Шолойко Антоніна Сергіївна Трансформація інфраструктури страхового рин­ку України в умовах фінансової глобалізації

brief description

Шолойко Антоніна Сергіївна, доцент кафедри стра­хування, банківської справи та ризик-менеджменту Ки­ївського національного університету імені Тараса Шев­ченка: «Трансформація інфраструктури страхового рин­ку України в умовах фінансової глобалізації» (08.00.08 - гроші, фінанси і кредит). Спецрада Д 26.350.02 у ННЦ «Інститут аграрної економіки»

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР «ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ»
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ШОЛОЙКО АНТОНІНА СЕРГІЇВНА
УДК 339.9.012.42:368.021.28(477)(043.3/.5) ДИСЕРТАЦІЯ
ТРАНСФОРМАЦІЯ ІНФРАСТРУКТУРИ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ
В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
08.00.08 - гроші, фінанси і кредит
Подається на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
А.С. Шолойко
Науковий консультант: Ігнатюк Анжела Іванівна,
доктор економічних наук, професор
Київ - 2019

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ІНФРАСТРУКТУРИ СТРАХОВОГО РИНКУ 19
1.1. Розвиток теоретичних підходів до аналізу інфраструктури 19 страхового ринку
1.2. Сутність і функції інфраструктури страхового ринку 34
1.3. Матрична класифікація інфраструктури страхового ринку 48
Висновки до розділу 1 79
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ
СТРАХОВОГО РИНКУ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 85
2.1. Методологічний потенціал системного та інституційно- еволюційного підходів до дослідження інфраструктури страхового 85 ринку
2.2. Концептуалізація впливу фінансової глобалізації на
трансформацію інфраструктури страхового ринку 101
2.3. Методичні підходи до оцінювання інфраструктури страхового
ринку 137
Висновки до розділу 2 148
РОЗДІЛ 3. ГЕНЕЗИС ІНФРАСТРУКТУРИ СТРАХОВОГО РИНКУ 151 УКРАЇНИ
3.1. Становлення інфраструктури вітчизняного страхового ринку 151
3.2. Сучасний стан і особливості інституційно-організаційної інфраструктури страхового ринку 167
3.3. Діагностика діяльності суб’єктів інфраструктури страхового
ринку України в умовах фінансової глобалізації 194
Висновки до розділу 3 225
РОЗДІЛ 4. ФІНАНСОВІ ПОТОКИ СУБ’ЄКТІВ ІНФРАСТРУКТУРИ
СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ 230
4.1. Специфіка фінансових потоків суб’єктів інфраструктури ринку
соціально-орієнтованих видів страхування 230
4.2. Особливості фінансових потоків суб’єктів інфраструктури ринку
страхування майна в аграрному секторі 251
4.3. Фінансові потоки суб’єктів інфраструктури на ринку страхування
відповідальності перед третіми особами 271
Висновки до розділу 4 286
РОЗДІЛ 5. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ІНФРАСТРУКТУРИ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 289
5.1. Модернізація інфраструктури національного страхового ринку 289
5.2. Вдосконалення інституційно-правової інфраструктури
страхового ринку України в умовах фінансової глобалізації 304
5.3. Трансформація інституційно-організаційної інфраструктури
страхового ринку (на прикладі фінансування катастрофічних сільськогосподарських ризиків) 330
Висновки до розділу 5 354
ВИСНОВКИ 357
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 368
ДОДАТКИ 415

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі теоретично узагальнено та запропоновано нове вирішення наукової проблеми - формування теоретичних і методологічних засад, а також обґрунтування практичних рекомендацій щодо трансформації інфраструктури страхового ринку України в умовах фінансової глобалізації, що дало можливість сформулювати такі висновки:
1. Теоретичні підходи до аналізу інфраструктури страхового ринку розвивалися паралельно з вимогами та потребами зазначеного ринку. В умовах фінансової глобалізації інституції на страховому ринку набувають уніфікованого характеру, а інфраструктурі суб’єкти виконують більш складні функції для того, щоб бути конкурентоспроможними. Наявні теоретичні підходи до аналізу інфраструктури страхового ринку не відображають чіткого розмежування суб’єктів структури (основні суб’єкти страхового ринку) і суб’єктів інфраструктури страхового ринку. Вважаємо, що одним із ключових критеріїв такого розмежування є набуття статусу суб’єктів страхових (перестрахових) відносин, тобто статусу страховика (перестраховика) і страхувальника (перестрахувальника), яких на основі цього зараховано до суб’єктів структури (основні суб’єкти страхового ринку). Такий теоретичний підхід дає змогу чітко відокремити всіх інших суб’єктів від основних і зарахувати їх до різних груп суб’єктів інфраструктури страхового ринку.
2. Більшість визначень поняття «інфраструктура страхового ринку» характеризує переважно суб’ єктний склад інфраструктури страхового ринку, до якого зараховуються різні види посередників. Однак інфраструктура страхового ринку - це не лише інфраструктурі суб’єкти, а й інституції (формальні та неформальні), інфраструктурні послуги, інфраструктурні активи. На основі цього визначено сутність інфраструктури страхового ринку як системи інституцій, організацій, інфраструктурних послуг, інфраструктурних активів, що сприяють оперативній взаємодії страховиків (перестраховиків) і покупців страхових (перестрахових) послуг щодо їх виробництва, купівлі-продажу та споживання, а
також страховиків та інших суб’єктів у процесі розміщення страхових резервів, що зміцнює безпеку страхового ринку і держави в цілому. При цьому інфраструктурними послугами (інформаційні, консультаційні, посередницькі, оцінювальні, освітні та інші види) є такі, що не належать до страхових / перестрахових послуг (пов’язаних із наданням страхового / перестрахового захисту). До інфраструктурних активів на страховому ринку зараховано такі нематеріальні активи, як програми, бази даних, що постачаються
інфраструктурними суб’єктами з метою автоматизації та підтримки діяльності страхових компаній. Уточнено функції інфраструктури страхового ринку, до яких зараховано забезпечувальну, маркетингову, оптимізаційну, інституційну, індикативну. Зазначені функції розширюють функціональність інфраструктури страхового ринку, яка переважно зводилася лише до обслуговування основних суб’єктів страхового ринку, і пояснюють введення поняття «суб’єкт змішаного типу на страховому ринку» (суб’єкт, який поєднує виконання функцій основних та інфраструктурних суб’ єктів страхового ринку, а саме в частині формування страхових фондів, однак на інших засадах, ніж страхові компанії).
3. Нині класифікація інфраструктури страхового ринку має розрізнений характер, оскільки зводиться переважно до класифікації страхових агентів і страхових брокерів. Враховуючи більш широке розуміння інфраструктури страхового ринку, розроблено її матричну класифікацію, в якій по горизонталі відображено об’єкти класифікації (інфраструктура страхового ринку в цілому і компоненти інфраструктури), а по вертикалі - ознаки класифікації, а саме: критерії (за класифікацією страхового ринку, інституційним підходом до впорядкування, сферою охоплення, умовами і періодами функціонування) та за конкретними складовими інфраструктури страхового ринку (інфраструктурні суб’єкти, інфраструктурні послуги, інфраструктурні активи з відповідними субкласифікаціями). Така класифікація дає змогу описати інфраструктуру страхового ринку як складну (поліструктурну) систему та обґрунтувати доцільність комплексного нагляду, регулювання та розвитку всіх її складових. До того ж удосконалено групування інфраструктурних суб’єктів на страховому ринку, зокрема до групи посередників (страхових і перестрахових) додано посередників у сфері врегулювання страхових випадків (асистанські компанії); до групи суб’єктів супроводу страхової послуги, а також актуаріїв зараховано оцінювачів ризиків і збитків у сфері страхування; виокремлено групу суб’єктів регулювання, нагляду, контролю, примусу (регулятор, фінансовий омбудсмен, бюро страхових історій) і групу страхових об’ єднань, метою яких не є надання страхового захисту (при цьому таких колективних інфраструктурних суб’єктів згруповано за видами суб’ єктів (страховики, страхувальники, оцінювачі ризиків і збитків та ін.)); всіх інших суб’єктів згруповано в категорію залучених інфраструктурних суб’єктів на страховому ринку (аудитори, рейтингові агентства, компанії з управління активами та ін.), оскільки страхові компанії вдаються до їх послуг у разі виникнення потреби. Таке групування більш повно і впорядковано відображає суб’єктний склад інфраструктури страхового ринку.
4. Методологічні напрацювання системного та інституційно-еволюційного підходів, концепція трансформації ринків, теорій мережевої економіки, поведінкової економіки (включаючи поведінкові фінанси та страхування), ігор, елементи теорії нечітких множин мають важливе значення при всебічному дослідженні інфраструктури страхового ринку в умовах фінансової глобалізації. Зокрема, системний підхід дав змогу розглянути інфраструктуру страхового ринку як його підсистему і власне як систему, що містить підсистеми: інституційно-організаційна та інституційно-правова інфраструктура страхового ринку, виокремлення яких уможливив інституційно-еволюційний підхід. Теорія мережевої економіки та концепція трансформації ринків відіграють важливу роль у дослідженні трансформації інфраструктури страхового ринку в умовах фінансової глобалізації, оскільки нині відбулася активізація функціонування нових інфраструктурних суб’єктів (зокрема бізнес-платформ), що працюють на основі інших бізнес-моделей, оптимізуючи витрачання різних видів ресурсів основними та інфраструктурними суб’єктами страхового ринку. Теорія поведінкової економіки створює підґрунтя для врахування формальних і неформальних правил взаємодії основних та інфраструктурних суб’єктів страхового ринку, а теорія ігор сприяє вирішенню конфліктів інтересів зазначених суб’єктів.
5. Розвиток фінансових технологій прискорив процеси фінансової глобалізації, тому до ознак останньої на страховому ринку крім злиття та поглинання страхових компаній, вільного руху страхових капіталів, зростання залежності від міжнародного перестрахування, зараховано злиття страхових компаній з фінтех- та іншуртех-компаніями. При цьому виявлено напрями трансформації інфраструктури страхового ринку під впливом фінансової глобалізації, що найбільше проявляються на інституційно-організаційній (формування інфраструктури глобального страхового ринку та регіоналізація інфраструктури страхового ринку, що проявляється в створенні та функціонуванні наднаціональних колективних інфраструктурних суб’єктів на відповідних рівнях) та інституційно-правовій (формування єдиних правил і стандартів діяльності основних та інфраструктурних суб’єктів на страхових ринках, зокрема у межах процесів регіоналізації страхових ринків та їх інфраструктури) інфраструктурах страхового ринку. Оскільки фінансова глобалізація спричинює певні загрози безпеці страхового ринку, зокрема відплив інвестиційних ресурсів для розвитку національної економіки з країни, то одним із важливих напрямів трансформації інституційно-організаційної та інституційно- правової інфраструктури страхового ринку визначено перетворення, пов’язані з протидією таким процесам з метою зміцнення безпеки фінансового сектору (складовою якого є страховий ринок) і держави в цілому.
6. Наявні методичні підходи до оцінювання інфраструктури страхового ринку не враховують всі її складові крізь призму діяльності виокремлених груп інфраструктурних суб’єктів страхового ринку з урахуванням впливу процесів фінансової глобалізації. Відповідно в умовах невизначеності, неповноти та обмеженості доступу до інформації запропоновано методику оцінювання діяльності груп інфраструктурних суб’єктів страхового ринку, що містить такі етапи: виявлення ставлення інфраструктурних суб’єктів страхового ринку до процесів, що відбуваються на ньому за їх групами (зокрема щодо інфраструктурних послуг та інфраструктурних активів, які ними постачаються в межах існуючих інституцій); опрацювання отриманих даних за допомогою методу головних компонент стохастичного факторного аналізу, який дає можливість виявити унікальні компоненти (що впливають на інфраструктуру страхового ринку) та інтерпретація компонент впливу на діяльність груп інфраструктурних суб’єктів страхового ринку. Це створює можливість у подальшому впливати на виявлені згруповані компоненти в умовах нечіткості вхідної інформації для вирішення проблем розвитку інфраструктури страхового ринку в умовах фінансової глобалізації.
7. Загальна періодизація становлення та розвитку страхового ринку України лише частково враховує зміни, що відбуваються в інституційно-правовій та інституційно-організаційній інфраструктурі зазначеного ринку за групами інфраструктурних суб’єктів. На цій основі удосконалено періодизацію становлення та розвитку інфраструктури страхового ринку України з урахуванням відповідних змін в його інституційно-правовій та інституційно-організаційній інфраструктурі за групами інфраструктурних суб’єктів. Зокрема протягом 1990¬1993 років неврегульованою була діяльність всіх груп інфраструктурних суб’єктів страхового ринку України і за таких умов почали з’ являтися перші об’ єднання страховиків як пов’язаних, так і не пов’язаних з певним видом страхування, щоб спільно виробити певні правила діяльності на ринку. Протягом 1993-1996 років завдяки Декрету «Про страхування», який дозволяє діяльність страхових агентів і брокерів (ще не виокремлюються перестрахові брокери), виникає підстава для створення першого регулятора на українському страховому ринку. Протягом 1996-2001 рр. окрім об’єднань страховиків, які пов’язані з певним видом страхування, виникають об’єднання інфраструктурних суб’єктів (актуарії, страхові посередники), а на основі Закону «Про страхування» стає дозволеною діяльність перестрахових брокерів. Завдяки Закону «Про професійну оціночну діяльність» починає розвиватися діяльність суб’єктів з оцінювання ризиків і збитків. Протягом 2001-2008 років виникає перше об’єднання страхувальників і створюється регулятор ширшого спрямування - Держфінпослуг, встановлюються кваліфікаційні вимоги до актуаріїв, вимоги до реєстрації страхових / перестрахових брокерів. Упродовж 2008-2014 рр. активно розвивається діяльність усіх груп інфраструктурних суб’єктів страхового ринку, посилюється вплив глобалізації у зв’язку зі вступом до Світової організації торгівлі. У 2014 р. і до сьогодні посилюється євроінтеграційний вплив і виникає потреба у приведенні діяльності інфраструктурних суб’єктів страхового ринку до європейських стандартів. Такий підхід візуалізує зміни в інфраструктурі національного страхового ринку на певних етапах його становлення та розвитку і акцентує увагу на проблемних питаннях, які потребують першочергового вирішення з метою модернізації інфраструктури страхового ринку України.
8. Сучасний стан інституційно-організаційної інфраструктури
національного страхового ринку характеризується наявною невідповідністю у розвитку інституційно-організаційної та інституційно-правової інфраструктури зазначеного ринку за кожною групою інфраструктурних суб’єктів. На цій основі встановлено першочергову необхідність удосконалення діяльності інфраструктурних суб’єктів страхового ринку України шляхом прийняття нового Закону «Про страхування», в якому потрібно передбачити основні положення щодо регламентування діяльності інфраструктурних суб’єктів за кожною групою, а також запровадити спеціалізовані реєстри та переліки для інфраструктурних суб’єктів та їх підзвітність регулятору з подальшим оприлюдненням інформації щодо основних показників їх діяльності.
9. Діагностика діяльності суб’єктів інфраструктури страхового ринку України в умовах фінансової глобалізації на основі методики оцінювання діяльності груп інфраструктурних суб’єктів страхового ринку дала можливість виявити унікальні компоненти, що впливають на функціонування кожної групи інфраструктурних суб’єктів в Україні, і застосувати функціональний підхід до оцінювання фінансової безпеки інфраструктури страхового ринку як складової фінансової безпеки страхового ринку України. Отримані результати уможливили розробку кваліметричної моделі оцінювання інфраструктури страхового ринку України в умовах фінансової глобалізації як такої, що враховує нелінійність зв’язків, стохастичність процесів, неповноту інформації, невизначеність умов функціонування, та дала можливість зарахувати виявлені унікальні компоненти до індикаторів оцінювання інфраструктури страхового ринку з метою їх подальшого застосування в процесі прийняття рішень щодо регулювання функціонування страхового ринку України та його інфраструктури.
10. Витрати страхових компаній на послуги інфраструктурних суб’єктів страхового ринку безпосередньо впливають на вартість страхової послуги та її доступність для потенційних страхувальників. Відповідно у процесі взаємодії страховика з основними суб’єктами (страхувальники, перестрахувальники, перестраховики), інфраструктурними суб’єктами (за їх групами) та суб’єктами змішаного типу частина фінансових потоків страховика трансформується в фінансові потоки зазначених суб’єктів. На цій основі удосконалено методичний підхід до визначення диспропорцій у фінансових потоках інфраструктурних суб’єктів страхового ринку, що базується на аналізі структури витрат страхових компаній на ведення страхової справи. Такий методичний підхід дає можливість виявити найбільш характерні інфраструктурні суб’ єкти для різних сегментів страхового ринку (ринку соціально-орієнтованих видів страхування, на ринку страхування відповідальності перед третіми особами, на ринку страхування майна, зокрема в аграрному секторі) та розробити рекомендації щодо зменшення частки витрат на оплату їх послуг у структурі витрат страховика на ведення страхової справи, а саме: з метою зменшення витрат на комісійну винагороду страховим агентам доцільно активізувати використання бізнес-платформ для продажу страхових послуг; задля мінімізації витрат на оцінювання ризиків і збитків потрібно запровадити використання певних мобільних додатків і програмного забезпечення, що уможливлять автоматизацію цих процесів та їх дистанційне здійснення.
11. Наявна інфраструктура ринку страхування майна в аграрному секторі України сприяє страховому захисту виробників саме на етапі отримання первинної сільськогосподарської продукції. В умовах фінансової глобалізації доцільним є розширення співпраці страховиків і суб’єктів інфраструктури на ринку страхування майна в аграрному секторі таким чином, щоб активізувати приплив іноземного капіталу і страховий захист на етапі переробки сільськогосподарської продукції та її експортування. На основі цього запропоновано три рівні удосконалення інфраструктури ринку страхування майна в аграрному секторі України в умовах фінансової глобалізації. Так, на базовому рівні доцільно стимулювати співпрацю страховиків з інфраструктурними суб’єктами з метою розширення охоплення страховим захистом виробників сільськогосподарської продукції (наприклад, сільськогосподарським виробникам галузі рослинництва з низьким платоспроможним попитом страховикам потрібно пропонувати мікрострахові послуги, співпрацюючи із насіннєвими компаніями, компаніями, що надають послуги із супутникового спостереження, що на відміну від механізму здешевлення страхових платежів в умовах обмеженості бюджетних коштів, стимулюватиме участь сільськогосподарських виробників у страхуванні без відволікання значних грошових ресурсів з державного бюджету), на середньому рівні страховикам потрібно співпрацювати з бізнес-інкубаторами та бізнес-акселераторами, що працюють над інвестиційними проектами, пов’язаними з промисловою переробкою сільськогосподарської продукції, пропонуючи страховий захист майнових інтересів українських та / або іноземних інвесторів, а також страхування відповідальності одержувачів інвестицій; на пріоритетному рівні доцільним є страхування безпосередньо переробки сільськогосподарської продукції від перерв у виробництві, страхування відповідальності виробника за якість продукції та за екологічне забруднення з подальшим залученням експортно-кредитного агентства до страхування ним зовнішньоекономічних договорів, пов’язаних з ризиками невиконання вітчизняним експортером зобов’язань щодо поставки переробленої сільськогосподарської продукції. Така взаємодія страховиків, страхувальників та інфраструктурних суб’єктів дасть змогу створити умови для зростання зайнятості населення і максимізації валютних надходжень в Україну від реалізації переробленої сільськогосподарської продукції.
12. Застосування методичного підходу до визначення диспропорцій у фінансових потоках інфраструктурних суб’єктів страхового ринку дало можливість виявити диспропорції у фінансових потоках суб’єктів інфраструктури страхового ринку України, а саме: на ринку соціально-орієнтованих видів страхування (фінансові потоки страхових агентів у вигляді зібраних страхових платежів і одержаної комісійної винагороди переважають над фінансовими потоками страхових брокерів при співпраці зі страховиками-резидентами, що свідчить про нерозвиненість послуг страхових брокерів на зазначеному ринку; фінансові потоки асистанських компаній на ринку добровільного ризикового страхування особистих об’ єктів домінують над потоками експертів з оцінювання збитків; на ринку страхування життя немає фінансових потоків асистанських компаній і експертів з оцінювання збитків, оскільки це не ризиковий, а накопичувальний сегмент страхового ринку; активізувався рух фінансових потоків залучених страхових посередників (банки - при страхуванні життя позичальника; Укрпошта - при поширенні експрес-страхових послуг для страхувальників із низьким платоспроможним попитом), на ринку страхування відповідальності перед третіми особами та на ринку страхування майна в аграрному секторі (комісійна винагорода страхових агентів у десятки разів перевищує винагороду страхових брокерів); через перестрахових брокерів великі обсяги страхових платежів відпливають за кордон перестраховикам- нерезидентам, що свідчить про необхідність підвищення капіталізації українських страховиків; великі фінансові потоки характерні при співпраці страховиків з експертами щодо оцінювання збитків і асистанськими компаніями. Виявлене свідчить про необхідність удосконалення регулювання діяльності інфраструктурних суб’єктів зазначених сегментів страхового ринку України.
13. Нерозвиненість інфраструктури страхового ринку України потребує пошуку шляхів вирішення ситуації, що склалася. Враховуючи це, визначено напрями модернізації інфраструктури національного страхового ринку в умовах фінансової глобалізації, одним з яких є застосування примусової або добровільної реорганізації неконкурентоспроможних страховиків шляхом поділу страховика на
страхову компанію та суб’єкта інфраструктури або виділення зі страхової компанії суб’єкта інфраструктури. Іншим напрямом в умовах активного запровадження технологічних інновацій є стимулювання реєстрації працівників страхових компаній («які підпадають під скорочення») як суб’єктів інфраструктури страхового ринку, що уможливить збереження кадрового потенціалу галузі. Також з’ясовано, що з метою належного дотримання страховиками всіх нормативно-правових вимог (щодо звітності, платоспроможності, якості активів), їм доцільно використовувати регуляторні технології, що сприяють швидкій адаптації та дотриманню нових вимог фінансовими установами з меншими затратами часових, трудових і фінансових ресурсів.
14. Недосконалість інституційно-правової інфраструктури страхового ринку України в умовах фінансової глобалізації спричинює неналежне функціонування інституційно-організаційної інфраструктури страхового ринку. З огляду на це обґрунтовано напрями удосконалення загальної інституційно-правової
інфраструктури страхового ринку України (базується на запровадженні положень Основних принципів страхування Міжнародної асоціації органів страхового нагляду і передбачає розроблення національного стандарту корпоративного ризик-менеджменту з метою забезпечення платоспроможності страхових компаній; формування інституцій щодо використання альтернативних
перестрахуванню форм трансферу ризику страхових компаній в умовах фінансової глобалізації; запровадження інституцій щодо вдосконалення збирання, опрацювання, розкриття та обміну інформацією з метою протидії страховому шахрайству, підвищенню прозорості ведення бізнесу та довіри споживачів страхових послуг до страховиків (через активізацію досудового врегулювання спорів між страховиками і страхувальниками, створення фінансового омбудсмена та фонду гарантування страхових виплат, створення єдиної саморегулівної організації страховиків з обов’язковим набуттям ними членства з метою консолідації зусиль усіх страхових компаній і збалансування саморегулювання та прямого державного регулювання на страховому ринку України), а також
уможливлення здійснення превентивних дій регулятором заздалегідь до виникнення кризової ситуації) та спеціальної інституційно-правової
інфраструктури страхового ринку України за важливими сегментами страхового ринку, зокрема ринком соціально-орієнтованих видів страхування, ринком страхування відповідальності перед третіми особами, ринком страхування майна в аграрному секторі.
15. Сучасна інституційно-організаційна інфраструктура страхового ринку України також потребує певних трансформацій, наприклад, щодо удосконалення фінансування катастрофічних сільськогосподарських ризиків. Для розширення місткості страхового ринку України щодо покриття катастрофічних збитків, зокрема в сільському господарстві обґрунтовано активізацію співпраці страховиків з бізнес-платформами у сфері перестрахування катастрофічних сільськогосподарських ризиків. Однак для запобігання відпливу страхових платежів за кордон в умовах нерозвиненості національного фінансового ринку обґрунтовано наукові засади запровадження краудфандінгових бізнес-платформ з метою залучення вільних ресурсів фізичних осіб для покриття наслідків катастрофічних сільськогосподарських ризиків. При цьому визначено, що більш доцільною моделлю краудфандінгу для реалізації зазначеної мети є благодійний краудфандінг з бізнес-моделями на основі винагород та без них. Реалізація зазначених пропозицій в умовах фінансової глобалізації (які вважаємо за доцільне закласти в основні положення Програми розвитку страхового ринку України та його інфраструктури) сприятиме ефективній взаємодії основних та інфраструктурних суб’єктів страхового ринку, підвищенню їх
конкурентоспроможності та зміцненню безпеки страхового ринку і держави загалом.