Шелигін Михайло Сергійович. Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування альфа-2В інтерферону в лікуванні хворих на лейоміому матки

brief description

Шелигін Михайло Сергійович. Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування альфа-2В інтерферону в лікуванні хворих на лейоміому матки. : Дис... канд. наук: 14.01.01 - 2007.

Шелигін М.С. Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування альфа-2в інтерферону в лікуванні хворих на лейоміому матки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.01 акушерство та гінекологія. Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, Київ, 2007.
Дисертація присвячена проблемі оптимізації консервативного лікування хворих на лейоміому матки шляхом наукового обґрунтовування використання б-2в інтерферону та оцінки його клінічної ефективності на підставі дослідження деяких клініко-цитокінових механізмів патогенезу ЛМ. У зв’язку з цим обстежено 168 хворих із різними формами ЛМ та 30 здорових жінок. У 33,9%пацієнток встановлена ізольована ЛМ, у 66,1%жінок ЛМ в поєднанні з гіперплазією ендо- та міометрія. Показаний взаємозв’язок клінічних варіантів перебігу ЛМ з продукцією ФНПб, ІЛ-8, ІЛ-4, бІФН в системному та регіональному кровотоках. При поєднанні ЛМ з ГЕ та аденоміозом рівні ФНПб і ІФНб знижуються в крові у 2,8 і у 8,1 рази. Рівень сироваткового ІФНб менше 30 пг/мл є діагностичним критерієм поєднання ЛМ з ГЕ та аденоміозом. Показано, що концентрації ФНПб, ІЛ-8, ІЛ-4 різко збільшувалися. Найбільш високі рівні ФНПб, ІЛ-4 і ІЛ-8 знайдені при інтрамуральній локалізації вузлів. Науково обґрунтована ІФН-замісна терапія в комплексному лікуванні хворих на ЛМ дозволила зменшити вміст у крові ФНПб у 12,2 рази, збільшити ІФНб в 6 разів, знизити тяжкість симптомів у 3,3 рази, досягти клініко-патогенетичної ефективності в 90,4%випадків.

В дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі щодо оптимізації консервативного лікування хворих із ЛМ шляхом наукового обґрунтування застосування рекомбінантного б2в-ІФН на підставі вивчення клініко-цитокінових механізмів розвитку захворювання, спрямоване на підвищення ефективності традиційного лікування, профілактику ускладнень ЛМ та збереження репродуктивної та менструальної функції жінок.
1. Особливостями репродуктивного здоров’я жінок з ЛМ незалежно від її розмірів є висока частота мено- та метрорагій, невиношування вагітності, штучних абортів, хронічного аднекситу, ендометриту та вульвовагінальних інфекцій. Достовірно частіше в хворих з ЛМ більше 10 тижнів встановлені захворювання серцево-судинної (50%), сечовидільної (37,1%), дихальної систем (31,4%), варикозна хвороба (40%), алергічні захворювання (24,3%). Порушення ШКТ та ожиріння встановлені з однаковою частотою.
2. Безсимптомний перебіг лейоміоми спостерігається як при великих розмірах (7,1%), так і при її малих формах (14,3%). У 33,9%пацієнток встановлена ізольована ЛМ, у 66,1%жінок ЛМ в поєднанні з гіперплазією ендо- та міометрія. Діагностовано поєднання лейоміоми з гіперплазією ендометрія (38,1%), аденоміозом (27,4%), ГЕ та аденоміозом (10,1%), ендометріозом яєчника (0,6%). Поєднана патологія зустрічається з однаковою частотою як при симптоматичних, так і безсимптомних варіантах лейоміоми матки.
3. Встановлено підвищення продукції ФНПб, ІЛ-4, ІЛ-8 у сироватці крові в жінок із лейоміомою матки незалежно від тривалості захворювання. Рівень ІФНб збільшується зі зростанням пухлини та тривалістю захворювання, різко зменшуючись після 7 років. При поєднанні лейоміоми з гіперплазією ендометрія та аденоміозом рівні ФНПб та ІФНб знижуються у крові у 2,8 і в 8,1 рази відповідно. Рівень сироваткового ІФНб 30 пг/мл й менше є діагностичним критерієм поєднання ЛМ з гіперплазією ендометрія та аденоміозом.
4. Підвищення рівнів ФНПб і ІЛ-8 в перитонеальній рідині вказує на ріст лейоміоми матки. Рівень ІФН-б не залежить від розмірів ЛМ, ІЛ-4 знижується, ФНПб збільшується в 9 разів при лейоміомі 10-13 тижнів, ІЛ-8 у 2,4 рази при ЛМ більше 14 тижнів. При тривалості захворювання 3-4 роки виявлено збільшення продукції ФНПб та ІЛ-8, та зниження при тривалості більше 7 років із одночасним підвищенням ІЛ-4. Концентрації ФНПб, ІЛ-8, ІЛ-4 різко збільшувалися, а ІФНб знижувався при поєднанні ЛМ з ГЕ та аденоміозом. Найбільш високі рівні ФНПб, ІЛ-4 та ІЛ-8 знайдені при інтрамуральній локалізації вузлів.
5. Підвищення продукції ІФНб та ІЛ-4 в матковій артерії вказують на зростання лейоміоми матки. Найбільш високі показники ФНПб та ІЛ-8 в матковій артерії встановлені при ізольованій лейоміомі, при поєднаній патології матки найбільш низькі. Збільшення продукції ФНПб та ІЛ-4 в матковій артерії встановлено при субсерозній локалізації, а ІЛ-8 при інтрамуральній та субмукозній лейоміомах.
6. Застосування б-2в ІФН лаферобіону при консервативному лікуванні хворих на лейоміому матки дозволило в 3,3 рази знизити тяжкість клінічних симптомів, у 2,7 рази частоту мено- та метрорагій, зменшити об’єм міоматозної матки в середньому на 8%, об’єм найбільшого вузла на 15,6%. При цьому клінічна ефективність терапії збільшується при розмірі матки не більше 8 тижнів, пременопаузальному віці жінки та при поєднанні ЛМ з гіперплазією ендометрія.
7. Включення в схему гормональної терапії б-2в інтерферону дозволяє через 3 місяці досягти клініко-патогенетичної ефективності в 91,9%хворих (при традиційному лікуванні у 62,9%). Вказаний ефект зберігається протягом не менше 6 місяців після закінчення гормональної терапії.
Практичні рекомендації
1. Новий спосіб діагностики лейоміоми матки в поєднанні з аденоміозом і гіперплазією ендометрія за рівнем сироваткового ІФНб. При рівні ІФНб в сироватці крові менше 30 пг/мл діагностується ЛМ в поєднанні з аденоміозом і ГЕ з точністю 86%.
2. Необхідне активне спостереження за хворими з лейоміомами матки. На етапі виявлення ЛМ основною задачею є виключення патології, що вимагає хірургічного лікування. У процесі динамічного спостереження слід проводити вивчення рівня б-ІФН у хворих і включати б-2в інтерферон у комплекс гормональної терапії.
3. Схема терапії, що рекомендується: лаферобіон внутрішньом’язово по 1 млн.од. через день на курс 8 ін’єкцій з 4-го по 18 день менструального циклу або на 4-й день після вишкрібання. Курс повторити тричі протягом 3 менстру