СИСТЕМА ДЕРИВАЦІЙНИХ ЗАСОБІВ СУЧАСНОЇ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ (когнітивно-номінативний аспект)

brief description

Черкаський державний технологічний університет

На правах рукопису

РАКШАНОВА Ганна Федорівна

УДК 811.161.2`81’276.6:62

СИСТЕМА ДЕРИВАЦІЙНИХ ЗАСОБІВ СУЧАСНОЇ
НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
(когнітивно-номінативний аспект)

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Непийвода Наталія Федорівна,
доктор філологічних наук, професор

Київ 2004

ЗМІСТ
ВСТУП_ 2
РОЗДІЛ 1. ТЕРМІНОЛОГІЧНА ДЕРИВАЦІЯ В НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ СФЕРІ 9
1.1. Специфіка світосприймання в науково-технічному спілкуванні_________________________________________________________________9
1.2. Сутність, характер і місце дериватології в системній організації науково-технічної термінології 18
1.3. Становлення дериваційної системи української термінології 29
1.4. Висновки до розділу_ 38
РОЗДІЛ2. КОГНІТИВНО-КОМУНІКАТИВНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ ДЕРИВАЦІЙНИХ ЗАСОБІВ ТЕРМІНОЛОГІЇ 42
2.1. Структурно-когнітивний і лінгвопрагматичний аспекти термінологічної деривації 42
2.2. Словотвірні можливості української мови та їх реалізація в науково-технічній термінології 61
2.3. Творення термінів на позначення абстрактних понять_ 82
2.4. Абстрактні слова у складі природничої терміносистеми_ 89
2.5. Складні терміни на позначення процесу, дії, наслідку дії 95
2.6. Багатокомпонентні терміносполуки у технічній терміносистемі 106
2.7. Висновки до розділу_ 111
РОЗДІЛ3. РОЗМЕЖУВАННЯ НАУКОВИХ ПОНЯТЬ ЗА ДОПОМОГОЮ СИСТЕМИ ДЕРИВАЦІЙНИХ ЗАСОБІВ_ 116
3.1. Семантика науково-технічного терміна_ 116
3.2. Розмежування значень термінів та когнітивно-комунікативна зумовленість доцільного терміновживання_ 128
3.3. Видові розрізнення віддієслівних іменників у сучасній природничій терміносистемі 137
3.4. Вплив категорії виду дієслова на семантику віддієслівних термінів_ 141
3.5. Рецептивне розмежування поняттєвих відмінностей за допомогою дериваційних засобів (експериментальне дослідження) 147
3.6. Висновки до розділу_ 155
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ_ 159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ_ 168
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ_ 173

ВСТУП
Повноцінне функціонування української мови в науково-технічній сфері великою мірою залежить від пізнавально-інформаційної досконалості термінології, а отже, й від лінгвістично виваженого підходу до проблем термінодеривації. Сучасна науково-технічна термінологія продовжує розвиватися, поновлюватися, вдосконалюватися відповідно до розвитку і вдосконалення науки і техніки. У системі науково-технічної термінології відбуваються різноманітні лексико-семантичні процеси. Системні термінологічні лексико-семантичні групи підтверджують усебічне відображення широкого кола наукових та технічних понять. У процесі науково-технічної комунікації терміни виступають когнітивно-інформаційними моделями, співвідносними з поняттєво-концептуальною і предметно-тематичною сферами відповідних галузей науки, техніки і виробництва. На цих екстралінгвальних чинниках науковому знанні та його застосуванні в техніці та виробництві й базується термінологічна деривація.
Інформаційно-мовна культура сучасного суспільства полягає у здатності мови забезпечувати повноцінне спілкування людей у різних сферах життя, серед яких особливої ваги в останні десятиліття набуває науково-технічна сфера. Із середини минулого століття, коли розпочалася інформаційна революція і виробництво почало потребувати впровадження наукових досліджень, технічна наука стала масовою регульованою діяльністю, набула рис виробництва, злилася з ним в одну систему, що її обслуговує термінологічний ярус сучасної мови самостійна, багаторівнева система когнітивно пов’язаних елементів.
Численні дослідження в галузі дериваційної семантики в сучасному мовознавстві підтверджують актуальність словотвірних проблем. Питання, пов’язані із сутністю, характером і місцем у дериватології словотвірної семантики, частково висвітлювалися у працях таких вітчизняних учених, як І.Ковалик, В. Горпинич, І. Ощипко, Л. Родніна, Т. Возний, Н. Клименко, В.Ґрещук, І. Кунець, М. Паночко, В. Пономаренко. Із російських мовознавців цими проблемами займались О. Земська, В. Даниленко, В. Лопатін, Р.Маначурян, І. Торопцев, І. Милославський, В. Хохлачова, П. Соболєва, О.Кубрякова, Н.Янко-Триницька. Безперечно, результати досліджень цих мовознавців є вагомим внеском у теоретичне осмислення і практичне використання дериваційної семантики. Разом з тим залишається коло суто специфічних для термінологічного словотвору питань, які на сучасному етапі розвитку термінознавства є недостатньо вивченими й потребують подальшого опрацювання.
Лінгвістичне осмислення творення й функціонування української термінології знайшло своє відображення у працях І.Верхратського, І.Огієнка, М.Жовтобрюха, В. Русанівського, Л. Полюги, А. Коваль, Л. Симоненко, А.Вовка, Н. Непийводи, Т. Панько та ін.
Об’єктом системного дослідження в українському мовознавстві були різні галузеві системи біологічна (Л. Симоненко), ботанічна (І.Сабодаш, М.Фещенко, А. Капська), будівельна (В. Марченко), військова (Л. Мурашко), геологічна (М. Годована), дипломатична (Н. Поліщук), друкарська (Е. Огар), медична (О. Петрова, Н. Місник, Р. Бєляєв, І. Корнейко), педагогічна (М.Разумейко), політекономічна (Т. Панько), металургійна (Н. Ктитарова, Н.Стаховська), судово-медична (Т. Лепеха), хімічна (Н. Цимбал).
Термінологічна робота в Україні спирається на узгодження національних та міжнародних тенденцій і напрямків у розвиткові термінології, на вироблення методологічних засад уніфікації терміносистем, їх збагачення за рахунок як власних мовних одиниць, так і лексичних запозичень (теоретичний аспект). Українські термінологи беруть активну участь у роботі міжнародних організацій з питань стандартизації (прагматичний аспект), в укладанні термінологічних словників (прикладний аспект). Новітній етап унормування української природничої й технічної термінології потребує уточнення деяких теоретичних положень словотвірної семантики, якомога повнішого використання потенційних можливостей словотвірних елементів. Повною мірою реалізувати дериваційні можливості української мови в сучасній термінології одне із завдань мовознавців, які працюють спільно з науковцями різних галузей над удосконаленням української наукової мови.
Актуальність дисертаційного дослідження. Когнітивно-номінативний аспект вивчення словотвору в термінології, який ґрунтується на принципі пріоритетності поняттєво-концептуального та предметно-практичного складників термінологічної деривації, сприятиме усвідомленню специфіки науково-технічної сфери, її впливу на суспільну свідомість у цілому. Ця сфера становить одну з форм суспільної свідомості з відповідним видом діяльності і формою думки. У наш час науково-технічна сфера впливає не лише на розвиток техніки і технології, а й на характер і спрямованість фундаментальних досліджень, на матеріальні умови суспільного та індивідуального буття, стиль мислення (не тільки професійного). Вивчення дериваційних особливостей сучасної термінології з урахуванням екстралінгвальних чинників сприятиме підвищенню загально-мовної культури в сучасному суспільстві. Вивчення когнітивно-номінативних характеристик дериваційних процесів дає змогу задовольнити численні потреби фахівців, які працюють у науково-технічній сфері, накреслити шляхи оптимізації пізнавально-комунікативної і професійно-виробничої діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження має безпосередній зв’язок з науковими розробками кафедри української мови та загального мовознавства Черкаського державного технологічного університету. Тема дисертації є частиною загальної держбюджетної теми Мова української науково-технічної літератури”, над якою працювали члени кафедри, досліджуючи функціонування мовних засобів різних рівнів у науково-технічних текстах.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи на основі вивчення системи дериваційних засобів у сучасній природничій і технічній термінології виявити когнітивну специфіку термінологічної деривації в науково-технічній сфері.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
§ з’ясувати когнітивно-комунікативну специфіку науково-технічної сфери;
§ виявити сутність, характер і місце дериватології в системній організації науково-технічної термінології;
§ простежити становлення дериваційної системи української термінології;
§ за допомогою семантичних сіток визначити когнітивні механізми термінологічної деривації;
§ з’ясувати можливості словотворення одиниць природничої та технічної терміносистем, зокрема:
- визначити чинники, які забезпечують дериваційну спроможність терміноелементів;
- установити продуктивні дериваційні засоби природничої та технічної терміносистем;
- виявити словотворчі моделі термінодериватів;
§ показати, як за допомогою дериваційних засобів розмежовуються семантичні відтінки науково-технічних термінів, а також з’ясувати когнітивно-комунікативну зумовленість доцільного терміновживання;
§ описати соціопсихолінгвістичні характеристики термінологічної деривації.
Об’єкт дослідження природнича і технічна терміносистеми сучасної української мови.
Предмет дослідження когнітивно-номінативні характеристики термінологічної деривації.
Джерела фактичного матеріалу. Для вивчення дериваційних особливостей сучасної термінології проаналізовано понад 5 тисяч термінів природничої та технічної терміносистем. Експериментальною основою дослідження є праці в галузі природничих і технічних наук: І. Хомченка (хімія), В. Родзевича (загальна електротехніка), В. Піскунова (опір матеріалів), В.Височанського (інформатика), С.Гончаренка (фізика); тексти фахових словників "Фізичного словника" І.Біленка, "Біологічного словника" за ред. К.Ситника, О.Горбачевського, "Російсько-англо-українського словника з інформатики та обчислювальної техніки" В.Карачуна та інших, "Енциклопедії кібернетики" за ред. В.Глушкова; Українсько-російський словник наукової термінології / За заг. ред. Л.Симоненко. К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. 416с., Російсько-український словник / За ред. д-ра філол. наук, проф. В.Жайворонка. К.: Абрис, 2003. 1424 с.; підручників і посібників для вищої школи "Фізика з використанням обчислювальної техніки" В.Казанського, "Основи квантової механіки" І.Юхновського, "Технологія машинобудування" Л.Боженка тощо. До аналізу залучалися не засвідчені словниками технічні терміни, які вживаються в професійному мовленні на підприємствах м.Черкаси.
Методи дослідження. Для аналізу системи дериваційних засобів сучасної природничої та технічної термінологій застосовано описовий метод дослідження, а також методи компонентного, дериваційного і контекстного аналізу. Щоб зіставити деякі сучасні терміни з тими, що функціонували в 2030рр. XX ст., застосовано діахронний метод. Цей метод застосовано і для аналізу становлення системи дериваційних засобів української мови. Щоб виявити соціолінгвістичні характеристики термінологічної номінації, проведено експеримент.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше на широкому лексичному матеріалі проведено комплексне системне дослідження дериваційних процесів у сучасній науково-технічній термінології; виявлено специфіку термінологічної деривації в науково-технічній сфері, зокрема з’ясовано когнітивно-інформаційну природу терміна; установлено когнітивно-комунікативну зумовленість доцільного терміновживання, проаналізовано участь дериватології в розвиткові інформаційно-мовної культури суспільства, описано соціопсихологічні характеристики термінологічної деривації.
Теоретичне значення дослідження. Дисертація є теоретичним внеском у розвиток когнітивного й соціолінгвістичного аспектів сучасного термінознавства. У ній обґрунтовується доцільність чи недоцільність відновлення традиційних дериваційних засобів у природничій і технічній термінології з метою досягнення точності як однієї з важливих пізнавально-комунікативних ознак наукового мовлення. Сформульовані на основі аналізу фактичного матеріалу теоретичні узагальнення поглиблюють сучасні знання про словотвірну семантику науково-технічної термінології.
Практичне значення дисертаційної роботи. Спостереження й висновки, зроблені в дисертаційній роботі, можна використовувати в навчальному процесі у підготовці спецкурсів з української мови, науково-технічної термінології, семантичної дериватології, культури мови тощо. Унормована на наукових засадах термінологія дасть змогу науковцям адекватно позначати складні наукові поняття, а це сприятиме запровадженню української мови в науковій сфері. Подані практичні рекомендації щодо пізнавально-комунікативного вживання науково-технічних термінів можуть бути використані лексикографами при укладанні термінологічних словників сучасної української мови.
Апробація результатів дослідження. Окремі розділи й усю дисертацію обговорено на засіданнях науково-методичних семінарів кафедри української мови та загального мовознавства Черкаського державного технологічного університету, а також на Міжнародній науковій конференції "Проблеми утвердження і функціонування державної мови в Україні" (Київ, 1996), науковій конференції "Українська мова: з минулого в майбутнє" (Київ, 1998), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Соціально-педагогічне забезпечення гуманітарної освіти спеціаліста технічного профілю" (Черкаси, 1999), Міжнародних конференціях "Семантика мови і тексту" (Івано-Франківськ, 2000), "Українська термінологія і сучасність" (Київ, 2001), Всеукраїнських наукових філологічних конференціях "Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики" (Черкаси, 1999, 2001, 2002, 2003).
Публікації. Основний зміст дисертації відображено в 11-ти публікаціях, 6 із яких надруковано у виданнях, зареєстрованих ВАК України як фахові.
Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел (56 позицій) і списку використаної літератури (245 позицій). Повний обсяг тексту дисертації 192 сторінки.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Дослідження словотвірних особливостей науково-технічної термінології в когнітивно-номінативному аспекті дає змогу дійти загальних висновків про зв’язок термінодеривації з пізнавально-комунікативними потребами фахівців різних галузей науково-технічної сфери.
1. Дериваційні особливості науково-технічної термінології зумовлені специфікою науково-технічної сфери, зокрема її інтегративністю. З одного боку, як і в будь-якій іншій науковій галузі, тут пріоритетними є власне пізнавальні потреби, і терміни виконують когнітивну функцію (виступають експлікаторами наукових понять); з другого у прикладній галузі науково-технічної сфери (в техніці, на виробництві) до уваги береться переважно прагматичний аспект спеціальної лексики. Інтегративність наукової картини світу в науково-технічній сфері утворюється у свідомості людей, які працюють у цій сфері. Науково-технічний працівник, як правило, добре обізнаний і з теоретичним підґрунтям певних явищ і процесів, і з практичним призначенням механізмів, інструментів і пристроїв, створених з використанням теоретичних знань. Він водночас усвідомлює і пізнавальні, і прагматичні характеристики терміна. Саме тому термін у науково-технічній сфері має бути універсальним придатним і для когнітивної, і для практичної діяльності фахівців.
2. Дериваційні засоби забезпечують системну організацію науково-технічної термінології. У зв’язку зі стрімким зростанням кількості інформації, яка циркулює в сучасному суспільстві, вимоги до систематизації термінології стають дедалі суворішими. Це пов’язано із залученням комп’ютерної техніки до пошуку, систематизації і зберігання знань.Термін повинен бути лексично і морфологічно строго систематичним, здатним до утворення похідних, і максимально парадигматичним у плані нормальної й типової парадигми. Він повинен відповідати словотвірним і синтаксичним законам мови. Ця багатоманітність і багатоаспектність вимог до термінів пояснюється тим, що термін виступає у подвійній ролі: відображає специфіку певної галузі науки чи техніки, а як елемент мови, він підпорядковується загальномовним нормам словотвору, словозміни і слововживання. Термінодеривація в науково-технічній сфері ґрунтується на пріоритетності поняттєвого і практичного аспектів, що забезпечує когнітивно-комунікативну єдність усіх лінгвістичних компонентів, які творять терміносистему.
3. Становлення дериваційної системи української термінології відбувалося протягом століть. В українській науковій мові поступово складалась система науково-технічної термінології, зародження якої почалося ще за часів Києво-Могилянської академії. Створення основних, системних елементів у термінотворенні бере початок від староукраїнської лексики. Протягом усього історичного розвитку українська науково-технічна термінологія формувалась і вдосконалювалась творенням нормативних критеріїв, які регламентували її системність.За своїм складом науково-технічна термінологія української мови неоднорідна. Основну її частину становлять власне українські терміни. Значну групу в українській науково-технічній терміносистемі становлять запозичення з європейських мов. В ідеалі запозичений термін повинен природно й закономірно входити до складу національної термінології. Штучне насаджування запозичень, тим більше термінів, завжди невмотивоване і небажане. Українська мова є рівноправною серед інших мов і цілком придатною для вживання в науковому стилеві. Інша справа, що через історичні обставини та політичні спекуляції вона не завжди мала право вільно і беззастережно виконувати свої прямі функції, обслуговуючи різні сфери людського життя.
4. Словотвір у галузі термінології має свою специфіку. Це пов’язано з тим, що в науці і техніці спочатку з’являється поняття, яке, закономірно, потребує найменування. Тому при творенні термінів пріоритетним є структурно-когнітивний аспект тут насамперед відштовхуються від поняття. Однак термін це одиниця професійного спілкування (лінгвопрагматичний аспект). Дві характеристики терміна структурно-когнітивна (зв’язок з іншими поняттями певної галузі наукового знання) і лінгвопрагматична (забезпечення фахового спілкування) у науково-технічній сфері виявляються по-різному в теоретичній і практичній ділянках технічної науки. Когнітивно-інформаційний характер дериваційних процесів у галузі термінології виявляється у входженні терміна до системи понять певної галузі знання. Словотвірні засоби пов’язують поняття численними зв’язками. При цьому використовуються й різні способи термінодеривації. Певна терміносистема, відображаючи взаємоз’язки між поняттями, не лише репрезентує, а й певною мірою моделює наукове знання. Проаналізоване в дисертації мікрополе термінів, пов’язаних з поняттям "електрика", відображає ієрархічну будову тієї частини фізики, предметом якої є вивчення електрики. Залежно від місця поняття в ієрархічній системі дефініція, приписувана термінові на позначення цього поняття, має ту чи іншу семантико-синтаксичну насиченість. Зіставлення дефініцій понять, пов’язаних з електрикою, показує, що єдиного підходу до про­блеми дефінування поки що не вироблено. Наведені дефініції, досить неоднорідні за своїм змістовим, а відповідно й мовним, вираженням. У них трапляються порушення принципів дефіну­вання, що призводить до послаблення пізнавально-комунікативної спроможності наукової мови. Лінгвопрагматичний аспект термінотворення відображає синтагматичні характеристики сприймання науково-технічного повідомлення. Прагматика стосується як інтерпретації висловлення, так і вибору його форми в конкретних умовах. Вона безпосередньо пов’язана з мовцем і реципієнтом, їх взаєморозумінням у комунікативній ситуації і з самою комунікативною ситуацією: з метою висловлювання, референцією мовця, його ставленням до того, про що він говорить, дією на реципієнта, формами і стилями мовлення, поінформованістю реципієнта.
5. Акт термінологічного словотвору залежить від класифікації понять, у ряді яких перебуватиме утворений термін, причому терміни одного класифікаційного ряду в ідеалі повинні бути утворені за однією словотвірною моделлю. Терміни, утворені за допомогою різних дериваційних засобів, входять до певної терміносистеми, яка відзначається строгою логіко-семантичною організацією; причому рівнева ієрархія поняттєвої структури термінології відображає логіко-поняттєву картину галузі, предмета, науки. Належне використання термінів можливе лише за умови їхньої дериваційної досконалості. Причому специфіка науково-технічної сфери висуває до термінодеривації особливі вимоги. Це пов’язано з яскраво вираженою амбівалентністю науково-технічного терміна: з одного боку, він парадигматично пов’язаний із поняттєвою системою фундаментальних наук (а тому повинен мати своє місце у цій системі), а з другого більшість науково-технічних термінів призначена забезпечувати оптимальне професійне спілкування у виробничій сфері (а тому повинен відповідати вимогам практичного застосування бути семантично прозорим, доцільно вмотивованим, унормованим тощо). Дериваційні засоби природничої та технічної термінології забезпечують спроможність терміноелементів входити до різних терміносистем. Це пояснюється насамперед екстралінгвальною зумовленістю термінологічного словотвору. Сучасний стан науково-технічної термінології свідчить про її постійний розвиток, дериваційні засоби науково-технічної термінології дають можливість усебічно поповнювати склад наукової терміносистеми. Продуктивними дериваційними засобами природничої та технічної терміносистем є суфікси: -ан'н'(a), -ян'н'(a), -ен'н'(a), -ін'н'(a), -іт'т'(a) (-ит'т'(a), -ість, -ізм (-изм, -їзм), -цій(а), -ацій(а), -изацій(а), які у загальнолітературній лексиці позначають процеси, стани, властивості, почуття тощо. У науково-технічній термінології ці суфікси використовують на позначення процесів, станів, властивостей, але в науці відбувається конкретизація, уточнення поняття. У кількісному відношенні це виражається так: продуктивні суфікси -ан'н'(a), -ян'н'(a), -ен'н'(a), -ін'н'(a), -іт'т'(a) (-ит'т'(a)- 27,08%, -цій(а), -ацій(а), -изацій(а), -ізацій(а) 19,94%, -ізм (-изм, -їзм) 14,44%, -ач 14,27%, -ість 10,30%, -ø (нульовий суфікс) 7,20%, малопродуктивні -ство 3,10%, -ин(а) 1,57%, -тор 4,20%, -от 0,50%, 0.20% становлять непродуктивні суфікси. Словотвірна префіксація у термінології представлена обмеженою кількістю морфем: над- 8,52%, під- 26,07%, проти- 5,20%, без- 8,13%; іншомовні префікси: бі- 7,73%, ад- 2,10%, аб- 3,10%, де- 6,47%; контр- 3,07%, ре­- 5,47%, макро- 2,80%.
В українських науково-технічних текстах вживаються терміни складні слова: юкстапозити, композити. Серед науково-технічних термінів поширені абревіатури.Особливу групу складних термінів становлять лексеми з інтернаціональними компонентами. Поряд із вербальними в сучасній термінології використовуються символічні засоби цифри, позначки, графічні символи різних термінологій. Для термінотворення властиве частотне вживання епонімів, які творяться від власних назв, прізвищ учених та винахідників. У наборі дериваційних засобів загальнолітературної мови можна розмежувати за сферами вживання дві групи: 1) власне українські словотвірні форманти, активно застосовувані як у сфері загальнолітературного, так і спеціального термінологічного словотвору: без-, поза-, між-, під-, проти-, роз-, понад-, -ння, -ка, -ість, -изна, -ник, -ø (нульовий суфікс) і деякі інші; 2) термінологічні інтернаціональні афікси: -аж, -ізм, -ія, -ізація, -фікація; бі-, анти-, інтер-, суб-, супер-, ультра- тощо.
6. Наукові терміни є складниками й активними учасниками інформаційного процесу нового типу, здійснюваного на основі спілкування людини з комп’ютером. Цим зумовлена характерна для сучасної термінології тенденція до стандартизованості й уніфікованості. У сучасному українському термінотворенні є тенденція до перетворення термінів аналітичної будови в композити. Це спричинило появу значної кількості композитів у сучасних термінологічних словниках. Із 2000 складних термінів 56% слів-композитів творяться із двочленного словосполучення. Складні слова і словосполучення мають одночасно спільні і диференційні ознаки. Технічні терміни-композити виявляють різні форми деривації і служать повнішому виявленню значення дії, процесу, результату дії, доповнюючи, а не дублюючи одне одного. При цьому композитні терміни функціонують на лексичному рівні як лексичні замінники дієслова, що корелюють зі словосполученнями, а не з окремими дієсловами. Поява термінів складної структурної будови зумовлена потребою висловити дві ідеї в одному слові та прагненням людини передати складне наукове поняття одним словом. Динаміка росту термінів-композитів у науково-технічній терміносистемі породжена тим, що зменшується кількість структурно простих слів, а також значним впливом іншомовних компонентів.
7. Значного поширення у системі науково-технічної термінології набула аналітична деривація. Багатокомпонентні терміни мають виразні систематизувальні властивості, ними легше передати ієрархічні відношення. За кількістю членів вони можуть бути дво-, три-, чотири- і багаточленними. Терміни-словосполучення це семантична єдність, в основі якої структурна ієрархія компонентів значення. Кожен із подальших компонентів конкретизує, увиразнює значення терміна. Це пояснюється способом пізнання: для того, щоб пізнати ще не пізнане, людина прагне зіставити його з відомим. Процес диференціації технічних та природничих термінодериватів є об’єктивною передумовою використання багатослівних термінів, що дає можливість якнайтонше і якнайточніше передати значення кожного терміна. Чим більше ознак поняття передається в терміні, тим повніше уявлення про позначуване поняття він дає, тим точніший такий термін. Сучасна українська наукова термінологія має всі словотвірні засоби для передачі найрізноманітніших науково-технічних понять. Утворення термінів відбувається в основному за тими самими словотвірними моделями і за допомогою тих самих словотвірних афіксів, за якими творяться і слова загальнолітературної мови, тому що термінологічна лексика є невід’ємною частиною загальнолітературної мови.
8. За допомогою дериваційних засобів розмежовується семантика науково-технічних термінів. Успішна комунікація в науково-технічній сфері великою мірою залежить від того, наскільки чітко розмежовуються поняття, позначені термінами. Це залежить насамперед від належного дериваційного забезпечення термінології. Вимога поняттєвої точності зумовлена тим, що терміни виступають когнітивно-інформаційними моделями, на основі яких наукове знання закріплюється, а далі в процесі практичної діяльності матеріалізується у називанні реальних продуктів машин, механізмів, пристроїв. Системні ознаки термінологічного складу лексики є тим основним підґрунтям, яке забезпечує пізнавально-комунікативну досконалість наукового поняття. Вимога системності спричиняє наявність постійних дериваційних ланцюжків, тією чи іншою мірою заповнених реальними мовними одиницями (знаками), тобто термінами. Функціонально доцільними є такі мікросистеми термінів, які відображають усі можливі зв’язки пізнаних явищ, а також мають достатню дериваційну потенцію можливість розширення терміносистеми у разі збільшення кількості знань про досліджуваний об’єкт. У межах певної терміносистеми терміни пов’язуються дериваційними зв’язками. Це дає змогу забезпечити належні комунікативно-когнітивні зв`язки у вживанні термінології. За рівних (у семантичному сенсі) якостей перевагу краще віддати тим засобам, які забезпечують словотвірну співвідносність конкретного терміна з іншими спільнокореневими термінами.
9. Дериваційні засоби допомагають розмежовувати значення термінів; когнітивно-комунікативна зумовленість доцільного терміновживання при збереженні семантики українського словотвору свідчить на користь питомих термінів. За допомогою дериваційних засобів розмежовуються семантичні відтінки науково-технічних термінів, а також особливості вживання термінів на позначення здатності виконувати дію чи перебувати у певній дії. Сучасний процес глобалізації впливає на різні сфери наукового життя і на власне українське термінотворення, безперечно, теж. Науково-технічна термінологія твориться за новітніми дериваційними моделями і впевнено свідчить про свою спроможність передавати найтонші семантичні відтінки різних наукових та технічних понять.
10. Характер словотворення віддієслівних іменників на позначення процесу в українській мові свідчить про збереження видової семантики дієслів. Словотворчими засобами видового розрізнення виступають: префікси, суфікси, чергування звуків та морфем. Інтерференційний вплив російської мови на українське термінотворення призвів до того, що у природничій та технічній науковій літературі віддієслівні іменники на -н'н'(а), -т'т'(а) почали вживатися як нейтральні до вираження видових дієслівних ознак, але сучасні дериваційні засоби дають можливість послідовно розмежовувати значення віддієслівних іменників.
11. Ступінь розмежованості семантичних відмінностей свідчить про досконалість терміносистеми, а отже, про належну поняттєву впорядкованість певної галузі знання. Системні відношення термінології, сформовані за допомогою адекватного використання дериваційних засобів, в ідеалі повинні зберігатися за реального використання термінів у науково-технічній сфері. Соціопсихолінгвістичний експеримент показав, чи розрізняють реципієнти відмінності між поняттями. Рецептивне розмежування поняттєвих відмінностей за допомогою дериваційних засобів свідчить про усвідомлення реципієнтами відмінностей між науково-технічними поняттями, які лежать в основі термінів. Експеримент показав, що сприйняття реципієнтами відтінків значень, спричинених використанням різних дериваційних засобів, не завжди відображає систему відповідних наукових понять. Результати експерименту дають змогу дійти висновку про те, що не завжди ідеальне (бездоганні системні зв’язки в термінології) зберігається в реальному житті (у процесі використання термінів). Жорстка поняттєва структурованість була б практично можливою, якби термінологією користувалися машини (і справді, для використання в комп’ютерній техніці така жорсткість є просто необхідною). У реальному спілкуванні термінами користуються фахівці, яким властиві загальнолюдські особливості мислення і спільні для всіх людей способи оперування мовою. У тій частині науково-технічної сфери, яка співвідносна з теоретичним знанням, чіткого розмежування понять, очевидно, не варто прагнути такою мірою, як там, де це пов’язано з практичним застосуванням наукових знань (у технічній науці, на виробництві).
12. Доцільне використання дериваційних засобів полягає не лише у максимальній реалізації словотворчого потенціалу мови, а й у можливості відмови від певних дериватів з метою оптимізації спілкування у науково-технічній сфері і забезпечення інформаційно-мовної культури сучасного суспільства в цілому. Стосовно доцільності запровадження штучних конструкцій, які максимально точно відображають зв’язки між поняттями, то така точність втрачає сенс, якщо відмінностей у значеннях не відчувають реальні носії мови ні фахівці науково-технічної сфери, ні філологи, професійно обізнані з дериваційними процесами. Змінити ситуацію можна лише протягом тривалого часу, виховуючи нове покоління свідомих мовців. А поки такого не сталося, вживання теоретично досконалих, але не зрозумілих навіть фахівцеві словоформ, не допоможе досягти змістової прозорості науково-технічного тексту.
13. Сучасна науково-технічна термінологія продовжує розвиватися, поновлюватися, вдосконалюватися відповідно до розвитку і вдосконалення науки і техніки. Вона є відкритою системою, здатною розвиватися за сучасними дериваційними законами. У системі науково-технічної термінології відбуваються різноманітні лексико-семантичні процеси. Системні термінологічні лексико-семантичні групи підтверджують усебічне відображення широкого кола наукових та технічних понять. Між цими групами існує об’єктивний зв’язок, завдяки якому терміни зазнають постійних змін унаслідок появи в науці нових понять, змін у сутності певних понять тощо. У процесі дослідження науково-технічної термінології з лінгвістичного погляду було з’ясовано певну суперечливість між стандартизованими вимогами до терміна і дійсним станом науково-технічної термінології. Зважаючи на особливості формування науково-технічної термінології щодо загальновживаної лексики, важливо враховувати ці відхилення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов [около 7000 терминов]. М.: Сов. Энциклопедия, 1966. 607 с. (СЛТ).
2. Біленко І.І. Фізичний словник. К.: Вища школа, 1993. 319 с. (ФС)
3. Біологічний словник / За ред. К.М.Ситника, О.П.Горбачевського. К.: Головна редакція УФЕ, 1986. 679 с. (БС).
4. Боженко Л.І. Технологія машинобудування. Проектування та виробництво заготованок: Підручник. Львів: Світ, 1996. 354 с. (ТМ 1).
5. Боженко Л.І. Технологія машинобудування. Проектування технологічного спорядження: Посібник. Львів: Світ, 2001. 296 с. (ТМ 2).
6. Бондарчук В.Г. Геологія родовищ корисних копалин України. К.: Наукова думка, 1966. 302 с. (ГРК).
7. Бочков В.М., Сілін Р.І. Обладнання автоматизованого виробництва. Навч. посібник / За ред. Р.І. Сіліна Львів: Вид-во Державного університету "Львівська політехніка", 2000. 380 с. (ОАВ).
8. Бушок Г.Ф., Півень Г.Ф. Курс фізики. К.: Вища школа, 1983.Ч.2. 380 с. (КФ).
9. Великий тлумачний словник сучасної української мови /Укладач і гол. ред. В.Г.Бусел. К., Ірпінь: ВТФ Перун”, 2003. 1440 с. (ВТС).
10. Елементи інформатики / В.С. Височанський, А.І. Кардаш, О.В. Костів, В.В. Черняхівський Львів: Світ, 1990. 192 с. (ЕІ).
11. Вовк А. Англо-український словник вибраної лексики (природничі науки, техніка, сучасний побут). Нью-Йорк Львів, 1998. 277 с. (АУС).
12. Войналович О., Моргунюк В. Російсько-український словник наукової і технічної мови (термінологія процесових понять). К.: Вирій, Сталкер, 1997. 256 с. (РУСНТМ).
13. Волков С.В., Присяжний В.Д. Холодне горіння. К.: Наукова думка, 1972. 174 с. (ХГ).
14. Гідроприводи та гідропневмоавтоматика: Підручник / В.О.Федорець, М.Н.Педченко, В.Б.Струтинський та ін. / За ред. В.О.Федорця. К.: Вища школа, 1995. 463 с. (ГГА).
15. Гольдфарб Я.Л., Ходаков Ю.В. Збірник задач і вправ з хімії. Посібник для вчителів. Вид.5-е. К.: Радянська школа, 1977. 213 с. (ЗЗіВ).
16. Гончаренко С.У. Фізика для допитливих. Термодинаміка. К.: Техніка, 1977. 191 с. (ФД).
17. Гончаренко С.У. Фізика. Навч. посібник для 10 класу гуманітарного профілю. К., 1994. 216 с. (Ф).
18. Доповіді Академії наук Української РСР. Сер.А. Фізико-технічні та математичні науки. К., 1983, № 1-6. (ДАН).
19. ДТСУ 3830-98. Корозія металів і сплавів.Терміни на визначення основних понять.
20. ДТСУ 3892-99. Засоби інженерно-технічного укріплення та захисту об`єктів. Терміни на визначення.
21. Енциклопедія кібернетики / Відп. ред. В.М.Глушков. К.: УРЕ, 1973. Т. 1. 686 с. (ЕК).
22. Жайворонок В.В., Фещенко М.М. Словник скорочень в українській мові. К.: Вища школа,1988. 511с. (ССУМ).
23. Загальні основи фізики: У 2 книгах. Навч. посібник / І.Г.Багацька, Д.Б.Головко, А.А.Маляренко, Ю. Л. Ментковський / За ред. Д.Б. Головка, Ю.Л. Ментковського. К.: Либідь, 1998. Кн. 1. Механіка. Термодинаміка та молекулярна фізика. 192 с. (ЗОФ 1).
24. Загальні основи фізики: У 2 книгах. Навч. посібник / І.Г.Багацька, Д.Б.Головко, А.А.Маляренко, Ю. Л. Ментковський / За ред. Д.Б. Головка, Ю.Л. Ментковського. К.: Либідь, 1998. Кн. 2. Електродинаміка. Атомна та субатомна фізика. 224 с. (ЗОФ 2).
25. Інформатика та обчислювальна техніка: Короткий тлумачний словник / В.П. Гондюл, А.Г.Дерев`янко, В.В.Матвєєв, Ю.З.Прохур / За ред. проф. В.П.Гондюла. К.: Либідь, 2000. 320 с. Укр. і рос. мовами. (КТС інформатика).
26. Кирилюк Ю.Є. Допуски, посадки і технічні вимірювання. К.: Вища школа, 1970. 435 с. (ДПТВ).
27. Комп’ютерний словник: Пер. з англ. В.О.Соловйова. К.: Україна, 1997. 470 с. (КС).
28. Корчагіна В.О. Ботаніка. Підр. для 5-6 кл.: Перекл. з рос. К.: Радянська школа, 1987. 255 с. (Б).
29. Кучерук І.М., Горбачук І.Т. Загальний курс фізики: У 3 томах. / За ред. проф. І.М. Кучерука. К.: Техніка, 1999. Т.3. Оптика. Квантова фізика. 520 с. (ЗКФ).
30. Кучерук І.М., Дущенко В.П., Андріанов В.М. Обробка результатів фізичних вимірювань К.: Вища школа, 1981. 216 с. (ОРФВ).
31. Лазаренко Є.К. Мінералогічний словник. К.: Наукова думка, 1975. 772 с. (МС).
32. Математичні методи в хімії та хімічній технології: Навч. посібник / Рудавський Ю.К., Мокрий Є.М., Піх З.Г. та ін. /За ред. Ю.К. Рудавського Львів: Світ, 1993. 208 с. (ММХ).
33. Новий тлумачний словник української мови. В 4-х томах. К.: Аконіт”, 2001. (НТС).
34. Обробка сигналів і зображень та розпізнавання образів // Праці першої всеукраїнської конференції 17 21 листопада 1992 р. К.: Інститут кібернетики АН України, 1992. 224 с. (ОСЗ).
35. Онушенко В.П., Кучерук І.Н. Загальна фізика: Фізичні основи механіки: Молекулярна фізика і термодинаміка: Навч. посібник. 2-ге вид. К.: Вища школа, 1993. 431 с. (ЗФ).
36. Опір матеріалів з основами теорії пружності й пластичності: У 2 ч., 5 кн. /За ред. В.Г.Піскунова. К.: Вища школа, 1994. (ОМ).
37. Родзевич В.Е. Загальна електротехніка: Навчальний посібник. 2-е вид., перероб. і допов. К.: Вища школа, 1993. 183 с. (ЗЕ).
38. Російсько-англо-український словник з інформатики та обчислювальної техніки /Уклад. В.Карачун, П.Бех, Г.Гульчук та ін. К.: Спалах, 1998. 504 с. (РАУІОТ).
39. Російсько-український словник / За ред. д-ра філ. наук, проф. В.В.Жайворонка. К.,2003. (РУС).
40. Російсько-український словник фізичних термінів / Уклад. Ю.В.Караван та ін. К.: Вища школа, 1994. 311 с. (РУСФТ).
41. Російсько-український хімічний словник / Уклад. Є.Ф.Некрич та ін. Харків: Основа, 1990. 192 с. (РУХС).
42. Російсько-український словник наукової термінології: Біологія, хімія, медицина/ С.П.Вассер, І.О.Дудка, В.І.Єрмоленко та ін. К.: Наукова думка, 1996. 660 с. (РУСНТ).
43. Російсько-український технічний словник / Укл. М.М. Матійко, О.М.Матійко, Н.С. Родзевич та ін. К.: Держ. видавництво техн. літератури УРСР, 1961. 648 с. (ТС).
44. Російсько-український фізичний словник / Укл. Гейченко В.В., Жмудський О.З., Кузьменко П.П., Майборода Є.Д. К.: Видавництво АН УРСР, 1959. 212с. (РУФС).
45. Словник іншомовних слів / За ред. чл-кор. АН УРСР О.С.Мельничука. К.: Головна ред. УРЕ, 1985. 968 с. (СІС 1).
46. Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень /Уклад. Л.О. Пустовіт та ін.. К.: Довіра, 2000. 1018 с. (СІС2).
47. Словник української мови: В 11-ти т. К.: Наукова думка, 1970-1980. (СУМ).
48. Технологія конструкційних матеріалів: Підручник / М.А.Сологуб, І.О.Рожнецький, І.О. Некоз та ін./ За ред. М.А.Сологуба. 2-е вид., перероб. і допов. К.: Вища шк., 2002. 374 с. (ТКМ).
49. Тихонов А.Н. Словообразовательный словарь русского языка: В 2-х т. Ок. 145000 слов. М.: Русский язык, 1985. (ССРЯ).
50. Українсько-російсько-англійський словник геотехнічних термінів /Укл. І.П.Бойко та ін. К.: РОВО Укрвузполіграф”, 1992. 256 с. (УРАСГТ).
51. Українсько-російський словник наукової термінології / За заг. ред. Л.О.Симоненко. К.; Ірпінь ВТФ "Перун", 2004. 416 с. (УРСНТ).
52. Фаворський В.В. Словник фізичної термінології. К., 1932. 240 с. (СФТ).
53. Фельдман Ф.Г., Рудзітіс Г.Є. Неорганічна хімія. К.: Рад. школа, 1991. 175 с. (НХ).
54. Хомченко Г.П. Посібник з хімії для вступників до вузів. К.: Вища школа, 1970. 398 с. (ПХ).
55. Хомченко І.Г. Загальна хімія: Підручник. К.: Вища школа, 1993. 439 с. (ЗХ).