СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА СТРУКТУРА РЕЧЕНЬ З ІТЕРАТИВНИМИ ПРЕДИКАТАМИ

brief description

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

На правах рукопису

ЖИГОРА ІРИНА ВАЛЕРІЇВНА

УДК 811.161.2’365.5’37

СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА СТРУКТУРА РЕЧЕНЬ
ЗІТЕРАТИВНИМИ ПРЕДИКАТАМИ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Ожоган Василь Михайлович,
доктор філологічних наук, професор

Кіровоград 2004

ЗМІСТ
ЗМІСТ.................................................................................................................... 2
ВСТУП..................................................................................................................... 4
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ........................................... 9
1.1.Вивчення явища повторюваності у вітчизняній та зарубіжній аспектології 10
1.2.Основні типи повторюваності дії............................................................... 17
1.2.1.Ітеративний тип повторюваності дії.................................................... 24
1.3.Значення кількісного повтору дії в реченнях різних семантичних типів (Повторюваність і тип предиката)...................................................................... 32
1.3.1.Валентність і семантико-синтаксична структура речень.................... 41
1.4.Висновки до розділу................................................................................... 48
РОЗДІЛ П. ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІТЕРАТИВНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ......................................................................................... 50
2.1.Семантичний потенціал українських дієслів зі значенням необмеженої повторюваності дії.............................................................................................. 50
2.2.Роль словотворчих засобів у формуванні значення ітеративності.......... 59
2.3.Мовні показники значення кількісного вияву дії на лексичному рівні.... 69
2.4.Категорії виду і способу дієслова як засоби вираження ітеративності.... 83
2.5.Специфіка синтаксичного вираження ітеративної неоднократності......... 96
2.6.Висновки до розділу................................................................................. 102
РОЗДІЛ Ш. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ РЕЧЕНЬ З ОДНО‑ ТА БАГАТОВАЛЕНТНИМИ ІТЕРАТИВНИМИ ПРЕДИКАТАМИ..................... 105
3.1.Модифікатори кількісного вияву дії як валентно-незв’язані компоненти семантичної структури речень з одно- багатомісними ітеративними предикатами........ 109
3.2.Семантико-синтаксична структура речень з одновалентними ітеративними предикатами...................................................................................................... 122
3.2.1.Лексико-семантичне наповнення одномісних ітеративних предикатів 122
3.2.2.Суб’єкт повторюваної дії як семантичний і морфологічний варіанти суб’єктної синтаксеми при одновалентних ітеративних предикатах............................. 126
3.3.Валентне оточення полівалентних предикатів із значенням ітеративної повторюваності................................................................................................. 135
3.3.1.Лексико-семантичне наповнення двомісних ітеративних предикатів 135
3.3.1.1.Семантичні та морфологічні варіанти суб’єктної та об’єктної синтаксем двовалентних предикатів..................................................................................... 139
3.3.2.Семантична неоднорідність тривалентних ітеративних предикатів 152
3.3.2.1.Реалізація лівобічних і правобічних валентностей тримісних ітеративних предикатів............................................................................................................ 152
3.3.3.Семантико-синтаксична структура речень з чотиривалентними ітеративними предикатами................................................................................................... 163
3.3.3.1.Семантичні й морфологічні варіанти лівобічної та правобічних синтаксем чотиривалентних предикатів............................................................................... 164
3.3.4.Семантико-синтаксична структура речень з п’ятивалентними ітеративними предикатами................................................................................................... 170
3.3.4.1.Реалізація лівобічних і правобічних валентностей п’ятимісних ітеративних предикатів............................................................................................................ 170
3.3.5.Лексико-семантичне наповнення шести- семивалентних ітеративних предикатів....................................................................................................... 173
3.3.5.1.Семантичні та морфологічні варіанти лівобічної та правобічних синтаксем шести- семивалентних ітеративних предикатів............................................... 173
3.3.6.Співвіднесеність семантичної й формально-граматичної структур речень з одно- семивалентними ітеративними предикатами................................... 175
3.4.Висновки до розділу................................................................................. 184
ВИСНОВКИ........................................................................................................ 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...................................................... 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................ 211

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку синтаксичних теорій спостерігається їх семантизація, пов’язана з переорієнтацією лінгвістичних досліджень за напрямком від значення до форми. Деякі мовознавці при вивченні речення як предикативної одиниці з багаторівневою структурою враховують сполучуваність предиката, конститутивного компонента речення, який детермінує кількісний склад і якісні особливості непредикатних синтаксем, тобто його валентність істотну ознаку нового, семантико-синтаксичного підходу (В.В.Богданов, С.О.Важніс, І.Р.Вихованець, А.П.Загнітко, С.Д.Кацнельсон, Ю.С.Степанов, Л.Теньєр, Ч.Філмор, У.Чейф та ін.).
У спеціальній літературі дотепер відсутній цілісний, системний аналіз ітеративних дієслівних предикатів та їх функціонування в семантико-синтаксичній структурі речень, зумовленій валентними властивостями дієслів. Лексико-семантичні групи ітеративних дієслів вирізняються складністю, суперечливістю і різноманітністю самої семантичної категорії повторюваності. Тому питання ітеративності дії розглядаються дослідниками неоднозначно, не існує єдиної, загальноприйнятої дефініції, яка б універсально й всебічно характеризувала дію, названу ітеративною.
Праці багатьох лінгвістів (Й.Ф.Андерша, І.Р.Вихованця, К.Г.Городенської, А.П.Загнітка, М.Я.Плющ, О.І.Леути, Т.Є.Масицької, О.Г.Межова, В.А.Тимкової, І.А.Пасічник та ін.) містять обґрунтування аспектів категорії валентності загалом та її впливу на формування семантико-синтаксичної структури речення відповідно до типу предиката.
Дієслівні предикати зі значенням кількісного повтору дії, їхню породжувальну здатність, типи семантико-синтаксичних структур речення, до складу яких входять ітеративні предикати, досліджено неповно, що пояснюється відсутністю загальновизнаних підходів до їх кваліфікації, хоча, з іншого боку, аналіз згаданих одиниць є одним із тих завдань, на які в сучасному українському мовознавстві звертається особлива увага. Потреба комплексного концептуально-викінченого вивчення ітеративних предикатів визначає актуальність обраної теми.
Зв’язок дисерації з науковими програмами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає загальній науково-дослідній проблемі кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Актуальні питання лексики і граматики української мови”, що передбачає вивчення особливостей функціонування мовних явищ, зокрема питань, пов’язаних із специфікою вияву ітеративності на різних мовних рівнях, а також дослідження одного з аспектів семантичного синтаксису. Тему роботи погоджено з Науковою координаційною радою Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України (витяг із протоколу №1 від 11 лютого 2003 року).
Мета дослідження полягає в з’ясуванні семантичної природи ітеративних дієслів, закономірностей формування семантико-синтаксичної структури речення на основі однієїсімох валентностей зазначених дієслівних предикатів у сучасній українській літературній мові.
Для досягнення поставленої мети передбачається розв’язання таких завдань:
1. Визначити природу ітеративної повторюваності дії, її місце в семантиці дієслова та з’ясувати особливості репрезентації значення необмеженої повторюваності в сучасній українській мові на лексичному, словотвірному, синтаксичному рівнях.
2. Виявити критерії виокремлення ітеративних предикатів й охарактеризувати семантичні групи одно-семимісних дієслівних предикатів, здатних передавати значення ітеративності.
3. З’ясувати зв’язок категорії валентності з семантико-синтаксичною структурою речення, окреслити межі валентної рамки одно-семивалентних предикатів.
4. Визначити семантичні та морфологічні варіанти лівобічних і правобічних синтаксем, а також установити закономірності реалізації облігаторних і факультативних непредикатних компонентів у семантико-синтаксичній структурі речення з ітеративними предикатами.
5. Проаналізувати співвіднесеність семантичної та формально-синтаксичної структур речень із одно-багатовалентними предикатами.
6. Указати на специфіку детермінантів як модифікаторів ітеративної семантики і встановити їх місце в семантико-синтаксичній структурі речення з одно-семимісними предикатами.
Об’єктом пропонованої роботи є явище ітеративності, яке функціонує або виникає у формально елементарних, неелементарних простих і складних реченнях сучасної української мови.
Предметом безпосереднього аналізу, спостережень, узагальнень слугують ітеративні дієслова та семантико-синтаксична структура речення у зв’язку з валентністю дієслівних ітеративних предикатів.
Методика дослідження. Специфіка об’єкта і мета роботи зумовили використання таких лінгвістичних методів: методу системного функціонально-семантичного аналізу ітеративних дієслів і синтаксичних конструкцій, завдяки яким репрезентується ітеративна повторюваність; контекстуального методу, що охоплює застосування прийомів спостереження, порівняння. Задля виявлення специфіки досліджуваних конструкцій використовувалися синхронно-описовий, компонентний, валентнісний і предикатно-аргументний методи з елементами трансформаційного аналізу, які дозволили визначити склад змістових компонентів ітеративної семантики і її внутрішню організацію. Принагідно застосовувався метод синтаксичного моделювання.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено системний підхід до вивчення категорії ітеративності; подано семантичні, граматичні і функціональні характеристики ітеративних дієслів; досліджено конструкції з ітеративною повторюваністю; визначено специфіку речень з ітеративними предикатами; проаналізовано реченнєвотвірну спроможність одно-семивалентних ітеративних предикатів, якісний і кількісний склад лівобічних та правобічних синтаксем, комбінації облігаторних та факультативних непредикатних синтаксем семантико-синтаксичної структури речення, породженої згаданими предикатами; з’ясовано особливості функціонування валентно-незв’язаних компонентів; виявлено закономірності співвіднесеності семантичної і формально-граматичної структури речень.
Матеріалом дослідження слугували речення сучасної української мови з дієслівними лексемами, які мають у своїх дефініціях сему ітеративності, вибрані з творів художньої літератури письменників ХХстоліття, усної народної творчості; матеріали різноманітних словників, окремі речення, змодельовані автором відповідно до валентностей ітеративних дієслів, переважно багатовалентних, що вмотивовано необхідністю заповнення всіх можливих валентнісних позицій. Фактичний матеріал, дібраний шляхом суцільної вибірки й окремих фіксацій, становить близько 9тис. контекстних позицій. Використані джерела ілюстративного матеріалу наводяться в праці окремим списком.
Теоретичне значення. Дисертаційна робота сприяє глибшому пізнанню сутності мовної категорії кількості широкого поняття, що утворюється різними за своїм характером складниками, з-поміж яких вагоме місце посідає ітеративна множинність. Дослідження може стати поштовхом для подальшого вивчення зв’язку валентності з семантико-синтаксичною структурою речення, конститутивної ролі предикатів різних семантичних типів у формуванні речення. Результати узагальнення матеріалу сприятимуть поглибленню розуміння системності мови, зокрема на лексичному, словотвірному та синтаксичному рівнях.
Практична цінність одержаних результатів виявляється в тому, що вони можуть бути використані для вивчення академічних курсів лексикології, словотвору, синтаксису сучасної української мови; для створення спецкурсів і спецсемінарів із семантичного синтаксису й валентності, організації науково-дослідної роботи зі студентами та учнями. Представлена робота допоможе лінгвістам у подальшому осмисленні явища повторюваності на різних мовних рівнях.
Особистий внесок здобувача. Вперше в українському мовознавстві семантико-синтаксичну структуру речення пов’язано із семантичною валентністю ітеративних предикатів, розмежовано їх облігаторну і факультативну валентність, кваліфіковано семантичні різновиди одно-семивалентних ітеративних предикатів, вмотивовано виокремлення детермінантних поширювачів з різними значеннями, які сприяють формуванню ітеративності речення.
Апробація роботи. Основні теоретичні положення дослідження викладено на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу й аспірантів кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (2000 2004рр.); на Всеукраїнських конференціях Актуальні проблеми граматики” (Кіровоград, 2001), Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку” (Херсон, 2001), Актуальні проблеми категорійної граматики” (Переяслав-Хмельницький, 2002), на VІІІМіжнародній науковій конференції” (Івано-Франківськ, 2003). Окремі розділи і всю дисертацію обговорено на засіданнях кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в семи публікаціях, надрукованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списків використаної літератури (250позицій) та списку фактичного матеріалу. Загальний обсяг дослідження 214сторінок, з них основного тексту 190сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

Основний підсумок дисертаційного роботи полягає у виявленні аспектуального значення ітеративності на різних мовних рівнях і визначенні специфіки формування семантико-синтаксичної структури речень із дієслівними ітеративними предикатами, що не дістали на сьогодні ґрунтовного висвітлення у лінгвістичній літературі сучасної української мови. Проведене дослідження дозволило зробити такі загальні теоретичні й практичні висновки:
Реалізація значення ітеративності в конкретній мовленнєвій ситуації представлена ускладненою структурою, певним набором компонентів-сем, об’єднаних інваріантною ознакою, домінантним значенням, що є наслідком перетину мікрополя ітеративності з іншими аспектуальними полями й деякими функціонально-семантичними категоріями. Компонентний аналіз контекстуальної семантики ітеративності дозволив дослідити такі основні семи значення ітеративності як багатократність, багатоактність, дистрибутивність. Множинність повторюваних віртуальних ситуацій належить до ітеративного типу.
Аналіз фактичного матеріалу свідчить про різноманітність засобів вираження ітеративної повторюваності в сучасній українській мові. Вираження категорії ітеративності пов’язане зі змістовими рівнями мови, відповідно, складниками функціонально-семантичного поля ітеративності є різнорівневі мовні засоби, об’єднані спільністю семантичної функції: імпліцитні конституенти (словотворчі засоби, семантика дієслівної лексеми, лексичні показники ітеративної повторюваності, семантика й синтаксичні засоби речення), а також експліцитні фактори, що зумовлюють невизначену повторюваність як широкий контекст, зміст висловлення. Функціонуючи в мовленні, зазначені засоби взаємодіють з іншими контекстуальними компонентами й один з одним, актуалізуючи семантику ітеративності. Визначальний фактор оформлення даної семантики (кількісна та якісна конкретизація значення ітеративності) виокремлюється за допомогою трансформації.
Функціонально-семантична категорія ітеративності пов’язана з категоріями темпоральності та локалізованості / нелокалізованості дії в часі. Ітеративна дія відбувається в трьох часових планах (минулому, теперішньому й майбутньому), однак вона не можлива в теперішньому актуальному (невизначена повторюваність дії не збігається з моментом мовлення). Ітеративна політемпоральна дія характеризується часовою нелокалізованістю, оскільки кожна повторювана ситуація охоплює різні локально-часові моменти.
Семантична категорія ітеративності знаходить своє вираження в системі дієслівних значень. Дана категорія має низку класифікаційних ознак, що дозволяють із достатньою точністю відмежувати її від інших категорій. Наявність у значенні дієслова базової архісеми повторюватися багаторазово, невизначену кількість разів” вказує на ітеративність. Із лексико-семантичного погляду досліджені дієслова репрезентуються переважно дієсловами звучання, конкретної фізичної дії, мовленнєвої, інтелектуальної, психічної діяльності, дієсловами фізичних явищ, руху, переміщення. Власне-ітеративні дієслова (їх група кількісно обмежена), передають названу повторюваність системно, що є їх основною функцією, інші дієслова різних лексико-семантичних розрядів є потенційними носіями цього значення. Дієслова з семантикою постійної властивості або змінного стану діючої особи не можуть набувати ітеративності. Встановити чіткі межі ЛСГ ітеративних дієслів, визначивши кількісне і якісне наповнення її елементів, неможливо через взаємодію класів і взаємоперехід слів з одного лексико-семантичного розряду в інший.
За морфологічним критерієм ітеративні предикати є дієслівними, оскільки основним носієм предикативної семантики є дієслово. Спеціалізованими виразниками ітеративних предикатів є дієслова багатократного способу дії (власне-ітеративні), що фіксують ітеративність в давноминулому часі; дієслова ітеративних способів дії (перервно-пом’якшувальний, процесно-пом’якшувальний або тривало-пом’якшувальний, процесно-комітативний або супроводжувальний, процесно-тривалий або тривало-дистрибутивний, ускладнено-інтенсивний, тривало-взаємний) пов’язані з ітеративними суфіксами -ва-, -ува- (-юва-), -а- та дієслова інших способів дії, які оформлюють ітеративність за допомогою різних маркерів цієї семантики.
Виокремлення ітеративності в системі значень дієслівних предикатів ґрунтується на логіко-семантичній основі. Ітеративні предикати це особливий вид предикатів дії, процесу, стану, які передають невизначену повторюваність дії (ситуації), у чому полягає їх характеризаційна своєрідність, відмінність від інших предикатів.
Формування структурних типів речень із дієслівними ітеративними предикатами дії, процесу, стану зумовлено валентнісними особливостями ітеративних предикатів, що програмують кількість і якість конституентів речення й визначають їх семантичні функції. Семантико-синтаксична структура речень з предикатами, що мають варіантну реалізацію валентності, залежить від типу варіантної актуалізованості валентності предиката. Згідно з валентними показниками ітеративні предикати диференціюються на одно-семивалентні. Семантико-синтаксична структура речень з ітеративними предикатами переважно складна, що спричинено специфікою вираження цього значення. Речення, семантико-синтаксична структура яких зумовлена ітеративними предикатами стану й процесу, характеризується одно-, двовалентністю та однотипністю із семантико-синтаксичного й формально-синтаксичного погляду. Багатомісні предикати дії та акціонально-локативні предикати із значенням повторюваності своїм валентним потенціалом розширюють параметри семантико-синтаксичної структури речень.
Характер ітеративного предиката зумовлює відповідний семантичний різновид суб’єктної синтаксеми носія повторюваної дії (ситуації). Цій синтаксемі властиві такі диференційні ознаки, як активність і пасивність. Саме вони спричинилися до того, що носіями ітеративності бувають як назви істот, так і назви конкретних предметів чи назви абстрактних понять. Різноманітна морфолого-синтаксична реалізація структурних схем зумовлюється можливістю різного відмінкового вираження компонентів. Морфологічним засобом вираження семантико-синтаксичної функції суб’єкта ітеративної повторюваності є здебільшого називний відмінок, рідше знахідний, родовий, давальний, орудний. Морфологічне вираження об’єктної синтаксеми характеризується варіативністю. Значення об’єкта при ітеративних предикатах реалізують форми родового, давального, знахідного відмінків іменників або займенникових іменників. Найбільшою кількістю морфологічних форм представлений об’єкт, зумовлений дво-чотиривалентними предикатами конкретної фізичної дії, мовленнєвої та мисленнєвої діяльності, емоційно-оцінного ставлення до об’єкта. Варіантні форми адресатної, інструментальної, локативних синтаксем залежать від семантичного наповнення багатовалентних ітеративних предикатів.
Комбінацією облігаторних і факультативних субстанціальних синтаксем зумовлене виокремлення в межах різних типів семантико-синтаксичної структури речень з ітеративними предикатами різновидів семантико-синтаксичної структури речень. Якщо лівобічні субстанціальні синтаксеми є обов’язковими в семантико-синтаксичній структурі речень з одно-полівалентними ітеративними предикатами, то правобічні компоненти валентного оточення цих предикатів диференціюються як облігаторні та факультативні. Без облігаторного іменникового компонента речення втрачає граматичну й семантичну завершеність, тоді як реалізація факультативного залежать здебільшого від комунікативної настанови мовця.
Речення, сформовані одно-полівалентними ітеративними предикатами, розрізняються співвіднесеністю їх семантичної й формально-граматичної структур. Обсяг формально-граматичної й семантичної структур речення може збігатися або не збігатися. Кореляція компонентів цих структур відбувається через посередництво семантико-синтаксичного рівня й має як симетричний, так і асиметричний характер. Ознакою симетричної кореляції є якісна й кількісна відповідність між одиницями рівнів. Ототожнення компонентів семантичної структури речення й синтаксичних функцій цих же членів речення можна здійснювати тільки в межах елементарних двоскладних речень, де предикат співвідноситься з присудком, суб’єкт з підметом, об’єкт з додатком і т. п.
Асиметрія кореляцій семантико-синтаксичної й формально-граматичної структур виявляється у відсутності однозначного зв’язку між семантико-синтаксичними функціями синтаксем та формально-граматичними функціями цих компонентів. З-поміж причин, що порушують симетрію сторін речення, можна виокремити компресію декількох пропозицій у синтаксично простому реченні, наявність детермінантів та лексичні особливості компонентів структури.
Семантико-синтаксична структура речень з одно-полівалентними ітеративними предикатами виявляє свої особливості і на рівні валентно-незв’язаних компонентів, на формально-граматичному рівні детермінантних другорядних членів. До валентно-незв’язаних членів семантико-синтаксичної структури речень із повторюваним значенням належать компоненти, які, вступаючи в обставинні відношення причини, умови, мети, допустовості та темпоральності з предикатом-формантом, модифікують значення ітеративності. Структура, ускладнена валентно-незв’язаними членами, є результатом трансформованої форми предиката (із аргументами чи без них) у синтаксичну структуру іншого предиката. Детермінантні члени у формально-граматичній структурі речень з одно-семивалентними ітеративними предикатами є наслідком згортання підрядних частин складнопідрядних речень. Загалом для речень з одно-семивалентними ітеративними предикатами характерне використання спільного потенціалу детермінантних компонентів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Абрамов Б.А. Синтаксические потенции глагола в сопоставлении с потенциями других частей речи // Филол. науки. 1966. № 3. С.3444.
2.Абрамов Б.А. О понятии семантической избирательности слов // Инвариантные значения и структура предложения. М., 1969. С.515.
3.Абубакарова БМ. Способы передачи аспектуального значения итеративности (на материале английского и чеченского языков): Дис. канд. филол. наук: 05.05.04 / Ленингр. гос. ун-т им.А.А.Жданова. Л., 1986. 181с.
4.Авдеев Ф.Ф. О выражении повторяющихся действий глаголами совершенного вида в историческом настоящем // Учён. зап. Тартуского ун-та: Вопр. рус. аспектологии, ІІ. Тарту, 1978. Вып.434. С.6675.
5.Авилова Н.С. Вид глагола и семантика глагольного слова. М.: Наука, 1976. 328с.
6.Агрелль С. О способах действия польского глагола // Вопр. глагольного вида. М.: Изд-во иностр. лит., 1962. С.3538.
7.Адамец П., Грабе В. Трасформация, синтаксическая парадигматика и члены предложения // Slavia. Прага. 1968. №2. С.185192.
8.Адмони В.Г. Завершонность конструкции как явление синтаксической формы // Вопр. языкознания. 1958. №1. С. 111117.
9.Алексеев П.М. Квантитативная типология текста. Л.: Наука, Ленингр. отд‑ние, 1977. 337с.
10. Акуленко В.В., Швачко С.А., БукрееваЕ.И. и др. Категория количества в современных европейских языках. К.: Наук. думка, 1990. 284с.
11. Алисова Т.Б. Опыт семантико-грамматической классификации простых предложений // Вопр. языкознания. 1970. №2. С.9198.
12. Алисова Т.Б. Очерки синтаксиса современного итальянского языка. М.: Изд‑во Московск. гос. ун‑та, 1971. 294с.
13. Алисова Т.Б. К вопросу о так называемых стативных” предикатах // Всесоюзная научная конференция по теоретическим вопросам языкознания. М., 1974. С.1120.
14. Андерш Й.Ф. Типологія простого речення у чеській мові в зіставленні з українською. К.: Наук. думка, 1987. 192с.
15. Андерш Й.Ф. Валентно-інтенційна структура предиката і типологія простих речень у сучасних слов’янських мовах // Слов’янське мовознавство: Доповіді Х Міжнар. з’їзду славістів, Софія, вересень 1988 р. К., 1988. С.124136.
16. Аникина А.Б. Сочетаемость глаголов совершенного и несовершенного вида с наречиями и др. лексическими единицами, характеризующими способ действия // Филол. науки. М., 1964. №3. С.165173.
17. Апресян Ю.Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола. М.: Наука, 1967. 251с.
18. Апресян Ю.Д. Синтаксис и семантика в синтаксическом описании // Единицы разных уровней грамматического строя и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. С.302310.
19. Арват Н.Н. Компонентный анализ семантической структури простого предложения. Черновцы, 1976. 68с.
20. Арват Н.Н. О семантике предложения // Филол. науки. 1979. №5. С.5261.
21. Арват Н.Н. До питання про семантичну типологію простого речення // Мовознавство. 1979. №2. С.2431.
22. Арват Н.Н. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке. К.: Вища шк., 1984. 159с.
23. Аристотель. Сочинения: В4т. М.: Мысль, 1978. Т.2. 685с.
24. Арполенко Г.П., Забєліна В.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1982. 131с.
25. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383с.
26. Арутюнова Н.Д. Семантическая структура и функции субъекта // Изв. АНСССР. СЛЯ. 1979. Т.38. №4. С.323334.
27. Астафурова Т.М. Категория итеративности в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Московск. гос. пед. ин‑т им.М.Тореза. М., 1981. 28с.
28. Астраукайте Д.В. Парадигматические и синтагматические аспекты семантики существительных совокупного множества в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Минск. пед. ин‑т иностр. яз. Минск, 1989. 19с.
29. Балин Б.М., Гакен О.Д. Итеративность глагольного действия (на материале немецкого языка) // Проблемы аспектологии. Калинин, 1977. Вып.3. С.920.
30. Балин Б.М. Сравнительная типологическая аспектология русского и немецкого языков. Калинин, Калинин. гос. ун-т, 1979. 86с.
31. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наук. думка, 1987. 211с.
32. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. К.: Либідь, 1993. 335с.
33. Беляева Л.М. Квантитативы неопределённой множественности современного французского языка // Автореф. дис. канд. филол. наук: : 10.02.05 / АН СССР Ин-т языкознания. М., 1981. 22с.
34. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Высш. шк., 1977. 248с.
35. Бернштейн С.Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков: Чередование. Именные основы. М.: Наука, 1974. 378с.
36. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Изд‑во Ленингр. ун-та, 1977. 204с.
37. Бодуэн де Куртенэ И.А. Количественность в языковом мышлении // Избр. тр. по общему языкознанию. М., 1963. T. 2. 392с.
38. Бондарко А.В. К проблематике функционально-семантических категорий (Глагольный вид и „аспектуальность” в русском языке) // Вопр. языкознания. 1967. №2. С.1831.
39. Бондарко А.В., Буланин Л.Л. Русский глагол. М., Л.: Просвещение, 1967. 192с.
40. Бондарко А.В. Вид и время русского глагола // Рус. яз. в нац. шк. 1971. №2. С.618.
41. Бондарко А.В. Семантико-синтаксические глаголы действия. М.: Просвещение, 1973. 72с.
42. Бондарко А.В. Теория морфологических категорий. Л.: Наука, Ленинград. отд‑ние, 1976. 255с.
43. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука, 1983. 208с.
44. Бондарко А.В. Направления функционально-грамматического описания «от формы» и «от семантики» // Функциональный анализ грамматических форм и категорий. Л.: Наука, 1988. С. 511.
45. Бондарь Н.А. Структурно-семантическая характеристика предложений с предикатами лексико-семантической группы глаголов изменения: Автореф. дис. канд. филол. наук. К., 1990. 24 с.
46. Бондцио В. Теория валентности и обучение языку // Иностр. яз. в шк. 1977. №5. С.1425.
47. Булыгина Г.В. К построению типологии предикатов в русском языке // Семантические типы предикатов. М.: Наука, 1982. С.785.
48. Васильев Л.М. Семантические классы глаголов чувства, мысли и речи // Очерки по семантике русского глагола. Уфа, 1971. Вып.43. С.38311.
49. Васильев Л.М. Семантика русского глагола. М.: Высш. шк., 1981. 184с.
50. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высш. шк., 1990. 175с.
51. Вейнрейх У. О семантической структуре языка // Новое в лингвистике. М., 1970. Вып.5. С.163249.
52. Вейнрейх У. Опыт семантической теории // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1981. Вып.Х.
53. Виноградов В.В. О взаимодействии лексико-семантических уровней с грамматическими в структуре языка // Мысли о современном русском языке / Под ред. акад. В.В.Виноградова. М.: Наука, 1969. С.523.
54. Виноградов В.В. Русский язык. 2 изд. М.: Высшая шк., 1972. 614с.
55. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове). М.: Высш. шк., 1986. 640с.
56. Вихованець І.Р. Синтаксичні зв’язки і семантико-синтаксичні відношення // Синтаксис. Словосполучення і речення, синтаксичні категорії і зв’язки. К.: Наук. думка, 1975. С.2945.
57. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. К.: Наука, 1987. 231с.
58. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256с.
59. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 222с.
60. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368с.
61. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., РусанівськийВ.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка. АН УРСР Ін‑т мовознавства ім.О.О.Потебні, 1983. 219с.
62. Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови. К.: Університетське вид-во Пульсари”, 2004. 398с.
63. Воронцова М. Функционально-семантический анализ слов с неопределённо-количественным значением в русском языке в сопоставлении с чешским // Слово в лексико-семантической системе языка. М., 1972. С.2530.
64. Всеволодова М.В. О семантическом согласовании глаголов и именных темпоральных распространителей // Вопр. языкознания. 1979. №1. С.103113.
65. Гайсина Р.М. Значение и синтагматика глаголов. Уфа, Башкирск. гос. ун-т им.40-летия Октября, 1980. 80с.
66. Гайсина Р.М. Лексико-семантическое поле глаголов отношения в современном русском языке. Саратов, Изд-во Саратовск. ун-та, 1981. 195с.
67. Гакен О.Д. Система средств выражения итеративности глагольного действия в современном немецком языке. Калинин, 1978. 202с.
68. Гарифулин Л.Б. Акциональный уровень категории аспектуальности // Вопросы романо-германского языкознания. Челябинск, 1971. Вып.2. Ч.2. С.104121.
69. Гловинская М.Я. Семантические типы видовых противопоставлений русского глагола. М.: Наука, 1982. 155с.
70. Головин Б.Н. О словообразовательной типологии русских приставочных глаголов и её зависимости от семантики производящих коррелятов // Учён. зап. Горьк. гос. ун‑та. 1967. Вып.6. С.81105.
71. Головин Б.Н. Язык и статистика. М.: Просвещение, 1971. 191с.
72. Гонтар Т.Ф. До проблеми валентності мовних одиниць // Мовознавство. 1995. №23. С.1721.
73. Городенська К.Г. Семантичні функції дериваційних морфем // Мовознавство. 1987. №1. С.2030.
74. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. К.: Наук. думка, 1991. 192с.
75. Городенська К.Г. Параметри семантико-синтаксичної структури елементарних двоскладних речень із дієслівними предикатами // Південний архів: Зб. наук. пр. Філол. науки. Херсон: Айлант, 2001. Вип. ІХ. С.2225.
76. Грамматика современного русского литературного языка. М.: Наука, 1970. 767с.
77. Грекова О.К. Виды значения повторяемости и средства их выражения // Вестник Московск. ун‑та. Сер. 9: Филология. 1979. №2. С.3748.
78. Грубор Д. (Из книги Видовые значения) // Вопросы глагольного вида. М.: Изд‑во иностр. лит., 1962. С.6876.
79. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. М.: Прогрес, 1984. 397с.
80. Гумовская В.В. Семантико-синтаксическая структура предложений с глаголами мысли в современном украинском языке // Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / Киев. гос. пед. ин-т им.А.М.Горького. К., 1988. 22с.
81. Гуревич В.О. О значениях глагольного вида в русском языке // Рус. яз. в шк. 1971. №5. С.2036.
82. Гуревич В.О. О семантике неопределённости // Научн. докл. высш. шк. Сер. филол. наук. 1983. №1. С.5460.
83. Джочка І.Ф. Дериваційний потенціал дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об’єкта: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Прикарпатський ун-т імені Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 2003. 20с.
84. Дизенко Н.Д. Существительные с количественным значеним в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / АНСССР Ин‑т русского языка. М., 1986. 17с.
85. Долинина И.Б. Глагольная множественность: содержательные типы // Типология и грамматика. М.: Наука. 1990. С.141151.
86. Дольская С.Я. О значении повторяемости в русском глаголе // Уч. зап. Горьк. гос. ун‑та. Сер. ист. филол. 1964. Вып.65. С.4050.
87. Дятчук В.В., Пустовітін Л.О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови. К.: Наук. думка, 1983. 156с.
88. Есперсен О.Е. Философия грамматики: Пер. с англ. М.: Изд-во иностр. лит., 1958. 404с.
89. Загнітко А.П. Структура та ієрархія валентних значень дієслова. К., 1990. 64с.
90. Загнітко А.П. Система і структура граматичних категорій дієслова. К.: НМКВО, 1990. 74с.
91. Загнітко А.П. Позиційна модель речення і валентність дієслова // Мовознавство. 1994. №23. С.4856.
92. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. Донецьк: Дон ДУ, 1996. 437с.
93. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. Донецьк: Дон НУ, 2001. 662с.
94. ЗандауГ., ЗоммерфельдК.‑Е. Семантические условия факультативной реализации валентности // Иностр. яз. в шк. 1978. №2. С.2126.
95. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка: Автореф. дис. докт. филол. наук. 10.02.01. М., 1971. 42с.
96. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351с.
97. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 368с.
98. Золотова Г.А. К построению функционального синтаксиса русского языка // Проблемы функциональной грамматики. М.: Наука, 1985. С.8793.
99. Іваненко З.І. Система прийменникових конструкцій адвербіального значення. Київ-Одеса: Вища шк. 1981. 144с.
100. Иванчикова Е.А. Употребление многократных бесприставочных глаголов в русском литературном языке конца XIX века // Материалы и исследования по истории русского литературного языка. М., 1957. T.4. С.240277.
101. Іваницька Н.Л. Зумовленість синтаксичної структури двоскладного речення валентністю дієслова-присудка // Мовознавство. 1985. №1. С.3943.
102. Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові. К.: Вища шк., 1986. 167с.
103. Іваницька Н.Л. Формально-граматичне моделювання структури простого речення // Мовознавство. 1986. С.2027.
104. Ільїн В.С. Префікси в сучасній українській мові. К.: Вид‑во АНУРСР, 1953. 164с.
105. Кадиров Ш.К. Аспектуальная характеристика временных сложноподчинённых предложений в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1973. 25 с.
106. Кадомцева Л.О. Українська мова. Синтаксис простого речення. К.: Вища шк., 1985. 127с.
107. Камалова А.А. Лексика, выражающая структурное состояние предмета в современном русском языке // Исследование по семантике. Уфа, 1984. Вып.X. С.5155.
108. Кацнельсон С.Д. О граматической категории // Вестн. Ленинград. гос. ун‑та. 1948. С.132133.
109. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука, 1972. 216с.
110. Кацнельсон С.Д. К понятию типов валентности // Вопр. языкознания. 1987. №3. С.2032.
111. Кашина Д.А. Функціонально-семантическое поле количества (на материале современного немецкого языка): Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.04 / Моск. обл. пед. ин‑т им.Н.К.Крупской. К., 1973. 20с.
112. Киклевич А.К. Сематическая категория квантификации в языке и речи: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.19 / Белорусск