Шупер Віра Олександрівна. Клініко-патогенетичні особливості та ефективність комплексного лікування хворих на тиреотоксичне серце

brief description

Шупер Віра Олександрівна. Клініко-патогенетичні особливості та ефективність комплексного лікування хворих на тиреотоксичне серце: дисертація канд. мед. наук: 14.01.11 / Кримський держ. медичний ун-т ім. С.І.Георгієвського. - Сімф., 2003

Шупер В.О.Клініко-патогенетичні особливості та ефективність комплексного лікування хворих на тиреотоксичне серце. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, Сімферополь, 2003р.
Дисертацію присвячено вирішенню проблеми діагностики тиреотоксичного серця та його ускладнень (вторинної артеріальної гіпертензії (АГ)), необхідності застосування сучасних методів інструментальної діагностики (Холтерівського моніторування ЕКГ та оцінки варіабельності серцевого ритму) для динамічної оцінки стану серця та виразності вегетативної дизрегуляції його діяльності, систематизації сучасних науково-практичних матеріалів з патогенезу, клініки та ускладнень тиреотоксичного серця, створенню автоматизованої системи підтримки (АСП) лікарських рішень діагностики, моніторингу та лікування ТС, оцінки ефективності та оптимізації лікування хворих. Встановлено, що виникнення вторинної АГ залежить від збільшення тривалості хвороби, характеризується потенціюванням клінічної симптоматики та тяжкості перебігу ТС, супроводжується більш виразною та стійкою симпатикотонією на фоні зниження парасимпатичної регуляції серцевої діяльності. Проведена систематизація наукової інформації у вигляді АСП лікарських рішень на основі клініко-патогенетичної синдромної характеристики тиреотоксичного серця, створення алгоритмів діагностики та лікування з позицій системного підходу оптимізує діагностичний процес, індивідуалізує медикаментозну терапію, забезпечує послідовності спостережень та лікування на всіх етапах медичної реабілітації. Розроблено комплексні критерії вибору індивідуальних доз -адреноблокаторів хворим на ТС у складі комплексної терапії.

На підставі поглибленого всебічного аналізу у дисертації приводиться теоретичне узагальнення і обґрунтовується новий підхід до подальшого вивчення клініко-патогенетичних особливостей та оцінки ефективності комплексного лікування хворих на тиреотоксичне серце.
1. Доказано, що виникнення вторинної гіпертиреоїдної артеріальної гіпертензії у хворих на тиреотоксичне серце залежить від тривалості хвороби (більше 2,42±0,52 років), рівня тироксину у крові (більше 179,67±4,58 нг/мл), характеризується збільшенням виразності клінічних проявів захворювання (кардіалгії, порушень ритму серця, гіпердинамічного синдрому, серцевої недостатності), а також більш виразною активацією симпатичної вегетативної регуляції серцевої діяльності та пригніченням парасимпатичного впливу.
2. Виразність порушень серцевої діяльності (синусової тахікардії, миготливої аритмії, екстрасистолічної аритмії, атріовентрикулярної блокади, змін реполяризації), виявлених із використанням Холтерівського моніторування ЕКГ, дає можливість формувати критерії синдромної діагностики, ступеня тяжкості тиреотоксичного серця, його ускладнень та критерії призначення диференційованої терапії цієї категорії хворих.
3. За допомогою оцінки варіабельності серцевого ритму доведена залежність виразності вегетативної дизрегуляції серцевої діяльності у вигляді активації симпатичного та пригнічення парасимпатичного впливу від тривалості хвороби, рівня тиреоїдних гормонів у крові, наявності артеріальної гіпертензії, показників артеріального тиску.
4. Розроблені та впроваджені у клінічну практику розгорнута клініко-патогенетична синдромна характеристика тиреотоксичного серця, система моніторингу процесів діагностики й лікування хворих у графічному та цифровому вигляді дозволяють підвищити ефективність діагностики та медикаментозної терапії, справджувати послідовність стаціонарного та амбулаторного етапів медичної реабілітації цієї категорії хворих.
5. Виявлено, що важливими об'єктивними критеріями вибору індивідуальних доз -адреноблокаторів (атенолола та метопролола) та оцінки ефективності їх застосування являються показники загальної варіабельності серцевого ритму (середнє значення 5-хвилинних стандартних відхилень інтервалів R-R за добу), парасимпатичної активності (стандартне відхилення різниці послідовних інтервалів R-R) та симпатичної регуляції серцевої діяльності (амплітуда моди).