СЕМАНТИКА СИМВОЛІВ ПРИРОДИ В ПОЕЗІЯХ ОЛЕКСАНДРА ОЛЕСЯ: ЛІНГВОПОЕТИЧНИЙ ТА ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТИ

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ

На правах рукопису

Таран Оксана Сергіївна

УДК 811.161.2 1.08 Олесь

СЕМАНТИКА СИМВОЛІВ ПРИРОДИ
В ПОЕЗІЯХ ОЛЕКСАНДРАОЛЕСЯ: ЛІНГВОПОЕТИЧНИЙ
ТА ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор
Лисиченко Лідія Андріївна

Харків 2002

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ........................................................................3
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ МОВ....................................................................................8
ВСТУП..........................................................................................................................9
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ СИМВОЛ”, ЙОГО
ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ................................................................15
1.1. З історії наукового вивчення символу............................................................15
1.2. Архетиповість символу, його зв’язок із міфом і ритуалом..............................28
1.3. Критерії вирізнення вербального символу.......................................................45
1.4. Семантична структура символічного значення................................................59
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ..................................................................71
РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНУВАННЯ СИМВОЛІВ ПРИРОДИ
В ПОЕЗІЯХ ОЛЕКСАНДРА ОЛЕСЯ............................................................73
2.1. Способи трансформації традиційних символів у поетичному тексті Олеся.......73
2.2. Культурно-національна конотація символів Олеся..........................................88
2.3. Роль контекстуальних зв’язків у формуванні індивідуально-авторських
значень і смислів символів................................................................................100
2.4. Художні символи Олеся в читацькій проекції тексту...............................113
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ.................................................................126
РОЗДІЛ 3. СИМВОЛИ ПРИРОДИ В МОВНОМУ ВИРАЖЕННІ ОСНОВНИХ
КОНЦЕПТІВ ПОЕТИЧНОГО СВІТУ ОЛЕКСАНДРА ОЛЕСЯ ............128
3.1. Вираження ідіоконцепту Україна” в символах Олеся..............................129
3.2. Роль етнокультурного контексту в реалізації концепту кохання” в символах
природи............................................................................................................143
3.3. Авторське сприйняття символів, що втілюють концепти воля” і краса”.....152
3.4. Парадигматичні відношення символів-реалізаторів концептів журба” і
радість” у творчості Олеся..............................................................................164
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ................................................................176
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.........................................................................................177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................183
ДОДАТОК А............................................................................................................197

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Алч - Алчевська Х.О. Твори / Упоряд., передм. та приміт. Л.М.Грузинської. К.: Дніпро, 1990. 558с.
Ахм - Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. эн-циклопедия, 1969. - 608 с.
Бел - Белова О.В. Славянский бестиарий. Словарь названий и сим-волики. М.: Индрик, 1999. 320 с.
Бул Булашев Г.О. Украинский народ в своих легендах и религиозных воззрениях и верованиях: Вып. 1: Космогонические украинские народные воззрения и верования. К.: Тип. императ. унта, 1909. 512 с.
Вор - Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис: У 2 т. Репринт. вид. 1958 1966. К.: Оберіг, 1991.
ВТССУМ Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2001. 1440 с.
ВФ внутрішня форма.
Драг Малорусские народные предания и рассказы / Свод Михаила Драгоманова. Изд. ЮгоЗапад. Отдела Император. Рус. Географ. Ова. К.: Тип. М.П. Фрица, 1876. ХХVI, 434 с.
ЕСУМ Ети­мо­ло­гі­ч­ний сло­в­ник укра­їн­сь­кої мо­ви: В 7 т. / За ред. О.С.Мель­ничука. К.: На­ук. ду­м­ка, 1982 1989. Т. 1 3.
Заб Забылин М. Русский народ, его обычаи, обряды, предания, су-еверия и поэзия. Репринт. изд. 1880. М.: Книга принтшоп, 1989. 607 с.
Загул - Загул Д. Поезії / Упор., вступ. ст. і прим. С.В.Далавурака та В.М.Лесина. К.: Рад. письменник, 1990. 326с.
Зол Золотницкий Н.Ф. Цветы в легендах и преданиях. Репринт. воспроизв. М.: Агропромиздат, 1991. XVI, 297 с.
Іл Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського на-роду: Іст.реліг. моногр. К.: АТ "Обереги", 1994. 424 с.
ІСУЯ - Тимченко Є. К. Історичний словник українського язика. Х., К.: Держ. Видво України; Укр. Рад. енцикл., 1930 1932. Т. І: А Ж. 947с.
Кап 1961 - Капельгородський П. Твори. К.: Держ. вид-во худ. лі-тератури, 1961. 599с.
Кап 1982 - Капельгородський П. Твори: В 2т. / Упоряд., приміт. Л.Бойка. К.: Дніпро, 1982. Т.2: Повісті; Оповідання; П′єси; Гуморески; Поезії; Публіцистика; Спогади. 486с.
Керлот Керлот Х.Э. Словарь символов. М.: REELbook, 1994. 603с.
ККС концептуальна картина світу.
КНК культурно-національна конотація.
Кост 1994 Костомаров Н.И. Об историческом значении русской на-родной поэзии // Костомаров М.І. Слов’янська міфологія: Вибр. праці з фоль-клористики й літературознавства. К.: Либідь, 1994. С. 44 207.
Кост 1995 Костомаров Н.И. Историческое значение южнорусского на-родного песенного творчества // Костомаров Н.И. Славянская мифология: Ист. монографии и исслед. М.: Фирма "Чарли", 1995. С. 153 347.
КСКТ - Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г. Краткий словарь когнитивных терминов / Под общ. ред. Е.С. Кубряковой. М.: Изд-во МГУ, 1997. 245 с.
ЛСВ лексико-семантичний варіант.
ЛУ - Українка Леся. Твори: У 2 т. К.: Вид-во худ. літератури Дніпро”, 1970. Т.1: Поезії. 326с.
Мак - Маковский М.М. Сравнительный словарь ми­фо­ло­ги­чес­кой симво­ли­ки в индоевропейских языках: Образ мира и миры образов. - М.: Гуманит. изд. центр Владос”, 1996. 415 с.
МКС мовна картина світу.
МНМ Ми­фы на­ро­дов ми­ра: Эн­циклопедия: В 2 т. / Гл. ред. С.А.Токарев. М.: Сов. энциклопедия, 1987 1988.
МСЭ Похлёбкин В.В. Международная символика и эмблематика: (Опыт словаря). М.: Междунар. отношения, 1989. 300 с.
НТСУМ Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. / Уклад. В.Яременко, О.Сліпушко. К.: Аконіт, 1998.
НФС Новейший философский словарь / Сост. А.А. Грицанов. Мн.: Изд. В.М. Скакун, 1999. 896 с.
Олесь - Олесь О. Твори: В 2 т. / Упоряд., авт. передм. та приміт. Р.П.Ра-дишевський. К.: Дніпро, 1990.- Т.1: Поетичні твори. Лірика. Поза збірками. З неопублікованого. Сатира. 959с.
Он Онацький Є. Українська мала енциклопедія: У 16 кн. БуеносАйрес: Накладом Адміністратури УАПУ в Аргентині. 1957 1967.
Поліщук - Поліщук В. Вибране. К.: Дніпро, 1987. 317с.
Преобр Преображенский А.Г. Этимологический словарь русского язы-ка: В 2 т. М.: Гос. издво иностр. и нац. словарей, 1959.
ПС - Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. 2-е изд., испр. и доп. М.: Политиздат,1990. 494с.
ПТ поетичний текст.
Рил - Рильський М.Т. Зібрання творів: У 20 т. / Ред. кол.: Л.М.Новиченко (голова) та ін.; Упор. та примітки В.П.Летц, А.А.Тростянецького. К.: Наук. думка, 1983. Т.І: Поезії 1907 1929. Проза 1911 1925.
Савч - Савченко Я. Поезії: Книжка перша. Б.м. 104с. (У Харківській державній науковій бібліотеці імені В.Г.Короленка значиться з 1919 року).
САМ Словник античної міфології / Уклад. І.Я. Козовик, О.Д.По-номарів. К.: Наук. думка, 1985. 236 с.
САО - Бутенко Н.П. Словник асоціативних означень іменників в ук-раїнській мові / Наук. ред. А.Є. Супрун. Львів: Вища шк., 1989. 328 с.
Семенко - Семенко М. Поезії / Вступ. слово М.Бажана, упоряд. та стаття Є.Г.Адельгейма. К.: Рад. письменник, 1985. 311с.
СКА семно-компонентний аналіз.
СлГр Гринченко Б.Д. Сло­варь украинскаго языка: В 4 т. К., 1907 1909.
Сліс - Слісаренко О. Твори. Повне зібрання. Т.6: Поезії. Х.: Рух, 1933. 222 с.
СМ Славянская мифология: Словарьсправочник / Сост. Л.М.Вагу-рина. М.: Линор & Совершенство, 1998. 320 с.
СРК - Степанов Ю.С. Константы: Словарь русской культуры. 2-е изд., испр. и доп. М.: Акад. Проект, 2001. 990с.
СС По­та­пен­ко­О.І., Дми­т­рен­ко­М.К., По­та­пен­ко Г.І. та ін. Словник сим­во­лів. К.: Ре­да­к­ція ча­со­пи­су Народознавство”, 1997. 156с.
СУМ Сло­в­ник укра­їн­сь­кої мо­ви: В 11 т. / Редкол. І.К. Білодід (голова) та ін. - К.: На­ук. ду­м­ка, 1970 - 1980.
Тич - Тичина П.Г. Зібрання творів: У 12 т. / Ред. кол.: О.Т.Гончар (го-лова) та ін..; Упор. та примітки О.І.Кудіна. К.: Наук. думка,. 1983. Т.І: Поезії 1906 1934.
Трес Тресиддер Дж. Словарь символов. М.: ФАИРПРЕСС, 1999. 448 с.
УУ - Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологічний словник східно-слобожанських і степових говірок Донбасу. Луганськ: Альма матер, 2002. 263 с.
Фасм Фа­с­мер М. Эти­мо­ло­ги­че­с­кий сло­варь рус­с­ко­го язы­ка: В 4 т. М.: Про­гресс, 1964 1973.
ФО фразеологічна одиниця.
ФСУМ Фразеологічний словник української мови: У 2 кн. / Уклад.: В.М. Білоноженко та ін. К.: Наук. думка, 1999.
Холл Холл Дж. Словарь сюжетов и символов в искусстве. М.: Кронпресс, 1996. 655 с.
Черных Черных П.Я. Историкоэтимологический словарь совре-менного русского языка: В 2 т. М.: Рус. яз., 1994.
Шевч - Шевченко Т. Твори: У 5 т. К.: Вид-во худ. літератури Дніпро”, 1970. Т.1: Поетичні твори 1837-1847. 407с.; Т.2: Поетичні твори 1847-1861. 415с.
Штерн - Штерн І.Б.Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики: Енцикл. словник для фахівців з теоретич. гуманіт. дисциплін та гуманіт. інф-ки. К.: АртЕк, 1998. 336 с.
ЭС Толстой Н.И. Славянские древности: Этнолингвистический сло-варь: В 5 т. М.: Междунар. отношения, 1995. Т. I: А Г.
SS Kopaliński W. Słownik symboli. Warszawa: Wiedza Powszechna, 1990. 512 s.

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ МОВ

авест. авестійська
гр. - грецька
д.-інд. давньоіндійська
д.-рус. давньоруська
лат. - латинська
латис. латиська
лит. - литовська
нім. німецька
пол. - польська
прасл. праслов’янська
рос. - російська
словен. словенська
ср.-в.-н. - середньоверхньонімецька
схв. сербохорвацька
чес. - чеська

ВСТУП

Кінець ХХ ст. в українському мовознавстві позначений посиленою увагою науковців до поетичного мовлення письменників, творчість яких довгий час не була предметом вивчення як у літературознавстві, так і мовознавстві (наукові розвідки Д.Баранника, С.Бибик, Л.Венєвцевої, С.Єрмоленко, А.За-гнітка, Л.Лисиченко, Л.Мацько, А.Поповського, Л.Савченко, Н.Сологуб, Л.Ставиць­кої). Цей період характеризується поверненням із забуття імені Олександра Олеся (справжнє прізвище-Кандиба), творчий доробок якого ви-соко оцінений істориками й критиками української літератури. С.Єфремов на-зиває поета першорядним ліриком”, О.Дорошкевич визначає його як прав-дивого віртуоза ніжної лірики”, М.Грушевський визнає Олеся най-блискучішим з усіх сучасних поетів”. За словами М.Рильського, Олесь зайняв позицію першорядного українського поета”, став володарем дум”, М.Щербак сказав про Олеся, що він - пісня України”, душа українського народу в усіх її найтонших переживаннях”, Р.Радишевський уважає поета співцем відродження покривдженого краю, людини та її вільного рідного слова”. З ім’ям Олеся пов’язують новітній ренесанс (І.Левадний). Спадщина поета до-сліджується літературознавцями не лише в Україні (Р.Радишевський, Ю.Ковалів, Н.Лисенко, О.Олійник, Р.Пархомик, Г.Петров, І.Чернова), а й у діаспорі (М.Антонович, Л.Білецький, І.Боднарук, Л.Кисілевська-Ткач, І.Ле-вадний, М.Неврлий, Д.Чуб).
Вивчення поетичного світу Олеся дозволяє не тільки виявити його світоглядні позиції та ідеали, з’ясувати місце поета в українській та світовій лі-тературі й культурі, а й дає ключ до розуміння багатьох явищ суспільно-політичного життя українського народу на початку ХХ століття, дозволяє визначити національно-специфічні риси народного характеру.
Характерною ознакою поетики Олександра Олеся є вживання слів-символів мовно-естетичних знаків національної культури” (термінС.Єрмо-ленко). Вони, на думку В.Матезіуса, є головним джерелом образної поетичної мови Дослідження семантики індивідуально-авторських символів у художніх текстах набуває особливого значення, оскільки ці символи, з одного боку, відбивають національну мовну картину світу, а з другого, будучи елементами індивідуальної мовної картини світу, відображають авторський світогляд і світовідчуття. На сьогодні найбільш повно описано символічні системи Т.Шевченка (Г.Дима, Р.Зорівчак, А.Мойсієнко, М.Філон), О.Пушкіна (Р.Якобсон), А.Ахматової (В.Виноградов, Ю.Лазебник). Розроблено окремі аспекти вивчення символіки інобуття у творчості П.Загребельного (С.Нес-терук), символіки простору творів М.Гоголя (М.Новікова, І.Шама), ко-льорової символіки О.Слісаренка (С.Порше). Семантика ж символів Олеся предметом спеціального дослідження ще не була.
Питання про природу символу, механізми його виникнення і функції розглядаються в працях видатних учених ХІХ ст. О.Афанасьєва, О.Весе-ловського, М.Костомарова, О.Потебні, ХХст. Н.Арутюнової, В.Вино-градова, Ю.Гвоздарева, С.Єрмоленко, Р.Зорівчак, В.Калашника, В.Коно-ненка, Т.Космеди, Ю.Лазебника, Л.Пустовіт, Л.Савченко, В.Сиротіної, Л.Ставицької, Н.Сукаленко, В.Телії, В.Ужченка, М.Філона. У дисертаційних роботах останніх років вербальний символ досліджується в таких аспектах: функціонально-стилістичному (О.Пестова, О.Сімович), лінгвопоетичному (О.Красикова, О.Лисицька), перекладознавчому (Г.Дима, І.Шама), системно-функціональному (Л.Ставицька).
Визначення комплексу етнокультурного й лінгвопоетичного аспектів нашого дослідження художніх символів зумовлено актуальністю таких тісно взаємопов’язаних і взаємозумовлених проблем: 1)вивчення символів на тлі ет-нокультури, що дозволяє з’ясувати, яким чином вони відбивають національну картину світу; 2)функціонування символів у художньому тексті поета, їх роль у створенні ідіостилю та відображенні індивідуальної мовної картини світу. Вирішення першої проблеми пов’язане з таким напрямком у сучасному мовознавстві, як етнолінгвістика, фундамент якого закладений у роботах І.Гер-дера, В.фон Гумбольдта, О.Потебні. Розв’язання другої проблеми передбачає застосування вихідних положень стилістики, поетики, психолінгвістики, звер-нення до когнітивної лінгвістики.
Актуальність дисертаційної роботи визначається: 1) тим, що мовотворчість Олеся залишається на сьогодні недостатньо вивченою мовознавчою наукою. Відоме лише одне монографічне дослідження О.Си-доренко, яке присвячене проблемі функціонування епітета в поетичній мові цього митця; 2)посиленням в україністиці інтересу до вивчення індивідуальних мовних картин світу, мовних одиниць в аспекті взаємодії мови, людини й куль-тури.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертації відповідає проблемі Лексико-семантична система ук-раїнської мови”, що розробляється на кафедрі української мови Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди. Ця проблема є складовою планової теми Закономірності розвитку й функціонування ук-раїнської мови”.
Об’єктом дослідження є поетична мова Олександра Олеся.
Предметом дослідження вербальні художні символи, якими по-слуговується Олесь, зокрема символи, в основі яких явища живої природи: тварини й рослини. Таке тематичне обмеження зумовлено тим, що назви рос-лин і тварин виступають як один із варіантів рослинного й тваринного мі-фологічних кодів, які несуть певну інформацію про світогляд народу.
Мета роботи полягає в з’ясуванні характеру виявлення співвідношення в індивідуальній свідомості поета суб’єктивного й об’єктивного в процесі ство-рення індивідуально-авторських символів та накладанні суб’єктивних смислів на узуальні символи.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
1) окреслити поняття символ”, що є вихідним у дисертаційному до-слідженні, визначити його характеристики;
2) розкрити механізм формування у творах Олеся індивідуально-авторських значень і смислів символів;
3) висвітлити роль вертикального контексту, зокрема етнокультурного, у процесі утворення символічного значення;
4) проаналізувати семантику символів Олеся крізь призму читацької проекції тексту;
5) з’ясувати, яким чином символи виражають основні концепти по- етичного світу митця;
6) описати парадигматичні й синтагматичні відношення символів у ін-дивідуальній символічній системі Олеся.
Джерельною базою дисертаційного дослідження обрано поетичні твори Олеся, уміщені в найповнішому на сьогодні двотомному виданні, а також ма-теріали з архівів письменника, які зберігаються у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України й Інституті рукопису НБУ іменіВ.Вернадського.
З метою дослідження впливу творчості Олеся на його сучасників і по-слідовників, а також виявлення літературних традицій вживання символів залучено поетичні твори інших митців (Т.Шевченка, Лесі Українки, Х.Ал-чевської, Д.Загула, П.Капельгородського, В.Поліщука, М.Рильського, Я.Сав-ченка, М.Семенка, О.Слісаренка, П.Тичини).
Методологічною основою дисертаційної роботи є положення про діалектичний зв’язок мови й мислення, ідеї О.Потебні про мову як засіб дискретизації дійсності, думки В. фон Гумбольдта про мову як діяльність народного духу, про етнокультурну своєрідність мов, що залежить від їх світобачення”, теорія культурно-історичного функціонування й розвитку люд-ської психіки Л.Виготського.
Визначені методологічні засади й поставлені завдання передбачають ви-користання в дослідженні таких методів, як: метод семантико-стилістичного аналізу, що дозволяє розкрити конструктивні можливості символів у поетичних текстах Олеся; метод семно-компонентного аналізу, за допомогою якого ви-являються актуалізовані в символічному значенні індивідуально-авторські смисли; метод психолінгвістичного експерименту дає можливість встановити співвідношення між загальним та індивідуальним; метод лінгво-культурологічного аналізу використаний для визначення ролі етно-культурного контексту в процесі формування символічного значення; метод концептуального аналізу дозволяє виявити світоглядні домінанти, описати ментальний лексикон поета; квантитативний, описовий і таксономічний ме-тоди.
Мета, завдання й обрані методи зумовили структуру дисертації, що скла­да­є­ть­ся зі всту­пу, трьох роз­ді­лів, ви­снов­ків, переліку умов­них скорочень, спи­с­ку ви­ко­ри­с­та­них джерел та до­да­т­ка. Ко­ж­ний із роз­ділів по­ді­ля­є­ть­ся на 4під­ро­з­ді­ли. Обсяг тексту дисертації становить 173 сторінки, загальний обсяг 215 сторінок. Список використаних джерел уключає 185 найменувань. Додаток поданий на 19 сторінках.
У першому розділі розглядається історія питання, визначаються вихідні теоретичні засади дослідження. У дру­гому - в комплексі етнокультурного й лін-гвопоетичного аспектів аналізуються особливості функціонування символів природи в поезіях Олеся. Третій розділ присвячено вивченню символів крізь призму концептів як елементів індивідуальної мовної картини світу митця.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві досліджується семантика символів природи Олександра Олеся, а також уперше вивчення художніх символів здійснюється в комплексі лін-гвопоетичного й етнокультурного аспектів. Це дало можливість виявити не тільки склад і обсяг символів у поетичному мовленні митця, а й з’ясувати ха-рактер віддзеркалення в мовних символах позамовної дійсності, накреслити шляхи дослідження співвідношення мовної картини світу народу й ін-дивідуальної мовної картини світу поета.
Те­о­ре­ти­ч­не зна­чен­ня дисертації полягає в подальшій розробці питання про взаємовідношення мови й культури, мови й людини, встановленні тісного зв’язку символу з міфом, визначенні критеріїв класифікації семіотичних понять (знака, символу, алегорії, метафори, образу). Запропонована методика аналізу художніх символів як реалізаторів основних концептів поетичного світу Олеся може бути використана не тільки в комплексному дослідженні творчості цього митця, а й у вивченні індивідуальних мовних картин світу інших поетів.
Пра­к­ти­ч­на цін­ність роботи визначається тим, що ряд її положень мо-жуть прислужитися для подальших лексикологічних, стилістичних, лінгвопоетичних досліджень, літературознавчих студій, присвячених творчості Олександра Олеся, її результати можуть бути використані у викладанні ву-зівських курсів лексикології, стилістики української мови, культури мовлення, спецкурсів із проблем вивчення мовного світу поетів, зокрема Олеся, у про-веденні спецсемінарів, а також у процесі вивчення творчості Олеся в середній школі. Матеріал дисертації може бути залучений для укладання словника по-етичної мови Олеся.
Апробація роботи. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися на семінарах аспірантів, засіданнях кафедри ук-раїнської мови Харківського державного педагогічного університету іменіГ.С.Сковороди, а також на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 120-й річниці від дня народження О.Олеся (Суми, 1998), між-вузівській науковій конференції молодих учених Актуальные проблемы изучения текста и его единиц” (Харків, 2000), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми духовності” (Кривий Ріг, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2001), ХМіжнародній науковій конференції з актуальних проблем семантичних досліджень (Харків, 2001), регіональній науково-практичній конференції Особливості навчання державної мови в пів-денно-східному регіоні” (Луганськ, 2002), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених Крок у майбутнє” (Київ, 2002).
Публікації. Зміст дисертації висвітлений у 8 наукових статтях, із них 5 у провідних фахових виданнях, і тезах.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Центральне поняття нашого дослідження символ” вивчається ба-гатьма науками філософією, естетикою, семіотикою, психологією, літературознавством, фольклористикою, етнографією, лінгвістикою. Це спричинило до різноаспектних його тлумачень і змішувань із суміжними явищами алегорією, метафорою, знаком, образом. Нами запропоновано 6 кри-теріїв, за якими виділяються вербальні символи в художньому тексті: за комунікативною функцією символ безадресатний, за основою переносу ут-ворюється завдяки категоріальному зсуву, за призначенням функціональний, за ієрархічними відношеннями між семіотичними поняттями символ співвідноситься з образом і знаком, за смисловою структурою він є три-компонентним (складається з позначуваного, конотатора й семіотичної зв’язки), за характером відношення плану вираження й плану змісту кон-венціональний. Сферою функціонування символу є колективна свідомість народу, про що свідчить здатність символу виражати трансцедентні смисли.
Під символом ми розуміємо одиницю вторинної номінації, основними рисами якої є: знаковий характер, образність, зумовленість екстралінгвальними факторами, культурно-національна маркованість, умотивованість, іманентна багатозначність, стійкість і відтворюваність, архетиповість, зв’язаність із міфом і ритуалом, що свідчить, по-перше, про давність походження символів, а по-друге, про прояв міфологічного мислення в сучасної людини.
Семантична структура символічного значення складається з макро- й мікрокомпонентів, які підлягають трансформаціям у процесі набуття словом символічних функцій: у символічному значенні актуалізуються диференційні й латентні, потенційні семи. Застосування теорії прототипів до аналізу структури значення символу дозволяє виявити у внутрішній формі, що включається до предметно-понятійного макрокомпонента, актуалізовані квазіаномальні ознаки (показовими в цьому плані є такі символи Олеся: безсмертник, цвіт папороті, цвітіння сосни, зозуля, лебединий спів).
Теоретичне вивчення питання зв’язку символу з міфом і ритуалом дозволило проаналізувати поетичні символи через звернення до фольклорних мотивів, що розкривають походження фаунонімівіфітонімів; походження їх особливостей, властивостей, частин; описують метаморфози й функціональні ознаки. У поетичному тексті Олеся виявлено символи з міфологічним зна-ченням, символи, які реалізують архетипові бінарні опозиції.
У процесі функціонування в поетичному мовленні Олеся традиційні символи живої природи набувають індивідуально-авторських смислів і значень, а також вживаються поетом без зміни семантики. Індивідуально-авторські смисли, що їх набувають традиційні символи в поезіях Олеся, виявляються шляхом семантико-стилістичного аналізу з урахуванням вертикального контексту, вони функціонують як варіанти узуальних символів. Цей процес супроводжується трансформаціями семантичної структури символу, у якій спо-стерігаються розширення (любисток як символ братерської любові й злагоди), звуження (змія символ душевного болю) й конкретизація значення (фенікс в поетичному світі Олеся символізує національне відродження), меліоративні зміни (символ гуси позначає рідний край, батьківську домівку) й пейоративні (гуси як символ рабської покори, національної несвідомості), зумовлені поза-мовними факторами.
В індивідуально-авторських символах Олеся спостерігається розвиток нового символічного значення (ценерарія символізує ностальгію, айстри розвіяні ілюзії, невиправдані сподівання, конвалія рідний багато-страждальний край, Gentiana novalis є символом недосяжної та святої волі).
Факторами творення індивідуально-авторських смислів і значень сим-волів у поетичному мовленні Олеся є: етнокультурний контекст, світоглядні позиції митця, провідні тенденції української та світової літератури початку ХХстоліття, соціально-історична парадигма, тогочасні естетичні ідеали.
Функціонування індивідуально-авторських смислів і значень символів у поезіях Олеся відбувається за законом семантичного узгодження, якому підпорядковано використання стилістичних прийомів (психологічний па-ралелізм, нагнітання, прийом контрасту). Визначною рисою художніх символів Олеся є залежність їх значення, смислів від контекстуальних умов вираження (для Олесевої поетики характерне вживання символів природи з ко-льоративами, які визначають смисл символу, його емоційно-оцінні й експресивні характеристики).
У художніх символах етнокультурна інформація подається з проекцією на індивідуальну свідомість. У символічному значенні вона реалізується як культурно-національна конотація, яка виражається через емоційно-оцінні, експресивні потенції лексеми-прототипу символу. Назви тварин і рослин є сло-вами, що належать до нейтральної лексики, проте в процесі символізації спостерігається розвиток їх нейтральних значень у бік позитивно чи негативно конотованих.
Проведений асоціативний психолінгвістичний експеримент дозволив описати емоційно-оцінний, експресивний, національно-культурний компоненти конотації символів. Аналіз конотації засвідчив, щоіндивідуально-авторські смисли художніх символів митця при однакових показниках емоційно-оцінної конотації мають вищий ступінь експресивності порівняно із символами, вжи-тими в традиційному значенні (показовими є, наприклад, орнітосимволи сич і сова).У семантиці художніх символівОлеся спостерігається поляризація емоційно-оцінного потенціалу лексем-прототипів символів.
Аналіз семантики символів Олеся крізь призму читацької проекції тексту за моделлю автор текст реципієнт дав змогу верифікувати отри-мані в ході аналізу від тексту” результати. Проведений із цією метою пси-холінгвістичний експеримент контекстне перефразування” дозволив виділити фактори, що зумовлюють адекватне сприйняття символів Олеся читацькою аудиторією. Це такі фактори: наявність спільного етнокультурного субстрату, прозора внутрішня форма символів, наявність пресуппозиції, а також певних текстових елементів, якими є ключові слова, назва твору, способи організації поетичного тексту, семантичні домінанти, у ролі яких часто виступають символи.
Порівняльний аналіз традиційних значень фітосимволів і асоціатів, поданих реципієнтами до визначених символів у поетичних текстах-стимулах, засвідчив органічний зв’язок символів Олеся з фольклором, вростання” символічного значення в етнокультуру. Обмежена кількість варіантів (у межах 10) асоціацій на фітосимволи в поезіяхОлеся пояснюється існуванням інваріанта тексту.
Символи як культурно марковані одиниці виступають реалізаторами основних образно-художніх ідіоконцептів поетичного світу Олеся Україна”, воля”, краса”, кохання”, журба”, радість”, що також є концептами української культури. Зіставлення понять концепт” і символ” можливе лише на вербальному рівні. Фольклорні символи, якими послуговується Олесь, на-буваючи в поетичних контекстах індивідуально-авторських смислів, уклю-чаються до певного ідіоконцепту, що детерміновано емоційно-оцінним потенціалом лексеми-прототипу символу.
Концептуальний аналіз поетичного мовлення Олеся, зокрема його сим-волів, дозволив виділити й описати його світоглядні домінанти, які формуються під впливом суб’єктивних і об’єктивних факторів.
Образно-художній ідіоконцепт Україна” в поетичному світі Олеся реалізує такі світоглядні домінанти поета, що є складниками ідіоконцепту: 1)сприйняття поетом рідної землі, України як матері; рідна країна для нього є святою й багатостраждальною, містилищем її душі виступає природа; 2)особисте щастя для поета невід’ємне від щастя народу, його волі й неза-лежності; 3)за-перечення усіх форм насильства; 4)національна самосвідомість як фактор єдності й збереження нації.
Ідіоконцепт кохання” реалізує в символах природи такі смисли: 1)ду-ховний зв’язок, 2)гармонія духовного й тілесного (фізичного), 3)бажання, 4)магія, 5)щастя. Ці складники образно-художнього ідіоконцепту визначають його семантичний об’єм, який реалізують в поетичному світі Олеся традиційні фольклорні символи, здебільшого рослинні, що виступають як один із мі-фологічних кодів і несуть інформацію про світогляд народу.
Образно-художні ідіоконцепти воля” й краса” становлять мистецьке кредо Олеся, вони реалізуються здебільшого в орнітосимволах і фітосимволах. Головним складником ідіоконцепту воля” є народний дух, що виступає світо-глядною домінантою Олеся й реалізується у двох моделях: ідеальній (народний дух виступає як націотворчий фактор, характеризується такими ознаками, як: вільний, гордий, динамічний, непереможний, грізний, одержимий у боротьбі за національну ідею) і реальній (народний дух сприймається поетом як страдник, вигнанець). Концепт краса” у поетичному світі Олеся втілює прагнення поета до гармонії природного й національного.
Аналіз символів-реалізаторів концептів журба” та радість” дозволив виділити такі світоглядні домінанти в поетичному світі Олеся, як: 1) кохання (щасливе, втрачене), 2)духовна самітність, 3)страждання, 4)смерть, 5)щастя людини і нації, 6)утвердження ідеалу краси. У свідомості Олеся ці концепти не протиставляються вони виражають гармонію протилежностей.
Аналіз художніх символів крізь призму ідіоконцептів показав, що ре-левантним для індивідуальної свідомості Олеся є паралелізм явищ природи і громадського життя, душевних переживань людини, контрасне світо-сприйняття. У поетичному світі Олеся загальнонаціональне виражається через індивідуальне, що органічно з ним поєднується. Посередником між ін-дивідуальним і загальним є ліричний суб’єкт, який виражає авторську інтенцію. Таке цілісне сприйняття людини й світу характеризує епоху модернізму, представником якої є Олександр Олесь.
Символи в символічній системі митця функціонують не ізольовано во-ни взаємодіють у контексті, виявляючи кожного разу нові смисли. Здійснений опис символів природи через поняття концепт” як елементу концептуальної та мовної картин світу показав залежність їх смислового наповнення від се-мантичного об’єму концепту, їх здатність вступати в парадигматично-синонімічні й парадигматично-антонімічні відношення, детермінованість вибору символу для реалізації того чи іншого концепту, по-перше, емоційно-оцінним потенціалом лексеми-прототипу символу, а по-друге, контекстом.
Синтагматичні відношення символів виявляються через 1)аналізмакро- та мікроконтекстуальних зв’язків символу, залежність символічного значення від яких є стильовою ознакою поетики модернізму (утворення складних сим-волів, вплив символічного значення кольоративу на символ); 2) аналіз сти-лістичних прийомів (психологічний паралелізм, нагнітання, прийом кон-трасту), використання яких підпорядковано закону семантичного узгодження.
Парадигматичні відношення символів визначаються їх полісемантичною структурою, у якій різні лексико-семантичні варіанти можуть реалізовувати різні концепти. Парадигматичні відношення символів виявляються в контекстах.
Уключення символів до ідіоконцептів відбувається шляхом спів-віднесення їх з етнокультурою, у чому виявляється взаємодія особистості Олеся з культурним середовищем.
Запропонована схема аналізу ідіоконцептів відкриває можливості ре-конструкції індивідуальної мовної картини світу крізь призму національної моделі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С.С. Символ // Философский энциклопедический словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1989. С. 581 582.
2. Авксентьєв Л.Г., Філон М.І. Вербальні символи української мови: Спроба типологічного опису // А.А. Потебня исследователь славянских взаимосвязей: Тез. Всесоюзн. научн. конф. Х.: ХГУ, 1991. Часть І. С.148 150.
3. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології: Монографія. К.: Вища школа, 1987. 134 с.
4. АнтоновичМ. О. Олесь (Олександер Іванович Кандиба) // Самостійна Україна. - 1999. Жовтень-грудень. Ч. 4 / 474. С. 3 10.
5. Аристотель. Об искусстве поэзии. М.: Гослитиздат, 1957. 183 с.
6. Арутюнова Н.Д. Аномалии и язык (к проблеме языковой картины мира”) // Вопросы языкознания. 1987. - № 3. С. 3 18.
7. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки рус. культуры, 1999. 896с.
8. Архів Олександра Олеся. - Фонд 114, зберігається увідділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. (У тексті в дужках зазначаємо номер одиниці зберігання й при потребі сторінку.)
9. Архів Олександра Олеся. - Фонд ХV, зберігається в Інституті рукопису НБУім. В.І.Вернадського. (У тексті в дужках зазначаємо номер одиниці зберігання й при потребі сторінку.)
10. Баранник Д.Х. Текст і його складові // Дослідження з лексикології і грама-тики української мови: Зб. наук. праць. Д.: Навч. книга, 1999. С. 15 20.
11. Барт Р. Риторика образа // Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. М.: Прогресс, 1989. С. 297 318.
12. Белянин В.П. Психолингвистические аспекты художественного текста. М.: Изд-во МГУ, 1988. 121 с.
13. Білецький Л. О.Олесь (З нагоди 20-літнього ювілею)// Нова Україна. Прага, 1923. С.1 9.
14. Блумфилд Л. Язык. М.: Прогресс, 1968. 607 с.
15. Брагина А.А. Цветовые определения и формирование новых значений слов и словосочетаний // Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1972. С.73 104.
16. Бурякова Е.С., Степанченко И.И., Юрковская А.Е. Восприятие текста в условиях иной культуры (иностранцы читают русскую классику) / Под ред. И.И. Степанченко. К.: Українське вид-во, 1997. 167 с.
17. Буслаев Ф. И. Византийская и древнерусская символика по рукописям от XV до конца XVI века. СПб., 1860. 18с. (С. 311 328), 3 л. ил.
18. Варина В.Г. Лексическая семантика и внутренняя форма языковых единиц // Принципы и методы семантических исследований. М.: Наука, 1976. С.233 244.
19. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высш. шк., 1990. 175 с.
20. Ващенко М.А. Символика цветов в народной культуре // Вестник МГУ. Сер.19:Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2000. - № 1. С.115 123.
21. Вежбицкая А. Понимание культур через посредство ключевых слов. М.: Языки славянской культуры, 2001. 288 с.
22. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков: Пер. с англ. А.Д. Шмелёва. М.: Языки рус. культуры, 1999. 780 с.
23. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Рус. словари, 1996. - 416 с.
24. Вендина Т.И. Языковое сознание и методы его исследования // Вест-никМГУ. Сер. 19: Лингвистика и межкультурная коммуникация. 1999. - №4. С. 15 33.
25. Веселовский А.Н. Из поэтики розы // Привет! Худ.-научно-лит. сборник. СПб., 1898. С. 1 5.
26. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Высш. шк., 1989. 406 с.
27. Веселовский А.Н. Миф и символ // Русский фольклор. Л.: Наука, 1979. Т.XIX: Вопросы теории фольклора. С. 186 199.
28. Виноградов В.В. О поэзии Анны Ахматовой (Стилистические наброски) // Виноградов В.В. Избр. тр.: Поэтика русской литературы. М.: Наука, 1976. С. 369 459.
29. Винокур Г.О. О языке художественной литературы. М.: Высш. шк., 1991.- 448 с.
30. Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики. М.: Прогресс, 1988. 699 с.
31. Гачев Г.Д. Национальные образы мира. М.: Советский писатель, 1988. 225 с.
32. Гвоздарев Ю.А. Основы русского фразообразования. Рост. н/Д: Рост. н/Д гос. ун-т, 1977. 184 с.
33. Гегель Г.В.Ф. Символическая форма искусства // Гегель Г.В.Ф. Сочинения. М.-Л.: Гос. изд., 1938. Т. 12: Лекции по эстетике. Кн. І. С. 312 436.
34. Гете И.В. Избранные философские произведения. М.: Наука, 1964. 520с.
35. Гинзбург Р. Значение слова и методика компонентного анализа // Иностр. языки в школе. 1978. - № 5. С. 21 26.
36. Гнатюк В.М. Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. К.: Либідь, 1991. С.383 406.
37. Говердовский В.И. История понятия коннотации // Филол. науки. 1979. - № 2. С. 83 - 86.
38. Головкин Б. О чём говорят названия растений. Ташкент: Мехнат, 1988. 168 с.
39. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст: Монографія. Івано-Франківськ: Плай, 1997. 178 с.
40. Грушевський М. Поезія Олеся// Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХстоліття/ Упор. В.Яременко. К.: Вид-во Аконіт”, 2001. Кн. 1. С.423 428.
41. Гура А.В. Демонологические свойства животных в славянских мифологи-ческих представлениях // Славянский и балканский фольклор: Народная демонология. М.: Индрик, 2000. С.303 313.
42. Гура А.В. Символика животных в славянской народной традиции. М.: Индрик, 1997. 912 с.
43. Гюббенет И.В. К вопросу о глобальном” вертикальном контексте // Вопросы языкознания. 1980. - № 6. С. 97 102.
44. Данилюк Н. Національно-мовна картина світу в українській народній пісні // Мовознавство: Тези та повідом. ІІІ Міжнародного конгресу україністів. Х.: Око, 1996. С. 219 224.
45. Дзендзелівський Й.О. Із спосережень над народною етимологією в українській мові. Будапешт, 1976. 30 с.
46. Дубов И.Г. Феномен менталитета: психологический анализ // Вопросы психологии. 1993. - № 5. С. 20 29.
47. Дяченко Л.М. Фольклорна символіка як засіб відображення національного світобачення // Мовознавство. 1997. - № 2 3. С. 67 71.
48. Ерёмина В.И. Ритуал и фольклор. Л.: Наука, 1991. 207 с.
49. Ерёмина В.И. Символ. Символика // Народные знания. Фольклор. Народное искусство. Свод этнографических понятий и терминов. Вып. 4. М.: На-ука, 1991. С. 110 - 111.
50. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності. К.: Довіра, 1999. 431с.
51. Єрмоленко С.Я. Скарбниця народного слова // Мовознавство. 1982.- №6. С. 58 69.
52. Жаботинская С. Когнитивная лингвистика: ракурсы анализа языковой карти-ны мира // Актуальні проблеми менталінгвістики: Наук. зб. К.: Брама, 1999. С. 3 8.
53. Залевская А.А. Введение в психолингвистику. М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 1999. 382 с.
54. Залевская А.А. Некоторые проявления специфики языка и культуры испытуемых в материалах ассоциативных экспериментов // Этнопсихолингвистика. М.: Наука, 1988. С. 34 - 48.
55. Зеленин Д.К. Тотемы-деревья в сказаниях и обрядах европейских народов. М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1937. 79 с.
56. Зеленько А.С. Проблеми семасіології (від класичної описової через когнітивну до лінгвістичного детермінізму): Монографія. Луганськ: Альма-матер, 2001. 210 с.
57. Зорівчак Р.П. Відтворення семантико-стилістичних функцій фразеологічних порівнянь у поетичному перекладі (На матеріалі англомовних перекладів поетичних творів Т.Г. Шевченка) // Теорія і практика перекладу. К.: Вища шк., 1980. Вип. 3. С. 45 55.
58. Калашник В.С. Фразотворення в українській поетичній мові радянського періоду (Семантико-типологічний аспект). Х.: Вид-во при ХДУ вид. об’єднання Вища школа”, 1985. 172 с.
59. Кант И. Собр. соч.: В 8 т. М.: ЧОРО, 1994. Т. V: Критика способности суждения. 614с.
60. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 261с.
61. Кассирер Э. Философия символических форм: Введение и постановка проблемы // Культурология. ХХ век: Антология / Сост. С.Я. Левит. М.: Юрист, 1995. С. 163212.
62. Клочек Г.Д. Поетика і психологія. К.: Т-во Знання” УРСР, 1990. 48 с.
63. Ковалів Ю. ...Ходім в мою душу, в мій храм...” Олександр Олесь на тлі критичної рецепції // Літературна Україна. 1998. 17 грудня. С. 6.
64. Кольцова Ю.Н. Концепт пути” в мировоззрении Н.С. Лескова: Дис. канд. культурологии: 24.00.01. М., 2001. 240 с.
65. Кононенко В. Українство в словесній символіці // Мовознавство: Тези та повідомлення ІІІ Міжнародного конгресу україністів. Х.: Око, 1996. С.229 234.
66. Коробейников В.Б. К вопросу о внутренней форме знака и текста // Вісник Харківського університету. 1985. - № 272. С. 32 37.
67. Космеда Т.А. Денотат, конотація й аксіосемантика у проекції на лексико-семантичні відповідники російської та української мов // Мовознавство. 1997. - № 4-5. С. 58 63.
68. Красных В.В. От концепта к тексту и обратно. К вопросу о психолингвистике текста // Вестник Моск. Ун-та. Сер. филол. 1998. - № 1. С. 53 70.
69. Лазебник Ю.С. Поезія як модель світу: лінгвістичний аспект: Автореф. дис.... д-ра філол. наук: 10.02.02 / НАН України. Ін-т мовознавства ім.О.О.Потебні. К., 1996. 47 с.
70. Лазебник Ю.С. Символіка поетичного тексту // Мовознавство. 1989. - №6. С. 40 44.
71. Левицкий В.В., Стернин И.А. Экспериментальные методы в семасиологии. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1989. 191 с.
72. Лендьел Л. Переносное значение” или образное употребление слов”? Значения с пометкой переносное” в Толковом словаре венгерского языка // Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1972. С. 48 72.
73. Леонтьев А.А. Психологическая структура значения // Семантическая структура слова. Психолингвистические исследования: Сб. ст. М.: Наука, 1971. С. 7 19.
74. Лисицкая Е.П. Концепты добро” и з