Шпаргало Галина Євгенівна. Грошово-кредитне регулювання в перехідних економіках

brief description

Шпаргало Галина Євгенівна. Грошово-кредитне регулювання в перехідних економіках : Дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Львівська комерційна академія Укоопспілки. — Л., 2004. — 245арк. — Бібліогр.: арк. 210-220

Шпаргало Г.Є. Грошово-кредитне регулювання в перехідних економіках. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 організація управління, планування і регулювання економікою Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2005.
Дисертація присвячена дослідженню методів грошово-кредитного регулювання національних економічних систем в умовах ринкової трансформації. У роботі узагальнено досвід використання важелів прямого та опосередкованого впливу на пропорції грошового ринку. Сформульовано особливості та закономірності формування і розвитку грошово-кредитного регулювання в перехідних економіках. Запропоновано шляхи підвищення ефективності впливу обов’язкового резервування, дисконтної політики та операцій з цінними паперами на підтримку стабільності грошового ринку. Значну увагу приділено вивченню розгорненого таргетування інфляції.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми грошово-кредитного регулювання в перехідній економіці України, що виявляється у розробленні теоретичних засад дослідження методів грошово-кредитного регулювання національних економічних систем за умов ринкової трансформації задля підвищення добробуту населення, а саме збільшення обсягів виробництва, забезпечення високої зайнятості та стабілізації цін.
Дисертаційне дослідження дає змогу сформулювати такі висновки та пропозиції:
1. Аналіз грошово-кредитного регулювання в європейських країнах та США свідчить про існування низки загальних закономірностей у формуванні напрямів і важелів впливу на економіку з боку держави. До них слід віднести широке використання грошово-кредитного регулювання для стабілізації ділового циклу та стимулювання стійкого економічного зростання. При цьому використовуються як кейнсіанські, так і монетаристські концепції впливу на грошово-кредитну сферу залежно від стану економіки та особливостей її розвитку.
Загальною тенденцією останніх десятиліть є зростання ролі непрямих методів грошово-кредитного регулювання, що забезпечують його більшу гнучкість і відповідність високій динамічності процесів в економіці.
Сучасна практика грошово-кредитного регулювання передбачає застосування традиційних методів, що набувають нового звучання і вирішують актуальні проблеми економіки, в комплексі з новими підходами для ефективного впливу на тривалі та короткострокові тенденції на грошовому ринку та в реальному секторі економіки.
Важлива роль відводиться вирішенню проблем часової неузгодженості та посиленню впливу монетарної політики внаслідок підвищення ступеня її прозорості і послідовності, а тому набувають поширення змішані стратегії грошово-кредитного регулювання, що здійснюються на основі правила.
2. Досвід використання різноманітних монетарних стратегій висвітлює переваги кожної з них і обмеження, що знижують їх ефективність за конкретних економічних умов. Так, націлювання на показники грошової маси доцільне за умов стійкого попиту на гроші, стабільної швидкості грошового обігу та щільного зв’язку між реальним і грошовим секторами, розвиненим фінансовим ринком і стійкою валютою. У разі відсутності деяких з цих умов монетарне таргетування втрачає свою ефективність. Це слід враховувати при формуванні грошово-кредитної стратегії в країнах з перехідною економікою.
3. Активне поширення стратегії таргетування інфляції як у країнах з розвиненою економікою, так і в трансформаційних економіках зумовлене її чіткістю, ясністю та стабільністю, що суттєво сприятливо впливає на стабілізацію очікувань економічних суб’єктів, активізацію товарно-грошового обігу, зумовлює підвищення довіри до держави в поєднанні з можливістю громадського контролю за дотриманням проголошеної монетарної політики.
4. У процесі грошово-кредитного регулювання країни з перехідною економікою активно використовують обов’язкове резервування. На відміну від розвиненої ринкової економіки, де роль цього важеля зі зміцненням грошових систем поступово падає, в країнах постсоціалістичного простору встановлення норми обов’язкових резервів є інструментом активного оперативного впливу на пропозицію грошей, а також засобом запобігання інфляційного тиску.
Загальною тенденцією є поглиблення диференціації норми обов’язкового резервування залучених банківських ресурсів і поступове їх зниження, передусім з метою розширення кредитної бази і переорієнтації кредиту на підтримку малого бізнесу та довгострокового інвестування.
Факторами, що знижують ефективність впливу обов’язкового резервування в перехідній економіці, виступають надлишкові резерви комерційних банків, що не контролюються центральними банками і не піддаються їхньому впливу.
5. З розвитком фінансового ринку все більшого значення в країнах з перехідною економікою набуває дисконтна політика, що передбачає використання опосередкованих інструментів грошово-кредитного регулювання дисконтної ставки та ставки рефінансування.
Обмеженість кредитної бази, необхідність забезпечення позитивного значення реальної відсоткової ставки та запобігання посиленню інфляції зумовили високий рівень облікової ставки та ставки рефінансування в більшості країн з перехідною економікою.
6. Одним з найбільш перспективних методів грошово-кредитного регулювання в перехідних економіках є купівляпродаж цінних паперів. Ефективність його використання в ході економічних реформ обмежується недостатнім розвитком фондового ринку та його спекулятивною природою. Створення повноцінного ринку державного кредиту виступає передумовою вдосконалення структури фондового ринку.
7. Стратегічною метою грошово-кредитної політики в перехідній економіці є досягнення стабільності національної валюти, що передбачає динаміку валютного курсу, яка ефективно узгоджена з процесами на товарному, кредитному та грошовому ринках і забезпечує підтримку реальної вартості грошей. Водночас коло цілей грошово-кредитного регулювання розширюється за рахунок їх спрямування на забезпечення реального економічного зростання. Це вимагає переосмислення мети та визначення оптимальної структури інструментів грошово-кредитного регулювання.
8. Умовою підвищення ефективності грошово-кредитної політики є переорієнтація на якісні показники стабільності грошового ринку, зокрема структуру грошової маси, її відповідність потребам розвитку економіки, на підвищення рівня монетизації. Особливого значення набуває зменшення частки готівкової маси в грошовому обігу та зниження обсягів тіньового” грошового обігу. Проблемою всіх країн з перехідною економікою є необхідність посилення взаємодії грошово-кредитної, фіскальної та соціальної політики, узгодження їх спрямованості.
9. Одним з основних напрямів підвищення ефективності трансмісійного механізму грошово-кредитного регулювання є посилення прозорості та послідовності дій держави. Стимулятивну роль у цьому відіграє перехід на грошово-кредитне регулювання на основі правила, передусім, таргетування інфляції.
За умов української економіки оптимальним є розгорнене таргетування інфляції, коли обмеження показника зростання рівня цін використовується в щільному зв’язку з регулюванням валютного курсу та відсоткових ставок.