Система мистецької освіти в культурі України 90-х років ХХ століття: традиції, реформи, перспективи

brief description

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ім. П.І.Чайковського

Волков Сергій Михайлович

УДК 378:78(477)+7.1

Система мистецької освіти
в культурі України 90-х років ХХ століття:
традиції, реформи, перспективи

Спеціальність 17.00.01

Теорія та історія культури

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник -
Тишко Сергій Віталійович
доктор мистецтвознавства,
професор

Київ 2003

ЗМІСТ

ЗМІСТ................................................................................................................

2

ВСТУП .............................................................................................................

4

Розділ 1. Місце і роль мистецької освіти в соціокультурних процесах, збереженні національних культурних традицій та формуванні духовних цінностей

1.1.Українська та світова системи мистецької освіти: проблема сумісності у пострадянські часи ..........................................................

16

1.2. Система мистецької освіти як результат людської діяльності та найважливіша складова феномену культури .....................................

31

1.3. Мистецька освіта в контексті соціально-культурних процесів в Україні кінця ХХ століття ....................................................................

42

1.4.Генеза системи мистецьких навчальних закладів: від межі ХІХ-ХХ століть до кінця ХХ століття ........................................................

48

Розділ 2. Основні методологічні засади створення та існування мережі мистецьких навчальних закладів в сучасній Україні: втілення актуальних культуротворчих процесів .......................................................

61

2.1. Роль і місце позашкільних навчальних закладів та середніх спеціальних загальноосвітніх шкіл у системі формування творчої особистості ............................................................................................

63

2.2. Вищі мистецькі навчальні заклади з підготовки молодших спеціалістів (музичні, художні, театральні) та їх внутрішньосистемні принципи організації діяльності .......................

83

2.2.1. Особливості діяльності вищих музичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації ......................................................

86

2.2.2. Особливості діяльності вищих художніх навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації ........................................................

96

2.2.3. Особливості діяльності інших вищих мистецьких навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації в системі мистецької освіти ................................................................................................

102

2.2.4. Суміжні спеціальності в мистецтві: мистецтво чи ремесло ..

114

2.3. Вищі навчальні заклади з підготовки бакалаврів, спеціалістів, магістрів (музичні, художні, театральні) та їх внутрішньосистемні парадигми ................................................................................................

121

2.4. Особливості підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів у мистецьких навчальних закладах України ............................

140

Розділ 3. Сфери компетенції та основні принципи функціонування мистецьких навчальних закладів: управління та законодавче забезпечення

3.1. Генеза державного управління системою мистецької освіти: проблеми управлінської вертикалі та принципу самостійності навчальних закладів .............................................................................

146

3.2. Роль централізованого управління в збереженні культурно-мистецького надбання та розвитку національної культури України

159

3.3. Вищі мистецькі навчальні заклади в регіональному управлінні соціально-культурною діяльністю .......................................................

173

ВИСНОВКИ ..................................................................................................

184

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .....................................................

191

Вступ
В кінці ХХ століття в культурогенезі суспільства відбуваються складні і неоднозначні процеси, які позначаються на всіх сферах людської діяльності, вносять корективи у функціонування всіх підсистем метасистеми культури[1]. Кожна з цих підсистем функціонує за власними принципами і, становлячи самостійну систему певної сфери людської діяльності, досліджується відповідними науками. Але є й такі, що синтезують в собі парадигми суміжних підсистем.
Однією з таких систем є система мистецької освіти. Вона є однією з найскладніших та найспецифічніших сфер людської діяльності і з погляду на неї як на підсистему культури, і в тому разі, якщо її розглядати як одну з галузей гуманітарного знання.
На мистецьку освіту як і на всю освітню систему цивілізацією покладаються функції рушія прогресу, відводиться пріоритетне місце у вихованні й формуванні світогляду громадянина, патріота і, звичайно, фахівця, професіонала, оскільки освічені люди стають головною продуктивною силою, основою розвитку духовної культури, суспільства та цивілізації загалом.
На сучасному етапі розбудови незалежної України освітня система вважається основним інструментом забезпечення соціальної гармонії, культурного розвитку та економічного прогресу. Вивчення її складових, внутрішніх сутностей дає можливість прогнозувати соціокультурні зміни, результати державотворчої діяльності, визначати культурну політику держави.
Стверджуючи гуманістичну етику, розглядаючи людину як найвищу цінність суспільства, освітня система в Україні за головну мету ставить забезпечення духовного, професійного та інтелектуального розвитку особистості. І особлива роль у державотворчих процесах, що відбуваються в Україні в кінці ХХ на початку ХХІ століть, належить системі мистецької освіти як специфічної освітньої галузі, яка одночасно є і системою цілеспрямованого формування культури суспільства, людини, і результатом соціокультурної діяльності суспільства.
Діяльність системи мистецької освіти пов’язана з функціонуванням мистецьких навчальних закладів. Саме через них реалізуються актуальні завдання збереження духовного багатства нації, формується естетична культура особистості здатність сприйняття, розуміння й оцінки прекрасного.
Формування певної естетичної культури людини, яка дозволяє поширювати засвоєні закони краси і досконалості на різні сфери власної життєдіяльності, є одним з найважливіших завдань мистецької освіти. Її вагомість в культурогенезі підтверджує сучасна наука, яка встановила наявність кореляцій між інтелектуально-пізнавальною, духовною сферами особистості та її обізнаністю в мистецтві. В процесі навчання в мистецьких навчальних закладах індивідуум, набуваючи знань про світ, збагачує свій практичний досвід, розвиває здатність до пізнання нового, а з розвитком творчих здібностей виробляє в собі емоційно-ціннісне ставлення до явищ життя.
На мистецьку освіту, яка ґрунтується на глибинних культурно-просвітницьких традиціях, покладається не тільки втілення в життя ідеї про всебічний гармонійний розвиток особистості, але й важливе завдання збереження національної духовної спадщини. Виконуючи найважливіше соціальне замовлення суспільства - формування творчої особистості, мистецька освіта є одним з найважливіших факторів соціокультурного розвитку держави. Базована на поєднанні світового та вітчизняного досвіду, вона здатна забезпечити відтворення та розвиток інтелектуального потенціалу країни, а в кінцевому результаті й належне місце держави серед світової спільноти.
За останнє століття в Україні створено цілісну систему мистецьких навчальних закладів, в яких відбувається становлення творчої еліти нації, формуються нові покоління творчої інтелігенції, здатної зберегти і примножити культурні надбання держави.
В нових економічних умовах державні мистецькі навчальні заклади отримують можливість підсилити вплив на оптимізацію культурних процесів в Україні, характер і динаміку культурного розвитку держави. Але це є можливим лише за умови визнання освіти як пріоритетної сфери гуманітарної політики держави. Крім того, темпи цього розвитку залежать від усвідомлення суспільством нових ідей, уявлень, цінностей, матеріально-технічного та кадрового забезпечення галузі, від змін контактів населення з каналами соціокультурної сфери, що виявляють реальні межі її впливу на суспільні процеси.
В 90-ті роки ідеї гуманітаризації освіти викликали появу навчальних закладів нового типу, в яких почали відтворюватися ідеї єдиної гуманітарної та загальної середньої і вищої освіти (Київська дитяча академія мистецтв). Підготовку мистецьких кадрів почали вести гуманітарні вищі навчальні заклади немистецького профілю (педагогічні, культури) і навіть технічні вищі заклади освіти (див. - Довідник для вступників до вищих навчальних закладів України на 1999 рік [38] ). Все це, до речі, породжує деякі нові для мистецької освіти проблеми, які потребують, з одного боку, терміновості, а з другого - виваженості розв’язання (див. в подробицях Розділ 2., підрозділи 2.2, 2.3).
Спрямованість освіти в галузі мистецтва на виховання особистості, здатної створювати художні цінності, зумовила певні внутрішньосистемні особливості, які відрізняють організацію підготовки мистецьких кадрів від організації підготовки кадрів у вищих закладах освіти загально-гуманітарного, технічного або іншого спрямування. Такими особливостями є камерніс­ть, професійна елітність та меритократизм, що базується на принципі багаторічного відбору (протягом 16 років) талановитих учнів та індивідуальної роботи з ними. [2]
Сьогодення свідчить про те, що соціокультурна сфера, система освіти України, в тому числі і мистецька, потребує вдосконалення у напрямку більшої її демократизації та інтеграції в систему міжнародних культурних процесів. В Україні освіта в останні десятиліття знаходиться на шляху реформування і потребує чіткої і комплексної науково-обґрунтованої політики щодо її підтримки, виведення її з кризового стану, переорієнтації на диференційовану основу стимулювання розвитку пріоритетних напрямків на базі використання як прямих, так і непрямих методів регулювання відносин між усіма учасниками навчального процесу.
Інтеграція України у світові економічні та культурні структури потребує нового ставлення як до загальних культурних проблем, так і до якості підготовки спеціалістів, що вимагає поглибленого вивчення, дослідження та якнайшвидшого розв’язання цих проблем. Перехід до ринкових відносин, динамізм розвитку суспільства ставить перед усіма, у тому числі і мистецькими закладами освіти в Україні, завдання розробки нових підходів у їх діяльності, використання всіх можливостей до швидкого саморегулювання та самооновлення. Виникає необхідність кардинальних реформ у системі освіти, що базуються на нових концептуальних засадах.
З метою задоволення потреби молоді в освіті відповідно до можливостей, бажань та здібностей кожної особистості у 90-ті роки запроваджуються багатоступенева та багатоваріантна системи вищої освіти, впроваджується нова система освітніх послуг.
Питанням культурного розвитку українського суспільства, розбудови соціально-культурної, мистецької, освітньої сфер нашої держави присвячені роботи багатьох вчених минулого і сучасності: Д.Антоновича[160], М.В. Бєляєвої[10], Т.П. Булат[10], Ю.П.Булки [10], Ю.П.Богуцького[162], Т.Ю.Габріелової [28], М.З.Згуровського [46], А. Єфименка[40], В.П.Іванова[52], І.Ф.Іванова[530], А.О. Лігоцького [73, ]В.І.Мазепи [75], М.В.Поповича [96], О.В.Сокола [149], К.Д.Ушинського[164;165], К.П.Шамаєвої [172], Б.Л.Яворського [175] та ін. Проблем діяльності вищих закладів освіти в Україні, шляхів удосконалення, раціоналізації управління закладами освіти, адаптації до нових ринкових умов, особливостей надання освітніх послуг та наближення їх до світових стандартів торкаються праці Р.А.Антонюк [4], В.Ф.Барановського [7], А.К. Бичко [13], Д. М. Гарасіної [31], І. А. Зязюна [49; 17], В. М. Зубка [48], В.А.Козакова [61], К.В.Корсака [65], О.М.Кузь [69], В.П.Подкопаєва[70], О.С.Тимошенка[70], А.В.Чебикіна[170], В.Г.Чернеця [162], В.М.Шейка [174], В.Д.Шульгіної[70] та ін.
Значна кількість робіт в галузі мистецької освіти присвячена музичній, художній (образотворчій), театральній, хореографічній освіті як таким, що пов’язані з мистецькою діяльністю. В цих роботах розглядаються як процеси засвоєння соціумом знань, умінь, навичок, необхідних для професійної діяльності у зазначеному напряму, так і сама сукупність знань та пов’язаних з ними вмінь і навичок, отриманих в результаті навчання. В інших випадках питання розглядаються під кутом зору проблем навчання музиці, образотворчому, театральному мистецтву, не виходячи за межі цих мистецьких напрямів (А.І.Комарова[62], П.Кононенко[63], Т.П.Танько[151], О.І.Малозьомова[16]).
Існує багато дисертаційних досліджень з історії та історіографії музичної, художньої освіти, педагогіки (Г.Я.Ботунова [14], С.О.Войтович [18], І.М.Гадалова [29], Л.І.Горенко-Баранівська [33], Л.З.Мазепа [75], Г.В.Святненко [148], Ж.Хурсіна [168] та ін. ).
В науковій літературі останніх двох десятиліть помітний інтерес до вивчення проблем діяльності окремих видів мистецьких закладів освіти, позашкільних навчальних закладів, підготовки мистецьких кадрів сфери музичної, художньої, хореографічної, театральної освіти (М.Г.Д’яченко, Ю.А.Зильберман [47], І.А.Котляревський, Ю.О.Полянський [2; 95], І.Ф.Ляшенко[90], О.В.Сокол [149] та ін.). Слід підкреслити, що у дослідженнях 90-х років простежується суперечливе ставлення до реформаторських процесів. Досить відчутна думка вчених про негативний вплив ринкових відносин на розвиток культури, освіти (Н.А.Баранова[8], І.А.Зязюн [49], Ю.Таран-Жовнір[152] та ін. ).
Кінець 80-х та початок 90-х років відзначаються багатьма дослідниками як час, коли ”в Союзі прогресувала деградація особистості, формувалося суто споживацьке ставлення людини до життя, уявлення про те, що за все відповідає хтось на горі, знецінювались потреби і матеріальні стимули, зростало духовне закріпачення” [30]. Дослідники підкреслюють, що в цей час культурна сфера існує переважно, як частка державного сектора в умовах постійного скорочення бюджетного фінансування, дуже обмежених можливостей одержання коштів з інших джерел та їх раціонального використання”[102,5]. Окремими дослідниками відзначається непослідовність державних програм реформування культурної сфери. Існуючі дотепер програми (трансформаційних перетворень авт.) характеризуються неповнотою, недооцінкою принципу системності і практично суперечать закріпленим в Конституції Україні ціннісним орієнтаціям, зокрема пріоритету людини як найвищої цінності” [93,16].
Всі наведені вище думки науковців є свідченням того, що в останні десятиліття ХХ століття відбувається процес переоцінки і переосмислення багатьох істин і цінностей, які здавалися нашому суспільству незаперечними протягом досить тривалого часу, і процес цей неоднозначний. Певний конформізм суспільства живиться соціально-психологічними стереотипами, сформованими за десятиліття тоталітарно-бюрократичної системи. Але переважна більшість дослідників все ж таки намагається подолати власний дефіцит здібності передбачення, прогностичного упередження результатів власної діяльності з боку стратегії і з боку тактики” [157,5]. Намагаються конструктивно переосмислити сутність процесів, що відбуваються в суспільстві науковці провідних мистецьких навчальних закладів Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського [3; 167; 171], Одеської державної консерваторії ім.А.В.Нежданової [158], Харківського інституту мистецтв ім.І.П.Котляревського [160] .
Попри значну увагу вчених до окремих аспектів освітньої діяльності як сфери культури, варто зауважити, що науковці розглядають переважно проблеми реформування галузі освіти в цілому. Поза їхньою увагою залишається позитивний досвід мистецьких закладів освіти, поєднання вирішення проблем системності освіти зі збереженням духовних традицій нації. Соціально-культурний аспект розвитку інсфраструктури мистецької освіти, її нормативно-правові засади, що забезпечують функціонування навчальних закладів, управлінська та організаційно-методична політика щодо духовного розвитку суспільства періоду українського державотворення через систему мистецької освіти дослідниками майже не розглядалися і не були предметом спеціального вивчення.
Все це, а також необхідність наукового осмислення результатів реформ, започаткованих в освітянській галузі, вирішення питань інтеграції в світову культуру та її систему освіти, проблем духовного виховання нового покоління зумовило актуальність обраної теми дослідження.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період останнього десятиліття ХХ століття, коли почали відбуватися суттєві зрушення в соціально-культурному житті України.
Мета дослідження полягає в тому, щоб розглянути перспективи культурного будівництва, функціонування існуючої в Україні системи підготовки кадрів в мистецьких навчальних закладах Міністерства культури і мистецтв України та їхню роль у процесі державотворення, формуванні нового соціуму і творчої особистості. Метою дослідження є також прагнення автора систематизувати, узагальнити особливості та виявити нові тенденції розвитку системи підготовки мистецьких кадрів в України періоду соціально-культурних і економічних перетворень 90-х років ХХ століття. Розглядаючи систему підготовки кадрів в мистецьких музичних, художніх, хореографічних та інших закладах освіти як таку, що впливає на формування морального й естетичного стану суспільства, автор намагається визначити відповідність цієї освітньої системи сучасним вимогам соціального розвитку в демократичній державі.
Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення наступних завдань:
- виявити головні проблеми у функціонуванні мистецької освіти в Україні у період, що розглядається, на різних рівнях - від економічних та правових засад - до змісту навчання;
- осмислити нові інтегративні процеси (йдеться про інтеграцію до світової системи освіти, що певним чином відбувалася у 90-ті роки) у зв’язку з традиціями, які притаманні вітчизняній культурі;
- дослідити тенденції формування нової законодавчої і нормативної бази в Україні в галузі освіти і культури;
- проаналізувати вплив економічних перетворень на процеси, що відбувалися в системі підготовки мистецьких кадрів;
- розкрити основні засади управління системою мистецької освіти в Україні;
- вивчити кадрову політику щодо мистецьких навчальних закладів;
- виявити протиріччя у перебігу процесів в освітянській галузі, що впливають на сферу загальної культури суспільства;
- визначити шляхи оптимізації розвитку системи державних мистецьких навчальних закладів.
Комплексний підхід до вивчення цієї теми передбачає такі завдання дослідження:
- доповнення певних знань про українську культуру глибоким вивченням системи мистецької освіти;
- обґрунтування існування складових мистецької освіти (позашкільні навчальні заклади вищі навчальні заклади І-ІІ та ІІІ-IV рівнів акредитації) для створення сучасної системи підготовки мистецьких кадрів, творчих працівників;
- доведення шляхів реформування системи з урахуванням нових завдань та збереження існуючих в країні традицій.
Матеріалами дослідження стали документи поточних архівів Міністерства культури і мистецтв України, Державного методичного центру навчальних закладів культури і мистецтва, в тому числі річні звіти про діяльність навчальних закладів, матеріали колегій, зведені статистичні звіти по галузях культури і освіти про результати діяльності науково-педагогічних колективів, урядові документи, накази з питань основної діяльності навчальних закладів, що дало можливість прослідкувати динаміку процесів у системі підготовки творчих кадрів, тенденції розвитку соціокультурної сфери.
Викладені підходи до вивчення стану мистецької освіти уможливили доповнення концепції розвитку мистецької освіти в Україні в ХХІ сторіччі.
Головні положення дослідження ґрунтуються на історико-культурологічному матеріалі, що випливає з ретельного аналізу діяльності 80-ти вищих навчальних закладів мистецтва і культури, спеціальних середніх загальноосвітніх шкіл та дитячих шкіл естетичного виховання різних регіонів України. Це дає можливість поширити запропоновану концепцію розвитку мистецької освіти на всю систему освіти України, принаймні на її гуманітарну частину.
Одним з головних аспектів роботи є її спрямованість на вивчення нормативно-правових актів з питань мистецької освіти. Архівні документи відтворили картину проблем будівництва системи мистецького виховання в незалежній Україні, різних її регіонах. Деякі документи не привертали уваги дослідників і не були введені до наукового обігу. Абсолютно невивченими виявилися навчально-методичні матеріали навчальних закладів, організаційні та методичні матеріали Міністерства культури і мистецтв України щодо діяльності мережі мистецьких навчальних закладів, системи підготовки мистецьких кадрів, статистичні дані діяльності мистецьких навчальних закладів 90-х років. Важливим джерелом даних для дисертації стала також газетна й журнальна періодика зазначеного періоду.
Предметом дослідження є система мистецьких навчальних закладів України.
Об'єктом дослідження є процеси, що відбувалися в реформуванні системи мистецької освіти в Україні протягом 90-х років ХХ століття, теоретичні та методологічні положення функціонування мистецьких спеціалізованих навчальних закладів та застосування їх у сфері суміжних галузей культури і мистецтва.
Теоретичною, методологічною та прикладною основою дослідження є наукові розробки провідних вчених-мистецтвознавців, культурологів в галузі освіти, культурології, мистецтва, державного управління, соціальної політики, вищої школи і маркетингу.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дане дослідження тісно пов'язане з проблематикою розробки концепції духовного виховання молоді мистецькими закладами та концепції мистецької освіти України.
Дисертація виконана на кафедрі історії та теорії культури Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського відповідно до планів наукових робіт зазначеного навчального закладу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
- вперше здійснено цілісне осмислення системи мистецької освіти в Україні в її сучасному вигляді та зв’язку з її загальною генезою;
- зроблено багаторівневу класифікацію системи мистецької освіти в Україні;
- дослідженням узагальнено маловідомий матеріал навчально-методичної документальної бази мистецьких навчальних закладів;
- зроблено комплексний огляд діючих програм та навчальних планів мистецьких навчальних закладів;
- вперше проаналізовано характер і особливості сучасних ринкових відносин у системі мистецької освіти;
- обґрунтовано напрями процесів, що відбувалися в галузі мистецької освіти в період соціально-економічних перетворень на прикладі діяльності державних позашкільних, середніх спеціальних загальноосвітніх та вищих мистецьких навчальних закладів в 1990 -2000 р.;
- виявлено вплив економічних перетворень на діяльність мистецьких навчальних закладів та шляхи їх розширення;
- досліджено кадрову, організаційно-методичну політику органів управління щодо державних мистецьких навчальних закладів;
- введено до наукового обігу цілу низку нових матеріалів і архівних джерел, що сприяють визначенню концептуальних основ культурної політики, розвитку системи освіти в Україні, утвердженню її державотворчої ролі і місця в культуроґенезі суспільства.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів.
Концептуальні положення дослідження використані у створенні нормативно-правової бази навчальних закладів Міністерства культури і мистецтв України, а також були покладені в основу розробки Концепції культурної політики України, адаптації мистецьких навчальних закладів до нових ринкових умов. Значна кількість з них втілюється в життя у практичній діяльності мистецьких навчальних закладів нашої країни. Практичне значення мають також пропозиції, спрямовані на розв’язання соціально-культурних проблем адаптації молоді в трансформаційному культурному просторі, удосконалення переліку професій, напрямів, спеціальностей і спеціалізацій, за якими здійснюється підготовка мистецьких кадрів у вищих навчальних закладах України.
Запропоновані теоретичні та прикладні розробки дисертації можуть бути використані в лекційних курсах з широкого кола культурологічних та мистецтвознавчих дисциплін: теорія та історія вітчизняної культури, основи педагогіки (у мистецьких закладах освіти), методика викладання мистецьких дисциплін (у навчальних закладах різних рівнів та профілів).
Особистий внесок автора полягає в тому, що ним виявлено й систематизовано важливі проблеми розвитку та існування мистецьких навчальних закладів України, розроблено основні принципи удосконалення роботи соціально-культурної сфери України з урахуванням характеру і особливостей ринкових відносин як в країні взагалі, так і в системі вищої освіти зокрема.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень оприлюднені на наступних науково-практичних конференціях:
Науково-практична конференція Художня освіта в Україні. Сучасний стан, проблеми розвитку ” / Академія мистецтв України. - Київ, 1998 р.;
Культурологічна трансформація мистецької освіти та актуальні питання творчої діяльності музиканта у сучасній Україні: Зб. наукових праць / Державна академія керівних кадрів культури і мистецтва, Національна музична академія України ім.П.І.Чайковського, Центр музичної україністики, Одеська державна консерваторія ім.А.В.Нежданової. К.,1998;
Мистецькі обрії 98. Альманах. Науково-теоретичні праці та публіцистика / Академія мистецтв України. К.,1999;
Науково-практична конференція "Театральна освіта в Україні. Сучасний стан, проблеми розвитку " / Академія мистецтв України. - Київ, 1999р. 23 червня.
Публікації. Результати дисертації висвітлено у 5 наукових працях загальним обсягом 2,7 д.а., в тому числі, особисто автору належить 2,7 д.а., зокрема 5 статей у збірниках наукових статей.
Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, 11 підрозділів, 8 таблиць, 4 схем-рисунків. Список використаних джерел містить в собі 182 позиції. Загальний обсяг роботи 209 сторінок комп’ютерного тексту (основна частина - 190 сторінок).

[1] Про культуру як метасистему та підсистеми, що її складають, див. в дослідженні М.С.Кагана [57 ].

[2] Ці особливості ми розглядаємо в ІІ главі дослідження.

bibliography

ВИСНОВКИ
Мистецька освіта була і до сьогодні залишається органічною, невід'ємною і самостійною частиною феномену культури України. Вона функціонує в колі проблем таких систем організації людської діяльності, як мистецтво, освіта, культура, є органічно вписаною соціокультурну сферу і, при цьому, основне завдання - виховання освіченої, духовно багатої людини, особистості - вирішує власними, притаманними тільки їй засобами.
У 90-ті роки ХХ століття з переходом економіки України до ринкових відносин соціально-культурне середовище, в якому функціонувала система підготовки мистецьких кадрів, кардинально змінюється. Воно стає більш інформаційно насиченим, раціональним, відкритим.
Успадкувавши кращі традиції попередньої доби - демократичність, доступність, високу якість навчання, широке охоплення населення система підготовки мистецьких кадрів зіткнулася із проблемами значної затратності, залежності від центру, певним консерватизмом.
Це об’єктивно викликало гостру необхідність запровадження заходів, покликаних забезпечити її конкурентоспроможність при роботі в нових умовах.
Необхідність формування професійного ядра творчих працівників з усіх мистецьких напрямів, здатних працювати в новому соціокультурному середовищі фахівців потребувало концептуального та організаційно-структурного реформування мережі вищих навчальних закладів на основі вироблення та реалізації єдиної державної політики підготовки фахівців у цій системі.
Переглядається сам принцип спеціалізації вищих мистецьких навчальних закладів, оновлюються переліки напрямів і спеціальностей підготовки мистецьких кадрів. Так тридцять три мистецькі спеціальності напрямів Музичне, Театральне, Образотворче, Декоративно-ужиткове, Кіно мистецтва, що існували на початку 90-х років, в кінці століття були інтегровані в дванадцять спеціальностей одного напряму - Мистецтво.
Відбувається впорядкування мережі вищих навчальних закладів в результаті чого в Україні з’являються перші мистецькі коледжі, академії, університети культури і мистецтва [103]. На освітянському ринку свої послуги починають пропонувати мистецькі навчальні заклади нового типу: об’єднані з традиційних училищ культури і мистецтва (Одеське училище культури і мистецтва ім.К.Ф.Данькевича, Одеське художньо-театральне училище ім.М.Б.Грекова, Дніпропетровський театрально-художній коледж) або з вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації (Рівненський державний гуманітарний університет, до складу якого увійшли інститут культури, педагогічний інститут, Дубенське училище культури, Рівненське музичне училище), вищі навчальні заклади, які засновуються на інших, недержавних, формах власності (Одеське музичне кооперативне училище). Ці та інші навчальні заклади пропонують нові освітні стандарти та власні шляхи інтеграції в світовий культурний простір.
Разом з тим, осередком збереження глибинних традицій, заснованих на високій духовності академічного мистецтва, залишаються спеціалізовані мистецькі заклади освіти на чолі з Національною музичною академією України ім.П.І.Чайковського, Академією образотворчого мистецтва і архітектури, Київським інститутом театрального мистецтва ім.І.К.Карпенка-Карого.
Але освітньо-виховні функції різних типів мистецьких закладів освіти допомагали плекати високий ідеал національної культури. Мистецька освіта, крім фахової підготовки, сприяла згуртуванню молоді, формуванню в неї високої духовної культури, пропаганді українських національних ідей серед молодіжної аудиторії.
Певні протиріччя у функціонуванні мистецьких закладів освіти та нові парадигми, що виникли в період 90-х років, визначили тенденції розвитку підготовки спеціалістів мистецької галузі, заклали підвалини функціонування системи і у подальшому.
Виникнення протиріч пов'язане як з безпосереднім функціонуванням навчальних закладів, так і з причинами більш широкого економічного і соціального характеру. Необхідно відзначити декілька моментів.
1. За наявності безперечної необхідності духовного збагачення нації і потреби розвитку мистецтва динаміка чисельності молоді, яка навчалася в системі навчальних закладів Мінкультури України за мистецькими спеціальностями в 90-ті роки за рахунок державного бюджету, свідчить про тенденцію до скорочення контингенту. Це певним чином впливало на загальний стан духовності в суспільстві, моралі тощо.
2. Реформування системи мистецької освіти відбувалося на характерних для пострадянського періоду принципах конкуренції навчальних закладів різних форм власності, але із значною присутністю державного регулювання.
3. За відсутності достатніх економічних можливостей підготовки творчої молоді за рахунок державного бюджету центральна влада намагалася зосередити управління мистецькими вищими навчальними закладами під егідою Міністерства освіти і науки [118] без урахування їх традиційних системних зв’язків з Мінкультури, творчими колективами - базами практики, дитячими школами естетичного виховання - базисом мистецької освіти.
4. Система управління всією вертикаллю спеціалізованих мистецьких закладів освіти гнучко пов’язувала регіональні і галузеві, міжрегіональні і міжгалузеві інтереси. Вона являла собою приклад інтеграції підготовки спеціалістів різних рівнів освіти при одночасному збереженні якісної визначеності і практичної спрямованості підготовки фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Разом з тим, цей принцип щодо початкового та середнього ступенів мистецької освіти у зазначений і подальший періоди все більше втрачав сферу свого застосування.
5. В 90-ті роки потенціал спеціалізованих мистецьких закладів освіти, їх навчальні, культурологічні функції були спрямовані в інтересах розвитку особистості, суспільства, держави. Разом з тим, бюджетне фінансування системи мистецької освіти було незадовільним, що вимагало спрямування коштів фізичних і юридичних осіб, залучених від наданих закладами освіти платних послуг, на недофінансовані бюджетом статті, що стримувало розвиток інфраструктури мистецької галузі.
6. Особливість освітніх послуг і творчо-наукової продукції, вироблених мистецькими навчальними закладами, полягала в тому, що вартісні з мистецької точки зору зразки створювалися вже в самому процесі навчання, ефект від їх використання одержували одночасно і суспільство в цілому, і кожна окрема особистість, але державна підтримка творчої молоді була недостатньою.
7. За змістом і формою навчання вищи мистецькі навчальні заклади були підготовлені до інтеграції в європейську систему освіти, але недосконалою виявилася система освітньо-кваліфікаційних рівнів, визнання документів про освіту, термінів навчання. Так, бакалавр був випускником вищого навчального закладу, але, по суті, у розглянутий період він одержував базову вищу освіту з переліку спеціальностей, що відносяться до фахівців з вищою освітою, і спеціальну. Процеси надання базової і спеціальної вищої освіти мистецького напряму неможливо було роз’єднати на окремі періоди навчання, в результаті чого освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра як спеціаліста залишався невизначеним.
У зв’язку з інтеграційними процесами культур різних країн ці питання вимагали термінового вирішення.
Залишався також ряд внутришньосистемних проблем, які не були вирішені в цей період:
- не вироблені підходи і критерії вступу молодших спеціалістів до вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації для продовження навчання (на І курс цих закладів освіти вступали як випускники загальноосвітніх шкіл, так і вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації з різним рівнем освіти );
- не стандартизовані повною мірою освітньо-професійні вимоги, навчально-методична документація вищих навчальних закладів, яка повинна включати типові навчальні плани для кожної спеціальності.
Вирішення комплексної проблеми збереження і розвитку духовного потенціалу нації передбачає забезпечення безперервної ступеневої професійної підготовки, здатної до саморозвитку, синтезуючої прогресивний вітчизняний і зарубіжний досвід та новітні наукові досягнення, спрямованої на підготовку відповідних фахівців для України.
Керуючись реальністю функціонування державних мистецьких навчальних закладів у ринкових умовах і враховуючи об’єктивність процесу інтеграції вітчизняної мистецької освіти в світову освітню систему, на наш погляд необхідно:
1. Забезпечити збереження системи управління, потенціалу мережі позашкільних та вищих мистецьких навчальних закладів всіх рівнів освіти і подальший розвиток її виховних, культурних та інших функцій в інтересах особистості, суспільства, держави.
2. Удосконалити систему спеціалізованих навчальних закладів, які реалізують програми з підготовки спеціалістів мистецької галузі, розширення доступу громадян до навчання мистецтвом із збереженням їх географії та певної ексклюзивності.
3. Продовжити розробку нормативно-правової та науково-методичної бази навчальних закладів.
4. Забезпечити мистецькі заклади освіти всіх рівнів акредитації навчальною і навчально-методичною літературою, сучасними технічними засобами навчання.
5. Сформувати в найближчі роки механізм прогнозування, моніторингу і державного регулювання підготовки спеціалістів у відповідності до потреб громадян і ринку праці. Це позитивно відіб’ється на стані системи управління вищими навчальними закладами, гнучкіше пов’яже її з регіональними, галузевими, міжрегіональними і міжгалузевими державними програмами.
7. Проводити роботу з інтеграції підготовки спеціалістів різних рівнів освіти з одночасним збереженням їх якісної визначеності і практичної спрямованості.
8. З метою інтеграції, прискорення процесу взаємного визнання документів про освіту активізувати міжнародні зв’язки навчальних закладів, сприяти вступу їх до відповідних асоціацій навчальних закладів, розширити взаємний обмін спеціалістами.
Соціально-культурні механізми для втілення окреслених вище напрямків передбачають цілий комплекс заходів. До найголовніших слід віднести:
- систематичний аналіз результатів соціально-культурної діяльності закладів мистецької освіти;
- дослідження людських ресурсів в Україні, збір і розповсюдження результатів та інформації про талановиту молодь в Україні;
- дослідження, міжнародні консультації, моделювання та обговорення принципової схеми і механізму функціонування мистецької освіти в Україні;
- вдосконалення механізму формування і використання науково-методичного кадрового потенціалу;
- вдосконалення системи мистецьких спеціальностей і напрямків освіти; використання досвіду розвинутих країн в умовах трансформаційної економіки; надання випускникам навчальних закладів уточнених спеціальностей з конкретними спеціалізаціями;
- реорганізація в умовах ринкових відносин системи управління в закладах освіти, розробка типових штатів і нормативів адміністративно-управлінського та професорсько-викладацького складу (доцільним є введення посад фахівців з маркетингу, економічних, юридичних питань, їх забезпечення сучасними технічними засобами та інформацією);
- проведення мистецькими навчальними закладами всіх рівнів політики формування і стимулювання попиту на свої послуги і продукцію (зокрема шляхом ефективної рекламної кампанії);
- удосконалення системи працевлаштування молодих випускників вищих навчальних закладів, при обмеженій кількості робочих місць в установах державного сектору - стимулювання створення нових робочих місць в закладах освіти, заснованих на альтернативних державній формах власності;
- запозичення надбань інших країн щодо розвитку системи навчальних закладів шляхом цільового кредитування навчання.
Спираючись на стратегію відродження української національної культури, слід відзначити, що комплексом основних завдань системи мистецької освіти є творення, збереження, поширення та засвоєння духовних здобутків нації. Перспективні дослідження цілісного процесу становлення і розвитку української системи виховання мистецьких кадрів суттєво збагатять і доповнять джерелознавчу базу культурології, сприятливо позначаться на методологічних принципах українського мистецтвознавства та на виробленні нових підходів до його кардинальних проблем.
В цілому ж досвід 90-х років для системи мистецької освіти слід розглядати як період, якому притаманні певні протиріччя і прорахунки, але і як такий, що визначив найрізноманітніші позитивні тенденції її подальшого функціонування, і тому є дуже цінним для прогнозування розвитку художньої культури України, передбачення перспектив її існування у новому ХХІ столітті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авратинер В.В. Система специального музыкального образования в СССР. Учебно-методические материалы к курсу педагогики для студентов заочников. - М.,1972. - 18с.
2. Актуальные проблемы музыкального образования: Сб.ст. / Сост. И.А.Котляревский, Ю.А.Полянский. - К.: Муз. Украина, 1986. - 127с.: нот.
3. Актуальные проблемы музыкального образования: Темат. Сб. научн. Тр./ Киевская консерватория им.П.И.Чайковского. / Гл. ред. И.Д.Безгин. - К.,1990.- 144с.
4. Антонюк Р. Освітні проблеми в Україні // Педагогіка і психологія професійної освіти. 1997. № 3/4, ч.1. С. 57-60.
5. Асафьев Б.В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании. 2 изд. - Л.: Музыка. 1973.- 144с.
6. Бандура Р.Р., Паднюк С.Є. Етнокультура і педагогіка: до проблеми взаємодії//Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. Наукові записки. Вип.3 . -Рівне,1998.-С.306-307
7. Баранівський В.Ф. Освіта і культура особистості // Культурна політика в Україні в контексті світових трансформаційних процесів. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 12-13 грудня 2000 року. - К., 2001. - С.56-58.
8. Баранова Н.А. Духовные основы культуры и рыночная экономика // Методология науки. - Томск, 1997. Вып.2: Нетрадиционная методология. С. 10-13.
9. Баренбойм Л.А. Путь к музицированию. - Л.,1979. - 351с.
10.Бєляєва М.В., Булат Т.П., Булка Ю.П. Історія Української музики. В 4 томах. К.: Наукова думка, 1989.
11.Безклубенко С.Д. Теорія культури. Учбовий посібник. Київ, 2002. 393с.
12.Беттіна Белер. Тимчасове викладання. Іноземні викладачі вносять свій струмінь та інтернаціональність у німецькі університети. Нова програма НАСО // Deutschlend N3 1997. С. 46-49.
13.Бичко А.К. Основні орієнтири освітньо-виховного процесу в умовах постмодернізму // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції Культурна політика в Україні в контексті світових трансформаційних процесів”. К., 2001, - С.193-194.
14.Ботунова Г. Театральна освіта в Харкові в 10-30-ті роки ХХ ст. Історичний і методологічний аспекти // Матеріали науково-практичної конференції театральна освіта в Україні. Сучасний стан, проблеми розвитку”. К.,1999. С.89-94.
15.Ващенко І., Петруновська І. Освіта завтра: нові погляди // Педагогіка і психологія професійної освіти. 1997. - №3/4, ч.1. С.50-53.
16.Виконавські школи вищих учбових закладів України: Темат. зб. Наук.праць /Київська консерваторія ім.П.І.Чайковського. Кол. авт. під керівн. О.І.Малозьомової. Голов. ред. І.Д.Безгін.- К., 1990. 180 с.
17.Виховання естетичної культури школярів: Навч. посібник / І.А.Зязюн, Н.І.Миропольська, Л.О.Хлібнікова та ін.; Ін-т змісту і методів навчання. К., 1998. 153с.
18.Войтович С.О. Світ соціальних відносин в українській культурі: Історико-соціальне дослідження / НАН України. Інститут соціології. К., 1994. 145с.
19.Воскресенская Н.М. Реформа школьного образования в Великобритании // Сов. педагогика. 1991. - №8.
20.Волков Г.Н. Три лика культуры / Худож. Ю.Иванов. - М.: Молодая гвардия, 1986. - 335с.
21.Волков С.М. Деякі проблеми мистецької освіти в Україні // Культурна трансформація мистецької освіти та актуальні питання творчої діяльності музиканта в сучасній Україні: Зб.Наук.праць. К.,1998. С.191-196.
22.Волков С.М. Концептуальні засади мистецької освіти в Україні на прикладі організації театральної освіти в Україні в 90-ті роки ХХ століття // Педагогічна наука та мистецтвознавство на межі століть: Зб.наук.праць Проблеми сучасного мистецтва і культури” / за ред. Г.Є.Грибенюка. Харків: Книжне видавництво Каравела”,1999. С.15-20.
23.Волков С.М. Художня освіта в Україні // Матеріали науково-практичної конференції Художня освіта в Україні: Сучасний стан, проблеми розвитку”. К.,1998. С.9-12.
24.Волков С.М. Система театральної освіти в Україні // Матеріали науково-практичної конференції Театральна освіта в Україні. Сучасний стан, проблеми розвитку”. К.,1999. С.9-15.
25.Волков С., Васильєва Г. Молоді таланти майбутнє українського мистецтва //Мистецькі обрії Альманах Академії мистецтв України. - К., 1999.- С.267-269.
26.Воспитание профессиональных музыкантов в ФРГ / НИО Инфоpмкультуpа. - № 15178. - М., 1991. 23 с.
27.Всемирный статистический обзор по высшему образованию 1980-1995гг. Рабочий документ // Всемирная конференция по высшему образованию «Высшее образование в ХХІ веке: подходы и практические меры». ЮНЕСКО, - Париж, 5-9 октября 1998. 71с.
28.Габриэлова Т.Ю., Кондратьев В.Т. Современные концепции и проблемы управления вузами. - К.,1993.- 36с.- (Препр. /АН Украины. Ит-т кибернетики им. В.М.Глушкова; 93-38).
29.Гадалова І. М. Історія музичного виховання ХХ ст.: Конспект лекцій: Для студентів педагогічних факультетів педвузів / КДІП им.М.П.Драгоманова. -К.,1992.- 34 с.
30.Гальчинський А. Україна: поступ у майбутнє. -К.: Основи, 1999. С.16.
31.Гарасіна Д.М. Оновлення сучасної вищої школи в контексті глобальних проблем освіти . Харків,1994. - 42с.
32.Гольденвейзер А.В. Задачи музыкального воспитания // А.В.Гольденвейзер о музыкальном искусстве. М.,1975. - 416с.
33.Горенко-Баранівська Л.І. Культурна політика козацько-гетьманської держави XVII-XVIII століть // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції Київ 12-13 грудня 2000 року Культурна політика в Україні в контексті світових трансформаційних процесів”. К., 2001. - С.63-65.
34.Гриценко О. Сучасний стан української культури: дрейф від Мінправди” до третього сектора” // Матеріали конференції Проблеми діяльності культурно-мистецьких організацій третього сектора” в Україні. - Міжнародний фонд Відродження” Український центр культурних досліджень. К.,1998.-С.8 13.
35.Державна національна програма "Освіта": Україна ХХІ століття. К.: Райдуга, 1994. 61 с.
36.Державна програма Культура. Просвітництво. Дозвілля”. - К.: Ротопринт. УПК УЦКД Міністерства культури України, 1995.- 11с.
37.Державний класифікатор України. Класифікатор професій ДК 003-95. Видання офіційне / Держстандарт України. - К., 1995. 412 с.
38.Державний стандарт загальної середньої освіти: художня культура (проект) // Мистецтво і освіта. 1998. -№ 4. - С.125-129.
39.Довідник для вступників до вищих навчальних закладів України на 1999 рік. К., 1999. 495 с.
40.Ефименко А. Южная Русь. - СПб, 1905.- Т.2. 324с.
41.Закон Про внесення змін до Закону Української РСР Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування” від 26 березня 1992 року № 2234-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1992. - № 28, (14.07.92). - ст.387.
42.Закон України Про освіту” від 23 травня 1991р. № 1060-ХІІ // Голос України. 1991, (26.06.91).- № 122.
43.Закон України Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1997. - № 24. С. 379- 432.
44.Закон Української РСР Про власність” від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. - № 20. С.523-537.С.%»С.2СССС
45.Закон УРСР Про місцеві Ради народних депутатів УРСР та місцеве самоврядування” від 7 грудня 1990 року № 533-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №2. Ст.5.
46.Згуровський М.З. Проблеми і перспективи // Рідна школа. - 1997.- №3-4.
47.Зильберман Ю., Смилянская Ю. Киевская симфония Владимира Горовица. Книга 1. К.,2002, - 411с.
48.Зубко В. Порівняльний аналіз як передумова прийняття реформаторських рішень // Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України (В.Зубко (ред.); Національний університет Києво-Могилянська академія. К., Києво-Могилянська Академія, 1997. - С.7-30.
49.Зязюн І.А. Культурна парадигма в практиці гуманітаризації і гуманізації сучасної освіти (стенографічний виклад) // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції Культурна політика в Україні в контексті світових трансформаційних процесів”. -К., 2001, - С. 40-43.
50.Из истории музыкального воспитания: Хрестоматия. / Сост. О.А.Апраксина. М.: Просвещение, 1990. 206с.
51.Из истории советского музыкального образования: Сб. материалов и документов (1917-1927г.). Л.: Музыка, 1969. 306с.
52.Іванов В.П., Мазепа В.І. Художня свідомість і соціально-культурна функція мистецтва // В зб. Проблеми етики і естетики. Львів, 1975, -2 вип. 354с.
53.Іванов І.Ф. Співацька освіта на Україні Х-ХУШ ст. -К.: Вища школа, 1992. 209с.
54.Йолон П.Ф. Крымский С.Б., Парахонский Б.А. Рациональность в науке и культуре. К.: Наукова думка, 1989. - 288с.
55.Каган М.С. Некоторые вопросы взаимосвязи философии и педагогики // Сов. Педагогика. 1981. - №10
56.Каган М.С. Музыка в мире искусств // Советская музыка. М., 1987. -№3. 66 с.
57.Каган М.С. Системный подход и гуманитарное знание: Избр. ст. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та. - 1981. 384 с.
58.Каган М.С. Философия культуры / Санкт-Петербург. ун-т. СПб.: Петрополис, 1996. 416 с.
59.Кинематографический всеобуч во Франции // Культура в современном мире: опыт, проблемы, решения. - Инфоpм. сб. - М., 1993. - Вып. 11.- C.33-37.
60.Королевский музыкальный колледж как главное звено музы­кального образования в Великобритании / НИО Инфоpмкультуpа. - Инв. №15107.-М.,1991.-12 с.
61.Козаков В. Вища освіта в Україні та у світі: проблема цілей та їх реалізації // Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / За заг. Ред. В.Зубка. К.: Видавничій дім КМ Academia, 1997. 71 с.
62.Комарова А.І. Україна: духовність - культура естетичний розвиток особистості (методологія, теорія і практика) // У зб. Україна на порозі третього тисячоліття: духовність і художньо-естетична культура. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників / Керівники авторського колективу: А.І.Комарова, Ю.П.Богуцький, О.С.Тимошенко, М.І.Чембержі, В.Г.Чернець. К., 1999. Том 14. С.15-48.
63.Кононенко П. Національна педагогіка в реформуванні освіти // Освіта і упр. 1997. Т.1., ч.3 С. 19-30.
64.Корецький М.С. Відчуження від культури і шляхи його подолання в Україні (соціотрансформаційний аспект) // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції Культурна політика в Україні в контексті світових трансформаційних процесів”. -К., 2001. -С.74-76.
65.Корсак К.В. Система освіти у Франції // Міжнародна освіта. 1997. - №4. С.6-13.
66.Корсак К.В. Світова вища освіта: Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів / Міжнародна кадрова академія, Міжрегіональна академія управління персоналом. - К.,1997. 208с.
67.Кравченко І. Культура як національна мета // Віче. - 1995. - №2. С.131-143.
68.Криштопа І.В. Інтеграція української культурної спадщини у світовий інформаційний простір // Культурна політика в Україні у контексті світових трансформаційних процесів: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - К., 2001. С.324 327.
69.Кузь О.М. Вища школа України напередодні ХХІ століття: стан та перспективи розвитку. Автореф. Дис. Канд. соціол. наук: 22.00.06 / Харківський університет. - Харків, 1995. 18с.
70.Культурна політика в Україні у контексті світових трансформаційних процесів // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Київ, 2000р. 392с.
71.Лаба С. До питання про філософію освіти: традиції української педагогіки і зарубіжний досвід // Педагогіка і психологія проф. освіти. -1997. - № 3/4. -С. 72-76.
72.Лист Міністерства культури і мистецтв до Міністерства освіти і науки від 6.04.98з. №14-143-20 // Поточний архів Мінкультури України
73.Лігоцький А.О. Методологічні аспекти проектування сучасних освітніх систем. -К.,1995. 107с.
74.Луговий В.І. Управління освітою: Навчальний посібник для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності Державне управління”. - К.: Видавництво УАДУ, 1977. 302с.
75.Мазепа Л.З. Развитие музыкального образования во Львове (ХV-ХХ ст.): Автореф. Дис канд. искусствоведения: 17.00.02 / Московская гос. Консерватория им.П.И.Чайковского. -М.,1986. 24с.
76.Малозьомова О.І., Гусарук Т.В. Покликання: Життя і творча діяльність О.С.Тимошенко. К.: Муз. Україна, 2002. 136с.: іл.
77.Маркарян Э.С. Теория культуры и современная наука: (Логико-методологический анализ). - М.: Мысль, 1983. 284с.
78.Мистецька освіта України на сторінках преси / Ю.М.Яpеме­нко. - № 16712. -К., 1994. -7с.
79.Мисько Е.П. Львівська академія мистецтв: основи і перспективи // Матеріали науково-практичної конференції Художня освіта в Україні. Сучасний стан, проблеми розвитку”. К.,1998. С.13-18.
80.Міжнародна освіта. - 1997. - № 4. - С.10.
81.Музыкальная энциклопедия: В 6 т. / Гл. ред. Келдыш Ю.В.; Редкол.: Белый В.А., Виноградов В.С., Данилевич Л.В., Друскин М.С. и др. М.: Советская энциклопедия, 1976. - Т.3. 1102с.
82.Музыкальная энциклопедия: В 6 т. / Гл. ред. Келдыш Ю.В.; Редкол.: Белый В.А., Виноградов В.С., Данилевич Л.В., Друскин М.С. и др. М.: Советская энциклопедия, 1974. - Т.2. 958с.
83.Музыкальная энциклопедия: В 6 т. / Гл. ред. Келдыш Ю.В.; Редкол.: Белый В.А., Виноградов В.С., Данилевич Л.В., Друскин М.С. и др. М.: Советская энциклопедия, 1981. - Т.5. 1054с.
84.Наказ Міністерства освіти, Міністерства фінансів, Міністерства економіки Про затвердження порядку надання платних послуг державними навчальними закладами від 27 жовтня 1997 р. №383/239/131 // Офіційний вісник України. 1998. - №2 (20.01.98). С.193-196.
85.Наливайко Д.С. Искусство: направления, течения, стили. Киев, 1985. С.64-65. 365с.
86.Національна система вищої освіти України Ukraine¢s national higher education system / Д.О.Копилов (пер. на англ.). -К.,: Генеза, 1998. 40с.
87.Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах. / Укладачі: Яременко В.В., Сліпушко О.М. - К.: Видавництво Аконіт”, 1998. - Т.3. С.168. -634 с.
88.Общее музыкальное образование в США: основные характеристики / HИО Инфоpмкультуpа.- № 14168. -М.,1990.-17 с.
89.Основи законодавства України про культуру, 14 лютого 1992 р. // Закони України. -К., 1996. Т.3. С.34-55.
90.Перспективи української художньої культури: Аспекти естетичної прогностики // Українська художня культура: Навчальний посібник / За ред І.Ф.Ляшенка. -К.: Либідь, 1996. -416с.
91.Питання Міністерства культури України: Положення про Міністерство культури України: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 червня 1992 р. № 301 // ЗП Уряду України. - 1992. - №6. - Ст.141.
92.Питання Міністерства культури України: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 травня 1993 р. №348 // ЗП Уряду України. - 1993. - №10 - С.220-225.
93.Підпригорщук Я. Сучасний сектор економіки // Матеріали конференції Проблеми діяльності культурно-мистецьких організацій третього сектора” в Україні” / Міжнародний фонд Відродження”, Український центр культурних досліджень. - К., 1998. -С.16- 20.
94.Положення Про держаний вищий навчальний заклад: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1074 // ЗП Уряду України. 1996. - № 17. С.168-184.
95.Полянський Ю.О. Організація і методика проведення вступних іспитів до музичних шкіл. - К.,1967. 37с.: з нот. (Міністерство культури УРСР. Відділ учбових закладів).
96.Попович М.В. Нарис історії культури України. - К.:АртЕк”, 1999. 728 с.: іл.
97.Поточний архів Державного методичного центру навчальних закладів культури і мистецтва 1990-2000 роки.
98.Поточний архів Міністерства культури і мистецтв 1990-2000 рр.
99.Початкова та середня мистецька освіта в Україні: Огляд. довідка за матеріалами преси / Є.В.Бойко. - Інв.&