СИСТЕМА СУДОВИХ ОРГАНІВ ТА СУДОЧИНСТВО РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА (1918-1939 рр.)

brief description

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1 Історіографія проблеми та джерельна база дослідження 10
1.1. Історіографія проблеми. 10
1.2. Джерельна база дослідження 16
Розділ 2 Становлення, розвиток та особливості державно-політичного устрою Республіки Польща (1918-1939 рр.) 22
Розділ 3 Організація, структура, компетенція та правові засади діяльності судових органів Польської Республіки 1918-1939 рр. 47
3.1. Судові органи в період становлення польської державності (1918-1921 рр.) 47
3.2. Судова система Польської Республіки в період 1922-1928 рр. 68
3.3. Судова реформа 1928 р.: зміст та оцінка 89
3.4. Розвиток судової системи у 1929-1939 рр. 103
Розділ 4 Характерні риси судочинства в Республіці Польща 1918-1939 рр. 126
4.1. Цивільне судочинство 126
4.2. Кримінальне судочинство 151
Висновки 180
Список джерел і літератури 186

ВСТУП
Актуальність теми. Проголошення незалежності Української держави зумовило активізацію державотворчих процесів. Ці процеси спрямовані на побудову демократичного громадянського суспільства та становлення України як рівноправного партнера світової спільноти.
Однією з найважливіших умов досягнення цієї мети є побудова судово-правової системи, яка відповідає новим суспільно-політичним та економічним реаліям; створення законодавства, норми якого відтворюють модель демократичного судочинства; зміцнення судової влади як незалежної гілки, що має охороняти конституційні права і свободи людини як визначальної суспільної цінності. Це вимагає також досягнення рівня міжнародних стандартів правових систем.
Проведення судово-правової реформи в Україні в умовах зростаючої взаємозалежності національних правових систем передбачає всебічне вивчення, поглиблений аналіз, а також використання досвіду та досягнень, нагромаджених світовою спільнотою у створенні національних судово-правових систем. Відтак перед українською юридичною наукою назріла нагальна потреба використання відповідного міжнародного досвіду, що, сподіваємось, дасть можливість створити оптимальну модель судоустрою, зробити судочинство ефективним та справедливим.
Важливим у цьому відношенні для українських правознавців є звернення до вивчення досвіду Польщі. Цей досвід актуалізується тим, що на сучасному етапі перед Україною і Польщею постали подібні завдання, зокрема, гуманізація правових систем та водночас зміцнення порядку й законності, заснованих на всевладді закону, гармонізація законодавства з нормами міжнародного права. Це сприяє всебічним науковим контактам учених-правознавців, спільному пошуку вирішення багатьох проблем теорії юридичної науки та узагальненню практики здійснення правосуддя. В цій співпраці особливого значення набуває критичний підхід до вивчення досвіду Польської республіки в організації системи правосуддя в міжвоєнний період. Адже в цей період, відновивши у 1918 р. державну незалежність, Польща приступила до створення та організації в рамках національної держави єдиної судово-правової системи, розв’язуючи проблеми, які на початку 1990-х років постали перед відновленою незалежною Українською державою. Такий досвід для державотворчого процесу в Україні є надзвичайно багатим і важливим, оскільки закономірності формування судової системи в міжвоєнній Польщі багато де в чому подібні до законотворчих процесів в Україні. Відтак корисним є виявлення як позитивних тенденцій у цьому досвіді, так і проблем, врахування яких дасть можливість запобігти деформаціям в процесі створення судової системи.
Однак досвід міжвоєнної Польщі у створенні національної судової системи дотепер не привертав достатньої уваги вітчизняних правознавців. Низка проблем, зокрема, закономірності та особливості становлення, функціонування та розвитку судово-правової системи потребує подальшого дослідження. Аналіз цих проблем є внеском у розвиток історії держави і права зарубіжних країн.
Усвідомлення, вивчення та узагальнення досвіду становлення та організації судової системи, здійснення судочинства в міжвоєнній Польщі дають можливість вітчизняній науці об’єктивно переосмислити окремі проблеми, а відтак використати цей досвід для послідовного становлення і розвитку власної судово-правової системи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою наукової проблематики кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка та виконане в рамках планових наукових досліджень в контексті наукової теми “Актуальні проблеми історії держави і права України та зарубіжних країн” (тема № 67, затверджена наказом ректора ЛНУ імені Івана Франка за № 1173 від 01.07.2002 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення історико-правових знань стосовно основних засад, структури та компетенції системи судових органів та особливостей здійснення цивільного і кримінального судочинства у міжвоєнній Польщі.
Не претендуючи на вичерпне висвітлення досліджуваних аспектів цієї проблеми, ми намагалися вирішити такі завдання:
- охарактеризувати основні періоди становлення і розвитку судово-правової системи міжвоєнної Польщі та встановити їх межі;
- уточнити особливості судової реформи та становлення єдиної національної судової системи в міжвоєнній Польщі, що знайшли закріплення в Законі “Про устрій загальних судів” 1928 р.;
- виявити чинники, які визначали правовий статус суддів і впливали на діяльність судів на різних етапах міжвоєнної Польщі;
- окреслити характерні риси та визначити особливості цивільного та кримінального судочинства;
- проаналізувати зміни у функціонуванні судової системи в апараті Польської Республіки на різних етапах розвитку міжвоєнного періоду.
Об’єктом дисертаційного дослідження є судова система Польської Республіки у 1918-1939 рр.
Предметом дослідження є історико-правові закономірності та особливості становлення, функціонування та розвитку судової системи Польської Республіки у 1918-1939 рр.
Хронологічні рамки дисертації охоплюють період з моменту відродження Польської Республіки у 1918 р. до початку Другої світової війни у 1939 р.* Він позначився становленням судово-правової системи та утворенням єдиної системи загальних судів. В межах цього історичного часу виділимо два етапи: 1) існування різних судово-правових систем (1918-1928); 2) створення єдиної системи загальних судів та її розвиток (1928-1939).
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить система філософських, історичних, загальнонаукових і спеціально-юридичних методів. В роботі використано, зокрема, діалектичний метод – у процесі виявлення особливостей розвитку судової системи міжвоєнної Польщі. Соціологічний – в процесі визначення чинників, що впливали на діяльність судів. Системно-структурний – у процесі аналізу структури судової системи, виявлення зв’язків між судовими органами в межах цієї системи. Історико-правовий – у процесі дослідження закономірностей функціонування державного устрою Польської Республіки у цілому в міжвоєнний період. Порівняльно-правовий – при порівнянні діяльності судових органів на різних етапах міжвоєнного періоду. Формально-юридичний – у процесі дослідження нормативно-правових актів, зокрема, Закону “Про устрій загальних судів” 1928 р.
Джерельною базою дисертації є національне законодавство Республіки Польща у міжвоєнний період; неопубліковані документи, які зберігаються в архівах України – Центральному державному історичному архіві України (м. Львів); Державному архіві Львівської області та архівах Польської Республіки – Державному архіві м. Варшави, Архіві Нових Актів м. Варшави, Державному архіві в Кракові, Державному архіві м. Жешува.
Науково-теоретичною основою дослідження є положення, які містяться у працях вітчизняних та зарубіжних вчених – правників, істориків, політичних діячів з проблем становлення, функціонування та розвитку судової системи в міжвоєнній Польщі.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією із перших у вітчизняній юридичній науці комплексних монографічних досліджень проблем становлення, функціонування і розвитку судової системи Польської Республіки міжвоєнного періоду.
В результаті проведеного дослідження сформульовані основні положення, в яких конкретизуються елементи новизни, що виносяться на захист:
1. Визначено два етапи становлення та розвитку судової системи Республіки Польща міжвоєнного періоду. Зроблено висновок, що перший етап (1918-1928) характеризується функціонуванням різних (російської, австрійської та німецької) систем судових органів, пристосуванням їх до нових соціально-політичних умов та наростанням деформацій, зумовлених порушенням демократичних засад Березневої конституції 1921 р. Другий етап (1928-1939) – створення єдиної системи загальних судів та її реформування у напрямку антидемократичних засад (принципів).
2. Встановлено, що еволюція державно-політичного устрою міжвоєнної Польщі від парламентської демократії до встановлення авторитарного режиму зумовила зміну ролі і місця судової влади в апараті держави. В умовах авторитарного режиму судова влада перестала функціонувати як незалежна гілка влади, хоча судові органи зберігали певну самостійність, захищаючи демократичні традиції судочинства.
3. Уточнено, що до беззаперечних досягнень судової реформи 1928 р. можна віднести створення єдиної системи загальних судів, хоча і не були чітко узгоджені організаційні та структурні засади всіх ланок загальних судів, а також, не в повному обсязі визначена їхня компетенція. Встановлено, що судова реформа була непослідовною та недовершеною. Подальше реформування судової системи відбувалося у напрямку обмеження незалежності судів, що не гарантувало здійснення ними об’єктивного і справедливого правосуддя.
4. З’ясовано, що діяльність не тільки загальних, а й спеціальних судів забезпечувала ефективне функціонування судової системи, сприяла більш якісному розгляду цивільних, кримінальних та інших справ.
5. Встановлено, що упродовж міжвоєнного періоду в Польщі спостерігається тенденція до обмеження принципу незалежності суддів, що знайшло закріплення в законодавстві. Це проявлялося, зокрема, при формуванні суддівського корпусу, важливим критерієм якого була політична благонадійність, призначенні та переведенні суддів на інше місце роботи (або на пенсію), так званих чистках суддівських кадрів та ін., що відбивалося на об’єктивності розгляду справ у судах.
6. Виявлено, що цивільний процес не завжди був ефективним, оскільки складність процедур, повільність у розгляді справ, високі судові витрати та інші фактори позбавляли надійного правового захисту значні групи населення.
7. З’ясовано, що кримінальне судочинство мало суперечливий характер. Це зумовлювалося особливостями кримінального законодавства та відмінностями кримінальної ситуації на різних територіях Польщі. Водночас кримінальне законодавство, яке вважалося ліберальним для цього періоду призводило до того, що в судовій практиці знижувалася оцінка низки злочинів, як суспільно небезпечних явищ (за винятком політичних злочинів). Встановлено, що вплив політичного чинника в кримінальному судочинстві сприяло посиленню його репресивно-карального характеру, що призвело до значних порушень прав учасників кримінального процесу.
8. Виявлено, що часті зміни та доповнення законодавства, як слушні з огляду на суспільну потребу, так і ті, які суперечили правовим нормам та засадам діючих законів, кодексів на догоду різним політичним ситуаціям, дезорганізували судочинство, позбавляли правові норми стабільності, спричиняли плутанину в їхньому практичному застосуванні, а відтак ставили під сумнів дієвість цих норм.
9. Виявлено, що характерною рисою функціонування польської судової системи та судочинства була дискримінація українців й інших національних меншин, що знайшло свій вияв, зокрема, в обмеженні використання української мови в судах, усуненні суддів-українців із суддівських посад, численних порушеннях прав під час судового процесу.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:
- отримані висновки та теоретичні положення певною мірою поглиблять знання у вітчизняній історико-правовій науці з проблем становлення, функціонування та розвитку судової системи Польської Республіки у міжвоєнний період та можуть бути використані у подальших історико-правових дослідженнях Польської держави у цілому;
- матеріали дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при читанні лекцій і проведенні занять з курсу “Історія держави і права зарубіжних країн”, спецкурсів з історії держави і права Польської Республіки, при підготовці відповідних навчальних посібників;
- висновки та узагальнення, сформульовані в дисертації, можуть бути враховані при проведенні досліджень, спрямованих на реформування судової системи в Україні з метою запобігання деформацій і помилок.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею.
Апробація результатів дослідження. Основні результати та положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка. Матеріали дослідження висвітлювалися у доповідях здобувача на V, VI, VII, VIII, ІХ регіональних науково-практичних конференціях – “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003 рр. відповідно); на міжнародній історико-правовій конференції – “Польща-Русь-Україна – одинадцять століть сусідства” (Люблін, 2000 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження викладені автором у восьми статтях, опублікованих у наукових виданнях України (у тому числі у семи фахових), а також у трьох випусках матеріалів наукових конференцій.
Структура та обсяг дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 210 сторінок, з них 24 сторінки займає список використаних джерел (393 найменування).

bibliography

ВИСНОВКИ
Проведений історико-правовий аналіз судоустрою та судочинства Польської Республіки у міжвоєнний період дає можливість зробити певні висновки загального характеру.
1. У становленні та розвитку системи судових органів міжвоєнної Польщі можна визначити два етапи. Перший етап охоплює 1918-1928 рр. Особливістю першого десятиліття розвитку судової системи Польщі було існування різних судових систем і правових норм, успадкованих від колишніх держав-окупантів. В його межах виділено два періоди.
Перший період – 1918-1921 рр. У різних регіонах Польщі виявилися істотні відмінності в організації та структурі судових органів. Відбувалися організаційні та структурні зміни в судових органах, які відповідали новим соціально-політичним умовам. Березнева конституція 1921 р., яка проголосила принцип поділу влад, створила правові засади для розвитку судової влади як незалежної гілки. Особливість цього етапу полягала в тому, що судова система була дещо деформована та надзвичайно заполітизована внаслідок входження до складу польської держави значних територій з непольським населенням. На цих землях суди використовувалися державою як знаряддя утвердження польського панування.
У другому періоді, який охоплює 1922-1928 рр. з остаточним встановленням польських кордонів, відбулася стабілізація структури загальних судів. На функціонування судової системи впливали незадовільне фінансове становище та складна кадрова ситуація в судах. Простежується наростання деформацій та порушень принципів Березневої конституції при спробах пристосувати діяльність судових органів до потреб авторитарного режиму.
Другий етап, що тривав упродовж 1928-1939 рр., характеризувався створенням єдиної системи загальних судів на території всієї Польщі. Виділено його два періоди. На першому – 1928 р. – згідно з Законом “Про устрій загальних судів” 1928 р., була проведена судова реформа та утворена єдина система загальних судів. Закон формально підтвердив засади Березневої конституції 1921 р. щодо організації судової влади, водночас містив положення, які значно їх обмежували.
Під час другого періоду (1929-1939 рр.) Закон зазнав новелізації, внаслідок якої судові органи певною мірою були підпорядковані виконавчій владі. Квітнева конституція 1935 р. формально відмовилася від концепції поділу властей, підпорядкувавши судові органи президентській владі. Зростаюча залежність судів від виконавчої влади підривала законність у суспільстві та позбавляла їх ролі найважливішого захисника правопорядку, що однозначно гальмувало процес створення правової держави.
2. Згідно із Законом “Про устрій загальних судів” 1928 р., відбулася судова реформа, метою якої була уніфікація судоустрою в Польщі. До беззаперечних досягнень судової реформи можна віднести:
- визначення єдиної системи загальних судів, їхніх організаційних основ, внутрішньої структури, компетенції;
- формування професійних вимог до кандидатів у судді та встановлення порядку призначення на суддівські посади;
- Запровадження єдиних вимог апеляційного та касаційного перегляду судових рішень;
- впровадження суддівського самоврядування;
- утвердження принципів участі громадського чинника в діяльності судів.
Однак Закон був прийнятий в умовах встановлення авторитарного режиму, що позначилося на його змісті, де були наявні суперечності і недоліки. Не були чітко узгоджені організаційні та структурні засади усіх ланок загальних судів, а також недостатньо повно визначена їхня компетенція. Низка положень Закону свідчить про відхилення від основних засад Березневої конституції 1921 р. Здебільшого це стосувалося обмеження суддівської незалежності та компетенції судів. Відтак судова реформа 1928 р. була недовершеною і непослідовною, що в подальшому зумовило її новелізацію. Новелізація відбувалася у напрямі обмеження самостійності судівської влади і незалежності суддів, що не гарантувало здійснення об’єктивного і справедливого правосуддя.
3. З’ясовано, що особливістю судової системи міжвоєнної Польщі був поділ судів на загальні та спеціальні, в основі якого лежала засада деконцентрації. Це сприяло більш ефективному функціонуванню судової системи, більш якісному розгляду цивільних, кримінальних та інших справ.
4. Аналіз правового становища суддів свідчить, що хоча Березнева конституція 1921 р. проголосила принцип суддівської незалежності, однак навіть у цьому правовому полі цей принцип мав певні політичні та ідеологічні межі. Добираючи суддів, польська влада зважала передусім не стільки на їхній професіоналізм, скільки на політичну благонадійність. Були й інші обмеження щодо добору складу суддів, зокрема суддею не могла бути жінка.
Закон “Про устрій загальних судів” 1928 р. значно обмежив засаду суддівської незалежності, надавши владі адміністративний контроль над суддівським корпусом. Низкою новел, які вносили зміни до Закону, закріплювався та зміцнювався контроль влади за складом та діяльністю судів. Квітнева конституція 1935 р. перетворила засаду незалежності суддів на досить хитку, а введений у 1937 р. закон “Про зміни закону про устрій загальних судів” посилив контроль за формуванням суддівського корпусу. Отже, можна стверджувати, що посилення авторитарного характеру державного устрою супроводжувалося зростаючою залежністю суддівського корпусу від виконавчої влади, що відбивалося на об’єктивності розгляду справ у судах.
5. На підставі досліджуваного матеріалу розкрито причини ускладнення цивільного судочинства. Передусім це пояснюється аналізом процесуального законодавства. Більшу половину міжвоєнного періоду чинними залишалися успадковані різні системи цивільного законодавства. Значним доробком польських учених-цивілістів став новий цивільний процесуальний кодекс (1930 р.), згідно з яким впроваджувався єдиний цивільний процес на всю територію Польщі. Однак кодекс містив певні прогалини і суперечності, які ускладнювали його застосування в практичній діяльності. Позначилося також намагання судів і надалі застосовувати норми попередніх процесуальних кодексів, що було наслідком тяжіння до звичних форм у судовій практиці та стійкістю традицій. До того ж норми матеріального цивільного права були розрізненими. Все це негативно впливало на здійснення цивільного судочинства.
Найважливішою проблемою в цивільному судочинстві була повільність у вирішенні цивільних справ. Це зумовлювалося низкою причин, пов’язаних із зростанням кількості цивільних спорів, недостатньою професійною підготовкою суддів та їхньою недостатньою чисельністю, значним перевантаженням суддів, недосконалою організацією роботи цивільних відділів судів.
Виявлено, що цивільне судочинство було занадто дорогим унаслідок високих судових оплат, обов’язковістю адвокатського захисту, а також затяжного характеру процесу. Зроблені наприкінці 1930-х років спроби усунути недоліки у цивільному процесі здебільшого зводилися до обмеження можливостей використання апеляційного процесу, що робило цивільне судочинство менш доступним для незаможних груп населення, відтак їхні інтереси залишалися без надійного правового захисту.
6. Дослідження свідчить, що характер кримінального судочинства визначали чинники, які мали переважаючий вплив на різних етапах історії міжвоєнної Польщі. До уніфікації кримінального права і процесу визначальними чинниками стали чинність різних кримінальних законодавств та особливості кримінальної ситуації на різних теренах Польщі. Можна стверджувати, що в цей період кримінальне судочинство мало суперечливий характер як за правовими нормами, так і вирішенням різних завдань.
Встановлено, що в судовій практиці, за винятком політичних справ, переважала здебільшого тенденція до застосування м’яких покарань за різні види злочинів. Цьому сприяла недооцінка небезпеки для суспільства і правопорядку деяких поширених видів злочинів, а також, недостатня професійна підготовка суддів та не досить високий рівень правосвідомості в суспільстві у цілому. В такому смислі кримінальне судочинство було ліберальним.
Значним доробком польських юристів-вчених стало впровадження єдиних процесуальних норм шляхом прийняття кодексів. Нове польське законодавство ґрунтувалося на ліберальних засадах та містило певні процесуальні гарантії захисту особи. Однак в умовах авторитарного режиму вирішальний вплив на характер та функції кримінального судочинства мав політичний чинник. Це підміняло охоронно-захисні функції кримінального судочинства на каральні, особливо стосовно політичних опонентів, що призвело до значних порушень прав учасників кримінального процесу та застосування неправових засобів у кримінальній політиці.
За таких умовах спроби вдосконалити кримінальне судочинство наприкінці 1930-х років призвели до погіршення становища обвинуваченого та потерпілого і посилили тенденцію перетворення судових органів у засіб примусу та покарання громадян.
7. Виявлено, що часті зміни та доповнення законодавства, слушні з огляду на суспільну потребу, і ті, які суперечили правовим нормам та засадам чинних законів, кодексів на догоду різним політичним силам та ситуаціям, безперечно дезорганізовували судочинство, ускладнювали діяльність судів, позбавляли правові норми стабільності, а відтак ставили під сумнів дієвість цих норм.
8. Аналіз законодавства, архівних та інших документальних матеріалів дає підстави стверджувати, що характерною рисою функціонування польської судової системи та судочинства була фактична правова нерівність, незахищеність українців та інших національних меншин у сфері судочинства у Польщі. Великодержавна політика польської влади, спрямована на ствердження панування “титульної” нації та поступову денаціоналізацію і полонізацію, зокрема українців, знайшла свій вияв, зокрема, в законі, який значно обмежував використання української мови в судочинстві на тих територіях, де українці становили більшість населення, а також усуненні суддів-українців із суддівських посад, численних порушеннях прав під час судового процесу. Це позбавляло українське населення належного захисту своїх прав у всіх сферах життя, які підлягали правовому врегулюванню.
9. Показано, що еволюція державно-політичного устрою Польщі в міжвоєнний період відбулася від демократичного парламентаризму до встановлення авторитарного режиму.
Ці зміни в державно-політичному устрої міжвоєнної Польщі мали вирішальний вплив на роль і місце судової влади в ієрархії структури державної влади. Березнева конституція 1921 р., виходячи з доктрини поділу влад, визначила судову владу як окрему незалежну гілку влади. В умовах авторитарного режиму Квітнева конституція 1935 р., відмовившись від принципу поділу влад, перетворила судові органи в один із державних органів, підлеглих президентові, а відтак вони стали підконтрольними і підзвітними політичній верхівці.
Водночас судові органи зберігали певну самостійність, захищаючи демократичні традиції судоустрою і судочинства.
10. Досвід міжвоєнної Польщі доводить, що в умовах становлення та розвитку судової системи першочергового значення набуває проблема незалежності суддів від виконавчої влади, що своєю чергою потребує значного підвищення рівня професійної підготовки суддів, розширення і поглиблення правового світогляду, належного матеріального становища суддів та належного фінансування судів. Для забезпечення ефективності судочинства, прискорення розгляду справ важливо також уникати практики частих змін правових норм і засад прийнятих кодексів, що дасть змогу забезпечити стабільність у судочинстві. Практика польських судів свідчить, що повага та довіра громадян до судів здебільшого залежить від ефективної роботи нижчих судів як основної ланки в системі судоустрою. Відтак зміцнення цих судів, на нашу думку, є нагальною потребою в Україні – від чіткості їхньої роботи, об’єктивності та справедливості їхніх рішень і вироків залежить стан правосуддя в цілому.

Аналіз функціонування судової системи в міжвоєнній Польщі свідчить про певний позитивний досвід, врахування якого є важливим в умовах реформування судової системи в Україні. Вартим уваги, на нашу думку, є діяльність спеціальних публічних судів, приватних третейських судів, судів присяжних, громадських правничих організацій.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
А. Нормативно–правові акти
1. Dekret Naczelnika Państwa 8 lutego 1919 r. o aplikacji sądowej // Dzіennik Praw Państwa Polskiego (DzPPP), 1919. – Nr.18. – Poz.225.
2. Dekret Naczelnika Państwa 8 lutego 1919 r. w przedmiocie zmian o urządzeniach wymiaru sprawiedliwości w b. zaborze austrjackim // DzРРP, 1919. – Nr.15. – Poz.200.
3. Dekret Naczelnika Państwa w przedmiocie ustroju sądu Najwyższego // DzРРP, 1919. – Nr.15. – Poz.199.
4. Dekret Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 22 listopada 1938 r. o ochronie niektórych interesów państwa // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej (DzURP), 1938. – Nr.31. – Poz.623.
5. Dekret Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 29 września 1936 r. Prawo o ustroju sądów wojskowych // DzURP, 1936. – Nr.76. – Poz.536.
6. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 15 lipca 1927 r. o sędziach śledczych do spraw wyjątkowego znaczenia // DzURP, 1927. – Nr. 69. – Poz.611.
7. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitey z dnia 6 lutego 1928 r. Prawo o ustroju sądów powszechnych // DzURP, 1928. – Nr.12. – Poz.93.
8. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 19 marca 1928 r. Kodeks postępowania karnego // DzURP, 1928. – Nr.33. – Poz.313.
9. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 19 marca 1928 r. o postępowaniu dorażnem // DzURP, 1928. – Nr.33. – Poz.315.
10. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 22 marca 1928 r. o postępowaniu administracyjnym // DzURP, 1928. – Nr.36. – Poz.341.
11. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 22 marca 1928 r. o sądach pracy // DzURP, 1928. – Nr.37. – Poz.350.
12. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 24 listopada 1930 r. w sprawie zmiany niektórych postanowień rozporządzenia Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 6 lutego 1928 r., zawierającego “Prawo o ustroju sądów powszechnych” // DzURP, 1930. – Nr.80. – Poz.626.
13. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 29 listopada 1930 r. Kodeks postępowania cywilnego // DzURP, 1930. – Nr.83. – Poz.651.
14. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 11 lipca 1932 r. Kodeks karny // DzURP, 1932. – Nr.60. – Poz.571.
15. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitey z dnia 11 lipca 1932 r. Prawo o wykroczeniach // DzURP, 1932. – Nr.60. – Poz.572.
16. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 11 lipca 1932 r. o przepisach wprowadzające kodeks karny i prawo o wykroczeniach // DzURP, 1932. – Nr.60. – Poz.573.
17. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 23 sierpnia 1932 r. zmieniające niektóre przepisy prawa o ustroju sądów powszechnych // DzURP, 1932. – Nr.73. – Poz.661.
18. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 23 sierpnia 1932 r. zmieniające niektóre przepisy postępowania karnego // DzURP, 1932. – Nr.73. – Poz.662.
19. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 23 sierpnia 1932 r. w sprawie upoważnenia władzy mianującej do przenoszenia sędziów w stan spoczynku i na inne miejsce slużbowe // DzURP, 1932. – Nr.73. – Poz.663.
20. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 7 pażdziernika 1932 r. zmieniające niektóre przepisy prawa o ustroju sądów powszechnych // DzURP, 1932. – Nr.86. – Poz.734.
21. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 27 pażdziernika 1932 r. o Najwyższym Trybunale Administracyjnym // DzURP, 1932. – Nr.94. – Poz.806.
22. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 28 pażdziernika 1933 r. o uposażeniu sędziów w sądownictwie powszechnym i administracyjnym oraz prokuratorów // DzURP, 1933.– Nr.86. – Poz.665.
23. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 24 pażdziernika 1934 r. Prawo upadłościowe // DzURP, 1934. – Nr.93. – Poz.834.
24. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 24 pażdziernika 1934 r. Prawo o postępowaniu układowem // DzURP, 1934. – Nr.93. – Poz.836.
25. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 24 pażdziernika 1934 r. o niektórych przestępstwach przeciwko bezpieczeństwu Państwa // DzURP, 1934. – Nr.94. – Poz.851.
26. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 24 pażdziernika 1934 r. Prawo o sądach pracy // DzURP, 1934. – Nr.95. – Poz.854.
27. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 24 pażdziernika 1934 r. Przepisy o kosztach sądowych // DzURP, 1934. – Nr.93. – Poz.837.
28. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 21 listopada 1938 r. o usprawnieniu postępowania sądowego // DzURP, 1938.– Nr.89. – Poz.609.
29. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 13 stycznia 1921 r. w przedmiocie utrzymania w mocy sądownictwa dorażnego // DzURP, 1921. – Nr.9. – Poz.43.
30. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 7 marca 1921 r. w przedmiocie niektórych zmian w przepisach prawnych, obowiązujących na Ziemiach Wschodnich // DzURP, 1921. – Nr.29. – Poz.166.
31. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 11 lipca 1921 roku w sprawie rozciągnięcia na województwa nowogródzkie, poleskie i wołyńskie oraz na powiaty grodzieński, wołkowyski i białowieski województwa białostockiego mocy obowiązjącej dekretu z dnia 8 lutego 1919 r. w przedmiocie ustroju Sądu Najwyższego // DzURP, 1921.– Nr.64. – Poz.404.
32. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 25 pażdziernika 1921 r. w przedmiocie przekazania Ministrowi Sprawieliwości zarządu wymiaru sprawiedliwości na obszarze b. dzielnicy pruskiej // DzURP, 1921. – Nr.88. – Poz.651.
33. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 1 grudnia 1921 roku w przedmiocie przedłuzenia okresu organizacji sądownictwa // DzURP, 1921. – Nr.102. – Poz.735.
34. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 19 stycznia 1922 r. o sądownictwie dorażnem na obszarze b. dzielnicy rosyjskiej // DzURP, 1922. – Nr.6. – Poz.39.
35. Rozporządzenie Rady Ministrów o zniesieniu Sądu Apelacyjnego Ziem Wschodnich oraz o dyslokacji sądów w okręgach sądów apelacyjnich w Wilnie i Lublinie // DzURP, 1922. – Nr.47. – Poz.415.
36. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 2 września 1931 r. o wprowadzeniu postępowania dorażnego // DzURP, 1931. – Nr.79. – Poz.622.
37. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 6 marca 1934 r. o uchyleniu postępowania dorażnego w sprawach o niektóre przestępstwa // DzURP, 1934. – Nr.20. – Poz.159.
38. Rozporządzenie Ministra Sprawiedliwości z dnia 16 czerwca 1921 r. o czasowem skróceniu sędziowskiej służby przygotowawczej // DzURP, 1921.– Nr.53. – Poz.339.
39. Rozporządzenie Ministra Sprawiedliwości z dnia 4 marca 1930 r. o trybie postępowania przy obsadzaniu wolnych stanowisk prezesów i wiceprezesów sądów apelacyjnych i okręgowych // DzURP, 1930. – Nr.17. – Poz.134.
40. Rozporządzenie Ministra Sprawiedliwości z dnia 4 marca 1930 r. zmieniające tryb postępowania przy przenoszeniu sędziów i prokuratorów na inne miejsce służbowe i w stan spoczynku // DzURP, 1930. – Nr.17. – Poz.135.
41. Rozporządzenie Ministra Sprawiedliwości z dnia 25 pażdziernika 1932 r. o aplikantach i asesorach sądowych // DzURP, 1932. – Nr.95 – Poz.825.
42. Rozporządzenie Ministra b. Dzielnicy Pruskiej z dnia 15 grudnia 1919 r. o organizacji sądów w zarzędu b. dzielnicy pruskiej // Tygodnik Urzędowy, 1919. – Nr. 70.
43. Uchwała sejmowa z dnia 16 grudnia 1921 r. w przedmiocie zmniejszenia ilości władz, urzędów i zakładów państwowych oraz personelu w nich zatrudnionego // DzURP, 1921. – Nr.104. – Poz.750.
44. Ustawa z dnia 30 czerwca 1919 roku w przedmiocie sądów dorażnych // DzPPP, 1919. – Nr.55. – Poz.341.
45. Ustawa z dnia 1 sierpnia 1919 r. o tymczasowej organizacji zarządu b. dzielnicy pruskiej // DzPPP, 1919. – Nr.64. – Poz.385.
46. Ustawa z dnia 27 pażdziernika 1919 r. o postępowaniu uproszczonem // DzPPP, 1919. – Nr.80. – Poz.473.
47. Ustawa z dnia 17 grudnia 1920 r. w przedmiocie zmiany art. VI ustawy z dnia 23 maja 1873 r., wprowadzającej procedurę karną // DzURP, 1921. – Nr.3. – Poz.8.
48. Ustawa z dnia 17 marca 1921 Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej // DzURP, 1921. – Nr.44. – Poz.267.
49. Ustawa z dnia 18 marca 1921 r. w przedmoicie niektórych zmian w przepisach tymczasowych o urządzeniu sądownictwa w b. Królestwie Polskim // DzURP, 1921. – Nr.30. – Poz.172.
50. Ustawa z dnia 18 maja 1921 r. w przedmiocie oznaczenia okresu organizacji sądownictwa // DzURP, 1921. – Nr.46. – Poz.278.
51. Ustawa z dnia 31 maja 1921 roku o ulgach co do kwalifikacji na urząd sędziowski i prokuratorski // DzURP, 1921. – Nr.50. – Poz.302.
52. Ustawa z dnia 3 sierpnia 1922 r. o Najwyższym Trybunale Administracyjnym // DzURP, 1922. – Nr.67. – Poz.600.
53. Ustawa z dnia 27 kwietnia 1923 r. o Trybunale Stanu // DzURP, 1923. – Nr.59. – Poz.415.
54. Ustawa z dnia 5 grudnia 1923 r. o uposażeniu sędziów w sądownictwie powszechnym i administracyjnym oraz prokuratorów // DzURP, 1923. – Nr.134. – Poz.1107.
55. Ustawa z dnia 31 lipca 1924 r. o języku urzędowania sądów, urzędów prokuratorskich i notariatu // DzURP, 1924. – Nr.78. – Poz.757.
56. Ustawa z dnia 25 listopada 1925 r. o Trybunale Kompetencyjnym // DzURP, 1925. – Nr.126. – Poz.897.
57. Ustawa z dnia 2 sierpnia 1926 r., zmieniająca i uzupełniająca Konstytucję Rzeczypospolitej z dnia 17 marca 1921 r. // DzURP, 1926. – Nr.44. – Poz.267.
58. Ustawa z dnia 2 sierpnia 1926 r. o upoważnieniu Prezydenta Rzeczypospolitej do wydawania rozporządzeń z mocą ustawy // DzURP, 1926. – Nr.78. – Poz.443.
59. Ustawa z dnia 4 marca 1929 r. w sprawie zmiany niektórych postanowień rozporządzenia Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 6 lutego 1928 r., zawierającego “Prawo o ustroju sądów powszechnych” // DzURP, 1930. – Nr.5. – Poz.43.
60. Ustawa z dnia 26 marca 1935 r. o Inwalidzkim Sądzie Administracyjnym // DzURP, 1935. – Nr.26. – Poz.177.
61. Ustawa Kostytucyjna z dnia 23 kwietnia 1935 r. // DzURP, 1935. – Nr.30. – Poz.227.
62. Ustawa z dnia 14 kwietnia 1937 r. o zmianie prawa o ustroju sądów powszechnych // DzURP, 1937. – Nr.30. – Poz.220.
63. Ustawa z dnia 7 kwietnia 1938 r. o ochronie imienia Józefa Piłsudskiego // DzURP, 1938. – Nr.25. – Poz.219.
64. Ustawa o zniesieniu sądów przysięgłych a sędziów pokoju z dnia 9 kwietnia 1938 r. // DzURP, 1938. – Nr.24. – Poz.213.

Б. Архівні матеріали
65. ДАЛО. – Ф. 1. – Оп. 52. – Спр. 396.
66. ДАЛО. – Ф. 1. – Оп. 54. – Спр. 1489.
67. ДАЛО. – Ф. 1. – Оп. 54. – Спр. 2149.
68. ДАЛО. – Ф. 1. – Оп. 54. – Спр. 2300.
69. ДАЛО. – Ф. 7. – Оп. 3. – Спр. 1.
70. ДАЛО. – Ф. 7. – Оп. 3. – Спр. 3.
71. ДАЛО. – Ф. 7. – Оп. 3. – Спр. 55.
72. ДАЛО. – Ф. 7. – Оп. 3. – Спр. 59.
73. ДАЛО. – Ф. 7. – Оп. 3. – Спр. 98.
74. ДАЛО. – Ф. 7. – Оп. 3. – Спр. 323.
75. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 2.
76. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 3.
77. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 10.
78. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 11.
79. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 12.
80. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 29.
81. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 32.
82. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 75.
83. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 76.
84. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 102.
85. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 116.
86. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 117.
87. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 119.
88. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 154.
89. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 166.
90. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 189.
91. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 194.
92. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 269.
93. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 272.
94. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 274.
95. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 275.
96. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 26. – Спр. 285.
97. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 29. – Спр. 3069.
98. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 29. – Спр. 3726.
99. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 29. – Спр. 6074.
100. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 29. – Спр. 6101.
101. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 29. – Спр. 6167.
102. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 29. – Спр. 6208.
103. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 29. – Спр. 6498.
104. ДАЛО. – Ф. 11. – Оп. 29. – Спр. 6716.
105. ДАЛО. – Ф. 121. – Оп. 3. – Спр. 611.
106. ДАЛО. – Ф. 536. – Оп. 1. – Спр. 58.
107. ДАЛО. – Ф. 536. – Оп. 1. – Спр. 61.
108. ДАЛО. – Ф. 536. – Оп. 1. – Спр. 95.
109. ДАЛО. – Ф. 536. – Оп. 1. – Спр. 101.
110. ДАЛО. – Ф. 536. – Оп. 1. – Спр. 107.
111. ДАЛО. – Ф. 536. – Оп. 1. – Спр. 111.
112. ДАЛО. – Ф. 536. – Оп. 3. – Спр. 47.
113. ЦДІА України у Львові. – Ф. 146. – Оп. 8. – Спр. 3249.
114. ЦДІА України у Львові. – Ф. 146. – Оп. 8. – Спр. 3261.
115. ЦДІА України у Львові. – Ф. 146. – Оп. 8. – Спр. 4934.
116. ЦДІА України у Львові. – Ф. 146. – Оп. 8. – Спр. 4935.
117. ЦДІА України у Львові. – Ф. 146. – Оп. 8. – Спр. 5087.
118. ЦДІА України у Львові. – Ф. 146. – Оп. 8. – Спр. 5088.
119. ЦДІА України у Львові. – Ф. 179. – Оп. 1. – Спр. 929.
120. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 3.
121. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 35.
122. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 39.
123. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 56.
124. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 100.
125. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 101.
126. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 138.
127. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 146.
128. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 203.
129. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 337.
130. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 359.
131. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 766.
132. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 2111.
133. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 2115.
134. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 2247.
135. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 2286.
136. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 2302.
137. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 2334.
138. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 2335.
139. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 2628.
140. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 2539.
141. ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 2540.
142. ЦДІА України у Львові. – Ф. 805. – Оп. 1. – Спр. 11.
143. ЦДІА України у Львові. – Ф. 805. – Оп. 1. – Спр. 13.
144. ЦДІА України у Львові. – Ф. 805. – Оп. 1. – Спр. 16.
145. Archiwum Akt Nowych w Warszawie. – Zespól (Ministerstwo Sprawiedliwości). – Sygnatura 6.
146. Archiwum Akt Nowych w Warszawie. – Zespól (Ministerstwo Sprawiedliwości). – Sygnatura 9.
147. Archiwum Akt Nowych w Warszawie. – Zespól (Ministerstwo Sprawiedliwości). – Sygnatura 10.
148. Archiwum Akt Nowych w Warszawie. – Zespól (Ministerstwo Sprawiedliwości). – Sygnatura 11.
149. Archiwum Akt Nowych w Warszawie. – Zespól (Ministerstwo Sprawiedliwości). – Sygnatura 15.
150. Archiwum Akt Nowych w Warszawie. – Zespól (Ministerstwo Sprawiedliwości). – Sygnatura 29.
151. Archiwum Państwowe w Warszawie. – Zespól 1249/111.
152. Archiwum Państwowe w Krakowie. – Zespól 439. – Sygnatura 26.
153. Archiwum Państwowe w Krakowie. – Zespól 439. – Sygnatura 50.
154. Archiwum Państwowe w Krakowie. – Zespól 439. – Sygnatura 54.
155. Archiwum Państwowe w Krakowie. – Zespól 439. – Sygnatura 68.
156. Archiwum Państwowe w Krakowie. – Zespól 439. – Sygnatura 69.
157. Archiwum Państwowe w Krakowie. – Zespól 439. – Sygnatura 77.
158. Archiwum Państwowe w Krakowie. – Zespól 439. – Sygnatura 80.
159. Archiwum Państwowe w Krakowie. – Zespól 439. – Sygnatura 163.
160. Archiwum Państwowe w Krakowie. – Zespól 439. – Sygnatura 201.
161. Archiwum Państwowe w Krakowie. – Zespól 439. – Sygnatura 275.
162. Archiwum Państwowe w Krakowie. – Zespól 439. – Sygnatura 276.
163. Archiwum Państwowe w Krakowie. – Zespól 442. – Sygnatura 68.
164. Archiwum Państwowe w Krakowie. – Zespól 442. – Sygnatura 69.
165. Archiwum Państwowe w Rzeszowie. – Zespól 424. – Sygnatura 6.
166. Archiwum Państwowe w Rzeszowie. – Zespól 424. – Sygnatura 12.
167. Archiwum Państwowe w Rzeszowie. – Zespól 424. – Sygnatura 106.
168. Archiwum Państwowe w Rzeszowie. – Zespól 975. – Sygnatura 23.
169. Archiwum Państwowe w Rzeszowie. – Zespól 975. – Sygnatura 36.
170. Archiwum Państwowe w Rzeszowie. – Zespól 975. – Sygnatura 55.

В. Спеціальна література
171. 12 українців перед Львівським судом (процес Паславського і товаришів). – Львів, 1927. – 155 с.
172. Голунский С. Судоустройство и уголовный процесс современных буржуазных государств. – М.: Юрид. Изд-во НКЮ СССР, 1938. – 100 с.
173. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002. – 752 с.
174. Калинович В. Колониальный режим управления западноукраинскими землями в панской Польше (1918-1939 гг.): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Львов, 1955. – 16 с.
175. Калинович В. Органи юстиції панської Польщі в Західній Україні (1918-1939 рр.) – апарат соціального і національного поневолення трудящих // Питання теорії і практики радянського права. – Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1958. – Вип.4. – С.128-144.
176. Книш З. Варшавський процес ОУН: У 2 т. – Торонто: Срібна Сурма, 1986. – Т.1. – Ч.1. – 535с.
177. Кульчицький В. Органи правосуддя в Західній Україні 1921-1939 рр. // На шляху до правової держави. – Львів, 1991. – Вип.2. – С.10-12.
178. Кульчицький В., Тищик Б. Історія держави і права України: Навчальний посібник. – Київ: Атіка, 2001. – 319с.
179. Левицький К. В боротьбі за права рідної мови // Життя і Право. – 1932. – Ч.2. – С. 36-38.
180. Левицький Я. Реформа подружного права // Життя і Право. – 1932. – Ч. 2. – С. 7-28.
181. Липитчук О. Судді у міжвоєнній Польщі: правовий та соціальний статус // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Львів, 2001. - № 1. – С. 24-31.
182. Липитчук О. Суди присяжних у Галичині в 1930-х роках // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – Львів, 2001. – Вип. 36. – С. 125-128.
183. Липитчук О. Надзвичайні суди та їх роль у судовій системі міжвоєнної Польщі // Науковий вісник. – Чернівці, 2001. – Вип. 125. – С. 25-28.
184. Липитчук О. Судова система Другої Речі Посполитої: основні періоди розвитку (1918-1939 рр.) // Право України. – 2001. - № 6. – С. 109-112.
185. Липитчук О. Діяльність польських судів на західноукраїнських землях (1921-1939 рр.) // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса, 2001. - № 11. – С. 117-122.
186. Липитчук О. Юлій Макаревич – видатний представник львівської школи кримінального права // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали VII регіональної науково-практичної конференції. – Львів, 2001. – С. 48-50.
187. Липитчук О. Національні права українців у польському судочинстві міжвоєнного періоду // Наукові зошити історичного факультету. – Львів, 2001. – Вип. 4. – С. 235-243.
188. Липитчук О. Структура та діяльність судів праці в міжвоєнній Польщі // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 192-200.
189. Липитчук О. Об’єднання польських юристів та їх діяльність (1918-1939 рр.) // Polska-Ruś-Ukraina – jedenaście wieków sąsiedztwa. – Lublin; Lwów, 2002. – S. 127-133.
190. Липитчук О. Польський кримінально-процесуальний кодекс 1928 р. та його характеристика // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – Львів, 2003. – Вип.38. – С. 143-151.
191. Липитчук О. Основні засади та оцінка польського цивільного процесуального кодексу 1930 р. // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції (13-14 лютого 2003 р.). – Львів: Малий видавничий центр юридичного факультету ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – С. 286-290.
192. Наленч Д., Наленч Г. Юзеф Пилсудский: легенды и факты. – Москва: Политиздат, 1990. – 398 с.
193. Надрага О. Як боронити прав української мови // Життя і Право. – 1928. – Ч. 2. – С. 44-45.
194. Нова польська цивільна процедура і вимоги практики // Життя і Право. – 1932. – Ч. 3. – С. 32-41.
195. Перетерский И. Очерки судоустройства и гражданского процесса иностранных государств. – М.: Юрид. Изд-во НКЮ СССР, 1939. – 97 с.
196. Присташ Л. Апарат управління Західної України в складі Польщі (1921-1939 рр.): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Львів, 1998. – 16 с.
197. Старосольський В. З боротьби за право // Життя і Право. – 1928. – Ч.2. – С.25-28.
198. Старосольський В. До питання про тимчасовий арешт в стадії доходження // Життя і Право. – 1929. – Ч. 4. – С. 22-26.
199. Тищик Б. Історія держави і права Середньовічної Польщі (Х ст. – 1795 р.): Навчальний посібник. – Львів: Малий видавничий центр юридичного факультету ЛНУ імені Івана Франка, 2002. – 129 с.
200. Ткач Г. Адміністративне судочинство в Польщі // Право України. – 2000. – № 1. – С.136-137.
201. Ajnenkiel A. Od “rządów ludowych” do przewrotu majowego. Zarys dziejów politycznych Polski 1918-1926. – Warszawa: Wydawnictwo “Wiedza Powszechna”, 1964. – 339s.
202. Ajnenkiel A. Rządy prawa w II Rzeczypospolitej. Tradycia – możliwości – rzeczywistość // Czasopismo Prawno-Historyczne. 1988. – T.XL. – Zesz.1. – S.91-113.
203. Ajnenkiel A. Konstytucje Polski w rozwoju dziejowym, 1791-1997. – Warszawa: Oficyna Wydawnicza Rytm, 2001. – 415 s.
204. Allerhand M. Kodeks postępowania cywilnego. – Lwów: Spółka Wydawnicza „Kodeks”, 1932. – 808 s.
205. Allerhand M. Sąd polubowny w okresie przejściowym // Głos Prawa. – 1933. – Nr. 4. – S. 188-201.
206. Allerhand M. Postępowanie egzekucyjne i zabezpieczające. – Lwów: Spółka Wydawnicza „Kodeks”, 1933. – 1000s.
207. Allerhand M. Uwagi do prawa o ustroju sądów powszechnych // Czasopismo Sędziowskie. – 1928. – Nr.7-8. – S.81-102.
208. Bardach J., Leśnodorski B. Pietrzak M. Historia państwa i prawa polskiego. – Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1979. – S.654.
209. Bibring J. Zalety i wady części cywilnej dekretu o usprawnieniu postępowania sądowego // Głos Sądownictwa. – 1939. – Nr.1. – S.35-47.
210. Bobkowski A. Niezależność sędziowska a chwila obecna // Głos Sądownictwa. – 1938. – Nr.10. – S.745-754.
211. Borkowska-Bagieńska E., Lesiński B. Historia prawa sądowego: zarys wykładu. – Poznań: Ars Boni et Aequi, 1995. – 304 s.
212. Bossowski J. Czynnik ludowy w sądzie karnym. – Poznań: Kolo Prawników i Ekonomistów stow. Stud, 1924. – 43s.
213. Buczkowski M. Niezawisłość sądów // Głos Sądownictwa. – 1937. – Nr.4. – S.281-283.
214. Chojnowski A. Piłsudski Józef // Encyklopedia Historii Drugiej Rzeczypospolitej. – Warszawa: Wydawnictwo „Wiedza Powszechna”, 1999. – S. 300-301.
215. Chojnowski A. Pacyfikacja // Encyklopedia Historii Drugiej Rzeczypospolitej. – Warszawa: Wydawnictwo „Wiedza Powszechna”, 1999. – S. 277.
216. Cyprian T. Nowelizacja kodeksu postępowania karnego // Głos Sądownictwa. – 1939. – Nr.1. – S.25-35.
217. Cyprian T. Sąd apelacyjny jako instancja kasacyjna karna // Głos Sądownictwa. – 1938. – Nr.10. – S.754-761.
218. Czałczyński K. Ustrój sądów dla nieletnich // Głos Sądownictwa. – 1931. – Nr.2. – S.557-566.
219. Czaporowski L. O reformę obecnego ustroju sądowego // Głos Sądownictwa. – 1936. – Nr.1. – S.57-58.
220. Czerwiński A. O postępowaniu przed sądami okręgowemi i grodzkiemi wedle projektu kodeksu postępowania cywilnego // Czasopismo Sędziowskie. – 1930. – Nr.5-6. – S.105-138; Nr.7-8. – S.157-189.
221. Czerwiński A. Obecny stan ustawodawstwa karnego przeciwko nieletnim w Polsce. – Lwów: Nakładem Lwowskiego oddz. Zrzeszenia sędziów i prokuratorów Rzeczypospolitej Polskiej, 1933. – 103s.
222. Czerwiński A. Postępowanie karne przed sądem pierwszej instancji wedle kodeksu postępowania karnego. – Lwów: Nakładem Lwówskiego oddz. związku sędziów i prokuratorów R.P., 1929. – 67s.
223. Czerwiński A. Ustrój sądów powszechnych. – Lwów: Nakładem Zrzeszenia Sędziów i Prokuratorów R.P. we Lwowie, 1928. – 52s.
224. Czerwiński S. Kilka uwag o sądach polubownych // Głos Sądownictwa. – 1939. – Nr.3. – S.201-203.
225. Czuchajowski B. Aplikacja sądowa w swietle nowych przepisów // Przegląd Sądowy. – 1933. – Nr. 3. – S. 116-118.
226. Ćwik W., Opas T. Prawo sądów w Polsce do 1939 r.: zarys wykladu. – Rzeszów: Fosze, 1999. – 136s.
227. Dembski K. Wielkopolska w początkach II Rzeczypospolitej. Zagadnienia prawnoustrojowe. – Poznań: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza w Poznaniu, 1972. – 157s.
228. Encyklopedja prawa obowiązującego w Polsce: W 5 cz. / Pod red. A. Peretiatkowicza. – Cz.2: Prawo karne i proces karny wszystkich dzielnic. – Poznań: Fiszer i Majewski. – 1925. – 175 s.
229. Fenichel Z. Sądy polubowne wedle kodeksu postępowania cywilnego // Polskie prawo prywatne i procesowe. – Kraków: Księgarnia Powszechna, 1936. – 934s.
230. Fenichel Z. Zasady sądownictwa pracy w Polsce i zagranicą // Głos Sądownictwa. – 1936. – Nr.1. – S.30-36.
231. Firstenberg J. O racjonalizację pracy sądowej // Głos Sądownictwa. – 1929. – Nr.7-8. – S.339-342.
232. Fleszyński K. Czego oczekuje sądownictwo? // Głos Sądownictwa. – 1937. – Nr.5. – S.369-373.
233. Fleszyński K. Niepodległe sądy polskie // Głos Sądownictwa. – 1937. – Nr.9. – S.665-669.
234. Fleszyński K. Realne gwarancje niezawisłości sędziowskiej // Głos Sądownictwa. – 1939. – Nr.2. – S.105-109.
235. Franke J. Sądownictwo w okresie lat 1917-1928 na obszarze Lwowskiego okręgu apelacyjnego // Czasopismo Sędziowskie. – 1929. – Nr.4. – S.47-56.
236. Glaser S. Kompetencja sądów przysięgłych. – Lublin: Biblioteka Uniwersytetu Lubelskiego, 1923. – 100s.
237. Glaser S. Polski proces karny w zarysie. – Kraków: Księgarnia Powszechna, 1934. – 399s.
238. Glaser S. Polskie prawo karne w zarysie. – Kraków: Księgarnia Powszechna, 1933. – 463s.
239. Glass J. Praworządność w Polsce na tle organizacji sądownictwa (Lużne uwagi) // Ruch Prawniczy, Ekonomiczny i Socjologiczny, 1930. – II półr. – S. 229-336.
240. Godlewski S. Skutki prawne zamknięcia rozprawy sądowej w procesie cywilnym // Głos Sądownictwa. – 1935. – Nr.7-8. – S.534-536.
241. Godlewski S. Zagadnienie przyśpieszenia postępowania w sprawach cywilnych // Głos Sądownictwa. – 1938. – Nr.3. – S.199-201.
242. Goldstern H. Polskie ustawodawstwo sądowe o pracy najemnej i o sądach pracy. – Kraków. – 288 s.
243. Gołąb S. Organizacja sądów powszechnych. – Kraków: Drukarnia Pospieszna, 1938. – 127s.
244. Gołąb S. Uwagi nad projektem kodeksu postępowania cywilnego // Czasopismo Sędziowskie, 1930. – Nr. 9-10. – S. 213-218.
245. Gołąb S. Ustrój sądów powszechnych. – Warszawa: Wydawnictwo „Biblioteka prawnicza”, 1929. – 534s.
246. Gołąb S. Zarys polskiego procesu cywilnego. – Kraków: Księgarnia Powszechna, 1932. – Zesz.1. – 184 s.
247. Gottlieb S. Jeszcze w sprawie jednoosobowego składu Sądów apelacyjnych // Przegląd Sądowy. – 1933. – Nr. 5. – S. 189-192.
248. Górecki D. Powstanie władz naczelnych w odradzającej się Polsce (1914-1919). – Łodż: Redakcja Naczelna Wydawnictw Uniwersytetu Łódzkiego, 1983. – 215s.
249. Górecki D. Zasady organizacji sądownictwa w ustawie konstytucyjnej z 23 kwietnia 1935 roku // Prawo Państwowe. – Łódż, 1992. – Nr.55. – S.33-47.
250. Grabowski N. Problem oskarżyciela publicznego w sądzie grodzkim // Głos Sądownictwa. – 1939. – Nr.2. – S.129-131.
251. Grodziski S. Komisja Kodyfikacyjna Rzeczypospolitej Polskiej // Czasopismo Prawno-Historyczne. – 1981. – T.33. – Zesz.1. – S.47-81.
252. Grzybowski A. Sąd przysięgłych a przestępstwa polityczne // Głos Sądownictwa. – 1929. – Nr.6. – S.291-296.
253. Grzybowski K. Wymiar sprawiedliwości w świetle przepisów Konstytucji Kwietniowej // Głos Sądownictwa. – 1939. – Nr.3 – S.197-203.
254. Gutman J., Gutman M. Nowe prawo o sądach pracy. – Kraków: Wydawnictwo Ostatnich Wiadomości Krakowskich, 1935. – 32s.
255. Hahn Z. Kasacja wedle polskiego kodeksu postępowania cywilnego // Czasopismo Sędziowskie. – 1932. – Nr.1-2. – S.1-34.
256. Historia państwa i prawa Polski 1918-1939 / Pod red. F.Ryszki. – Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1962. – Cz.1. – 415s.; 1968. – Cz.2. – 310s.
257. Historia państwa i prawa Polski: Żródla / Wyboru dokonali F. Połomski i P. Jurek. – Wrocław, 1998. – 444s.
258. Hroboni J. Analityczny rozbiór niektórych problemów z zakresu polskiej procedury cywilnej // Czapopismo Sędziowskie, - 1932. – Nr.11-12. – S.265-282.
259. Informator sądowy. Sąd okręgowy w Warszawie 1924/1925 rok. – Warszawa: Spółka Akc. Wyd. – 98s.
260. Jamontt J. O zmianie przepisów Konstytucji, dotyczących władzy sądowej // Głos Sądownictwa. – 1930. – Nr.4. – S.201-205.
261. Jamontt J. Zmiany w ustroju sądów // Głos Sądownictwa. – 1930. – Nr.3. – S.139-148.
262. Jurek P. Historia państwa i prawa polskiego. – Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 1998. – 147s.
263. Kallas M. Historia ustroju Polski X-XX w. – Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1997. – 564s.
264. Kamieński S. Dziesięciolecie sądów pracy // Głos Sądownictwa. – 1939. – Nr.3. – S.237-239.
265. Kaute S. Rozprawy przy drzwiach zamkniętych // Głos Sądownictwa. – 1938. – Nr.2. – S.128-130.
266. Kodeks karny r. 1932 z dostosowanemi do kodeksu tezami z orzeczeń Sądu Najwyższego / Opr. J. Jamontt, E.S. Rappaport. – Warszawa: Wydawnictwo “Bibljoteka prawnicza”, 1932. – T.1. – 450s. – T.2. – 619s.
267. Kodeks sądów polubownych / Opr. S. Gołąb i Z. Wusatowski. – Kraków: Księgarnia Powszechna, 1933. – 238s.
268. Kodeks postępowania karnego: W 2 cz. / Opr. A. Mogilnicki, E. Rappaport. – Warszawa: Nakładem Księgarni F. Hoesicka, 1929. – Cz. 2. – 774 s.
269. Kolodziejczyk A. Bereza Kartuska // Encyklopedia Historii Drugiej Rzeczypospolitej. – Warszawa: Wydawnictwo „Wiedza Powszechna”, 1999. – S. 31.
270. Kondratowicz I. Niedomagania wymiaru sprawiedliwości // Głos Sądownictwa. – 1939. – Nr. 4. – S.268-278.
271. Korzonek J. Prawo upadłościowe i prawo o postępowaniu układowem. Komentarz. – Kraków: Księgarnia Powszechna, 1935. – 715s.
272. Korzonek J. Przyczynki do polskiego procesu cywilnego. – Kraków: Księgarnia Powszechna, 1931. – 244s.
273. Kostecki T. Zasada prawdy formalnej w k.p.c. // Głos Sądownictwa. – 1936. – Nr. 6 – S. 445-450.
274. Kotowski S. Siedemdziesięciolecie Sądu Najwyższego // Nowe Prawo. – 1989. – Nr.4. – S.3-17.
275. Kowalski K. Kilka uwag o sądownictwie karnem // Czasopismo Sędziowskie. – 1927. – Nr.3-4. – S.37-41; 96-99; - 1928. – Nr.3. – S.18-23.
276. Kowalski J. Trudne lata. – Warszawa: „Książka i Wiedza”, 1966. – 795s.
277. Kozłowski W. Na marginesie prawa o sądach pracy // Głos Sądownictwa. – 1935. – Nr.2. – S.191-192.
278. Krbek I. Gwarancje niezawisłości sędziowskiej // Głos Sądownictwa. – 1936. – Nr.1. – S.2-6.
279. Kruszelnicki F. Zarys systemu polskiego prawa ekzekucyjnego i zabezpieczającego. – Warszawa: Wydawnictwo „Bibljoteka prawnicza”, 1934. – 238s.
280. Kruszelnicki F. Zasady procesu cywilnego według polskiej procedury cywilnej // Głos Sądownictwa. – 1931. – Nr.2. – S.470-482.
281. Kryczyński O. Dochodzenie wedlug K.P.K. w teorji i praktyce // Głos Sądownictwa. – 1930. – Nr.4. – S.223-229.
282. Kryczyński O. Polityka karna a sądy // Głos Sądownictwa. – 1934. – Nr.2. – S.113-114.
283. Kubicz J. O przyspieszenie postępowania sądowego // Glos Sądownictwa, 1935. – Nr. 12. – S. 886-889.
284. Kumaniecki K. Ustrój państwowych władz administracyjnych na ziemiach Polski. – Kraków: leon Frommer. – 1920. – 198s.
285. Kuratowski R. Sądownictwo polubowne. – Warszawa: Nakładem Księgarni F. Hoesicka, 1932. – 244s.
286. Kutrzeba S. Polska odrodzona 1914-1928. – Warszawa; Kraków: Nakład Gebethnera i Wollfa. – 321 s.
287. Landau Z. Czechowicz Gabriel // Encyklopedia Historii Drugiej Rzeczypospolitej. – Warszawa: Wydawnictwo „Wiedza Powszechna”, 1999. – S. 68.
288. Langrod J. Problemy sądownictwa administracyjnego. – Kraków: Nakładem Krakowskiej Spółki Wydawniczej, 1928. – 114s.
289. Langrod J. Zarys sądownictwa administracyjnego. Ze szczególnym uwzględnieniem sądownictwa administracyjnego w Polsce. – Warszawa: Instytut Wydawniczy „Bibljoteka Polska”, 1925. – 288s.
290. Lazarevic A. Położenie i rola sędziego w państwie nawoczesnym // Głos Sądownictwa. – 1935. – Nr.1. – S.2-5.
291. Lityński A. Początek prac nad kodeksem karnym II Rzeczypospolitej (w siedemdziesiątą rocznicę powołania Komisji Kodyfikacyjnej) // Państwo i Prawo. – 1989. – Nr.11. – S.87-97.
292. Łukasik A. O znajomość polskiego sądownictwa wojskowego // Głos Sądownictwa. – 1938. – Nr.9. – S.669-672.
293. Łubkowski Z. Nowa Konstytucja a sądy przysięgłych // Głos Sądownictwa, 1936. – Nr. 2. – S. 129-131.
294. Maciejewski T. Historia ustroju i prawa sądowego Polski. – Warszawa: Wydawnictwo C.H. Beck, 1999. – 455s.
295. Maisel W. Wojewódzkie sądy administracyjne w Drugiej Rzeczypospolitej. – Warszawa; Poznań: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1976. – 258s.
296. Makarewicz J. Kodeks karny z komentarzem. – Lwow: Wydawnictwo Zakladu Narodowego imienia Ossolińskich, 1938. – 697s.
297. Makarewicz J. Czy nowelizować kodeks karny? // Głos Sądownictwa. – 1938. – Nr. 3. – S. 180-192.
298. Makarewicz J. Proceduralne wątpliwości // Ruch Prawniczy, Ekonomiczny I Socjologiczny. – Lwów, 1928. – Zesz. 4 (R. VIII). – 39 s.
299. Makowski W. Kodeks karny 1932. Komentarz. – Warszawa: Nakładem Księgarni F. Hoesicka, 1932. – 266s.
300. Malec D. Najwyższy Trybunał Administracyjny 1922-1939 w świetle własnego orzecznictwa. – Warszawa; Kraków: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1999. – 262s.
301. Materniak-Pawłowska M. Struktura polskich sądów powszechnych w latach 1917-1928 // Czasopismo Prawno-Historyczne. – 2001. – T.LIII. – Zecz.1. – S.275-284.
302. Mosing K. Rola sędziego karnego w walce z przestępczością na tle polskiego prawa karnego // Głos Sądownictwa. – 1939. – Nr.4. – S.288-293.
303. Mosing K. Wymiar kary w polskim kodeksie karnym // Czasopismo Sędziowskie. – 1932. – Nr.7-8. – S.189-206.
304. Muraszko C.Postulaty organizacji aplikacji sądowej // Głos Sądownictwa. – 1937. – Nr.9. – S.670-676.
305. Nagórski Z. Ludzie mego czasu. – Paris: Księgarnia Polska, 1964. – 269s.
306. Nagórski Z. Prawo o ustroju sądów powszechnych. – Warszawa: Wydawnictwo “Bibljoteka prawnicza”, 1933. – 505s.
307. Nisenson J. O właściwości sądów według kodeksu postępowania karnego // Głos Sądownictwa. – 1929. – Nr.4. – S.195-199.
308. Nowelizacja przepisów o aplikacji sądowej // Głos Sądownictwa. – 1932. – Nr.11. – S.709-711.
309. Olszewski J. Obecny stan aplikacji sądowej a przyszłość sądownictwa // Głos Sądownictwa. – 1937. – Nr.3. – S.189-196.
310. Orlewicz T. Jeszcze o reformie studjów prawnych // Głos Sądownictwa. – 1935. – Nr.5. – S.364-369.
311. Peiper L. Komentarz do kodeksu postępowania karnego. – Kraków: Leon Frommer, 1933. – Wyd. 3. – 1284 s.
312. Petrusewicz K. Dziesięciolecie sądownictwa polskiego na Ziemiach Wschodnich. – Wilno: Drukarnia „Zorza”, 1929. – 32s.
313. Pierwsi prezesi Sądu Najwyższego / Opr. W. Skrzypiński. – Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1988. – 44s.
314. Pietrzak M. Rządy parlamentarne w Polsce w Latach 1919-1926. – Warszawa: „Książka i Wiedza”, 1969. – 354 s.
315. Pietrzak M. Sądownictwo // Encyklopedia Historii Drugiej Rzeczypospolitej. – Warszawa: Wydawnictwo „Wiedza Powszechna”, 1999. – S. 398-399.
316. Pietrzak M. Ustroj polityczny // Encyklopedia Historii Drugiej Rzeczypospolitej. – Warszawa: Wydawnictwo „Wiedza Powszechna”, 1999. – S. 477-479.
317. Pławski S. Walka Makarewicza o praworządność // Państwo i Prawo. – Warszawa, 1966. – Zesz.2. – S.239-246.
318. Płaza S. Historia prawa w Polsce na tle porównawczym. – Kraków: Księgarnia Akademicka, 2001. – Cz.3: Okres międzywojenny. – 762 s.
319. Pobóg-Malinowski W. Najnowsza historia polityczna Polski. – Gdańsk: Oficyna Wydawnicza „Graf”, 1990. – T.2. 1914-1939. – 896s.
320. Polski kodeks karny / Komentarz K. Sobolewski i A. Laniewski. – Lwów: Księgarnia Nakładowa, 1932. – 226 s.
321. Postępowanie sądowo-cywilne / Opr. W. Miszewskiego. – Warszawa: Nakładem Sekcji Wydawniczej T-wa „Bratnia Pomoc” S.U.W., 1931. – 184 s.
322. Proces brzeski: sprawozdanie z rozprawy sądowej w dniach od 26 pażdiernika 1931 do 13 stycznia 1932 roku. – Toledo; Ohio: Paryski Publishing, 1932. – 816s.
323. Proces komunistów we Lwowie (sprawa Świątojurska). – Warszawa: „Książka i Wiedza”, 1958. – 562s.
324. Prochazka J. W sprawie reformy aplikacji sądowej // Głos Sądownictwa. – 1938. – Nr.1. – S.8-13.
325. Projekt ustawy o zmianach w ustroju sądów powszechnych i postępowaniu karnym // Palestra, 1937. – Nr. 3. – S. 122-148.
326. Radwański Z. Kształtowanie się polskiego systemu prawnego w pierwszych latach II Rzeczypospolitej // Czasopismo Prawno-Historiczne. – 1969. – T.21. – Zecz.1. – S.31-48.
327. Radzinowicz L. Przestępczość w Polsce w r.1934 // Głos Sądownictwa. – 1935. – Nr.7-8. – S.508-520.
328. Radziwill A. Partie polityczne // Encyklopedia Historii Drugiej Rzeczypospolitej. – Warszawa: Wydawnictwo „Wiedza Powszechna”, 1999. – S. 286-290.
329. Rappaport E.S. Moje czasy adwokackie // Palestra. – Warszawa, 1959. – Nr.7-8. – S.44-55.
330. Roszkowski W. Historia Polski 1914-1990. – Warszawa: Czytelnik, 1992. – 221s.
331. Rudnicki K. Wspomnienia prokuratora. – Warszawa: Czytelnik, 1956. – 207 s.
332. Sądown