СИМВОЛІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПОЧАТКОВИХ СПОЛУЧЕНЬ ПРИГОЛОСНИХ У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ Диссертация

brief description:
Чернівецький НАЦІОНАЛЬНИЙ університет
імені Юрія Федьковича

На правах рукопису

Найдеш Ольга Василівна
УДК 811.112.2’342’37

СИМВОЛІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПОЧАТКОВИХ СПОЛУЧЕНЬ ПРИГОЛОСНИХ У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Кушнерик Володимир Іванович,
кандидат філологічних наук, доцент

Чернівці 2009

ЗМІСТ
ВСТУП.... ........................................................................................................................................ 4
РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК УЧЕННЯ ПРО ЗВУКОВУ СИСТЕМУ МОВИ
ТА ЇЇ ОДИНИЦІ................................................................................................. 12
1.1. Різні форми вияву значимого звука................................................................................... 12
1.1.1. Звуки мови дітей дитячий лепет .................................................................................. 12
1.1.2. Поняття звука у музиці та літературі............................................................................. 15
1.1.3. Ранні тлумачення звукового символізму...................................................................... 17
1.2. Формування учення про фонему ...................................................................................... 20
1.2.1. Учення Бодуена де Куртене про фонему...................................................................... 21
1.2.2. Класичні східно- і західноєвропейські лінгвістичні школи про поняття
фонеми............................................................................................................................................. 22
1.2.3. Порівняльний аналіз фонемного вчення у структурній лінгвістиці........................ 26
1.3. Формування вчення про фонестему ................................................................................. 27
1.4. Основні поняття фоносемантики та їх взаємозв’язок .................................................... 36
1.4.1. Явище звуконаслідування у звукозображальному процесі ..................................... 40
1.4.2. Звукосимволізм як складова звукозображального процесу..................................... 43
1.4.3. Синестезія як додаткова модальність до звукосимволізму....................................... 52
1.5. Методика дослідження......................................................................................................... 55
Висновки до розділу 1................................................................................................................. 59
РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТИВНІ ТА СУБ’ЄКТИВНІ СИМВОЛІЧНІ ЗНАЧЕННЯ ПОЧАТКОВИХ СПОЛУЧЕНЬ ПРИГОЛОСНИХ У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ.... 62
2.1. Об’єктивний і суб’єктивний звуковий символізм........................................................... 62
2.2. Об’єктивні і суб’єктивні фоносемантичні властивості звукосполучень..................... 64
2.2.1. Об’єктивні символічні значення звукосполучень фонестемної лексики................. 65
2.2.1.1. Розподіл фонестемної лексики за частотою вживання............................................ 81
2.2.1.2. Розподіл фонестемної лексики за морфологічними підкласами .......................... 85
2.2.1.3. Розподіл фонестемної лексики за стилістичними підкласами................................ 91
2.2.1.4. Розподіл фонестемної лексики за семантичними підкласами................................ 96
2.3. Експериментальне вивчення фоносемантичних властивостей мов.......................... 102
2.3.1. Суб’єктивні символічні значення фонестем. Експеримент...................................... 106
2.3.2. Результати проведених експериментів........................................................................ 109
2.4. Відповідність між об’єктивними і суб’єктивними властивостями досліджуваних фонестем 115
Висновки до розділу 2 .............................................................................................................. 117
РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЧАТКОВИХ ПРИГОЛОСНИХ ФОНЕСТЕМ У РІЗНОМОТИВНИХ ТВОРАХ
НІМЕЦЬКОМОВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ........................................................ 121
3.1. Аналіз фоносемантичних особливостей тексту............................................................ 121
3.2. Аналіз творів німецької художньої прози і поезії........................................................ 125
3.2.1. Мінорність творів В.Бределя та закономірність уживання в них фонестем з фонемами [l] та [r]........................................................................................................................................................ 125
3.2.2. Прозові твори мінорного мотиву різних німецьких письменників...................... 129
3.2.3. Порівняння поетичних творів різного мотивного змісту........................................ 135
3.3. Аналіз прозових і поетичних творів австрійської літератури................................... 142
3.3.1 Порівняння фонестемного складу різномотивних прозових творів..................... 147
3.3.2. Особливості функціонування фонестем в поетичних творах ................................ 161
Висновки до розділу 3.............................................................................................................. 172
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...................................................................................................... 176
ДОДАТКИ.................................................................................................................................. 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................................ 191
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................. 219
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО ТА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ 220

ВСТУП
На сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки виокремлюється її особливий напрямок фоносемантика, що виявляється на стику фонетики, семантики та лексикології [23, с. 5]. Предметом вивчення фоносемантики як розділу мовознавства є звукозображальна система мови [22, с. 4], що відображає зв’язки між звуком і значенням. Як складне, багатопланове, комплексне явище, фоносемантика розглядається з різних позицій та в різноманітних аспектах. Зокрема, фоносемантичні зв’язки досліджуються як первинні, звуконаслідувальні (див. [23; 24; 172; 226; 263; 280; 295]), вторинні, звукосимволічні (див. [39; 64; 75; 167; 202; 240; 288; 292]) чи у поєднанні природної і психологічної вмотивованості, зумовленої синестезією (див. [22; 30; 173; 190; 249; 282;]). Поряд із лексичним і граматичним значенням існує фонетичне значення, що вказує на змістовність мовної форми на фонетичному рівні [38, с. 1516].
Дослідження фоносемантики в сучасному мовознавстві посідають досить важливе місце. Однак, як свідчить аналіз джерел, більшість праць присвячена проблемі зв’язку „звукзміст” на основі фонеми чи її ознак. Нами пропонується вивчення фоносемантичних явищ на основі аналізу фонемних сполучень німецької мови за єдиною методикою, з урахуванням усіх основних параметрів, які характеризують фоносемантику.
Увагу вчених привертають різні звукозображальні процеси, однак недостатніми є дані узагальнювального характеру щодо фоносемантичних зв’язків у лексиці, співвідношення її з морфологічними, стилістичними, семантичними, частотними підкласами. Немає переконливих висновків щодо відповідності / невідповідності суб’єктивного (встановленого експериментально) та об’єктивного (виведеного шляхом дослідження словника або тексту) звукосимволізму. Недостатньо вивченими є фоносемантичні властивості початкових сполучень приголосних (фонестем) у німецькій мові. Відсутні також дослідження особливостей уживання відповідної фонестемної лексики в творах художньої літератури залежно від їх мотивного (мінорного чи мажорного) характеру: мінорності творів сприяє „негативізм”, а мажорності „позитивізм” певних фонестемних рядів.
Таким чином, актуальність нашого дослідження зумовлена необхідністю комплексного аналізу методики суб’єктивного та об’єктивного вивчення звукозображального процесу, розробки достовірних даних про символічні значення початкових сполучень приголосних у сучасній німецькій мові, отриманих за допомогою лінгво-статистичних методів і з урахуванням сучасного рівня вивчення фоносемантики; подальшого ґрунтовного дослідження фонестем і приналежності слова до одного із семантичних, стилістичних, морфологічних і частотних підкласів у німецькій мові; вивчення фонестемного складу різномотивних (мінорних, мажорних) творів німецькомовної літератури в порівняльному аспекті.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Синхронічне та діахронічне дослідження функціонально-семантичних характеристик різнорівневих одиниць германських мов” (номер державної реєстрації 0106U003618), зокрема досліджено фонестему як одиницю фонемного рівня німецької мови, її символічні властивості та функціонування у мові і мовленні (тексті). Тема дисертації затверджена вченою радою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 2 від 29 березня 1995 р.).
Метою дисертаційної праці є виявлення символічних властивостей початкових сполучень приголосних звуків німецької мови шляхом аналізу текстів художньої літератури і сучасних тлумачних словників німецької мови, а також проведенням експериментальних (психолінгвістичних) досліджень.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
1) проаналізувати ступінь вивченості фоносемантичних явищ у мовознавчій літературі;
2) експериментально довести символічні значення початкових приголосних сполучень (фонестем) німецької мови;
3) дослідити фонемні сполучення при символізації різних шкал і полюсів шкал та визначити символічні властивості досліджуваних початкових сполучень приголосних із певними поняттями („полюсами шкал”);
4) установити набір семантичних компонентів, які можуть позначати окремі фонемні комплекси;
5) здійснити розподіл фонестемної лексики (слів з досліджуваними початковими сполученнями приголосних) за частотними, морфологічними, стилістичними, семантичними підкласами;
6) виявити і порівняти об’єктивні та суб’єктивні символічні значення початкових сполучень приголосних у сучасній німецькій мові;
7) проаналізувати функціонування початкових приголосних фонестем у різномотивних (мінорних, мажорних) творах (поетичних, прозових) німецькомовної літератури та встановити певні закономірності вживання фонестемної лексики.
Об’єктом дисертаційного дослідження є 29 початкових сполучень приголосних сучасної німецької мови (bl-, br-, dr-, fl-, fr-,gl-, gn-, gr-, kl-, kn-, kr-, kv-, pfl-, pfr-, pl-, pr-, òl-, òm-, òn-, òr-, òv-, sk-, òp-, òpl-, òpr-, òt-, òtr-, tr-, tsv-).
Предметом дослідження є фоносемантичні (символічні) властивості німецьких початкових звукосполучень.
Методи дослідження зумовлені метою, завданнями та аналізованим матеріалом.
Описовий метод використано для інвентаризації та систематизації фонемних сполучень і повного опису цих мовних одиниць. Метод компонентного аналізу допомагає виявити зв'язок між символікою початкових сполучень приголосних та сигніфікативним значенням слова. У роботі застосовано основні статистичні прийоми та методи (кореляційний аналіз, критерій c-квадрат, коефіцієнт взаємної спряженості) для отримання об’єктивних даних щодо символічних властивостей початкових сполучень приголосних. Психолінгвістичний метод дає змогу дослідити мовні асоціації, символічну значимість початкових звукосполучень.
Матеріал дослідження. Джерелом фактичного матеріалу слугували три сучасні тлумачні словники німецької мови (Deutsches Universalwörterbuch, 2003; Stilwörterbuch der deutschen Sprache, 1988; Deutsches Wörterbuch, 1980) та чотири частотні словники (Häufigkeitswörterbuch der deutschen Sprache, 1897; Deutsche Sprachstatistik, 1964; Rückläufiges Wörterbuch der Gegenwartssprache, 1965; Häufigkeitswörterbuch gesprochener Sprache, 1981).
Матеріалом аналізу фоносемантичних властивостей початкових сполучень приголосних слугували також 34 твори німецьких та австрійських прозаїків і поетів різномотивного характеру (В.Бределя, Л.Фейхтвангера, Г.Манна, Л.Ренна, Г.Гейне, Х.Моргенштерна, І.Бахманн, Р.Музіла, Г.фон Гофманнсталя, А.Шнітцлера, Е.Єлінек, Г.Тракла, О.Рота, В.Рудніггера) із загальним обсягом 831800 слововживань. При цьому проаналізовано 100286 прикладів лексем. Експериментальний матеріал ґрунтується на 18750 відповідях-реакціях інформантів, носіїв німецької мови. Такий обсяг фактичного й експериментального матеріалів забезпечує достовірність отриманих результатів.
Наукова новизна дисертації полягає у вдосконаленні методики отримання та обробки даних щодо функціонування об’єктивного та суб’єктивного звукового символізму. У роботі вперше здійснено аналіз лексичної звукозображувальності (фонетичної мотивованості лексем з початковими сполученнями приголосних) в німецькій мові на основі суцільної (а не часткової) вибірки із тлумачних словників німецької мови, внаслідок чого отримані вагомі результати стосовно об’єктивних символічних значень початкових приголосних сполук німецької мови; проведено комплексний розподіл фонестемної лексики за семантичними, стилістичними, морфологічними та частотними підкласами; досліджено функціонування початкових приголосних фонестем у мінорних та мажорних прозових і поетичних творах німецької та австрійської літератури; отримано нові статистичні дані щодо кількісної та якісної оцінки досліджуваних фонемних сполучень за шкалою оцінки (неприємнийприємний) у різномотивних творах, а також щодо суб’єктивних символічних значень досліджуваних звукосполучень німецької мови; з’ясовано символічні властивості досліджуваних фонемних сполучень за шкалами сили, активності, оцінки та здійснено комплексний порівняльний аналіз отриманих теоретичних та експериментальних результатів.
На захист виносяться такі положення:
1. Звукозображальність предметних, ознакових і вербальних слів (іменників, прикметників, дієслів) з досліджуваними фонестемами має свої специфічні особливості. Ступінь звукозображальності дієслів і прикметників вищий, ніж ступінь фонетичної вмотивованості іменників у німецькій мові.
2. Фоносемантичні властивості початкових сполучень приголосних перебувають у прямій залежності від приналежності слова до того чи іншого семантичного класу; відповідно окремий фонетичний комплекс знаходиться у співвідношенні з певним семантичним компонентом. Слова, що позначають „рух”, „розмір, форму, якість”, „звук”, „якості людини, риси характеру”, „чуттєве сприйняття, емоції”, „мовленнєву діяльність”, „світло”, „колір”, мають найбільшу фонетичну вмотивованість.
3. Ступінь звукозображальності слів із досліджуваними початковими фонестемами залежить від функціонально-стилістичного статусу слова. Найвищим показником уживаності для фонестемної лексики характеризується розмовний стиль.
4. Співвідношення між фонетичною вмотивованістю слова з досліджуваними фонестемами і частотою його вживання має досить складний характер. Найбільший показник уживання мають низько- і високочастотні фонестемні слова.
5. При об’єктивному і суб’єктивному вивченні предмета дослідження виявлено, що усі досліджувані фонестеми сучасної німецької мови мають статистично значущий фоносемантичний зв’язок за шкалами сили, активності, оцінки.
6. Фонестеми з фонемою [r] характеризуються зв’язком з поняттями „сильний”, „швидкий”, „неприємний”; з фонемою [l] „слабкий”, „повільний”, „приємний”; з початковою фонемою [ò] „неприємний”.
7. Експериментально встановлено, що найбільшим символічним потенціалом володіють фонестеми fl-, gl- („слабкий”) та fr-, òr- („сильний”) за шкалою сили; br-, òv-, pfl-, òl-, pl- („повільний”) та gr-, fr-, kn- („швидкий”) за шкалою активності; gr-, kr- („неприємний”) та gl-, fl-, bl-, pfl- („приємний”) за шкалою оцінки.
8. У мінорних творах переважають лексеми з початковими фонестемами, що містять фонеми [r], [ò] з негативною конотацією; в мажорних фонестеми з фонемою [l] з позитивним відтінком значення.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що досліджені в ній питання дають чіткіше уявлення щодо функціонування фоносемантичних явищ у німецькій мові та взаємозв’язку і взаємодії таких важливих рівнів, як семантика і фонетика. Разом з тим, одержані результати поглиблюють знання про мову як особливу знакову систему, де все взаємопов’язано, і вносять окремі корективи в усталені твердження про довільність мовного знака, сприяють вирішенню таких важливих теоретичних питань, як сутність, походження і функціонування мови.
Практична цінність дослідження визначається безпосереднім зв’язком матеріалів роботи з практикою викладання німецької мови у школі та ВНЗ. Практичний матеріал та висновкові положення можуть бути використані в теоретичних і практичних курсах фонетики, фоностилістики, лексикології, перекладу, в курсах загального мовознавства. Результати роботи можна використати в етимологічних дослідженнях мови, для написанні курсових, дипломних та магістерських праць студентів.
Особистий внесок дисертанта полягає в проведенні комплексного фоносемантичного аналізу початкових сполучень приголосних німецької мови, визначенні семантики кожної фонестеми, розробці власного підходу до визначення предмета дослідження, який полягає у встановленні мінорно-мажорних фонестемних рядів у поетичних і прозових текстах німецькомовної літератури.
У 2-х працях, що їх підготовлено в співавторстві з науковим керівником, дисертантові належить як загальна постановка, так і конкретна розробка проблем, опрацювання фактичного матеріалу на основі методик компонентного, структурного, статистичного аналізу, обґрунтування висновків.
Апробація роботи. Дисертація обговорена на засіданні кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (20.03.09 р., протокол № 3). Основні теоретичні положення та результати дослідження пройшли апробацію на шістнадцяти міжнародних наукових конференціях: „Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 1993), „Мови європейського культурного ареалу: проблеми розвитку і взаємодії” (Київ, 1995), „English Language/ Teaching in Ukraine” (L’viv, 1995), „Наука і освіта 2002” (Дніпропетровськ, 2002), „Мова і культура” (Київ, 2005), „Функціоналізм як основа лінгвістичних досліджень” (Ялта, 2005), „Сучасні проблеми лінгвістики та навчання іноземних мов у контексті Болонського процесу” (Хмельницький, 2005), „Динаміка наукових досліджень 2005” (Дніпропетровськ, 2005), „Наука: теорія і практика” (Дніпропетровськ, 2005), „Научный потенциал мира 2005” (Дніпропетровськ, 2005), „Образование и наука без границ 2005” (Дніпропетровськ, 2005), „Дні науки 2006” (Дніпропетровськ, 2006), „Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2007), „Актуальні проблеми германської філології в Україні та Болонський процес” (Чернівці, 2007), „Науковий простір Європи 2008” (Дніпропетровськ, 2008), „Efektivni Nastroje Modernich VED 2008” (Дніпропетровськ, 2008); на двох всеукраїнських конференціях: „Актуальні проблеми філології та перекладознавства” (Хмельницький, 2005), „Мови у відкритому суспільстві”, (Чернігів, 2005); на одній міжвузівській конференції: „Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2004); на фахових колоквіумах докторантів інституту германістики Клагенфуртського університету (Австрія, 1997-1998); на семінарах кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Публікації. Результати й основні положення дослідження, викладені в дисертації, відображено в одинадцяти (з них 9 одноосібних, 2 у співавторстві) статтях (9 із них затверджені ВАК України як фахові видання) та у дев'ятнадцяти (13 одноосібних) тезах доповідей на міжнародних, всеукраїнських і міжвузівській конференціях.
Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного, загальних висновків, списку використаних джерел, лексикографічних та ілюстративних джерел, додатків.
У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, новизна; зазначається зв'язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, в якій виконано роботу; описується матеріал та методи дослідження; формулюється мета дисертації, основні завдання й об’єкт дослідження; визначається особистий внесок здобувача; окреслюється теоретичне значення, практична цінність отриманих результатів та форми їх апробації; формулюються положення, що виносяться на захист; вказуються публікації, які відображають основні положення дисертації.
Перший розділ присвячений розглядові теоретичних питань, пов’язаних з вивченням фоносемантики: різні вияви значимого звука, вчення про фонему, фонестему, звукозображальну систему мови; поняття звуконаслідування, звукового символізму та синестезії, суб’єктивний та об’єктивний звукосимволізм та представлення основних методів дослідження.
У другому розділі розглядаються об’єктивні і суб’єктивні фоносемантичні властивості початкових сполучень приголосних у німецькій мові; здійснюється розподіл фонестемної лексики за частотними, морфологічними, стилістичними і семантичними підкласами; подаються результати серії психолінгвістичних експериментів з їх статистичною обробкою та аналізом; характеризуються символічні значення досліджуваних фонемних сполучень; встановлюється відповідність між об’єктивним і суб’єктивним дослідженнями.
У третьому розділі проаналізовано функціонування початкових приголосних фонестем у різномотивних творах німецькомовної літератури, встановлюються закономірності вживання у їх структурі відповідної лексики з початковими досліджуваними фонемними сполученнями, констатується кількісна і якісна перевага фонестем з фонемами [r], [ò] в мінорних за мотивом творах та з фонемою [l], навпаки, в мажорних.
У загальних висновках подані результати проведеного дослідження, підводяться підсумки аналізу та накреслено можливі перспективи подальших досліджень.

Повний обсяг дисертації складає 222 сторінки, із них 179 сторінок тексту, 32 сторінки списку використаних джерел (333 позиції), списку лексикографічних джерел (11 позицій), списку ілюстративних джерел (32 позиції), 11 сторінок додатків. Дисертація містить 45 таблиць і 2 рисунки, що включені до тексту дисертації, та ще 8 зведених таблиць подаються у вигляді додатків до дисертації.

bibliography:
Загальні висновки
Системність мови зумовлена об’єктивними чинниками її існування і передбачає необхідність структурного аналізу мовних явищ та її одиниць.
Фоносемантика як розділ мовознавства досліджує звукозображальну систему мови, що відображає зв’язки між звуком і значенням і розглядає три типи фонетичних одиниць: фонеми, фонетичні ознаки та сполучення фонем. Вивчення проблеми фоносемантики, фонетичної умотивованості та значимості звука є важливим як у практичному, так і в загальнотеоретичному плані, оскільки розглядає низку актуальних питань щодо умотивованості одиниць мови, їх функціонування у мові і мовленні (тексті).
Предметом нашого дослідження послужили символічні властивості німецьких початкових сполучень приголосних звуків (фонестем).
Під фонестемою ми розуміємо проміжну між фонемою і морфемою одиницю системи вираження звукової мови, яка за своєю формою є повторюваним дво- і трифонемним сполученням, а за своїм змістом наближається до семи, тобто асоціюється з певним значенням при відсутності морфологізації іншої частини словоформи.
Проблема символічних і функціональних властивостей початкових звукосполучень посідає важливе місце у сучасній фоносемантиці. Ці властивості можуть бути вивчені за допомогою психолінгвістичних і статистичних методів на матеріалі словникового складу і текстів. Нами запропоновано дослідження об’єктивних і суб’єктивних фоносемантичних властивостей початкових сполучень приголосних, що входять до складу фонестемної лексики.
Об’єктивну вмотивованість фонестемної лексики в анлауті досліджено за методикою компонентного аналізу словникових дефініцій і встановлено частоту вживання фонестемної лексики за трьома шкалами (сили, активності, оцінки). Суб’єктивна фонетична вмотивованість початкових фонестем вивчається нами за методикою, яка передбачає оцінювання одного звучання за кількома змістами шляхом проведення психолінгвістичних експериментів з метою встановлення існування символічно-асоціативного зв’язку фонестемазміст та одержання статистично-значущих підтверджень. При цьому досліджується функціонування фонестем у мінорно-мажорних текстах.
Досліджені за допомогою компонентної методики об’єктивні символічні значення початкових фонестем (29 одиниць) ілюструють певний статистично значущий фонетично-семантичний зв’язок. Встановлено, що найвищий потенціал за шкалою сили мають фонестеми òv- („слабкий”), pr- („сильний”), за шкалою активності фонемні сполучення tr- („повільний”), gr- („швидкий”), за шкалою оцінки фонестеми tr- („неприємний”), kl- („приємний”).
Початкові приголосні фонестеми, що містять фонему [l] (типу bl-, fl-, рl-, kl- ...), за шкалами оцінки, сили, активності виявляють статистично значущі семантичні ознаки „приємний”, „слабкий”, „повільний”, а фонестеми з фонемою [r] (типу dr-, рr-, gr-, òtr-) підтверджують суттєву перевагу семантичних елементів „неприємний”, „сильний”, „швидкий”. Фонестеми з початковою фонемою [ò] (типу òl-, òm-, òn-, òr-, òv-, òpr-, òt- ...) ілюструють суттєву ознаку „неприємний” за шкалою оцінки.
Внаслідок розподілу фонестемної лексики за частотними, морфологічними, стилістичними, семантичними підкласами підтверджено у німецькій мові наступне: найбільш символічно активними є дієслова, лише потім прикметники, а іменники виявилися найменш символічно активними; найчастотнішими у вживанні фонестемної лексики є низько- і високочастотні слова; найвищий потенціал щодо стильової характеристики має розмовна фонестемна лексика; семантичні підкласи нараховують 329 суттєвих ознак, що зафіксовані у фонестемних словах і означають „рух”, „розмір, форму, якість”, „звук”, „якості людини, риси характеру”, „чуттєве сприйняття, емоції”.
Досліджені за допомогою психолінгвістичного аналізу звукокомплекси мають символічні властивості. Експериментально встановлено, що найвищий семантичний потенціал „слабкого” за шкалою сили мають фонестеми fl-, gl- ( найнижчий òn-); найвищий ступінь символічної значимості „сильний” мають фонестеми òr-, fr-; символічне значення „повільний” за шкалою активності найбільш характерне для фонестем br-, òv-, pfl- ..., а „швидкий” gr-, fr-, kn- ...; найвищий символічний потенціал „неприємний” мають фонестеми gr-, kr-, а „приємний” fl- за шкалою оцінки.
За результатами аналізу об’єктивної та суб’єктивної звукозображальності досліджуваних фонестем виявлені тризначні символічні функції для фонестем br-, òl-, òv- („слабкий, повільний, неприємний”), òtr- („сильний, швидкий, неприємний”), pfl- („сильний, повільний, приємний”); двозначні для фонестем bl-, pl-, fl- („слабкий, приємний”), gr-, dr-, kn- („швидкий, неприємний”), pr-, òr-, òt- („сильний, неприємний”), òpr- („сильний, швидкий”), та одне спільне значення мають фонестеми gl- („приємний”), fr-, sk- („швидкий”), kr-, òp-, tsv- („неприємний”), tr- („сильний”), òn- („слабкий”).
Між результатами суб’єктивної і об’єктивної звукозображальності існує кореляція. Однак ми твердимо про принципову неможливість їх повного збігу, тому що на дію суб’єктивної звукозображальності в мові мають певний вплив специфічні фонетичні, морфологічні і семантичні чинники.
За результатами компонентного, експериментального і кореляційного аналізів встановлено, що найвищий позитивний кореляційний зв'язок показують фонестеми ∫r-, ∫m-, kv-, sk-, gr-, pr-, ∫l-, dr-, kr-, fl-, br-, kn-, kl- та найвищу негативну кореляцію мають фонестеми bl-, kl-, fr-, gr-, dr-. Спільні лексико-семантичні зв’язки демонструють фонестеми bl-, br-, dr-, fl-, fr-, gr-, kl-, kr-, pr-, ∫l-, що свідчить про їхню звукозображальність.
Отже, існує кореляція між початковими фонестемами в німецькій мові, у більшості випадків фонемні сполучення корелюють за другим компонентом;
Сильні і середні, позитивні і негативні фонетичні зв’язки корелюють чергуванням у досліджуваних фонестемах відповідно фонем [r] і [l], які свідчать про „зворотний” і часто „протилежний” зв'язок щодо їхніх значень, зокрема за шкалою оцінки.
Порівняльний аналіз мінорних і мажорних текстів дозволяє стверджувати, що кожен із видів текстів характеризується підвищеним уживанням окремих сполучень приголосних. Аналізуючи фонестемну лексику з негативним і позитивним відтінками у значеннях спостерігаємо значну перевагу одних в „мінорі”, інших в „мажорі”. Варто зазначити, що підвищена частота вживання фонестем може бути зумовлена не тільки явищем звукового символізму, але й частотою вживання певних слів.
У творах мінорного мотиву переважають початкові фонестеми з фонемою [r], а в творах мажорного характеру перевага надається кількісній більшості фонестем з фонемою [l]. Досліджувані фонестеми з провідною початковою фонемою [ò] перевищують свою кількість у мінорних творах порівняно з мажорними.
Домінування „[r], [ò] у мінорі, [l] у мажорі” підтверджується не обов’язково для кожного бінома зокрема, а встановлюється на загальному рівні з урахуванням усього фонестемного складу досліджуваної лексики з різномотивних текстів.
Фонестеми з фонемами [r], [ò] є здебільшого носіями значення з негативним відтінком за шкалою оцінки і сприяють формуванню мінорності того чи іншого прозового або поетичного твору, а фонестеми з фонемою [l] з домінуючою позитивною конотацією додають мажорності сприйняття твору.
Той факт, що слова з початковими кореневими приголосними фонестемами, які містять фонеми [r], [ò], мають негативну ознакову функцію, підтверджено при дослідженні об’єктивної та суб’єктивної звукозображальності фонестемної лексики, а також за аналізом творів мінорного мотиву, що також сприяють їхній мінорності. Фонестеми з фонемою [l], навпаки, за своїм символічним значенням є здебільшого позитивними, що встановлено нами при дослідженні та за аналізом словникових дефініцій та експериментально; вони функціонують у творах мажорного мотиву, зумовлюючи, відповідно, їх мажорність.

У перспективі доцільним видається дослідження символічних властивостей фонестем у синхронії та діахронії; комплексне вивчення їх звукосимволічних властивостей в інших мовах (споріднених і неспоріднених); фонетико-семантичне дослідження початкових сполучень приголосних не лише в художній прозі і поезії, а й у публіцистиці чи в феміністичній літературі; дослідження символічних властивостей фонестем у різних текстах, різних літературних періодів (наприклад, поезії ХХ ст.), на матеріалі творів одного автора (наприклад, поезія П. Целана як мінорної лірики) з урахуванням авторського стилю.

Список використаних джерел
1. Аветян Э.Г. Мера знаковости языка / Э.Г. Аветян // Проблемы мотивированности языкового знака. Калининград: Изд-во Калинин. ун-та, 1976. С. 1218.
2. Алефиренко Н. Спорные проблемы семантики: монография / Н. Алефиренко. М.: Гнозис, 2005. 326, [1] с.
3. Апресян Ю.Д. Современные методы изучения значений и некоторые проблемы структурной лингвистики / Ю.Д. Апресян // Проблемы структурной лингвистики. М.: Изд-во АН СССР, 1963. С.102150.
4. Апроксимативні методи вивчення лексичного складу: [навч. посіб.] / В.В. Левицький, О.Д. Огуй, С.В. Кійко, Ю.Є. Кійко. Чернівці: Рута,2000. 136 с.
5. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Арутюнова Н.Д. М.: Языки русской культуры, 1998. 896 с.
6. Бабенко Н.С. Жанровая типологизация текстов как лингвистическая проблема / Н.С. Бабенко // Филология и культура. Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Р. Деравина, 1999. ч. 3. С. 5053.
7. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка; [пер. с фр. В.Д. Мазо] / Ш. Балли. М.: Наука, 2001. 416 с. (Лингвистическое наследие ХХ века).
8. Бартминский Е. Языковой образ мира: очерки по этнолингвистике /Е. Бартминский; пер. с польского. М.: „Индрик”, 2005. 528 с.
9. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики / Бацевич Ф.С. К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. 344 с.
10. Белянин В.П. Основы психолингвистической диагностики: модели мира в литературе / В.П. Белянин. М.: Тривола, 2000. 246 с.
11. Бенвенист Э. Общая лингвистика; [пер. с фр. / вступ. ст. Ю.С. Степанова] / Э. Бенвенист. 3-е изд. М.: УРСС, 2009. 448 с.
12. Блумфилд Л. Язык / Л. Блумфилд; пер с англ. Е.С. Кубряковой, В.П. Мурат; коммент. Е.С. Кубряковой; под ред. М.М. Гухман. [2-е изд., стер.]. М.: Эдиториал УРСС, 2002. 608 с.
13. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. Т. 2 [пер. / отв. ред. С.Г. Бархударов] / И.А. Бодуэн де Куртенэ. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 391 с.
14. Бондар О.І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія: [навч. посіб.] / О.І. Бондар, Ю.О. Карпенко, Микитин-Друженець. К.: ВЦ „Академія”, 2006. 368 с.
15. Бондарко Л.В. Фонология речевой деятельности / Л.В. Бондарко. СПб.: Изд-во Петербург. ун-та, 2000. 162 с.
16. Бондарко Л.В. Основы общей фонетики / Л.В. Бондарко, Л.А. Вербицкая, М.В. Гордина. СПб.: Изд-во Петербург. ун-та, 2000. 156 с.
17. Брандес М.П. Стилистика немецкого языка: [уч. для ин-тов и факул. ин. яз.] / М.П. Брандес. М.: Высшая школа, 1983. 271 с.
18. Быстрова Л.В. К вопросу о принципах и методах выделения лексико-семантических групп слов / Быстрова Л.В., Капатрук Н.Д., Левицкий В.В. // Филологические науки. 1980. № 6. С. 7578.
19. Васько Р. Давньогерманський консонантизм: парадигматика і синтагматика: монографія / Роман Васько. К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. 304, [1] с.
20. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова / В.В. Виноградов // Вопросы языкознания. 1953. № 5. С. 329.
21. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки / Е.М. Вольф. изд. 3-е, стер. М.: КомКнига, 2006. 261 с. (Лингвистические наследия ХХ века).
22. Воронин С.В. Основы фоносемантики: монография / С.В. Воронин. [2-е изд. стер.]. Л.: Изд-во Ленанд, 2006. 246, [2] с.
23. Воронин С.В. Фоносемантические идеи в зарубежном языкознании: очерки и извлечения / С.В. Воронин. Л.: Изд-во Ленинг. ун-та, 1990. 200 с.
24. Газов-Гинзберг А.М. Был ли язык изобразителен в своих истоках? (Свидетельство прасемитского запаса корней). М.: Наука, 1965. 182, [1] с.
25. Газов-Гинзберг А.М. Метод классификации как экспериментальный подход к семантике изобразительного знака / А.М. Газов-Гинзберг, В.Ф. Петренко, А.А. Нистров // Вестник Московського ун-та / гл. ред. Ю.В. Рождественский. № 2. М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1978. С. 2537.
26. Гвоздев А.Н. Вопросы изучения детской речи / Гвоздев А.Н. М.: Детство-Пресс, 2007. 471, [1] с.
27. Гвоздев А.Н. Избранные работы по орфографии и фонетике / А.Н. Гвоздев. 2-е изд., исп. и доп. М.: ЛКН, 2007. 288 с.
28. Гиро П. Проблемы и методы статистической лингвистики / Поль Гиро; [сост. Б.И. Косовский, под. ред. А.Е. Супруна] // Общее языкознание. Минск, 1976. С. 4463.
29. Горелов И.Н. О возможной примарной мотивированности языкового знака / И.Н. Горелов // Материалы семинара по проблеме мотивированности языкового знака. Л., 1969. С.1725.
30. Горелов И.Н. Основы психолингвистики / И.Н. Горелов, К.Ф. Седов. М.: Лабиринт, 1998. 252 с.
31. Гумбольдт В. фон. О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества / Вильгельм фон Гумбольдт; [пер. с нем. яз. Г.В. Рамишвили] // Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. С. 9094.
32. Гурджиева Е.А. Звуковой символизм и факторы, влияющие на него / Е.А Гурджиева // Сборник научных трудов Московского ИИЯ. 1973. № 72. С. 242255.
33. Гурджиева Е.А. Элементарный звуковой символизм (статистическое исследование): автореф. дис. на соиск. уч. степ. канд. филол. наук: 10.02.04. „Германские языки” / Е.А. Гурджиева. М.: Моск. госуд. университет, 1973. 31 с.
34. Драгінда О.В. Звучання і смисл у поезії та перекладі / О.В. Драгінда // Іноземна філологія. 2003. Вип. 34-36. С. 8991.
35. Жерновей А.Н. Начальные сочетания фонем в немецком языке / Жерновей А.Н., Левицкий В.В. // Психолингвистические исследования значения слова и понимания текста: сб. науч. трудов / отв. ред. А.А. Залевская. Калинин, 1988. С. 124132.
36. Журавлёв А.П. Символическое значение языкового знака / Журавлёв А.П. // Речевое воздействие. Проблемы прикладной психолингвистики / отв. ред. А.А.Леонтьев. М.: Наука, 1972. С. 8196.
37. Журавлёв А.П. Символическое значение и усвоение слов неродного языка / Журавлёв А.П. // Предварительные материалы экспериментальных исследований по психолингвистике. М.: Изд-во АН СССР. Ин-т языкознания, 1973. С. 7991.
38. Журавлёв А.П. Фонетическое значение / А.П. Журавлёв. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1974. 160 с.
39. Журавлёв А.П. Звук и смысл / А.П. Журавлёв. 2-е изд., испр. и доп. М.: Просвещение, 1991. 160 с.
40. Журавлёв А.П. Признаковое семантическое пространство русских гласных / А.П. Журавлёв, Ю.М. Орлов // Развитие фонетики современного русского языка. Фонологические подсистемы. М.: Наука, 1971. С. 209228.
41. Журинский А.Н. Звуковой символизм в языке: некоторые подходы и принципы описания (в применении к идеофонам в языке эве) / А.Н. Журинский // Проблемы африканского языкознания. М.: Наука, 1971. С. 95124.
42. Загнітко А.П. Сучасні лінгвістичні теорії / Загнітко А.П. [2-е вид., випр. і доп.]. Донецьк: Юго-Восток, Лтд, 2007. 219 с.
43. Задорожний Б. Проблеми загального та германського мовознавства: Збірка праць / Богдан Задорожний. Львів: Львівський національний ун-т ім. Івана Франка, 2000. 250 с.
44. Залевская А.А. Некоторые проблемы теории понимания текста / А.А. Залевская // Вопросы языказнания. 2002. Вып. 3. С. 6273.
45. Залевская А.А. Слово. Текст: Избранные труды: научное издание / А.А. Залевская. М.: Гнозис, 2005. 543 с.
46. Звегинцев В.А. Язык и лингвистическая теория / Звегинцев В.А. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 248 с.
47. Зильберт Б.А. Мотивированность языковых знаков: опыт типологии / Б.А.Зильберт // Проблемы мотивированности языкового знака / отв. ред. А.П. Журавлев. Калининград: Изд-во Калинин. гос. ун-та, 1976. С. 2732.
48. Зиндер Л.Р. Общая фонетика и избранные статьи: [уч. пособ. для студ. высш. уч. завед / сост. Бондарко Л.В.] / Л.Р. Зиндер. 2-е изд., исп. и доп. СПб.: Филологический факультет СПбГУ; М.: Издательский центр „Академия”, 2007. 576 с.
49. Караулов Ю.И. Структура лексико-семантического поля / Караулов Ю.И. // Филологические науки. 1972. №1. С.5762.
50. Караулов Ю.Н. Общая и русская идеография / Ю.Н. Караулов. М.: Наука, 1976. 355, [1] с.
51. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: [підручник] / Ю.О. Карпенко. К.: ВЦ „Академія”, 2006. 336 с.
52. Кійко Ю.Є. Зв'язок між фонетичним та лексичним значенням ЛСГ дієслів пересування сучасної німецької мови / Юрій Кійко // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В.В. Вип. 27: Германська філологія. Чернівці: Рута, 1998. С. 1826.
53. Кобозева И.М. Лингвистическая семантика: [учебное пособие] / Кобозева И.М. М.: Эдитариал УРСС, 2000. 352 с.
54. Козловський В.В. Модель лінгвокультурної реальності / В.В. Козловський // Зб. наук. праць Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2006. С. 154-159.
55. Комарницкая Л.А. Субъективный и объективный звуковой символизм в английском языке: автореф. дис. на соиск. уч. степ. канд. филол. наук: 10.02.04 „Германские языки” / Л.А. Комарницкая. Одеса: Одес. госуд. ун-т, 1985. 17 с.
56. Кондрашов Н.А. История лингвистических учений / Н.А. Кондрашов. 2-е изд. М.: Едиториал УРСС, КомКнига, 2006. 224 с.
57. Корнилов О.А. Языковые картины мира как производные национальных менталитетов: монография / О.А. Корнилов. [2-е изд., испр. и доп.]. М.: ЧеРо, 2003. 347, [1] с.
58. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: підручник [для студ. філол. спец. вищих навч. закл.] / М.П. Кочерган. [2-е вид.]. К.: „Академія”, 2006. 367 с.
59. Кубрякова Е.С. Возвращаясь к определению знака / Е.С. Кубрякова // Вопросы языкознания. 1993. № 4. С. 1827.
60. Кубрякова Е.С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира / Е.С.Кубрякова. М.: Языки славянской культуры, 2004. 560 с. (Российская академия наук, институт языкознания).
61. Кушнерик В.І. Про дослідження психологічних та лінгвістичних основ фонетичного символізму у мовознавстві / Кушнерик В.І. // Науковий вісник Чернівецького ун-ту: зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В.В. Вип. 27: Германська філологія. Чернівці: ЧДУ, 1998. С. 1418.
62. Кушнерик В. Функціонування звукосимволічних універсалій у германських та слов'янських мовах / Володимир Кушнерик // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В.В. Вип. 85: Германська філологія. Чернівці: Рута, 2000. С. 1217.
63. Кушнерик В. Функціонування фонестем у сучасній німецькій мові / Володимир Кушнерик // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В.В. Вип. 188-189: Германська філологія. Чернівці: Рута, 2003. С. 4146.
64. Кушнерик В. Фоносемантизм у германських і слов'янських мовах: монографія / Володимир Кушнерик. Чернівці: Рута, 2004. 416 с.
65. Кушнерик В. Лексико-семантичні групи та фоносемантичні явища / Кушнерик В.І., Найдеш О.В. // Семантика мови і тексту: матеріали міжнародної наукової конференції, 29 січ. 1 лют. 1993 / відп. ред. Баран Я.А. Івано-Франківськ, 1993. С. 163164.
66. Кушнерик В.І. Фоносемантика та лексико-семантичні групи / Кушнерик В.І., Найдеш О.В. // Мови європейського культурного ареалу: проблеми розвитку і взаємодії: матеріали першої міжнар. наук. конф. пам'яті проф. Ю.О. Жлуктенка / відп. ред. Чередниченко О.І. К.: Вид-во Київського університету, 1995. С. 6263.
67. Кушнерик В. Об’єктивна фонетична вмотивованість початкових фонестем німецької мови / Володимир Кушнерик, Ольга Найдеш // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету ім. Володимира Винниченка / відп. ред. Лучик В.В. Вип. 26: Філологічні науки (Мовознавство). Кіровоград: КДПУ, 2000. С. 119129.
68. Кушнерик В.І. До проблеми фоносемантичної значеннєвості фонестем у сучасній німецькій мові / Кушнерик В.І., Найдеш О.В. // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції [„Наука і освіта 2002”], (Дніпропетровськ, 57 березня 2002 р.) / гол. ред. Шепель Ю.О. Т. 3: Філологія. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. С. 2021.
69. Кушнерик В. До проблеми понять „мажорності” та „мінорності” у мові та літературі / Володимир Кушнерик, Ольга Найдеш // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету ім. Володимира Винниченка / відп. ред. Лучик В.В. Вип. 48: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: КДПУ, 2003. С. 108114.
70. Левицкий В.В. Семантика и фонетика. Пособие, подготовленное на материале экспериментальных исследований / В.В. Левицкий. Черновцы: Изд-во Чернов. гос. ун-та, 1973. 102 с.
71. Левицкий В.В. Звуковой символизм в лингвистике и психолингвистике / В.В. Левицкий // Филологические науки, 1975. № 4. С. 5461.
72. Левицкий В.В. Объективный и субъективный звуковой символизм в финно-угорских языках / В.В. Левицкий. Ужгород: Изд-во Ужгор. ун-та, 1977. С. 42. (Исследование финно-угорских языков и литератур).
73. Левицкий В.В. Начальные сочетания фонем в английском языке / В.В. Левицкий // Сочетаемость языковых единиц в германских и романских языках. К.: Вища школа, 1983. С. 818.
74. Левицкий В.В. Звуковой символизм: закономерности функционирования и источники порождения / В.В. Левицкий. М.: Наука, 1989. С. 69. (Проблемы фоносемантики).
75. Левицкий В.В. Звуковой символизм. Основные итоги / В.В. Левицкий. Черновцы, 1998. 130 с.
76. Левицкий В.В. Основы сравнительной фонетики германских языков / В.В. Левицкий. Черновцы: Рута, 2003. 125 с.
77. Левицкий В.В. Квантитативные методы в лингвистике: учебное издание / В.В. Левицкий. Вінниця: Нова книга, 2007. 264 с.
78. Левицкий В.В. Семантические и фонетические связи в лексике индоевропейского праязыка. Опыт квантитативного анализа этимологического словаря: монография / В.В. Левицкий. Черновцы: Рута, 2008. 232 с.
79. Левицький В.В. Символічні значення українських голосних і приголосних / В.В. Левицький // Мовознавство. 1973. Вип. 2. С. 3649.
80. Левицький В.В. Семантичні і стилістичні функції початкових сполучень фонем у німецькій мові / В.В. Левицький // Іноземна філологія / Респ. міжвід. наук. збірник. Львів, 1986. Вип. 81. С. 75-80.
81. Левицький В.В. Основи мовознавства: навчальний посібник / В.В. Левицький, М.Л. Іваницька, Р.В. Іваницький. Чернівці: Рута, 2000. 144 с.
82. Левковская К.А. Теория слова, принципы её построения и аспекты изучения лексического материала / К.А. Левковская. 2-е изд., стер. М.: КомКнига, 2005. 296 с.
83. Леонтьев А.А. Психолингвистика / А.А. Леонтьев. М.: Наука, 1967. 118 с.
84. Леонтьев А.А. Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания / А.А. Леонтьев. 3-е изд., стер. М.: Едиториал УРСС, 2005. 312 с.
85. Леонтьев А.А. Формы существования значения / А.А. Леонтьев // Психолингвистические проблемы семантики / под ред. Леонтьева А.А. М.: Наука, 1983. С. 520.
86. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики: учебник / А.А. Леонтьев. 2-е изд., стер. М.: Смысл, Лань, 2003. 288 с.
87. Ломоносов М.В. Краткое руководство к красноречию. ПСС в 10 т. / Ломоносов М.В. М., Л.: АН СССР, 1952. Т.7. Труды по филологии. С. 89378.
88. Лурия А.Р. Основные проблемы нейролингвистики / А.Р. Лурия. 2-е изд. М.: Изд-во ЛКИ, 2007. 256 с. (Из наследий мировой психологии).
89. Львова Н. Вимірювання фонетичного значення тексту / Надія Львова // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В.В. Вип. 234: Германська філологія. Чернівці: Рута, 2005. С. 3846.
90. Львова Н. Виявлення фонетико-семантичних зв’язків початкових приголосних сполучень англійської мови за допомогою компонентного аналізу / Надія Львова // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В.В. Вип. 231: Германська філологія. Чернівці: Рута, 2005. С. 137155.
91. Львова Н.Л. Звукосимволічні властивості початкових приголосних звукосполучень у сучасній англійській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук.: спец. 10.02.04 „Германські мови” / Львова Надія Леонідівна. Донецьк: Донецький національний університет, 2005. 22, [1] с.
92. Маковский М.М. Язык-Миф-Культура. Символы жизни и жизнь символов / Маковский М.М. // Вопросы языкознания. 1997. №1. С. 7395.
93. Мельников Г.П. Орфонимия и мотивированность знака / Г.П. Мельников // Проблемы мотивированности языкового знака. Калининград: Изд-во Калинин. ун-та, 1976. С. 39.
94. Михалёв А.Б. О семантическом пространстве комплекса br в современном французском языке / А.Б. Михалёв // Психолингвистические проблемы фонетики и лексики. Калинин, 1989. С. 3037.
95. Михалёв А.Б. Теория фоносемантического поля / А.Б. Михалёв. Краснодар, 1995. 213 с.
96. Найдеш О.В. До проблеми фонетичного значення в сучасному мовознавстві / Найдеш О.В. // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В.В. Вип. 2: Германська філологія. Чернівці: ЧДУ, 1996. С. 3233.
97. Найдеш О.В. До проблеми фоносемантизму у сучасній німецькомовній літературі / Найдеш О.В. // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В.В. Вип. 27: Германська філологія. Чернівці: ЧДУ, 1998. С. 2632.
98. Найдеш О.В. Явище фоносемантизму в німецькомовній поезії / Найдеш О.В. // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В.В. Вип. 41: Германська філологія. Чернівці: ЧДУ, 1998. С. 14-25.
99. Найдеш О.В. Суб’єктивні тенденції у вивченні символіки початкових фонемних сполучень німецької мови / Найдеш О.В. // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В.В. Вип. 71: Германська філологія. Чернівці: ЧДУ, 2000. С. 131138.
100. Найдеш О.В. Явище фоносемантики в німецькій поезії / Найдеш О.В. // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: матеріали ІІ Міжвузівської конференції молодих учених, 1213 лютого 2004 року / відп. ред. Каліущенко В.Д. Донецьк, ДонНУ, 2004. С. 229230.
101. Найдеш О.В. До проблеми зв’язку між формою та змістом / Найдеш О.В. // Нова філологія: зб. наук. праць / гол. ред. Манакін В.М. Вип. 2 (22). Запоріжжя: ЗНУ, 2005. С 8191.
102. Найдеш О.В. Звукосимволічна значеннєвість мовного знака / Найдеш О.В. // Матеріали ІІ Міжнародної наук.-практ. конф. [„Научный потенциал мира 2005”], (Дніпропетровськ, 19 30 вересня 2005 р.: тези допов.) / відп. ред. Біла К.О. Т. 18: Філологія. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.