СЛІДЧІ ДІЇ: ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ, НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................3-9

РОЗДІЛ 1
ПОНЯТТЯ СЛІДЧИХ ДІЙ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ
У РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ
1.1. Поняття, завдання слідчих дій у процесі розслідування злочинів........10-26
1.2. Види слідчих дій........................................................................................27-46
1.3. Співвідношення слідчих дій з процесуальними
та іншими діями слідчого...................................................................................47-62

РОЗДІЛ 2
СУТНІСТЬ СЛІДЧИХ ДІЙ У ПРОЦЕСІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ
2.1 Характеристика кримінально-процесуального аспекту слідчих дій.........63-77
2.2 Морально-етична характеристика слідчих дій............................................78-93
2.3 Психологічна характеристика слідчих дій................................................94-108
2.4 Характеристика організаційно-тактичного аспекту слідчих дій...........109-131

РОЗДІЛ 3
НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ СЛІДЧИХ ДІЙ
3.1 Удосконалення кримінально-процесуального законодавства, що регламентує провадження слідчих дій......................................................132-159
3.2 Шляхи розвитку та удосконалення тактики слідчих дій........................160-176

ВИСНОВКИ....................................................................................................177-182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................183-208
ДОДАТКИ........................................................................................................209-245

ВСТУП

Актуальність теми. Ефективність досудового слідства безпосередньо пов’язана з рівнем теоретичного осмислення сутності та значення слідчих дій, особливостей вирішуваних ними завдань збирання, дослідження, оцінки і використання доказів з метою встановлення істини в кримінальній справі.
Потреба дослідження слідчих дій викликана зміною кримінально-процесуального законодавства, появою но¬вих видів злочинів, способів і засобів їх скоєння, використанням у процесі злочинної діяльності технічного оснащення високого рівня, покращенням психологічної підготовки злочинців та їх обізнаністю про прийоми і методи роботи органів з розслідування злочинів, у результаті чого зростає необхідність удосконалення досудового слідства, зокрема, щодо провадження слідчих дій.
Дослідження цієї проблеми призначене забезпечити пізнання різноманітних аспектів слідчих дій: кримінально-процесуального, морально-етичного, психологічного, організаційно-тактичного, визначення напрямів їх розвитку та удосконалення.
Особливого значення набуває розробка нових та удосконалення існуючих кримінально-процесуальних, організаційно-тактичних заходів, психологічних прийомів, що застосовуються під час провадження слідчих дій, покликаних підвищити їх якість та ефективність.
Різним аспектам діяльності з розслідування злочинів присвячені роботи Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, О.Я. Баєва, І.Є. Биховського, Р.С. Бєлкіна, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, А.Я. Дубинського, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.І. Клименко, І.П. Козаченка, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, І.І. Котюка, В.С. Кузьмічова, О.М. Ларіна, В.К. Лисиченка, І.М. Лузгіна, В.Г. Лукашевича, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, О.О. Садченка, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.В. Тищенка, В.М. Тертишника, В.Т. Нора, В.О. Образцова, М.І. Порубова, В.Ю. Шепітька, В.П. Шибіки, М.Є. Шумила, С.А. Шейфера, М.П. Яблокова та інших учених.
Розробки науковців мають важливе значення для діяльності з розслідування злочинів. Разом з тим у попередніх наукових працях не ставилася мета комплексного дослідження кримінально-процесуального, морально-етичного, психологічного та організаційно-тактичного аспектів слідчих дій, напрямів їх розвитку та удосконалення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження спрямований на виконання основних положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376, Постанов Верховної Ради України „Про Концепцію судово-правової реформи в Україні” від 28 квітня 1992 року, „Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини” від 23 березня 2000 року №1592-ІІІ. Добір теми дисертації зумовили потреби слідчої практики органів внутрішніх справ, що підтверджується Наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635 “Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів у практичну діяльність ОВС України” (додаток 3, розділ V).
Тема дисертації затверджена рішенням Вченої Ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол №1 від 29 січня 2003 року та протокол № 10 від 27 жовтня 2004 року), передбачена планами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2004 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розвиток наукових положень, що стосуються кримінально-процесуальних, морально-етичних, психологічних та організаційно-тактичних аспектів слідчих дій, удосконалення кримінально-процесуального законодавства, формулювання рекомендацій ефективного провадження слідчих дій.
Досягнення наведеної мети передбачає вирішення таких завдань:
- з’ясування поняття та характерних ознак слідчих дій;
- визначення місця і завдань слідчих дій у процесі розслідування злочинів;
- виділення переліку слідчих дій;
- з’ясування співвідношення слідчих дій з процесуальними та іншими діями слідчого під час розслідування злочинів;
- визначення характеристик кримінально-процесуального, морально-етичного, психологічного, організаційно-тактичного аспектів слідчих дій;
- з’ясування напрямів розвитку та удосконалення слідчих дій;
- формулювання науково-практичних пропозицій удосконалення кримінально-процесуального законодавства, що регламентує провадження слідчих дій;
- формування практичних рекомендацій ефективного провадження слідчих дій під час розслідування злочину.
Об’єктом дослідження є діяльність органів досудового слідства із розслідування злочинів.
Предметом дослідження є слідчі дії: поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальнонауковий діалектичний метод, а також інші наукові методи пізнання: аналіз, синтез, порівняння.
У процесі дослідження застосовувалися також: історико-правовий метод для аналізу поглядів науковців щодо поняття слідчих дій, їх переліку та завдань у різні історичні періоди; формально-логічний та системно-структурний методи при формулюванні ознак слідчих дій та розкритті їх сутності; порівняльно-правовий – під час проведення порівняльного аналізу положень кримінально-процесуального законодавства, законів України, міжнародно-правових документів, інших нормативних актів, що регламентують провадження вітчизняного та зарубіжного досудового слідства.
Під час дослідження проаналізовано проект Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 3456-І).
Соціологічний метод застосовувався під час анкетування слідчих органів внутрішніх справ, прокуратури, податкової міліції та викладачів кафедр криміналістики, кримінального процесу юридичних вузів.
У дисертації були використані загальнотеоретичні положення філософії, логіки, етики, психології, криміналістики, кримінального процесу, кримінального права та інших наук, що визначає комплексний характер цього дослідження.
Системний підхід застосовувався для комплексного висвітлення сутності кримінально-процесуального, морально-етичного, психологічного та організаційно-тактичного аспектів слідчих дій.
Достовірність та обґрунтованість висновків проведеного дослідження підтверджується емпіричними даними, зокрема результатами анкетування слідчих органів внутрішніх справ (182 особи), прокуратури (130 осіб), податкової міліції (123 особи), викладачів кафедр криміналістики, кримінального процесу юридичних вузів (96 осіб), а також результатами вивчення та узагальнення кримінальних справ (узагальнено 216 матеріалів).
Правовою основою роботи є Конституція України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство, інші закони України, ратифіковані міжнародно-правові договори та угоди, нормативні документи МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в дисертації обґрунтовується низка нових теоретичних положень і висновків, які розширюють наукове уявлення про поняття, сутність слідчих дій, напрями їх розвитку та удосконалення. При цьому особливо значущими, такими, що мають і теоретичне, і безпосередньо практичне значення, видаються такі положення роботи, зокрема:
вперше:
- запропоновано авторську редакцію поняття „слідча дія”, „процесуальна дія”;
- із врахуванням авторського підходу визначено перелік слідчих дій з пропозицією його закріплення у кримінально-процесуальному законодавстві та з’ясовано сутність, значення дій слідчого з „суперечливим” процесуальним статусом: одержання зразків для експертного дослідження (ст.199 КПК України), ексгумація трупа (ст.192 КПК України), затримання підозрюваного у вчиненні злочину (ст.106, ст.115 КПК України), накладення арешту на майно і опис майна (ст.129 КПК України);
- обґрунтовано комплексний характер слідчих дій відповідно до їх кримінально-процесуального, морально-етичного, психологічного та організаційно-тактичного аспектів;
- на підставі отриманих під час дослідження наукових результатів сформульовано низку пропозицій щодо змін та доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України (ст. ст. 32, 65, 85, 114, 126, 127, 192, 194, 199 та інших), а також пропозицій до проекту КПК України (реєстр. №3456-1, ст. ст. 6, 158, 241), що стосуються: поняття слідчих дій, їх видів, часу провадження, кола учасників, порядку фіксації перебігу слідчих дій та їх результатів, особливостей використання отриманих результатів у доказуванні по кримінальній справі, низки загальних та окремих правил провадження слідчих дій.
удосконалено:
- характерні ознаки слідчих дій;
- обґрунтування місця і завдань слідчих дій у процесі розслідування злочинів;
- співвідношення слідчих дій з процесуальними та іншими діями слідчого, застосовуваними під час розслідування злочинів;
набули подальшого розвитку:
- низка наукових понять, що стосуються поняття, видів, правил провадження слідчих дій;
- положення про місце та роль тактики слідчих дій у системі криміналістичної тактики;
- пропозиції про необхідність виділення із слідчої дії „відтворення обстановки і обставин події” двох видів – перевірки показань на місці та слідчого експерименту;
- науково-практичні пропозиції з удосконалення кримінально-процесуального законодавства, що регламентує провадження слідчих дій;
- науково-практичні рекомендації щодо ефективного та результативного провадження слідчих дій.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що проведене дослідження уможливило сформулювати та уточнити низку наукових положень, які сприяють розвитку наук кримінального процесу та криміналістики. Ґрунтовний аналіз норм вітчизняного та зарубіжного кримінально-процесуального законодавства, слідчої практики та наукових праць дозволив сформулювати власні науково обґрунтовані висновки, що є теоретичною основою для подальших розробок прикладного характеру.
Практичне значення одержаних результатів. За результатами дослідження автором були направлені пропозиції з удосконалення проекту Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 3456-1) до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та взяті до уваги (лист-відповідь № 06-19/15-713 від 15.06.2004). Підготовлені пропозиції та рекомендації з удосконалення практичної діяльності органів досудового слідства МВС України позитивно оцінені та прийняті до уваги Головним слідчим управлінням МВС України (акт впровадження від 11.09.2004., вих. №13/5-1259). Схвальні відгуки отримали пропозиції з удосконалення навчального процесу в Національній академії внутрішніх справ України (акт впровадження від 02.11.2004) та під час розробки Словника спеціальних термінів правоохоронної діяльності (акт впровадження від 10.06.2004).
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження неодноразово доповідались на засіданнях кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ України (2002-2004 рр.) та міжкафедральному семінарі (30 листопада 2004 року), на загальноакадемічній науково-теоретичній конференції „Конституційна реформа в Україні” (Київ, 2003), на міжнародній науково-практичній конференції „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку у контексті Європейських інтеграційних процесів” (Київ, 2004), всеукраїнській науковій конференції „Юридичні читання молодих вчених” (Київ, 2004), науково-теоретичній конференції молодих майбутніх вчених-управлінців „Актуальні проблеми підготовки керівних кадрів МВС України у світлі освітянської реформи” (Київ, 2004) та науково-практичній конференції „Забезпечення прав людини та громадянина в умовах реформування політичної та правової системи України” (Київ, 2004).
Публікації. Основні положення дисертації відображені у 7 публікаціях, 5 з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України та у 2 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації визначаються метою та завданнями дослідження і композиційно складається зі вступу, трьох розділів, що поєднують дев’ять підрозділів, висновку, списку використаних джерел (262 найменування) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 245 сторінок, 182 з яких - основний текст, 36 – додатки.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило сформулювати наступні висновки і пропозиції.
1. Розслідування злочину відбувається через застосування комплексу різноманітних процесуальних і непроцесуальних заходів, які здійснюються відповідно до приписів кримінально-процесуального законодавства та направлені на вирішення його завдань.
З’ясовано, що слідчим у процесі розслідування злочину застосовуються процесуальні дії, до яких відносяться всі передбачені кримінально-процесуальним законом заходи; слідчі дії - центральна частина процесуальних дій, що виконують функції збирання, дослідження, оцінки і використання доказів; розшукові заходи, які реалізуються слідчим у порядку статей 138, 139 КПК України та через надання доручень органу дізнання, оперативно-розшуковим підрозділам на проведення розшукових, оперативно-розшукових заходів (ст.ст.66, 114 КПК України); організаційні заходи, які направлені на забезпечення застосування процесуальних, слідчих дій і розшукових заходів.
2. Слідчі дії є окремим видом процесуальних дій, що проводяться з метою збирання, дослідження, оцінки й використання доказів уповноваженою службовою особою відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства у процесі розслідування злочину. Пропонується доповнити ст.32 КПК України (ст.6 проекту КПК України) „Роз’яснення термінів Кодексу” пунктом, що тлумачить термін „слідча дія”.
3. Визначено перелік слідчих дій та пропонується його закріпити у межах єдиної статті, зокрема ст.241 проекту КПК України „Загальні правила провадження слідчих дій”:
- огляд (місця події, місцевості, приміщення, предметів, документів, трупа, житла чи іншого володіння особи, кореспонденції);
- обшук (приміщення, місця, житла чи іншого володіння особи, приміщення дипломатичних представництв, особи);
- виїмка (предметів, документів, кореспонденції);
- допит (підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, експерта);
- очна ставка;
- освідування;
- пред’явлення осіб та предметів для впізнання;
- перевірка показань на місці;
- слідчий експеримент;
- накладення арешту на кореспонденцію;
- зняття інформації з каналів зв’язку;
- ексгумація трупа;
- одержання зразків для експертного дослідження;
- призначення і проведення експертизи.
4. Сутність слідчих дій виражається у цілісному та узгодженому функціонуванні кримінально-процесуальних, морально-етичних, психологічних та організаційно-тактичних аспектів.
5. Характеристика кримінально-процесуального аспекту слідчих дій визначає їх законність та передбачає провадження слідчих дій у відповідності з правовими і фактичними підставами, відповідно до мети і завдань, кола учасників та їх правового статусу, процедури, порядку фіксації та використання отриманих результатів у процесі доказування за кримінальною справою.
6. Морально-етична характеристика слідчих дій ґрунтується на нормах суспільної моралі та закріплюється у Конституції України, кримінально-процесуальному законодавстві, ратифікованих міжнародних документах. Структурними елементами морально-етичної характеристики слідчих дій є такі: загальні морально-етичні принципи суспільства; їх відображення у нормах кримінально-процесуального законодавства, що регламентує порядок провадження слідчих дій; морально-етичні положення криміналістичної тактики; морально-етичні вимоги, що ставляться до службової особи, уповноваженої на провадження слідчих дій.
7. Зміст психологічної характеристики слідчих дій проявляється у складних пізнавальних, конструктивних, комунікативних, організаційних, засвідчувальних видах діяльності, що здійснюються слідчим у межах провадження слідчих дій та з метою встановлення об’єктивної істини у кримінальній справі.
8. Психологічна суть тактичних прийомів виражається в особливому психологічному механізмі їх реалізації. Особливого значення під час провадження слідчих дій набуває психологічний вплив, що є елементом процесуальних заходів, тактичних прийомів чи діяльності слідчого в умовах як конфліктної, так і безконфліктної слідчої ситуації.
9. Тактика слідчих дій є підрозділом криміналістичної тактики, що виражається у теоретичному аспекті як вчення, а в практичному – як сукупність рекомендацій раціонального і ефективного провадження слідчих дій. Теоретичний і практичний аспекти перебувають у тісній взаємодії, підпорядковуючись досягненню спільних завдань з розслідування злочину.
10. Характеристика організаційно-тактичного аспекту слідчих дій включає організаційні і тактичні елементи. Їх співвідношення у структурі слідчої дії полягає у частковому суміщенні, оскільки поряд із застосуванням власне організаційних заходів і тактичних прийомів, існує низка заходів спільного організаційно-тактичного характеру, які однаковою мірою можуть відноситися як до тактики слідчих дій, так і до організації їх проведення.
11. Організаційний аспект слідчих дій виражається у застосуванні слідчим комплексу організаційних заходів, що можуть мати організаційний, процесуальний, тактичний, тактико-технічний характер, взаємодіють та спрямовані на розслідування злочину.
12. Тактичний аспект слідчих дій проявляється в тому, що порядок провадження будь-якої слідчої дії можна розглядати як систему тактичних прийомів, завданням яких є раціональне забезпечення об’єктивності і повноти провадження певної слідчої дії і забезпечення процесуальних прав осіб, які беруть в ній участь.
13. Визначення шляхів розвитку та удосконалення кримінально-процесуального, морально-етичного, психологічного та організаційно-тактичного аспектів слідчих дій зумовлене об’єктивними чинниками, має комплексний характер та пов’язане із підготовкою нового Кримінально-процесуального кодексу України, розробкою науково обґрунтованих рекомендацій їх практичного застосування під час розслідування злочинів.
14. Висловлюється пропозиція щодо розширення переліку слідчих дій, прове¬дення яких допускається до порушення кримінальної справи. Дисертант пропонує доповнити існуючий перелік законодавчим дозволом на провадження експе¬ртизи з метою з’ясування підстав до порушення кримінальної справи.
15. З метою урегулювання часу провадження слідчої дії обґрунтовується необхідність доповнення ст.32 КПК України (ст.6 проекту КПК України) пунктом, що тлумачить термін “нічний час” як період доби з 22 до 6 години. По-друге, положення про заборону провадження слідчих дій в нічний час, крім невідкладних випадків, слід поширити на всі слідчі дії.
16. Потребує реформування інститут понятих. Залучення слідчим понятих по¬винно вирішуватися на його розсуд, виходячи із обставин кримінальної справи. У випадках, коли провадження слідчих дій пов’язане з обмежен¬ням конститу¬ційних прав та свобод громадян (недоторканість особистого життя, житла), залучення понятих є доціль¬ним в якості додаткового засобу забезпечення законності, в тому числі захисту слідчого від необґрунтованих звинувачень.
17. Визначено, що носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів за¬фіксовані перебіг та результати слідчих дій, є джерелами доказів. З огляду на зазначене, пропонуємо доповнити ч.2 ст.65 КПК України (ч.3 ст.158 проекту) положенням про те, що джерелами доказів є “протоколи слідчих і судових дій, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані слідчі та судові дії”.
18. З метою розширення можливостей запровадження досягнень науково-технічного прогресу у розслідуванні злочинів, підтримується пропозиція вчених (В.К. Лисиченко, В.В. Циркаль та інші) про потребу визначення у кримінально-процесуальному законодавстві критеріїв, яким повинно відповідати застосування технічних засобів фіксації перебігу та результатів слідчих дій (науковість, законність, етичність, безпека, ефективність та достовірність тощо).
19. Враховуючи інтереси слідчої практики, підтримується передбачене у проекті КПК України (реєстр. №3456-1) положення про потребу виділення із слідчої дії „відтворення обстановки і обставин події” двох нових видів – перевірки показань на місці та слідчого експерименту.
20. Удосконалення кримінально-процесуальної регламентації слідчих дій неможливо без морально-етичного аспекту. Передбачається, що застосування примусових заходів допускається за обставин крайньої необхідності, коли мета слідчої дії є суттєвою і ніяким іншим способом не може бути досягнута. Неправомірним є необґрунтоване обмеження прав і свобод людини, коли дії та рішення службових осіб, що застосовують процесуально-примусові заходи, не обумовлені фактичними обставинами справи і не підтверджені належним чином сукупністю доказів у справі, а також пов’язані із незаконними методами ведення досудового слідства (ст.22 КПК України).
21. Актуальним завданням під час провадження всіх слідчих дій є забезпечення та¬ємниці особистого життя людини. Цю проблему доцільно вирішити шляхом за¬конодавчого закріплення норми про те, що “під час провадження слідчих дій слідчий та інші уповноважені особи повинні вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя будь-яких осіб, незалежно від їх відношення до справи”.
22. За результатами проведених досліджень ми пропонуємо удосконалити кримінально-процесуальне законодавство, що регламентує провадження слідчих дій, низкою викладених положень, а також відобразити їх у межах ст.241 “Загальні правила провадження слідчих дій” проекту Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 3456-1).
23. Пропозиції визначення напрямів розвитку та удосконалення тактики слідчих дій стосуються стадії прийняття слідчим рішення про провадження слідчої дії та вірного визначення їх послідовності, підвищення ефективності та результативності взаємодії слідчого та органу дізнання, організаційно-тактичних особливостей невідкладних, першочергових, наступних і повторних слідчих дій.
24. Удосконалення тактики слідчих дій пов’язане із урахуванням психологічної характеристики слідчих дій і полягає у поширенні форм спілкування з учасниками слідчої дії на вербальні та невербальні комунікації. Особливого значення використання слідчим таких психологічних прийомів і засобів набуває з метою глибокого пізнання слідчим особливостей психології учасників кримінального судочинства та викриття неправдивих показань учасників слідчої дії.
25. Ефективність та результативність провадження слідчих дій залежить від оптимального поєднання кримінально-процесуальних, організаційних заходів, морально-етичних положень, тактичних і психологічних прийомів, що застосовуються слідчим. Висловлені в межах даного дослідження пропозиції щодо окреслення напрямів розвитку та удосконалення кримінально-процесуальної регламентації та положень тактики слідчих дій спрямовані на підвищення рівня їх наукової розробленості та практики застосування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ :

1. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация. – М.: Юрид. лит., 1970. - 224с.
2. Лузгин И.М. Расследование как процесс познания. – М.: Юрид. лит., 1969. – 178с.
3. Герасимов И.Ф. Некоторые проблемы криминалистики // Ленинский принцип неотвратимости наказания и задачи советской криминалистики. – Свердловск: Изд-во УГУ, 1972. - С.25-37.
4. Тетерин Б.С., Трошкин Е.З. Возбуждение и расследование уголовных дел. – М. – 1997 – 237с.
5. Уголовный процесс: Учебник для студ.юр. вузов и факультетов / Басков В.И., Гуценко К.Ф., Ковалев М.А., Куцова Э.В. и др. – М.: Зерцало, 1997. – 509с.
6. Бахин В.П. Понятие, сущность и содержание криминалистической тактики. Лекция. – К, 1999. – 34с.
7. Шепітько В. Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник (українсько-російський та російсько-український). За ред. акад. НАН України В.Я. Тація. - Харків.: Право, 2001. - 560с.
8. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: А.С.К., 2002.—1056с.
9. Горбачов О. Слідчі дії: термінологія, поняття, види // Вісник Академії правових наук України. - Х, 1997. - Вип.2. - С. 125-130.
10. Трегубов Н.С. Основы уголовной техники. Научно-технические приемы расследования преступлений. Практическое руководство для судебных деятелей / Изд. юрид. книжного склада «Право». - Петроград, 1915. – 334с.
11. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 зі змінами і доповненнями. Станом на 01.11. 2003 . – К.: Атіка, 2003 – 205с.
12. Проект Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 3456-І).
13. Дубинський А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел: Учебное пособие. – К.: НИ и РИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э.Дзержинського, 1987. - 84с.
14. Лук’янчиков Є.Д., Лук’янчиков Б.Є. Удосконалення процесуальних засобів удосконалення криміналістичної інформації // Науковий вісник Дніпропетровського юрид. інституту МВС України. – 2000. - №2. – С.171-179.
15. Бочаров Д. Поняття “фактичні дані” у теорії доказування: проблеми тлумачення // Вісник прокуратури. - 2002. - №2. - С.29-32.
16. Словник іншомовних слів. За ред. О.С.Мельничука. –– К.: Гол. редакція УРЕ., 1977. - 775с.
17. Гутерман М.П. Организационные мероприятия следователя в процессе расследования пре ступлений: Автореферат дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Академия МВД СССР. – М.,1980. - 18с.
18. Шейфер С.А. Следственные действия: сущность и процессуальная форма. – М.: Юрид.лит., 1981. – 128с.
19. Быховский И.Е. Процессуальные и тактические вопросы системы следственных действий: Автореферат дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08. 12.00.09 / Всесоюзный ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупр.преступности прокуратуры СССР. - М, 1976. - 32с.
20. Лисиченко В.К., Когутич І.І. Негативні обставини та їх значення у розслідуванні злочинів: Монографія. – К.: Дія, 2002. – 182с.
21. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник для юридичних вузів. – К.: Либідь, 1992. - 489с.
22. Куцова Э.Ф. Следственные действия: понятие, обеспечение прав личности при их совершении // Вестник Московского университета. Сер.11. Право. - 1991. - №1. - С.32-37.
23. Конституція України від 28 червня 1996 року / Довідник працівника міліції: У 2-х книгах. Книга 1: Законодавчі та інші нормативно-правові акти з питань діяльності органів внутрішніх справ / Довідкове видання. – Відп.ред. М.В.Білоконь: Упорядник С.М.Гусарєв, В.Г.Слободянюк, С.М.Калюк. – К.: Воля, 2003. – С 11-48.
24. Ларин А.М. Следственные действия (Определение понятия, терминология) // Оптимизация расследования преступлений: Сборник научных трудов – Иркутск., 1982. - С.92-103.
25. Сас В. Щодо предмета вітчизняної криміналістичної тактики // Право України. - 2001. - № 9. - С.79-84.
26. Быховский И.Е. Развитие и совершенствование следственных действий.: Краткие тезисы докладов и научных конференций / 50 лет Советской прокуратуры и проблемы совершенствования предварительного следствия. – Л., 1972. - С.31-35.
27. Кузьмічов В.С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів: Монографія. – К: НАВСУ – НВТ “ Правник”., 2000. - 450с.
28. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства. – К.: Юрінком Інтер., 1999. – 318с.
29. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973- 1998) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. - №11. – 400с ( С. 58-64).
30. Тертышник В.М., Слинько С.В. Теория доказательств: Учебное издание. – Х.: Арсис., 1998. – 256с.
31. Гвоздик О.И. Логика: Учебное пособие для высших учебных заведений МВД. – К.: УАВД., 1993. – 256с.
32. Філософія: Підручник / Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2002. – 408с.
33. Bevan and Lidestone’s. The Investigation of Crime. A Guide to Police Powers. Second Edition / Ken Lidstone. Clave Palmer – London, Dublin, Edinburgh.: Butterworths, 1996. - 797p.
34. Vaduvа N. Expertiza judiciara.: Romania: Craiova: Universitaria, 2001 - Tipografia: REDUTA. - 292 p.
35. Meikalisa А. Kriminalprocesa tiesibas. Vispariga dala. – Latvia: RaKa., 2000. – 577p.
36. Шейфер С.А. Собирание доказательств в советском уголовном процессе: методологические и правовые проблемы. – Саратов.: Изд. Саратов ун-та, 1986. – 169с.
37. Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах. – К.: Юрінком, 1996. - 256с.
38. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер., 2003. – 576с.
39. Белкин Р.С. Криминалистка в 3- х томах. Т.2.Частные криминалистические теории. – М.: Юрист., 1999.- 464с.
40. Белкин А.Р. Теория доказывания: Научно-методическое пособие. – М.: НОРМА., 1999. – 429с.
41. Сівочек С.М. Оцінка джерел доказів у кримінальному процесі. Автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Донецький інститут внутр.справ МВС України. – К., 2003. – 17с.
42. Криминалистика: Учебник для высших учебных заведений МВД СССР в 2-х томах / Под ред. Р.С.Белкина, И.М.Лузгина. – Т.1. – М.: Изд-во Академии МВД СССР, 1978. – 384с.
43. Кірмач Л.А. Доказування як метод пізнання у процесі розслідування злочинів: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. академія ім. Я. Мудрого. – Х., 2003. – 21с.
44. Долженков О.Ф., Думко А.Ф., Козаченко І.П. Оперативно-розшукова діяльність як правоохоронна функція кримінальної міліції. – Одеса.: НДРВВ ОІВС, 2000. – 134с.
45. Томин В.Т. Острые углы уголовного судопроизводства. – М.: Юрид.лит., 1991. – 231с.
46. Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №30. - С.208.
47. Соловьев А.Б. Следственные действия как процессуальное средство получения и проверки доказательств // Актуальные проблемы совершенствования проведения следственных действий: Сборник научных трудов. – Ташкент.: ТВШ МВД СССР, 1982. – С.27-36.
48. Іщенко В. Поняття протоколів слідчих і судових дій як самостійного виду доказів у кримінальному процесі // Право України. - 1998. - №5. – С. 78-81.
49. Бацько І.М. Удосконалення процесуальної регламентації протоколювання слідчих дій та додатків до протоколів // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2000. - №3. - С.117-125.
50. Шейфер С.А. Теория следственных действий как элемент теории доказательств // Актуальные проблемы совершенствования проведения следственных действий: Сборник научных трудов. – Ташкент.: ТВШ МВД СССР, 1982. – С. 12-26.
51. Тертышник В.М. Уголовный процесс: Учебник МВД Украины - 3-е изд, перераб. и доп. – Х.: РИФ «АРСКС, ЛТД»., 2000. - 575с.
52. Нагребецький В.В. Роль перевірки показань на місці при розслідуванні злочинів // Актуальні проблеми криміналістики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Харків) 25-26 вересня 2003 / Ред кол. М.І. Панов (гол.ред.), В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. – Х.: Гриф., 2003. - С.181-184.
53. Ярамышьян Ш.Ш. Вопросы организации следственного эксперимента при расследовании преступлений // Актуальні проблеми криміналістики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Харків) 25-26 вересня 2003 / Ред. кол. М.І.Панов (гол.ред.), В.Ю.Шепітько, В.О.Коновалова та ін. – Х.: Гриф., 2003. - С.135-137.
54. Гмирко В. Кримінально-процесуальні докази: поняття, структура, класифікація: Конспект проблемної лекції. Правний стан на 01.08.02. / Державна митна служба України. Академія митної служби України. – Дніпропетровськ., 2002. - 63с.
55. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України: Монографія. – К.: НАВСУ., 2002. – 300с.
56. Лоза Ю.М. Сліді дії: поняття, сутність, ознаки, види // Право України. - 2003. - №9. - С. 85-89.
57. Лоза Ю.М. Система дій слідчого у процесі розслідування злочину // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2003. – №2. - С.340-347.
58. Кримінальний процес України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти. / Ю.М.Грошевий, Т.М.Мірошніченко, Ю.В.Хоматов та ін. За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Х.: Право., 2000. - 496с.
59. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. Научно-практическое издание. – К.: Юринком Интер., 1999. – 448с.
60. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту: Монографія. – К.: НВТ „Правник”, 1999. – 126с.
61. Циркаль В.В. Тактика производства следственных действий с участием специалистов. – Автореферат дис …канд.юрид.наук: 12.00.09 / Киевский ун-т. - К, 1984. - 26с.
62. Удалова Л.Д. Допит експерта: проблеми законодавчого врегулювання // Право України. – 2003. - №2. - С.111-112.
63. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Под.ред. Н.А. Петухова, Г.И. Загорского. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: ИКФ «ЭКМОС»., 2002. – 768с.
64. Громов Н., Попова Е. Показания эксперта как источник доказательств // Уголовное право. – 2003.- №3. – С.81-82.
65. Руководство по расследованию преступлений: Научно-практическое пособие / А.В. Гриненко, Т.В. Каткова, Г.К. Кожевников. – Х.: Консул., 2001. - 608с.
66. Белозеров В.Н., Рябоконь В.В. Производство следственных действий: Уч.пособие. – М., 1990. - 66с.
67. Удалова Л.Д. Тактико-психологические основы предъявления для опознания и достоверность его результатов: Автореферат дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Укр. академия внутр. дел. - К., 1992. – 23с.
68. Кінаш О. Організація окремої слідчої дії – умова законності й ефективності розслідування злочинів // Право України. - 2003. - №2. -С. 59-64.
69. Черненко А.П. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій: Автореф. дис.... канд.юр.наук: 12.00.09 / Національний ун-т внутр.справ. – Х., 2004. – 18с.
70. Мытник П.В. Следственные действия: понятие, система и классификация. // Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції (Україна, Київ, 27-28 березня 2003 року) – Частина 2. – К., 2003. – С. 3 –16.
71. Гутерман М.П. Следственные действия и некоторые спорные вопросы, связанные с их системой // Вопросы борьбы с преступностью. - Вып.42. - М.: Юрид. литер., 1985. - С.72-75.
72. Исютин-Федотков Д.В. Теоретические и прикладные аспекты получения образцов для сравнительного исследовании Автореферат дис…. канд.юрид.наук / Белорусский гос.у-нт. - Минск, 2003. - 21с.
73. Качурін С. Одержання зразків для експертного дослідження: проблеми теоретичного та практичного характеру // Право України. - 2004. - №1. - с.111-113.
74. Следственные действия (процессуальная характеристика, тактические и психологические особенности): Учебное пособие для вузов МВД СССР. – Волгоград., 1984. - 240с.
75. Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Научно-практический комментарий. / Под общей редакцией В.Т.Маляренко, Ю.П.Аленина. – Х.: ООО «Одиссей», 2003. - 960с.
76. Подголин Е.Е. Тактика следственных действий: Учебно-практическое пособие. 3-е изд. - К.: НВТ «Правник»., 1997. - 71с.
77. Быховский И.Е. Процессуальная регламентация следственных действий // Вопросы борьбы с преступностью. - Вып. 21. – М., 1974. - с. 47-62.
78. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві: Навчальний посібник для слухачів юридичних спеціальностей у вищих закладах освіти / За ред. Ю.М.Грошевого. – Х.: Право., 2002. - 160с.
79. Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий. – Одесса.: Центрально-Украинское издательство., 2002. – 264с.
80. Відомості Верховної Ради. - 1992. - №22. - с.303.
81. Закон України № 2533-ІІІ від 21.06.2001 та Законом України №2670-ІІІ від 12.07.2001 про внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960.
82. Закон України “Про поштовий зв’язок” від 04.11.2001.
83. Козьяков І. Проблеми теорії та практики застосування статей 187, 187-1 КПК України // Право України. - 2003. - №4. - С. 57-61.
84. Лісогор В.Г. Криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства: Автореф.дис... канд.юрид.наук: 12.00.09 / Національна академія внутр.справ України. – К., 2003. – 19с.
85. Ієрусалимов І.О. Деякі фактори і умови реалізації науково-технічного потенціалу у слідчій тактиці // Теоретичні та практичні проблеми використання криміналістики і судової експертизи у розкритті і розслідуванні злочинів. – К.: УАВС., 1996. – С.35-40.
86. Лукашевич В.Г. Проблеми оптимізації діяльності з розслідування злочинів // Теоретичні та практичні проблеми використання криміналістики і судової експертизи у розкритті і розслідуванні злочинів. – К.: УАВС., 1996. – С.17-25.
87. Савонюк Р. Кримінально-процесуальна функція та її зміст у діяльності слідчого як суб’єкта доказування // Право України. – 2001. - №2 - С. 69-73.
88. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования. – М.: Юрид. литер., 1973. – 185с.
89. Герасимов И.Ф. Система процессуальных действий следователя // В кн.: Следственные действия (криминалистические и процессуальные аспекты ) – Свердловск., 1983. – С.3-7.
90. Быховский И.Е. Развитие процессуальной регламентации предварительного расследования // Советское государство и право. - 1972. - № 4. - С.106-109.
91. Кінаш О. Організаційна діяльність слідчого – елемент ефективності розслідування злочинів // Право України. – 2002. - №8. – С.67-71.
92. Баулін О.В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії: Автореферат дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2000. – 20с.
93. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень: Монографія; За редакцією І.П. Красюка. – К.: НАВСУ., 2003. – 359с.
94. Погорецький М. Межі доручень слідчого органу дізнання про проведення оперативно-розшукових заходів // Право України. - 2000. - №9 – С.47-49.
95. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України, - №22. – ст.303 // Довідник працівника міліції: У 2-х книгах. Книга 1: Законодавчі та інші нормативно-правові акти з питань діяльності органів внутрішніх справ / Довідкове видання. – Відп.ред. М.В.Білоконь: Упорядник С.М.Гусарєв, В.Г.Слободянюк, С.М.Калюк. – К.: Воля, 2003. – С.108-121.
96. Долженков О.Ф. Оперативно-розшукова діяльність як система // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2002. - №1. - С. 95-99.
97. Наказ МВС України №1600 від 25 грудня 2003 року “Про організацію діяльності органів досудового слідства системи МВС України”. – К, 2003, - 39с.
98. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью. – К.: 2002. – 456с.
99. Шумило М.Є. Про матеріали оперативно-розшукової діяльності, що використовуються в інтересах кримінального судочинства // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників / Керівники авторського колективу А.І. Комаркова, О.О. Крикун. – К., 1997. – Т.7. – с. 246-248.
100. Шейфер С.А. Доказательства и доказывание по уголовным делам: проблемы теории и правового регулирования. – Тольятти: Волжский университет им. В.Н. Татищева., 1997. – 92с.
101. Дідоренко Е. Деякі проблеми теорії та практики кримінального процесу / Редакційна колегія В.Я.Тацій, М.М.Цвік, Л.К.Воронова, Ю.М.Грошевий, І.М.Даньшин та ін. // Вісник Академії правових наук України. - №2 (33) - №3 (34). – Х, 2003. - С. 711-720.
102. Карпов Н.С., Пунда А.О. Назначение и виды научно-технических средств, используемых в уголовном процессе // Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції.: Тези доп. Міжнар. наук.-практ. конференції. Частина 2 – К.: НАВСУ, 2003. – 246с.
103. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Укл. і ред. Т.В.Бусел. – К.: Ірпінь-Перун., 2002. - 1440с.
104. Ароцкер Л.Е. О соотношении процессуальных, тактических и этических начал в следственных действиях.: Краткие тезисы докладов и научных конференций // 50 лет Советской прокуратуры и проблемы совершенствования предварительного следствия. – Л., 1972 - С.52-55.
105. Котюк І.І. Теоретичні аспекти криміналістичної ідентифікації: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2004 – 208с.
106. Коновалова В.Е. Организационные и психологические основы деятельности следователя. – К.: РИО МВД УССР., 1973. - 122с.
107. Юридична психологія: Підручник для студ. юрид. вищ. навч. закл.і фак / В.Г.Андросюк, Л.І.Казміренко, Я.Ю.Кондратьєв та ін.; За заг.ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”., 1999. – 352с.
108. Ієрусалимов І.О., Удовенко Ж.В. Криміналістичні аспекти забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві // Актуальні проблеми криміналістики. Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції студентів, курсантів і слухачів ( Донецьк, 2 березня 2001 р. ). / МВС України, Донецький ін-т внутр. справ. – Донецьк, 2001. - С. 51-55.
109. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы. – М.: Наука, 1966, - 294с.
110. Маноха О.Є. Методологічна функція кримінології: Монографія. – К.: НАВСУ., 1998. - 192с.
111. Лисиченко В.К. Концептуальні напрямки і етапи розвитку кримінально-процесуального законодавства // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1997. - №1. – С. 98-104.
112. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер., 1999. - 574с.
113. Лобойко Л.М. Принцип диспозитивності у кримінальному процесі України: Монографія. – Д.: Юрид. акад. М-ва внутр. справ; Ліра лтд. – 2004. - 216с.
114. Гевко В. Кримінально-процесуальна форма: структура та елементи // Право України. – 2002. - №6. – С.138-139.
115. Соловйов А.Б. Совершенствование общих положений закона о следственных действиях. // Вопросы борьбы с преступностью. Вып.41. - М, 1984. -С.47-51.
116. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / М.М.Михеєнко, В.П.Шибіко, А.Я.Дубинський; Відп.ред. В.Ф.Бойко, В.Г.Гончаренко. – 2-ге вид. – К.: Юрінком Інтер., 1999. – 624с.
117. Офіційний вісник України. – 1998. - №13. -С.344-360.
118. Калаянов Д.П., Калаянова Л.В. Роль і правове положення фахівців у процесуальних провадженнях // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ України. - 2002. - №1. – С.88-90.
119. Римаренко Ю.І. Національний розвій України: проблеми і перспективи. – К.: Юрінком., 1995. – 272с.
120. Сливка С.С. Інформаційна культура юриста: Монографія. – Івано-Франківськ., 1996.- 155с.
121. Ієрусалимов І.О. Криміналістичне забезпечення захисту конституційних прав, свобод та інтересів громадян в Україні // Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю. – К, 2000. - С.90-97.
122. Кондратьєв Я.Ю. Забезпечення органами внутрішніх справ прав та свобод людини в умовах політичної і правової реформи // Забезпечення прав людини та громадянина в умовах реформування політичної та правової системи України. Тези доповідей науково-практичної конференції (Київ, 12-13 травня 2004 року).—К, 2004. –С.4-13.
123. Філософія права: Навчальний посібник. За заг. ред. М.В.Костицького, Б.Ф.Чміля. – К.: Юрінком Інтер., 2000. – 334с.
124. Закон України “Про захист суспільної моралі” від 20.11.203 №1296 – IV.
125. Сливка С.С. Правнича деонтологія: Підручник для вищих навчальних закладів. – К.:Атіка., 1999. – 336с.
126. Сливка С.С. Українська національна філософія права: антологічний ракурс. – Львів.: Воля., 2001. – 168с.
127. Романов В. На захисті життя і гідності людини // Вісник прокуратури. - 2003. - №11. – С. 26-29.
128. Мартиненко О. Кримінологія злочинності в органах внутрішніх справ // Право України. - 2004. - №4. – С.83-85.
129. Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку (у трьох частинах). Частина перша. / Відп.ред. Ю.І.Римаренко, Я.Ю.Кондратьєв, Ю.С.Шемшученко. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України., 2001. – 460с.
130. Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку. Науково-практичний, документально-джерельний та навчально-методичний комплекс (у трьох частинах). Частина друга. Частина третя. / Відп.ред. Римаренко Ю.І., Кондратьєв Я.Ю., Шемшученко Ю.С. – К.: Ін-т держ.і права ім. В.М.Корецького НАН України., 2001. – 584с.
131. Міжнародно-правові стандарти поведінки працівників правоохоронних органів при підтриманні правопорядку // Упорядник Ю.І.Римаренко, Я.Ю.Кондратьєв., Г.І.Кириченко. – К., 2002. – 128с.
132. О действии международных договоров на территории Украины // Ведомости Верховного Совета Украины. – 1992. - №10.
133. Мурашин О.Г. Місце і роль Конституції у правовій системі України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – №4. - С. 62-69.
134. Конституційні права, свободи та обов’язки людини та громадянина: Курс лекцій, навчально-методичні та довідкові матеріали до них / За заг. ред. Заслуженого юриста України, доктора юридичних наук, професора І.П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2004. – 352с.
135. Коновалова В.Е. Концепция криминалистической тактики: прогнозы развития // Актуальні проблеми криміналістики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. (Харків). 25-26 вересня 2003 / ред.кол М.І.Панов, В.Ю.Шепітько, В.О.Коновалова.—Х.: Гриф, 2003. – С. 66-74.
136. Тертишник В.М. Концепція КПК України та актуальні проблеми правосуддя // Вісник прокуратури. 2003. – № 9. – С.39-44.
137. Москалькова Т.Н. Этика уголовно-процессуального доказывания. – М.: Спарк, 1999. – 125с.
138. Тертишник В.М. Проблеми розкриття злочинів та забезпечення прав і свобод людини // Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю. – К, 2000. - С.90-97.
139. Іщенко А.В. Забезпечення прав і свобод людини криміналістичними засобами і методами. Постановка проблеми // Матеріали науково-практичної конференції. – Дніпропетровськ.: Дніпропетр.юрид.ін-т МВС України., 1999. - С.26-27.
140. Строков І.В. Криміналістика: тенденції розвитку та пріоритетні напрями наукових досліджень // Юридичні читання молодих вчених. Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції. 23-24 квітня 2004 року. – К, 2004. – С. 279-281.
141. Комиссаров В.И. Научные, правовые и нравственные основы следственной тактики. – Саратов.: Изд-во Саратовского ун-та., 1980. – 123с.
142. Строков І.В. Загальні умови примусу при розслідуванні кримінальних справ // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ України, -- 1998. - №2. - С.57-63.
143. Сливка С.С. Філософсько-правові проблеми професійної культури юриста. Автореферат дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.12 / Національна юрид. академія ім. Я.Мудрого. – Х., 2002. – 32с.
144. Олефір В.І. Формування позитивного іміджу співробітника ОВС // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. – №2. – С.266-273.
145. Медведєв В.С. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ (теоретичні та прикладні аспекти): Монографія. – К: Національна академія внутрішніх справ України, 1996. – 192с.
146. Медведєв В.С. Психологія професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ.: Автореферат дис. ... д-ра юрид. наук : 19.00.06 / Київський ун-т ім. Т.Шевченка. – К.: 1999. – 35с.
147. Забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ при виконанні службових обов’язків. Науково-практичні рекомендації / Г.О.Юхновець, В.Г.Андросюк, Л.І.Казміренко та ін. Під редакцією М.І.Онуфрієва, Я.Ю.Кондратьєва. – К.: Національна академія внутрішніх справ України., 1999.- 72с.
148. Психологічна профілактика суїцидальної поведінки працівників органів внутрішніх справ: методичні рекомендації / За заг.ред. С.І. Яковенка – К.: РВВ КІВС, 2000. – 119с.
149. Максименко С.Д. Основи генетичної психології. Навчальний посібник для студентів пед.вузів. – К.: НПЦ „Перспектива”., 1998. – 216с.
150. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: Методологія, методи, програми, процедури: Навчальний посібник для вищої школи. – К.: Наукова думка, 1998. - 226с.
151. Андросюк В.Г. Психологія слідчої діяльності: Навчальний посібник. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994. – 106с.
152. Криміналістика. Криміналістична тактика і медика розслідування злочинів: Підручник для студентів юрид.вузів і фак. За ред.проф. В.Ю.Шепітька. – Х: Право, 1998. – 376с.
153. Криміналістика: Навчальне видання. / Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. За заг ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Ін Юре., 2001. - 681с.
154. Берназ В.Д., Смоков С.М. Рішення слідчого (криміналістичний, процесуальний та психологічний аспекти). Монографія. – Одеса: Видавництво Одеського юридичного інституту НУВС, 2005. – 151с.
155. Лукашевич В.Г. Основы теории профессионального общения следователя. Автореферат дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.09. – К., 1993. – 44с.
156. Юридична психологія. Альбом схем з коментарями. Навчальний посібник. / НАВСУ. Заг.ред. Я.Ю.Кондратьєва; Андросюк В.Г., Казміренко Л.І., Кондратьєв Я.Ю. та ін. Вид. 2-ге, випр.та допов. –К.:Ін Юре., 2000– 351с.
157. Васильев В.Л. Психология следственных действий.: Учебное пособие. – К.: НВТ «Правник»,1996. - 43с.
158. Дулов А.В. Основы психологического анализа на предварительном следствии. – М.: Юрид.лит., 1973. – 168с.
159. Ієрусалимов І.О. Інформаційне забезпечення використання науково-технічних досягнень у розслідуванні злочинів: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.09 / НАВСУ.- К., 1998. – 16с.
160. Столяренко А.М. Психологические приемы в работе юриста: Практическое пособие. – М.: Юрайт, 2000. – 288с.
161. Коновалова В.Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве. – Х.: Консум, 2001, – 176с.
162. Конфліктологія: Підручник для студентів вищих навч.закладів юр.спец. / Л.М. Герасіна, М.І. Панов, Н.П. Осипова та ін.; За ред. професорів Л.М. Герасіної та М.І. Панова. – Х: Право, 2002. – 256с.
163. Чорноус Ю.М. Місце та значення слідчих дій у процесі доказування по кримінальній справі // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №4 - С. 117-121.
164. Медведєв В.С. Психологічні аспекти органів внутрішніх справ Укр