Шалькова Ганна Юліївна. Рак молочної залози: фактори ризику, закономірності прогресування

brief description

Шалькова Ганна Юліївна. Рак молочної залози: фактори ризику, закономірності прогресування: дис... канд. мед. наук: 14.01.07 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. - Донецьк, 2005

Шалькова А.Ю. Рак молочної залози: фактори ризику, закономірності прогресування. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.07. онкологія. Донецький державний медичний університет ім. М.Горького, Донецьк, 2005 р.
Дисертація присвячена вивченню етіопатогенетичних аспектів розвитку прогресування РМЗ, кількісній оцінці факторів ризику. Проведена ретроспективна комплексна оцінка факторів, які характеризують пацієнтку, пухлину й лікування в 190 хворих з різними стадіями раку молочної залози в Донецькому протипухлинному центрі та Харківському обласному клінічному онкологічному диспансері (лікування проводилося в 1992 2001 рр., спостереження протягом 10 років). У всіх хворих визначено кількісне значення факторів ризику прогресування РМЗ і встановлено їхнє рангове положення.
Усі пацієнтки були розділені на групи: за методами лікування, які проводилися, та за перебігом захворювання. У групах порівняння у пацієнток вивчені: анамнез, вік, давність захворювання, стан репродуктивної функції, наявність супутньої патології та т.і. Проведений аналіз факторів, пов'язаних з пухлинним процесом: розмір пухлини, кількість уражених лімфатичних вузлів, стадія захворювання, форма зростання РМЗ, морфологічна структура пухлини і т.і. Виконана порівняльна оцінка факторів, які характеризують комбіноване або комплексне лікування, що проводилося. Визначено кількісне значення 18 факторів, з урахуванням 58 параметрів ризику прогресування РМЗ.
Результатом дисертаційного дослідження є визначення інформаційної цінності й встановлення рангової послідовності факторів ризику прогресування захворювання. За сумою негативних прогностичних факторів пацієнтки з діагнозом РМЗ були розділені на групи малого (від 0,001 до 8,58), середнього (від 8,59 до 19,68) та високого (від 19,69 і більше) ризику розвитку прогресування РМЗ. Виходячи з прогностичних факторів та ступеня ризику розвитку прогресування захворювання, визначено місце селективної ВАПХТ та ЕЛПХТ у профілактиці прогресування РМЗ.

1. Розроблений новий підхід вивчення результатів перебігу РМЗ на підставі кількісної та рангової оцінки факторів, які характеризують прогресування захворювання.
2. Метод Неймона-Пірсона ефективний в оцінці результатів лікування РМЗ, він вперше дозволив провести рангову оцінку досліджуваних факторів прогнозу захворювання.
3. Виділено дві групи прогностичних факторв: незмінних (тобто «некерованих») та ті, що можна превентивно усунути (тобто «керованих»). «Некеровані» фактории характеризують хворого і власне захворювання, а «керовані» лікування, що проводилося. Сума коефіцієнтів інформативності «некерованих» прогностичних факторів складала 59,4%, «керованих» 40,6%. Достовірними факторами ризику прогресування РМЗ з урахуванням їх кількісного вираження є: ураження лімфатичних вузлів N2-N3 J= -2,89, операція Маддена при III стадії як комбінований метод лікування J= -2,89, пухлина розміром Т4 J= -2,24, давність хвороби більше 5 років J= -1,77, вік пацієнток до 29 років J= -1,55.
4. За сумою негативних прогностичних факторів пацієнтки можуть бути розподілені на групи малого, середнього, високого ризику прогресування процесу. Кожен ступень ризику має своє відсоткове та кількісне значення: малий ризик 0-30% (від 0,001 до 8,58), середній 31-70% (від 8,59 до 19,68), високий 71-100% (від 19,69 до 27,74). Формування таких груп дозволяє прогнозувати перебіг захворювання, а також використовувати цей розподіл у формуванні превентивної лікувальної тактики направленої на усунення негативних факторів у процесі лікування.
5. Основними лікувальними заходами, направленими на усунення генералізації процесу, є проведення внутрішньоартеріальної та ендолімфатичної поліхіміотерапії, повної антиестрогенної блокади. Розроблена програма превентивної лікувальної тактики дозволила в досліджуваній групі пацієнток з пухлинами Т3-Т4, яким проводилися ВАПХТ, ЕЛПХТ і адекватна ендокринна терапія, достовірно підвищити 5-річну виживаність до 58,9±2,1%. У контрольній групі 5-річна виживаність пацієнток з розміром пухлини Т3-Т4 склала 51,1±2,2%. Це доповнення до лікування дозволило в 28,6% випадках віддалити генералізацію захворювання в досліджуваній групі на 4 роки і більше.
6. Результати розробленої системи рангової оцінки факторів ризику прогресування РМЗ та підрозділу пацієнток на групи впроваджені до практики у загально лікувальних, онкологічних закладів, а також до профільних кафедр.