ШКІЛЬНА ДРАМА У ЗМІСТІ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В УКРАЇНІ (XVIІ – XVIII ст.)

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

ЛУЦІВ СВІТЛАНА ІГОРІВНА

УДК 37 (091) (477) “17/18”:792

ШКІЛЬНА ДРАМА У ЗМІСТІ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ
УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В УКРАЇНІ (XVIІ – XVIII ст.)

13.01.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
доктор педагогічних наук,професор
Кемінь Володимир Петрович

Дрогобич – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………........3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
ШКІЛЬНОЇ ДРАМИ В ІСТОРІЇ ПЕДАГОГІКИ………………………...11
1.1. Ступінь дослідження проблеми……………………………………….....11
1.2. Розвиток українського шкільництва у XVII – XVIII ст…………………37
1.3. Шкільний театр у навчальних закладах України XVII – XVIII ст…….57
Висновки до розділу 1…………………………………………………….........71
РОЗДІЛ 2. ДРАМА У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ
ПРОЦЕСІ ШКІЛ УКРАЇНИ XVII – XVIII ст.............……………………..73
2.1. Драматичні твори у змісті шкільного навчання в Україні………………73
2.2. Інтермедії та вертепи як різновиди шкільної драми……………………112
2.3. Роль полемічної літератури та віршування у формуванні
ораторських здібностей учнів…………………………………………………127
Висновки до розділу 2…………………………………………………………175
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ………………184
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….213

ВСТУП
Актуальність дослідження. Суспільні, політичні й економічні реалії сьогодення ставлять перед вітчизняною педагогічною наукою вимоги щодо пошуку нових шляхів реформування та удосконалення освітньої парадигми. Глобалізаційні й інтеграційні процеси, які відбуваються в сучасному українському освітньому просторі, вимагають також перегляду змісту й організації навчання, формування нових виховних орієнтирів для молодшого покоління. Проте євроінтеграційна освітня політика не тільки передбачає створення єдиного освітнього простору, стандартизацію навчання, але і сприяє крос-культурній проникності, у якій пріоритетним напрямом є збереження національно-культурної ідентичності кожного народу, його історії, мови, традицій. З огляду на це, вивчення і критичне переосмислення історико-педагогічної спадщини, зокрема тих форм, методів, засобів навчання та виховання, які спричинили якісно нові умови для відродження української культури, розбудови національної школи й, водночас, були інтегрованими складовими загальноєвропейської освітньої системи, є актуальними і потребують глибшого аналізу.
Вагомим джерелом збагачення змісту навчання і виховання у сучасній школі виступають дослідження історичного досвіду в організації шкільництва України XVII – XVIII ст. – епоху духовного відродження України. У цей період вітчизняна освіта набула самобутніх організаційних та системних рис, одночасно розвиваючись в єдиному східноєвропейському вимірі (братські школи, колегіуми, Острозька академія, Києво-Могилянська академія).
Особливої значущості у навчально-виховному процесі вітчизняних шкіл окресленого періоду надавалось драмі, яка була важливим елементом автентичної української педагогіки. Вона впливала на різні сфери життя українців: освіту, релігію, культуру, мистецтво. Серед творців шкільної драми були відомі релігійні діячі, педагоги, письменники-просвітники тієї доби: Л. Горка, М. Довгалевський, М. Козачинський, Г. Кониський, С. Полоцький, Ф. Прокопович, Д. Ростовський. Шкільна драма та шкільний театр стали провідниками характерних освітніх і культурних тенденцій тогочасної європейської спільноти, випрацьовуючи одночасно свої специфічні національні риси. Володіючи потужною дидактичною функцією, шкільна драма мала також визнаний виховний потенціал.
Очевидно, і в сучасній школі драма не втратила свого важливого навчально-виховного значення у процесі формування гармонійно розвиненої особистості, особливо ті її складові, які репрезентують українську традицію.
На підставі аналізу наукової літератури різних історичних періодів можна констатувати, що проблема розвитку шкільної драми в Україні у XVII – XVIII ст. була предметом дослідження багатьох науковців. Зокрема літературознавчі аспекти шкільної драми в Україні означеного періоду широко висвітлені у працях М. Драгоманова [65], І. Іваньо [76], Д. Лихачова [111], В. Перетца [160], М. Петрова [163], В. Резанова [174-176], Л. Сафронової [199], М. Сулими [209], І. Франка [231] та ін. Філософсько-естетичне підґрунтя шкільного театру в контексті розвитку епохи Відродження й Просвітництва досліджували М. Казіміров [83], Б. Коба [92], О. Лавріненко [107], П. Микитюк [132], В. Нічник [142] та ін. Етнографічні дослідження розвитку шкільної драми, з якої зародився театр, відображено у розвідках Д. Антоновича [5], О. Білецького [11], М. Грицая [49], В. Крекотня [101], О. Розумної [179], Г. Усатенко [228].
Шкільна драма як унікальне культурно-історичне явище доби ренесансу і бароко досліджена у працях О. Веселовського [23], М. Возняка [30], М. Гудзія [53], Я. Ісаєвича [79], П. Морозова [138-140], В. Перетца [160], Н. Пилипюк [165]. Певний внесок у вивчення даної проблеми в рамках аналізу історико-культурного контексту та освітніх систем зазначеного періоду зробили Б. Год [39], М. Євтух [67], В. Кравець [98], Є. Мединський [130], Б. Мітюров [137], С. Сисоєва [189].
Незважаючи на численність наукових досліджень з окресленої проблематики, варто наголосити, що у них практично відсутній комплексний аналіз проблеми становлення й розвитку шкільної драми в Україні у XVII – XVIII ст., не акцентовано увагу на її дослідженні в контексті єдиного європейського культурно-освітнього простору. Окрім того, педагогічна складова шкільної драми залишається фактично мало вивченою проблемою.
Таким чином, недостатнє дослідження обраної проблеми в історії педагогіки та необхідність і важливість використання творчого доробку педагогів минулого у сучасній педагогічній теорії та практиці зумовили вибір теми дослідження – “Шкільна драма у змісті навчання і виховання учнівської молоді в Україні (XVIІ – XVIII ст.)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до тематичного плану науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки та методики початкового навчання Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка “Шляхи поліпшення підготовки вчительських кадрів для початкових класів в умовах входження України в Європейський освітній простір на основі Болонської конвенції”. Тема дослідження затверджена вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 5 від 15. 04. 2010 р.) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол № 8 від 30. 11. 2010 р.).
Мета дослідження – систематизувати та узагальнити історичний досвід використання шкільної драми в навчально-виховному процесі у школах України XVIІ – XVIII ст.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
- визначити ступінь опрацьовуваності теми та виявити характерні напрями у вивченні окресленої проблематики;
- розкрити зміст понять “шкільна драма”, “шкільний театр”, показати відмінності в їх інтерпретації;
- з’ясувати передумови становлення та розвитку шкільної драми в Україні;
- окреслити етапи та характерні тенденції розвитку шкільної драми в Україні у XVIІ – XVIII ст.;
- розкрити зміст, методи, форми організації шкільної драми в навчальних закладах України у хронологічних межах дослідження.
Об’єкт дослідження – становлення та розвиток шкільництва в Україні у XVIІ – XVIII ст.
Предмет дослідження – шкільна драма у навчально-виховному процесі у школах України XVIІ – XVIII ст.
При виконанні дослідження було використано комплекс методів, серед яких: конкретно-пошуковий (теоретичний аналіз, синтез, систематизація і класифікація архівних та друкованих джерел з досліджуваної проблеми); хронологічно-системний (обґрунтування еволюції шкільної драми у часовому вимірі); ретроспективний аналіз (виокремлення провідних ідей у педагогічній спадщині України); герменевтичний (аналіз та інтерпретація автентичних джерел, наукових розвідок дослідників попередніх століть); порівняльний (аналіз літературознавчих матеріалів, педагогічних праць та періодичних видань окресленого періоду).
Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання, філософські положення про об’єктивний та історичний підходи до вивчення розвитку вітчизняної освіти і педагогічної думки, про взаємозв’язок соціокультурних і педагогічних процесів та необхідність їх вивчення відповідно до конкретних історичних реалій, принципи системності, цілісності, детермінізму, доказовості.
У ході роботи застосовувалися: системний та міждисциплінарний підходи з метою цілісного вивчення розвитку шкільної драми в Україні з урахуванням суспільно-політичних, філософсько-релігійних, культурно-освітніх процесів і явищ; синергетичний підхід, що уможливлює розуміння самоорганізації педагогічної науки та багатоаспектність її проявів; історико-компаративний підхід, який забезпечує можливість зіставлення й порівняння різних етапів розвитку шкільної драми, виявлення її специфічних національних особливостей і дидактично-виховних функцій.
Хронологічні межі дослідження охоплюють XVІІ – XVIII ст. Нижня межа дослідження зумовлена появою на теренах України шкіл нового типу (єзуїтські колегії, братські і протестантські школи, академії), у яких переважає гуманітарна система освіти. До навчального процесу тогочасних шкіл вищого типу вводяться курси поетики, риторики, що сприяли суттєвому поширенню й розвитку шкільної драми.
Верхня межа визначається зміною освітньої парадигми, забороною показу шкільних вистав у духовних училищах, занепадом шкільної драми як літературного жанру та створенням на початку ХІХ ст. професійного театру як альтернативи шкільному.
Теоретичною основою дослідження є положення, що ґрунтуються на: філософських засадах освіти (В. Андрущенко [3], Б. Гершунський [38], С. Клепко [90], В. Кремень [103], В. Олійник [146], Н. Скотна [191], В. Скотний [192], І. Старостін [201], С. Черепанова [237]); теоретико-методологічних основах та історіографічних аспектах історії педагогіки (Л. Ваховський [19], Н. Гупан [55], С. Золотухіна [74], Л. Кравченко [99], C. Черкасов [238], Л. Штефан [254], М. Ярмаченко [260]); дослідженнях розвитку вітчизняної освіти і педагогічної думки (Г. Васянович [18], О. Велемець [21], Н. Дічек [61], В. Кемінь [86], Т. Пантюк [155], О. Сухомлинська [223], Б. Ступарик [205], М. Чепіль [236]); концептуальних положеннях теорії та історії виховання (Г. Ващенко [20], О. Вишневський [28], Д. Герцюк [36], М. Пантюк [154], І. Руснак [183], М. Стельмахович [202], В. Сухомлинський [216], К. Ушинський [229]); теоретичних основах вивчення розвитку вітчизняного і європейського шкільного театру (Д. Антонович [5], М. Грицай [50], С. Єфремов [68], Б. Криса [104], П. Морозов [139], В. Перетц [159], М. Петров [163], Л. Сoфронова [198], І. Шевченко [247] та ін.).
Джерельна база дослідження охоплює як архівні документи, так і оповідні джерела й дидактичні матеріали, які, умовно поділяємо на три групи.
Першу групу джерел становлять рукописні й опубліковані тексти шкільних драм означеного періоду, діалогів, декламацій, панегіриків, вертепних драм, інтермедій, які були важливими складовими процесу становлення й розвитку шкільної драми в Україні XVII – XVIII cт.
До другої групи входять оригінальні твори відомих просвітників, полемістів, культурних і релігійних представників вітчизняної науки окресленого періоду; дидактичні праці, передусім популярні посібники з поетики й риторики викладачів тогочасних українських шкіл.
До третьої групи належать дослідження з означеної проблеми видатних українських і зарубіжних істориків-педагогів, літературознавців, етнографів, філософів, культурологів різних історичних періодів; окремі монографії, статті, дисертаційні дослідження, в яких висвітлено історико-культурне поле нашої проблематики та окремі аспекти розвитку шкільної драми в Україні у XVII – XVIII cт.
Незважаючи на всю різноманітність, неоднорідність (монографії, статті, архівні документи, дисертаційні дослідження, рецензії тощо), усі джерела відповідають поставленій меті, органічно доповнюють одне одного та становлять теоретико-методологічне підґрунтя для розв’язання поставлених завдань.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що: уперше в історико-педагогічній науці комплексно розглянуто й проаналізовано розвиток шкільної драми в Україні у XVIІ – XVIII ст.; визначено її роль у навчально-виховному процесі тогочасних освітніх закладів; розкрито зміст, методи, форми організації шкільної драми у школах України XVIІ– XVIII ст.; обґрунтовано етапи становлення та розвитку шкільної драми в Україні у XVIІ – XVIII ст.; виявлено основні періоди та напрями дослідження обраї проблематики; уточнено зміст понять “шкільна драма” та “шкільний театр”; набуло подальшого розвитку висвітлення проблематики, виявлення особливостей організації та змісту навчання й виховання у визначений період.
Практичне значення одержаних результатів визначається новими підходами до вивчення проблеми шкільної драми у змісті навчання і виховання учнівської молоді в Україні, які відповідають сучасним потребам історико-педагогічного поступу. Матеріали дисертації, що стосуються використання шкільної драми у навчально-виховному процесі, можуть бути уведені до змісту навчальних і науково-методичних посібників, довідників, а також можуть знайти подальше застосування у навчально-виховному процесі у розв’язанні актуальних питань загальноосвітньої школи (на уроках та в позаурочний час) і вищої школи (підготовка лекційних курсів, спецкурсів та спецсемінарів з історії педагогіки, етнопедагогіки).
Основні результати дослідження впроваджено у навчальний процес, Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (акт № 147 від 28 травня), педагогічного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (акт № 1076 від 21 червня 2013 р.), Міжнародного гуманітарно-педагогічного інституту “Бейт-Хана” (акт № 123 від 4 червня 2013 р.), Рівненського державного гуманітарного університету (акт № 116 від 21 червня 2013 р.), Самбірського педагогічного коледжу імені Івана Филипчака (акт № 03/430 від 9 вересня 2013 р.).
Вірогідність наукових результатів дослідження забезпечується використанням ґрунтовних методолого-теоретичних засад та застосуванням відповідних методів дослідження, які дають змогу аналізувати численну джерельну базу; впровадженням результатів дослідження у навчальний процес вищих навчальних закладів.
Апробація результатів. Результати дослідження оприлюднено у виступах на міжнародних науково-практичних конференціях: V Міжнародній науково-практичній конференції “Сравнительная педагогика в условиях международного сотрудничества и европейской интеграции” (Брест, Білорусь, 2011), Міжнародній науково-практичній конференції “Модернізація педагогічної освіти як основа інтенсифікації професійної та світоглядно-методологічної підготовки вчителя початкових класів” (Дрогобич, 2009), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Рідне слово в етнокультурному вимірі” (Дрогобич, 2009). Матеріали дослідження обговорено на засіданнях кафедри педагогіки та методики початкового навчання і міжкафедральному семінарі з педагогічних спеціальностей Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.
Публікації. Основні результати дослідження відображені у 12 одноосібних статтях: 8 – у провідних наукових фахових виданнях, 2 – у закордонних виданнях, 2 – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації – 221 сторінка, з яких 183 – основного тексту. Список використаних джерел нараховує 284 позиції, з яких 22 – іноземною мовою. Дисертація містить 7 додатків на 9 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

На підставі комплексного аналізу виявлених джерел та історіографічної літератури здійснено цілісне дослідження розвитку шкільної драми в Україні у XVII – XVIII ст., що відповідає поставленій меті та уможливлює формулювання таких висновків:
1. Виокремленню питання становлення та розвитку шкільної драми в Україні у XVII – XVIII ст. як окремої педагогічної проблеми передував тривалий процес накопичення відповідної літератури, дослідження окремих її аспектів. З’ясовано, що різним історико-культурним, суспільно-політичним періодам притаманні специфічні тенденції вивчення окресленої проблеми. Кожна епоха, відповідно до панівної ідеології, провідних філософських напрямів, освітньо-виховної парадигми, стану гуманітарної науки, висувала власні вимоги до наукових досліджень, інтерпретації джерел, застосування категоріального апарату і методологічних принципів.
Встановлено, що дослідження даної проблеми розпочалося на початку ХІХ ст. Утім поодинокі розвідки носили суто описовий характер, у яких зміст шкільних драм, що ставилися на сцені Московської греко-слов’янcької академії, висвітлювався переважно у контексті вивчення російського придворного театру. З другої половини ХІХ ст. зі становленням історико-літературної школи, із розвитком педагогічних ідей щодо розбудови власної національної школи, дослідженням засад народного виховання вивчення шкільної драми в Україні набуло нового характеру. Шкільна драма почала досліджуватися як самобутнє культурно-освітнє явище з урахуванням відповідних загальноєвропейських тенденцій розвитку літератури і науки. Ліквідація політики «українізації», насадження марксистсько-ленінської ідеології призвели до гальмування процесу вивчення даної проблематики та забуття імен відомих дослідників-медієвістів попередніх десятиліть. Окремі розвідки радянського періоду стосувалися винятково “демократичного” характеру російського шкільного театру та виявлення прогресивних матеріалістичних засад окремих п’єс його репертуату. Лише за посткомуністичної доби проблема виникнення та формування шкільного театру і шкільної драми в Україні XVII – XVIII ст. почала об’єктивно вивчатися, базуючись на різносторонньому аналізі як суспільно-історичних, політичних подій, літературних течій тієї епохи, так і розвитку вітчизняної й зарубіжної педагогічної думки та культури загалом.
На основі аналізу джерельної бази та історіографічних студій різних історичних періодів виокремлюємо основні напрями дослідження становлення й розвитку шкільної драми в Україні зазначеного періоду:
- літературознавчий напрям є найбільш вивченим і полягає у дослідженні шкільної драми та шкільного театру у площині аналізу театрально-драматичних систем, їх художньо-стильових особливостей, приналежності до певних літературних жанрів, видів та родів;
- етнолінгвістичний напрям характеризується вивченням вітчизняної шкільної драми як складової народно-культурної традиції; на попередніх етапах дослідження шкільна драма розглядалася лише у контексті розвитку національної барокової культури; сучасні етнографічні дослідження ґрунтуються на виявленні національних рис української шкільної драми як загальноєвропейського культурного феномену;
- філософсько-культурний напрям репрезентується значною кількістю розвідок, присвячених дослідженню епохи Ренесансу і Бароко, в яких шкільна драма вплітається у загальне тло дослідження філософсько-релігійних течій окресленого періоду, вивчення їх впливу на розвиток окремих національних культурних парадигм;
- історичний напрям проявляється в осмисленні суспільно-політичної ситуації XVII – XVIII ст. та її впливу на становлення й розвиток національної освітньої системи, в якій шкільна драма і шкільний театр були обов’язковими елементами навчального процесу;
- педагогічний напрям представлений найменшою кількістю фактологічного матеріалу і синтетичних праць; передусім дослідження шкільної драми проходить опосередковано, через вивчення передових ідей видатних просвітників і педагогів зазначеного періоду та аналізу змісту й організації тогочасних освітніх установ.
2. У ході роботи встановлено, що комплексне дослідження шкільної драми передбачає застосування міждисциплінарного і системного підходів з огляду на різностороннє вивчення означеної проблеми та виявлення її внутрішніх зв’язків відповідно до змісту навчання та зовнішніх факторів: історичних подій, суспільно-культурних реалій тощо.
З’ясовано, що у наукових дослідженнях з даної проблематики не чітко визначено поняттєвий апарат. Зокрема, у багатьох розвідках шкільний театр і шкільна драма ототожнюються та є взаємозамінними поняттями. Тому з урахуванням сучасних методологічних підходів конкретизовано сутність понять “шкільна драма” та “шкільний театр”.
Під терміном “шкільна драма” розуміється не тільки драматичний твір дидактичного спрямування, що використовувався у системі освіти європейських шкіл XVIІ – XVIIІ ст., але і педагогічний метод, прийом, засіб навчання й виховання, форма організації навчально-виховного процесу, яка містить, до того ж, визначний виховний потенціал. “Шкільний театр” постає як сукупність жанрів і форм свого репертуару, які мали місце у шкільній практиці XVІI – XVIII ст. Така рефлексія розбіжностей у тлумаченні понять “шкільний театр” та “шкільна драма” полягає у тому, що у драмі, на відміну від театру, є відсутніми режисер, поділ на акторів і глядачів, бракує видовищ, презентованих перед публікою, що складають важливі частини театральної дії.
3. Вивчення історико-культурного контексту зазначеного періоду виявило передумови становлення і розвитку шкільної драми в Україні. У роботі окреслено зовнішні і внутрішні фактори, які вплинули на формування шкільної драми в Україні у XVII – XVIII cт. Серед важливих зовнішніх чинників назвемо такі: суспільно-політичне і релігійне протистояння латинського й православного світоглядів, що проявилося після підписання Люблінської (1569) і Берестейської (1596) уній; поширення протестантських ідей у досліджуваний період; поява нових шкіл (протестантських та єзуїтських) на території Речі Посполитої, що сприяло розвиткові українських православних братств. Освіта стала головним знаряддям боротьби за віру, культуру, національну ідентичність.
Поміж внутрішніх чинників становлення шкільної драми на українських теренах виокремлюємо запозичення українськими православними братствами методів і засобів навчання, притаманних єзуїтським колегіям, у яких шкільний театр був і засобом пропаганди своїх ідей, і методом релігійного виховання. Важливу роль у поширенні шкільних драм відіграли курси поетики й риторики, які слугували теоретичним підґрунтям для їх створення і практичними заняттями у процесі формування ораторських здібностей учнів.
З’ясовано, що шкільний театр окресленого періоду розвивався у загальному руслі літургійного дійства, провідними різновидами якого були середньовічні містерії та міраклі. Усвідомлюючи потужний виховний потенціал таких вистав, єзуїти впровадили їх у свою шкільну практику. Саме у стінах тогочасних шкіл театр почав віддзеркалювати не тільки релігійні погляди певних конфесій, а й тогочасні суспільно-політичні реалії.
Доведено, що український шкільний театр досліджуваного періоду постійно балансував на межі православного й католицького світосприйняття, демонструючи при цьому відгомони релігійної полеміки. Проте він мав і світський характер, оскільки публічні промови на честь відомих меценатів, громадських і релігійних діячів носили повчальний і звеличувальний характер.
Виявлено, що український шкільний театр мав єдину європейську культурну основу, провідником якої був польський шкільний театр. Цим пояснюється їхня схожість в організації театральних дійств, сценічних постановках, створенні алегоричних образів тощо. Спільністю природи шкільного вітчизняного і європейського театрів пояснюються і їхні аналогічні дидактичні, суспільні, виховні функції.
4. З’ясовано, що на початковому етапі (перша половина XVII ст.) шкільна драма розвивалася у простих формах: діалогах і декламаціях, які виголошувалися з нагоди різних урочистих подій. Починаючи з другої половини XVII ст., діалоги, обростаючи монологами та прологами, які були різновидами ораторських жанрів, набули складнішої форми – драми. Для першого етапу становлення української шкільної драми характерною рисою було копіювання сюжетів польських шкільних драм. Утім своєрідністю було створення власних сюжетів і персонажів для інтермедій.
Для другого етапу розвитку шкільної драми (друга половина XVII – середина XVIIІ ст.) характерним є розквіт шкільного драматичного мистецтва в Україні, що пов’язується з педагогічною діяльністю Ф. Прокоповича, який обґрунтував і впровадив в освітню практику закони побудови шкільної драми. Вони базувалися на дотриманні строго поділу драми на пролог, антипролог, епілог та п’ять актів, з яких перші три були містеріального типу, останні два – мораліте. У цей час з’являється новий жанр шкільної драми – трагікомедія, яка базується на історичних сюжетах.
Наприкінці XVIII ст. із реформуванням провідних українських освітніх закладів у духовні семінарії та забороною у них театральних вистав відбувається поступовий процес дестабілізації шкільних драм. На останньому етапі розвитку їх притаманною рисою було повернення до простих форм – діалогів, але у вигляді полемізування довкола вибраної проблеми переважно філософсько-релігійного змісту.
5. У ході роботи визначено зміст та педагогічний інструментарій (форми, методи, засоби) драми у навчально-виховному процесі освітніх закладів означеного періоду. З’ясовано, що вивчення риторики й поетики у школах України XVII – XVIII ст. утворювало своєрідний комплекс педагогічних методів, прийомів і засобів, за допомогою яких формувалися уявлення учнів про техніку, особливості використання та суспільно-виховне призначення словесної творчості загалом. У посібниках з риторики й поетики було розроблено теоретичні основи створення ораторської прози, драматичної поезії, віршування, а також подано практичні поради щодо створення власних промов, поетичних творів, діалогів та ін. Показано, що у практичній підготовці найбільше уваги приділялося складанню діалогів, проповідей та веденню диспутів, оскільки вони носили публічний характер і мали на меті виховну функцію. Встановлено, що процес розмежування церков різних конфесій на українських землях XVII – XVIII ст. супроводжувався посиленням їх впливу на паству через різноманітні форми освітньої місіонерської діяльності з метою формування основних християнських цінностей. Цей процес зумовив появу масштабної полеміки між представниками католицизму, православ’я та протестантизму.
Встановлено, що полемічна література з її яскраво вираженим тяжінням до використання основних засад риторики (шаблонні структури, моделі, стилістичні прийоми, риторичні засоби, притаманні певному роду і жанру), становила унікальний метод виховання. Серед жанрового розмаїття полемічної літератури важливою виховною функцією була наділена проповідь як головна форма розповсюдження Слова Божого серед віруючих. Розквіт гомілетичної науки збігається з інтенсивним розвитком Києво-Могилянської колегії, видатними представниками якої були І. Галятовський, А. Радивиловський, Л. Баранович. Під час викладання риторики він акцентував увагу на формуванні умінь і навичок учнів складанні проповіді. З’ясовано, що складання проповідей було формою організації і видом навчальної діяльності в українських школах і колегіях досліджуваного періоду, а також слугувало виховним методом. Варто зазначити, що через уміння складати проповіді розкривався педагогічно-просвітницький талант духовенства, його здатність переконувати, виховувати, навчати та наставляти своїх прихожан.
Виявлено, що українське віршування XVII – XVIII cт. варто розглядати у контексті шкільних вправ з поетики, метою якого було формування практичних навичок влучного, точного й дотепного зображення і передачі певної події, явища, поняття у поетичній формі. Серед найбільш розповсюджених поетичних жанрів були епіграми, ляменти (плач), панегірики, оди, духовні, геральдичні й історичні вірші. У стінах школи вони набували форм орацій і діалогів, з яких згодом створювалися шкільні драми. Для українського віршування означеного періоду характерною рисою було створення образів, у яких поєднувалися такі риси, як освіченість, відданість своїй батьківщині, моральність, благочестя.
Доведено, що формування ораторських здібностей, уміння публічного виступу, складання віршованих поетичних творів, їх декламування були важливими компонентами в організації та змісті навчання й виховання тогочасних українських шкіл і знаходили своє практичне застосування у формі шкільної драми.
Дисертаційне дослідження не вичерпує усіх напрямів вивчення окресленої наукової проблеми. Зокрема, подальшої розробки потребує дослідження педагогічних умов та виявлення особливостей використання шкільної драми у навчально-виховному процесі сучасної школи, вивчення зарубіжного досвіду, у школах яких драма є повноцінним педагогічним методом навчання і виховання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Pоссийская педагогическая энциклопедия : в 2 томах. / [гл. ред. А. П. Горкин]. – Т. II. – М. : Научное издательство «Большая российская энциклопедия», 1999. – 865 с.
2. Автухович Т. Є. Київський період творчості Феофана Прокоповича і барокко / Т. Є. Автухович // Українське літературне барокко. – К. : Наукова думка, 1987. – С. 178–192.
3. Алабин Л. Церковь и театр : любовь и ненависть / Лев Алабин // Наука и религия. – 2003. – № 7. – С. 20–22.
4. Андрущенко В. Соціальна філософія. Історія, теорія, методологія : Підручник / В. Андрущенко, Л. Губерський, М. Михальченко. – К. : Генеза, 2006. – 656 с.
5. Антологія української поезії : В 6 т. – Т. 1 : Українська дожовтнева поезія. Твори поетів X – XVIII ст. / [ред. тому М. П. Бажан ; упоряд. В. О. Шевчук]. – К. : Дніпро, 1984. – 454 с.
6. Антонович Д. В. Триста років українського театру (1619 – 1919) / Д. В. Антонович. – Прага : Український видавничий фонд, 1925. – 273 с.
7. Архангельскій А. Борьба съ католичествомъ / А. Архангельскій // Киевская старина. – 1886. – № 5. – С. 44–78.
8. Баранович Л. Меч духовний / Лазар Баранович. – К. : Друкарня Києво-Печерської Лаври, 1666. – 28 + 764 + 3 с.
9. Бахтин М. Эстетика словесного творчества / М. Бахтин. – М. : Искусство, 1979. – 424 с.
10. Берк П. Популярна культура в ранньомодерній Європі / П. Берк. – К. : УЦКД, 2001. – 352 с.
11. Берков П. Н. Русская народная драма XVII – XX веков : Тексты пьес и описания представлений / П. Н. Берков ; [ред. вступ. ст. и коммент. П. Н. Беркова]. – М. : Исскуство, 1953. – 360 с.
12. Білецький О. І. Зародження драматичної літератури на Україні / О. І. Білецький // Білецький О. І. Зібрання праць : у п’яти томах / О. І. Білецький. – Т. 1 : Давня українська і давня російська літератури. – К. : Наукова думка, 1965. – 527 с.
13. Білецький О. І. Українська драматургія XVII – XVIII ст. / О. І. Білецький // Матеріали до вивчення історії української літератури. – Т. І. –К., 1959. – С. 455–484.
14. Білоус П. В. Історія української літератури XI – XVIII ст. : навчальний посібник / П. В. Білоус. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – 424 с.
15. Большая советская энциклопедия. В 51 т. / [гл. ред. Б. А. Введенский]. – Т. 48. – М. : «Большая советская энциклопедия», 1957. – 680 с.
16. Бондаревська І. А. Парадоксальність естетичного в українській культурі XVII – XVIII століть / І. А. Бондаревська. – К. : Парапан, 2005. – 308 с.
17. Борисенко К. Курйозні вірші Івана Величковського / К. Борисенко // Київські полоністичні студії. Українсько-польські літературні контакти доби бароко : Збірник наукових праць. – К., 2004. – Т. VI. – С. 341–347.
18. Васильев А. Д. Историко-культурный аспект динамики слова : учебное пособие для спецкурса / А. Д. Васильев. – Красноярск, 1994. – 196 c.
19. Васянович Г. П. Етнопедагогіка і морально-етичне виховання учнів / Г. П. Васянович, І. І. Черніков. – Прилуки : [б. в.], 1995. – 24 с.
20. Ваховський Л. Ц. Українська філософсько-педагогічна думка XVII –XVIII ст. у контексті філософії виховання західноєвропейського просвітництва / Л. Ц. Ваховський, В. С. Курило // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи : Збірник наукових праць / Міністерство освіти і науки України, Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. – Х., 2001. – Вип. 15. – С. 27–35.
21. Ващенко Г. Виховний ідеал : монографія / Г. Ващенко. – Полтава : Полтавський вісник, 1994. – 191 с.
22. Велемець О. В. Вплив ідей Реформації і Відродження на розвиток української культури і педагогіки / О. В. Велемець // Шлях освіти. – 1997. – № 2. – С. 41–44.
23. Величковський І. Твори / І. Величковський ; [підгот. тексту та комент. В. П. Колосової та В. І. Крекотня]. – К. : Наукова думка, 1972. – 192 с.
24. Веселовский А. Старинный театр в Европе. Исторические очерки / А. Веселовский. – М. : Типогр. П. Бахметьева, 1870. – 415 с.
25. Виппер Б. Р. Искусство XVII века и проблема стиля барокко / Б. Р. Виппер // Ренессанс. Барокко. Классицизм. Проблема стилей в западноевропейском искусстве XV – XVII веков. – М. : Наука, 1956. – С. 154–255.
26. Виппер Ю. Б. О «семнадцатом веке» как особой эпохе в истории западноевропейских литератур / Ю. Б. Виппер // XVII век в мировом литературном развитии. – М. : Наука, 1969. – С. 11–60.
27. Вишенський І. Твори / Іван Вишенський ; [пер. з книжної української мови Валерія Шевчука]. – К. : Дніпро, 1986. – 186 с.
28. Вишенський І. Твори / Іван Вишенський. – К. : Державне видавництво художньої літератури, 1959. – 270 с.
29. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки : посібник для студентів вищих навчальних закладів / О. Вишневський. – Дрогобич : Коло, 2003. – 528 с.
30. Возняк М. Історія української літератури : у 2 кн. / М. Возняк. – Кн. 1. – Львів : Світ, 1992. – 694 с.
31. Возняк М. Початки української комедії (1619 – 1819) / М. Возняк. – Львів : [б. в.], 1919. – 260 с.
32. Возняк М. С. Історія української літератури / М. С. Возняк. – Т. 2. – Львів, 1920. – 416 с.
33. Всеволодский-Гернгрос В. Н. Руський театр : от истоков до середины ХVIII в. / В. Н. Всеволодский-Гернгрос. – М. : Изд-во АН УССР. – 1957. – 76 с.
34. Всеволодский-Гернгросс В. Н. История русского театра / В. Всеволодский-Гернгросс. – М. : Телекинопечать, б. г. – 576 с.
35. Галаган П. Малорусскій вертепъ / П. Галаган // Киевская старина. – 1882. – № 10. – С. 1–39.
36. Галятовський І. Наука албо способь зложеня казаня / І. Галятовський // Галятовський І. Ключ розуміння / І. Галятовський. – К. : Наукова думка, 1985. – С. 211 – 238.
37. Герцюк Д. Академічні свободи у системі цінностей вищої освіти : еволюція і сучасний стан / Д. Герцюк // Вісник Львівського університету. – Серія педагогічна. – 2009. – Вип. 25. – Ч. 4. – С. 16–24.
38. Герцюк Д. Д. Вплив особистості викладача вищої школи на моральний розвиток студентів / Дмитро Герцюк, Тетяна Равчина // Духовно-моральне виховання в академічному середовищі : [матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції Львівського національного аграрного університету]. – Львів, 2011. – С. 87–98.
39. Гершунський Б. С. Философия образования / Б. С. Гершунський. – М. : Флинта, 1998. – 428 с.
40. Год Б. Виховання в епоху європейського Відродження : середина XIV – початок XVII ст. / Борис Год. – Полтава : АСМІ, 2004. – 463 с.
41. Год Б. Виховання у братських школах України і європейська педагогіка XVI – XVII століть / Борис Год // Рідна школа. – 2005. – № 1. – С. 52–55.
42. Головацкий Я. Ф. Начало и действованіе львовского Ставропигійского братства. По историческо-литературному отношению / Я. Ф. Головацкий. – Львовъ : Типогр. Ставропигійского Института, 1860. – 48 с.
43. Голубев С. Литос – полемическое сочинение, вышедшее из Киево-Печерской типографии в 1644 году / С. Голубев // Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссиею для разбора древних актов, составленной при Киевском, Подольском и Волынском Генерал-Губернаторстве. – Ч. 1. – Т. ІХ. – К. : Типогр. Г. Корчак-Новицкого, 1893. – С. 147.
44. Голубев С. Т. История Киевской духовной академии. Период домогилянский / С. Т. Голубев. – К., 1886. – 370 с.
45. Гончаренко С. Український педагогічний словник / Семен Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 376 с.
46. Горський В. Історія української філософії / В. Горський. – К. : Наукова думка, 1997. – 288 с.
47. Греч Н. И. Опыт краткой истории русской литературы / Н. И. Греч. – СПб. : Типогр. Н. Греча, 1822. – VI, 394 с.
48. Гречанюк Ю. Літературне місто [Електронний ресурс] / Ю. Гречанюк. – Режим доступу : http://litmisto.org.ua.
49. Грицай М. С. Давня українська література / М. С. Грицай, В. Л. Микитась, Ф. Я. Шолом. – К. : Вища школа, 1989. – 151 с.
50. Грицай М. С. Українська драматургія ХVІІ – ХVІІІ ст. / М. С. Грицай. – К. : Вища школа, 1974. – 200 с.
51. Грицай М. С. Українська література XVI – XVIII ст. і фольклор / М. С. Грицай. – К. : Київський університет, 1969. – 113 с.
52. Грінченко Б. Братства і просвітня справа на Вкраїні за польського панування до Б. Хмельницького / Б. Грінченко. – К. : Товариство «Просвіта», 1907. – 38 с.
53. Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) / М. Грушевський. – К. : АТ «Обереги», 1991. – 104 с.
54. Гудзий Н. К. История древней русской литературы / Н. К. Гудзий. – М. : [б. и.], 1938. – 459 с.
55. Гудзяк Б. Криза i реформа. Киïвська митрополія, Царгородський Патріархат і генеза Берестейськоï унiï / Б. Гудзяк. – Львів : Інститут історії Церкви Львівської богословської академії, 2000. – 426 с.
56. Гупан Н. М. Українська історіографія історії педагогіки / Н. М. Гупан. – К. : А. П. Н., 2002. – 224 с.
57. Гурдуз А. Інтертекстуальність і гіпертекст : проблеми теорії і практики / А. Гурдуз // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. – № 4. – С. 67–71.
58. Данченко В. Б. Український вертеп / В. Б. Данченко // Народна творчість та етнографія. – 1973. – № 1. – С. 64–67.
59. Демин A. C. Эволюция московской школьной драматургии / А. С. Демин / Ранняя русская драматургия (XVII – перв. пол. XVIII вв.). Пьесы школьных театров Москвы. – М., 1974. – С. 7–48.
60. Демков М. И. Курс педагогики / М. И. Демков. – Ч. ІІ. – М., 1918. – 690 с.
61. Державина О. А. К вопросу сравнительно-исторического изучения европейской и русской драматургии XVII в. : Традиции средневековья и новые элементы в пьесах XVII в. об Иосифе / О. А. Державина // Славянские литературы. – М. : Наука, 1968. – С. 141–165.
62. Дічек Н. До портрету Феофана Прокоповича : етико-педагогічні домінанти спадщини просвітителя / Н. Дічек // Шлях освіти. – 2004. – № 2. – С. 37–41.
63. Дмитриев М. В. Православная проповедь в Речи Посполитой во второй половине XVI – первой половине XVII века (по материалам рукописных учительных Евангелий и четьих сборников) / М. В. Дмитриев // Prawoslawie w Polsсe i Katolicyzm w Rosji / [рod red. J. Bardacha i innych]. – Warszawa, 1997. – S. 99–107.
64. Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). / Митрофан Довгалевський ; [пер. В. П. Маслюка]. – К. : Мистецтво, 1973. – 436 с.
65. Драгоманов М. Cтарейшие русские драматические сцены / М. Драгоманов // Киевская старина. – 1885. – Т. 13. – Кн. II. – С. 371–407.
66. Драгоманов М. Две южно-русские интермедии начала ХVІІ в. / М. Драгоманов // Киевская старина. – 1883. – Т. 7. – Кн. 12. – С. 652–653.
67. Елеонская A. C. Творческие взаимосвязи школьного и придворного театров в России / А. С. Елеонская // Ранняя русская драматургия (XVII – перв. пол. XVIII вв.). Пьесы столичных и провинциальных театров первой половины XVIII века. – М., 1975. – С. 7–46.
68. Євтух М. Б. Форми організації навчання в Києво-Могилянській Академії / М. Б. Євтух // Гуманізація навчально-виховного процесу. – Слов’янськ : ІЗМН-СДПІ, 1998. – Вип. 3. – С. 3–8.
69. Єфремов С. Історія українського письменства / Сергій Єфремов. – К. : Femina, 1995. – 541 с.
70. Житецкий П. «Энеида» Котляревского и древнейший список ее в связи с обзором малорусской литературы XVIII века / П. Житецкий. – К. : Типогр. Н. Т. Корчак-Новицкого, 1900. – 130 с.
71. Житецкий П. Г. Малорусские вирши нравоучительного содержания / П. Г. Житецкий // Киевская старина. – 1892. – Т. 27. – С. 152–185.
72. Завитневич В. З. О значеніи западно-русской богословско-полемической литературы конца XVI – начала XVII и мьсть занимаемомъ въ ней палинодіей Захаріи Копыстескаго / В. З. Завитневич // Христианское чтение. – 1884. – № 1–2. – С. 225–238.
73. Запаско Я. Пам’ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні. У 2 т. / Яким Запаско, Ярослав Ісаєвич. – Книга перша (1574 – 1700). – Львів : Видавництво при Львівському Державному університеті видавничого об’єднання «Вища школа», 1981. – 481 с.
74. Зеленецкий К. П. Исследование о риторике и ее наукообразном содержании и в отношениях, какие имеет она к общей теории слова и к логике / К. П. Зеленецкий. – Одесса, 1846. – 126 с.
75. Золотухіна С. Т. Розвиток теорії та практики виховуючого навчання в історії вітчизняної педагогічної думки (IX – XIX ст.) : дис. ... д-ра пед. наук : спец. 13.00.01 / Золотухіна Світлана Трохимівна ; Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. – Х., 1995. – 406 с.
76. Иваньо И. Очерк развития эстетической мысли Украины / И. Иваньо. – М. : Искусство, 1981. – 423 с.
77. Йосипенко С. Л. До витоків української модерності : Українська ранньомодерна духовна культура в європейському контексті / С. Л. Йосипенко. – К. : Український Центр духовної культури, 2008. – 392 с.
78. Исторические песни малорусского народа с объяснениями Вл. Антоновича и М. Драгоманова. – Т. 2. – Вып. 1. – К. : Типогр. М. П. Фрица, 1875. – С. 141–166.
79. Іваньо І. В. «Поетика» Митрофана Довгалевського / І. В. Іваньо // Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний) / Митрофан Довгалевський. – К. : «Мистецтво», 1973. – С. 5–23.
80. Ісаєвич Я. Д. Братства та їх роль у розвитку української культури ХVІ –ХVШ ст. / Я. Д. Ісаєвич. – К. : Наукова думка, 1966. – 251 с.
81. Історія української культури / [за ред. І. Крип’якевича]. – К. : Либідь, 1994. – 656 с.
82. Історія української культури : в 5 т. – Т. 2. Українська культура ХІІІ – першої половини XVII століть [Текст] / [ред. Я. Д. Ісаєвич, Ю. П. Ясіновський, Л. В. Войтович та ін.]. – К. : Наукова думка, 2001. – 846 с.
83. Історія української літератури у 8 т. – Т. 1 : Давня література (ХІ – XVIII ст.) / [автори тому : В. П. Колосова, В. І. Крекотень, Л. Є. Махновець, О. В. Мишанич ; відп. ред. : Л. Є. Махновець]. – К. : Наукова думка, 1967. – 540 с.
84. Казимиров О. А. Український аматорський театр (Давньоукраїнський період) / О. А. Казимиров. – К. : Мистецтво, 1985. – 133 с.
85. Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Основание Харькова (Старинное предание) / Г. Ф. Квітка-Основʼяненко // Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Зібрання творів : у 7 т. / Г. Ф. Квітка-Основ’яненко. – Т. 6. – К. : Наукова думка, 1981. – 455 с.
86. Кемінь В. Історія виховання. – Т. 1 : Від найдавніших часів до XVIII ст. : Навчально-методичний посібник. / Володимир Кемінь, Олена Невмержицька. – Дрогобич : РВВ ДДПУ ім. Івана Франка, 2010. – 216 с.
87. Кемінь В. Розвиток освіти й педагогічної думки українців у країнах Центральної, Східної та Південно-Східної Європи / Володимир Кемінь. – К. : Міжнародна фінансова агенція, 1997. – 236 с.
88. Кемінь В. Філософські аспекти виховання / Володимир Кемінь // Опіка і виховання дітей. Історія і сучасність : Збірник наукових праць / [за ред. Марії Чепіль]. – Дрогобич : РВВ ДДПУ ім. Івана Франка, 2010. – С. 49–54.
89. Кисіль О. Український театр / О. Кисіль. – К. : [б. в.], 1925. – 125 с.
90. Клековкін О. Theatrica : Лексикон / Олександр Клековкін ; Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України. – К. : Фенікс, 2012. – 800 с.
91. Клепко С. Ф. Філософія освіти в європейському контексті : монографія / С. Ф. Клепко. – Полтава : ПОІППО, 2006. – 328 с.
92. Клибанов А. И. Духовная культура средневековой Руси / А. И. Клибанов. – М. : Аспект Пресс, 1996. – 368 с.
93. Коба Л. А. Братські школи в Україні ; XVI – XVII ст. / Л. А. Коба // Початкова школа. – 1994. – № 11. – С. 45–47.
94. Коменский Я. А. Избранные педагогические сочинения / Я. А. Коменский ; [под. ред. А. А. Красновского]. – М. : Учпегиз, 1955. – 650 с.
95. Кониський Г. Воскресіння мертвих, яке всім має бути у майбутньому, але тим, що страждають неповинно – блаженно, а хто образи несе – погибельно, 1746 р. / Г. Кониський ; [пер. В. Шевчук] // Україна : антологія пам’яток державотворення, Х – ХХ ст. : у 10 т. / [упоряд. В. Шевчук]. – Т. 4 : Спроби реанімації Козацької держави. – К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2008. – С. 303–342.
96. Корзо М. А. Образ человека в проповеди XVII века / М. А. Корзо. – М. : ИФРАН, 1999. – 186 с.
97. Корній Л. П. Українська шкільна драма і духовна музика XVII – першої половини XVIII ст. / Л. П. Корній. – К., 1993. – 186 с.
98. Косицька М. «Літос…» митрополита Петра Могили в світовому полі риторики й релігійної полеміки / М. Косицька // Мова і культура. – К., 2007. – Вип. 9. – Т. ІХ (97). – С. 16–20.
99. Кравець В. П. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва / В. П. Кравець. – Тернопіль, 1996. – 436 с.
100. Кравченко Л. В. Принципи роботи вихователя зі словом у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського / Л. В. Кравченко // Наука і освіта. – 2008. – № 6. – С. 96–99.
101. Кралюк П. М. Мелетій Смотрицький і українське духовно-культурне відродження кінця XVI – початку XVII ст. / П. М. Кралюк. – Острог : Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2007. – 208 с.
102. Крекотень В. І. Київська поетика 1637 року / В. І. Крекотень // Літературна спадщина Київської Русі і українська література XVI – XVIII ст. – К., 1981. – С. 118–154.
103. Крекотень В. І. Оповідання Антонія Радивиловського / В. І. Крекотень. – К. : Наукова думка, 1983. – 408 с.
104. Кремень В. Г. Освіта і наука України : Шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи) / В. Г. Кремень. – К. : Грамота, 2003. – 216 с.
105. Криса Б. Пересотворення світу. Українська поезія XVII – XVIII століть / Б. Криса. – Львів : Свічадо, 1997. – 216 с.
106. Кузякина Н. Б. Украинская драматургия начала ХVII века. Пути обновления / Н. Б. Кузякина – Львів : Вид-во ЛНУ, 1997. – С. 79–114.
107. Кузьмина В. Д. «Игра пирожная» (неизвестная комедия демократического театра XVIII века) / В. Д. Кузьмина // Труды Отдела древнерусской литературы / [отв. ред. Д. С. Лихачев]. – Т. 11. – М. – Л. : Изд-во Академии наук СССР, 1955. – С. 397–424.
108. Лавріненко О. А. Історія педагогічної майстерності / О. А. Лавріненко. – К. : Богданова А. М., 2009. – 328 с.
109. Левицький О. Великодні «кукли» / О. Левицький // Україна. – 1914. – Кн. 1. – С. 61–76.
110. Лекції за редакцією Дмитра Антоновича / [упор. С. В. Ульяновська ; вступ. ст. І. М. Дзюби ; перед. слово М. Антоновича ; додатки С. В. Ульяновської, В. І. Ульяновського]. – К. : Либідь, 1993. – 592 с.
111. Лихачев Д. Поэзия садов. К семантике садово-парковых стилей. Сад как текст / Д. Лихачев. – СПб. : Наука, 1991. – 371 с.
112. Лихачев Д. С. Поэтика древнерусской литературы / Д. С. Лихачев. – Л. : Наука, 1967. – 372 с.
113. Літос, або камінь з пращі правди святої православної руської Церкви… [Lithos abo kamień z procy prawdy Cerkwie świętej prawosławnej ruskiej...] // Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссиею для разбора древних актов, составленной при Киевском, Подольском и Волынском Генерал-Губернаторстве. – Ч. 1. – Т. ІХ. – К. : Типогр. Г. Корчак-Новицкого, 1893. – 400 с.
114. Луців С. Вертеп як різновид шкільної драми / Світлана Луців // Молодь і ринок. – 2012. – № 7 (90). – С. 157–160.
115. Луців С. Гра у змісті шкільної драми як сучасної форми організації навчально-виховного процесу / Світлана Луців // Сравнительная педагогика в условиях международного сотрудничества и европейской интеграции : сборник материалов V международной научно-практической конференции, Брест, 19 –20 мая 2011 г. : в 2 ч. / [ред. : М. Э. Чесновский [и др.]]. – Брест : БрГУ, 2011. – Ч. 2. – С. 169–173.
116. Луців С. З історії шкільного театру у світі / Світлана Луців // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» : збірник наукових праць. – Переяслав-Хмельницький, 2011. – Вип. 21. – С. 156–160.
117. Луців С. Підготовка вчителя початкових класів через призму історико-педагогічного досвіду : шкільна драма в навчальних закладах України XVII – XVIII ст. / Світлана Луців // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – Педагогічні науки. – 2010. – № 14. – С. 205–210.
118. Луців С. Роль і завдання вчителя в братських школах України / Світлана Луців // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського : Збірник наукових праць. – Серія : Педагогіка і психологія. – Вінниця : ТОВ фірма «Планер», 2009. – Вип. 27. – С. 269–270.
119. Луців С. Школьная драма как метод гармонического развития личности [Електронний ресурс] / Світлана Луців // Žmogus kalbos erdvėje : mokslinių straipsnių rinkinys. Kaunas, 2010. – Режим доступу : http://www.khf.vu.lt.
120. Луців С. Драма в педагогічній теорії (понятійно-термінологічний апарат) / Світлана Луців // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету. – Педагогічні науки. – Бердянськ : БДПУ, 2011. – № 2. – С. 154–160.
121. Луців С. Теоретико-методологічні основи драми в історії педагогіки / Світлана Луців // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / [ред. кол. : Побірченко Н. С. та інші]. – Умань : ПП Жовтень, 2011. – Вип. 37. – С. 159–166.
122. Луців С. Формування мовної особистості засобами шкільної драми / Світлана Луців // Рідне слово в етнокультурному вимірі [матеріали Другої Міжнародної науково-практичної конференції] / [упор. М. Федурко, В. Котович, Г. Філь]. – Дрогобич : Посвіт, 2009. – С. 424–428.
123. Макаров А. Світло українського бароко / А. Макаров. – К. : Мистецтво, 1994. – 289 с.
124. Максимович М. А. Начатки русской филологии / М. А. Максимович. – Кн. 1. – К., 1848. – 212 с.
125. Маркевич Н. А. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян / Н. А. Маркевич. – К., 1860. – 172 с.
126. Марковський Є. М. Український вертеп : Розвідки й тексти / Є. М. Марковський. – К. : Друкарня ВУАН, 1929. – Вип. 1. – ІV. – 202 с.
127. Мартин Лютер. Время молчания прошло. Избранные произведения 1520 – 1526 гг. / Мартин Лютер ; [пер. с немецкого, историко-биографический очерк и комментарии Ю. А. Голубкина]. – Х., 1992. – 352 с.
128. Маслов С. И. Кирилл Транквиллион-Ставровецкий и его литературная деятельность : опыт историко-литературной монографии / С. И. Маслов. – К. : Наукова думка, 1984. – 246 с.
129. Маслюк В. П. Латиномовні поетики і риторики XVII – першої половини XVIII ст. та їх роль у розвитку теорії літератури на Україні / В. П. Маслюк. – К. : Наукова думка, 1983. – 236 с.
130. Массовые празднества. Сборник Комитета социологического изучения искусств. – Л. : «Academia», 1926. – 207 с.
131. Мединський Є. М. Братські школи України і Білорусі в 16 – 17 ст. / Є. М. Мединський. – К. : «Радянська школа», 1958. – 209 с.
132. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори / В. Микитась. – К. : Абрис, 1994. – 287 с.
133. Микитюк П. Українська шкільна драма XVII – XVIII ст. як сакральний феномен / Петро Микитюк // Вісник Львівського університету. – Серія мистецтво. – 2003. – Вип. 3. – С. 29–34.
134. Мирон [Франко Ив.]. Мистерия страстей Христовых / Мирон [Ив. Франко] // Киевская Старина. – 1891. – Апрель. – Т. XXXIII. – С. 131–154.
135. Миропольский С. О. О музыкальном образовании в России и в Западной Европе / С. О. Миропольский. – СПб., 1882. – 173 c.
136. Мицько І. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576 – 1636) / І. Мицько. – К. : Наукова думка, 1990. – 190 с.
137. Мицько І. З. Бібліотека Острозької академії / І. З. Мицько // Острозька академія ХVІ – ХVІІ ст. Енциклопедичне видання. – Острог : Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2008. – 288 с.
138. Мітюров Б. Н. Львівська братська школа в ХVІ – ХVІІ ст. Нариси історії Львова / Б. Н. Мітюров. – Львів : Книжково-журнальне видавництво, 1956. – 440 с.
139. Морозов О. П. История русского театра : До половины XVIII столетия / О. П. Морозов. – М. : Книга по Требованию, 2011. – 450 с.
140. Морозов П. О. История русского театра до половины ХVІІІ столетия / П. О. Морозов. – СПб. : Типогр. В. Демакова, 1889. – 398, ХІ с.
141. Морозов П. О. Очерки из истории русской драмы XVII – XVIII столетий / П. О. Морозов. – СПб. : Типогр. В. С. Балашева, 1888. – 393 с.
142. Наливайко Д С. Українські поетики й риторики епохи бароко : типологія літературного-критичного мислення та художня практика / Д. С. Наливайко // Наукові записки / [редкол. : В. П. Моренець [гол. ред.] та ін.]. – К. : Стилос, 2001. – Т. 19 : Філологічні науки. – С. 3–17.
143. Ничик В. М. Из истории отечественной философии конца первой половины XVII – начала XVIII в. / В. М. Ничик. – К. : Наукова думка, 1978. – 298 с.
144. Огієнко І. Українська церква : Нариси з історії Української православної церкви : У 2 т. / І. Огієнко. – Т. 1–2. – К. : Україна, 1993. – 284 с.
145. Огоновський О. Історія літератури руської / Омелян Огоновський. – Ч. I. – Львів, 1887. – 410 с.
146. Одесский М. Очерки исторической поэтики русской драмы. Эпоха Петра І / М. Одесский. – М. : Российский государственный гуманитарный университет, 1999. – 238 с.
147. Олійник В. Тенденції розвитку післядипломної освіти педагогів у європейських країнах / В. Олійник, С. Синенко // Шлях освіти. – 2001. – № 3 (21). – С. 17–20.
148. Опис рукописів Народного дому з колекції Ант. Петрушевича : У 3 ч. / [зладив І. Свєнцiцкий]. – Львів : Накладом Товариства імени Шевченка, 1906 – 1911.
149. Острозька академія XVI – XVII ст. Енциклопедичне видання / [ред. кол. : І. Пасічник, М. Ковальський, А. Атаманенко та ін.]. – Острог, 1997. – 680 с.
150. Пepeтц В. Н. Из начального периода жизни русского театра / В. Н. Пepeтц // ИОРЯС. – 1907. – Т. XII. – Кн. 3. – С. 131–150.
151. Павленко С. Міф про Мазепу / С. Павленко. – Черні