Шапран Віталій Сергійович. Банки на ринку корпоративних цінних паперів в Україні

brief description

Шапран Віталій Сергійович. Банки на ринку корпоративних цінних паперів в Україні: дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2005

Шапран В.С. Банки на ринку корпоративних цінних паперів в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит. Київський національний економічний університет, Київ, 2005.
Дисертацію присвячено пошуку шляхів вирішення завдань, що пов’язані з діяльністю банків на ринку корпоративних цінних паперів. Визначено місце ринку корпоративних цінних паперів у економічній системі, роль банків на ринку корпоративних цінних паперів, акцентується увага на основних протиріччях, що виникають при участі банків на ринку корпоративних цінних паперів як універсальних фінансових інститутів з високим рівнем доступу на різні сегменти фінансового ринку. Розроблено рекомендації щодо зміщення акцентів у регулюванні банківської діяльності на ринку корпоративних цінних паперів з метою наближення стандартів і змісту регулювання до стандартів Базельського Комітету (Базелю ІІ). Доведена необхідність пожвавлення розвитку національної системи розкриття банківської інформації в Україні та надані конкретні пропозиції щодо пожвавлення такого розкриття. Розроблено стратегію виходу вітчизняних банків на міжнародний фондовий ринок у якості емітентів, яка здатна покращити рівень капіталізації вітчизняної банківської системи.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової і практичної задачі щодо діяльності банків на ринку корпоративних цінних паперів. Це дозволило сформулювати низку висновків теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру:
1. Уточнено економічний зміст поняття „ринок корпоративних цінних паперів”. Це дало можливість визначити ринок корпоративних цінних паперів як частину ринку цінних паперів, що має прямий канал руху коштів від власників вільних коштів до безпосередніх реципієнтів інвестицій та забезпечує цим ефективний перерозподіл ресурсів і власності у економічній системі, і включає в себе ринки всіх цінних паперів, які здатні випускати корпорації, що мають високий потенціал впливу на економічний розвиток у країнах з ринковою системою господарювання.
2. Узагальнення та аналіз світового досвіду участі банків на ринку корпоративних цінних паперів дозволило автору зробити висновки щодо розробки концепції розбудови національної моделі участі банків на ринку корпоративних цінних паперів із врахуванням існування двох альтернативних поглядів на об’єднання банківського та промислового капіталу через корпоративні механізми. Національна модель операцій банків на ринку корпоративних цінних паперів повинна складатись не тільки із обмежень з боку держави як основного регулятора, а також врахувати традиції, фінансові технології, вже існуючі корпоративні зв’язки між банківським бізнесом і компаніями нефінансового сектору. Головна функція, яку повинна виконувати національна модель операцій банків на ринку цінних паперів, є забезпечення тривалого економічного зростання на макро- та мікрорівнях із одночасно високим рівнем безпеки банківського сектору. Автор вважає можливою побудову безпечної та ефективної моделі взаємодії банків із небанківською частиною корпоративного сектору у національному масштабі через імплементацію рекомендацій Базельського комітету від липня 2004 р.
3. В результаті комплексного аналізу участі банків на ринку корпоративних цінних паперів в якості інвесторів було доведено, що існує можливість негативного впливу банків на якість корпоративного управління в компаніях нефінансового сектору, де банк контролює вагому частку у статутному капіталі. Такий висновок дозволив автору обґрунтувати важливість мережі корпоративних зв’язків банку, розгалуженість та якість якої в цілому визначають конкурентоспроможність сучасного банку, сферу його впливу на ринкове оточення. Автором доведено, що надмірна експлуатація банком зв’язків із компаніями нефінансового сектору може нести в собі великі системні ризики. Відповідні висновки вказують на необхідність концептуальної зміни сприйняття банків не як окремих фінансових інститутів, а як частини корпоративних мереж, що утворились у постприватизаційний період.
4. Автором розроблені рекомендації щодо вдосконалення системи регулювання операцій банків на ринку корпоративних цінних паперів, виконання яких повинно сприяти прискоренню переходу від постприватизаційної епохи у банківських корпоративних мережах, де часто концентратором контролю над мережею виступали офшорні компанії, до прозорої системи відносин, що передбачає концентрацію корпоративного контролю над корпоративною мережею в авуарах управлінських компаній. Такий перехід повинен сприяти встановленню режиму високої інформаційної прозорості, який є необхідною умовою становлення національного ринку корпоративних цінних паперів в Україні. Додатково запропоновано введення процедури легалізації з ідентифікацією нерезидента-юридичної особи та визначенням його офшорного статусу, що дозволить скоротити випадки появи на вітчизняному ринку акціонерів-нерезидентів із невизначеною структурою власників.
5. В роботі розроблено та обґрунтовано необхідність впровадження моделі ринкового контролю над якістю корпоративного управління на основі руху інформаційних потоків на ринку корпоративних цінних паперів, а також моделі національної системи розкриття банківської інформації в Україні, що передбачає збільшення ролі НБУ у системі розкриття банківської інформації спільно із регулятором ринку корпоративних цінних паперів. Це дозволить підвищити рівень корпоративного управління та ринкової дисципліни у банках, що є головними умовами становлення організованого ринку банківських акцій в Україні, що є важливим для вирішення проблеми капіталізації вітчизняного банківського сектору та підвищення впливу банків на економічний розвиток країни.
6. Узагальнення світового досвіду виходу на міжнародний ринок капіталу банків з країн, що задекларували своє євроінтеграційне спрямування, а також досвіду виходу на світовий ринок депозитарних розписок провідних українських акціонерних товариств небанківського сектору дозволило обґрунтувати необхідність стимулювання виходу банків на міжнародні організовані ринки акцій через механізм випуску депозитарних розписок. Побудована автором стратегія виходу банків на світовий ринок депозитарних розписок дозволить вітчизняним фінансовим інститутам ефективно експлуатувати нові емісійні джерела поповнення капіталу, а також закріпить виконання вітчизняними банками найкращих міжнародних стандартів з розкриття інформації на національному ринку.