводжуються зміною валентності фразеологізмів. Розвиток фразеологічного значення від узагальнення, набуття нових відтінків до повного його оновлення як різновид семантичних трансформацій цих одиниць визначається порушенням лексико-семантичної та граматичної валентності ФО. Контекстуальні умови, в яких функціонують ФО, що зазнали фразеологічної контамінації, відокремлення, еліпсису, визначають актуалізацію оновлених предметно-логічного, граматичного компонентів фразеологічного значення. Дистрибутивні зв’язки ФО, які утворилися внаслідок лексичної, граматичної, лексико-граматичної субституції, розширення компонентного складу, сприяють актуалізації оновлених компонентів їх значення: граматичного, предметно-логічного, емотивного, функціонально-стилістичного.
Одержані результати є перспективними для вивчення впливу дистрибутивних зв’язків ФО на розвиток їх семантики у діахронії, визначення принципів репрезентації мовного матеріалу в тематичному фразеологічному словнику з наданням відомостей про функціонування ФО в мовленнєвому контексті, прикладами реалізації валентності фразеологізмів у межах речення та надфразової єдності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов В.П. Теория ассоциативного поля // Лексикология и лексикография русского языка // http://www.philol.msu.ru/~rls2001/sec/ lex_fraz.htm
2. Абрамович И.М. Об индивидуально-авторских преобразованиях фразеологизмов и отношении к ним фразеологического словаря // Проблемы фразеологии. М., Л.: Наука, 1964. С. 213-218.
3. Авалиани Ю.Ю., Эмирова А.М. О вторичной фразеологической деривации. К вопросу о развитии фразеологической системы русского языка // Проблемы русской фразеологии: Семантика фразеологических единиц. Тула, 1975. С. 7-13.
4. Адмони В.Г. Строй современного немецкого языка: Учебное пособие. М.-Л.: Просвещение, 1966. 284 с.
5. Алексеева С.Г. Семантическая систематика фразеологизмов с компонентами сердце” и душа” в современном русском языке // Докл. V Междунар. конф. Семантика языковых единиц”. М.: Изд-во Физкультура, образование и наука”, 1996. С. 125-127.
6. Алефиренко Н.Ф. Золотых Л.Г. Проблемы фразеологического значения и смысла (в аспекте межуровневого взаимодействия): Монография. Астрахань: Изд-во Астраханского гос. пед. ун-та, 2000. 220 с.
7. Алефиренко Н.Ф. Язык сознание культура: проблемы взаимодействия // Доклады 3-й межд. конф. КГУ им Т. Шевченко Язык и культура”. К.: КГУ, 1994. С. 3-10.
8. Алефиренко Н.Ф. Язык сознание культура: проблемы взаимодействия // Язык и культура. Уфа: Изд-во Башкирского ун-та, 2000. С. 48-55.
9. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вища школа, 1987. 135 с.
10. Алехина А.И. Фразеологическая единица и слово: К исследованию фразеологической системы. Минск: Изд-во БГУ, 1979. 152 с.
11. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. Л.: Изд-во ЛГУ, 1963. 208 с.
12. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2 т. М.: Педагогика, 1980. Т. 1. 232 с.
13. Андреева Р.Ф. Реализация значения пословичных фразеологизмов в речи // Функционирование фразеологических единиц в речи: Сб. науч. ст. Курск: КГПИ, 1984. С. 9-12.
14. Аникина Н.А. Актуализация фразеологического значения // Функционирование фразеологических единиц в речи: Сб. науч. ст. Курск: КГПИ, 1984. С. 13-22.
15. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. (Стилистика декадирования): Учебное пособие. М.: Просвещение, 1990. 300 с.
16. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. Основные теории устойчивых фраз и проблемы общей фразеологии. Ростов н/Д: Изд-во Ростовского ун-та, 1964. 315 с.
17. Астахова Э.И. Внутренняя форма идиом и ее функции // Фразеология в Машинном фонде русского языка. М.: Наука, 1990. С. 146-152.
18. Бабаева Е.В. Культурно-языковые характеристики отношения к собственности (на материале немецкого и русского языков): Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.20 Волгоград // http://vspu.ru/~axiology/libr/akd/autorefindex.htm
19. Бабенко Н.Г. Окказиональная фразеология. Опыт структурно-семантического анализа // Актуальные проблемы лингвистической семантики. Калининград, 1988. С.17-27.
20. Балай Б.Я. Формування фразеології в переломні моменти історії народів Європи (на матеріалі української, російської, англійської, німецької, французької мов у періоди першої та другої світових воєн): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.15 / КНУ ім. Тараса Шевченка. К., 2000. 16 с.
21. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с.
22. Балясников А.В. К изучению конъюнкционных фраземо-семантических полей // Вопросы фразеологии: Труды Самаркандского гос. ун-та. Новая серия. Самарканд, 1975. Вып. 277. С. 13-18.
23. Бао Хун Национально-культурная специфика фразеологизмов в русском и китайском языках // Фразеология в контексте культуры. М.: Языки русской культуры, 1999. С. 305-310.
24. Баран Я.А. Основні питання загальної та німецької фразеології. Львів: Вища школа, Вид-во при Львівському ун-ті, 1980. 155 с.
25. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. Івано-Франківськ: Лілея НВ, 1997. 176 с.
26. Белая Л.В. Литературный антропоним как свернутый национально-культурный текст // Мова і культура. Культурологічний компонент мови. Науковий щорічний журнал. 2000. Вип. 1. Т. 2. С. 15-19.
27. Белозерова Ф.М. Трансформация фразеологических единиц как аспект фразеологической стилистики (к постановке вопроса) // Вопросы романо-германского языкознания. 1973. Вып. 4. С. 12-13.
28. Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма: Репринт. / АН СССР. Научный совет по проблемам культуры. М.: Наука, 1990. 222 с.
29. Библия. М.: Всемирный Библейский Переводческий Центр, 1999. 1142 с.
30. Бирих А. К диахроническому анализу фразеосемантических полей // Вопросы языкознания. 1995. № 4. С. 14-24.
31. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наукова думка, 1989. 156 с.
32. Болгова Л.А. Фразеологическая вариативность и механизмы фразеообразования (на материале периферийных слоев фразеологии современного немецкого языка): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / МГПИИЯ. М., 1974. 25 с.
33. Бондаренко В.Т. О роли синтаксической специализации в образовании фразеологических единиц // Проблемы русского фразообразования. Тула: ТГПИ, 1973. С. 142-154.
34. Бородина М.А., Гак В.Г. К типологии и методике историко-семантических исследований (на материале лексики французского языка). Л.: Наука, 1979. 232 с.
35. Брагина А.Ф. Порядок слов и интонация как факторы изменений в структуре немецкого предложения: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / МГПИИЯ. М., 1971. 24 с.
36. Брагина Н.Г. Фрагмент лингвокультурологического лексикона (базовые понятия) // Фразеология в контексте культуры. М.: Языки русской культуры, 1999. С. 131-138.
37. Брандес М.П. Стилистика немецкого языка. М.: Высшая школа, 1990. 320 с.
38. Брутян Г.А. Язык и картина мира // Язык и культура. Уфа: Изд-во Башкирского ун-та, 2000. С. 55-59.
39. Буйнова О.Ю. Универсальные и специфические черты процесса метафоризации // Лингвистические исследования. К 75-летию проф. В.Г. Гака. Дубна: Феникст, 2001. С. 49-65.
40. Быкова Г.В. Лакуны как явление языка и речи // Филологические записки. Вестник литературоведения и языкознания. Воронеж: изд-во Воронежского ун-та, 2000. Вып. 14. С. 183-196.
41. Быкова О.И. Апеллятивация антропонимов как способ вербализации культурных концептов // Матер. науч. конф. Язык, познание, культура на современном этапе развития общества”. Саратов: изд-во Саратовской гос. академии права, 2001. С. 159 162.
42. Вакуров В.Н. Развитие эмоциональных значений и полиэмоциональность фразеологических единиц // Филологические науки. 1991. №6. С. 74-82.
43. Вальчук Г.В. До питання про картину світу та про зв’язок мови й мислення // Мова і культура: Філософія мови і культури. К.: Дім Дмитра Бураго, 2000. Вип. 2. Т. 1. С. 34-37.
44. Вебер М. Протестанская этика и дух капитализма // Избранные произведения: Пер. с нем. М.: Прогресс, 2000. С. 61-272.
45. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова // Вопросы языкознания. 1953. №5. С. 26-34.
46. Волков С.С., Сенько Е.В. Неологизмы и внутренние стимулы языкового развития // Новые слова и словари новых слов. Л.: Наука, 1983. С. 43-57.
47. Волошина А.В. Безеквівалентна і фонова лексика у східнослов’янських мовах: Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.17 / Кіровоградський пед. ун-т. Кіровоград, 2001. 20 с.
48. Вольф Е.М. Метафора и оценка // Метафора в языке и тесте. М.: Наука, 1988. С. 52-65.
49. Воронцова Т.Ю. Специфика коннототативного макрокомпонента семантики историзмов современного английского языка: Автореф. дис канд. филол. наук. 10.02.04 / НГЛУ Н. Новгород, 2000. 32 с.
50. Гаврись В.И. К вопросу о первичном и вторичном фразообразовательных процессах // Сб. науч. трудов МГПИИЯ. М.: МГПИИЯ, 1980. №164. С. 132-140.
51. Гаврись В.И. Крылатые выражения и их роль в обогащении фразеологического состава немецкого языка: Дис канд. филол. наук: 10.02.04 К., 1971. 203 с.
52. Гаврись В.И. К проблеме структурно-семантической деривации фразеологических единиц немецкого языка // Тезисы докл. Всесоюзн. науч. конф. Словообразование и фразообразование”. М.: МГПИИЯ, 1979. С. 132-133.
53. Гаврись В.І., Пророченко О.П. Деякі питання німецької фразеології // Німецько-український фразеологічний словник. К: Радянська школа, 1981. Т. 2. С. 355-357.
54. Гавриш М.М. Контаминация фразеологических единиц немецкого языка: Дис канд. филол. наук: 10.02.04 К., 1988. 203 с.
55. Гак В.Г. К проблеме гносеологических аспектов семантики слова // Тезисы докладов науч. конф. Вопросы описания лексико-семантической системы языка”. М.: МГПИИЯ, 1971. Ч. 1. С. 95-98.
56. Гак В.Г. Национально-культурная специфика меронимических фразеологизмов // Фразеология в контексте культуры. М.: Языки русской культуры, 1999. С. 260-265.
57. Гак В.Г. Сравнительная типология французского и русского языков. М.: Просвещение, 1983. 287 с.
58. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Школа Языки русской культуры”, 1998. 768 с.
59. Гамзюк М.В. Актуалізація значення стійких фраз // Нова філологія. Запоріжжя: ЗДУ, 2000. №1. С. 86-110.
60. Гамзюк М.В. Емотивність фразеологічної системи німецької мові (досвід дослідження в синхронії та діахронії): Автореф. дис док. філол. наук: 10.02.04 / КДЛУ. К., 2001. 31 с.
61. Гамзюк М.В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької мови). К.: Вид. центр КДЛУ, 2000. 256 с.
62. Гамзюк М.В. Знакові властивості і семантична структура фразеологічних одиниць // Взаємодія одиниць різних рівнів германських та романських мов. Вісник КДЛУ. Дослідження молодих вчених. Серія Філологія”. К.: Вид. центр КДЛУ, 1997. Вип. 3. С.79-84.
63. Гамзюк М.В. Особливості функціонування емотивних фразеологічних одиниць у контексті (на матеріалі німецької мови) // Зб. ст. VІ міжнар. наук. конф. Семантика мови і тексту”. Івано-Франківськ: Плай, 2000. С. 103-108.
64. Гамзюк Н.В. Междометные фразеологические единицы немецкого языка: Дис канд. филол. наук: 10.02.04 К., 1993. 187с.
65. Гвоздарев Ю.А. Процессы образования фразеологических единиц в русском языке // Проблемы русского фразообразования. Тула, 1974. С. 44-63.
66. Гепнер Ю.Р. Об основных признаках фразеологических единиц и о типах их видоизменения // Проблемы фразеологии. М.; Л.: Наука, 1964. С. 57-69.
67. Германия. Факты. Франкфурт-на-Майне: Sоcietätsverlag, 2000. 528 с.
68. Гнатюк И.С. Трансформация традиционных фразеологизмов в языке современной художественной прозы: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.02 / Ин-т языковедения АН УССР. К., 1982. 24 с.
69. Гойхман М.А. Семантическая структура и валентно-дистрибутивная характеристика фразеологических единиц современного немецкого языка (на материале глагольных фразеологизмов, обозначающих эмоции): Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.04 / МГПИИЯ. М., 1977. 29 с.
70. Гонтар Т.Ф. До проблеми валентності мовних одиниць // Мовознавство. 1995. №2-3. С. 17-21.
71. Гончарова Л.Ф. Контекстуальные модификации фразеологических единиц в поэтической речи // Взаимодействие языковых уровней в сфере фразеологии. Волгоград: Перемена, 1996. С. 160 164.
72. Григораш А.М. Проблемы фразеологии и фразеографии на современном этапе // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Національного педагогічного університету. К.: Логос, 2000. Т. ХХІІ (Вип. 2, Ч. 2). С. 230-239.
73. Грюнберг А.М. К вопросу о лексическом варьировании фразеологизмов (на материале произведения А.И. Герцена Былое и думы”) // Вопросы русского и общего языкознания: Сб. науч. тр. Ташкент: Ташкентский ун-т, 1978. №549. С. 118-125.
74. Гукасова Э.М. Ценностно-нормативная картина мира греческой и русской национальных личностей (на материале афористики) // Матер. междунар науч. конф Язык и национальные образы мира”. Майкоп: Изд-во АГУ, 2001. С. 239-246.
75. Гуревич В.В. О субъективном компоненте языковой семантики // Вопросы языкознания. 1998. №1. С. 27-35.
76. Гурко М.З. Категория интенсивности во фразеологии // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Нац. пед. ун-ту. К.: Логос, 2002. Т. XXX. С. 180-187.
77. Давиденко Л.Б. Синтаксичні функції і структурно-семантичні модифікації фразеологічних одиниць: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.02 / Київський пед. ин-т. К., 1992. 23 с.
78. Даниленко В.П. К соотношению научной и языковой картин мира (на материале морфологической категории рода) // Словарь, грамматика, текст. Иркутск, 2000. С. 121-129.
79. Девкин В.Д. Форма как источник возникновения смысла // Иностранный язык для специалистов: Психологические, методологические, лингвистические аспекты. М.: Наука, 1990 С. 96-107.
80. Денисенко С.Н. Культурологічний компонент в семантиці фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької фразеології) // Мова і культура. Культурологічний компонент мови. 2000. Вип.1. Т.2. С. 73-78.
81. Денисенко С.Н. Основні шляхи розвитку фразеологічного складу сучасної німецької мови // Іноземна філологія. 1977. Вип. 46. С. 52-57.
82. Денисенко С.Н. Фразообразование в немецком языке (фразеологическая деривация как системный фактор фразообразования). Львов: Высшая школа, 1988. 197 с.
83. Джемс У. Психология. М.: Педагогика, 1991. 367 с.
84. Добровольский Д.О. Национально-культурная специфика во фразеологии // Вопросы языкознания. 1997. № 6. С. 37-48.
85. Дремова Т.Г. О характере синтаксической валентности глагольных фразеологизмов в современном английском языке // Функционирование фразеологических единиц в речи: Сб. науч. ст. Курск: КГПИ, 1984. С. 45-54.
86. Ерофеева Е.А. Уровни анализа сочетательных возможностей фразеологических единиц // Доклады V Междунар. конф. Семантика языковых единиц”. М.: Изд-во Физкультура, образование и наука”, 1996. С. 134-137.
87. Жоль К.К. Мысль, слово, метафора. Проблемы семантики в философском освещении. К.: Наукова думка, 1984. 303 с.
88. Замулко Л.М. Фразеологизмы в контексте поэзии Ларисы Миллер // Зб. ст. за матер. ІІІ міжнар. наук. конф. Актуальні проблеми менталінгвістики”. Черкаси: Брама, 2003. Ч.2. С. 193-197.
89. Захарова Л.М. Національно-культурні конотації іменувань найвищих державних правителів: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.02 / Таврійський нац. ун-т. Сімферополь, 2000. 16 с.
90. Зеленько А.С. Проблеми семасіології (від класичної описової через когнітивну до лінгвістичного детермінізму). Луганськ: Альма-матер, 2001. 211 с.
91. Зубова Л.В. Приемы стилистической трансформации фразеологических единиц в стихотворениях М. Цветаевой // Проблемы русской фразеологии. Тула: Тульский пед. ин-т, 1978. С. 98-106.
92. Ивин А.А. Основания логики оценок. М.: Из