Ситницький Максим Васильович. Управління стратегічною гнучкістю підприємств машинобудівної галузі України

brief description

Ситницький Максим Васильович. Управління стратегічною гнучкістю підприємств машинобудівної галузі України. : Дис... канд. наук: 08.00.04 2009

Ситницький М.В. Управління стратегічною гнучкістю підприємств машинобудівної галузі України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.
Дисертація присвячена поглибленню теоретичних, методичних та практичних аспектів управління стратегічною гнучкістю підприємств машинобудівної галузі України. В роботі узагальнено теоретичні підходи до визначення стратегічної гнучкості підприємства як об’єкту управління; уточнено сутність понять "стратегічна гнучкість підприємства", "внутрішня стратегічна гнучкість підприємства", "зовнішня стратегічна гнучкість підприємства"; виділені складові стратегічної гнучкості підприємства; виокремлено основні етапи процесу управління стратегічною гнучкістю підприємства; досліджено сучасний стан розвитку підприємств машинобудівної галузі України та проведений їх стратегічний аналіз; удосконалено методичне забезпечення оцінювання ефекту синергізму; розроблено методичні підходи до оцінювання стратегічної гнучкості підприємств машинобудівної галузі України з урахуванням ефекту синергізму на основі методів багатокритеріального аналізу; запропоновано пропозиції з управління стратегічною гнучкістю машинобудівних підприємств України.

Проведене в дисертаційній роботі дослідження процесів управління стратегічною гнучкістю підприємств машинобудівної галузі України дало змогу навести теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-прикладного завдання щодо поглиблення теоретичних положень і методичних засад та розробки практичних пропозицій з управління стратегічною гнучкістю підприємств машинобудівної галузі України, що дозволило обґрунтувати наступні висновки:
1. Вивчення теоретичних засад та систематизація наукових підходів до тлумачення стратегічної гнучкості підприємства дали змогу адекватно розкрити роль стратегічної гнучкості підприємства в управлінні його господарською діяльністю та охарактеризувати етапи розвитку стратегічної гнучкості підприємства від адміністративно-господарської системи управління до управління в умовах ринкової економіки. Виокремлення внутрішньої і зовнішньої стратегічної гнучкості підприємства дозволило запропонувати комплексне визначення поняття "стратегічна гнучкість підприємства", що поглиблює розуміння сутності процесів стратегічного управління підприємством, конкретизує етапи управління стратегічною гнучкістю підприємства, формалізує оцінювання показника стратегічної гнучкості підприємства та уможливлює оперативність прийняття конструктивних управлінських рішень.
2. Виділення складових стратегічної гнучкості підприємства дало змогу встановити напрями взаємодії його виробничої, кадрової, структурної, фінансової та маркетингової гнучкостей. Зазначена взаємодія полягає у забезпеченні необхідних умов для виникнення синергічного ефекту та поступової адаптації підприємства до зміни стратегічного курсу і запобіганні негативних наслідків від впливу факторів, які спричинили ці зміни.
3. Виокремлення етапів процесу управління стратегічною гнучкістю підприємства дало змогу провести їх комплексний аналіз та встановити, що основним завданням зазначеного процесу є зниження рівня стратегічної вразливості підприємства та забезпечення його стабільного розвитку. Водночас, управління стратегічною гнучкістю підприємства дозволяє оптимізувати витрати на забезпечення стратегічного управління підприємством, мінімізувати ризики, забезпечити своєчасне реагування на зміни та відхилення від стратегічного курсу підприємства.
4. Визначено важливість ефекту синергізму в процесі управління стратегічною гнучкістю підприємства як основи для забезпечення високого рівня адаптивності підприємства до змін. Синергізм виникає в результаті взаємодії та взаємної підтримки стратегічних зон господарювання підприємства.
5. Удосконалення процедури оцінювання ефекту синергізму на підприємстві з використанням логіко-лінгвістичних моделей теорії нечітких множин та теорії графів дало змогу визначити поточний і бажаний рівень взаємної підтримки стратегічних зон господарювання підприємства з урахуванням кількісних та якісних критеріїв і розробити заходи, спрямовані на забезпечення бажаного рівня синергізму в майбутньому. Отримані результати є важливими для забезпечення комплексного аналізу та розробки на їх основі відповідних стратегій підвищення конкурентоспроможності підприємства.
6. Дослідження стану та перспектив машинобудівної галузі України дозволило визначити основні показники її розвитку, провести стратегічний аналіз господарської діяльності машинобудівних підприємств України із застосуванням розробленого методичного забезпечення та визначити підприємства-лідерів вітчизняного автомобілебудування. Показано, що на сьогодні спостерігаються нестабільні умови функціонування в автомобілебудівному секторі та сповільнюється інноваційна активність підприємств, що є вагомою причиною для подальшого зниження конкурентоспроможності машинобудівних підприємств зокрема і темпів економічного зростання загалом.
7. Удосконалення методичних підходів до оцінювання стратегічної гнучкості підприємств машинобудівної галузі України з урахуванням ефекту синергізму на основі методів багатокритеріального аналізу дало змогу визначити рівень зовнішньої та внутрішньої стратегічної гнучкості підприємства у коротко- та довгостроковій перспективі, що уможливлює комплексність і повноту оцінювання та забезпечує оперативність прийняття обґрунтованих управлінських рішень для підготовки підприємства до змін з метою зменшення його вразливості. Перевірка індексів конкордації засвідчила узгодженість одержаних оцінок стратегічної гнучкості підприємства з використанням вищезазначених підходів.
8. Розроблені пропозиції з управління стратегічною гнучкістю підприємств машинобудівної галузі України, що полягають у фокусуванні на ключових проблемах і факторах успіху підприємства, постійному моніторингу зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства, систематичному розвитку компетенції персоналу і його орієнтованості на досягнення стратегічних цілей, контролі за виробничим та матеріально-технічним забезпеченням підприємства, підвищенні рівня інноваційного потенціалу підприємства та ефективності його реалізації, використання переваг ефекту синергізму в управлінні стратегічною гнучкістю підприємства, регулюванні процесу адаптації на підприємстві, корегуванні стратегічного курсу та стратегічних цілей підприємства. Врахування даних пропозицій дасть змогу зменшити вразливість машинобудівних підприємств України, забезпечити досягнення їх стратегічних цілей, передусім підвищення їх конкурентоспроможності.