Слабинський Євген Анатолійович. Управління стійкістю підприємства

brief description

Слабинський Євген Анатолійович. Управління стійкістю підприємства : Дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / НАН України; Інститут економіки промисловості. — Донецьк, 2005. — 222арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 188-198

Слабинський Є.А.Управління стійкістю підприємства Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 Економіка, організація і управління підприємствами. Національний гірничий університет,м. Дніпропетровськ, 2005.
У дисертації досліджується управління стійкістю підприємства. Розглянуто теоретичні основи управління стійкістю на різних рівнях управління. Розкрито функції держави в антикризовому управлінні зовнішнім середовищем підприємства на підставі дослідження та визначення взаємодії стійкості, ризиків та економічної безпеки функціонування та розвитку підприємства.
Запропоновано методичні підходи до розробки індикаторів і оцінки стійкості підприємства на підставі оцінки стійкості виробничо-економічної системи за економічними показниками та співвідношення інтересів партнерських груп.
Обгрунтовано основні напрямки вдосконалення управління стійкістю за рахунок удосконалення методів випереджального управління, формування фінансово-інвестиційної стратегії підприємства та оцінки ефективності випереджального управління стійкістю.

У дисертації, яка є завершеною науковою роботою, отримані нові результати, що полягають у теоретичному обґрунтуванні й практичному вирішенні актуальної наукової задачі управління стійкістю функціонування розвитку підприємства, що передбачає розробку економічного механізму реалізації зворотного зв’язку, який визначає формування управляючого впливу в економічних системах. Результати дослідження дозволили зробити висновки теоретичного, концептуального та науково-практичного спрямування.
1. Дослідження причин кризи в економіці свідчить про неефективне функціонування, що обумовлено невизначеністю зовнішнього середовища та виникненням додаткових ризиків в умовах трансформації, становлення корпоративного управління. Управління цими ризиками є одним з основних завдань менеджменту виробничо-економічних систем на етапі забезпечення стійкого функціонування та розвитку, що в сучасних умовах забезпечується інтуїтивно.
2. Для підвищення ефективності управління ВЕС необхідне управління стійкістю на підставі впровадження концепції управління стійкістю ВЕС, що включає економічний механізм забезпечення стійкості та припускає наявність зворотнього зв’язку в економічній системі. Зворотній звязок визначає механізм формування управляючого впливу, спрямованого на зменшення відхилення цієї системи від її рівноважного стану на основі гнучкого розвитку. Гнучкий розвиток підприємства або здатність до гнучкого розвитку виступає одночасно й оцінкою ступеня стійкості, й інструментом подолання внутрішніх і зовнішніх дестабілізаторів стійкості.
3. Економічний механізм забезпечення стійкості припускає класифікацію рівнів стійкості ВЕС за різними критеріями та оцінку її стійкості на окремих етапах життєвого циклу розвитку ВЕС. Складовою частиною економічного механізму є забезпечення стійкості з точки зору інтересів партнерських груп (власників, інвесторів, керівників, найманих працівників, регіону, держави) в основі якого лежить розроблений нормований вектор пріоритетності цільових функцій, що забезпечують реалізацію відповідних інтересів. Ідентифікаціяіндикаторів забезпечення економічних інтересів відповідних партнерських груп, а також управління ними є механізмом забезпечення стійкості з погляду співвідношення інтересів.
4. Основні напрямки вдосконалення управління стійкістю підприємства полягають у вдосконаленні методів випереджального управління. Розраховано параметри моделі розвитку підприємства, яка дає можливість розрахувати гранично допустиму норму прибутку, що забезпечує певні темпи приросту валової доданої вартості для простого і розширеного відтворювання. Проведені розрахунки підтверджують, що на етапах «зрілості» й «уповільнення зростання» забезпечення стійкості функціонування може бути реалізовано лише за умови реалізації механізму гнучкого розвитку і, як його складового елемента, збереження конкурентоспроможності, а в межах стратегічного управління необхідна й реалізація інноваційних та інвестиційних програм розвитку.
5. Для забезпечення стійкості і розвитку виробничо-економічної системи запропоновано використовування інноваційних стратегій. Доведено економічну доцільність вживання лізингу як основного механізму реалізації випереджального управління стійкістю підприємства.
6. Методика оцінки ефективності випереджального управління стійкістю підприємства дозволила оцінити ефективність випереджального управління і може бути застосована як для оцінки вже досягнутих результатів, так і в ході самого процесу управління ризиками на етапі вибору альтернативних методів дії або протидії ризику.