Шишкіна Наталія Володимирівна. Санаторно-курортне лікування дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт, з урахуванням вегетативних дисфункцій

brief description

Шишкіна Наталія Володимирівна. Санаторно-курортне лікування дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт, з урахуванням вегетативних дисфункцій: дисертація канд. мед. наук: 14.01.33 / Український науково-дослідний ін-т медичної реабілітації та курортології. - О., 2003.

Шишкіна Н.В. Санаторно-курортне лікування дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт, з урахуванням вегетативних дисфункцій.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.33 - курортологія та фізіотерапія.-Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України, Одеса, 2003.
Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню й розробці диференційованих методик санаторно-курортного лікування дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт з урахуванням вегетативних дисфункцій.
Внаслідок комплексного обстеження 126 дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт водночас із порушенням кислотоутворюючої функції шлунку, зміною активності ферментів (пепсину, трипсину та їхніх інгібіторів), болісним синдромом, диспептичними розладами, виявлялися функціональні порушення вегетативної нервової системи, більш виразні у дітей із несприятливих регіонів.
Враховуючи виявлені порушення, розроблено диференційовані методики відновлювального лікування дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт з комплексним послідовним використанням на санаторно-курортному етапі вакуумультрафонофорезу лікарської суміші, електросну і перлистих ванн, залежно від особливостей перебігу захворювання
Застосування опрацьовлених лікувально-реабілітацийних комплексів сприяє поліпшенню клінічної картини захворювання, стабілізації показників вегетативного гомеостазу, подовженню періоду ремісії, зменшенню медикаментозного навантаження, поліпшенню якості життя дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт.

1. Виявлено, що у 66,7% дітей, які страждають від хронічного гастродуоденіту, наявними є розлади функції вегетативної нервової системи, що ускладнюють перебіг захворювання, знижують ефективність терапевтичних заходів на санаторному етапі й вимагають застосування спрямованих методів корекції.
2. У дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт, у 77,8% випадків відзначається підвищена кислотоутворююча функція шлунку, яка сполучається зі значним підвищенням активності пепсину, трипсину у сироватці крові і зустрічається вірогідно частіше, при вегетативних дисфункціях як ваготоничної (здебільшого), так і симпато- і амфотонічної (рідше) спрямованості. Ендоскопічним дослідженням фіксується помірне подразнення слизової оболонки шлунку й дванадцятипалої кишки як за наявності гіперемії- у 68,3% дітей, так і без неї- у 29,4% дітей.
3. Застосування вакуумультрафонофорезу лікарської суміші у дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт, запровадженого диференційовано, залежно від кислотоутворюючої функції шлунку за опрацьованою нами методикою, спричинює безперечну виразну позитивну динаміку з боку основних патогенетичних проявів хвороби: поліпшення стану слизових оболонок шлунку й дванадцятипалої кишки: помірне подразнення слизової оболонки без гіперемії зберігається у 26,2% викладків, а за наявності гіперемії лише у 9,5% випадків, нормалізацію рівня ферментів й їхніх інгібіторів, кислотоутворюючої функції шлунку. Однак суб'єктивні прояви хвороби у вигляді скарг на болісний синдром і специфічні розлади (нудота, відрига, зниження апетиту, закріп або рідкий стілець), а також на загальний стан (головні болі, запаморочення, емоційна нестійкість тощо) залишаються вираженими у разі сполучення хронічного гастродуоденіту з вегетативними дисфункціями.
4. Залучення до лікувального комплексу санаторного лікування низькочастотної електронейростимуляції, застосовуваної у диференційованому частотному режимі залежно від типів вегетативної дисфункції, спричинює значне скорочення скарг на болісний синдром у дільниці органів черевини, розлади функції шлунково-кишкового тракту у вигляді нудоти, зниження апетиту, відригу, підвищення працездатності, поліпшення сну. Водночас, зберігаються нарікання на головні болі, запаморочення, бради-, тахікардію й дихальну аритмію, лабільність артеріального тиску.
5. Додаткове застосування перлистих ванн у комплексній терапії сприяє зменшенню бради-, тахікардії, дихальної аритмії, нормализації артеріального тиску, центральної й периферичної судинної регуляції.
6. Залученням до комплексного санаторно-курортного лікування хронічного гастродуоденіту методів терапевтичного впливу на різні рівні вегетативної регуляції досягається поліпшення, як основних проявів захворювання, так і вегетативних дисфункцій, що успроможнює, у свою чергу, значное підвищення ефективності санаторно-курортного етапу реабілітації й скорочення потенційних віддалених рецидивів.