Шлюсарчик Богуслав. Міжнародна конкурентність національної економіки: способи оцінки та шляхи посилення

brief description

Шлюсарчик Богуслав. Міжнародна конкурентність національної економіки: способи оцінки та шляхи посилення : дис... д-ра екон. наук: 08.01.01 / Київський національний ун- т ім. Тараса Шевченка. - К., 2005

Шлюсарчик Б. Міжнародна конкурентність національної економіки: способи оцінки та шляхи посилення. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 Економічна теорія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.
У дисертаційній роботі обґрунтовані нові методологічні підходи і теоретичні положення щодо формування та оцінки міжнародної конкурентності національної економіки та розроблені шляхи її посилення.
Конкурентність національної економіки трактується як здатність економічного суб’єкта вирішувати проблеми реалізації своїх інтересів шляхом конкурентної боротьби та його схильність до посилення власних конкурентних позицій, що дозволило обґрунтувати відмінності між поняттями конкурентоспроможність”, конкурентна позиція” та конкурентність”.
Вперше розроблено комплексну систему оцінки конкурентності національної економіки, визначено її головні детермінанти та здійснено їх класифікацію на мета-, макро-, мезо- і мікрорівнях.
Запропоновано загальний алгоритм дослідження конкурентності національної економіки та систему показників, за допомогою яких вона вимірюється.
Запропонована методика проведення аналізу міжгалузевої та внутрішньогалузевої торгівлі, яка ґрунтується на обміні горизонтально та вертикально диференційованими товарами і дозволяє виявити найперспективніші галузі для національної економіки, здатні у майбутньому забезпечити посилення її конкурентних позицій на світовому ринку. Розглянута роль держави у поліпшенні конкурентності національної економіки.
Проведено також аналіз міжнародної конкурентної позиції Польщі, що дозволило у синтетичному вигляді представити зміни у польській економіці з позицій формування економічних зв’язків з країнами ЄС, особливо Німеччиною, а також Росією та Україною, запропонувати заходи посилення конкурентних позицій польської економіки.

1. Аналіз сучасної економічної літератури (української, польської та зарубіжної) показав відсутність єдиного розуміння поняття конкурентність” як за змістом, так і за рівнем економіки, до якого воно застосовується.
У дисертації конкурентність визначається як здатність економічного суб’єкта вирішувати проблеми реалізації своїх інтересів шляхом конкурентної боротьби та його схильність до посилення власних конкурентних позицій. Конкурентність національної економіки є інтегральним поняттям, яке поглинає поняття конкурентоспроможності як потенційної можливості країни досягти певного успіху (конкурентність чинникового типу) та конкурентної позиції як реалізованого потенціалу (конкурентність результативного типу). Доведено, що конкурентність національної економіки сьогодні формується не стільки під впливом компаративних переваг (переваг країни у виробництві того чи іншого продукту порівняно з іншими країнами), а як результат кращої компетентності у сфері дослідження міжнародних ринків.
2. Міжнародна конкуренція постійно збагачує свої форми, урізноманітнює типи. Проведений аналіз дозволив виділити три основних сучасних типи міжнародної конкуренції:
міжгалузева конкуренція між підприємствами окремих країн. Вона виникає тоді, коли між цими країнами існує різниця у компаративній перевазі. Для цього типу конкуренції характерна вертикальна інтеграція підприємств, що утворюють транснаціональні корпорації;
продуктова конкуренція між підприємствами та національними економіками. Вона виникає за умови досягнення конкурентних переваг, які ґрунтуються на кращому знанні ринку, умінні чіткіше прогнозувати тенденції його змін тощо. Ця конкуренція може мати як міжгалузевий, так і внутрішньогалузевий характер;
глобальна конкуренція, суб’єктами якої є великі транснаціональні корпорації. Вони відіграють ключову роль у світовій економіці, як у виробництві продукції, так і в обміні, а також є важливим каналом трансферту технічного прогресу у міжнародному масштабі, фактором, що визначає динаміку експорту, доступність до ринків постачання, розвитку суспільно-технічної інфраструктури тощо.
3. Комплексний підхід до визначення конкурентності національної економіки дозволив виділити чотири групи її чинників на мета-, макро-, мезо- та мікрорівнях, а також розкрити її сутність через наступні процеси:
тривалу здатність відкритої ринкової економіки до оптимальної участі у прибутках, що виникають з міжнародного поділу праці як у внутрішньому інтеграційному угрупованні (скажімо, ЄС), так і у світовій економіці;
еластичну й ефективну адаптацію стратегії розвитку і макроекономічної політики до змін, що відбуваються у внутрішньому і зовнішньому оточенні даної економіки;
утримання і збільшення компаративних переваг, що забезпечують недопущення або зменшення відставання у технологічному і суспільно-економічному розвитку;
реалізацію у довгостроковій перспективі швидкого й урівноваженого економічного зростання.
4. На сьогодні сконструйовано цілу гаму показників, як кількісних, так і ціново-прибуткових, за допомогою яких намагаються визначити конкурентність національної економіки. Результатом дисертаційного дослідження стала розробка автором загального алгоритму оцінки конкурентності економіки країни в цілому, який грунтується на розрахунку наступних груп показників:кількісні показники(участь у світовому обміні товарами і послугами, відносна участь у міжнародному ринку в експорті даного товару або групи товарів, співвідношення експорту-імпорту, показники гіпотетичного експорту, показники відносних компаративних переваг тощо);показники ціни і вартості(номінальні, реальні та чинникові terms of trade, індекс міжнародної конкурентності, реальний ефективний валютний курс тощо);показники ex ante міжнародної конкурентної позиції(абсолютна виявлена внутрішня перевага та абсолютна виявлена зовнішня перевага);показники конкурентності нової економіки”(якість людського капіталу, майнового капіталу, рівень освіченості, стан макроекономічного оточення тощо).
5. Емпірична перевірка ступеню використання основного принципу регіонального господарювання (тобто принципу відносних витрат у його класичному і сучасному формулюванні) була проведена на прикладі зовнішньоекономічної діяльності Польщі у період 19902002 рр. Як результат, у єдиному комплексі представлені детермінанти змін у сфері зовнішньоекономічних зв’язків та їх внутрішні і зовнішні замовлення, вплив неоднорідних рівнів економічного розвитку країн на обсяги і форми їх співпраці, чинники, що визначають розмір і товарну та видову структуру обміну, напрямки змін і рівень інтенсивності торгових оборотів з точки зору теорії міжнародної торгівлі і сучасних теорій економічного розвитку, наслідки невигідного сальдо торговельного балансу для економіки і суспільства.
6. Дослідження показали, що проблемою розширення участі Польщі у міжнародному обміні як експортера була і залишається незадовільна товарна і видова структура її зовнішньої торгівлі, оскільки у ній переважають вироби низького рівня переробки, вироби з високим вмістом праці та капіталу. Продовжує залишатися значною частка так званих вразливих товарів (продуктів харчування, вугілля, виробів із сталі та заліза, текстилю, одягу та взуття), реалізація яких на зарубіжних ринках надзвичайно залежить від кон’юнктурних чинників. Подібні проблеми властиві й українському експорту. Невисокий рівень участі у експорті технологічно-інтенсивних товарів можна пояснити слабкою дослідницькою та інноваційною діяльністю польських підприємств.
7. Аналіз польського імпорту виявив невідповідність його структури завданням прискорення економічного розвитку, оскільки частка інвестиційного імпорту у його загальних обсягах залишається порівняно невеликою. Несприятливим є також і співвідношення інвестиційного імпорту до імпорту постачання, особливо порівняно з розвиненими країнами, де інвестиційний імпорт значно переважає імпорт постачання.
8. Спеціальне дослідження асортиментної структури товарообігів Польщі з Росією та Україною виявило її значну звуженість та низьку диверсифікацію, оскільки в обміні переважали товари землеємні, лісоємні та сировиномісткі, а також капіталомісткі з порівняно низьким та середнім рівнем переробки. Невисока позиція Росії та України у загальному експорті Польщі (крім мінеральної продукції) обумовлена не тільки рівнем економічного розвитку цих країн, але й процесами інтеграції Польщі у Євросоюз.
9. Аналіз міжнародної конкурентної позиції Польщі на підставі ретроспективних оцінок торговельного обміну з країнами ЄС, особливо з Німеччиною, виявив, що дефіцит торговельного балансу Польщі має структурний характер і виник через технологічне відставання Польщі від країн ЄС. Найбільший дефіцит спостерігається в електромашинобудуванні та електротехнічній промисловості. Аналіз динаміки змін у цій галузі свідчить про надто повільні темпи реструктуризації польської економіки, особливо промисловості.
10. Негативний вплив коливань кон’юнктури ринку на сальдо торговельного балансу Польщі міг бути ослаблений більшою географічною диверсифікацією експорту. Однак, аналіз торгівлі Польщі з Росією та Україною показав, що цей резерв не було використано.
11. Дослідження дали змогу виявити деякі позитивні тенденції, що намітилися у польському експорті на початку ХХІ століття. Це, зокрема, зменшення частки сировиномістких виробів; зростання частки технологічно інтенсивних виробів, легких і важких до імітації; досить значне зростання трудомістких виробів, що вимагають складної праці; зменшення частки землеємних виробів тваринництва (переробних і не переробних).
12. Аналіз показників виявленої відносної переваги (RCAi) дав змогу зробити висновок, що обмін Польщі значною мірою мав комплементарний характер міжгалузевого типу (його частка становила близько 4550%). Багато виробів мали від’ємне значення цього показника, що негативно вплинуло на рівень конкурентності польської економіки. Мала місце різноспрямована динаміка показників виявленої відносної переваги на різних географічних напрямках зовнішньої торгівлі. Разом з тим, беручи до уваги практичне значення показників виявленої відносної переваги, необхідно з обережністю інтерпретувати аналітичні дані і доповнювати ті з них, які є основою для побудови стратегії розвитку, зокрема ураховувати показники інтенсивності внутрішньогалузевої торгівлі.
13. У торгівлі Польщі з ЄС і особливо з Німеччиною виявлено позитивну тенденцію показників інтенсивності внутрішньогалузевої торгівлі (ІІТ). Це позитивно позначилося на зменшенні технологічного відставання Польщі та було наслідком вертикальної диверсифікації структури обміну з Німеччиною, яка проходила значно швидше, ніж з рештою країн ЄС. Разом з тим, виявлені дуже негативні тенденції у торговельних відносинах з Росією та Україною: виразно визначилася тенденція спадуІІТ, що не відповідає сучасним світовим тенденціям розвитку міжнародної торгівлі.
14. Виявлено, що в еволюції структури експорту та імпорту Польщі спостерігається тенденція до посилення подібності з країнами ЄС, особливо Німеччиною. Це є результатом більшої участі Польщі у міжнародному поділі праці і диференційованого економічного розвитку. Досить помітний поступ почався у сфері зближення структур імпорту й особливо експорту Польщі й України.
15. Вступ Польщі до Євросоюзу, розширення її участі у світовому поділі праці створює нові шанси для національної економіки на шляху сталого економічного зростання. Позитивний вплив на польську економіку найближчим часом будуть здійснювати такі чинники: оптимальне переміщення виробничих чинників і зміна структури економіки та структури зовнішнього обміну країн-членів ЄС; отримання вигоди від розширення масштабів виробництва і збуту, а також прискорення темпів технічного прогресу; інтенсифікація внутрішньогалузевого поділу праці і збільшення обсягів комплементарності економіки внутрішньогалузевого характеру; дія мультиплікаційних механізмів у сфері пропозиції, інтенсивність впливу яких залежить від рівня і динаміки ефективного попиту на виробничі чинники і готову продукцію.
16. Одночасно дослідження виявили і загрози, пов’язані із загальними тенденціями розвитку світового виробництва та торгівлі, які можуть негативно вплинути на розвиток польської економіки. Серед них особливо виділяються: зростання рівня проникнення” імпорту на внутрішній ринок і як наслідок високий рівень безробіття в країні; невигідні зміни у структурі промислового виробництва, що проявляється у переміщенні ресурсів з виробництва виробів, які вимагають більш розвинутих технологій, у виробництво виробів з низьким рівнем переробки (деіндустріалізація); стагнація або ліквідація деяких галузей промисловості, де виробництво базувалося на вітчизняній сировині.
17. Орієнтирами здійснення державної економічної політики можуть стати розроблені у дисертації прогнози розвитку Польщі до 2014 р. та розвитку торгівлі Польщі з Німеччиною, Росією та Україною до 2010 р. Кожен з прогнозів має три варіанти, які відрізняються рівнем макроекономічних показників, але передбачають проведення деяких спільних заходів, спрямованих як на розвиток внутрішньоекономічних процесів, так і поглиблення участі у міжнародному поділі праці. Проведений SWOT-аналіз дозволив виділити сильні та слабкі сторони польської економіки з точки зору її конкурентності та обґрунтувати висновок, що чим більш адекватною буде державна політика результатам SWOT-аналізу, тим більшою буде її підпорядкованість стратегічним завданням.
18. Одержані у дисертаційному дослідженні результати не носять сугубо національний характер, а можуть широко використовуватися для проведення подібного роду досліджень у інших країнах. Зокрема, загальний алгоритм оцінки конкурентності національної економіки на підставі запропонованої системи показників дасть змогу оцінити стан та запропонувати заходи щодо поліпшення конкурентних позицій економіки будь-якої країни. Особливе значення результати дослідження мають для України, ураховуючи подібність зовнішньоекономічних завдань, які вирішуються. Їх використання дозволить уникнути багатьох помилок і зробити українську зовнішньоекономічну політику більш виваженою й обґрунтованою.