Шевченко Анна Валеріївна. Організаційно-економічний механізм управління перспективним розвитком інноваційної діяльності підприємства

brief description

Шевченко Анна Валеріївна. Організаційно-економічний механізм управління перспективним розвитком інноваційної діяльності підприємства : Дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Національний авіаційний ун-т. — К., 2006. — 188арк. — Бібліогр.: арк. 153-164

Шевченко А.В. Організаційно-економічний механізм управління перспективним розвитком інноваційної діяльності підприємства.Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка, організація та управління підприємством. Національний авіаційний університет. Київ, 2006.
У дисертації визначена роль і місце інновацій та інноваційних процесів в сучасних умовах розвитку економіки України. Визначені напрямки еволюції інноваційної теорії та особливості розвитку інноваційної діяльності в Україні. Визначені головні цілі інноваційного розвитку України. Проведений аналіз та узагальнений досвід інноваційної діяльності в промисловості країни та розкрита сучасна роль держави щодо сприяння активізації інноваційної діяльності підприємств. Виявлені та оцінені фактори, які впливають на інноваційну активність вітчизняних промислових підприємств, зокрема на підприємства по виробництву збірних бетонних та залізобетонних виробів. З урахуванням формування ринкових відносин в Україні розроблений організаційно-економічний механізм управління інноваційною діяльністю промислового підприємства.

Основним результатом проведених наукових досліджень є розробка пропозицій, спрямованих на вирішення важливого науково-практичного завдання підвищення активізації інноваційних процесів на вітчизняних підприємствах і впровадження ефективної системи щодо організації та управління інноваційною діяльністю. Дані заходи мають забезпечити підвищення ефективності та результативності інноваційної діяльності за рахунок правильного вибору видів та методів здійснення науково обґрунтованого планування, а також раціональної організації даного процесу та прискорення адаптації підприємств до ринкових умов господарювання.
Дослідження теорії і практики інноваційних процесів підприємств дало можливість обґрунтувати такі висновки теоретичного, методичного і практичного характеру:

Реальну незалежність і безпеку мають лише ті країни, які здатні забезпечувати оволодіння новими знаннями та ефективно їх використовувати. Тому пріоритетними цілями інноваційного розвитку для України є: підвищення ролі наукових та технологічних факторів у подоланні кризових явищ у соціально-економічному розвитку України та забезпеченні її економічного зростання; створення ефективних механізмів збереження, ефективного використання та розвитку національного науково-технічного потенціалу; технологічне переобладнання і структурна перебудова виробництва з метою нарощування випуску товарів, конкурентоспроможних на світовому і внутрішньому ринках; збільшення експортного потенціалу за рахунок наукоємних галузей виробництва, зменшення залежності економіки України від імпорту; відродження творчої діяльності винахідників і раціоналізаторів виробництва.
Незважаючи на широкі дослідження проблеми інноваційного розвитку у світовому масштабі, достатньо повної теорії поки що не створено. Раніше інноваційна теорія не достатньо враховувала чинники ринкової економіки, належної уваги не приділялося ринково-орієнтованим нововведенням, організаційно-управлінським, соціальним інноваціям. Разом з тим, не враховувався характер конкуренції, що багато в чому визначає особливості взаємодії інновацій і ринку на сучасному етапі.
Економічний розвиток країни в цілому залежить від ефективного розвитку кожного підприємства. Засобом досягнення цієї мети є інноваційна діяльність, яка для підприємств з виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів зумовлена необхідністю забезпечення конкурентоспроможності продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках нині і в перспективі, а також подолання негативних явищ в розвитку галузі, пов’язані зі старінням основних виробничих фондів, застарілими технологіями, неефективною структурою та низькою ефективністю.
На основі аналізу ситуації щодо інноваційної діяльності українських підприємств визначені основні чинники, які зумовлюють недостатній розвиток інноваційної діяльності в Україні, а саме: недосконалість законодавства в частині стимулювання з боку держави інноваційної діяльності; відсутність сформованої інноваційної інфраструктури; відсутність механізмів комерціалізації результатів завершених науково-технічних розробок та передачі їх до сфери виробництва; високий економічний ризик залучення інвестицій у сферу високотехнологічного виробництва.
Дослідження масштабів і результативності інноваційної діяльності у промисловості України свідчать про низьку активність використання на виробництві науково-технічних досягнень, слабке їх залучення до розв’язання завдань ринкової економіки. Інновації ще не посіли місце головного чинника економічного розвитку промислового виробництва та забезпечення його фінансової стабільності.
На здійснення інноваційних заходів на підприємствах з виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів у складних умовах сучасної економічної ситуації в країні впливає цілий комплекс як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Ці фактори були об’єднані в групи та, за допомогою методу експертних оцінок, оцінено їх вагомість і визначено, що переважаючий вплив мають внутрішні фактори впливу на інноваційну активність підприємств галузі.
Розроблено організаційно-економічний механізм управління інноваційною діяльністю підприємства з урахуванням сучасного стану економіки країни, що надає можливості підприємствам розробляти нові, більш ефективні підходи до визначення оптимальних шляхів розвитку через постійне корегування процесних періодів відповідно до результатів кожного проміжного аналізу змін.
Реалізовано нові підходи до інноваційної діяльності підприємств промисловості в цілому, та підприємств з виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів зокрема, з урахуванням сучасних ринкових умов України, де виникає потреба у застосуванні нових форм та підходів до визначення ефективності від основної, теперішньої діяльності з метою прогнозування цих параметрів на майбутні періоди.
На основі складно-пуасонівської моделі сформовано періодичність виникнення ризиків інноваційних проектів при заданих характеристиках підприємств, що дозволило сформувати інноваційний прогноз розвитку підприємств з виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів, який передбачає певну послідовність характерних урахувань, впливу зовнішніх та внутрішніх факторів, які безпосередньо впливають на діяльність підприємства та активізують інноваційну діяльність конкретного підприємства у довгостроковій перспективі, в залежності від його внутрішніх умов функціонування.