Сгара Елла Валеріївна. Використання інституту мирової угоди у процедурі банкрутства

brief description

Сгара Елла Валеріївна. Використання інституту мирової угоди у процедурі банкрутства : дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 / НАН України; Інститут економіко-правових досліджень. - Донецьк, 2005

Сгара Е.В. Використання інституту мирової угоди у процедурі банкрутства. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04. Господарське право; господарсько-процесуальне право. Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2005.
Дисертація присвячена дослідженню особливостей застосування норм інституту мирової угоди в рамках процедур санації і розпорядження майном при провадженні справи про банкрутство. Вивчені історичні передумови становлення інституту мирової угоди. Показано, що публічно-правовий характер норм інституту мирової угоди і загальна тенденція на гуманізацію норм права вимагають встановлення рівноправних взаємовідносин у системі кредитор-боржник. Запропоновано ввести в Закон про банкрутство норми, що дозволяють проведення сепаратних переговорів з найбільш великими кредиторами та припускають автоматичне скасування боргів за вимогами кредиторів третьої і наступної черг. Обґрунтовано доцільність включення у норми, що визначають структуру плану санації і графік погашення заборгованості, положень які рекомендують проведення інноваційних заходів у процедурі санації і враховують умови надання кредиту і терміни його погашення. У процедурі банкрутства неспроможних підприємств із підвищеним рівнем соціальної значущості запропоновано враховувати їх виробничі особливості. Удосконалено визначення поняття „мирова угода”.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання відносин неспроможності за допомогою інституту мирової угоди в Україні з метою більш широкого його використання в якості ефективного інструмента вирішення майнових протиріч між неплатоспроможним боржником і його кредиторами.
У результаті дисертаційного дослідження особливостей використання інституту мирової угоди у процедурі банкрутства сформульовані основні теоретичні висновки, найважливішими з яких є наступні:

Джерела норм інституту мирової угоди як засобу врегулювання майнових протиріч між боржником і кредиторами, направленого на збереження учасників господарських відносин, відомі з найдавніших часів: уже в перших пам'ятках права присутні норми, які регулюють процедури повного або часткового скасування боргу і/або надання боржнику розстрочки в його погашенні.

Загальна тенденція на гуманізацію норм права і врахування публічного інтересу у збереженні підприємства, робочих місць тощо вимагає встановлення рівноправних взаємовідносин у системі кредитор-боржник. Як спосіб практичної реалізації даної ідеї запропоновано ввести в Закон норму, що припускає автоматичне прощення окремих категорій боргів з моменту затвердження господарським судом мирової угоди.

Процедура досудової санації неплатоспроможного боржника є одним з найбільш ефективних засобів рішення макроекономічних завдань держави, а її головною метою повинно бути запобігання його банкрутства. Обґрунтовано пропозицію про введення мораторію на виконання вимог кредиторів і застосування штрафних санкцій після укладення мирової угоди в рамках виконання плану досудової санації як однієї з найважливіших умов вирішення завдання фінансового оздоровлення боржника.
Встановлено, що чинне законодавство про банкрутство допускає неоднозначне тлумачення ряду норм, які регулюють застосування інституту мирової угоди: не визначена сторона, що ініціює відкриття процедури укладення мирової угоди, комітет кредиторів і збори кредиторів уповноважені приймати рішення про укладення мирової угоди, з процедурних питань виключена можливість укладення мирової угоди у процедурі розпорядження майном боржника та ін. Зроблені пропозиції щодо усунення виявлених протиріч у нормах Закону.
З метою реалізації норми Закону, що припускає можливість укладення мирової угоди в рамках процедури розпорядження майном боржника, і підвищення ефективності реабілітаційних процедур у роботі обґрунтована необхідність включення в Закон норми, що дозволяє ведення сепаратних переговорів з найбільш великими кредиторами, сума вимог яких становить більше 75 %.
Обґрунтовано висновок про необхідність включення у норми, що визначають структуру плану санації і графік погашення заборгованості, положень, які рекомендують проведення інноваційних заходів у процедурі санації і враховують умови надання кредиту і терміни його погашення як факторів, що підвищують імовірність укладення мирової угоди. З метою збереження і розвитку виробничого потенціалу держави обґрунтована необхідність введення у процедурі банкрутства диференційованого підходу до містоутворюючих і небезпечних підприємств, який би, крім масштабу і ступеня небезпеки, пов'язаної з діяльністю зазначених підприємств, враховував би виробничі особливості такого підприємства. Внесено пропозицію про введення в Закон України «Про банки і банківську діяльність» норми, що передбачає можливість укладення мирової угоди між проблемним банком і його кредиторами.