СИНТАКСИЧНІ МІНІ-СТРУКТУРИ В СИСТЕМІ ВИРАЖАЛЬНО-ЗОБРАЖАЛЬНИХ ЗАСОБІВ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

brief description

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОПЄЙЦЕВА ЛЮДМИЛА ПЕТРІВНА

УДК 811.161.2’367.3’42:821.161.2.08

СИНТАКСИЧНІ МІНІ-СТРУКТУРИ В СИСТЕМІ ВИРАЖАЛЬНО-ЗОБРАЖАЛЬНИХ ЗАСОБІВ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Науковий керівник:
Чабаненко Віктор Антонович
доктор філологічних наук,
професор

ЗАПОРІЖЖЯ 2008

ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................... 4
РОЗДІЛ1
СИНТАКСИЧНІ МІНІ-СТРУКТУРИ ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ............................................................................................................................ 9
РОЗДІЛ2
МОДЕЛІ ТА ГРАМАТИЧНА ПРИРОДА МІНІМАЛЬНИХ СИНТАКСИЧНИХСТРУКТУР....................................................................... 23
2.1.Сутність методу моделювання синтаксичних міні-структур ............ 23
2.2.Формально-граматичні, семантичні конституентні моделі мінімальних синтаксичних структур..................................................................................... 28
РОЗДІЛ 3
СИНТАКСИЧНІ МІНІ-СТРУКТУРИ ЯК ЕКСПРЕСИВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОТИВНОЇ ТА ВОЛЮНТАТИВНОЇ ФУНКЦІЙ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. 54
3.1. Емотивна та волюнтативна функції української мови у стилістичній системі 54
3.2. Виражально-зображальні можливості синтаксичних побудов сучасної української літературної мови.......................................................................... 61
3.3. Лінгвостилістика емоційно-експресивних мінімальних іменних структур 66
3.3.1. Реалізація експресії номінативних мінімальних структур у художніх і публіцистичних текстах..................................................................................... 68
3.3.2. Стилістичні функції генітивних речень мінімальної структури ... 79
3.3.3. Використання експресивних вокативних мінімальних структур у тексті 85
3.4. Дієслівні структури як засіб емотивності та волюнтативності......... 96
3.4.1. Мінімальні означено-особові конструкції як засіб вираження експресії 100
3.4.2. Художньо-виражальні особливості неозначено-особових речень 112
3.4.3. Безособові мінімальні структури у системі виражальних засобів української літературної мови.............................................................................................. 114
3.4.4.Емотивно-волюнтативні функції інфінітивних речень мінімальної структури ............................................................................................................................ 121
3.5.Прислівникові міні-конструкції у системі експресивних синтаксичних засобів............................................................................................................................ 128
3.6. Експресивно-стилістичні функції квазі-речень.................................. 132
3.6.1. Емотивно-волюнтативний потенціал вигукових речень ............... 133
3.6.2. Емоційно-експресивні якості слів-речень....................................... 143
3.6.3. Стилістичне використання фразеологізованих міні-структур....... 149
3.7. Експресія, породжувана стилістичними прийомами і фігурами у формі міні-структур............................................................................................................. 153
3.7.1. Актуалізація парцельованих мінімальних структур ..................... 154
3.7.2. Характер функціональних проявів сегментованих мінімальних структур 158
3.7.3. Еліптичні конструкції як засіб експресивної номінації дійсності.. 159
3.7.4. Обірвані речення як засіб створення інтонаційного малюнку контексту 165
ВИСНОВКИ...................................................................................................... 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................... 175

ВСТУП
Виражально-зображувальні можливості сучасної української літературної мови є предметом дослідження багатьох учених і розглядаються на різних рівнях. На особливу увагу заслуговують роботи, у яких вивчається мовноестетичне відображення екстралінгвального світу засобами різноманітних структур тексту.
Необхідний складник таких досліджень аналіз синтаксичних структур, оскільки стильовою ознакою текстів (художнього, публіцистичного, розмовного) є активне вживання конструкцій, які характеризуються розмаїттям типів, інтонаційним багатством.
У лінгвістичних розвідках останніх десятиліть як вітчизняними, так і зарубіжними мовознавцями зроблено спроби з’ясувати поняття мінімальних структурних схем речень (І.Р.Вихованець, А.П.Загнітко, К.Г.Городенська, І.І.Слинько, Н.Ю.Шведова), їхніх компонентів (А.П.Загнітко, В.А.Бєлошапкова) та моделей (Г.О.Золотова, Н.Л.Іваницька, А.М.Мухін).
Сучасна лінгвістика позначена новим осмисленням мінімальних синтаксичних одиниць, які вивчаються не тільки як номени явищ об’єктивної дійсності, а й як репрезентанти емоційно-оцінної, функціонально-семантичної інформації.
Останнім часом емотивна та волюнтативна функції української мови інтенсивно досліджуються у працях вітчизняних і зарубіжних дослідників [253; 58; 90], у яких предметом вивчення є вираження емотивної експресії фонетичними, лексичними, морфологічними засобами. Значний фонд названих лінгвальних емотивних засобів залишається недостатньо вивченим у тих сферах мовленнєвої діяльності, що передбачають мовотворчість (художня література, публіцистика, фольклор).
Оскільки сучасна лінгвістика орієнтується на інтегральне вивчення експресивного значення синтаксичних одиниць, цілком закономірно, що саме мінімальні конструкції, які виражають емотивність та волюнтативність, потребують теоретичного осмислення. Комплексного дослідження про семантичну сутність міні-структур, їхню граматичну природу та функціонування у вітчизняному мовознавстві досі немає.
Актуальність дослідження зумовлена кількома чинниками: посиленням інтересу науковців до синтаксичної структури простого речення та її інтерпретації на рівні сучасного розвитку лінгвістичної науки; відсутністю загальноприйнятої класифікації однокомпонентних та двокомпонентних мінімальних моделей, необхідністю перегляду природи синтаксичних мінімальних конструкцій і визначення їхнього місця в системі виражальних засобів сучасної української літературної мови .
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана в руслі головного напрямку наукової роботи кафедри загального і слов’янського мовознавства Запорізького національного університету Слов’янські мови в їх історичному розвиткові”. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Запорізького державного університету (протокол № 5 від 21 січня 2005р.) і схвалена на засіданні наукової координаційної ради Українська мова” НАН України (протокол № 31 від 14 квітня 2006 р.).
Об’єктом вивчення є система виражально-зображальних засобів сучасної української літературної мови.
Предмет дослідження синтаксичні мінімальні структури як маніфестанти експресивності текстів різних функціональних стилів (художнього, публіцистичного, розмовного).
Метою дисертаційної роботи є визначення природи синтаксичних мінімальних структур та їхнього місця в системі виражально-зображальних засобів.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:
проаналізувати основні підходи до вивчення мінімальних синтаксичних структур у сучасному мовознавстві (ХХ початок ХХІ ст.);
визначити диференційні ознаки мінімальних синтаксичних конструкцій;
виявити структурні моделі формально-синтаксичних мінімальних речень;
простежити особливості конституентного моделювання семантико-синтаксичних міні-конструкцій;
дослідити особливості контекстуальної реалізації емотивних мінімальних синтаксичних структур різної стильової приналежності;
з’ясувати стилістичну роль експресивно-волюнтативних синтаксичних міні-структур в українській мові.
Фактичний матеріал, покладений в основу дослідження, одержано в результаті суцільної вибірки мінімальних синтаксичних структур із різножанрових художніх, публіцистичних творів українських авторів, усного та писемного мовлення.
Методологічну основу дисертації становлять лінгвістичні теорії вітчизняних і зарубіжних учених, в яких окреслено основні підходи до вивчення мінімальних синтаксичних структур, зокрема праці І.Р.Вихованця, А.П.Загнітка, П.С.Дудика, В.А.Бєлошапкової, Г.О.Золотової, Н.Ю.Шведової та ін.
Методи і прийоми дослідження. При загальному системному підході застосовуються описовий, порівняльний, індуктивно-дедуктивний методи, метод функціонального і трансформаційного контекстологічного аналізу граматичних елементів, метод моделювання, метод семантико-стилістичних спостережень.
Наукова новизна роботи визначається тим, що вперше в українській лінгвістиці проведено комплексне дослідження, у якому на нових засадах розглянуто синтаксичні міні-структури, виявлено їхні ядерні та облігаторні компоненти, з’ясовано граматичну природу мінімальних моделей. Проаналізовано синтаксичні засоби вираження емоційної та волюнтативної експресивності, визначено роль мінімальних конструкцій у системі лінгвостилістичного моделювання світу, виявлено своєрідність вираження іменних, дієслівних, прислівникових конструкцій, квазі-структур у текстах різних стилів.
Теоретичне значення дослідження зумовлюється істотністю його результатів для розуміння синтаксичних міні-структур сучасної української літературної мови, вивчення особливостей моделювання синтаксичних одиниць. Дослідження дає змогу уточнити існуючі принципи структурування типів речень. Результати узагальнення матеріалу сприятимуть формуванню поглибленого розуміння системності мови, зокрема на семантичному та граматичному рівнях.
Практична цінність одержаних результатів. Основні положення й висновки дослідження можуть бути використані для створення цілісної функціонально-комунікативної граматики, написання навчальних посібників і підручників із синтаксису, при викладанні спецкурсів і спецсемінарів із лінгвостилістичного аналізу тексту у вищих навчальних закладах, а також у практиці вивчення синтаксису української мови у середній загальноосвітній школі, ліцеях, гімназіях.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднено на Всеукраїнській науковій ювілейній конференції Тарас Шевченко: загальнолюдські та національні виміри творчості” (Київ, 2004), І Міжнародній Інтернет-конференції Нові виміри сучасного світу” (Мелітополь, 2005), ІІМіжнародній науково-практичній конференції Сучасні наукові дослідження 2006” (Дніпропетровськ, 2006), І Міжнародній науково-практичній конференції Мова і мовний потенціал особистості в поліетнічному середовищі” (Мелітополь, 2007). Окремі розділи й дисертація в цілому обговорювалися на засіданнях кафедри загального і слов’янського мовознавства Запорізького національного університету та кафедри української мови Мелітопольського державного педагогічного університету.
Основні положення дисертації відображено у 8 публікаціях, із них 4 у фахових виданнях, визначених ВАК України як провідні з філологічних наук.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (277 найменувань). Загальний обсяг дисертації 197 сторінок, основний текст 174 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

Аналіз текстів художнього, публіцистичного, розмовного стилів, а також мови фольклорних жанрів свідчить, що синтаксичні міні-структури пройшли апробацію на лінгвостилістичну придатність і виявляють неабиякі виражально-зображувальні можливості.
Митці слова й мовці використовують стилістичний потенціал українського синтаксису, повною мірою реалізують синхрогностичні і прогностичні моделі творення мовноестетичних формул, активно вживають вироблені моделі речень, модифікуючи їх у мінімальні структури.
Синтаксичні міні-структури у сучасній мовознавчій науці набули нового осмислення. Термін на їх позначення має різні дефініції у працях Н.Ю.Шведової, Г.О.Золотової, І.Р.Вихованця, А.П.Загнітка, Н.О.Кадомцевої. На думку більшості науковців, при вивченні цих структур найважливішою є проблема з’ясування їхньої сутності та компонентності. При віднесенні певної синтаксичної конструкції до розряду мінімальних необхідно враховувати формально-синтаксичні, семантико-синтаксичні, комунікативні, мовні й мовленнєві чинники.
За формально-синтаксичними особливостями означувані структури вирізняються синтаксичними зв’язками і виокремленими на їх основі компонентами формального типу. У семантико-синтаксичного плані міні-структура створюється синтаксичними відношеннями та сформованими на їх основі компонентами значеннєвої природи. Міні-структури, виражаючи модально-часове значення, тобто предикативність, разом із тим виконують комунікативну функцію. У царині мови мінімальні конструкції є типовим, абстрагованим від мовленнєвої репрезентації зразком, моделлю, за якими в мовленні утворюються конкретні речення. У сфері мовлення міні-структури залежать від контексту, мовленнєвої ситуації.
Оскільки основними ознаками мінімальних структур є структурні параметри відповідної будови; граматична достатність і смислова завершеність, є підстави визначити їх як мінімально достатнє сполучення взаємозумовлених синтаксичних конституентів, які утворюють комунікативну одиницю з певним типовим значенням.
Мінімальні синтаксичні структури являють собою моделі, які здатні наповнюватися різним лексичним матеріалом. Певна синтаксична модель неоднаково відтворюється у кожному окремому випадку. Структуровані моделі аналізованих речень поділяються на одно - та двокомпонентні, але при цьому є виключно одноядерними або без’ядерними, тобто характеризуються лише одним предикативним центром іменним чи дієслівним або кваліфікуються як еквіваленти речень. Слова та словоформи у міні-структурах набувають статусу конституентів, які мають функціональне навантаження. Структурний мінімум речення становлять конституенти, облігаторні з погляду комунікації.
Найбільш продуктивними є такі різновиди мінімальних конструкцій: іменні, дієслівні, прислівникові; квазі-речення, зокрема вигукові, фразеологізовані та слова-речення. Усі вони є експресивними засобами і при вмілому використанні засвідчують мовну майстерність письменника (мовця), накладають відбиток на його індивідуальний стиль.
Міні-конструкції відзначаються широкими можливостями трансформування в синонімічні та антонімічні варіативні структури і мають великий потенціал у вираженні емотивного та волюнтативного змісту.
Експресивність українських волюнтативів породжена і змістом, і формою. Результативність вольового впливу значною мірою зумовлена словесним лаконізмом, поняттєвою чіткістю, семантичною прозорістю, структурно-граматичною простотою. Ступінь її залежить від сили вольового імпульсу і творчого таланту митця (мовця).
Волюнтативна функція мови синтезує в єдиний комплекс усі виражальні засоби: парадигми дієслів; вигукові, номінативні, генітивні, вокативні, еліптичні конструкції, слова-речення, фразеологізовані міні-речення; стилістичні фігури. Основними, стрижневими елементами цього комплексу є імператив і спонукальна інтонація.
Сучасна українська мова характеризується особливими естетично мотивованими виражально-зображальними засобами, за допомогою яких формується неповторний для кожного талановитого письменника, мовця „архітектурний ансамбль”.
Експресивний заряд створюється за допомогою мінімальних конструкцій різної модальності стверджувальними, заперечними, питальними, спонукальними, окличними реченнями, які виражають широкий діапазон емоцій, почувань, оцінок.
Міцну опору емотивна та волюнтативна експресія знаходить у мінімальних іменних структурах, а особливо в тих, які мають яскраво виражену оцінність номінативних, генітивних, вокативних.
Мінімальні іменні конструкціїі передають велику напругу думки й почуттів, вольове й емоційне ставлення до предмета думки. Вони дають широкий простір для індивідуальної експресивної мовотворчості. Однокомпонентні, двокомпонентні номінативні речення виконують характерологічну, текстотвірну, символічну функції. Генітивні міні-структури найчастіше вживаються для харакеристики людини та її діяльності, змалювання предметів, явищ, подій, часу, простору, дії, окреслення ступеня якості. Вокативні міні-структури переважно є метафоричними, метонімічними, перифрастичними, іронічними, риторичними, фольклорними. Номінативні, генітивні, вокативні структури переважають в описах явищ природи, зовнішнього вигляду людей, передають внутрішньо-психологічний стан людини.
Емотивно-волюнтативна експресія в сучасній українській мові забезпечується колоритними мінімальними дієслівними конструкціями: означено-особовими, неозначено-особовими, безособовими, інфінітивними. Означувані мінімальні структури є семантично сконденсованими, місткими й виразними. Їм властива поетична образність, картинна плинність. Підсилюючи ліризм тексту, виконуючи сюжетотвірну роль, вони є засобами більш глибокого відтворення духовного світу людини. Мінімальні дієслівні конструції експресивно, емоційно виражають супроводжуване вольовим зусиллям значення наказу, вимоги, прохання, благання, заклику, поради, заборони, застереження.
Засобами вираження емотивної, волюнтативної експресії є прислівникові мінімальні структури. Ці моделі, взаємодіючи в системі тексту, формують багатоплановий образ, який впливає на свідомість людини, її розум, почуття. Прислівникові мінімальні структури із семантикою зорового, слухового, а також внутрішнього сприймання, створюють у тексті характерні описи „опис зовнішнього середовища” й „опис внутрішнього стану персонажа, оповідача”.
Використання письменниками, мовцями різноманітних емоційно-експресивних засобів, характерних для живого (спонтанного) українського синтаксису, грунтується на розумінні впливу психічного стану людини на структуру словесного вираження її думок. До таких засобів належать вигукові, фразеологізовані міні-речення, слова-речення.
Семантика вигукових структур у писемному мовленні розкривається на широкому контекстуальному тлі, в усному ж мовленні її можна визначити за інтонацією. Вигукові конструкції виражають емфатичні та інші підвищено-почуттєві стани суб’єкта, служать для безпосереднього емоційного виявлення переживань, відчуттів, афектів, вольових імпульсів.
Емотивній, волюнтативній, експресивно-стилістичній функції сучасної української мови підпорядковуються мінімальні фразеологізовані та напівфразеологізовані структури. Надзвичайно виразними є конструкції на означення фізичних дій і явищ та їх характеристики, зовнішнього виявлення психологічного стану, для змалювання сенсорної діяльності, зорових і слухових сприймань. Завдяки таким мінімальним конструкціям структурно урізноманітнюється вислів, змінюється мовленнєвий ритм і відтінки мовленнєвої образності. Ці речення створюють численні емоційно-оцінні конотації, мають конкретно-чуттєвий тон, позначені враженням безпосередності спілкування, сповнені поетичним колоритом.
Слова-речення це короткі формули, що використовуються учасниками комунікативної ситуації для вираження почуттів, характеризуються сталістю форми й синтаксичною функцією нечленованого речення. Такі мінімальні структури відображають типові ситуації, вказують на соціальний контекст і роль у ньому мовця, завжди зумовлені антиномією „мовець слухач.” Послуговуючись саме цими емоційно-експресивними засобами, мовець враховує емоційний досвід, психологічну налаштованість адресата, а також імовірність чужого співпереживання.
У результаті актуалізації експресивних засобів синтаксису мовлення набуває емоційності, тобто здатності виражати психічний стан мовця, проте мінімальні конструкції мають неоднакові можливості для створення мовної емоційної експресії. Найбільш виразними є парцельовані, сегментовані конструкції, усічені структури, еліптичні конструкції, стилістичні фігури повтору, градації.
Парцельовані конструкції виконують у тексті змістопідсилювальну й ритмомелодійну функцію, є засобом створення блокової інформативної презентації. Парцелят набуває комунікативної самостійності і тим привертає до себе увагу читача, ніби випадаючи” з рівного ритму.
Позначені відповідним інтонуванням, вжиті з метою змістового підсилення, сегментовані мінімальні структури набувають рельєфності, сили і виразності. Ад’єктивні, субстантивні конструкції деталізують та підкреслюють важливі зовнішні риси людини, особливості вдачі, психологічного стану, зберігаючи оригінальну тональність і неповторну лінгвостилістичну вишуканість.
Фігура умовчання, яка реалізується через незакінчені речення, має виразне експресивно-стилістичне забарвлення. Таким мінімальним конструкціям у мовленні, особливо художньому, властиві комунікативно-когнітивні, експресивно-стилістичні функції, що пов’язуються з образним відтворенням дійсності, змалюванням характерів героїв літературних творів, а також із вираженням конотативних значень.
Еліптичні конструкції з високою акцентною, інтонаційною та смисловою концентрацією реалізують авторську суб’єктивну модальність, спрямовуючи читацьку реакцію. Вони набувають суттєвого мовностилістичного значення, посилюють концептуальне авторське самовираження.
Фігури повтору, градації у складі міні-структур виражають численні факти чуттєвого стану людини, її волевиявлення. Вони поглиблюють художню семантику, зміцнюють виражально-зображальну силу вислову.
Дослідження доводить, що мінімальні синтаксичні структури служать засобом виразності художнього, публіцистичного та усного мовлення; забезпечують широкі можливості для виявлення суб’єктивно-оцінної семантики й індивідуального стилю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адмони В.Г.Типология предложения / Владимир Григорьевич Адмони // Исследования по общей теории грамматики. М.: Наука, 1968. С. 233 234.
2. Адмони В.Г.Типология предложения и логико-грамматические типы / Владимир Григорьевич Адмони // Вопросы языкознания. 1973. № 2. С.46 57.
3. Акимова Г.Н.Новое в синтаксисе современного русского языка / Галина Николаевна Акимова. М.: Высшая школа, 1990. 166 с.
4. Андерш И.Ф.Конструкции с предложным актантом / Иосиф Федорович Андерш. Л.: Наука, 1988. 117 с.
5. Андерш Й.Ф.Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зіставленні з українською / Йосип Федорович Андерш. К.: Наукова думка, 1987. 191 с.
6. Арват Н.М.До питання про семантичну типологію речення / Нінель Миколаївна Арват // Мовознавство. 1979. № 2. С. 24 31.
7. Арват Н.Н.Семантическая структура простого предложения в современном русском языке / Нинель Николаевна Арват. К.: Вища школа, 1984. 159 с.
8. Арполенко Г.П.Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові / Г.ПАрполенко, В.П.Забєліна. К: Наукова думка, 1982. 132 с.
9. Атаян Э.Р.Понятие элементарной синтаксической структуры / Эдуард Рафаэлович Атаян. Ереван: МИТК, 1964. 238 с.
10. Атаян Э.Р.Предмет и основные понятия структурального синтаксиса / Эдуард Рафаэлович Атаян. Ереван: МИТК, 1968. 279 с.
11. Ахманова О.С.Словарь лингвистических терминов / О.С.Ахманова. М.:Советская энциклопедия, 1969. 608 с.
12. Бабайцева В.В.Односоставные предложения в современном русском языке / Вера Васильевна Бабайцева. М.: Просвещение, 1968. 247 с.
13. Бабайцева В.В.Русский язык. Синтаксис и пунктуация / Вера Васильевна Бабайцева. М.: Просвещение, 1979. 269 c.
14. Бабенко Л.Г.Лингвистический анализ художественного текста: учебник [для студ. вузов] / Людмила Григорьевна Бабенко. Екатеринбург: Уральский ун-т, 2000. 534с.
15. Бабенко Л.Г.Филологический анализ текста. Основы теории, принципы и аспекты анализа / Людмила Григорьевна Бабенко. М.: Академический проэкт, 2004. 464 с.
16. Бабич Б.В.Інтерпретаційна модель формально-синтаксичних структур української мови: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.: 10.02.01 „Українська мова” / Б.В.Бабич. К., 2000. 15с.
17. Бабич Н.Д.Практична стилістика і культура української мови: навчальний посібник [для студ. філол. спец. вузів] / Надія Дмитрівна Бабич. Львів: Світ, 2003. 432 с.
18. Бабич Н.Д.Сила мовленого слова / Надія Дмитрівна Бабич. Чернівці: Червона рута, 1996. 176 с.
19. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Шарль Балли. М.: Иностранная литература, 1955. 416 с.
20. Балли Ш.Французская стилистика / Шарль Балли. М.:Иностранная литература, 1961. 394 с.
21. Бацій І.С.Краса і сила слова: Бесіди про мову художнього твору / Іван Семенович Бацій. К.: Рад. школа, 1983. 96 c.
22. Бевзенко С.П.Сучасна українська мова. Синтаксис: навчальний посібник / С.П.Бевзенко, Л.П.Литвин, Г.В.Семеренко. К.:Вища школа, 2005. 270с.
23. Белошапкова В.А.Минимальные структурные схемы русского предложения / Вера Арсентьевна Белошапкова. Русский язык за рубежом. 1978. № 5. С. 55 60.
24. Белошапкова В.А.Современный русский язык: учебник [для филол. спец. институтов] / Вера Арсентьевна Белошапкова. М.: Высшая школа, 1989. 800 с.
25. Береговская Э.М.Экспрессивный синтаксис: учебное пособие [к спец. курсу] / Эда Моисеевна Береговская. Смоленск: СГПИ им.К.Маркса, 1984. 92 c.
26. Белоусов Н.Г.Синтаксические конструкции наречного типа в современном русском литературном языке: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец.: 10.02.02 „Русский язык” / Н.Г.Белоусов. Воронеж, 1972. 23 с.
27. Білодід І.К.Курс історії української літературної мови: Випуск ХІ. Мова творів М.Коцюбинського / Іван Костянтинович Білодід. К.:Рад. школа, 1956. 87 с.
28. Билодид И.К.Синтаксис и стилистика / АН СССР. Институт русского языка / отв. ред. Г.А. Золотова / Иван Константинович Билодид. М.: Наука, 1976. 320 с.
29. Биятенко Л.А. Номинативные предложения в современном литературном языке: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец.: 10.02.01 „Украинский язык” / Л.А.Биятенко. К., 1958. 19 с.
30. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения / Владимир Владимирович Богданов. Л.: ЛГУ им.А.А.Жданова, 1977. 204с.
31. Болюх О.В.Семантико-синтаксична структура безособового речення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.: 10.02.01 „Українська мова” / О.В.Болюх. К., 1992. 16 с.
32. Булаховский Л.А.Современное языкознание: сб. научных трудов / Леонид Арсентьевич Булаховский. К.: Наукова думка, 1987. 287 с.
33. Булаховський Л.А.Вибрані праці: [в 5 т.]. / Л.А.Булаховський. ­ К.:Наукова думка, 1975. Т. 1. 436 с.
34. Булаховський Л.А.Нариси з загального мовознавства / Леонід Арсенович Булаховський. К.: Рад. школа, 1955. 248 с.
35. Булаховський Л.А.Основні синтаксичні поняття в застосуванні до простого речення / Леонід Арсенович Булаховський. К.: Рад. школа, 1958. 24 с.
36. Булаховський Л.А.Питання синтаксису простого речення в українській мові / Леонід Арсенович Булаховський // Дослідження з синтаксису української мови. К.: Рад. школа, 1958. С. 47 53.
37. Буслаев Ф.И.Историческая грамматика русского языка. Синтаксис / Федор Иванович Буслаев. М.: Учпедгиз, 1959. 196 с.
38. Валгина Н.С.Синтаксис современного русского языка: учебник [для вузов спец.: Журналистика”] / Нина Сергеевна Валгина. М.: Высшая школа, 1991. 431 c.
39. Валимова Г.В.Функциональные типы предложений в современном русском языке / Галина Владимировна Валимова. Ростов-на-Дону: РГУ, 1987. 331 с.
40. Васильев Л.М.Современная лингвистическая семантика: учебное пособие [для вузов] / Леонид Михайлович Васильев. М.: Высшая школа, 1990. 176 с.
41. Ващенко В.С.Мова Тараса Шевченка / Володимир Сергійович Ващенко. Харків: ХДУ, 1963. 252 с.
42. Ващенко В.С.Стилістика речення в українській мові / Володимир Сергійович Ващенко. Дніпропетровськ: Дн ДУ, 1968. 158 с.
43. Ващенко В.С.Стилістичні явища в українській мові / Володимир Сергійович Ващенко. Харків: ХДУ, 1958. 228 c.
44. Виноградов В.В.Некоторые вопросы изучения синтаксиса простого предложения / Виктор Владимирович Виноградов // Вопросы языкознания. 1954. № 1. С.3 29.
45. Виноградов В.В.О теории художественной речи / Виктор Владимирович Виноградов. М.: Высшая школа, 1971. 240 с.
46. Виноградов В.В.Проблемы русской стилистики / [Авт. предисл. и коммент. В.Г.Костомаров, Ю.А.Бельчиков] / Виктор Владимирович Виноградов. М.: Высшая школа, 1981. 320 c.
47. Виноградов В.В.Русский язык (Введение в грамматическое учение о слове) / Виктор Владимирович Виноградов. М.: Высшая школа, 1972. 614с.
48. Виноградов В.В.Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика / Виктор Владимирович Виноградов. М.: АН СССР, 1963. 256c.
49. Виноградов В.В.Исследования по поэтике и стилистике / Виктор Владимирович Виноградов. Л.: Наука, 1972. 268 с.
50. Винокур Т.Г.Закономерности стилистического использования языковых единиц / Татьяна Григорьевна Винокур. М.: Наука, 1980. 27с.
51. Вихованець І.Р.Граматика української мови. Синтаксис: підручник / Іван Романович Вихованець. К.: Либідь, 1993. 368 с.
52. Вихованець І.Р.Нариси з функціонального синтаксису української мови / Іван Романович Вихованець. К.: Наукова думка, 1992. 224 с.
53. Вихованець І.Р.Семантико-синтаксична структура речення / І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, В.М.Русанівський. К.: Наукова думка, 1983. 219 с.
54. Вихованець І.Р.Частини мови в семантико-граматичному аспекті / Іван Романович Вихованець. К.: Наукова думка, 1988. 256 с.
55. Всеволодова М.В.Способы выражения пространственных отношений в современном русском языке / М.В.Всеволодова, Е.Ю.Владимирский. М.:Рус. язык, 1982. 261 с.
56. Гак В.Г.К проблеме синтаксической семантики: (Семантическая интерпретация глубинных” и поверхносных” структур) / Владимир Григорьевич Гак // Инвариантные синтаксические значения и структура предложения. М.: Наука, 1969. С. 77 85.
57. Галкина-Федорук Е.М.Исследования по современному русскому языку / Евдокия Михайловна Галкина-Федорук. М.: Высшая школа, 1970. 169 с.
58. Галкина-Федорук Е.М.Об экспрессивности и эмоциональности в языке / Евдокия Михайловна Галкина-Федорук // сб. статей по языкознанию. М.:МГУ, 1958. С. 103 124.
59. Галкина-Федорук Е.М.Современный русский язык: Синтаксис / Е.М.Галкина-Федорук, К.В.Горшкова, Н.МШанский. М.: Учпедгиз, 1958. 345 с.
60. Гальперин И.Р.Проблемы лингвостилистики / Илья Романович Гальперин // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1980. С. 5 34.
61. Гальперин И.Р.Текст как объект лингвистического исследования / Илья Романович Гальперин. М.: Высшая школа, 1981. 139 с.
62. Ганич Д.І.Словник лінгвістичних термінів / Д.І.Ганич, І.С.Олійник. К.: Вища школа, 1985. 360 c.
63. Гвоздев А.Н.Очерки по стилистике русского языка / Александр Николаевич Гвоздев. М.: Просвещение, 1965. 408 c.
64. Гвоздев А.Н.Современный русский язык / Александр Николаевич Гвоздев. М.: Просвещение, 1973. 350 с.
65. Гладкий М.К.Мова сучасного українського письменства / Микола Костянтинович Гладкий. Харків: Держ. видавництво України, 1936. 167 с.
66. Горбунов А.П.О сущности экспрессии и формах ее реализации / Александр Павлович Горбунов // Вопросы стилистики. М.: МГУ, 1966. С.224 234.
67. Городенська К.Г.Деривація синтаксичних одиниць / Катерина Григорівна Городенська. К.: Наукова думка, 1991. 192 с.
68. Городецька В.А.Структура односкладного речення української мови: автореф. дис. на здобуття канд. філол. наук: спец.: 10.02.01 „Українська мова” / Валентина Анатоліївна Городецька. К., 1997. 17 с.
69. Горяний В.Д.Синтаксис односкладних речень / Володимир Дмитрович Горяний. К.: Рад. школа, 1984. 128 с.
70. Грамматика современного русского литературного языка / отв. ред. Н.Ю.Шведова. М.: Наука, 1970. 767 с.
71. Григорьев В.П.Поэтика слова / Виктор Петрович Григорьев. М.:Наука, 1979. 344 с.
72. Гуйванюк Н.В.Українська мова. Схеми, таблиці, тести: навчальний посібник / Н.В.Гуйванюк, О.В.Кардащук., О.В.Кульбабська. Львів: Світ, 2005. 304 с.
73. Гуйванюк Н.В.Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць / Ніна Василівна Гуйванюк. Чернівці: Червона рута, 1999. 336 с.
74. Давыдов И.И.Опыт общесравнительной грамматики русского языка / Иван Иванович Давыдов. М.: АНСП, 1954. 478 с.
75. Добрунова О.В.Влияние эмоций на синтаксический строй разговорной речи (на материале немецкого языка): автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец.: 10.02.02 „Русский язык” / О.ВДобрунова М., 1990. 25 с.
76. Дорошенко С.І.Вступ до мовознавства / С.І.Дорошенко, П.С.Дудик. К.: Вища школа, 1974. 295 с.
77. Дроздовський В.П.Лінгвостилістичний аналіз прозового твору / Володимир Петрович Дроздовський. Одеса: ОДУ, 1975. 48 с.
78. Дудик П.С.Із синтаксису простого речення: навчальний посібник / Петро Степанович Дудик. Вінниця: ВДУ, 1999. 317 с.
79. Дудик П.С.Неповні речення в сучасній українській літературній мові / Петро Степанович Дудик // Дослідження з синтаксису української мови. К.:АН УРСР, 1958. С.222 229.
80. Дудик П.С.Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення / Петро Степанович Дудик. К.: Наукова думка, 1973. 288 c.
81. Дудик П.С.Стилістика української мови: навчальний посібник / Петро Степанович Дудик. К.: Академія, 2005. 368 с.
82. Дудик П.С.Явища номінації, сегментації і контамінації в структурі речення / Петро Степанович Дудик. К.: Наукова думка, 1975. 158 с.
83. Єрмоленко С.Я.Нариси з української словесності: Стилістика та культура мови / Світлана Яківна Єрмоленко. К.: Довіра, 1999. 432 с.
84. Єрмоленко С.Я.Синтаксис віршової мови (на матеріалі української радянської поезії) / Світлана Яківна Єрмоленко. К.: Наукова думка, 1969. 94 c.
85. Єрмоленко С.Я.Синтаксис і стилістична семантика / Світлана Яківна Єрмоленко. К.: Наукова думка, 1982. 212 с.
86. Єрмоленко С.Я.Стилістика сучасної української літературної мови в контексті слов’янських стилістик / Світлана Яківна Єрмоленко // Мовознавство. 1998. № 2 3. С. 25 36.
87. Ефимов А.И.Стилистика русского языка / Александр Иванович Ефимов. М.: Просвещение,1969. 262 с.
88. Ефимов А.И.Стилистика художественной речи / Александр Иванович Ефимов. М.: МГУ, 1961. 520 c.
89. Ефимов А.И.О языке художественных произведений /Александр Иванович Ефимов. М.: Учпедгиз, 1954. 188 с.
90. Жаркова Л.П.Емоційно-оцінні назви осіб у системі художньо-зображальних засобів мови / Лариса Петрівна Жаркова // Мовознавство. 1970. № 2. С. 76 80.
91. Жирмунский В.М.Теория литературы. Поэтика. Стилистика / Виктор Максимович Жирмунский. Л.: Наука, 1977. 405 с.
92. Загнітко А.П.Сучасна українська літературна мова. Синтаксис словосполучення і простого речення / Анатолій Панасович Загнітко. Донецьк: Дон НУ, 1993. 238 с.
93. Загнітко А.П.Теоретична граматика української мови: Синтаксис