СИСТЕМА ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТІВ У КОНТЕКСТІ ЄДИНОГО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

brief description

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

СИДОРЧУК НІНЕЛЬ ГЕРАНДІВНА

УДК37.014.5: 378.4(477:4)

СИСТЕМА ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТІВ
У КОНТЕКСТІ ЄДИНОГО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

13.00.04. теорія і методика професійної освіти

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант
Дубасенюк Олександра Антонівна,
доктор педагогічних наук, професор

Житомир 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

5

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

24

1.1

Методологічні основи теорії професійно-педагогічної підготовки майбутніх фахівців у класичних університетах в умовах європейського співробітництва у галузі освіти

24

1.1.1

Методологія дослідження проблеми педагогічної освіти у навчальних закладах університетського типу

27

1.1.2

Загальнонаукові підходи до вивчення системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів

34

1.1.3

Проблема професійно-педагогічної підготовки студентів університетів на рівні конкретно-наукової методології

47

1.2

Сутнісна характеристика категорії "система професійно-педагогічної підготовки студентів університетів" у контексті європейської інтеграції в освіті

63

1.3

Педагогічні знання у суспільному розвитку: теоретичний аспект перетворювальної функції

85

Висновки до першого розділу

94

РОЗДІЛ ІІ

ФІЛОСОФІЯ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ В ЇЇ ІСТОРИЧНОМУ РОЗВИТКУ

98

2.1

Становлення і розвиток європейської університетської традиції

98

2.1.1

Передумови зародження освіти підвищеного рівня

100

2.1.2

Соціально-економічні засади створення перших університетів в епоху Середньовіччя

109

2.1.2.1

Особливості становлення материнських університетів

127

2.1.3

Аксіологічний феномен університетської освіти

135

2.2

Розвиток східноєвропейської традиції університетської освіти: історико-педагогічний аналіз

148

2.2.1

Передумови становлення вітчизняної вищої освіти

149

2.2.2

Розвиток вищої освіти на українських землях

154

2.2.3

Перші вітчизняні університети Правобережної та Лівобережної України

164

2.2.4

Університетська вітчизняна традиція ХХ століття

187

Висновки до другого розділу

194

РОЗДІЛ ІІІ

ВИЩА ОСВІТА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ТА ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

196

3.1

Реформування вищої освіти в євроінтеграційному контексті

196

3.2

Основні передумови сучасних транснаціональних змін в освіті

201

3.3

Архітектура європейських реформ вищої освіти

213

3.3.1

Якість освіти як загальна тенденція європейської інтеграції: теоретичний аналіз

213

3.3.2

Багатоцільовий характер дворівневої структури вищої освіти

220

3.3.3

Сутність і призначення ECTS як системоутворювального чинника в умовах модернізації вищої освіти

230

3.3.4

Реформування вищої освіти в Україні і Національна рамка кваліфікацій

247

Висновки до третього розділу

253

РОЗДІЛ ІV

КОНЦЕПЦІЯ МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТІВ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В ОСВІТІ

256

4.1

Теоретичне обґрунтування моделі системи університетської педагогічної освіти

256

4.2

Відбір і структурування змісту конструктів авторської моделі

264

4.3

Технологія впровадження авторської моделі

288

4.3.1

Динаміка змін в якісному складі науково-педагогічного персоналу вищого навчального закладу університетського типу

292

4.3.2

Змістова складова професійно-педагогічної підготовки студентів університетів

297

4.3.3.

Діяльнісно-операційний компонент авторської методики викладання педагогічних дисциплін

308

4.3.3.1

Інноваційні підходи до впровадження локальних технологій

310

Висновки до четвертого розділу

319

РОЗДІЛ V

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТУ В КОНТЕКСТІ ЄДИНОГО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

323

5.1

Програма і методика експериментальної роботи

323

5.1.1

Компетентнісний підхід як методологія педагогічного експерименту

326

5.1.2

Критерії, показники і рівні професійно-педагогічної компетентності студентів університетів

340

5.2

Узагальнення результатів констатувального етапу експерименту

359

5.3

Результати формувального етапу експерименту

377

5.4

Прогностичне обґрунтування перспектив розвитку системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів у контексті євроінтеграційних процесів

389

Висновки до п’ятого розділу

391

ВИСНОВКИ

394

ДОДАТКИ

401

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

517

ВСТУП
Глобалізаційні та інтеграційні процеси, що характеризують розвиток суспільства, інтернаціоналізація економіки, науки і культури, динамічні зміни на ринку праці зумовлюють необхідність міжнародної інтеграції в галузі освіти. Інноваційної стратегії освітньої та наукової галузей з урахуванням європейських принципів проголошуються в програмних державних документах, зокрема, Національній доповіді "Новий курс: реформи в Україні. 20102015"(2010), "Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 20122021рр."(2012), "Стратегії інноваційного розвитку України на 20102020рр. в умовах глобалізаційних викликів" (2009). У новій редакції Закону "Про вищу освіту" (2014) визначено основні напрями державної політики, що передбачає: сприяння сталому розвитку суспільства шляхом формування конкурентоспроможного людського капіталу та створення умов для освіти впродовж життя; міжнародну інтеграцію та входження системи вищої освіти України в Європейський простір за умови збереження і розвитку досягнень та прогресивних традицій національної вищої школи; наступність процесу здобуття вищої освіти; державну підтримку підготовки фахівців для пріоритетних галузей економічної діяльності, фундаментальних і прикладних наукових досліджень, науково-педагогічної та педагогічної діяльності.
Важливим засобом розв’язання окреслених завдань є розвиток освітніх систем, зокрема, професійно-педагогічної підготовки студентів університетів. Зазначене у період набуття профільними вищими навчальними закладами статусу класичних університетів у контексті модернізації системи вищої освіти сприяє гуманізації професійної підготовки і суспільства в цілому, формуванню високоякісного людського та соціального капіталу.
Вивчення практики роботи вищих навчальних закладів засвідчило, що на етапі трансформації системи освіти сучасний стан університетської професійно-педагогічної підготовки не відповідає потребам суспільства. Одним із механізмів її модернізації є впровадження в практику діяльності вищої школи ефективних моделей, що забезпечують високий рівень продуктивності професійної діяльності, інтеграції знань, умінь, ділових та особистісних якостей майбутнього фахівця, стратегій випереджувального підходу, спрямованих на його адаптацію в сучасному динамічному суспільстві, збереження й примноження духовних й життєвих сил, реалізацію власного творчого потенціалу.
Проблема становлення, розвитку й оновлення вищої освіти в цілому та системи професійно-педагогічної підготовки у вищих навчальних закладах зокрема знайшла широке відображення в історико-педагогічних, теоретико-методологічних, науково-методичних дослідженнях. Науковцями розглядаються: проблеми філософії вищої освіти (В.П.Андрущенко, І.А.Зязюн, В.Г.Кремень, В.О.Огнев’юк, П.Ю.Саух); порівняльної педагогіки (К.В.Корсак, Н.М.Лавриченко, О.І.Локшина, О.В.Матвієнко, Л.П.Пуховська, А.А.Сбруєва, О.В.Сухомлинська); історичні аспекти розбудови вищої освіти (Н.М.Дем’яненко, О.М.Джуринський, В.П.Кравець, В.К.Майборода, З.І.Хижняк); модернізації вищої освіти в Україні й зарубіжних державах (А.М.Алексюк, Л.М.Герасина, Ю.С.Давидов, Г.Г.Єфименко, М.З.Згуровський, В.І.Луговий, О.М.Новомінський); загальнодидактичні засади професійно-педагогічної підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів (О.А.Абдулліна, С.І.Архангельський, С.С.Вітвицька, В.М.Галузинський, О.А.Дубасенюк, М.Б.Євтух, Н.В.Кічук, В.І.Лозова, О.Г.Мороз, Н.Г.Ничкало, О.Я.Савченко); окремі аспекти професійно-педагогічної підготовки у вищих навчальних закладах освіти (І.М.Богданова, В.М.Вергасов, О.І.Гура, В.А.Козаков, М.І.Сметанський, П.І.Сікорський, М.Ф.Степко, В.І.Юрченко); психологічні засади професійно-педагогічної підготовки в системі вищої освіти (Б.Г.Ананьєв, С.Д.Максименко, О.В.Петровський, В.А.Семиченко).
Різні аспекти реалізації системного підходу в професійно-педагогічній підготовці студентів набувають особливої актуальності й розробляються в багатьох напрямах: загальні основи теорії систем (І.В.Блауберг, В.П.Кузьмін, В.М.Садовський, А.І.Уємов, Б.С.Українцев, І.Т.Фролов, Е.Г.Юдін); вивчення особливостей педагогічних явищ (С.І.Архангельський, А.А.Братко, М.С.Дмитрієва, Т.В.Жук, Т.А.Ільїна, Н.Ф.Тализіна); вдосконалення педагогічних систем (В.П.Беспалько, В.І.Гінецинський, В.І.Загвязинський, Н.В.Кузьміна, І.О.Колеснікова, Ю.М.Кулюткін, М.М.Поташнік, Г.С.Сухобська та ін.).
Невизначеність ієрархії сучасних вищих навчальних закладів, відсутність об’єктивного оцінювання їх діяльності потребує обґрунтування концептуальних положень, пов’язаних із перспективами розвитку університету, який, за визначенням "Університетській хартії" (Болонья, 1986р.), "у третьому тисячолітті має формувати у молоді почуття приналежності до духовної еліти суспільства, навчити покоління сприймати та прогнозувати гармонію навколишнього світу і самого життя".
Система професійно-педагогічної підготовки в університетах, створених на базі вищих педагогічних навчальних закладів, в яких здійснюється підготовка майбутніх фахівців педагогічних і непедагогічних спеціальностей, має свої особливості. Університетський статус для педагогічних спеціальностей посилює її наукову складову. Водночас, підготовка фахівців непедагогічних спеціальностей забезпечує спрямованість на становлення особистісних характеристик професіонала (індивідуальності, соціальної відповідальності за результати своєї професійної діяльності), оволодіння методами і прийомами професійної взаємодії, особистісного самовираження, саморозвитку, самореалізації.
Відповідно до визначеної проблеми здійснено низку досліджень, присвячених: історичним аспектам розвитку університетської освіти (А.М.Арсеньєв, В.В.Григор’єв, Н.Г.Кушков, Ф.Г.Паначин, Н.А.Пенчко, Г.Ф.Хоружий); проблемам відродження класичної університетської освіти на початку ХХІстоліття (В.А.Болотов, С.І.Бреєв, Н.С.Ладижець, О.П.Мещанінов, А.І.Сухарєв); специфіці підготовки педагогічних кадрів з університетською освітою (Є.П.Белозерцев, О.В.Глузман, В.А.Кан-Калик, М.А.Кодзоев, Н.І.Мєшков, Л.С.Нечипоренко, Г.В.Троцко); підходам до формування основ педагогічного професіоналізму студентів університету (А.Я.Арет, С.І.Кісельгоф, О.М.Пєхота, Т.І.Руднєва).
Аналіз дисертаційних праць уможливлює висновок щодо посилення уваги науковців до проблем: обґрунтування концепції модернізації вищої професійної освіти (В.В.Алтуніна, В.М.Приходько); моделювання освітніх систем (К.К.Дворянкіна, Н.А.Сура); формування у студентів педагогічних умінь і навичок в умовах університетської освіти (Р.З.Балягова, О.С.Горащук, В.В.Прошкін); визначення педагогічних засад формування професійно-педагогічної компетентності фахівців (Т.В.Амельченко, Д.Ю.Блохін, О.І.Горбунов, В.М.Гордієвських, Г.В.Зикова, О.М.Яригін) тощо.
Водночас, вивчення проблеми модернізації системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів як одного з напрямів входження вітчизняної вищої освіти до Європейського простору вищої освіти засвідчило, що вона є недостатньо розробленою й потребує подальшого обґрунтування, а також створення моделі навчального процесу, яка відповідала б сучасним соціальним, освітнім, культурно-просвітницьким тенденціям, забезпечувала реалізацію творчого потенціалу майбутніх фахівців, ключових умінь надпредметного характеру.
Вивчення вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, спостереження за процесами, що відбуваються на сучасному етапі розвитку системи вищої освіти і впливають на модернізацію професійно-педагогічної підготовки студентів університетів, уможливили виявлення низки суперечностей, що потребують вирішення на різних рівнях наукового пошуку, а саме:
· на загальнодержавному між соціальними і професійними вимогами до фахівця в умовах суспільства знань та недостатньою державною підтримкою реалізації відповідної підготовки для пріоритетних галузей господарства, здійснення фундаментальних і прикладних наукових досліджень; між вимогами сучасного ринку праці до професійної (у тому числі професійно-педагогічної) підготовки майбутніх фахівців у багатогалузевих і галузевих університетах та недостатнім рівнем її якості;
· на нормативно-правовому між сучасними підходами до визначення місії університету в професійно-педагогічній підготовці майбутніх фахівців та її інтерпретацією у підзаконних актах, що регламентують державну політику в галузі освіти в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів (розроблення, ідентифікація, співвіднесення, визнання, планування, розширення переліку кваліфікацій);
· на рівні навчального закладу між університетським статусом навчального закладу та якістю освітніх послуг; між наявними способами реалізації професійного навчання та випереджувальним характером професійної підготовки; між визначеною суспільством потребою у фахівцях, що володіють новим типом професійного мислення, та тенденціями інтеграції й спеціалізації в професійно-кваліфікаційному складі фахівців;
· на науково-методичному між зростанням потреби в системному теоретичному і методологічному обґрунтуванні проблеми професійно-педагогічної підготовки студентів університетів з урахуванням європейських освітніх принципів і недостатнім рівнем розробки її окремих аспектів у вітчизняних джерелах; між наявним погодинним розподілом навчального навантаження студента університету в межах фундаментальної і гуманітарної (зокрема, професійно-педагогічної) складових і вимогами суспільства щодо гуманізації професійної підготовки майбутніх фахівців.
Соціальна значущість, актуальність та недостатнє наукове обґрунтування окресленої проблеми в педагогічній теорії та практиці зумовили вибір теми дисертації: "Система професійно-педагогічної підготовки студентів університетів у контексті єдиного європейського освітнього простору".
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до програми науково-дослідної роботи Житомирського державного університету імені ІванаФранка і є складовою комплексної теми "Формування професійної компетентності майбутнього вчителя в умовах європейської інтеграції" (ДР№0110U002274). Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Житомирського державного університету імені Івана Франка (протокол №1 від 10.09.2004р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №9 від 23.11.2004р.).
Мета дослідження на основі цілісного наукового аналізу здійснити теоретичне обґрунтування, моделювання та експериментальну перевірку ефективності системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів в умовах євроінтеграційних процесів в освіті.
Відповідно до мети визначено основні завдання:
1) Проаналізувати теоретико-методологічні засади дослідження проблеми університетської педагогічної освіти.
2) Обґрунтувати сутність категорії "система професійно-педагогічної підготовки студентів університетів у контексті єдиного європейського освітнього простору".
3) Простежити становлення і розвиток європейської університетської традиції як джерела прогресивних ідей.
4) Виявити особливості реформування вищої освіти в євроінтеграційному контексті.
5) Теоретично обґрунтувати концепцію моделювання системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів в умовах євроінтеграційних процесів в освіті.
6) Розробити та експериментально перевірити авторську модель системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів і технологію її впровадження.
7) Здійснити прогностичне обґрунтування перспектив розвитку системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів з урахуванням європейських освітніх принципів.
8) Підготувати навчально-методичний комплекс професійно-педагогічної підготовки студентів університетів.
Об’єкт дослідження процес професійної підготовки студентів університетів.
Предмет дослідження система професійно-педагогічної підготовки студентів університетів в умовах європейського освітнього простору.
Концепція дослідження. Професійно-педагогічна підготовка студентів університетів як динамічний соціокультурний освітній феномен європейського освітнього простору зумовлює збагачення інтелектуального, культурного, соціального, наукового і технологічного аспектів розвитку суспільства та необхідність обґрунтування ідей на різних рівнях: методологічному, теоретичному, практичному, методичному.
Методологічний концепт відображає шляхи поєднання педагогічної науки і педагогічної практики й орієнтує в теоретичних підходах, принципах, способах пізнання, представлених на трьох рівнях (філософському, загальнонауковому, конкретно-науковому). За таких умов вивчення проблеми професійно-педагогічної підготовки студентів університетів визначається положеннями філософії щодо її творчого характеру, який виявляється у відповідних евристичних функціях: методологічній (розглядає філософію як загальне вчення про метод та сукупність найбільш загальних способів пізнання й освоєння дійсності, у тому числі й проблеми професійно-педагогічної підготовки студентів університетів); онтологічній (передбачає визначення ключових гіпотез проблеми дослідження, схем побудови дійсності моделі системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів); прогностичній (окреслює можливість формулювання припущень щодо загальних тенденцій розвитку досліджуваної проблеми, визначення її суспільної значущості); гносеологічній (передбачає розробку, підтвердження гіпотез щодо реалізації практичної складової пізнавального процесу, рівня системності суб’єктного досвіду, наявності закономірних зв’язків у межах дослідження); рефлексивній (включає перетворення прихованих припущень щодо предмету конкретного дослідження, пояснення загальних ідей, прагнень, ініціатив, які обумовлюють унікальні (культурні) або універсальні (цивілізаційні) принципи, форми організації й реалізації професійно-педагогічної підготовки студентів університетів у контексті суспільно-історичних перетворень); світоглядній (пов’язується з абстрактно-теоретичним поясненням положень досліджуваної проблеми); аксіологічній (дає можливість визначити цінності, в тому числі й соціальні, особливо в перехідні періоди соціального розвитку, якими є сучасні інтеграційні процеси в Європі); інтегральній (характеризується системним узагальненням і реконструюванням варіативності соціальної практики).
Теоретичний концепт визначає систему узагальненого знання, пояснення явищ педагогічної дійсності, що забезпечує розуміння сутності досліджуваної проблеми з опорою на: поняттєвий апарат, обґрунтований на основі врахування родовидових, партитивних та асоціативних зв’язків категорії "система професійно-педагогічної підготовки студентів університетів в контексті єдиного європейського освітнього простору"; концепцію моделювання структури та змісту конструктів авторської моделі системи університетської професійно-педагогічної підготовки з виділенням чотирьох функціональних підсистем зовнішньої або загальноєвропейської, внутрішньої або національної, структурно-змістової або інституціональної, локальної або прикладної.
Практичний концепт передбачає апробацію авторської моделі шляхом поетапного впровадження елементів кожної з функціональних підсистем (зовнішньої, внутрішньої, структурно-змістової та прикладної), сформованих на основі проектування європейських принципів у галузі освіти (зовнішня підсистема) з урахуванням потреб вітчизняної системи освіти, діяльності конкретного навчального закладу (внутрішня, структурно-змістова підсистеми) на навчальний процес (зокрема його складову професійно педагогічну підготовку локальна підсистема) як комплексну педагогічну взаємодію, що дозволяє одержати якісний педагогічний продукт за умови оптимальних витрат часу, сил і засобів. Така взаємозумовленість фрагментів підсистем забезпечує досягнення прогнозованого результату наскрізне запровадження стратегічних і тактичних цілей побудови європейського освітнього простору.
Методичний концепт забезпечує: впровадження нормативних документів і матеріалів, що регламентують навчальний процес з урахуванням кредитно-модульної системи навчання ("Положення про організацію навчання в умовах кредитно-модульної системи", навчальні плани, навчальні програми навчально-методичні посібники, інструктивно-методичні матеріали, індивідуальні рейтингові книжки тощо); їх адаптацію до умов навчального процесу; оптимізацію аудиторного та позааудиторного навантаження студентів; відбір і структурування змісту навчальних дисциплін з подальшим науково обґрунтованим його розподілом на відповідні модулі; визначення системи оцінювання знань студентів; опрацювання звітної документації.
Провідна ідея концепції дослідження полягає в тому, що науково-педагогічний аналіз університетської освіти як соціокультурного феномена, орієнтованого на пріоритети європейського освітнього простору, зумовлює необхідність модернізації професійно-педагогічної підготовки майбутніх фахівців на основі випереджувального підходу, що покладено в основу теоретико-методологічного обґрунтування становлення її ключових напрямів, розроблення, реалізації запропонованих концептуальних моделей, перспектив розвитку, конструювання комплексу організаційно-методичного забезпечення навчального процесу з метою впровадження в систему професійно-педагогічної підготовки студентів університетів. Такий підхід щодо стратегічних напрямів модернізації освіти і науки, визнання їх значущості в суспільному розвитку України зумовлюється як об’єктивними тенденціями загальносвітового розвитку, так і внутрішньо пов’язаними процесами.
Викладені положення окреслюють пріоритетний напрям дослідження моделювання системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів, зумовлене її новими функціями в сучасному світі.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на тому, що розробка і впровадження авторської моделі системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів сприятиме гуманізації їх фахової підготовки, формуванню конкурентоспроможного людського капіталу, що забезпечує високотехнологічний та інноваційний розвиток країни, самореалізацію особистості.
Загальна гіпотеза конкретизована в часткових та визначається положеннями про те, що ефективність авторської моделі значно підвищиться за умов:
- створення освітнього середовища для поєднання освіти, науки та інновацій у професійно-педагогічній підготовці майбутніх фахівців;
- окреслення концептуальних положень моделювання системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів;
- відбору і структурування змісту педагогічних дисциплін з подальшим науково обґрунтованим його розподілом на відповідні модулі;
- комплексного використання в професійно-педагогічній підготовці студентів університетів спеціально відібраних форм, методів

bibliography

ВИСНОВКИ
Обґрунтування теоретичних засад та узагальнення результатів дослідження проблеми системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів у контексті єдиного європейського освітнього простору дало змогу зробити такі висновки:
1.Здійснений аналіз теоретико-методологічних засад проблеми професійно-педагогічної підготовки студентів університетів дав підстави характеризувати досліджуване явище на трьох рівнях. Філософсько-педагогічні аспекти окреслюють специфічну роль філософії у здійсненні наукового пошуку, визначають її світоглядний та соціальний характер: з філософських позицій можна вибудувати процес підготовки студентів університетів, що максимально сприяє соціалізації особистості відповідно до вимог європейського вибору і завдань щодо реалізації національної освітньої програми.
Загальнонауковий рівень дослідження проблеми університетської педагогічної освіти ґрунтується на використанні базових положень системного, синергетичного та компетентнісного підходів, з позицій яких конкретизовано концептуальні положення дослідження, окреслено екстраполяцію системи ідей визначеного наукового напряму на його предмет. Обґрунтування діяльнісно-операційного компоненту авторської методики викладання педагогічних дисциплін в університеті, конкретизація його змістового наповнення, діяльнісних характеристик, забезпечення якісної підготовки майбутнього фахівця реалізовано на конкретно-науковому рівні, що передбачало впровадження поліпарадигмального, акмеологічного, термінологічного, технологічного, професіографічного підходів.
Їх комплексне застосування визначено теоретичним підґрунтям цілісного моделювання системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів у контексті інтеграційних процесів у сфері вищої освіти європейських країн. Упровадження в навчальний процес університетів відповідної системи передбачало також прогнозування перспективних напрямів модернізації вітчизняної університетської освіти.
2.Виокремлення у межах базової категорії "система професійно-педагогічної підготовки студентів університетів у контексті єдиного європейського освітнього простору" родовидових, партитивних та асоціативних зв’язків уможливило обґрунтування її сутнісної характеристики. Система професійно-педагогічної підготовки студентів університетів у площині єдиного європейського освітнього простору тлумачиться як певна цілісна множина взаємопов’язаних елементів, завдяки якій на високому рівні науковості реалізуються завдання гуманізації фахової (фундаментальної) складової університетської освіти.
У зазначеному контексті педагогіка як наука і навчальна дисципліна виконує перетворювальну функцію, що передбачає не тільки збереження існуючого типу культури і виробництва, але й уможливлює формування професійно значущих якостей особистості (соціальна успішність, конкурентоспроможність на європейському ринку праці, відповідальність за результати професійної діяльності, особистісне самовираження, саморозвиток, самореалізація), що посилює особистісний вимір у педагогічній науці та практиці.
3.У результаті теоретичного аналізу діяльності університетів, розвитку ідеї університету у світовому просторово-часовому континуумі виявлено історичні механізми формування ціннісних пріоритетів (орієнтирів), їх варіативний характер в умовах хронологічної нерівномірності. Університет в історичному контексті розглянуто: як інтелектуальну корпорацію, об’єднання викладачів та студентів, що характеризується відкритістю, наднаціональним характером; в організаційному як результат об'єднання різних за типом вищих навчальних закладів, основним призначенням яких є здобуття людиною "сукупності" всіх видів знань, що й символізує органічну цілісність самої науки.
За таких умов ідея університету трансформується відповідно до еволюції університетської освіти. Крайні значення її ціннісних орієнтирів символізують абсолютизацію дослідження або навчання. Власне університет визнано джерелом суспільних прогресивних ідей.
4.Охарактеризовано інтеграційний контекст реформування вищої освіти з урахуванням освітньої політики і практики, які в єдності визначають суперечливість процесів конвергенції та диверсифікації. Їх активне розгортання впливає на визначення освітніх пріоритетів не тільки в економічній, але й соціальній політиці сучасної держави, а на практиці характеризується цілеспрямованим розвитком освіти в інтересах збагачення людського капіталу, наданням можливості вирішення наявних та запобігання нових соціальних та економічних проблем країни, зміцнення міжнародних позицій держави і зростання конкурентоспроможності національного народного господарства.
До основних напрямів європейських реформ у вищій освіті віднесено: підвищення її якості; упровадження дворівневої структури та європейської системи перезарахування кредитів (ECTS) як системоутворювального чинника модернізації вищої освіти; забезпечення мобільності викладачів і студентів. Доведено, що такі процеси в освітній галузі детермінують специфіку інтеграційних тенденцій, що характеризують сучасну освітню дійсність на рівні теорії та практики.
5.Теоретичне обґрунтування концепції моделювання системи університетської освіти здійснено з урахуванням основних положень теорії систем. В основу системної концепції наукового пошуку покладено теорію редукціонізму як одного з напрямів системної філософії, який ґрунтується на твердженні про те, що всі ознаки системи, включаючи й набуті нові якості на макрорівні, мають і можуть бути редуковані (спрощені) та, відповідно, пояснені ознаками та якостями мікрорівня, що складається з елементів системи.
У контексті розгляду системи як дискретної моделі неперервного буття (В.М.Волкова, О.Л.Денисова) визначено перспективи побудови моделі системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів. Для реалізації поставленого завдання у процесі дослідження обрано "багаторівневу модель" (сендвіч-модель СМ) як вид імітаційного моделювання, що характеризується багатофункціональністю підсистем.
6.Розроблену модель системи професійно-педагогічної підготовки студентів університету представлено як комплекс функціональних підсистем: зовнішньої або загальноєвропейської; внутрішньої або національної; структурно-змістової або інституціональної; локальної або прикладної. Кожна з них відповідає функціональним складовим досліджуваного явища, складається з елементів та визначається зв’язками між ними. Їх змістове наповнення здійснено з урахуванням загальної концепції наукового пошуку.
Одним із найважливіших компонентів авторської моделі є педагогічна технологія, що спрямована на реалізацію її базових положень. Запропоновано технологію, яку розглянуто у вигляді цілісної, системної сукупності суспільних вимог до якості підготовки висококваліфікованого фахівця, дій конкретного навчального закладу, загального алгоритму, що забезпечує перехід майбутнього фахівця від навчальної діяльності до професійної, трансформацію мотивів шляхом оволодіння спеціально розробленим на кредитно-модульній основі змістом навчальних дисциплін, реалізованим у межах відповідних форм, методів та локальних педагогічних технологій.
Результативною основою професійно-педагогічної підготовки студентів університетів є впровадження розробленої технології, ефективність якої визначено з урахуванням рівня сформованості взаємозумовлених і взаємодоповнювальних компонентів відповідного виду компетентності студента університету/фахівця: мотиваційного (бажання здійснювати певну діяльність), змістового (знання як підґрунтя оволодінням відповідними вміннями), операційно-діяльнісного (система вмінь та навичок), особистісного (сукупність особистісних якостей і станів).
Ефективність системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів підтверджено експериментально: відбулися суттєві зміни в мотиваційні сфері; підвищився рівень значущості вивчення дисциплін педагогічного циклу, а також сформованості знань та пов’язаних з ними вмінь; у студентів експериментальних груп педагогічних та непедагогічних спеціальностей спостерігається позитивна динаміка з усіх показників порівняно з вихідним рівнем.
7.Визначено прогностичні напрями подальшого розвитку системної реалізації професійно-педагогічної підготовки студентів університетів на загальнодержавному, регіональному рівнях та рівні конкретного навчального закладу. Сформульовано положення щодо необхідності модернізації професійно-педагогічної підготовки студентів через активізацію державної підтримки і державного регулювання університетської освіти. Це передбачає: оновлення законодавчої бази; урахування особливостей глобалізаційних та євроінтеграційних процесів, результатів наукових досліджень; забезпечення становлення і розвитку нових господарських галузей; врахування динаміки змін ринку праці, прогнозування його потреб; запровадження інтегрованих професій; узгодження нормативно-правових актів щодо професійної кваліфікації випускників університетів у діяльності міністерств, служб зайнятості, громадських професійних об’єднань тощо.
Підготовлено рекомендації щодо вдосконалення розвитку професійно-педагогічної підготовки студентів університетів в Україні щодо її максимальної орієнтації на активізацію людського чинника як сукупності усіх продуктивних якостей особистості, необхідних у процесі навчання впродовж життя, забезпечення її готовності до інноваційної діяльності; переорієнтації психолого-педагогічних наукових досліджень у площину гуманізації фахової підготовки студентів університетів; забезпечення креативного розвитку студентів університетів; продукування інноваційних ідей для успішної професійної діяльності на високому професійному та кваліфікаційному рівні; проектування реалізації міждисциплінарних підходів в освітніх програмах з урахуванням інтеграційних процесів, індивідуальних особливостей, прагнення особистості до постійного самовдосконалення, що є одним із найбільш ефективних засобів реалізації європейської стратегії зайнятості.
8.Розроблений навчально-методичний комплекс професійно-педагогічної підготовки студентів університетів охоплює нормативні документи і матеріали, що регламентують упровадження кредитно-модульної системи в процес професійно-педагогічної підготовки закладів університетського типу для студентів університетів спеціальностей 6.010106 соціальна педагогіка, 6.030103 практична психологія, 6.030102 психологія та ін. у контексті вимог єдиного європейського освітнього простору. Він включає такі документи і матеріали: навчальні плани, що визначають перелік та обсяг навчальних дисциплін у кредитах ECTS, послідовність вивчення дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю; робочі навчальні програми; навчально-методичні посібники, інструктивно-методичні матеріали, індивідуальні рейтингові книжки тощо.
Упровадження авторського навчально-методичного комплексу спрямовується на забезпечення гармонійного розвитку особистості на основі: поєднання зарубіжних та національних університетських традицій педагогічної підготовки майбутніх фахівців; урахування європейських принципів в організації навчальної, науково-дослідної та інноваційної діяльності; поширення національних здобутків у цій сфері; інтеграції у міжнародну спільноту вищих навчальних закладів, а також особистісний розвиток та розкриття творчого, інтелектуального потенціалу студентів університетів; формування їхньої професійної компетентності, соціальної відповідальності, мобільності, європейської і національної ідентичності, інноваційної культури.
Таким чином, результати дослідження дають підстави стверджувати, що вихідна методологія є правильною, визначені завдання реалізовано, мету досягнуто. Одержані наукові результати мають важливе теоретико-методологічне та практичне значення для вдосконалення системи професійно-педагогічної підготовки студентів університетів.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. До подальших напрямів вважаємо за доцільне віднести: порівняльний аналіз зарубіжних систем професійно-педагогічної підготовки студентів університетів; обґрунтування педагогічних засад формування академічної культури; визначення ефективних дидактичних умов розвитку академічної мобільності; дидактичне обґрунтування інноваційних підходів до модернізації професійно-педагогічної підготовки студентів університетів у контексті інтеграційних процесів у галузі освіти з урахуванням потреб вітчизняної вищої школи; дослідження специфіки педагогічної підготовки студентів педагогічних та непедагогічних спеціальностей у закладах університетського типу; вдосконалення змісту галузевих педагогічних дисциплін, практикоорієнтованих технологій реалізації професійної взаємодії фахівців з університетською освітою; обґрунтування соціально-культурних умов підвищення кваліфікації наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. АбанкинаИ.В. Двухуровневое образование. Анализ подготовки бакалавров и магистров / АбанкинаИ.В. //Ректор ВУЗа. 2008. №6. С.2839.
2. АбдуллинаО.А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования: [для пед. спец. высш. учеб. заведений]/ АбдуллинаО.А. [2-е изд., перераб. и доп.] М.: Просвещение, 1990. 141c.
3. АзаровЮ.П. Не подняться тебе, старик: [роман-исследование] / Ю.П.Азаров. М.: Молодая гвардия, 1989. 302с.
4. Академический университет в Санкт-Петербурге. 17241766 [Электронный ресурс] / С.Российский общеобразовательный портал. Режим доступа: http://museum.edu.ru/catalog.asp?cat_ob_no=12188&ob_no=13029 12.12.2010г. Загол. с экрана.
5. Александрия [Электронный ресурс] / С.Википедия. Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%8F 12.12.2010г. Загол. с экрана.
6. АлексеенкоВ.А. Системный подход к управлению качеством образовательной деятельности вузов России / АлексеенкоВ.А. М.: Из-во Национального института бизнеса, 2007. 223с.
7. АлексюкА. Експериментальне впровадження технології модульної організаціх навчання у вищій школі / А.Алексюк. // Проблеми вищої школи. 1994. Вип.79. С.39.
8. АлтунинаВ.В. Концепция образовательной деятельности вуза в условиях модернизации высшего профессионального образования: дисс. ... доктора пед. наук: 13.00.08 / Алтунина Варвара Викторовна. Калининград, 2012. 399с.: ил.
9. АмельченкоТ.В. Формирование профессиональной компетентности работника социальной сферы в региональных социально-экономических условиях: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.08 "Теория и методика профессионального образования" / Т.В.Амельченко. Чита, 2012. 48с.
10. АндреевА.Ю. О начале университетского образования в Санкт-Петербурге / А.Ю.Андреев // Отечеств. история. 1998. № 5. С.6272.
11. АндрощукА.Г. Освіта у країнах європейської спільноти: структура і управління /АндрощукА.Г. // Проблеми науки. 2000. №8. С.5460.
12. АнохинП.К. Очерки по физиологии функциональных систем / АнохинП.К. М.: Медицина, 1975. 225с.
13. Антология педагогической мысли Украинской ССР / [cост. Н.П.Калениченко]. М.: Педагогика, 1988. 640с.
14. Антология педагогической мысли христианского Средневековья: в 2т. М.: Аспект Пресс, 1994. Т.1. 437с.
15. АнтоноваГ.П. О соотношении индивидуальных различий в мыслительной деятельности школьников и особенностей их высшей нервной деятельности / Г.П.Антонова // Вопросы психологи: двенадцатый год издания / В.Н.Колбановский, Ф.А.Сохин. 1966. №1. с. 4962.
16. АнтоноваО.Є. Обдарованість: досвід історичного та порівняльного аналізу: [монографія]. Житомир: Житомир. держ. ун-т, 2005. 456с.
17. Аристотель. Никомахова этика: в 4-хт. М., 1983. Т.4.: Аристотель. 347с.
18. Атеней [Электронный ресурс] / С.Википедия. Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B9_(%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%A0%D0%B8%D0%BC_%D0%B8_%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%8F) 11.12.2010г. Загол. с экрана.
19. АфанасьєвЮ.А. Роль университета в региональной системе оценки качества образования / Ю.А.Афанасьев, О.В.Казанская: матер. межрегион. совещания ["Опыт построения региональных систем оценки качества образования. Модели развития региональных центров обработки информации в контексте формирования и функционирования общероссийской системы оценки качества образования"], (Новосибирск, 15-17марта 2006г) / Федер. служба по надзору в сфере образования и науки, департамент образования Новосиб. обл. Новосибирск, 2006. С.4854.
20. БабанскийЮ. О дидактических основах повышения эффективности обучения / БабанскийЮ. // Народное образование. 1986. № 11. С.105111.
21. БайденкоВ.И. Болонский процесс: курс лекцій / ГайденкоВ.И. М.: Логос, 2004. 208с.
22. БайденкоВ.И. Выявление компетенций выпускников вуза как необходимый етап проектирования ГОС ВПО нового поколения: [метод. рекомендации] / В.И.Байденко. М.: Исслед-ий центр проблем качества підготовки специалистов, 2006. 72с.
23. БайденкоВ.И. Компетенции в профессиональном образовании (к освоению компетентностного подхода) / В.И.Байденко // Высшее образование в России. 2004. №11 С.313.
24. БалбанАндріс. Академическое сотрудничество и свобода передвижения в Европе: что было и что будет / БалбанА. // Высшее образование в Европе. 2002. №1,2. С.814.
25. БаляговаР.З. Педагогические условия формирования профессиональной мобильности будущих специалистов нефтигазодобывающей отрасли в системе среднего профессионального образования: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.08 "Теория и методика профессионального образования"/Р.З.Балягова. Йошкар-Ола, 2012. 22с.
26. БарабанщиковаТ.А. Психологические методики изучения личности: [практикум] /Т.А.Барабанщикова, А.Н.Рыжкова; под ред. А.Ф.Ануфриева. М.: Ось-89, 2007. 304с.
27. БарнеттР. Осмысление университета. Образование в современной культуре/Р.Барнетт // Белорусский государственный університет. Центр проблем развитя образования БГУ; под ред.М.А.Гусаковского. Минск.: Пропилеи, 2001. 128с.
28. БаркасіВ.В. Формування професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 "Теорія та методика професійної освіти" / В.В.Баркасі. Одеса, 2004. 21с.
29. БезруковаВ.С. Проективная педагогика: [учеб.пособие]: / В.С.Безрукова. Екатеринбург: Деловая книга, 1996. 344с.
30. Белая книга российского образования.. М.: МЭСИ, 2000. Ч.І. 252с.
31. Белая книга российского образования. М.: МЭСИ, 2000. Ч.ІІ. 113с.
32. БелкинА.С. Компетентность. Профессионализм. Мастерство. /А.С.Белкин. Челябинск: ОАО "Южно-Урал. кн. из-во", 2004. 176с.
33. БелкинА.С. Педагогическая компетентность: [учебн. пособ.] / БелкинА.С., НестеровВ.В. Єкатеринбург: Центр "Учебная книга", 2003. 188с.
34. БеллД. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д.Белл.; пер. с англ. под ред. В.Л.Иноземцева. М.: Academia, 1999. 783с.
35. БерталанфиЛ.фон Общая теория систем обзор проблем и результатов / БерталанфиЛ.фон // Системные исследования: Ежегодник. М.: Наука, 1969. С.3054.
36. БесарабМ.Н. Творча спадщина А.С.Макаренка на службі сучасникам/ М.Н.Бесараб, Ю.О.Левицька, Ю.М.Мельник [Електронний ресурс] / С.Intkonf.org. Режим доступу: http://intkonf.org/besarab-mn-levitska-yuo-melnik-yum-tvorcha-spadschina-as-makarenka-na-sluzhbi-suchasnikam/ 14.04.2013р. Загол. з екрану.
37. БеспалькоВ.П. Слагаемые педагогической технологии / В.П.Беспалько. М.:Педагогика, 1989. 192с.
38. БибиковаО. Университет Аль-Азхар [Электронный ресурс] / С.Avialine.com. Режим доступа: http://www.avialine.com/country/18/articles/52/151/0/0/427.html 12.12.2010г. Загол. с экрана.
39. БлонскийП.П. Мои воспоминания / БлонскийП.П.. М.: "Педагогика", 1971. 175с.
40. БлохинД.Ю. Формирование профессиональной компетентности курсантов военного вуза будущих офицеров РВСН: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.08 "Теория и методика профессионального образования"/ Д.Ю.Блохин. Шуя, 2012. 22с.
41. БогдановА.А. Тектология. Всеобщая организационная наука: в 2-х кн./ БогдановА.А.; редкол.: Л.И.Абалкин (отв. ред.) и др. М.: Экономика, 1989. 350 [1]c.
42. БодроваК.И. О профессиональном становлении специалиста в педагогическом вузе и совершенствовании профессиональных знаний педагогических кадров / К.И.Бодрова. Л.: ВНИИпрофтехобразования, 1987. 113с.
43. Болонський процес в Україні: перспективи та проблеми [Електронний ресурс] / С.Loippo.lg. ua. Режим доступу: http://www.loippo.lg.ua/reforma_bolon_dekl.htm 18.08.2011р. Загол. з екрану.
44. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна-Болонья-Саламанка-Прага-Берлін) / упорядники: СтепкоМ.Ф., БолюбашЯ.Я., ШинкарукВ.Д., ГрубінкоВ.В., БабинІ.І. Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім.В.Гнатюка, 2003. 56с.
45. Болонский процесс: нарастающая динамика и многообразие (документы международных форумов и мнения европейских экспертов) / под ред. В.И.Байденко. М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2002. 495с.
46. Болонский университет [Электронный ресурс] / С.Travels.co.ua. Режим доступа: http://travels.co.ua/rus/italy/emiliya/bolonskiy-universitet.html 15.04.2010г. Загол. с экрана.
47. Болонська конвенція. Спільна заява європейських міністрів освіти "Зона європейської освіти" (18-19 червня 1999р., м.Болонья) // Вища освіта України і Болонський процес: [навч. посіб.] / за ред. В.Г.Кременя. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2004. 384с. С.136139.
48. Большой энциклопедический словарь [Электронный ресурс] / С.Словари и энциклопедии на Академике. Режим доступа: http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc3p/272514 14.03.2009г. Загол. с экрана.
49. БондарВ.І. Дидактика / БондарВ.І. К.: Либідь, 2005. 264с.
50. БондарВ.І. Теорія і технологія управління процесом навчання в школі / БондарВ.І. К.: Школяр, 2000. 192с.
51. БондаревскаяЕ.В. Педагогика: личность в гуманистических теориях и системах воспитания / БондаревскаяЕ.В., КульневичС.В. Ростов-на-Дону: ТЦ "Учитель", 1999. 560с.
52. БордовскаяН.В. Педагогіка: [учебник для вузов] / БордовскаяН.В., РеанА.А. СПб: Питер, 2000. 304с. (Серия "Учебник нового века").
53. БоровковА.Б. Готовность учителя к использованию информационных технологий в педагогической деятельности как основа ИКТ-компетентности / А.Б.Боровков [Электронный ресурс] / С.Ito.edu.ru Режим доступа: http://ito.edu.ru/2003/I/3/I-3-2951.html 25.07.2011г. Загол. с экрана.
54. БорыткоН.М. Профессионально-педагогическая компетентность педагога / Н.М.Борытко // Интернет-журнал "Эйдос". 2007. 30сентября [Электронный ресурс] /С.Eidos.ru. Режим доступа: http://www.eidos.ru/journal/2007/0930-10.htm 27.07.2010г. Загол. с экрана.
55. БражеТ.Г. Профессиональная компетентность специалиста как многофакторное явление / Т.Г.Браже // тез. к семинару 2529июля1990г. / под ред. В.Г.Онушкина Л.: НИИООВ, 1990. С.3962.
56. БранскийВ.П. Социальная синергетика и акмеология / БранскийВ.П., ПожарськийС.Д. СПб.: Политехника, 2002. 476с.
57. БранскийВ.П. Социальная синергетика и теории наций. Основы этнологической акмеологии / БранскийВ.П. СПб.: Издательство Санкт-Петербургской Акмеологической Академии, 2000. 108с.
58. БремусА.Г.Система качества профессионально-педагогического образования /БремусА.Г. Ростов-на-Дону, 2002. 220с.
59. БударныйА.А. Индивидуальный подход в обучении / БударныйА.А // Советская педагогика. 1965. №7. С.3745.
60. БурякВ. Методологічний аспект побудови навчального процесу / В.Буряк// Вища школа. 2007. №1. С.1019.
61. ВадюшинВ.А. Технические средства обучения в профессионально-технических учебных заведениях: [метод. пособ. для проф.-техн. учебн. завед.] / ВадюшинВ.А. Минск, 1983. 143с.
62. ВарданянЮ.В. Развитие студента как субъекта овладения профес