СИСТЕМА ВІЙСЬКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ 10
1.1. Характеристика системи та методів дослідження військового законодавства України 10
1.2. Поняття та сутність військового законодавства України 21
1.3. Характеристика елементів, зв’язків і цілісності в системному дослідженні військового законодавства України 40

РОЗДІЛ 2. ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ВІЙСЬКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ 51
2.1. Вплив економічної системи на формування та розвиток військового законодавства України 51
2.2. Політична система як фактор формування та розвитку військового законодавства України 69
2.3. Формування військового законодавства України соціальною системою 82
2.4. Система права України – основа формування системи військового законодавства України 97

РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРА ВІЙСЬКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ 107
3.1. Закони України в ієрархічній структурі військового законодавства України 107
3.2. Ієрархічна структура підзаконних нормативно-правових актів військового законодавства України 127
3.3. Ієрархічна структура міжнародних договорів військового законодавства України 155
3.4. Місце військового законодавства в горизонтальній структурі законодавства України 166

ВИСНОВКИ 192

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 201

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В умовах сучасного розвитку України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави важливе значення мають питання організації її оборони, захисту суверенітету, територіальної цілісності й недоторканості, що покладається на Збройні Сили України. Вони забезпечують стримування збройної агресії та її відсіч, охорону повітряного простору держави та підводного простору в межах територіальних вод України. Зазначене зумовлює необхідність проведення аналізу на теоретико-правовому рівні існуючої на сьогодні цілої низки нормативно-правових актів та міжнародних договорів, які регулюють суспільні відносини у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України.
За наявності значної кількості нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України, на теоретичному рівні є необхідним виокремлення їх від інших нормативно-правових актів України у певну цілісну єдність, тобто систему.
Вивчення й аналіз системи військового законодавства України дозволяє сформулювати основні ґрунтовні теоретичні положення, які можуть бути покладені в основу законотворчого процесу щодо видання нових нормативно-правових актів у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України. Дисертаційні висновки можуть суттєво підняти науковий рівень у процесі викладання навчальних дисциплін теорії держави та теорії права, військової адміністрації, військового документування та діловодства, правової роботи в Збройних Силах України та інших споріднених дисциплін.
Актуальність теми зумовлена й тим, що на сьогодні на нормативно-правовому рівні існує проблема вдосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України, підвищення сучасних вимог до наукових та законотворчих процесів у цій сфері. Одним із варіантів вирішення цих проблем є доведення того, що військове законодавство України є системою, яка містить та, разом із тим, породжує нові якості та властивості цілої низки нормативно-правових актів військового законодавства України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертація виконана сумісно на кафедрі військового права Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка та кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до планової тематики науково-дослідної роботи, тема № 01 БФ 042-01, номер державної реєстрації 0101U003579.
Мета дослідження. За мету дисертаційного дослідження ставилось довести, що на сучасному етапі свого становлення та розвитку військове законодавство України є системою. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- визначити предмет військового законодавства України, його елементи та зв’язки між ними;
- на підставі аналізу взаємодії військового законодавства й економічної системи встановити особливості формування системи військового законодавства України;
- окреслити особливі умови формування системи військового законодавства України соціальною системою;
- проаналізувати вплив політичної системи на формування системи військового законодавства України;
- обґрунтувати формування системи військового законодавства України системою права;
- дослідити ієрархічну структуру військового законодавства України;
- визначити місце військового законодавства України в горизонтальній структурі законодавства України.
Об’єктом наукового дослідження є військове законодавство України, тобто нормативні приписи у складі нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України.
Предметом наукового дослідження є система військового законодавства України. У дисертації досліджується предмет та елементи військового законодавства України, фактори формування системи військового законодавства України економічною, політичною, соціальною системами та системою права, ієрархічна структура військового законодавства України, та його місце в системі законодавства України.
Методологія дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає комплексне поєднання загально-філософських, загальнонаукових і спеціальних методів. Теоретико-методологічні засади дослідження військового законодавства України як системи визначаються за допомогою використання діалектичного методу, а також системного методу, формально-логічного, порівняльного, аналізу та синтезу.
Застосування діалектичного методу виявилося в намаганні дослідити військове законодавство України на певному етапі розвитку, а також вивчення його в русі – видозміні. За допомогою цього методу схарактеризовано такі складові системи військового законодавства України, як елемент, зв’язки та цілісність. Показано специфіку видозміни військового законодавства України, проаналізовано вплив на його розвиток середовища, в якому воно перебуває: політичної, економічної, соціальної систем і системи права, та чинників його формування вертикальної структури, визначено його місце в горизонтальній структурі законодавства України.
Системний метод визначає загальні засади дослідження військового законодавства України як системи. За допомогою системного методу досліджено елемент, зв’язки між елементами, доведено цілісність військового законодавства України.
Формально-логічний метод є основою у формуванні визначень таких складових військового законодавства України, як: структури, елементів, зв’язків, предмета військового законодавства тощо. Визначення місця військового законодавства в горизонтальній структурі законодавства України здійснено за допомогою виокремлення частки з цілого відповідно до законів формальної логіки; визначено особливості впливу на формування системи військового законодавства України економічною, політичною, соціальною системою та системою права.
Порівняльний метод є основою при проведенні порівняльного аналізу військового законодавства різних країн. За допомогою порівняльного методу виокремлено особливості військового законодавства України, встановлено схожість загальних ознак військового законодавства України та деяких фундаментальних галузей законодавства України, таких як конституційне, адміністративне, земельне, законодавства про працю та інші, а також їх різницю.
За допомогою методу аналізу та синтезу в роботі виокремлено системні складові військового законодавства України, досліджено їх особливості, визначено військове законодавство як цілісне утворення, що є основною ознакою системи військового законодавства України.
Джерелами та теоретико-правовим підґрунтям дослідження системи військового законодавства України на рівні основних методологічних напрямків і загальнотеоретичних проблем праворозуміння виступили роботи українських учених: С.В. Бобровник, О.Л. Богінича, Б.П. Ганьби, Г.І. Дутки, П.Б. Євграфова, А.П. Зайця, М.І. Козюбри, А.М. Колодія, Р.А. Калюжного, В.В. Копєйчикова, В.О. Котюка, О.С. Лисенкової, О.Я. Рогача, О.Ф. Скакун, В.П. Шевченка; російських науковців: С.С. Алексєєва, А.Б. Вєнгерова, А.Г. Горного, А.А. Зайцева, С.Л. Зівса, О.А. Красавчикова, М.І. Кузнєцова, Ю.І. Мігачова, А.В. Міцкевича, С.В. Полєніної, І.С. Самощенко, В.М. Сирих, С.В. Тихомирова, Л.Б Тіунової та ін.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим в Україні монографічним системним дослідженням системи військового законодавства України.
Наукова новизна дисертації та особистий внесок автора в дослідження проблеми висвітлені в наступних положеннях, висновках та рекомендаціях:
- військове законодавство України є системою, тобто цілісною сукупністю нормативних приписів у складі нормативно-правових актів та міжнародних договорів, що регулюють суспільні відносини у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України;
- до складу військового законодавства України входять міжнародні договори України, що ратифіковані Верховною Радою України та ті, що не підлягають ратифікації у зв’язку із тим, що вони є загальнообов’язкові для органів державної влади, мають нормативно визначену форму надання згоди Україною на їх загальнообов’язковість, мають пріоритет над нормативними приписами національного законодавства України, укладаються у відповідності до змісту ратифікованих міжнародних договорів;
- з’ясовано, що економічна система відтворена в нормативних приписах військового законодавства України в сфері господарської діяльності Збройних Сил України й ведення ними військового (корабельного) господарства, та направлена на забезпечення Збройними Силами України оборони, захисту суверенітету, територіальної цілісності й недоторканості України;
- політична система відтворена в нормативних приписах військового законодавства України, що визначають особливості політичного статусу військовослужбовців та працівників Збройних Сил України щодо відсторонення їх від активної політичної діяльності в державі, а також політичного статусу Збройних Сил України, становлення яких здійснюється на сучасних засадах політичного розвитку суспільства, як у внутрішніх, так і у зовнішніх політичних відносинах. Політична система формує ступінь бойової, мобілізаційної й інших видів готовності Збройних Сил України;
- соціальна система визначає особливості соціального статусу військовослужбовців Збройних Сил України, який полягає в закріплені в нормативних приписах розгалуженого переліку обов’язків, їх конкретизації та деталізації; особливості дисциплінарної відповідальності, яка настає за правопорушення, що виходять за межі невиконання обов’язків військової служби; правах на пільги членів сімей військовослужбовців; нормативному закріплені принципів діяльності військового колективу, обов’язків посадових осіб та організації, які відповідають за порядок його формування; нормативному закріплені військових ритуалів, норм моралі;
- системи права є основою формування військового законодавства, вона відтворена у формі нормативних приписів, які регулюють суспільні відносини становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України, лежить в основі їх цілісності;
- обґрунтовано, що військове законодавства України в горизонтальній структурі законодавства України є окремою комплексною галуззю законодавства;
- встановлено доцільність регулювання суспільних відносин щодо притягнення військовослужбовців Збройних Сил України до матеріальної відповідальності Законом України, а не постановою Верховної Ради України;
- доведено необхідність нормативно-правового визначення статусу об’єднань, з’єднань і військових частин Збройних Сил України.
Практичне значення одержаних результатів. Положення, висновки та пропозиції, викладені в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані:
- у законотворчому процесі при створенні нормативно-правових актів у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України;
- у дослідженнях стосовно військового права України та в правовій роботі серед військовослужбовців і працівників Збройних Сил України;
- у навчальному процесі юридичних вищих навчальних закладів при вивченні навчальних дисциплін „теорія держави” та „теорія права”, спеціальних курсів з цих дисциплін, а також у навчальному процесі вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів при вивченні таких навчальних дисциплін, як: „військова адміністрація”, „правова робота в Збройних Силах України”, „актуальні проблеми правового забезпечення військової діяльності” та ін.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри військового права Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на науково-практичній конференції на честь 70-річчя заснування військової підготовки у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка „Військова наука та освіта: сьогодення та майбутнє” (Київ, 14-15 жовтня 2003 р.), на 5-тій міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми науки та освіти” (Алушта, 30 квітня – 10 травня 2004 р.), на міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 13-14 квітня 2005 р.), на 1 Всеукраїнській науково-практичній конференції „Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє” (Київ, Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 24-25 листопада 2005 р.), на 2 Міжнародній науково-практичній конференції „Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє” (Київ, Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 12 – 13 жовтня 2006 р.).
Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено в 4 наукових працях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

bibliography

ВИСНОВКИ

1 Законодавство є сукупністю нормативно-правових актів, прийнятих на державному рівні: Конституція, закони, підзаконні акти, а також міжнародні договори. Предметом військового законодавства України є нормативно врегульована сукупність суспільних відносин у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України. Мінімальним елементом військового законодавства України є нормативний припис як горизонтальної, так і вертикальної його структури. Отже, військовим законодавством України вважається сукупність нормативних приписів у складі нормативно-правових актів, прийнятих на рівні: Конституції, законів, підзаконних актів, а також міжнародних договорів, які регулюють суспільні відносини у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України.
Міжнародні договори України входять до складу військового законодавства України, як ратифіковані Верховною Радою України, так і ті, що не підлягають ратифікації за ознаками: їх загальнообов’язковості для органів державної влади; нормативної визначеності форм надання згоди України на їх загальнообов’язковість; пріоритету над нормативними приписами національного законодавства України; їх укладення відповідно до змісту ратифікованих міжнародних договорів.
Зв’язки генетичні, субординаційні, координаційні та управлінські визначені як основні у взаємовідносинах між нормативними приписами та є такими, які впливають на формування системи військового законодавства України, тобто є системоутворюючими. Ці зв’язками є результатом взаємодії системних елементів як на внутрішньому – взаємодія елементів в межах системи військового законодавства, так і на зовнішньому рівні – співвідношення елементів системи військового законодавства України з елементами інших системних утворень (економічною, політичною, соціальною системами та системою права).
2. Для визначення військового законодавства як системи досліджено взаємодію його елементів з елементами економічної, політичної, соціальної систем та системою права, які є основними, але не вичерпними факторами формування військового законодавства України як системи.
2.1. Економічна система як фактор формування та розвитку військового законодавства України визначає, що:
- військовим законодавством України регулюється господарська діяльність Збройних Сил та ведення військового (корабельного) господарства;
- виробничі сили, як елемент економічної системи, відтворені в економічній діяльності Збройних Сил України, яка виражена у веденні господарської діяльності Збройними Силами з метою отримання додаткових джерел фінансування, та в веденні військового (корабельного) господарства, що здійснюється з метою створення матеріальних і духовних благ для розвитку та функціонування Збройних Сил;
- на підставі взаємодії елементів системи військового законодавства з виробничими силами та техніко-економічними відносинами економічної системи формуються та розвиваються такі сфери військового законодавства, як: забезпечення оборони, захисту суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості України, господарська діяльність Збройних Сил та ведення військового господарства;
- дослідження взаємодії організаційно-економічних відносин економічної системи із військовим законодавств вказує на: недостатність регулювання суспільних відносин щодо розвитку та організації ведення господарської діяльності Збройними Силами України, законодавчу обмеженість їх видів, з багатоступеневим контролем, подвійним підпорядкуванням та деталізацією обов’язків посадових осіб у цій сфері;
- виробничі відносини визначають матеріальну залежність військовослужбовців від держави в забезпеченні своєї життєдіяльності; відносини власності на засоби виробництва в Збройних Силах України базуються на державній власності на майно та право оперативного управління ним;
- господарський механізм у військовому законодавстві щодо ведення господарської діяльності Збройних Сил має суттєві відмінності щодо ведення військового (корабельного) господарства. Механізм господарської діяльності на нормативному рівні деталізований щодо порядку його ведення із чіткім державним контролем із нормативно визначеними видами діяльності. Механізм ведення військового господарства на нормативному рівні деталізований у правах й обов’язках посадових осіб щодо забезпечення порядку його ведення, при наявності контролюючих функцій посадових осіб та служб.
2.2. Політична система, як фактор формування та розвитку військового законодавства, визначає, що :
- суб’єктами політики в Збройних Силах України є військовослужбовці, працівники Збройних Сил України та безпосередньо Збройні Сили України;
- статус суб’єктів політики в Збройних Силах України має особливості: військовослужбовці та працівники Збройних Сил України відсторонені від активної політичної діяльності в державі, що є нетиповим явищем для демократії;
- політичні норми як елемент політичної системи відтворені у нормативних приписах військового законодавства, які регулюють як внутрішні, так і зовнішні політичні відносини. У внутрішніх політичних відносинах простежується оборонний характер становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України, який визначений Воєнною доктриною України, запроваджуються нові демократичні підходи в діяльності Збройних Сил. У міжнародно-політичних відносинах на нормативному рівні діяльність Збройних Сил здійснюється в межах відкритості і контролю з боку інших держав та становлення їх за європейськими стандартами; відбувається нормативна деталізація порядку надання військової допомоги з боку України та Україні іншими державами, взяття нею участі в міжнародному військовому співробітництві та міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України та в порядку й на умовах, визначених законодавством України;
- політичні погляди, політична свідомість та культура суб’єктів політичної системи закріплені в нормативних приписах військового законодавства України та нормативно регламентують ступінь бойової, мобілізаційної та інших видів готовності Збройних Сил;
- зв’язки політичної системи є взаємні та безпосередньо впливають на нормативно-врегульовані суспільні відносини становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України.
2.3. Вплив соціальної системи на систему військового законодавства України показав сутнісні особливості їх взаємодії:
- обов’язки військовослужбовців, як складова їх соціального статусу, мають розгалужену класифікацію. Обов’язки можна класифікувати на загальні та спеціальні. Спеціальні поділяються на посадові: за специфікою проходження військової служби та обов’язки відповідно до військових звань;
- розгалужений класифікований перелік обов’язків військовослужбовців щодо здійснення ними військової служби та повсякденної життєдіяльності свідчить про наявність чіткої конкретизації та деталізації на нормативно-правовому рівні соціального статусу військовослужбовця як особи, яка виконує специфічну роль в суспільному житті, ставлячи своє життя певним чином у залежність від держави, що є проявом гарантії особливої соціальної ролі військовослужбовця в суспільстві;
- особливістю соціального статусу військовослужбовців є особливі умови дисциплінарної відповідальності, які за своєю сутністю виходять за межі виконання безпосередньо обов’язків військової служби, що спонукає військовослужбовців до підтримання належного рівня дисципліни й поза розташуванням військової частини, й у неслужбовий час, або під час виконання ним неслужбових обов’язків;
- суттєві особливості соціального статусу військовослужбовців відтворені в його правах. Право на пільги, які мають розгалужену класифікацію, існує не лише у військовослужбовців, а також членів їх сімей, що є основою підвищення соціального статусу військовослужбовця та показником державної захищеності в соціальній системі суспільства щодо інших категорій населення держави;
- соціальні ролі, як складова соціальної системи, взаємодіючи із приписами військового законодавства України, характеризують військовослужбовця як особу – взірця беззастережного виконанні обов’язків, які покладені на Збройні Сили України, та підкреслює, що військова служба є почесним обов’язком громадян України;
- соціальні групи мають свій нормативно-правовий статус, вони відтворені в нормативних приписах військового законодавства України принципами діяльності військового колективу, обов’язками посадових осіб та організацій, які відповідають за порядок формування військового колективу. Це свідчить про виведення формування соціального статусу військового колективу на загальнообов’язковий, державний рівень;
- діяльність військового колективу не обмежується здійсненням власне службової діяльності військовослужбовців відповідно до займаної посади, а регламентує всебічний розвиток колективізму у повсякденній життєдіяльності військ;
- соціальні норми та цінності, як елемент соціальної системи, відтворені на нормативно-правовому рівні в досить розгалуженій сукупності нормативних приписів, які за своїм змістом спрямовані на підтримання соціального статусу Збройних Сил України на належному рівні та на їх розвиток на (провідних) передових ідеях сучасного суспільства.
2.4. При взаємодії системи права та військового законодавства України норми права, які входять до системи права, відтворені в нормативних приписах військового законодавства України, та є основою формування його системи. Також на рівні нормативних приписів закріплені: завдання, цілі, принципи, дефініції, фікції, презумпції, преюдиції, рекомендації, строки.
3. Дослідивши ієрархічну структуру військового законодавства України, можна зробити висновки:
- ієрархічна структура є цілісний взаємозв’язок нормативних приписів у складі нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України, залежно від положення нормативного припису, що стоїть нижче, у відношенні до того, що стоїть вище в їх управлінській та субординаційній взаємозалежності, як у зовнішній, так і у внутрішній субординації, відповідно до місця правотворчого органу у системі органів державної влади та їх компетенції;
- загальновійськові статути Збройних Сил України (Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, Стройовий статут Збройних Сил України, Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Дисциплінарний статут Збройних Сил України) є кодифікованими нормативно-правовими актами за ознаками значного обсягу регулювання щодо завершеної сфери суспільних відносин; вони закріплюють основи державної політики, принципи будівництва Збройних Сил України, норми моралі та інше; мають структурну особливість – Загальну та Особливу частини; діють тривалий період часу;
- нормативні приписи у складі указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України можна класифікувати на ті, що регулюють суспільні відносини у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України у складі нормативно-правових актів 1) у повному обсязі 2) та деякими нормативними приписами нормативно-правового акту;
- директива є службовим документом органів вищого військового командування, але не нормативно-правовим, а отже, вона не входить до системи військового законодавства України;
- ієрархія підзаконних нормативно-правових актів військового законодавства України, що видані спільно, залежить від компетенції та місця органів у системі органів військового управління, які їх приймають. Вони класифікуються на внутрішні – в межах міністерства – та зовнішні – приймаються за погодженнями між міністерствами. Право видання спільних нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України між міністерствами належить Міністру оборони України, отже їх ієрархія буде відповідати юридичній силі нормативних приписів у складі нормативно-правових актів Міністра оборони України;
- ієрархічну структуру законодавства у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України можна розмежувати на ланки нормативних приписів у складі наступних нормативно-правових актів: 1) конституційні; 2) кодифіковані; 3) законів України; 4) постанов Верховної Ради України; 5) указів, розпоряджень та наказів Президента України; 6) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України; 7) наказів Міністра оборони України; 8) наказів начальника Генерального штабу Збройних Сил України; 9) наказів і розпоряджень заступника Міністра оборони України – командуючого сухопутними військами Збройних Сил України; наказів Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України; 7) наказів Командувача військ оперативного командування; 10) наказів та розпоряджень військових комісарів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, яким відповідають нормативні приписи у складі наказів та розпоряджень комісарів районних та міських комісаріатів; наказів та розпоряджень начальника гарнізону з питань гарнізонної служби та служби гарнізонних варт; 11) наказів командирів об’єднань; 12) наказів командирів з’єднань; 13) наказів командирів військових частин (які не мають статусу об’єднання та з’єднання) та начальників військових навчальних закладів;
- ієрархічною структурою міжнародних договорів є взаємозв’язок нормативних приписів у складі міжнародних договорів, які укладені в письмовій формі з іноземною державою або іншими суб’єктами міжнародного права, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов’язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування, на міждержавному, міжурядовому та міжвідомчому рівнях у їх підпорядкованості за пріоритетом – важливістю потреб та інтересів держави і рівнем їх укладання;
- ієрархічну структуру військового законодавства України на рівні міжнародних договорів можна розмежувати на ланки нормативних приписів у складі міжнародних договорів: 1) нормативні приписи-принципи та імперативні нормативні приписи; 2) укладені від імені України; 3) укладені від імені Уряду України; 4) укладені від імені Міністерства оборони України.
4. Дослідивши місце військового законодавства України в горизонтальній структурі законодавства України можна зробити висновки:
- суспільні відносини у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України належать до окремої сфери державного управління. Це підтверджується тим, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління та має окремий статус міністерства, Збройні Сили України є його структурним підрозділом. Доцільність його виокремлення в окрему галузь законодавства ґрунтується на значній кількості нормативних приписів у складі нормативно-правових, що регулюють суспільні відносини у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил;
- суспільні відносини у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України регулюються також кодифікованими нормативно-правовими актами, основу яких складають загальновійськові статути Збройних Сил України;
- військове законодавство України має єдиний предмет. Єдність предмета виходить із того, що суспільні відносини у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України частково регулюються нормативними приписами фундаментальних галузей законодавства: конституційного, законодавства про працю, господарського, кримінального, кримінально-процесуального, земельного, екологічного, міжнародного гуманітарного й адміністративного;
- військове законодавство України в горизонтальній структурі законодавства України займає місце окремої комплексної галузі законодавства України за ознаками: виокремленням суспільних відносин, які регулюються військовим законодавством України до окремої сфери державного управління; доцільністю визначення його окремою галуззю законодавства, що виходить із наявності цілої низки нормативно-правових актів та окремих нормативних приписів, які регулюють цю сферу суспільних відносини; наявністю кодифікованих нормативно-правових актів; єдністю предмета.
5. Таким чином, військове законодавство України є системою, тобто цілісною сукупністю нормативних приписів у складі нормативно-правових актів та міжнародних договорів, що регулюють суспільні відносини у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Гегель Г.-В.-Ф. Сочинения: В 15 т. // Под ред. и с предисловием Деборена А.М. и Рязанова Д.Б. – М.-Л.: Институт К. Маркса и Ф. Энгельса: Государств. издатель, 1929. – Т. 1– С – 368 с.
2. Садовский В.М. Методологические проблемы исследования объектов, представляющих собой системы / Социология в СССР: В 2 т. – М., Мысль 1966.– Т.1. – 532 с.
3. Константинов Ф.В. Система // Философская энциклопедия. – М.: Науч. Совет изд-ва «Советская Энциклопедия». Ин-т философии АН СССР. Энциклопедии. Словари. Справочники, 1970.– Т.5. – С. 18
4. Юдин Э. Г. Системный подход и принцип деятельности: Методол. пробл. соврем. науки. – М.: Наука, 1978. – 391 с.
5. Блауберг И.В, Садовский В.Н., Юдин Э.Г. Системный подход: предпосылки, проблемы, трудности. – М.: Знание, 1969. – 50 с.
6. Блауберг И.В., Садовский В.Н., Юдин Э.Г. Системные исследования и общая теория систем // Системные исследования. Ежегодник. – М.: Наука, 1969. – С. 7 – 29.
7. Веденеев Ю.А. О применении системного подхода в исследовании права (введение в методологию проблемы) / Академия Наук СССР. Институт государства и права. // Проблемы государства и права (труды научных сотрудников и аспирантов). – М., 1974. – В. 9. – 322 с.
8. Сырых В.М. Метод правовой науки: Основные элементы, структура. – М.: Юрид. литература, 1980. – 176 с.
9. Алексеев С.С. Общая теория права: курс в 2 т.– М.: Юрид. лит., 1981. – Т.1. – 359 с.
10. Бобровник С.В., Богінич О.Л. Система законодавства України: актуальні проблеми та перспективи розвитку / НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького.– К.: Наукова думка, 1994. – 123 с.
11. Ганьба Б.П. Системний підхід та його застосування в дослідженні державно-правових явищ // Право України. – К., 2000. – №3. – С.41 – 44.
12. Заец А.П. Система советского законодательства (проблема согласованности). – К.: Наукова думка, 1987. – 100 с.
13. Методологические проблемы советской юридической науки / Д.А. Керимов, Л.С. Явич, В.Н. Кудрявцев и др.; Редкол.: В.Н. Кудрявцев (отв. ред.). – М.: Наука, 1980. – 309 с.
14. Лисенкова О.С. Система законодавства України: структурно-функціональна характеристика: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2001. – 17 с.
15. Поленина С.В. Теоретические проблемы системы советского законодательства. – М.: Наука, 1979. – 206 с.
16. Самощенко И.С. Методологическая роль системного подхода в изучении структуры советского законодательства // Вопросы философии. – М., 1979. – № 2. – С. 64 – 74.
17. Поленина С.В., Сильченко Н.В. Научные основы типологии нормативно-правовых актов в CCCР / Отв. ред. Р.О. Халфина; АН СССР. Ин-т государства и права. – М.: Наука, 1987. – 152 с.
18. Тиунова Л.Б. Системные связи правовой действительности: Методология и теория. – С-Петербург.: СПб Гу, 1991. – 135 с.
19. Тиунова Л.Б. О системном подходе к праву // Советское государство и право. – 1986. – № 10. – С. 46 – 52.
20. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенкова С.Л. та ін. Теорія держави і права: Навчальний посібник, – К.: Юрінком інтер., 2002. – 368 с.
21. Німченко В., Чумак В. Про визначення місця правових норм, які регулюють суспільні відносини у військовій сфері // Право України 2000 № 10. – С. 82 – 84.
22. Ганьба Б.П. Системний підхід та його застосування в дослідженні України як демократичної, соціальної, правової держави: Автореф. дис.. канд. юрид. наук. 12.00.01. / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2001. – 19 с.
23. Методология социалистического правоведения: Учеб. пособие для студ. спец. «Правоведение» // А.В. Сурилов, Л.Д. Долгополова, О.Е. Ежова.: Одесский ун-т им. И.И. Мечникова. – К., 1988 – 52 с.
24. Баскаков А.Я., Тупенков Н.В. Методология научного исследования: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2002. – 216 с.
25. Казимирчук В.П. Право и методы его изучения. – М.: Юридическая литература, 1965. – 204 с.
26. Евграфов П.Б. Законодательные акты СССР и их роль в укреплении социалистической законности: Учеб. пособие. – К., УМК ВО, 1989. – 68 с.
27. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2.– 360 с.
28. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України вiд 23.07.1996 – № 30.– Ст. 141
29. Крупчан О.Д. До питання взаємозв’язку міжнародного права і законодавства України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. Матеріали науково-практичної конференції жовтень 1998 р. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998. – 99. – 104с.
30. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 року № 1906-IV // Відомості Верховної Ради України вiд 10.12.2004 – № 50. – Ст. 540.
31. Про затвердження Положення про порядок укладання, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 року № 422 // Зібрання постанов Уряду УРСР – 1994 - № 10. – С. 301.
32. Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 5.06.2000 року зі змінами. № 915 // Офіційний вісник України вiд 30.06.2000 – № 24. – С. 51. – Ст. 994.
33. Положення про Міністерство оборони України: затверджено Указом Президента України від 21 серпня 1997 року (в редакції Указу Президента України від 4 липня 2002 р.) N 888/97 // Офіційний вісник України вiд 12.09.1997, 1997 р. – № 35. – С. 2
34. Семенов В.С., Прагнюк О.Я. Міжнародно-правові аспекти Конституції України. – К.: Ін Юре, 1997. – 32 с.
35. Козюбра М.І. Тенденції розвитку джерел права України в контексті європейських правоінтеграційних процесів // Наукові записки. – 2004. – Т.26. – С. 3-9.
36. Угода між Державами-учасницями Північноатлантичного Договору та іншими державами, які беруть участь у програмі „Партнерство заради миру", щодо статусу їхніх збройних сил від 6 травня 1996 року / Архів МЗС України за 1996 р.
37. Ренненкампф Н.К. Юридическая энциклопедия. // Изд. 2-е, испр. – К.: б\м изд., 1898. – 295 с.
38. Горный А.Г. Социалистическая законность и воинский правопорядок. – М.: Воениздат, 1973. – 159 с.
39. Горный А.Г. Военное право. Учебник для военных академий. – М.: Военное издательство, 1994. – 260 с.
40. Кузнецов Н.И. Военное право: Учебник для военно-учебных заведений ВС РФ. / Б.Ф. Старов, И.Н. Арцибасов, Х.М. Ахметишин и др. – М.: ВИЦГУЛ, 1996. – 318 с.
41. Мигачев Ю.И., Тихомиров С.В. Военное право. Учебник. – М.: Юрлитинформ., 2003. – 456 с.
42. Военное право: состояние и перспективы развития // „Круглый стол” журнала „Государство и право”. – 1994. – № 8-9. – С. 3 – 41.
43. Шевченко В.П. Конституційно-правові основи військового правосуддя в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2003 – 21 с.
44. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави: Закон України від 19 червня 2003 р. № 975-IV // Відомості Верховної Ради України вiд 14.11.2003. – № 46. – Ст. 366.
45. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26.03.1992 р. зі змінами № 2235-XII // Відомості Верховної Ради України вiд 21.07.1992. – № 29. – Ст. 397.
46. Про Державну прикордонну службу України: Закон України від 3 квітня 2003 року зі змінами. № 661-IV // Відомості Верховної Ради України вiд 04.07.2003 - № 27. Ст. 208.
47. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 р. зі змінами № 2229-XII // Відомості Верховної Ради України вiд 07.07.1992 – № 27. Ст. 382.
48. Про війська Цивільної оборони України Закон України від 24.03.1999 р. № 556-XIV // Відомості Верховної Ради України вiд 14.05.1999 – № 19. Ст. 172.
49. Шебанов А.Ф. Система отраслей законодательства основания построения // Правоведение. – 1976. – № 4. – С. 15-25.
50. Яковлев В.Ф. Отраслевая дифференциация и межотраслевая интеграция как основы системы законодательства // Правоведение. – 1975 – № 1. – С. 16-23.
51. Красавчиков О.А. Система права и система законодательства. (гражданско-правовой аспект) // Правоведение. – 1975. – № 2 .– С.62 – 71.
52. Основи законодавства України: Підручник / За заг. ред. начальника Правового управління Міністерства оборони України полковника юстиції Кириленка В.І. – Вінниця: НОВАЯ КНИГА, 2002. – 617 с.
53. Балуков Н.А., Мгимов Ю.П. Правовая регламентация применения Сухопутных войск США в борьбе с наркобизнесом // Зарубежное военное обозрение. – 2003. – № 7. – С. 27 – 35.
54. Самсонов В.М. Законодательство Японии в сфере обороны и перспективы его совершенствования // Зарубежное военное обозрение. – 2003. – № 2. – С. 2 – 3.
55. Макаренко Л.О. Теоретичні закономірності дії правових приписів: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2004. – 20 с.
56. Сырых В.М. Теория государства и права. – М., 2002. – 590 с.
57. Мицкевич А.В. Акты высших органов Советского государства. Юридическая природа нормативных актов высших органов государственной власти и управления СССР. – М.: Юрид. лит., 1967. – 175 с.
58. Про оборону України: Закон України від 05.10.2000 року № 1932-XII // Відомості Верховної Ради України вiд 03.03.1992. – № 9. Ст. 106
59. Юдин Э.Г. Системный подход и принцип деятельности: Методологические проблемы современной науки. – М., Наука, 1978. – 391 с.
60. Зиновьев А.А. К определению понятия связи // Вопросы философии – 1960. – № 8. – С. 58-66.
61. Новинский И.И. Понятие связи в марксистской философии. – М.: Высшая школа, 1961. – 200 с.
62. Черданцев А.Ф. Системообразующие связи права // Советское государство и право. – 1974. – №8. – С. 10-17.
63. Статут внутрішньої служби Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р. № 548-XIV // Відомості Верховної Ради України вiд 11.06.1999. – № 22. Ст. 194
64. Афанасьев В.Г. О целостных системах // Вопросы философии. – 1980. – № 6. – С. 62-78.
65. Керимов А.Д. Политическая система: сущность и определение // Политическая система: вопросы демократии и самоуправления. – М., 1988. – С. 48-55.
66. Поленина С.В. Система советского законодательства // Советское государство и право. – 1975. – № 11. – С. 18-25.
67. Экономическая теория: Учебник для студ. вузов экон. спец. / С.В. Мочерный, В.К. Симоненко, В.В. Секретарюк и др. – К.: Знання, 2003. – 662 с.
68. Кондик П.М. Правове регулювання економічної та господарської діяльності Збройних Сил України // Право України. – 2003. – №4. – С. 3- 41.
69. Про господарську діяльність у Збройних Силах України: Закон України від 21.09.1999 року. № 1076-XIV // Відомості Верховної Ради України вiд 03.12.1999 – № 48. Ст. 408.
70. Про затвердження переліку видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2000 року № 1171// Офіційний вісник України вiд 11.08.2000. – № 30. Ст. 1279.
71. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України: затверджено Наказом Міністра оборони України №300 від 16 липня 1997 року // Офіційний вісник України - 1997 р., № 52. С. 202.
72. Про правовий режим майна у Збройних Силах України: Закон України від 21.09.1999 року № 1075-XIV // Відомості Верховної Ради України вiд 03.12.1999 - № 48. Ст. 407.
73. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 року зі змінами. № 2011-XII // Відомості Верховної Ради України вiд 14.04.1992 - № 15. Ст. 190.
74. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копейчиков., С.Л. Лисенков, В.П. Пастухов та ін. – К.: Юрінформ, 1995. – 368 с.
75. Polin R. L’obligation politigue. P. 61; 26 основных понятий политического анализа //. – М.: Полис («Политические исследования»), 1993. – №1. – С. 82.
76. Про Збройні Сили України: Закон України від 5.10.2000 р. № 1934-XII // Відомості Верховної Ради України вiд 03.03.1992 – № 9. Ст. 108.
77. Воєнна доктрина України, затверджена Указом Президента України від 15.06.2004 р N 648/2004 // Офіційний вісник України вiд 13.08.2004 – № 30. Т. 1.– С. 210, Ст. 2005.
78. Баранівський В.Ф. Демократизація Збройних Сил України – К.: Центр практичної філософії, 2001. – 112 с.
79. Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав: Закон України від 02.03.2000 р. № 1518-III // Відомості Верховної Ради України вiд 12.05.2000 - № 19. Ст. 144.
80. Цільова програма підтримки і розвитку культури у Збройних Силах України: затверджена Наказом Міністра оборони України від 15.08.2001 року № 277. / Архів Адміністративного департаменту Міністерства оборони України за 2001 р.
81. Директива Міністра оборони України “Про організацію гуманітарної підготовки особового складу Збройних Сил України” від 12.09.2000 року № Д-11 / Архів Адміністративного департаменту Міністерства оборони України за 2000 р.
82. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / В.Г. Городненко, О.В. Гілюн, А.В. Демічева та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 559 с.
83. Социология. Основы общей теории: Учебное пособие для студентов вузов по спец. 020300 – “Социология” / А.Ю. Мягков, М.В. Григорьева, Т.В. Подсухина и др. – М.: Флинта, 2003. – 252 с.
84. Дисциплінарний статут Збройних Сил України: затверджений Законом України від 24 березня 1999 року зі змінами. № 551-XIV // Відомості Верховної Ради України вiд 11.06.1999 - № 22. Ст. 197.
85. Горлинський В.В. Система соціально – моральної регуляції у Збройних Силах України: соціально – філософський аналіз: Автореф. дис… канд. філос. наук: 09.00.03 / АПН України; Інститут вищої освіти. – К., 2003. – 18с.
86. Законодавство України з питань військової сфери. Збірник законів та інших нормативно-правових актів. – К .: Азимут-Україна, 2003. – 1008 с.
87. Мазурик О.В. Сучасні тенденції відтворення армії як соціального інституту (соціологічний аспект): Автореф. дис… канд. соц. наук: 22.00.03 / НАН України; Інститут соціології. – К., 2001. – 19 с.
88. Про загальний військовий обов’язок і військову службу Закон України від 25.03.1992 року зі змінами. № 2232-XII // Відомості Верховної Ради України вiд 07.07.1992 - № 27. Ст. 385.
89. Стройовий статут Збройних Сил України затверджений Законом України від 24 березня 1999 року зі змінами. № 549-XIV // Відомості Верховної Ради України вiд 11.06.1999 - № 22. Ст. 195.
90. Алексеев С.С. Общетеоретические принципы исследования структуры права // Советское государство и право. – 1971. – № 3. – С. 41-47.
91. «Круглый стол» Журнал «Советское государство и право» Система советского права и перспективы ее развития. // Советское государство и право. – 1982. – № 6. – С. 80-110.
92. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій.: Навч. Посібник для юрид. фак. Вузів. – К: Вентурі, 1996. – 208 с.
93. Основи держави і права: Навч. посібник / С.Д. Гусарєв, Р.А. Калюжний, А.М. Колодій та ін. – К.: Либідь, 1997. – 208 с.
94. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. Учебник. – М.,: Фирма Гардарика, 1995 – 304 с.
95. Евграфов П.Б. Соотношение структуры советского права и структуры советского законодательства: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – Х., 1981. – 18 с.
96. Горшенев В.М. Нетипичные нормативные предписания в праве // Советское государство и право. – 1978. – № 3. – С. 113-118.
97. Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію: Закон України від 13 травня 1999 року. № 3543-XII // Відомості Верховної Ради України вiд 02.11.1993 - № 44. Ст. 416.
98. Вальт Л.О. Соотношение структуры и элементов // Вопросы философии. – 1963. – № 5. – С. 44-53.
99. Прохоренко В.К. Методологические принципы общей динамики систем. – Минск: Изд. БГУ, 1969. – 130 с.
100. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – Х.: Фирма “Консум”, 2002. – 704 с.
101. Венгеров А.Б. Теория государства и права. – М.: Юристъ, 1995. – Ч. 2 – Т. 1: Теория права. – 166 с.
102. Система советского законодательства / Под. ред. И.С. Самощенко – М. Юрид. лит. 1980. – 328 с.
103. Лукьянова Е.А. Закон как источник советского государственного права. –М.: Изд-во МГУ, 1988. – 150 с.
104. Зивс С.Л. Источники права. – М.: Наука, 1981. – 239 с.
105. Дутка Г.І. Закон у системі нормативно-правових актів України: Автореф. дис… канд. юрид. наук:12.00.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2003. – 18 с.
106. Про державне оборонне замовлення: Закон України від 3 березня 1999 року. № 464-XIV // Відомості Верховної Ради України вiд 30.04.1999 - № 17. Ст. 111.
107. Про оренду державного та комунального майна Закон України від 10.04.1992 року зі змінами № 2269-XII // Відомості Верховної Ради України вiд 28.07.1992 - № 30. Ст. 416.
108. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999 – 712 с.
109. Кримінальний Кодекс України від 1 вересня 2001 року № 2341-III // Відомості Верховної Ради України вiд 29.06.2001 - № 25. Ст. 131.
110. Кузнецов Н.И., Старов Б.Ф. Военная администрация. Учебник для курсантов и слушателей военно-юридических факультетов Военного университета. – М.: Военный университет, 1998. – 456 с.
111. Рогач О.Я. Кодифікаційні акти в системі законодавства України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2003. – 19 с.
112. Тихомиров Ю.А. Теория закона. – М.: Наука, 1982.– 258 с.
113. Поленина С.В. Взаимосвязи нормативных актов в системе советского гражданского законодательства // Советское государство и право. – М., 1972. – №8. – С.63-70.
114. Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України: Закон України від 24.03.1999 року із змінами № 550-XIV // Відомості Верховної Ради України вiд 11.06.1999 - № 22. Ст. 196.
115. Регламент Верховної Ради України Постанова Верховноъ Ради від 27 липня 1994 року № 129/94-ВР // Відомості Верховної Ради України вiд 30.08.1994 - № 35. Ст. 338.
116. Проект Закону України “Про закони і законодавчу діяльність” тираж від 13.06.2003 року // http://www.rada.kiev.ua/zakon/PR1/TXT1/0900/p0945.htm
117. Коментар до Конституції України. / В.Б. Авер’янов, В.Ф. Бойко, В.І. Борденюк та ін.; В.Ф. Опришко та ін. (ред.); Верховна Рада України, Інститут законодавства. – К., 1996. – 368 с.
118. Про допуск підрозділів військово-транспортної авіації збройних сил ФРН для перельоту через територію України в рамках виконання завдань міжнародними силами допомоги і безпеки в Афганістані: Указ Президента України від 15.03.2002 року № 241/2002 // Офіційний вісник України вiд 05.04.2002 - 2002 р., № 12. – С. 1.– Ст. 551.
119. Про грошове забезпечення військовослужбовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 р. № 829 // Офіційний вісник України вiд 09.06.2000 - 2000 р., № 21. – С. 50. – Ст. 863.
120. Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 р. № 452 // Офіційний вісник України вiд 23.04.1998 – 1998 р., № 14. – С. 114.
121. Інструкція з діловодства у Збройних Силах України: затверджена наказом Міністра оборони України № 400 від 11.11.1998 р./ Архів Адміністративного департаменту Міністерства оборони України за 1998 р.
122. Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України: затверджено Указом Президента України від 21 серпня 1997 року (в редакції Указу Президента України від 4 липня 2002 р.) № 618/2002 // Офіційний вісник України вiд 26.07.2002 - 2002 р., № 28. – С. 10. – Ст. 1313.
123. Положення про командування Сухопутних військ України: затверджено наказом Міністра оборони України від 08.06.1998 р. № 226 / Архів Адміністративного департаменту Міністерства оборони України за 1998 р.
124. Положення про командування Військово – Морських Сил України: затверджено наказом Міністра оборони України від 15.04.1998 р. №159 / Архів Адміністративного департаменту Міністерства оборони України за 1998 р.
125. Тимчасове положення про командування оперативного командування: затверджено наказом Міністра оборони України від 08.07.1998 р. №267 / Архів Адміністративного департаменту Міністерства оборони України за 1998 р.
126. Положення про військові комісаріати: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р № 1235 // Офіційний вісник України вiд 12.10.2001 - № 39. – С. 55. – Ст. 1763.
127. Кузнецов И.Н., Пронина В.С. Основания издания и форма нормативных актов государственных комитетов, министерств, ведомств СССР // НИИ советского государственного строительства и законодательства. Закон и ведомственные нормативные акты в СССР. Труды 46. – М., 1989. – 168 с.
128. Николаева М.Н. Нормативные акты министерств и ведомств СССР. – М.: Юрид. лит., 1975. – 144 с.
129. Віденська конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969 р: Схвалена Радою Міністрів Української РСР Постанова від 26 березня 1986 г. N102 Київ. / Архів МЗС України за 1969 р.
130. Міжнародне право: Підручник для юридичних вузів і факультетів. // І.І. Лукашук, С.В. Ісакович, В.А. Василенко. – К.: Вища школа, 1971. – 378 с.
131. Талалаев А.Н. Юридическая природа международного договора. – М.: ИМО, 1963 . – 263 с.
132. Талалаев А.Н. Совершенствование правовых основ сотрудничества – необходимое условие успешного осуществления социалистической экономической интеграции. – Вестник МГУ Серия «Право». – 1972. – № 45. – С 23-31.
133. Лукашук И.И. Источники международного права. – К., (М-во высш. и сред. спец. образования УССР. Киевский ордена Ленина гос. ун-т