Скрипніков Петро Миколайович. Розвиток та структурно-функціональні особливості емалі зубів людини

brief description

Скрипніков Петро Миколайович. Розвиток та структурно-функціональні особливості емалі зубів людини: дисертація д-ра мед. наук: 14.03.01 / Харківський держ. медичний ун- т. - Х., 2003

Скрипніков П.М. Розвиток та структурно-функціональні особливості емалі зубів людини. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.01 - нормальна анатомія. Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2003.
У дисертації викладені теоретичні узагальнення і нові вирішення наукової проблеми, що полягають у виявленні особливостей структури і функції емалі зуба людини, її біомінералізації, електроопору та мікротвердості.
У процесі виконання дисертаційної роботи був запропонований і впроваджений у практику вітальний метод забарвлювання зубів. Уперше встановлена в процесі ембріогенезу емалі наявність чотирьох періодів тканинного диференціювання: оотипного, цитотипного, дивергентного, тканинно-специфічного.
У результаті проведеного дослідження виявлені одонтологічні показники морфогенетичних полів моляризації та інцизивації. Мікроскопічним дослідженням виділена структурнофункціональна тканинна одиниця емалі, яка складається з пучка емалевих призм, відокремленого від зовнішнього середовища кутикулою. Кожен пучок відділений від іншого ламелами, а від дентину - сітчастим шаром та непризматичною емаллю. Перший краще виражений у стилях, а другий - у буграх.
Ультраструктурно в непризматичній емалі визначена наявність фенестрованих, а в сітчастому шарі нефенестрованих отворів, які впливають на процеси біомінералізації емалі. Остання має ритмічний характер і проявляється добовими, тижневими та місячними лініями Ретциуса, в яких у вказаний послідовності спостерігається збільшення вмісту кальцію та натрію і зменшення фосфору та калію. Це супроводжується посиленням мікротвердості
емалі та зниженням електроопору.

У дисертації викладені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яке полягає у виявленні особливостей структури та функції емалі зубів людини, її біомінералізації, електричного опору і мікротвердості.
1. У процесі ембріогенезу емалі зубів відбуваються такі періоди тканинного диференціювання:
а) оотипний спостерігається на стадії зубної пластинки та характеризується перерозподілом у цитоплазмі клітин епітелію, глікогену і нейросекреторних гранул, які мають нейротрансмітерну функцію;
б) цитотипний проявляється збільшенням числа диференційованих мітозів у емалевому органі на стадії купола, при цьому утворюються проамелобласти різного типу, синтезуючи фібрили сітчастого шару епітелію;
в) дивергентний на стадії дзвона емалевого органа з’являються енамелобласти, які синтезують непризматичну емаль;
г) тканинноспецифічний на стадії зубного фолікула диференційовані енамелобласти продукують призматичну емаль.
2. У процесі морфогенезу за рахунок фенотипної детермінації в коронці всіх видів зубів виявляється гомологія як підвищених (горбиків, стилів, гребенів), так і знижених (ямок, борозен, борозенок) анатомічних утворів, зумовлена наявністю морфологічного поля моляризації та інцизивації, з урахуванням яких пропонується нова класифікація одонтологічних ознак.
3. У процесі морфогенезу виявлена фізіологічна редукція як підвищених, так і знижених ділянок коронки зуба людини, зумовлена фенотипною дивергенцією полів моляризації та інцизивації, що лягло в основу індивідуальних крайніх типів коронок окремих видів зубів, які підвладні законам популяційної генетики.
4. Гістотопографічно підвищені морфологічні утвори коронки побудовані стереотипно з таких шарів: а) кутикули, б) пучків призматичної емалі, в) непризматичної емалі, г) сітчастого шару, який відмежовує емалеві призми одну від одної емалевими пластинками, формує тканинну структурно-функціональну одиницю емалі, названу нами емалон”.
5. Гістотопографічно знижені морфологічні утвори коронки зуба мають стереотипну будову.
Вони містять у центрі ШИК-позитивні волокнисті структури сітчастого шару емалі, зовні альціанпозитивну речовину, схожу з міжпризматичним шаром емалі, яка в ямці торкається дентину, а в борозні через шар призматичної емалі за допомогою ламел контактує з емалевими пластинками і кущиками.
6. Ультраструктура призматичної емалі епі- й електронномікроскопічно характеризується:
у ділянці горбиків спіралеподібним,
у ділянці екватора мостоподібним,
у шийковій ділянці коронки зуба вертикальним розміщенням емалевих пучків, за рахунок чого утворюються поздовжні пара- і діазони ліній Гунтера-Шреґера. Горизонтальні пара- і діазони виникають шляхом деформації конфігурації окремих емалевих призм.
7. Непризматична початкова, проміжна й остаточна емаль містить альціан-позитивні структури, в яких ультраструктурно визначаються пластинчасті фенестровані фібрили, що беруть участь у формуванні кристалів гідроксиапатиту.
8. Міжпризматична речовина емалі представлена ШИК- і Харт позитивними волокнистими структурами, які утворюють сітчастий шар, ламели, емалеві кущики. Ультраструктурно вони характеризуються наявністю фібрил, між ними наявні нефенестровані отвори, завдяки яким здійснюється біомінералізація емалі.
9. Ритмічні лінії Ретціуса відображають тимчасову (добову, тижневу, місячну і річну) біомінералізацію, при якій обвапнюються відповідно головки, хвости емалевих призм, потім - міжпризматична речовина і непризматична емаль.
10.Хімічні елементи надходять із слинної рідини системою ламел, де відбувається ізоіонний та ізоморфний обмін з утворенням добових, тижневих і місячних ліній Ретціуса. При цьому вміст кальцію зменшується, починаючи з ламел (11,4), потім - у добових (10,7), тижневих (10,15) і місячних (10,38) лініях Ретціуса. У такій же послідовності змінюється вміст фосфору, при цьому співвідношення кальцію до фосфору в місячних лініях Ретціуса (1,67) відповідає десятивалентному гідроксиапатитові. Вміст натрію має тенденцію до зниження, починаючи з добових і закінчуючи місячними лініями Ретціуса, хоча магнію більше в ламелах за приблизно однакової концентрації в різних лініях Ретціуса.
11. Мікротвердість і електроопір інтактної емалі повністю визначаються її структурою і складом. Підвищені морфологічні утвори мають значно вищі (до 10 разів і більше) значення електроопору, ніж знижені утвори. Екстрагування зубів приводить до значного зростання електроопору за рахунок порушення водного балансу. Мікротвердість емалі знижується з глибиною за рахунок зменшення мінералізації і в кутикулі - через її меншу щільність.