СИСТЕМА ІННОВАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ КОМПЛЕКСІВ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П.ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ШАПРАН ОЛЬГА ІЛЛІВНА

УДК 001.895:378.147

СИСТЕМА ІННОВАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ В УМОВАХ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ КОМПЛЕКСІВ

13.00.04. – теорія та методика професійної освіти

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант –
Вовк Людмила Петрівна,
доктор педагогічних наук, професор

Київ - 2007

ЗМІСТ
ВСТУП ...................................................................................................................6
РОЗДІЛ 1
СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ ТА ОСВІТНІЙ ПРАКТИЦІ ..............................20
1.1 .Тезаурус проблеми дослідження ................................................................20
1.2 . Генезис ідей педагогічної інноватики у вітчизняній та зарубіжній педагогіках .....................................................................................................45
1.3 .Сутність та особливості використання інноваційних технологій
у професійній підготовці майбутніх учителів............................................67
1.4.Навчальні комплекси як центри інноваційного забезпечення
розвитку системи педагогічної освіти .......................................................83
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ ........................................................105
РОЗДІЛ 2
ІННОВАЦІЙНА ПІДГОТОВКА В СИСТЕМІ ВИЩОЇ
НЕПЕРЕРВНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ..............................................108
2.1. Інноваційна підготовка вчителя як наукова проблема ...........................108
2.2. Основні тенденції розвитку інноваційних освітніх процесів
у практиці сучасної вищої школи ............................................................124
2.3. Методологічні підходи дослідження інноваційної підготовки
майбутніх учителів в умовах навчально-науково-педагогічного
комплексу ...................................................................................................142
2.4.Система інноваційної підготовки в ННПК
та її структурний аналіз ..............................................................................148
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ ...........................................................170
РОЗДІЛ 3
МОДЕЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ В НАВЧАЛЬНО-НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОМУ КОМПЛЕКСІ
ЯК ІННОВАЦІЙНІЙ ОСВІТНІЙ СИСТЕМІ ............. .............................174
3.1. Різні підходи до моделювання інноваційних освітніх
процесів ......................................................................................................174
3.2. Концептуальна модель системи інноваційної підготовки
майбутніх учителів в умовах навчально-науково-педагогічних комплексів...................................................................................................192
3.3. Педагогічні умови інноваційної професійної підготовки майбутніх учителів у навчальних закладах, об’єднаних у комплекси....................................................................................................211
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ ......................................................225
РОЗДІЛ 4
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА АПРОБАЦІЯ СИСТЕМИ
ІННОВАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ В УМОВАХ ННПК ............................231
4.1. Організація експериментальної роботи в умовах ННПК........................231
4.2. Шляхи та етапи інноваційної підготовки в педагогічному комплексі...................................................................................................244
4.3. Технології реалізації професійного становлення майбутнього
вчителя як суб’єкта ННПК.......................................................................273
4.4. Діагностика готовності майбутніх учителів до інноваційної
діяльності в умовах ННПК.......................................................................319
4.5. Системний аналіз експериментального компонента
дослідження..............................................................................................331
ВИСНОВКИ ДО ЧЕТВЕРТОГО РОЗДІЛУ ...................................................346
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ...............................................................................349
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................356
ДОДАТКИ........................................................................................................397

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВНЗ  вищий навчальний заклад;
ВД  виробнича діяльність;
ГІД  готовність до інноваційної діяльності;
ДВНЗ  державний вищий навчальний заклад;
ДО  дистанційна освіта;
ДТН  дистанційні технології навчання;
ЕСТS  європейська система залікових одиниць;
ІД  інноваційна діяльність;
ІП  інтегрована програма;
КД  комунікативна діяльність;
КМСОНП  кредитно-модульна система організації навчального процесу;
МОН  Міністерство освіти і науки;
НД  навчальна діяльність;
НДД  науково-дослідна діяльність;
НІТ  нові інформаційні технології;
ННВК  навчально-науково-виробничий комплекс;
ННПК  навчально-науково-педагогічний комплекс;
НКЦ  навчально-консультативний центр;
НК  навчальний комплекс;
НП  наскрізні плани;
ПК  професійна компетентність;
ПС  педагогічна система.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Входження України в європейський освітній простір супроводжується змінами в педагогічній теорії й освітній практиці. Нові реалії сьогодення висувають нові вимоги не тільки до освітньої системи та навчальної діяльності, але й до самого вчителя. Концентрованим виразом цих вимог є інноваційність – постійне бажання працювати за вибраною професією, проявляти творчість, упроваджувати нововведення в практику роботи закладів освіти. Інноваційність розглядається як тип життєдіяльності майбутнього фахівця і суспільства, що має прийти на зміну інертності, пасивності і консерватизму, що нерідко панує при підготовці педагогічних кадрів у ВНЗ.
Специфіка роботи вчителя вимагає постійного самовдосконалення та творчого натхнення. Сучасний педагог повинен шукати нові підходи до організації навчально-виховного процесу, використовувати різні нововведення, що досліджує педагогічна інноватика – нова, окрема галузь педагогіки. За своєю сутністю інновації є продуктом або найвищим проявом педагогічної творчості, власним доробком окремого автора, вчителя, науковця чи цілого колективу.
Серед напрямів досліджень освітньої інноватики, що розробляються вітчизняними та зарубіжними науковцями, виокремлюються такі:
1. сутність інновацій (І.П.Підласий, В.Ф. Паламарчук, М.Д.Ярмаченко та інші);
2. розробка різноманітних новітніх моделей змісту педагогічної освіти (І.А.Зязюн, М.Б.Євтух, О.А.Дубасенюк та ін.);
3. визначення структури, закономірностей функціонування та розвитку інноваційних процесів у педагогічних системах (О.В.Киричук, М.М. Поташник, Н.Р. Юсуфбекова та ін.);
4. історія виникнення нововведень та узагальнення вітчизняного та світового педагогічного досвіду інноваційного спрямування у вищій школі (І.П.Аносов, Л.П.Вовк, М.В.Кларін, О.В.Попова та ін.);
5. підготовка педагогічних кадрів до впровадження нововведень, формування готовності до майбутньої інноваційної діяльності (І.В.Гавриш, Л.С. Подимова, В.О. Сластьонін, С.О.Сисоєва та ін.);
6. система управління інноваційними освітніми процесами (Л.М.Ващенко, Л.І.Даниленко, О.І. Мармаза, О.Г.Хомеріки та ін.);
7. вдосконалення педагогічних технологій у процесі підготовки педагогічних кадрів (В.І.Бондар, І.М.Богданова, В.І.Євдокимов, О.М.Пєхота та ін.);
8. педагогічна експертиза, оцінювання та вимірювання нововведень (Л.В. Буркова, Л.І. Даниленко, В.Ф. Паламарчук та ін.);
9. інноваційні процеси у системі післядипломної освіти та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів (О.Г.Козлова, М.М.Чегодаєв та ін.);
10. дослідження соціально-психологічного аспекту інновацій (О.Є.Гуменюк, А.І Пригожин, О.С.Совєтова та ін.).
Проте згадані праці порушують тільки окремі питання підготовки майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності, тому можна стверджувати, що проблема використання педагогічних інновацій у вищих навчальних закладах досліджена недостатньо. Йдеться про безперервну освіту; про можливість вибору в навчанні; про співробітництво викладачів і студентів, застосування новітніх технологій; упровадженні інноваційної системи навчання у ВНЗ тощо. Приєднання України до Болонської декларації якісно змінює структуру та зміст навчально-виховного процесу у ВНЗ, обумовлює необхідність створення нової моделі підготовки фахівців із урахуванням європейських тенденцій і вітчизняного досвіду.
Реалізація такої моделі в умовах вищої школи правомірна, тому що система освіти в Україні є безперервною та ступеневою, спостерігається інтеграція різних навчальних закладів у педагогічні комплекси (“школа-ВНЗ”, “ПТУ-ВНЗ”, “коледжі-університети” тощо), що дає змогу збалансувати спектр та обсяги підготовки фахівців щодо попиту та вимог суспільства. За словами І.М.Богданової, „...тенденція щодо безперервності освіти викликає потребу створення комплексів: дитячий садок - школа - вищий навчальний заклад” [36,44]..Такої ж думки притримується В.Г.Кремень, котрий вважає, „що слід мати більше інтегрованих навчальних закладів, до складу яких входять педагогічний університет та педагогічні навчальні заклади інших рівнів акредитації, які утворюватимуть навчально-наукові комплекси. Взагалі в системі вищої освіти треба рухатись у напрямі створення „освітніх пірамід”, на чолі яких були б провідні університети в тій чи іншій сфері, а також інші навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, що працюють в аналогічному напрямі й зосереджені в тому самому регіоні”[190,142]..
Система підготовки і професійного становлення особистості майбутнього вчителя в умовах комплексу має багатоаспектну структуру, складається з компонентів, що „скріплені” системними зв’язками. Різні підходи до організації комплексів відображають економічні, соціальні та національні особливості регіонів, у яких вони створюються, а також специфіку навчально-виховних закладів системи педагогічної освіти, які входять до складу педагогічних комплексів.
Досвід створення та функціонування навчально-науково-педагогічних комплексів (ННПК) має велике науково-практичне значення у зв’язку з тим, що в ньому простежується загальна для педвузів України тенденція – об’єднання всіх навчально-виховних систем у процесі підготовки майбутнього фахівця. Такі комплекси інноваційні за своєю сутністю, за управлінсько-організаційними підходами та впровадженням сучасних педагогічних технологій. Проте, проблема організації професійної підготовки в умовах навчально-науково-педагогічних комплексів розроблена педагогічною наукою недостатньо, особливо у вітчизняній педагогіці. Окремі питання діяльності педагогічних комплексів як інноваційних освітніх закладів розглядаються в роботах В.Р.Атояна [24-25]., О.Г.Важнової [60]., В.Г.Кузя [192]., С.М.Мамрича [216], М.К.Сергєєва [330] та інших.
Отже, актуальність проблеми та її недостатня розробленість обумовили вибір теми докторської дисертації „Система інноваційної підготовки майбутнього вчителя в умовах навчально-науково-педагогічних комплексів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри загальної і соціальної педагогіки та управління освітою ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” „Підготовка майбутнього фахівця до професійної діяльності” (науковий керівник – дійсний член АПН України, доктор пед. наук, проф. М.Б.Євтух). Тема затверджена на засіданні вченої ради Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Г.С.Сковороди (протокол № 3 від 14 грудня 2001 р.) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 15 червня 2004 р.).
Мета дослідження полягає в обґрунтуванні, розробці та експериментальній апробації моделі інноваційної підготовки майбутнього вчителя в навчально-науково-педагогічному комплексі.
Завдання дослідження:
1. Простежити генезис ідеї педагогічної інноватики у вітчизняній та зарубіжній педагогіці, з’ясувати теоретико-змістовний аспект основних понять проблеми дослідження.
2. Виявити сутнісні характеристики феномену інноваційної підготовки фахівців у контексті основних тенденцій реформування сучасної вищої школи.
3. Зробити структурний аналіз підготовки фахівців в умовах педагогічних комплексів як інноваційної системи.
4. Створити модель професійної інноваційної підготовки вчителів в навчально-науково-педагогічних комплексах.
5. Визначити рівні готовності майбутніх вчителів до інноваційної діяльності та перевірити ефективність умов, шляхів і педагогічних технологій інноваційної підготовки у рамках ННПК.
Об’єкт дослідження – діяльність навчально-науково-педагогічних комплексів у системі безперервної педагогічної освіти регіону.
Предмет дослідження – сутність, структура і технології системи інноваційної підготовки вчителя в умовах навчально-науково-педагогічних комплексів.
Концепція дослідження. Вихідним положенням роботи є те, що інноваційна педагогічна система – це соціально обумовлена цілісність та взаємодія сукупності компонентів, що виникають при вдосконаленні та оновлені традиційної педагогічної системи шляхом упровадження різних нововведень. У нашому дослідженні процес підготовки в умовах навчально-науково-педагогічного комплексу розглядається саме як інноваційний, тому що ННПК притаманні всі ознаки інноваційних систем: реальні (за походженням), соціальні (за субстанціональною ознакою), складні (за рівнем складності), відкриті (за характером взаємодії із зовнішнім середовищем), динамічні (за ознакою мінливості), вірогідні (за способом детермінації), керовані (за ознакою керованості).
Теоретичною основою ННПК є концепція неперервної освіти, що передбачає визначення структури, змісту, форм діяльності кожного навчального закладу, який входить у комплекс, єдність та взаємодію всіх ланок освіти. ННПК як цілісна інноваційна система створює сприятливі умови та готує майбутніх учителів для впровадження новітніх технологій навчання та виховання і реалізує в єдності соціально-гуманітарну, психолого-педагогічну, методичну і практичну функції професійної підготовки. Кінцева мета створення комплексу – органічне злиття всіх навчальних закладів у системі безперервної педагогічної освіти
Центральна ідея концепції полягає в системному підході до розроблення та впровадження моделі інноваційної підготовки майбутнього вчителя в умовах педагогічного комплексу, що якісно змінює увесь процес професійної підготовки, враховує основні закони інноватика: зворотної дестабілізації педагогічного середовища, обов'язкової реалізації інноваційного процесу, стереотипізації педагогічних інновацій, циклового повторення (І.В.Гавриш, М.М.Гнатко, В.Ф.Паламарчук, В.О.Сластьонін, Л.С.Подимова, Н.Р.Юсуфбекова), вимагає структурної перебудови та реорганізації всієї системи вищої освіти на основі таких принципів, як:
• системності – ННПК є інноваційною системою, яка включає різні підсистеми та елементи, що знаходяться у відношеннях субординації та координації навчальних дій;
• цілісності – ННПК становить відкриту цілісну систему підготовки фахівців – синтез освіти, науки і практики;
• неперервності –– ННПК об’єднує різні дошкільні, середні загальноосвітні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади, наукові установи;
• наступності педагогічної підготовки в умовах ННПК як між різними ступенями та етапами, так і між різними типами навчальних закладів;
• інтеграції всіх формуючих інстанцій суспільства, забезпечення можливості об'єднання різних напрямів підготовки майбутніх учителів, а саме: виховної, навчальної, виробничої, науково-дослідної;
• гуманізації – особлива кордіоцентрична увага до особистості кожного студента, його потреб та інтересів, створення умов для розвитку соціальної активності майбутніх учителів, а також розкриття їх творчих можливостей в умовах ННПК;
• демократизації – відкритість педагогічного простору; затвердження відношень рівноправності, гласності, співпраці; варіативність змісту, форм, методів підготовки в умовах ННПК;
• диференціації та індивідуалізації –– створення умов для повного прояву й розвитку здібностей кожного індивіда в межах ННПК, особистісно орієнтовані підходи до організації навчально-виховного процесу;
• самодостатності – ННПК здатний забезпечити повний інноваційних цикл у процесі підготовки майбутніх учителів.
Основою гіпотези дослідження є ряд припущень, що процес підготовки в умовах навчально-науково-педагогічного комплексу буде ефективним та інноваційним, якщо:
• навчально-науково-педагогічний комплекс представлятиме собою не штучне об’єднання освітніх установ, а цілісну систему інтеграції різноступеневих навчально-виховних закладів на принципах єдності та наступності їх взаємодії;
• система інноваційної підготовки в умовах комплексу буде побудована з урахуванням наступних умов: створення сприятливого інноваційно-психологічного клімату; координація дій усіх складових комплексу в системі безперервної ступеневої підготовки педагогічних кадрів; визначення функцій і механізмів управління інноваційною підготовкою майбутнього вчителя; організаційно-методичне забезпечення інноваційного розвитку ННПК; створення економіко-матеріальної бази комплексу та кадрових основ інтеграції; впровадження інноваційних педагогічних технологій у процес підготовки фахівців у ННПК; педагогічний моніторинг інновацій, наукові підходи до організації інноваційної підготовки в умовах ННПК;
• буде врахована структура інноваційної педагогічної системи, що обумовить етапність у проведенні експериментальної роботи в умовах ННПК;
• інноваційна підготовка буде розглядатися як процес формування готовності до інноваційної діяльності, а готовність – як результат професійної підготовки та використання інноваційних педагогічних технологій в умовах ННПК.
Відповідно до поставлених завдань використані такі методи дослідження:
• теоретичні: вивчення психолого-педагогічної літератури, аналіз, класифікація, порівняння, узагальнення, моделювання та проектування результатів та процесів їх досягнення;
• емпіричні: діагностика, адаптована згідно із завданнями дослідження, масовий збір емпіричного матеріалу (анкетування, бесіди, спостереження, експертна оцінка); дослідна робота, констатувальний та формувальний експерименти;
• статистичні: кількісний і якісний аналіз експериментальних даних, обробка результатів дослідження.
Методологічною основою дослідження є системний підхід, який допомагає виявити джерела розвитку сучасної системи освіти (Б.С.Гершунський, В.І.Загвязинський В.В.Краєвський та ін.); синергетичний підхід, з позицій якого педагогічний комплекс розглядається як складна система, що здатна до саморозвитку і самовдосконалення (В.С.Лутай, І.А. Пригожин, О.В.Чалий та ін.); особистістно орієнтований підхід, який означає орієнтацію на особистість при моделюванні та конструюванні педагогічного процесу (І.Д.Бех, О.М.Пєхота, І.С.Якиманська та ін.); діяльнісний підхід, що обумовлює продуктивне засвоєння знань у процесі активної творчої діяльності (Б.Г.Ананьєв, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.); технологічний підхід, що передбачає впровадження нових технологій навчання та виховання в практику роботи сучасної вищої школи (І.М.Богданова, В.М.Жучков, Г.К.Селевко та ін.); основні положення Конституції України, Закону України „Про освіту” (1991 р.), Закону України „Про вищу освіту” (2002 р.), Державної програми „Вчитель” (2002 р.), Національної доктрини розвитку освіти в Україні (2002 р.) та інших державних документів.
Теоретичною основою дослідження є: положення сучасної філософії освіти (В.П.Андрущенко, В,В.Краєвський, В.С.Лутай); концепції безперервної освіти, сучасного виховання та навчання (А.М.Алексюк, В.І.Бондар, І.А.Зязюн, В.Г.Кремень); ідеї розвитку професійної освіти в Україні та за кордоном (Л.П.Вовк, М.Б.Євтух, О.Г.Мороз, Н.Г.Ничкало); наукові положення теорії моделювання педагогічних систем і процесів (О.В.Киричук, М.В.Кларін, О.Я.Савченко, В.О.Штофф), теорії педагогічної системи навчання (С.І.Архангельський, В.П.Безпалько, Ю.К.Бабанський, Н.В.Кузьміна); наукові розробки проблем теорії освітньої інноватика (І.П.Підласий, Л.С. Подимова, В.О. Сластьонін, Н.Р.Юсуфбекова); висновки щодо організації роботи в навчальних комплексах (Р.В.Атоян, В.В.Арнаутов, Н.К.Сєргєєв,); кваліметричний підхід до оцінювання педагогічної діяльності (Л.В.Буркова, О.Г.Козлова, В.Ф.Паламарчук) та ін.
Експериментальна база та основні етапи дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 1998 – 2007 років у декілька етапів науково-педагогічного пошуку.
На першому – пошуковому етапі (1998 – 2000 рр.) було проаналізовано філософську, педагогічну та психологічну літературу з проблеми; конкретизовано об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано робочу гіпотезу; вивчено вітчизняний та світовий досвід впровадження нововведень у практику роботи освітніх закладів, створення та функціонування педагогічних комплексів; опрацьовано методику організації дослідження; проведено констатувальний етап педагогічного експерименту.
На другому – моделювальному етапі (2001 – 2004 рр.) були розроблені концептуальні підходи та модель інноваційної підготовки в умовах ННПК; уточнено категоріальний апарат дослідження; визначено умови підвищення ефективності підготовки майбутнього вчителя в навчально-науково-педагогічному комплексі; здійснено формувальний етап педагогічного експерименту й апробовано шляхи інноваційної підготовки в межах Переяслав-Хмельницького ННПК з урахуванням специфіки і структури цього навчального закладу; проведено проміжні зрізи вимірювання показників рівнів готовності учасників експерименту до інноваційної педагогічної діяльності.
На третьому – аналітико-узагальнювальному етапі (2005 – 2007 рр.) було проведено аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи, зроблено теоретичні висновки; матеріали педагогічного дослідження систематизовано та оформлено у вигляді докторської дисертації; видано монографію; розроблено і впроваджено методичні рекомендації з метою вдосконалення роботи педагогічних комплексів.
У процесі дослідження взяли участь 718 студентів (371 – контрольні групи; 347 – експериментальні), 232 викладачі та 109 учителів. Значна кількість студентів (47%) навчалася в рамках ННПК при ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” після закінчення Коростишівського педагогічного училища ім.І.Франка, Ржищівського індустріально-педагогічного технікуму, Прилуцького педагогічного училища ім. І.Я.Франка, Кременецького гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка, Броварського вищого училища фізичної культури, Переяслав-Хмельницького ПТУ-22 та інтернату-ліцею для дітей сиріт та позбавлених батьківського піклування, Переяслав-Хмельницьких загальноосвітніх шкіл №7 та №4, Богуславського та Вінницького НКЦ тощо. Ці студенти утворювали експериментальні групи, які отримували професійну підготовку цілісними групами на таких факультетах: педагогіки та психології, фізичного виховання, індустріально-педагогічному, філологічному та біологічному (пізніше природничо-географічному) факультетах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
• уперше визначено й обґрунтовано сутність поняття інноваційна підготовка майбутнього вчителя в умовах ННПК”;
• проведено структурний аналіз професійної підготовки майбутнього вчителя в умовах ННПК як інноваційної педагогічної системи;
• розроблено модель підготовки майбутнього вчителя в навчально-науково-педагогічних комплексах;
• визначено умови інноваційної підготовки в умовах ННПК;
• запропоновано шляхи професійної підготовки в навчально-науково-педагогічних комплексах;
• сформульовано критерії виміру та оцінки педагогічної доцільності проекту інноваційної підготовки в умовах ННПК.
Подальшого розвитку дістали:
• розробка поняттєво-термінологічного апарату педагогічної інноватики;
• методологічні і концептуальні підходи до організації навчально-виховного процесу в педагогічних комплексах;
• характеристика та особливості використання інноваційних педагогічних технологій у практиці роботи вищої школи;
• діагностика рівнів готовності майбутнього вчителя до інноваційної діяльності.
У дослідженні конкретизовано:
• структуру, функції та зміст роботи навчально-науково-педагогічних комплексів;
• основні тенденції розвитку інноваційних освітніх процесів у сучасній вищій школі;
• критерії та рівні готовності майбутнього вчителя до інноваційної професійної діяльності.
Теоретична значущість дослідження полягає в науковому опрацюванні та теоретичному узагальненні основних підходів до розв’язання комплексної соціально-педагогічної проблеми професійної підготовки майбутніх учителів в умовах ННПК; авторській розробці класифікацій інновацій та інноваційних педагогічних технологій; структуруванні інноваційної системи; проектуванні моделі підготовки педагогічних кадрів у ННПК; визначенні етапів інноваційної підготовки в межах педагогічного комплексу; створенні технологічних карт наступності використання інноваційних педагогічних технологій в умовах ННПК.
Практичне значення дослідження визначається тим, що розроблена й експериментально апробована система інноваційної підготовки майбутнього вчителя в умовах ННПК дає можливість:
• використовувати положення, висновки і рекомендації дослідження з метою вдосконалення навчально-виховного процесу у вищій школі;
• застосовувати основні положення дисертації в практичній роботі педагогів навчально-науково-педагогічних комплексів, у лекційних курсах з педагогічної інноватики у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації;
• створювати підручники, посібники, методичні рекомендації, упроваджувати нові технології навчання студентів, що стимулюють їх творчу активність, сприяють розвиткові педагогічної майстерності та інноваційності;
• застосовувати та практиці методики діагностування готовності студентів до майбутньої інноваційної діяльності в умовах ННПК, визначати її рівні.
Теоретичні положення та практичні напрацювання, які відображено в дисертаційному дослідженні, впроваджено у процес викладацької діяльності та навчально-виховної роботи Переяслав-Хмельницького педагогічного комплексу (довідка №1090), Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка № 04-10/1757), Кримського гуманітарного університету (довідка № 848), приватного вищого навчального закладу „Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука (довідка № 1035), Переяслав-Хмельницького ПТУ-22 (довідка № 739), Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім.. Тараса Шевченко (довідка №04/43), Переяслав-Хмельницької загальноосвітньої школи № 1 (довідка № 26), дошкільного навчального закладу № 9 “Сонечко”(довідка № 5).
Особистий внесок здобувача полягає в постановці проблеми, визначенні й обґрунтуванні загальної методології дослідження, а також у безпосередньому виконанні дослідницької роботи впродовж дев’яти років, зборі та інтерпретації емпіричних експериментальних даних, конструюванні та обґрунтуванні системи інноваційної підготовки студентів в умовах ННПК, формулюванні теоретичних узагальнень і висновків дослідження.
Вірогідність та аргументованість одержаних результатів і висновків забезпечується застосуванням різноманітних методів і прийомів педагогічного дослідження, значним охопленням учасників дослідження експериментальною роботою, кількісним та якісним аналізом отриманих результатів, репрезентативністю вибірки, можливістю відтворення експерименту та зіставлення його результатів із загальним педагогічним досвідом.
Апробація і впровадження результатів дослідження здійснені шляхом публікації 24 наукових праць. Основні положення і результати монографічного дослідження доповідалися на Міжнародних і Всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Дитинство: наступність і перспективність” (Переяслав-Хмельницький, 2000), „Проблеми змісту педагогічної підготовки вчителя у контексті аксіологічної освіти (історичний, теоретико-практичний аспекти)” (Київ, 2005), „Вища освіта України і Болонський процес” (Переяслав-Хмельницький, 2005), „Науково-методичне забезпечення інноваційних процесів у вищих навчальних закладах України” (Київ, 2005), „Проблема інтелектуальної власності в контексті науково-педагогічної діяльності” (Переяслав-Хмельницький, 2006), „Ідеї, реалії і перспективи освітніх інновацій: Філософія, психологія, методика” (Суми, 2006), „Формування професійної компетентності майбутнього вчителя початкової школи в контексті моніторингу якості освіти” (Переяслав-Хмельницький, 2006), „ Індивідуалізація та фундаменталізація навчальних процесів в умовах євроінтеграції” (Переяслав-Хмельницький, 2006).
Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях Ученої ради та кафедри педагогіки Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (2001 – 2005 рр.), засіданнях Ученої ради й кафедри загальної і соціальної педагогіки та управління освітою ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди (2005-2007 рр.).
Кандидатська дисертація „Виховання свідомої дисципліни молодших школярів в умовах колективної діяльності” (спеціальність 13.00.01 – теорія та історія педагогіки) була захищена у грудні 1989 р. Її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.
Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (440 найменувань, із них – 35 іноземною мовою) і додатків.
Повний обсяг тексту становить 427 сторінок (основного тексту – 355 сторінок). Робота містить 30 таблиць, 11 рисунків, сім додатків (на сторінках 396-427).

РОЗДІЛ 1
СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ ТА ОСВІТНІЙ ПРАКТИЦІ

1.1. Тезаурус проблеми дослідження

Сьогоднішній поступ освіти в напрямку її реорганізації та перебудови дає змогу педагогічним колективам, викладачам і вчителям вибирати й конструювати навчальний процес на основі нових ідей і технологій. Нововведення в освіті останнього часу створюють цілісну систему, яка має назву „педагогічна інноватика”. Вона виникла і розвивається на межі загальної інноватики, методології, теорії та історії педагогіки, психології, соціології й теорії управління, економіки освіти та є однією із фундаментальних дисциплін, яка прискорює процеси оновлення освіти [98, 17].
Л.І. Даниленко характеризує педагогічну інноватику як окрему галузь педагогіки, яка має свій об’єкт (інноваційна діяльність учасників навчально-виховного процесу) та предмет (самі освітні інновації), закономірності й тенденції розвитку [90, 96-99].
Термінологічний аналіз основних категоріальних понять інноватики доводить, що дефініції „інноваційні процеси”, „інноваційне навчання” тощо з'явилися в педагогічній науці впродовж останніх двадцяти років, їх поява обумовлена реформуванням системи освіти та впровадженням у практику значної кількості інноваційних ідей та технологій. У вітчизняній педагогіці кінця ХХ століття використовувалися перш за все терміни „педагогічна майстерність”, „творчість учителя”, „передовий педагогічний досвід”, „оптимізація навчально-виховного процесу”, „оновлення педагогічної діяльності”, що сприяли появі нових понять, таких як: „педагогічні інновації”, „інноваційна діяльність”, „інноваційна освіта” тощо.
Незважаючи на те що інноваційність є найсуттєвішою ознакою освітнього сьогодення, у сучасній українській довідковій педагогічній літературі навіть немає визначення терміну „педагогічна інновація”, також привертає увагу амбівалентність цього поняття. „Для одних – це впровадження історичних систем альтернативної освіти, які ми не мали можливості апробувати на власному соціокультурному ґрунті, як Вальдорфська школа Р.Штейнера, науковий метод М.Монтессорі, школа "вільного виховання", метод Чиказької наукової школи тощо. Для інших – поняття "інновації" асоціюються з новизною, якої раніше ніколи не існувало. Дехто взагалі під "інноваціями" розуміє практичну вседозволеність” [276, 4 ].
Наша точка зору повністю співзвучна з думкою Т.М.Демиденко про те, що назріла потреба введення термінів інноваційної педагогіки у вітчизняну науку, це пов’язано із входженням нашої країни до світового освітянського простору та необхідністю ліквідації термінологічних розходжень у педагогічній лексиці [94]. Тому вважаємо за необхідне уточнити понятійний апарат даної проблеми, пояснити основні його дефініції. О.В.Попова наголошує, що „усунути багатозначність термінів педагогічної інноватики можливо лише шляхом глибокого дискурсивного аналізу провідних понять останньої” [298, 24].
Стрижневим терміном в інноватиці стало розуміння поняття „нове”. В.І.Загвязинський підкреслює, що нове в педагогіці – це не тільки ідеї, підходи, технології, які в даному вигляді раніше не використовувалися; це також комплекс елементів або окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивний початок і дозволяють у мінливих умовах та ситуаціях достатньо ефективно вирішувати завдання виховання і навчання [117].
У науково-педагогічній літературі розрізняють поняття „новація”, або „новизна” та „інновація” – „нововведення” (від лат. in — в, novus — новий). Термін „новизна" – це новий засіб, метод, методика, технологія, навчальна програма тощо), а інновація – це впровадження нового з метою вдосконалення навчально-виховного процесу. Новації розглядаються як продукти уяви, наслідки фантазій щодо можливих змін у технології певного процесу чи способу дій; як нові ідеї, які можна практично використовувати. Таким чином, педагогічні новації – це нові ідеї в педагогіці, зорієнтовані на зміни різних структурних систем і компонентів освіти.
Новації невід'ємні від діяльності щодо їх створення й упровадження, а тому мають розглядатися при визначенні терміну "інновація". Значення даного поняття розглядається в працях таких сучасних дослідників, а саме: К.Ангеловські [13], М.С.Бургіна [52], І.В.Гавриш [78], Л.І.Даниленко [91; 92; 143], В.І.Загвязинського [117], М.В.Кларіна [159; 161; 162; 163], В.Ф.Паламарчук [143; 262; 263], І.П.Підласого та А.І.Підласого [276], Л.С.Подимової [289-291, 338], О.В.Попової [296; 297], В.О.Сластьонін [338], Н.Р.Юсуфбекової [399; 400] та інших.
Найбільш часто в психолого-педагогічній літературі наводиться визначення цього поняття, сформульованого К.Ангеловські [13]. Трактуючи термін „інновація”, автор вважає його синонімом слова „нововведення”, підкреслюючи, що інновація, як і нововведення, є процесом змін, спрямованих на вдосконалення того чи іншого явища. У контексті сказаного під педагогічною інновацією К.Ангеловські розуміє „зміни, спрямовані на удосконалення й розвиток виховання й освіти” [13, 37]. При цьому (з посиланням на фундаментальне дослідження Е.Роджерса) автор підкреслює, що нововведення може бути як об`єктивно, так і суб`єктивно новим. „Інновація – це ідея, що є для конкретної особи новою. Немає значення, є ця ідея об`єктивно новою чи ні” [13, 37]. Таким чином, поняття „інновація” має сумарний характер, складається із двох форм: власне ідеї та процесу її реалізації. Два підходи у визначенні терміну „інновація” пропонує й В.Ващенко: описовий і функціональний [63, 23-25]. Але тільки останній підхід, на думку автора, пов’язаний із виявом сутності такого базового поняття, як „інновація”. О.В.Попова у докторській дисертації „Розвиток інноваційних процесів у середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах України у ХХ столітті” розглядає 21 визначення цього терміну різними авторами [298]. На сьогоднішній день кількість визначень значно зросла, але залишилася неоднозначність різних підходів до тлумачення цієї дефініції. Проведений контент-аналіз свідчить, що більшістю науковців (М.В.Кларіним [161-163], Г.Ю.Кравченко [181], Л.С.Подимовою [289-291; 338], М.М.Поташником [303], В.О.Сластьоніним [338], О.Я.Савченко [323;324], О.Г.Хомеріки [366-368], Н.Р.Юсуфбековою [399; 400] та ін.) поняття «інновація» трактується як процес створення (народження, розробки), освоєння, використання й розповсюдження нового. Наприклад, О.Я.Савченко визначає педагогічну інновацію як “процес створення, поширення у використанні нових засобів (нововведень) для розв’язання тих педагогічних проблем, які досі розв’язувалися по-іншому” [323, 400].
Таким чином, поняття „інновація” визначається і як новизна (засіб), і як процес уведення цієї новизни (засобу) в практику, завдяки якій відбуваються позитивні зміни й досягається необхідний ефект [127-148]. Більш стисл

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дослідження присвячено вирішенню актуальної та недостатньо розробленої проблеми у вітчизняній педагогіці, що пов’язана з модернізацією традиційної системи підготовки педагогічних кадрів та впровадженням новітніх підходів у практику діяльності вищої школи. Сучасний етап розвитку України вимагає якісної підготовки фахівців та безпосередньо залежить від створення інноваційної системи навчання, яка сприяє безперервній освіті протягом усього життя. Новими освітніми закладами ХХІ століття є навчально-науково-педагогічні комплекси (ННПК), які об’єднують різні навчально-виховні установи (дошкільні заклади, школи, ПТУ, коледжі, університети тощо) та сприяють оперативній апробації та поширенню інновацій.
Результати проведеного дослідження дають підставу зробити такі висновки:
1. У дисертації розкрито сутність та зміст основних дефініцій педагогічної інноватики, конкретизовано тезаурус проблеми дослідження, а саме: „педагогічні новації”, „педагогічні інновації”, „інноваційне навчання”, „інноваційна освіта”, „інноваційний процес”, „інноваційний заклад освіти”, „інноваційна діяльність”, „готовність до інноваційної діяльності”, „інноваційний потенціал педагога”, „інноваційний потенціал навчально-виховного закладу”, „інноваційна педагогічна технологія”, „інноваційна політика”, „інноваційний розвиток”. Ураховуючи амбівалентність багатьох понять інноваційної педагогіки, запропоновані авторські підходи до визначення основних її дефініцій. Подано теоретичне узагальнення основних наукових підходів педагогічної інноватики: структура інноваційних процесів та етапи їх функціонування; готовність учителів до застосування нового; антиінноваційні бар’єри у професійній діяльності педагогів; класифікація педагогічних нововведень; складові внутрішньої структури педагогічного комплексу, їх функції; відмінність ННПК від традиційної системи освіти; стратегії розвитку та вдосконалення комплексів тощо.
2. За допомогою системного підходу та аналізу сучасних напрямків реформування системи освіти сформовано визначення нової дефініції “інноваційна підготовка педагогічних кадрів в умовах ННПК”. Дане поняття розглядається як фундаментальна, особистісно орієнтована, історично необхідна та закономірна система інтеграції діяльності різних освітніх закладів, що базується на використанні традиційних і нових досягнень педагогічної науки з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу та сприяє формуванню у студентів готовності до майбутньої інноваційної діяльності, постійного професійного самовдосконалення.
3. Дослідження інноваційних процесів у ННПК здійснювалося з використанням структурно-функціонального методу, за допомогою якого розглянуті компонентні складові інноваційних освітніх систем узагалі та процесу підготовки педагогічних кадрів у межах ННПК зокрема. З’ясовано, що ННПК відносяться до змішано інтегрованої інноваційної системи. При горизонтальній інтеграції ННПК має чотири підсистеми, що відповідають її внутрішній структурі (виховна, навчальна, виробнича, науково-дослідна). При вертикальній інтеграції в дану інноваційну систему входять різні навчальні заклади, які є складовими ННПК. Структурний аналіз дав можливість виділити предметну, функціональну та історико-концептуальну площини системи інноваційної підготовки в умовах ННПК. Усі компоненти цих площин взаємопов’язані і створюють цілісну систему інноваційної підготовки в межах комплексу не тільки за вертикаллю, але й за горизонталлю.
4. На основі системного аналізу моделей організації професійної діяльності вчителя: структури інноваційної діяльності (В.О.Сластьонін і Л.С.Подимова); підготовки до інноваційної діяльності (Ю.Г.Максимов); підготовки вчителя-вихователя (О.А.Дубасенюк); підготовки вчителів початкових класів в умовах ННПК “педколедж – педвуз” (І.М. Чичканова); професійної підготовки в навчально-науково-інноваційному комплексі (В.В.Арнаутов) – змодельована система інноваційної підготовки в умовах ННПК згідно з її структурою. При визначенні концептуальних підходів ураховувалася головна ідея – інтеграція різних навчальних закладів у педагогічні комплекси якісно змінює увесь процес професійної підготовки, вимагає структурної перебудови та реорганізації всієї системи вищої освіти, що набуває інноваційного та особистісно орієнтованого характеру, створює сприятливі умови для впровадження інноваційних педагогічних технологій, наближає навчальний процес до реальної педагогічної діяльності та науки, передбачає наступність та послідовність у системі безперервної освіти. На основі факторно-критеріального моделювання обґрунтовано систему критеріїв та показників готовності майбутніх учителів до інноваційної діяльності. Подано якісну характеристику рівнів готовності освітян до інноваційної професійної діяльності в умовах ННПК.
5. У процесі експерименту визначені етапи (стимулюючо-мотиваційний, організаційно-координаційний, планово-програмний, технологічний, науково-пошуковий), умови та шляхи інноваційної підготовки в межах педагогічних комплексів. У дослідженні підтверджено, що ефективність підготовки майбутніх учителів в ННПК забезпечується за умов урахування всіх аспектів інтеграції освітніх закладів у єдину інноваційну систему: сприятливий інноваційно-психологічний клімат (мотиваційно-рефлексивний аспект інтеграції); координація дій усіх складових комплексу в системі безперервної ступеневої підготовки майбутнього вчителя (координаційний аспект інтеграції); визначення функцій і механізмів управління інноваційною підготовкою майбутнього вчителя в умовах педагогічного комплексу (управлінський аспект інтеграції); організаційно-методичне забезпечення інноваційного розвитку ННПК (організаційно-методичний аспект інтеграції); створення економіко-матеріальної бази комплексу та кадрових основ інтеграції (кадрово - економічний аспект інтеграції); упровадження інноваційних педагогічних технологій у процес підготовки фахівців у ННПК (технологічний аспект інтеграції); педагогічний моніторинг інновацій в умовах ННПК (моніторинговий аспект інтеграції); наукові підходи до організації інноваційної підготовки в педагогічному комплексі (дослідницький аспект інтеграції). Шляхи інноваційної підготовки визначені згідно із створеною моделлю системи професійної педагогічної освіти в умовах педагогічних комплексів: розвиток інноваційного потенціалу педагогів і студентів в умовах ННПК; систематичний відбір абітурієнтів із випускників ЗОШ і професійних навчальних закладів у рамках створених комплексів з метою реалізації програми “Учитель Київщини”; упровадження і реалізація ступеневої освіти шляхом набору цілісних груп на базі ОКР “молодший спеціаліст” та “бакалавр”; збагачення змісту професійно-педагогічної підготовки системою інноваційних понять та теорій в умовах ННПК; технологізація процесу підготовки в умовах ННПК; оптимальне використання матеріально-технічної бази, кадрового інноваційного потенціалу ННПК; реалізація науково-дослідної роботи та апробація наукових досліджень у межах створених комплексів за відповідними спеціальностями; систематична та поглиблена діагностика, експертиза якості інноваційної підготовки фахівців з метою корекції цілей, змісту, форм та технологій навчально-виховного процесу в умовах ННПК. Основним напрямком у стратегії експериментальної інноваційної підготовки в умовах ННПК є технологізація навчання. Аналіз різних класифікацій педагогічних технологій дали можливість розробити їх типологію за інноваційним типом організації та управління пізнавальною діяльністю студентів у вищій школі (особистісно орієнтовані, інформаційні, модульно-рейтингові, технології розвитку творчості, ігрові, проектні, цілепокладання та життєтворення, тренінгові, діалогові). З урахуванням послідовності та наступності використання технологій у рамках ННПК розроблена технологічна карта їх упровадження у найбільш поширених різновидах педагогічних комплексів: “школа - педагогічний університет”, “ ПТУ - педагогічний університет”, “педагогічне училище (коледж) - педагогічний університет”.
З метою підтвердження гіпотези дослідження та доказу ефективності запропонованої моделі інноваційної підготовки в умовах ННПК був проведений багатоетапний, довготривалий та складний експеримент. Основна увага в ньому приділялася визначенню готовності студентів випускних (шостих) курсів до інноваційної діяльності в школі. У результаті дослідження встановлено, що положення робочої гіпотези інноваційної підготовки в умовах ННПК підтвердилися, завдання, сформульовані в дослідженні - виконані. У роботі доведено, що як цілісне системне педагогічне утворення, підготовка майбутнього вчителя в умовах ННПК інноваційна за своєю суттю і має значні перспективи вдосконалення навчально-виховного процесу в усіх складових комплексу, зокрема у вищій школі.
Результати дослідження започаткували методичні рекомендації організації інноваційної діяльності в умовах ННПК: у практиці роботи вищої школи виправдовує себе саме регіональний ННПК, де складові комплексу розташовані близько один від одного; кожний навчальний заклад, що входить до складу ННПК, повинен мати свою концепцію діяльності, котра реалізує єдину стратегію інноваційної підготовки педагога-фахівця та віддзеркалює місце даної установи у загальній системі педагогічного комплексу; до вищого навчального закладу краще зараховувати студентів із складових комплексу цілими групами, що полегшує роботу та адаптацію студентів до навчання в нових умовах; працювати в умовах ННПК тільки за „наскрізними” навчальними планами; максимально використовувати кадровий та матеріальний потенціал ННПК, реалізовувати інноваційний потенціал провідних науковців вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації для читання курсів лекцій у складових комплексу; створювати інтегровану автоматизовану систему для реалізації процесів інноваційної підготовки фахівців, упроваджувати дистанційну освіту в межах педагогічного комплексу; використовувати командний менеджмент і цільове фінансування діяльності ННПК із місцевого бюджету.
Дана докторська дисертація не вичерпує всіх аспектів проблеми інноваційної підготовки. До перспективних напрямів наукових досліджень належать: узагальнення досвіду роботи регіональних університетських педагогічних комплексів; методичне, організаційне та програмне забезпечення інноваційної підготовки спеціалістів в умовах ННПК; адаптація майбутніх вчителів до умов навчання в рамках ННПК; проектування та розробка „наскрізних” планів підготовки студентів вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації в умовах педагогічних комплексів; створення інноваційного середовища при підготовці фахівців в межах ННПК тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абасов З. Инновационность в образовании и подготовка учителей // Alma mater. – 2001. – № 4. – С.7 – 9.
2. Абасов З. Подготовка учителей к работе в инновационной среде // Высшее образование в России. – 2002. – №6. – С.151 – 155.
3. Абашкина Н.В. Принципи розвитку професійної освіти в Німеччині. – К.: Вища школа, 1998 . – 207 с.
4. Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования. – М.: Просвещение, 1990. – 141 с.
5. Авдієнко О.,Тернюк М. Інтегральні навчально-інноваційні системи // Новий Колегіум. – 2007. – № 3. – С.36 – 44.
6. Агапова О.В. Особенности профессиональной подготовки учителя в системе повышения квалификации к развитию творческих способностей детей в начальной школе: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Ин-т образования взрослых. – СПб, 1992. – 16 с.
7. Айсмонтас Б.Б. Теория обучения: Схемы и тесты. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2002. – 176 с.
8. Айтуганов И.М. Управление системой подготовки кадров в общеобразовательном комплексе: Дис... канд. пед. наук: 13.00.01.- Казань, 1998. – 172 с.
9. Алексюк А.М. Експериментальне впровадження технології модульної організації навчання у вищій школі (на прикладі гуманітарних предметів) // Проблеми вищої школи. – К.: Інститут системних досліджень освіти. - 1994. – Вип.79. – С.3–6.
10. Алибекова Т.З., Жильцов П.А., Круглов Ю.Г. Учебно-научно-педагогический комплекс в системе непрерывного образования// Педагогика. – 1992. – №9 – 10. – С. 54.
11. Аматьєва О., Гавриш Н. Формування інноваційної культури педагога // Дошкільне виховання. – 2002. – №10. – С.11–13.
12. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2 т. – М.: Педагогика, 1980.- Т.1:Человек как предмет познания. – 324 с.
13. Ангеловски К. Учителя и инновации: Книга для учителя: Пер. с македон. – М.: Просвещение, 1991. – 159 с.
14. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтерв’ю. – К.: Знання України, 2004. – 804 с.
15. Андрущенко В.П., Лутай В.С. Філософія освіти в сучасній Україні: Стан та перспективи розвитку// Вища освіта України.– 2004. – №4. – С. 5–12.
16. Андрущенко В.П. Теоретико-методологічні засади модернізації вищої освіти в Україні на рубежі століть // Вища освіта України. – №2. – 2001. – С. 5–13.
17. Анисимов Н.М. Теоретические и экспериментальные основы технологии обучения студентов изобретательской и инновационной деятельности: Автореф... д-ра пед. наук: 13.00.08 / Рос. гос. пед. ун-т. – М., 1998. – 41 с.
18. Аносов І.П. Сучасний освітній процес: Антропологічний аспект: Монографія. – К.: Твімінтер, 2003. – 391 с.
19. Аношкина В.Л., Резванов С.В. Образование. Инновация. Будущее. (Методологические и социокультурные проблемы). – Ростов-на-Дону: Изд-во РО ЦПК и ПРО, 2001.– 176 с.
20. Арнаутов В.В. Теория и практика становления учебно-научно-инновационного комплекса как региональной системы непрерывного педагогического образования: Дис... д-ра пед. наук: 13.00.08. – Волгоград, 2002. – 326 с.
21. Архангельский С.И. Лекции по научной организации учебного процесса в высшей школе. – М.: Высшая школа, 1976. – 200 с.
22. Архангельский С.И. Лекции по теории обучения в высшей школе. – М.: Высшая школа, 1974. – 384 с.
23. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. – М.: Мысль, 1976. – 158 с.
24. Атоян В.Р. Трансформация российских университетов в учебно-научно-инновационные комплексы. - Саратов: СГТУ, 2001. – 257 с.
25. Атоян В. Р. Организация научной и инновационной деятельности в вузе /Сарат. гос. тех. ун-т. – Саратов: СГТУ, 1996. – 223 с.
26. Атоян В. Р., Баландин В. С., Королев А. В., Порошин Ю. Б., Тюрина В. Ю. Организация и финансирование инновационной деятельности в рамках университетского учебно-научно-инновационного комплекса/ Саратовский гос. технический ун-т / Вазген Рубенович Атоян (ред.). – Саратов, 2001. – 228 с.
27. Ахметова Д. З. Теория и практика развития школы-комплекса в условиях инноваций и педагогического мониторинга: Дис... д-ра пед. наук: 13.00.01. - Казань, 1998. – 474 с.
28. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды. / Сост. М.Ю.Бабанский. – М.: Педагогика, 1989. – 560 с.
29. Баханов К.О. Теоретико-методологічні засади трансформації сучасної шкільної історичної освіти: Автореф. дис... докт. пед. наук: 13.00.02/Національний педагог. ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К., 2007. –43 с.
30. Баханов К.О Інноваційне навчання як альтернатива традиційній системі навчання // Пед. науки: Зб. наук. пр. Бердян. держ. пед ін-ту ім. П.Д.Осипенко. – Бердянськ, 2000. – Вип.3. – С.140-148.
31. Белый В.В. Педагогические условия развития дистанционного образования преподавателей в системе регионального комплекса "Педагогический университет - колледж": Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Сарат. гос. ун-т им. Н.Г. Черны-шевского. – Ростов на Дону, 2002. – 19 с.
32. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. – М.: Педагогика, 1989. – 192 с.
33. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково – метод. посібник. – К.:ІЗМН, 1998. – 204 с.
34. Бех І.Д.Виховання особистості: Сходження до духовності: Наук. видання. – К.: Либідь, 2006. – 272 с.
35. Богданова І.М. Інноваційні технології у професійно-педагогічній підготовці вчителя // Наука і освіта. – 1997. – №1. – С. 2-6.
36. Богданова І.М. Професійно-педагогічна підготовка майбутнього вчителя на основі інноваційних технологій: Дис... д-ра пед.наук: 13.00.04. – К., 2003. – 440 с.
37. Боголюбов В.И.Педагогическая технология: эволюция понятия// Советская педагогика. – 1991. –- №9. – С.123–128.
38. Богоявленская Д.Б. Пути к творчеству. – М.: Знание, 1981. – 96 с.
39. Бокарев М.Ю. Профориентированный процесс обучения в комплексе "лицей-вуз": Теория и практика / Балтийская гос. академия рыбопромыслового флота. – Калининград: БГА РФ, 2001. – 236 с.
40. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. – К.: ВВП „Компас”, 1997. – 63 с.
41. Бондар В.И. Повышение эффективности подготовки директора школы к управлению процессом обучения: Дис... д-ра пед. наук: 13.00.01. – К.,1986. – 343 с.
42. Бондар В.І. Дидактика. – К.: Либідь, 2005. – 264 с.
43. Бондар В.І. Модульно-рейтингова технологія навчальної дисципліни (на матеріалі дидактики): Навчальний посібник. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 1999. – 49 с.
44. Бондар В.І. Підготовка вчителя початкової школи в умовах запровадження Болонської конвенції // Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції 1-2 квітня 2004 р. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова. – 2004. – С.7 – 16.
45. Бондарєва К.І., Козлова О.Г. Педагогічний аналіз інноваційної діяльності вчителя: Наук.-метод.посіб. – Суми: Слобожанщина, 2001. – 44 с.
46. Бордовский В.А. Методы педагогических исследований инновационных процессов в школе и вузе: Учеб.-метод.пособие / Науч. ред. В.В. Лаптев – СПб.: Изд-во РГПУ им.А.И.Герцена, 2001. – 169 с.
47. Бордовский В.А. Теория и практика организационно-методического обеспечения инновационного развития высшего педагогического образования: Дис…д-ра пед. наук: 13.00.01.– Санкт-Петербург, 1999. – 365 с.
48. Бордовский В.А., Извозчиков В.А. Новые технологии обучения: Вопросы терминологии // Педагогика. – 1993. – №5. – С.12-14.
49. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика – СПб: Изд.”Питер”, 2000. – 304 с.
50. Букатов В. Педагогічні таїнства дидактичних ігор. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. – 128 с.
51. Булда А. Практична підготовка студента до інноваційної діяльності // Історія в школі. – 1998. – №10. – С.8 – 9.
52. Бургин М.С. Инновации и новизна в педагогике // Советская педагогика. – 1989. – №12. – С.36– 40.
53. Буркова Л.В. Класифікація педагогічних інновацій // Зміст і технології шкільної освіти: Матеріали звіт. наук. конф. ін-ту педагогіки АПН України, 28-30 березня 2000 року / Редкол.: В.М.Мадзігон, М.І.Бурда, Н.Ф.Федорова та ін. – К., 2000. – С.39 – 40.
54. Буркова Л.В. Педагогічні інновації та їх діагностична експертиза: Теоретичний аспект / Ін-т педагогіки АПН України. Лаб. впровадж. пед. інновацій. – К.: Науковий світ, 1999. – 37 с.
55. Буркова Л.В. Класифікація педагогічних інновацій – перший етап науково-педагогічної експертизи // Директор школи. – 2000. – №35. – С.1,8,9.
56. Буркова Л. Діагностична експертиза – в дії // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2000. – №1. – С.39– 40.
57. Буркова Л. Технології в освіті // Рідна школа. – 2001. – №2. – С. 18 – 20.
58. Бурцева Е.Т. Практика инноваций в образовании // Сред. проф. образование. – 1998. – №2. – С. 2 – 4.
59. Вазина К.Я. Педагогические основы развивающих технологий в профессиональных учебных заведениях инновационного типа: Автореф. дис...д-ра пед. наук: 13.00.01/ Волжский Инженерно-педагогический ун-т. – Екатеринбург, 1998. – 38 с.
60. Важнова О.Г. Проектирование педагогической деятельности школы-комплекса: дис.…канд. пед. наук: 13.00.01. – Ярославль, 1999. – 242 с.
61. Вакарчук І.О. Система тестувань для вступників до Львівського національного університету імені Івана Франка. – Львів: «Місіонер», 2002. – 120 с.
62. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). – Х.: Скорпіон, 2000. – 120 с.
63. Ващенко В. Инновационность и инновационное образование// Alma mater. – 2000. – № 6. – С.23– 25.
64. Ващенко Л. Багатовіковому Києву – новітню педагогіку // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2000. – №1. – С. 41 – 47.
65. Ващенко Л.М. Система управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону: Автореф. дис …д-ра пед. наук: 13.00.01/ Інститут педагогіки АПН України. – Київ, 2006. – 40 с.
66. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.
67. Вища освіта в Україні. Нормативно-правове регулювання / За заг. ред. А.П.Зайця, В.С.Журавського. – К.: ФОРУМ, 2003. – 950 с.
68. Вища освіта України і Болонський процесс: Навчальний посібник / За ред. В.Г.Кременя // Авт. кол.: М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, В.Д.Шинкарук, В.В.Грубінко, І.І.Бабин. – Тернопіль:Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384 с.
69. Вєтров С. Тип навчання – інноваційний (Шлях до побудови особистісно орієнтованої системи безперервної освіти) // Вища освіта України. – 2001. – №2. – С.50 – 57.
70. Вовк Л.П. Педагогічна традиція у системі освітніх інновацій // Пульсар. – 2000. – №9. – С. 45 – 47.
71. Вовк Л.П., Падалка О.С. та ін. Педагогічна освіта України: Національні традиції та європейські інновації //Матеріали науково-практичної конференції. Секція ІV. Проблеми змісту педагогічної підготовки в умовах європейського освітнього та інтеграційного процесу. – К.: «МП Леся», 2006. – 240 с.
72. Вовк Л., Падалка О., Панченко Г., Акусок А., Вишівська В., Лещенко Н., Піскун О., Семернікова Р., Черкасов О., Шевченко А. Збірник навчальних програм із загально педагогічної підготовки. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. – 188 с.
73. Волковська Т.І., Коляда Т.Ф. Овчаренко Л.Г., Хіхловський Л.Б., – Систематизація педагогічних інновацій // Рідна школа. – 2002. – №11. – 46 – 47.
74. Володько В. Педагогічна система навчання: Теорія, практика, перспективи – К.: Пед. преса, 2000. – 148 с.
75. Волович М. Б. Наука обу¬чать. Технология преподавания математики.– М., Просвещение, 1995. – 230 с.
76. Волошенко О.В. Формування готовності майбутнього вчителя до педагогічної творчості в умовах коледжу: Дис... канд.пед.наук: 13.00.04. – К., 2000. – 180 с.
77. Виховання у цілісному педагогічному процесі: навчально-методичний комплекс/ Укладачі Л.П.Вовк, О.С.Падалка, Г.Д.Панченко, В.Б.Вишківська, О.В.Піскун. – К.: «МП Лесй», 2008. – 376 с.
78. Гавриш І.В. Теоретико-методологічні основи формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності: Дис... докт. пед. наук: 13.00.04. –Харьків, 2006. – 475 с.
79. Гамидов Г.С., Колосов В.Г., Османов Н.О. Основы инноватики и инновационной деятельности. – СПб.: Политехника, 2000. – 323 с.
80. Гершунский Б.С. Прогностические методы в педагогике – К.: Вища школа, 1974. – 208 с.
81. Гершунский Б.С Педагогическая прогностика: Методология, теория, практика. – К.: Вища школа,1986. – 200 с.
82. Гершунский Б.С. Компьютеризация в сфере образования: Проблемы и перспективы. – М.: Педагогика, 1988. – 263 с.
83. Гинецинский В.И. Знание как категория педагогики. – Л.: Из-во Ленинградского ун-та, 1989. – С.102.
84. Гинецинский В.И. Основы теоретической педагогики. – СПб.: СПбГУ, 1992. – 154 с.
85. Глузман А.В. Професионально-педагогическая подготоака студентов университета: Теория и опыт исследования. – К., 1998. – 252 с.
86. Гонтаровська Н. Інтегрована система освіти // Директор школи, ліцею, гімназії. –2003. – №4. – С.48-52.
87. Гончаренко С. Український педагогічний словник.– К.: Либідь, 1997. – 376 с.
88. Гришина Т.В. Освітня технологія як об’єкт методичної роботи. – Х.: Вид. група «Основа», 2003. – 96 с.
89. Гуменюк О.Є. Психологія інноваційної освіти: Теоретико-методологічний аспект: Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, 2007. – 385 с.
90. Даниленко Л.І. Умови забезпечення інноваційної діяльності в навчально-виховних закладах освіти // Педагогічні інновації: Ідеї, реалії, перспективи: Матеріали II Всеукр. наук.-практ. конф. 20-21 жовтня 1998. – Суми: Мрія-1, 1998. – С.96–99.
91. Даниленко Л.І. Теоретико-методологічні засади управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах: Дис...докт. пед. наук: 13.00.01. – К., 2005. – 418 с.
92. Даниленко Л.І. Інноваційна педагогіка: до практики через теорію // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2000. – №1. – С.36 – 38.
93. Дарійчук Л. Система освіти в Україні: Реформування чи оновлення?// Вища школа. – 2004.– №1.– С.29– 40.
94. Демиденко Т.М. Підготовка майбутніх вчителів трудового навчання до інноваційної педагогічної діяльності: Дис... канд. пед. наук: 13.00.04. – Луганськ, 2004. – 219 с.
95. Денисенко С.М. Багаторівнева система підготовки фахівців в Україні: Історія становлення та проблеми розвитку // Гуманітарні науки. – №2 (4). – 2002. – С. 94– 99.
96. Дем’яненко Н.М. Загально-педагогічна підготовка вчителя в Україні (ХІХ – перша третина ХХ ст.): Монографія. – К.: Ін-т змісту і методів навчання, 1998. – 323 с.
97. Дистанційне навчання. Умови застосування: Дистанційний курс: Навч. посібник / В.М.Кухаренко, О.В.Рибалко, Н.Г.Сиротенко; За заг. ред.. В.М.Кухаренка. – Х.: Форсинг, 2002. – 320 с.
98. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.
99. Докучаєва В.В. Проектування інноваційних педагогічних систем у сучасному освітньому просторі. – Луганськ: Алма-матер,2005.- 300 с.
100. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. – СПб.: Изд-во „Питер”, 2000. – 368 с.
101. Дубасенюк О.А. Професійна педагогічна діяльність: Сутність та сучасні підходи // Професійна підготовка педагогічних працівників: Науково-методичний збірник / За ред. докт. пед. наук О.А.Дубасенюк та докт. пед. наук Л.П.Пуховської. – Київ – Житомир, 2000. – С.3 – 9.
102. Дубогай О.Д. Фізкультура як складова здоров’я та успішного навчання дитини. – К.: Вид. дім «Шкільний світ», 2006. – 128 с.
103. Дударова Ф.Н. Управление развитием школ-комплексов в республиканской системе образования: На материале Республики Ингушетия: Дис… канд. пед. наук: 13.00.01. – Ростов н/Д, 1999. – 174 с.
104. Дурай-Новакова К.М. Проблемы и задачи спецкурса „Профессиональная готовность студентов к педагогической деятельности” в системе подготовки учителей / Теория и практика высшего педагогического образования: Сборник научных трудов. – М.: МГПИ им. В.И.Ленина. – С.51 – 59.
105. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. – Минск: Изд-во Беларус. ун-та, 1976. – 176 с.
106. Євдокимов О.В. Нові педагогічні технології організації навчання студентів: Дис... канд. пед. наук: 13.00.01. – Х., 1997. – 181 с.
107. Євтух М.Б.Болонський процес:Стратегічні цілі й тактика реалізації// Освіта і управління. – 2005. –Т.8. –№ 3-4. –С.181-184.
108. Євтушевський В.А., Шаповалова Л.А. Становлення і розвиток інновацій у вищій школі// Вища освіта України. – 2006. – №2. – С.62– 66.
109. Ермакова Н. М. Профессионально-педагогическая подготовка в условиях учебно-педагогического комплекса (обще-педагогическая характеристика): дис.…канд. пед. наук: 13.00.01. – М., 1996. – 234 c.
110. Жалдак М.И. Система подготовки учителя к использованию информационной технологии в учебном процессе: Дис. в форме науч. доклада д-ра пед. наук: 13.00.02. – М., 1989. – 48 с.
111. Жиц Г.И. Инновационный потенциал высшей школы: Параметры / Саратовский гос. технический ун-т. – Саратов, 2001. – 178 с.
112. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: Головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка”, 2003. – 200 с.
113. Жучков В.М. Теория и практика проектирования инновационных педагогических технологий для педагогических вузов в предметной области „Технология”: дис… д-ра пед. наук: 13.00.02. – Санкт-Петербург, 2001. – 2 Т. – 511 с.
114. Завалко Н.А. Теория и практика индивидуализации процесса обучения в многоступенчатой системе «детский сад – школа – вуз»: Дис….д-ра пед. наук: 13.00.08. – Барнаул, 2000. – 339 с.
115. Загвязинский В.И. Методология и методика дидактического исследования. – М.: Педагогика, 1982. – 160 с.
116. Загвязинский В.И. Об усилении целостности процесса обучения // Вестник высшей школы. – 1985. – №9. – С.30.
117. Загвязинский В.И. Инновационные процессы в образовании и педагогическая наука // Инновационные процессы в образовании: Сб. научн. трудов. – Тюмень, 1990. – 256 с.
118. Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя. – М.: Педагогика, 1987. – 160 с.
119. Загвязинский В.И. Учитель как исследователь. – М.: Знание, 1980. – 96 с.
120. Засоби і технології єдиного інформаційного освітнього простору: Зб. наук. праць/ За ред.. В.Ю.Бикова, Ю.О.Жука. – К.: Атака, 2004. – 240 с.
121. Згуровський М.З.Стан та завдання вищої освіти України в контексті Болонського процесу. – К.: ІВЦ «В-во «Політехніка», 2004. – 76 с.
122. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: Навч. посіб. для вчителів, аспірантів, студентів середніх та вищих навчальних закладів // За ред. І.А.Зязюн, Г.М.Сагач. – К.:Укр.-фін. ін-т менеджменту і бізнесу, 1997.– 302 с.
123. Зязюн І.А. Педагогіка добра: Ідеали і реалії. – К.: МАУП, 2000. – 312 с.
124. Иванов М.Г. Принципы гуманизации образовательного процесса и их реализация в условиях школы-комплекса: Дис... канд. пед. наук: 13.00.01. – Белгород, 1999. – 265 с.
125. Іванов С.В., Борсук П.С., Дичковський С.І. Система дистанційної освіти в Україні: сучасні напрями розвитку // Гуманітарні науки. – 2002. – №2. – С.12– 19.
126. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навч. посібник. – Суми, СПУ, 2003. – 278 с.
127. Инновации в образовании: Журн. рос. ассоц. негос. образоват. учреждений / Ред. И.В.Сыромятникова; Междунар. ассоц. негос. вузов; Соврем. гуманитар. ун-т. – М: Б.и., Б.г. – №3 (май). – 2001. – 165 с.
128. Инновации в психолого-педагогической теории и практике: Материалы междунар. конф., 22-23 мая / Российская академия образования; Шуйский гос. педагогический ун-т / И.Ю. Добродеева (отв.ред.). – Шуя: ШГПУ, 2001. – 366 с.
129. Инновации в российском образовании. Высшее профессиональное образование 2000 / М.Н. Костикова (сост.). – М.: Издательство МГУП, 2000. – Ч. 2. – 80 с.
130. Инновации в российском образовании. Высшее профессиональное образование 2000. – М.: Издательство МГУП, 2000. – Ч. 3. – 80 c.
131. Инновации в российском образовании. Дополнительное образование и воспитание детей и молодежи 2001. – М.: Издательство МГУП, 2001. – 99 с.
132. Инновации в российском образовании. Начальное профессиональное образование 2000. – М.: Издательство МГУП, 2000. – 152 с.
133. Инновации в российском образовании: Модульно-рейтинговая система организации учеб. процесса в вузах. 2001 / Министерство образования РФ. – М.: Издательство МГУП, 2001. – 31 с.
134. Инновации в российском образовании: Высшее профессиональное образование (опыт создания университетских комплексов) 2001 / Министерство образования РФ. – М.: Издательство МГУП, 2001. – 103 с.
135. Инновационные методы преподавания в высшей школе: Матер регион. науч.-практ. конф., 20 – 21 апреля 1999 г. Чебоксары / [Редкол.: Н.Ф.Григорьев ( отв. ред) и др ]. – Чебоксары: Изд-во Чуваш. ун-та, 1999. – 195 с.
136. Інноваційна освіта: Підручник для директора. – К.: Плеяда, 2005. – 120 с.
137. Інноваційна освітня діяльність: Досвід, проблеми, перспективи розвитку на Дніпропетровщині /В.Б.Письменний, Н.І.Малахова (упоряд.); Дніпропетровський обл.. ін-т післядипломної пед. освіти. – Д., 2001. – 96 с.
138. Інноваційні педагогічні технології: Теорія та практика використання у вищій школі: Монографія / Укладач О.І.Шапран; Наук. ред. В.П. Коцур. – Переяслав-Хмельницький, Видавництво С.В.Карпук, 2007. – 350 с.
139. Инновационные подходы в образовательной деятельности университета / Н.П.Макаркин, О.Б.Томилин, К.М.Романов и др.; [Ред. Р.Н.Бусарова ]. – Саранск: Изд-во Морд. ун-та, 1999. – 51 с.
140. Инновационные процессы в высшей школе / Материалы 7 Всерос. науч.-практ. конф., 27-29 сентября 2001 г. / [Редкол.: Ю.Г.Репьев (отв. ред.) и др.] – Краснодар: Изд-во КубГТУ, 2001. – 285 с.
141. Инновационные процессы в высшей школе / Материалы 8 Всерос. науч.-практ. конф., 19 - 21 сентября 2002 г. / [Редкол.: О.А.Гордиенко и др.] – Краснодар: Изд-во КубГТУ, 2002. – 212 с.
142. Инновационная политика высшего учебного заведения /Девяткина М.А., Мирошникова Т.А., Петрова Ю.И.; под ред. Р.Н.Федосовой.- М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2006. – 178 с.
143. Інноваційні пошуки в сучасній освіті / Г.М.Перевознікова (упоряд.); , Л.І.Даниленко, В.Ф.Паламарчук (ред.); Центр. ін-т післядипломної пед. освіти АПН України. – К.: Логос, 2005. – 220 с.
144. Инновационные процессы в образовании / Тюм.гос.ун-т; [Редкол.: проф. В.И.Загвязинский (отв.ред.) и др.] – Тюмень: Изд-во Тюм. гос. ун-т, 1990. – 98 с.
145. Инновационные процессы в образовании и новые педагогические технологии: Сб. ст. /Ком. по обр. админст. Тюмен. обл. и др.; [Редкол.: В.И.Загвязинский, Н.Н.Суртаева (отв.редакторы) и др.] – Тюмень: Изд-во Тюм. гос. ун-т, 1997. – 135 с.
146. Инновационные процессы в профессионально-педагогическом образовании// Матер Международ. конф. / Редкол.: П.В. Конаныхин (отв. ред.) и др. – М., 1995. – 178 с.
147. Інноваційні процеси в освіті: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / М.О.Аузіна, А.М.Возна; Нац. банк України, Львівський банківський ін-т. – Львів: ЛБІ НБУ, 2003. – 103 с.
148. Інновації як фактор модернізації та підвищення якості вищої освіти: Бібліографічний показчик (1995-2006) / Н.В.Артикуца та ін. (укладач); Нац. Ун-т „Києво-Могилянська академія”. Центр інновац. методик правничої освіти. Наукова бібліотека. – К.: Стилос, 2007. – 616 с.
149. Інноваційні технології в освіті: Наук. практ. конференція вчителів 21 квітня 2001 р. / В.І.Астахова та ін.; Асоціація навч. закладів України недерж. форми власності, Народна українська академія. – Х., 2001. – 118 с.
150. Інновації у вищій освіті (за матеріалами регіональних нарад): Збірник доповідей./ Упоряд.: А.В.Скрипиць, Ю.В.Сухарніков. – К.: Науково-методичний центр вищої освіти, 2003. – 70 с.
151. Кан-Калик В.А. Педагогическая деятельность как творческий процесс: Исследование субъективно-эмоциональной сферы творческого процесса педагога. – Грозный: Чич.-Инг. кн. изд-во, 1976. – 286 с.
152. Кан-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. – М.: Педагогика, 1990. – 144 с.
153. Карамушка Л.М. Психологія управління: Навчальний посібник – К.: Міленіум, 2003. – 344 с.
154. Кармаев А.Г. Организационно-педагогические основы инновационных образовательных процесов в школе : Дис... д-ра пед. наук: 13.00.01. - М., 1997. –527 с.
155. Касьянова О.М. Педагогічна експертиза готовності школи до впровадження профільного навчання // Управління школою. – № 19. – 21(57-59). – С.2 – 5.
156. Каташов А.І. Педагогічні основи розвитку інноваційного освітнього середовища сучасного ліцею: Дис... канд. пед. наук: 13.00.01 – Луганськ, 2001. – 265 с.
157. Кіяшко О.О. Інноваційні педагогічні технології підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації: Дис... канд. пед. наук. – Луганськ, 2001. – 262 с.
158. Киричук О. Принцип розбудови інноваційної педагогічної системи освітнього закладу // Рідна школа. – 2000. – №10. – С. 3 – 7.
159. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования, игры и дискуссии (Анализ зарубежного опыта). – Рига: НИЦ “Эксперимент”, 1995. – 176 с.
160. Кларин М.В Педагогическая технология в учебном процессе. (Анализ зарубежного опыта). – М.: Знание, 1989. – 80 с.
161. Кларин М.В. Инновационные модели учебного процесса в современной зарубежной педагогике.: Дис... д-ра пед. наук: 13.00.01. – М., 1994. – 365 с.
162. Кларин М.В. Инновационные модели обучения в зарубежных педагогических поисках. – М.: Арена, 1994. – 222 с.
163. Кларин М.В. Инновации в обучении: метафоры и модели (Анализ зарубежного опыта – М.: Наука, 1997. – 223 с.
164. Клименко Т. К. Теоретические основы становления будущего учителя в инновационном образовании / Забайкальский гос. педагогический ун-т им. Н.Г.Чернышевского. – Чита, 1999. – 213 с.
165. Клокар Н. І. Психолого-педагогічна підготовка вчителя до інноваційної діяльності: Дис... канд. пед.наук: 13.00.04. – К., 1997. – 227 с.
166. Клокар Н. І. Технологія впровадження нововведень // Світло. – 1999. – №4. – С. 30 - 33.
167. Ковальчук О. Інноваційна робота як проблема професійного удосконалення вчителя // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2002. – №1-2. – С.51– 52.
168. Козлова О.Г. Підготовка вчителя до інноваційної діяльності в системі післядипломної освіти: Дис... канд. пед. наук: 13.0001. – К., 1999. – 235 с.
169. Козлова О.Г. Методика інноваційного пошуку вчителя: Навчально-методичний посібник / Ін-т змісту і методів навчання. – Суми: Мрія- ІІІ, 1998. – 96 с.
170. Козлова О.Г. За технологіями активного навчання // Вища освіта України. – 2002. –№2. – С.42 – 45.
171. Козлова О.Г. Сутнісні складові інноваційної діяльності вчителя. – Суми: Мрія – 1, 1999. – 90 с.
172. Козаков В.А. Дзвінчук Д.І. Освіта і технології: До проблеми понятійно-термінологічного апарату педагогки // Неперервна професійна освіта: Теорія і практика // Науково-методичний журнал. – 2002. – Випуск 3 (7). – С.89-104.
173. Колесников Л.Ф., Турчанко В.Н., Борисова Л.Г. Эффективность образования. – М.: Педагогика, 1991. – 272 с.
174. Коломінський Н.Л. Психологія педагогічного менеджменту: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 1996. – 176 с.
175. Кондратьев М.Д. Проблемы економической динамики. – М.: Экономика, 1989. – 526 с.
176. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. – К.: Школяр. – 1997. – 149 с.
177. Корсак К.В. Освіта: Чи йде європеїзація? // Джерело тижня. – 1999. – № 40 (8 жовтня). – С.17.
178. Корсак К., Поживілова О. Оцінювання якості роботи вищо