Шеленко Діана Іванівна. Пореформений розвиток сільськогосподарських підприємств Івано- Франківського Прикарпаття

brief description

Шеленко Діана Іванівна. Пореформений розвиток сільськогосподарських підприємств Івано- Франківського Прикарпаття : дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН. - К., 2006. Шипуліна Юлія Сергіївна. Управління потенціалом інноваційного розвитку промислових підприємств : дис... канд. екон. наук: 08.02.02 / Національний технічний ун-т "Харківський політехнічний ін-т". - Х., 2006

Шеленко Д.І. Пореформений розвиток сільськогосподарських підприємств Івано-Франківського Прикарпаття.Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка, організація і управління підприємствами. Національний науковий центр Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2006.
У дисертації досліджено сукупність наукових, соціальних, економічних, організаційних та інших питань, що стосуються особливостей функціонування й соціально-економічної результативності агроформувань, створених внаслідок реформування сільськогосподарських підприємств у ринково-підприємницькі структури. Воно стало початком пореформеного етапу, який характеризується неоднозначністю трансформаційних процесів, зумовлених сукупністю об’єктивних і суб’єктивних причин. Їхні прояви полягають в дії позитивних (створювальних) і негативних (руйнівних, дестабілізаційних) тенденцій. Переважають тенденції руйнівні, що спричинюють низьку соціально-економічну результативність пореформеного розвитку переважної частини новостворених агроформувань. Водночас поступово проявляються створювальні тенденції, завдяки яким частина сільськогосподарських підприємств розвивається прибутково. За результативними показниками найкраще становище у приватних підприємствах.
Обґрунтовано науково-методологічні засади, особливості пореформеного розвитку сільськогосподарських підприємств, причини, які зумовлюють їх занепад. З’ясовано місце агроформувань у розвитку сільських територій.

У дисертації розкрито теоретичні узагальнення та запропоновано вирішення наукової проблеми, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних та практичних положень забезпечення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств на пореформеному етапі їх розвитку. Проведені дослідження дали змогу зробити такі висновки.
1. Аналіз відомих визначень сутності категорії сільськогосподарське підприємство” і власні дослідження автора дали підстави для обґрунтування висновку про доцільність розгляду сільськогосподарського підприємства не лише як агроформування певного організаційно-правового типу, але як своєрідну соціально-економічну й виробничо-господарську систему, яка одночасно є підсистемою більш загальної, надскладної білогічно-соціально-економічної сільськогосподарської системи (за О.О. Ніконовим), з властивими їй конкретноцільовим призначенням, функціями, механізмами й тенденціями системного розвитку. З’ясовано, що розгляд агроформувань як єдиного цілого в сукупності конкретних систем (підсистем) більш загальної, всеохоплюючої аграрної системиможе стати важливим науково-прикладним чинником прискорення процесів підвищення соціально-економічної результативності відродження села й аграрної галузі загалом.
Навіть з урахуванням невеликої кількості в Івано-Франківській області дрібних агроформувань і того факту, що їхня частка у виробництві валової продукції сільського господарства становить менше 10 %, вони сукупно з господарствами населення й фермерськими господарствами формують соціально-виробничу своєрідність аграрного сектора економіки області.
2. Сільське господарство Івано-Франківського Прикарпаття, розвивається в адміністративно-територіальному регіоні, де упродовж пострадянських років відбулися найбільші зміни у співвідношенні сільськогосподарської продукції, яка вироблялася колишніми аграрними підприємствами й господарствами населення, в бік істотного переважання частки останніх. Результати дослідження дають можливість вважати, що і в середньостроковій перспективі господарства населення зберігатимуть за собою провідне місце у виробництві сільськогосподарської продукції. Водночас обґрунтовано висновок щодо ймовірності поступового збільшення агроформуваннями обсягів і частки цієї продукції в її загальнообласному виробництві. Досягнення цієї мети є найважливішою складовою аграрної політики, здійснюваної в регіоні. Її реалізація буде корисною і в загальнодержавному масштабі.
3. Пореформений розвиток сільськогосподарських підприємств Івано-Франківської області відбувається у складній соціальній та економічній ситуації, зумовленій трьома групами обставин. По-перше, значними ускладненнями в розвитку сільського господарства країни, які негативно впливають на аграрний сектор Івано-Франківського Прикарпаття. По-друге, специфічні природні умови регіону доповнюються малоземеллям, великою часткою малопродуктивних сільськогосподарських угідь, їх дрібноконтурністю, а також одними з найменших в Україні земельними паями, великим сільським безробіттям тощо. По-третє, дається взнаки недосконалість організації сільськогосподарського виробництва безпосередньо в аграрних підприємствах. Співвідношення цих чинників у кожному конкретному підприємстві визначає особливості й результативність його виробничо-господарського функціонування.

У розвитку сільськогосподарських підприємств Івано-Франківського Прикарпаття одночасно простежуються різновекторні позитивні (створювальні) і негативні (руйнівні, дестабілізаційні) процеси і тенденції. Перші проявляються у поступовому збільшенні частки ефективно функціонуючих агроформувань, розвитку диверсифікації виробництва, його переведенні на прогресивні технології, розширенні інтеграційних зв’язків із промисловими підприємствами тощо. Серед негативних тенденцій найбільш помітне переважання в сільськогосподарських підприємствах частки збиткових формувань, погіршення структури виробництва в їх переважній більшості, повільне зростання зарплати працівників, недосконалість організації орендних відносин та ін. Поки що негативні тенденції переважають над позитивними. Ефективно діючі агроформування стали такими завдяки збереженню в них позитивних надбань. В економічно відсталих (збиткових) підприємствах, навпаки більше негативних тенденції. Їх подолання залежатиме від удосконалення державної аграрної політики з одночасним здійсненням відповідних заходів у агроформуваннях.
За критерієм фінансово-економічної результативності розвитку сільськогосподарських підприємств, в області найкраще становище у приватних агроформуваннях. У 2001 2004 рр. серед них було 59,4 % прибуткових. На такий розподіл вплинули наступні фактори: приватні підприємства переважно створювали найбільш досвідчені керівники колишніх колгоспів і КСП з добре розвинутими підприємницькими рисами і менеджерськими здібностями, що дозволило їм швидше і повніше освоїти ринкові засади господарювання; оскільки вони заснували нові агроструктури, то старанно здійснювали реформування колгоспів і КСП, оберігаючи майно від розкрадання; їм вдалося зберегти найбільш підготовлених керівників і спеціалістів, а також високваліфікованих працівників безпосередньо виробничих професій. Як наслідок, їх перехід на нові засади господарювання відбувався виважено, без великих зривів, непорозумінь, з меншими соціальними, матеріальними й виробничими втратами. У дисертації зроблено висновок, що визначальним у цьому процесі став фактор реальної власності.
Серед агроформувань різних організаційно-правових форм є прибуткові і збиткові. У пореформений період співвідношення між ними становило у приватних підприємствах 0,59 : 0,41; у господарських товариствах 0,32 : 0,68; сільськогосподарських виробничих кооперативах 0,38 : 0,62. У дисертації розглянуто також інші показники розвитку підприємств і фактори, які їх зумовили. Детальніше (у тому числі монографічне) дослідження низки сільськогосподарських підприємств дало можливість виявити чинники, які, незалежно від огранізаційно-правових типів нових агроструктур, забезпечують їх ефективне функціонування. Найкраще господарюють переважно ті, які ще на етапі їх реструктуризації в нові агроформування здійснили паювання майна і землі, згідно з визначеними вимогами; зберегли земельно-майнову цілісність реформованих підприємств, не допустили їх надмірного подрібнення. Позитивно впливає на їх розвиток використання передового досвіду колишніх колгоспів і КСП, з певною модифікацією відповідно до нових умов.
У процесі дослідження не виявлено жодного підприємства, яке, вступивши у пореформений розвиток економічно й організаційно ослабленим, зуміло б стати ефективно діючим або наблизилось до цього рівня. Тобто їх обмежений стартовий потенціал і після кількох пореформених років проявляє себе як дестабілізуючий фактор. Один із висновків полягає в тому, що без державної фінансово-економічної підтримки сільського господарства такі підприємства можуть припинити існування.
Як показало дослідження, винятково важливим дестабілізаційним фактором пореформеного розвитку сільськогосподарських підприємств є їх недостатня забезпеченість кваліфікованими керівниками і спеціалістами. Це зумовлено переважно низкою причин. По-перше, відсутність в області навчального закладу з підготовки фахівців сільського господарства вищої кваліфікації істотно обмежує коло добре підготовлених претендентів на керівні посади в агроформуваннях. По-друге, низька зарплата керівників і спеціалістів негативно впливає на формування кадрово-управлінського складу сільськогосподарських підприємств. По-третє, практично немає бажаючих очолювати економічно відсталі підприємства і працювати в них.

9. Результати дослідження місця й ролі агроформувань у системі розвитку сільських територій дають підстави для висновку про необхідність розгляду агроформувань як винятково важливого фактора їх формування й розвитку. Це дає можливість стверджувати, що за певних обставин підвищення ефективності агроформувань сприятиме прогресивним тенденціям у розвитку сільських територій. Найважливішими передумовами цього процесу слід вважати, з одного боку, поступальне посилення державної економічної підтримки агроформувань, внаслідок якої вони матимуть більше можливостей для участі в соціальному й економічному розвитку сільських територіальних утворень; з іншого порозуміння між органами місцевої влади (місцевими громадами) й керівниками (власниками) сільськогосподарських підприємств. У дослідженні розглянуто основні напрями (форми) участі сільськогосподарських підприємств у розвитку сільських територій.