Скригун Наталія Петрівна. Управління витратами виробництва на підприємствах харчової промисловості (на прикладі хлібопекарської галузі)

brief description

Скригун Наталія Петрівна. Управління витратами виробництва на підприємствах харчової промисловості (на прикладі хлібопекарської галузі) : Дис... канд. наук: 08.00.04 2007

Скригун Наталія Петрівна. Управління витратами виробництва на підприємствах харчової промисловості (на прикладі хлібопекарської галузі). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 економіка і управління підприємствами (харчова промисловість). Національний університет харчових технологій. Київ, 2007.
Дисертацію присвячено питанням теоретичного узагальнення та удосконалення методик управління витратами виробництва на підприємствах харчової промисловості.
Обґрунтовано необхідність удосконалення процесу управління витратами на підприємствах харчової промисловості. Конкретизовано економічну сутність процесу управління витратами виробництва та його функції, досліджено основні чинники, що їх враховують в процесі управління витратами. Запропоновано узагальнену класифікацію витрат виробництва із врахуванням функцій управління витратами виробництва. Визначено методичні підходи до удосконалення управління витратами виробництва на хлібопекарському підприємстві, які дозволять структурувати дії менеджменту підприємства при формуванні витрат, визначенні та аналізі собівартості, прийнятті управлінських рішень. Запропоновано напрями удосконалення управління витратами. Обґрунтована методика вибору бази розподілу непрямих витрат при калькулюванні собівартості продукції хлібопекарських підприємств з урахуванням результатів кореляційно-регресійного аналізу та специфіки галузі. На основі дослідження сучасних методів аналізу витрат розроблено аналітичну матричну модель для аналізу структури та ефективності витрат.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання щодо вдосконалення управління витратами виробництва на підприємствах харчової промисловості. На основі проведеного дослідження, вивчення й узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду пропонується низка висновків теоретично-методичного та науково-практичного характеру згідно з поставленою метою та завданнями дослідження.

Конкретизовано сутність поняття управління витратами виробництва”. Управління витратами виробництва визначається як динамічний процес взаємозалежних управлінських дій з прогнозування, планування, організації, нормування, мотивації, обліку, калькулювання витрат, контролю та аналізу, координації, а також регулювання відповідних чинників виробництва, метою яких є досягнення запланованого економічного результату діяльності підприємства. Показано, що функції управління витратами виробництва знаходяться у взаємозв’язку і взаємозалежності, тим самим визначається їх послідовність, що утворює замкнутий повторюваний цикл управління.
На основі узагальнення існуючих підходів до класифікації витрат виробництва запропонована узагальнена, адаптована для використання на підприємствах класифікація витрат виробництва через виокремлення класифікаційних ознак із врахуванням функцій управління витратами виробництва. Представлена класифікація призначена для: організації управління витратами; визначення структури загальних витрат; калькулювання собівартості продукції; оцінки витрат за структурними підрозділами підприємства і звітними періодами; аналізу витрат та пошуку резервів їх зниження.
Сучасні економічні умови вимагають зосередження уваги промислових підприємств на пріоритетності розвитку в напрямку енергозбереження, тому з метою спрощення визначення енергомісткості виробництва запропоновано існуючі економічні елементи операційних витрат доповнити ще одним Паливо на енергія (покупні)” шляхом виокремлення цих витрат з елемента Матеріальні затрати”.
Харчова промисловість є важливою складовою агропромислового та промислового комплексів, займає провідне місце у структурі промислового виробництва України упродовж багатьох років. Виокремлено такі позитивні тенденції: зростання обсягів виробництва продукції більшості галузей (виробництво жирів, напоїв, цукрова, м’ясна, кондитерська, тютюнова галузі), що викликало приріст надходжень до бюджетів усіх рівнів, підвищення конкурентоспроможності харчових продуктів як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках, нарощування експорту продукції харчових виробництв. Основні проблеми підприємств харчової промисловості полягають у нестачі фінансових коштів підприємств і, як наслідок, неможливість належного оновлення, модернізації основних засобів та впровадження прогресивної техніки і технології; скорочення попиту споживачів, яке іноді викликане недостатньою маркетинговою активністю підприємств; недосконалість законодавчої бази тощо. Аналіз стану хлібопекарської галузі дозволив визначити її основні проблеми: загострення конкуренції на ринку хліба та хлібобулочних виробів; державне регулювання цін, суттєве падіння прибутковості протягом останніх років. У порівнянні з іншими галузями харчової промисловості хлібопекарська галузь має не тільки недостатній технічний рівень, але й низьку ступінь використання потужностей, що викликає високі витрати на енергоносії, перевитрати праці, погіршення якості продукції, та, як наслідок, зниження ефективності роботи підприємств.

В процесі управління витратами виробництва актуальності набуває швидкий та об’єктивний спосіб отримання аналітичної інформації для її подальшого аналізу. Для аналізу структури та ефективності витрат рекомендовано використання аналітичної матричної моделі. Переваги запропонованої моделі полягають в тому, що вона є засобом відображення явища і охоплює не тільки числові показники, а й динаміку структури витрат, допомагає виявити динаміку зміну досліджуваних показників та їх індексів, здійснити факторний аналіз, який покаже, що викликало відповідні зміни.
При калькулюванні собівартості продукції хлібопекарських підприємств особливо актуальною залишається проблема розподілу непрямих витрат. Чим точніше здійснюється розподіл непрямих витрат по видах продукції, тим якісніше можна планувати виробництво у частині асортименту та обсягів продукції і необхідні інвестиції в технологічну модернізацію. Основою забезпечення точного розподілу витрат є удосконалення процедур калькулювання по видах продукції. Для обґрунтування вибору бази розподілу непрямих витрат запропоновано здійснювати кореляційно-регресійний аналіз, який показує залежності непрямих витрат за їх видами від показника, що його планується обрати за базу розподілу. В результаті проведеного дослідження на основі розрахованих коефіцієнтів кореляції та детермінації зроблено висновок про те, що за базу розподілу непрямих витрат рекомендовано обирати ту, тіснота зв’язку якої з непрямими витратами є найбільшою.
Проблема побудови ефективного механізму управління витратами виробництва потребує не лише оптимізації структури собівартості, а вдосконалення відносин між елементами всього витратного ланцюжка у напрямку поєднання для досягнення найвищого ефекту. Оцінювати можливості удосконалення механізму управління витратами виробництва рекомендовано за наступними напрямами: технологічна, ресурсна, економічна та фінансова реалізованість, а також за допомогою експертної оцінки.
З метою удосконалення процесу калькулювання собівартості продукції як складової системи управління витратами виробництва пропонується перехід від ситуативно-розрахункового калькулювання собівартості продукції до нормативно-відтворювального з метою точнішого планування та реалізації заходів з розширення виробництва та технологічного переоснащення. Також нормативно-відтворювальне калькулювання витрат може виступити як практичне обґрунтування при зверненні до органів державного регулювання з питань ціноутворення, тобто може допомогти хлібопекарським підприємствам у вирішення актуальної і важливої проблеми забезпечення їх прибутковості.
З метою визначення ступеня ефективності витрат виробництва рекомендується визначати нормативно-відтворювальні витрати, тобто такі реальні і збалансовані, але максимально скорочені витрати, які забезпечують отримання найбільш можливого прибутку. Для встановлення нормативно-відтворювальних витрат на виробництво певного виду виробу на кількох підприємствах у межах єдиної фірми (холдингу) або іншої подібної підприємницької організаційної структури (наприклад, акціонерного товариства) слід визначати такі найменші витрати, які для кожного підприємства можна прийняти за нормативно-відтворювальні. Для визначення ступеня наближеності фактичних виробничих витрат досліджуваного підприємства до нормативно-відтворювальних рекомендовано розраховувати коефіцієнт нормативно-відтворювального покриття виробничих витрат. Оскільки виробнича собівартість продукції містить також і непрямі витрати, запропоновано розраховувати коефіцієнт нормативно-відтворювального покриття прямих виробничих витрат, які є змінними і тому краще піддаються управлінню.

Проведено апробацію запропонованих методик на ЗАТ Укркондитер”, ДП ВАТ Київхліб" Білоцерківський хлібокомбінат, Булочно-кондитерський комбінат, Дослідний хлібозавод, хлібокомбінат №6. Результати апробації свідчать про універсальність розробки та ефективність її практичного застосування.