Сергеєва Тетяна Анатоліївна. Характеристика епідемічного процесу гепатитів В і С в Україні в сучасних умовах і система епідеміологічного нагляду

brief description

Сергеєва Тетяна Анатоліївна. Характеристика епідемічного процесу гепатитів В і С в Україні в сучасних умовах і система епідеміологічного нагляду : Дис... д-ра наук: 14.02.02 - 2008.

Сергеєва Т.А. Характеристика епідемічного процесу гепатитів В і С в Україні в сучасних умовах і система епідеміологічного нагляду. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за фахом 14.02.02. епідеміологія. ДУ Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України”, Київ, 2008.
Дисертація присвячена вивченню закономірностей розвитку епідемічного процесу гепатитів В і С в Україні в сучасних умовах, впливу соціальних факторів на його кількісні та якісні параметри і вдосконаленню структури та системи епідеміологічного нагляду за цими інфекціями.
Встановлені динаміка, дійсна інтенсивність, прояви епідемічного процесу, провідні шляхи і фактори передачі збудників, групи підвищеного ризику інфікування, вплив соціальних факторів на рушійні сили епідемічного процесу гепатитів В і С. Визначені критерії оцінки регіонів України за ступенем ризику розвитку хронічних уражень печінки. Отримані нові наукові дані про особливості поширення гепатитів В і С серед різних соціально-поведінкових груп населення. Матеріальною основою епідемічного неблагополуччя щодо гепатитів В і С є їх широке розповсюдження в групах підвищеного ризику інфікування (споживачів ін’єкційних наркотиків, робітників комерційного сексу, ВІЛ-інфікованих, хворих на туберкульоз, спецконтингентів установ пенітенціарної системи, хворих на інфекції, що передаються статевим шляхом). Встановлений епідеміологічний синергізм між гепатитами В, С та ВІЛ-інфекцією, туберкульозом, венеричними хворобами, наркоманією.
Проведені дослідження дозволили оптимізувати систему епідеміологічного нагляду за гепатитами В і С в Україні, наповнити конкретним змістом підсистеми епідеміологічного нагляду, адаптувати протиепідемічні та профілактичні заходи до змін соціальних факторів, що впливають на епідемічний процес в сучасних умовах.

В дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні закономірностей розвитку епідемічного процесу гепатитів В і С в Україні в сучасних умовах з урахуванням впливу соціальних чинників на його кількісні і якісні параметри, встановленні дійсного рівня розповсюдження цих інфекцій, епідеміологічних паралелей між гепатитами В, С, ВІЛ-інфекцією та інфекціями, що передаються статевим шляхом, у розробці та вдосконаленні комплексної системи і структури епідеміологічного нагляду за парентеральними вірусними гепатитами.

Встановлені закономірності сучасного етапу розвитку епідемічного процесу гепатиту В в Україні (1997-2006 рр.), котрий характеризується широким розповсюдженням серед різних груп населення; численністю шляхів, факторів передачі збудника та груп підвищеного ризику інфікування; впливом соціальних факторів на його кількісні і якісні параметри; активізацією природних шляхів передачі збудника; провідною роллю прихованого компонента епідемічного процесу; наявністю епідеміологічних паралелей між гепатитами В, С, ВІЛ-інфекцією, інфекціями, що передаються статевим шляхом.

Захворюваність на гострий гепатит С в Україні характеризувалась тенденцією до зниження від 2,780/0000у 2003 р. до 2,180/0000у 2006 р. (-6,24 %). Провідними шляхами інфікування були штучний парентеральний при введенні наркотиків та статевий; підтверджена можливість поширення збудника в лікувально-профілактичних закладах.
Україна належить до країн із середньою поширеністю гепатиту В та близькою до високої гепатиту С: частота визначення HBsAg серед донорів крові складала 1,27 %, анти-ВГС - 2,49 %. Відсутня кореляція між показниками виявлення специфічних маркерів інфікування серед донорів крові та захворюваності, що реєструється, на гострі форми гепатитів В і С. Рівень інфікованості донорів вірусами гепатитів В і С практично не змінювався протягом останніх 5 років (2002-2006 рр.) на тлі зниження рівнів захворюваності, що є показником резервації збудників в популяції.
Доведено широке розповсюдження гепатитів В і С в різних групах населення. Найвищі показники частоти виявлення специфічних маркерів інфікування вірусами гепатитів В і С, що відображають інтенсивність епідемічного процесу, зафіксовані при обстеженні ВІЛ-інфікованих (62,5 та 82,5 %), хворих на туберкульоз (60,3 та 63,9 %), спецконтингентів установ пенітенціарної системи (55,8 та 59,1 %), хворих на сифіліс (50,3 та 43,0 %), споживачів ін’єкційних наркотиків (43,7 та 61,5 %), робітників комерційного сексу (35,4 та 30,8 %) та осіб з симптомами інфекцій, які передаються статевим шляхом (20,5 та 12,9 %).
Встановлена невідповідність між високими показниками частоти виявлення специфічних маркерів інфікування вірусами гепатитів В і С серед різних груп населення та відносно невеликою кількістю хворих з клінічно маніфестованими формами цих інфекцій. Показано, що матеріальною основою прихованого компоненту епідемічного процесу є превалювання недіагностованих безжовтяничних, субклінічних форм гострого, але переважно хронічного інфекційного процесу і хронічного вірусоносійства.
На базі інтегральної оцінки показників захворюваності на гострі форми інфекційного процесу гепатитів В і С, захворюваності і поширеності неверифікованих хронічних гепатитів, уражень гепатобіліарної системи (холецистит, холангіт, злоякісні новоутворення внутрішньопечінкових жовчних протоків) визначено критерії диференціації регіонів України в залежності від ступеня активності печінкової патології та ризику формування хронічних уражень печінки.
Встановлені прямі кореляційні зв’язки між динамікою захворюваності на гострі форми гепатитів В і С та на провідні інфекції, що передаються статевим шляхом (сифіліс, гонорея), і визначені спільні тенденції у розвитку епідемічного процесу цих інфекцій.
Показані протилежні тенденції в динаміці захворюваності на парентеральні вірусні гепатити та ВІЛ-інфекцію/СНІД в Україні попри спільні механізм, шляхи і фактори передачі збудників, групи підвищеного ризику інфікування. Це пов’язано з відмінностями у системі виявлення та звітності при гепатитах В, С та ВІЛ-інфекції, підтверджує недостовірність матеріалів офіційної статистики щодо захворюваності на гепатити В і С.
Визначені провідні соціально-поведінкові фактори, що сприяють підвищеному ризику інфікування вірусами гепатитів В і С осіб, які відносяться до уразливих груп населення. Найбільш значимими загальними кофакторами ризику інфікування були ВІЛ-інфекція, сифіліс та споживання наркотиків. При гепатиті В додатковими факторами ризику були наявність двох і більше венеричних хвороб в анамнезі та незахищені сексуальні контакти.
Встановлено епідеміологічний синергізм між гепатитами В, С, ВІЛ-інфекцією, туберкульозом та інфекціями, що передаються статевим шляхом, котрий має більш виражені форми серед контингентів високого поведінкового ризику.
Доведено, що парентеральні вірусні гепатити в Україні набули статусу соціально значимих і соціально обумовлених хвороб водночас. Не зважаючи на тенденцію до зниження захворюваності на гострі форми інфекційного процесу гепатитів В і С, існують сприятливі умови для поширення цих інфекцій серед загального населення: висока інтенсивність прихованого компоненту епідемічного процесу, активізація природних шляхів передачі збудників, широке розповсюдження серед контингентів високого ризику інфікування. Це дає підстави розцінювати епідемічну ситуацію при гепатитах В і С в країні як неблагополучну.
На підставі визначення детермінант розвитку епідемічного процесу гепатитів В і С в Україні в сучасних умовах вдосконалена комплексна система епідеміологічного нагляду, яка включає оцінку епідемічної ситуації, в тому числі проведення постійного динамічного спостереження за маніфестованим і прихованим компонентом епідемічного процесу, його параметрами та рушійними силами; методологію розпізнавання конкретних проявів епідемічного процесу, причин і умов інфікування різних груп населення; розробку і реалізацію науково обґрунтованої системи заходів боротьби і профілактики.