Сива Тетяна Василівна. Формування конкурентних відносин у трансформаційній економіці України

brief description

Сива Тетяна Василівна. Формування конкурентних відносин у трансформаційній економіці України: дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / Львівський національний ун- т ім. Івана Франка. - Л., 2005

Сива Т.В. Формування конкурентних відносин у трансформаційній економіці України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 економічна теорія. Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2005.
З’ясовано суть конкуренції, конкурентного середовища, конкурентної стратегії в економіці, запропоновано функції, класифікаційні ознаки та види економічної конкуренції. Досліджувані у дисертаційній роботі проблеми обґрунтовано теоріями різних наукових шкіл, працями вітчизняних та зарубіжних учених. Виділено особливості розвитку економічного суперництва у директивно-плановій економіці. Виокремлено нові риси розвитку конкуренції у вітчизняній економіці. Розкрито становлення інституційного середовища рекламної діяльності в Україні, визначено критерії недобросовісної реклами та умови, за яких порівняльна реклама має заборонятися, а також окреслено низку заходів щодо розвитку адресної реклами та реклами в пресі. Особливу увагу зосереджено на удосконаленні основних засад економіко-правового регулювання конкуренції в економіці України. На основі вивчення світового досвіду обґрунтовано найважливіші засади ефективного інституційного регулювання конкуренції та саморегулювання реклами.

У дисертації запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає в обґрунтуванні теоретичних аспектів та процесів активізації формування конкурентних відносин, які виступають рушійною силою економічного зростання і створення конкурентоспроможної національної економіки.
У результаті дослідження зроблено такі висновки:

В умовах ринкових трансформацій зростає науковий інтерес до дослідження економічної конкуренції. Теоретичні засади цієї проблеми формувалися на основі вивчення наявних підходів до тлумачення „економічної конкуренції”, сутності категорії „конкурентоспроможність”, яка є безпосередньо пов’язаною і похідною від конкуренції, з’ясування змісту понять „конкурентне середовище”, „конкурентна стратегія”, обґрунтування концепцій та видів конкурентної політики та конкурентного законодавства держави.

2. Комерційна реклама є важливим інструментом у конкурентній боротьбі, що змушує суб’єктів господарювання шукати шляхи удосконалення своєї діяльності як у сфері виробництва, так і у сфері обігу. У даний час обсяги реклами визначаються не тільки обсягами потенційно можливої інформації, а й значною мірою ступенем ефективності реклами як знаряддя нецінової конкуренції. Комерційна реклама це інформація про продукцію, торгову марку, про самий суб’єкт господарювання, яка впливає на споживача і стимулює його вибір. Головними підходами до застосування комерційної реклами у конкурентній боротьбі є: прямий, коли реклама виступає як неціновий інструмент конкуренції; опосередкований реклама стає елементом формування цінової стратегії.
3. Запропоновані класифікаційні ознаки та види економічної конкуренції комплексно доповнюють наявні вітчизняні та зарубіжні класифікації конкуренції в економічній науці, мають свої характеристики, розширюють горизонти аналізу та розуміння конкуренції. З розвитком господарських процесів види та форми економічної конкуренції, їх роль й значення змінювалися. Визначені форми прояву міжгалузевої конкуренції (боротьба за вкладення капіталу між суб’єктами господарювання на ринку цінних паперів; диверсифікація; боротьба між підприємствами на ринку продуктів-замінників) вказують на пряму залежність рівня її результативності від ступеня розвитку ринкової економіки. Конкурентна боротьба існує як між суб’єктами господарювання (суб’єктами міжгалузевої конкуренції) за право вкладати капітал, так і поміж об’єктами міжгалузевої конкуренції (об’єктами інвестування) за право отримання інвестиції.
4. Опрацювання здобутків учених-економістів різних наукових шкіл дало змогу виділити у дисертаційній роботі основні напрями дослідження економічної конкуренції: вивчення механізму цінового регулювання конкуренції; дослідження переважного використання нецінових інструментів, зокрема реклами у конкуренції; дослідження ролі держави у формуванні конкурентного ладу і конкурентного середовища; дослідження конкуренції як особливої моделі ринку; розробка та реалізація конкурентних стратегій підприємствами.
5. Економічні відносини директивно-командної системи були несумісні з конкуренцією. Зміст суперництва в плановій економіці нерідко був суперечливим та неоднозначним, принципи та форми організації нечіткими; економічне суперництво існувало, але носило прихований характер, було здеформованим. Його особливостями були: організованість; плановість; боротьба за прихильність відповідних міністерств та відомств; змагальність між споживачами; стимульований характер.
6. Конкуренція в економіці України характеризується великою кількістю унікальних чинників, врахування яких вкрай необхідне для реалізації конкурентної політики уряду. Визначені риси розвитку конкуренції у вітчизняній економіці дозволять розробити практичні рекомендації щодо подальшого функціонування конкурентних відносин, внутрішньогалузевої та міжгалузевої конкуренції. Наслідками дефіцитності інформації про стан конкуренції на вітчизняних ринках є втрата мотивації до ефективної діяльності ділового суб’єкта, нераціональність використання виробничих ресурсів. Для більшої поінформованості підприємницьких структур про конкуренцію на ринку України має здійснюватися моніторинг стану конкуренції на ринках товарів і послуг.
7. Розвиток конкурентного підприємництва залежить від сформованого інституційного середовища рекламної діяльності. Чесна та правдива реклама підприємства впливає на функціонування конкурентних відносин та формує ефективне конкурентне середовище в країні. Для підвищення дієвості реклами в Україні потрібно: сприяти розвитку адресної реклами та реклами в пресі як найбільш доступних засобів для посилення конкурентних переваг суб’єктам малого і середнього бізнесу; визначити і конкретизувати критерії недобросовісної реклами та умови, за яких порівняльна реклама має бути заборонена.
8. Провідна роль у розвитку економічної конкуренції належить державі, яка здатна створювати всі необхідні передумови для належного функціонування конкурентних відносин у національній економіці та забезпечувати стійкі позиції як великим підприємствам, так середнім і малим. У сучасних трансформаційних умовах уряду необхідно реалізовувати таку конкурентну політику, яка формує конкурентне середовище, захищає та підтримує конкуренцію. Для активізації такої політики пропонується: розвивати інституційне регулювання конкуренції, зокрема створити Координаційне об’єднання представників неурядових асоціацій підприємців з питань функціонування конкурентного середовища; удосконалювати правове поле функціонування конкурентного середовища; розробляти програми розвитку конкуренції за видами економічної діяльності; реформувати сектор природних монополій; розвивати конкуренцію експортерів.
9. Вивчення світового досвіду розвитку та регулювання економічної конкуренції дозволило удосконалити вітчизняну модель інституційного регулювання конкуренції та саморегулювання реклами. В Україні доцільно реформувати організаційну структуру Антимонопольного комітету України: залежно від видів порушень конкурентного законодавства пропонується створити спеціальні відділи у структурі Департаменту конкурентної політики. Модель інституційного регулювання необхідно доповнити ще одним органом Конкурентною робочою групою, а Громадська рада з реклами має набути нового статусу органу саморегулювання реклами.