СЛІДЧИЙ СУДДЯ В СИСТЕМІ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

brief description

ВСТУП.........................................................................................................................4
Розділ 1.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ЯК СУБ`ЄКТ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.............................................................................................................13
1.1. Місце й роль слідчого судді в кримінальному процесі ................................13
1.2. Сучасні моделі інституту слідчого судді за законодавством зарубіжних країн................................................................................................................…25
1.3. Функції слідчого судді в кримінальному процесі ......................................... 38
1.4. Теоретичні аспекти правового статусу слідчого судді ..................................63
1.5. Організаційний аспект побудови системи слідчих суддів в Україні ...........74
Висновки до розділу 1..............................................................................................82
Розділ 2.
ПОВНОВАЖЕННЯ СЛІДЧОГО СУДДІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ (ЗА ПРОЕКТАМИ КПК УКРАЇНИ) …………………..................................................85
2.1. Повноваження слідчого судді при застосуванні заходів процесуального примусу на стадії досудового розслідування кримінальної справи ............85
2.2. Повноваження слідчого судді при розгляді скарг на дії та рішення особи,
яка здійснює дізнання, слідчого чи прокурора ...................................................112
2.3. Повноваження слідчого судді при проведенні слідчих дій, які обмежують конституційні права людини і громадянина ................................................134
Висновки до розділу 2............................................................................................149
Розділ 3.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ЯК СУБ`ЄКТ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ДОКАЗУВАННЯ ....................................................................................................151
3.1. Специфіка предмету кримінально-процесуального пізнання слідчого судді
та його межі ............................................................................................................151
3.2. Гносеологічні і правові вимоги до рішень слідчого судді ...............................170
Висновки до розділу 3............................................................................................182
ВИСНОВКИ............................................................................................................184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..............................................................187
ДОДАТКИ ............................................................................................................. 218

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі судової і правової реформи в Україні, яка здійснюється у напрямку реалізації прийнятого на себе державою обов’язку захисту прав і законних інтересів людини і громадянина, особлива роль належить судовій владі. Тенденції розвитку кримінально-процесуального законодавства свідчать про посилення гарантій прав осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, та поступове розширення повноважень суду на досудовому провадженні по кримінальній справі. Відповідно до чинного Кримінально-процесуального кодексу України подання органів дізнання, досудового слідства та прокурора про проведення слідчих дій і застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також скарги учасників кримінального процесу розглядаються суддями судів загальної юрисдикції, що суттєво підвищує їх навантаження і тому в ряді випадків негативно позначається на рівні правової захищеності особи. Між тим, специфіка виконуваної судом функції на досудовому провадженні по кримінальній справі зумовлює необхідність її здійснення окремим суб’єктом cудової влади, до компетенції якого не належатиме вирішення справи по суті. Таким суб'єктом має бути слідчий суддя, різні модели якого відомі сучасному законодавству іноземних держав. Це сприятиме поширенню змагальності на досудовому провадженні, спеціалізації та диференціації кримінального судочинства, розвантаженню судів загальної юрисдикції та підвищенню ефективності судового захисту конституційних прав і свобод людини. Саме цим пояснюється актуальність дослідження проблеми запровадження зазначеного інституту.
Визначена проблема має гостро дискусійний характер і особливо актуалізується напередодні прийняття нового КПК України, проекти якого запроваджують інститут слідчих суддів. Це зумовлює необхідність системного вивчення даної проблеми з позицій захисту прав людини в кримінальному судочинстві та розширення змагальності на досудовому провадженні по кримінальній справі з урахуванням позитивного міжнародного досвіду дії інституту слідчого судді.
Зважаючи на те, що цей інститут є принципово новим для національного кримінального судочинства, його комплексний аналіз в кримінально-процесуальній науці України здійснюється вперше. Проте, дисертаційне дослідження базується на чисельних роботах вчених-процесуалістів, в яких розглядалися окремі аспекти процесуального статусу слідчого судді та його місце в системі кримінально-процесуальної діяльності. Проблемам судового контролю, що є складовою діяльності слідчого судді, були присвячені роботи В.М. Бозрова, В.Ф. Бойко, В.В. Дорошкова, П.Г. Дроздова, О.І. Жумамбекова, З.З. Зинатуллина, В.В. Зезянова, В.С. Зеленецького, П.М. Каркача, В.Г. Клочкова, Н.А. Колоколова, О.В. Кондрат’єва, В.О.Лазарєвої, Н.А. Лопаткиної, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, Н.Г. Муратової, А.Д. Назарова, Ю.Г. Оліянчука, В.П. Півненка, П.П. Пилипчука, М.В. Парфенової, І.Л. Петрухина, Б.В. Романюка, Н.В. Сибільової, А.Р. Туманянц, О.В. Хімічевої, Д.В. Філіна, Н.М. Чепурнової та інших.
Окремі питання компетенції слідчого судді, його місця і ролі у кримінальному процесі розглядалися у працях вітчизняних вчених – В.Д. Бринцева, Ю.М. Грошевого, В.В. Лобача, Л.М. Лобойка, О.С. Мазур, М.А. Маркуш, А.В. Молдована, М.А. Погорецького, Д.П. Письменного, І.В. Рогатюка, З.Д. Смітієнко, В.М. Федченка, В.І. Чернобука, В.І. Шишкіна, М.Є. Шумило. Серед російських науковців, які присвятили свої праці вивченню цієї проблеми, слід назвати О.В. Бикову, В.М. Галузо, Л.В. Головка, І.Ф. Демідова, Ю.В. Дерішева, В.М. Коган, Е.Ф. Куцову, А.І. Макаркіна, К. Мамі, Ю.В. Рощіну, О.В. Смирнова, М.Є. Токарєву, А.П. Фокова, А.Г. Халіуліна та інших.
Теоретичним підґрунтям дисертації є й також порівняльно-правові дослідження С.В. Боботова, Л.В. Головка, А.Н. Гусакова, К.Ф. Гуценка, Д.Д. Мідора, А.В. Молдована, Б.А. Філімонова, А.П. Фокова, Т.І. Фулей та інших.
Викладене дає підстави відзначити актуальність комплексного дослідження інституту слідчого судді в системі кримінально-процесуальної діяльності, визначення його місця і ролі, процесуального статусу та характеру виконуваної функції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації та діяльності суду і правоохоронних органів (номер державної реєстрації 0106и002293). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою академії (протокол №6 від 23.01.2004р.).
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Основною метою дослідження є розробка теоретичної моделі інституту слідчого судді в кримінальному процесі України.
Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:
- здійснити комплексний аналіз кримінально-процесуального законодавства країн англо-саксонської та романо-германської системи права (США, Великобританії, Франції, Германії, Бельгії) в частині правової регламентації інституту слідчого судді, а також відповідних положень проектів КПК України, на підставі якого:
- обґрунтувати доцільність запровадження інституту слідчих суддів у кримінальний процес України;
- розкрити правову природу інституту слідчого судді в кримінальному судочинстві;
- з’ясувати місце й роль слідчого судді в системі кримінально-процесуальної діяльності, а також характер виконуваної ним функції;
- визначити кримінально-процесуальну компетенцію слідчого судді.
Об'єктом дисертаційного дослідження є кримінально-процесуальні відносини, що виникають у зв’язку із діяльністю слідчого судді.
Предметом дисертаційного дослідження є норми кримінально-процесуального законодавства окремих зарубіжних країн, положення проектів КПК України, які визначають процесуальний статус слідчого судді та його місце в системі кримінально-процесуальної діяльності.
Методи дослідження обрані виходячи із специфіки цілей, завдань, об’єкта і предмета дослідження. В роботі дисертант використав: діалектичний метод наукового пізнання дійсності, а також спеціальні методи дослідження – формально-логічний, історико-правовий, системно-структурний, порівняльно-правовий, статистичний, методи моделювання, узагальнення та ін. Формально-логічний метод використовувався для з’ясування понять “кримінально-процесуальна функція”, “право на захист”, “кримінально-процесуальні повноваження”, “процесуальний статус” та ін. За допомогою історико-правового методу здійснено дослідження процесуального статусу судового слідчого за Статутом кримінального судочинства 1864р. Системно-структурний метод використовувався для визначення місця інституту слідчого судді в системі кримінально-процесуальної діяльності. За допомогою порівняльно-правового методу досліджено положення проектів КПК України і правові норми іноземних держав, насамперед Франції, які стосуються процесуального статусу слідчого судді, сутності його функції. Метод статистичного аналізу використовувся для оцінки дінаміки розгляду судами України подань органів досудового розслідування та скарг учасників кримінального процесу на досудових стадіях кримінального судочинства. Метод моделювання застосовувався при розробці науково-теоретичної моделі слідчого судді в кримінальному процесі України.
Названі методи дослідження використовувалися у роботі у взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту й об’єктивність отриманих наукових результатів.
Нормативно-правову та інформаційну основу дисертаційного дослідження складають: Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, кримінально-процесуальне законодавство України та окремих зарубіжних країн, рішення Європейського Суду з прав людини, постанови Пленуму Верховного Суду України, а також проекти КПК України (№ 3456-д від 18.11.2005р., №0952 від 25.05.2006р., №1233 від 13.12.2007р. та проект КПК України, підготовлений Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права).
Теоретичну основу дисертації становлять праці вчених у галузі загальної теорії держави та права, кримінального процесу та криміналістики.
Емпіричною базою дослідження є дані узагальнення 200 кримінальних справ, у яких судом розглядалися подання органів досудового розслідування про проведення слідчих дій та застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також скарги учасників кримінального процесу на дії та рішення особи, яка здійснює дізнання, слідчого та прокурора. В роботі також використані показники офіційної судової статистики.
Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що робота є першим в українській кримінально-процесуальній науці системним і комплексним дисертаційним дослідженням інституту слідчого судді.
До найбільш важливих положень, що містять наукову новизну, слід віднести наступні:
вперше:
- здійснено порівняльно-правовий аналіз особливостей процесуального статусу слідчого судді, передбаченого положеннями проектів КПК України та законодавством деяких зарубіжних країн;
- надано авторське визначення дефініції слідчого судді – це суддя, уповноважений забезпечувати законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі, до компетенції якого належить прийняття рішення про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення слідчих та інших дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора;
- визначено місце й роль слідчого судді в системі кримінально-процесуальної діяльності, а також характер виконуваної ним функції - забезпечення законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі;
- науково обґрунтовано доцільність введення інституту слідчих суддів у національне кримінально-процесуальне законодавство;
- досліджено кримінально-процесуальну компетенцію слідчого судді, визначену проектами КПК України, та зроблено висновок про необхідність її розширення з метою забезпечення реалізації гарантованого частиною 1 ст. 55 Конституції України судового захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також розширення змагальності на досудовому провадженні по кримінальній справі. У зв’язку з цим запропоновано віднести до відання слідчого судді прийняття наступних рішень: - про застосування і продовження строку дії запобіжних заходів, - застосування короткострокового примусового медичного лікування (в тому числі і примусового годування) щодо особи, яка тримається під вартою; - вирішення заперечень слідчого на вказівки прокурора, а також здійснення контролю за забезпеченням прав учасників кримінального процесу при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи;
- сформульовано низку пропозицій щодо удосконалення положень проектів КПК України й Законів України стосовно обсягу повноважень слідчого судді, належних гарантій його діяльності; уніфікації правил, за якими здійснюється судовий розгляд скарг на рішення та дії (бездіяльність) органу дізнання, слідчого та прокурора (запропоновано певні конкретизуючі критерії визначення предмету оскарження, запровадження єдиних строків оскарження дій (бездіяльності) та рішень органів дізнання та досудового слідства, нормативне визначення кола суб’єктів оскарження);
удосконалено:
- підходи до визначення історичних передумов (витоків) інституту слідчих суддів в Україні;
- механізми реалізації судового захисту конституційних прав і свобод на досудових стадіях кримінального процесу (запропоновано надати слідчому судді дискреційне право приймати участь у проведенні слідчих дій, які обмежують конституційні права і свободи людини; право розгляду скарг на бездіяльність органів дізнання та досудового слідства);
- порядок проведення першого допиту затриманого та пред’явлення обвинувачення (дисертаном обстоюється точка зору щодо доцільності проведення зазначених процесуальних дій виключно у присутності слідчого судді, що забезпечуватиме доказове значення отриманих показань підозрюваного та обвинуваченого);
набули подальшого розвитку:
- пропозиції щодо побудови системи слідчих суддів в Україні;
- наукові положення, що стосуються дискусійного питання активності суду в кримінальному процесі. Виходячи із специфіки функції слідчого судді, зроблено висновок про необхідність надання йому таких повноважень, які здатні в повній мірі забезпечити здійснення ним судового захисту прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі. У зв’язку з цим він характеризується як суб’єкт кримінального процесу, якому іманентна ситуативна активність;
- наукове бачення щодо повноважень слідчого судді, які відповідно до особливостей предмету його діяльності можна класифікувати на наступні види: (а) вирішення питання про застосування заходів кримінально-процесуального примусу; (б) розгляд скарг на дії (бездіяльність) й рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора, (в) розгляд подання органу дізнання, слідчого чи прокурора про проведення слідчих дій, що обмежують конституційні права людини і громадянина, (г) інші процесуальні повноваження (зокрема, спрямовані на забезпечення процесуальних прав учасників кримінального провадження);
- підходи до визначення природи та характеру процесуальних рішень слідчого судді, які залежно від функціонального призначення класифіковані наступним чином: - рішення, спрямовані на збирання доказів (постанова про провадження обшуку, виїмки тощо); - рішення про застосування, зміну і скасування запобіжних заходів (постанова про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу взяття під варту, застави тощо); - рішення, спрямовані на реалізацію прав осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві (постанова про вирішення заявлених клопотань і скарг тощо); - рішення, які стосуються вирішення питання про визнання отриманих фактичних даних допустимими доказами.
Практичне значення отриманих результатів полягає в актуальності порушених у дисертації проблем та пропозицій щодо їх оптимального вирішення. Одержані результати можуть бути використані: а) у науково-дослідницькій сфері – для подальших досліджень кримінально-процесуальних проблем функціонування інституту слідчого судді; б) у законотворчій діяльності – висновки і пропозиції можуть бути враховані при доопрацюванні проекту КПК України з метою удосконалення інституту слідчого судді; в) у правозастосовній діяльності органів досудового слідства, прокурорів, суддів; г) у навчальному процесі – при підготовці навчальних посібників, підручників, курсів лекцій, методичних вказівок, а також при вивченні відповідних розділів кримінально-процесуального права.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі кримінального процесу Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, представлена та обговорена на засіданні кафедри, схвалена нею і рекомендована до захисту. Основні положення, висновки та рекомендації дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях «Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності» (Харків, 9 листопада 2004р.); «Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення» (Харків, 1-2 грудня 2005р.); «Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності» (Харків, 5-6 жовтня 2005р.); «Роль захисника у досудовому слідстві при обранні запобіжних заходів, не пов’язаних із взяттям під варту» (Харків, 22-23 лютого 2006р.); «Питання удосконалення законодавства України у сфері боротьби зі злочинністю» (Харків, 15-16 травня 2007р.), а також на засіданнях кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені автором у трьох статтях, які опубліковано у фахових наукових виданнях та п’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (350 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертаційного дослідження – 219с. (основний зміст становить 186с.).

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розв’язанні низки концептуальних питань, які стосуються комплексної характеристики інституту слідчого судді в кримінальному процесі. Одержані результати роботи можуть стати підґрунтям для подальшого дослідження даного інституту, забезпечити методологічні передумови запровадження його в кримінальний процес України. Відповідно до поставленого завдання сформульовані наступні висновки:
1. Для кримінального процесу України інститут слідчого судді є принципово новим, що зумовило необхідність здійснення його комплексного аналізу за законодавством тих держав, у яких він передбачений, а також проектами КПК України з урахуванням механізму реалізації судової влади на досудовому провадженні по кримінальній справі за чинним КПК України. Проведене дослідження дозволяє стверджувати про доцільність запровадження даного інституту в кримінальний процес України. Це дозволить реалізовувати судову владу на його досудових стадіях суб’єктом, до компетенції якого не відноситься здійснення правосуддя в кримінальних справах, що, на погляд автора, позитивно позначиться на ефективності його діяльності.
2. Слідчий суддя – це суддя, уповноважений забезпечувати законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі, до компетенції якого належить прийняття рішення про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення слідчих та інших процесуальних дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора.
3. Основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження по справі на досудових стадіях. Це зумовлює специфічний характер виконуваної ним кримінально-процесуальної функції, яка визначена дисертантом як забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі.
4. Повноваження слідчого судді визначаються виконуваною ним функцією, яка повинна мати наскрізний характер. Умовно ці повноваження доцільно класифікувати на наступні групи: - щодо вирішення питання про застосування заходів кримінально-процесуального примусу; - щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора; - щодо вирішення питання про проведення слідчих дій, які обмежують конституційні права і свободи людини; - інші повноваження (зокрема, спрямовані на забезпечення процесуальних прав учасників кримінального провадження, а також на вирішення питання про визнання отриманих фактичних даних допустимими доказами).
5. Виходячи із призначення слідчого судді в кримінальному процесі, всі слідчі та інші дії, які обмежують конституційні права людини, повинні проводитися виключно за його рішенням. Тому й в тих невідкладних випадках, коли слідчий має право провести процесуальні дії без відповідного рішення слідчого судді, останній має бути негайно повідомлений про них і з урахуванням конкретних обставин прийняти рішення про визнання отриманих фактичних даних допустимими доказами.
6. Будучи гарантом забезпечення прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі, слідчий суддя повинен мати такі важелі, які б надавали йому реальну можливість здійснювати контроль за законністю провадження, у зв’язку з чим в роботі пропонується віднести до компетенції слідчого судді й наступні повноваження, пов’язані із забезпеченням прав учасників кримінального процесу: вирішення питання про допуск захисника до участі у справі у разі відмови слідчого, відвід захисника та прийняття відмови захисника від виконання обов’язків; здійснення контролю при ознайомленні учасників з матеріалами кримінальної справи; прийняття рішення про забезпечення безпеки осіб, які приймають участь у провадженні по кримінальній справі тощо.
7. На підставі проведеного дослідження сформульовано низку пропозицій, що стосуються нормативного визначення статусу слідчого судді. У зв’язку з цим пропонується:
а) В майбутньому КПК України:
- в тезаурусі визначити поняття слідчого судді;
- в Загальній частині передбачити окрему статтю, яка визначатиме повноваження слідчого судді в кримінальному судочинстві;
- в окремій главі визначити уніфіковані правила оскарження дій (бездіяльності) та рішень особи, яка здійснює дізнання, слідчого та прокурора, а саме: суб’єктів оскарження, строки, критерії визначення предмету оскарження, порядок судового розгляду скарги, рішення, які приймає слідчий суддя в результаті розгляду скарги тощо;
- змінити порядок першого допиту затриманого та пред’явлення обвинувачення, передбачивши їх проведення виключно у присутності слідчого судді;
- розширити систему запобіжних заходів, встановлених чинним КПК України, та передбачити такі як: домашній арешт та тимчасове звільнення особи під контроль суду; змінити порядок застосування запобіжних заходів – виключно за рішенням слідчого судді й на певний строк, який в необхідних випадках може бути ним продовжений.
б) В Законі України «Про попереднє ув’язнення»:
- передбачити положення, відповідно до якого короткострокове примусове медичне лікування ув’язненого, в тому числі його примусове годування, здійснюються за рішенням слідчого судді.
в) Внести відповідні зміни та доповнення до законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів України», «Про органи суддівського самоврядування».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Адамайтис М. Суд не должен назначать експертизу // Рос. юстиция. – 2002. – №12. – С.1.
2. Альперт С.А., Грошевой Ю.М. Актуальные вопросы обвинения и защиты в свете подготовки нового уголовно-процессуального законодательства // Проблеми держави і права України: Темат. зб. наук. пр. – К.: УМК ВО, 1992. – 134с.
3. Альперт С.А. Кримінально-процесуальні функції: поняття, система, суб’єкти: Консп. лекції. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1995. – 28с.
4. Альперт С.А. Обвинение в советском уголовном процессе: Консп. лекції. – Х.: Харьк. юрид. ин-т., 1974. – 38с.
5. Арсеньев В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1964. – 179с.
6. Бабенко А., Черкасова Н. Суд должен проявлять активность при сборе и исследовании доказательств // Сов. юстиция. – 1993. – №12. – С. 1, 2.
7. Бабенко А., Яблоков В. Рассмотрение судом жалоб на действия и решения органов расследования // Рос. юстиция. – 2001. – №8. – С. 51-59.
8. Багаутдинов Ф. Состояние и перспективы судебного контроля // Рос. юстиция. – 2001. – №3. – С. 24-27.
9. Бажанов М.И. Законность и обоснованность основных судебных актов в советском уголовном судопроизводстве: Автореф. … д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. Украины. – Х., 1967. – 34с.
10. Банчук М. Проблемні повноваження суддів // Вісник Прокуратури. – 2002. – №4(16). – С. 70-72.
11. Барабаш А.С. Природа российского уголовного процесса, цели уголовно-процессуальной деятельности и их установление. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2005. – 257с.
12. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика и доказывание. – М.: Юрид. лит., 1969 – 216с.
13. Бернэм У. Суд присяжных заседателей. – М.: Изд-во МНИМП, 1994. – 128с.
14. Бибик А.В., Рыжков Э.В. Проблемы законодательного регулирования обеспечения прав и свобод граждан при проведении оперативно-розыскной деятельности // Вісн. Луган. акад. внутр. справ МВС. Спецвип. – Луганськ, 2002. – С. 3-6.
15. Боботов С.В. Правосудие во Франции. Учеб. пособ. – М.: Изд-во ЕАВ, 1994. – 198с.
16. Боботов С.В. Пути совершенствования системы уголовной юстиции // Сов. гос-во и право. – 1982. – №4. – С. 87-96.
17. Бойко В.Ф. …Відбувається поступова трансформація сутності суду, який з органу примусу перетворюється на орган захисту прав і свобод людини // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – №4(26). – С. 2, 3.
18. Бозров В. Контрольная функция суда // Рос. юстиция. – 1996. – №11. – С. 41, 42.
19. Бринцев В.Д. Досудове слідство: судовий слідчий чи «следственный судья»? // Право України. – 1997. – №7. – С. 7-9.
20. Бринцев В.Д. Система досудового слідства // Право України. – 1998. – №12. – С. 99-101.
21. Брусницын Л.В. Меры пресечения – меры безопасности для участников уголовного процесса // Рос. юстиция. – 2005. – №6. – С. 22-24.
22. Брынцев В.Д. Судебная власть (правосудие). Итоги реформ 1992-2003 гг. на Украине. – Х.: Ксилон, 2004. – 224с.
23. Брынцев В.Д., Чернухин В.Г. Судебный контроль (теория и практика): Документы. – Х.: Ксилон, 2001. – 204с.
24. Буланова Н.В. Заключение под стражу при предварительном расследовании преступлений: Науч.-метод. пособ. / Под ред. М.Е. Токаревой. – М.: Юрлитинформ, 2005. – 256с.
25. Бурмагин С. Принцип состязательности в теории и судебной практике // Рос. юстиция. – 2001. – №5. – С. 33-34.
26. Бущенко А.П. К концепции заключения под стражу // Право і безпека. – 2002. – № 1. – С. 34-37.
27. Буянский С.Г. Прокуратура и судебная власть // Рос. судья. – 2005. – №5. – С. 25-29.
28. Быкова Е. Следственный судья во Франции // Рос. юстиция. – 1994. – №6. – С. 59, 60.
29. Быков В.М., Орлов А.В. Конституционные нормы, обеспечивающие подозреваемому и обвиняемому право на защиту в российском уголовном судопроизводстве // Право и политика. – 2002. – №5. – С. 34.
30. Вапнярчук В.В. Особливості процесуального становища особи, яка провадить дізнання. – Х.: Торсінг, 2001. – 220с.
31. Васильев О. Сначала реформа института предварительного следствия, а затем – следственного аппарата // Рос. юстиция. – 2001. – №8. – С. 30, 31.
32. Верещагина А.В. Обеспечение права обвиняемого на защиту на досудебных стадиях (по российскому дореволюционному законодательству) // Гос-во и право. – 2002. – №5. – С. 79-84.
33. Ветрова Г.Н. Санкции в судебном праве. – М.: Наука, 1991. – 146с.
34. Викторский С.И. Русский уголовный процесс: Учеб. пособ. – М.: Юрид. бюро «ГОРОДЕЦ», 1997. – 398с.
35. Викторский С.И. Русский уголовный процесс: Учеб. пособ. – Изд. 2-е. – М.: Тип. Императ. Моск. ун-та, 1912. – 457с.
36. Волчкова А.А. Предварительное расследование по «Основным положениям преобразования Судебной части в России» 29 сентября 1862г. // Рос. судья. – 2004. – №11. – С. 44-47.
37. Волчкова А.А. Развитие института судебных следователей в России до Судебной реформы 1864 года // Рос. судья. – 2004. – №12. – С. 37-40.
38. Воробьёва Ю.Ю., Жеребятьев И.В. Система носителей информации о доказательствах в условиях реализации принципа оценки доказательств по внутреннему убеждению // Рос. судья. – 2005. – №6. – С. 28-30.
39. Гавриш Т.С. Теорія та практика міжнародної правової допомоги в кримінальних справах (проблеми сучасного співробітництва України): Монографія. – Х.: Право, 2006. – 192с.
40. Галаган В.І. Застосування деяких заходів процесуального примусу у світлі додержання конституційних прав і свобод людини // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – №1(29). – С. 59-63.
41. Галаганов Е.А. Роль суда как субъекта доказывания в уголовном судопроизводстве // Рос. судья. – 2003. – №1. – С.36-38.
42. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні: Консп. лекції. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. – 53с.
43. Головко Л.В. Дознание и предварительное следствие в уголовном процессе Франции. – М.: Спарк, 1995. – 167с.
44. Головко Л.В. Реформа уголовного процесса во Франции // Гос-во и право. – 2001. – №8. – С. 89-98.
45. Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Элькинд П.С. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1978. –303с.
46. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. – 73с.
47. Горшенев В.М. Структура правового статуса гражданина в свете Конституции СССР 1977г. // Правопорядок и правовой статус личности в развитом социалистическом обществе в свете Конституции СССР 1977г. Вопросы теории государства и права, государственного и административного права. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та. – 1980. – С. 51-58.
48. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. – М.: Юрид. лит., 1987. – 179с.
49. Гриб В.В. Влияние судебной реформы 1864г. на правосознание русских юристов // Рос. судья. – 2003. – №12. – С. 7-9.
50. Гринюк В.О. Право судді на незалежність та його гарантії у кримінальному судочинстві // Актуальні проблеми реформування правової держави в Україні (до 50-ї річниці Конвенції про захист прав та основних свобод людини): Тези доп. та наук. повід. / За ред. М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. – 202с.
51. Гришин С. Требования, предъявляемые к кандидатам на должность судьи // Рос. юстиция. – 2003. – №12. – С. 23-25.
52. Громов Н.А., Курушин С.А. Гарантии права на защиту в досудебных стадиях по УПК РФ: Учеб.-практ. пособ. – М.: Изд. дом И.И. Шумиловой, 2005. – 135с.
53. Громов Н.А., Цыбулевская О.И. Нравственные основания юридического процесса // Рос. судья. – 2004. – №9. – С. 27-30.
54. Грошевой Ю.М., Марочкін І.Є. Органи судової влади в Україні: Навч. посібник. – К.: Вид. дім “Ін Юре”, 1997. – 67с.
55. Грошевой Ю.М. Проблема удосконалення законодавства, що регулює кримінально-процесуальну діяльність // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2003. – №33-34. – С. 686-698.
56. Грошевой Ю.М. Проблеми загальної частини проекту Кримінально-процесуального кодексу України // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: Короткі тези доп. та наук. повід. респ. наук.-практ. конф. 9-11 лист. 1995р. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1995. – С. 286-288.
57. Грошевой Ю.М. Проблеми нормативного регулювання діяльності органів попереднього розслідування у новому КПК України // Вісн. Акад. прав. наук України. – 1994. – №2. – С. 138-147.
58. Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. – Х.: Вища шк., 1975. – 144с.
59. Грошевой Ю.М. Профессиональное правосознание судьи и социалистическое правосудие. – Х.: Вища шк., 1986. – 185с.
60. Грошевой Ю.М. Реалізація принципу доступності правосуддя у побудові судової системи України // Питання удосконалення судової системи в Україні: Матер. наук.-практ. конф. / Ред. кол.: Ю.В. Баулін та ін. – Х.: Кроссроуд, 2007. – С. 33-35.
61. Грошевой Ю.М. Судове слідство за Статутом кримінального судочинства 1864 р. // Вісн. Акад. прав. наук України – 1995. – №4. – С. 106-111.
62. Грузд Б., Сайкин Л. И законность и обоснованность ареста // Рос. юстиция. – 1999. – №12. – С. 43-47.
63. Гуляев А., Зайцев О. Заключение под стражу на предварительном следствии // Законность. – 2003. – №4. – С. 16-18.
64. Гуляев А., Зайцев О. Как сократить время содержания под стражей? // Рос. юстиция. – 2002. – №7. – С. 43-45.
65. Гусаков А.Н. Криминалистика США. Теория и практика её применения. – Екатеринбург: Изд-во АРТ, 1993. – 129с.
66. Гуськова А.П. К вопросу о судебной защите прав и свобод человека, гражданина в российском уголовном судопроизводстве // Рос. судья. – 2005. – №6. – С. 11-14.
67. Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов Б.А. Уголовный процесс западных государств. – Изд. 2-е, доп. и испр. – Зерцало-М, 2002. – 528с.
68. Давлетов А.А. Основы уголовно-процессуального познания. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1991 – 152с.
69. Давыденко Л.М., Каркач П.М., Кондратьев А.В. Некоторые вопросы теории и практики применения меры пресечения в виде заключения под стражу // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матер. наук.-практ. конф. (Харків) 18-19 квіт. 2002р. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 288с.
70. Даев В.Г. Процессуальные функции и принципы состязательности в уголовном судопроизводстве // Правоведение. – 1974. – №1. – С. 70-73.
71. Даровских С.М., Лившиц Ю.Д. Пределы активности суда в уголовном судопроизводстве // Современные проблемы взаимодействия материального и процессуального права России: теория и практика: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. (17-18 апр. 2003г.): Ч. 1. – Екатеринбург: Изд-во Ур ГЮА, 2004. – 448с.
72. Демидов И.Ф. Проблема прав человека в российском уголовном процессе (концептуальные положения). – М.: Изд-во НИИ пробл. укрепл. законности и правопорядка, 1995. – 96с.
73. Демидов И.Ф. Судебная реформа и новые проблемы науки уголовного процесса // Вопросы укрепления законности в уголовном судопроизводстве в свете правовой реформы: Матер. конф. / Под ред. Дементьевой Н.П. – Тюмень: Изд-во Тюмен. гос. ун-та, 1995. – С. 24, 25.
74. Деришев Ю.В. Предварительное следствие – функция судебной власти // Рос. судья. – 2004. – №12. – С. 9-12.
75. Деришев Ю. Предварительное следствие: исследование или преследование? // Рос. юстиция. – 2002. – №10. – С. 34, 35.
76. Деришев Ю. Следственный судья в досудебном производстве // Уголов. право. – 2004. – №3. – С. 79-81.
77. Джинжер Энн Ф. Верховный суд и права человека в США / Отв. ред. Б.С. Крылов. – М.: Юрид. лит., 1981. – 314с.
78. Добровольская Т.Н. Защита судебная // БСЭ. – Т.9. – 3-е изд. – М.: Сов. энцикл., 1972. – 465с.
79. Домбровский Р.Г. Познание и доказывание в расследовании преступлений: Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Латв. гос. ун-т. – Рига, 1991. – 324с.
80. Дорохов В.Я., Николаев В.С. Обоснованность приговора в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1959. – 236с.
81. Дорошков В. Судебный контроль за деятельностью органов предварительного расследования // Рос. юстиция. – 1999. – №7. – С. 26-28.
82. Дроздов О.М. До проблеми регулювання виїмки документів, що становлять банківську таємницю // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №1. – С. 32-35.
83. Дроздов О.М. Оскарження постанови про порушення кримінальної справи // Юрид. вісн. України. – 2007. – №9-10. – С. 14, 15.
84. Дроздов П.Г. Судебный контроль за расследованием преступлений // Сов. юстиция. – №15-16. – С. 12, 13.
85. Дроздов О.М. Гуманізація кримінального судочинства // Юрид. Вісн. України. – 2007. - №41. – С. 67-73.
86. Дуванський О. Затримання особи та обрання їй запобіжного заходу у вигляді взяття під варту: у чинному КПК України та у його проекті // Право України. – 2005. – №6. – С. 61-63.
87. Духовской М.В. Русский уголовный процесс: Учеб. пособ. – М.: Тип. А.П. Поплавского, 1910. – 448с.
88. Европейский суд по правам человека: Избр. решения: В 2-х т. – Т. 1 / Пред. ред. кол. В. А. Туманов. – М.: Норма, 2000. – 808с.
89. Емузов А.С. Особенности процесуального доказывания в условиях состязательности по УПК РФ // Рос. судья – 2005. – №3. – С. 22-26.
90. Емузов А.С. Усмотрение судьи: правовые и нравственные проблемы // Рос. судья. – 2005. – №6. – С. 38-41.
91. Епихин А.Ю. Обеспечение безопасности личности в уголовном судопроизводстве. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 331с.
92. Ефимичев С.П., Ефимичев П.С. Принцип состязательности и его реализация в уголовном судопроизводстве // Рос. следователь. – 2005. – №1. – С.5-10.
93. Жданов А. Законность или обоснованность ареста? // Рос. юстиция. – 1999. – №1. – С. 48.
94. Жеребятьев И. Судебный порядок выдачи разрешения на производство отдельных процессуальных действий // Уголов. право. – 2005. – №2. – С. 84.
95. Жидков В.И., Аширбекова М.Т. О публично-правовой природе активности суда в уголовном процессе // Рос. судья. – 2004. – №9. – С.36-39.
96. Жуковский В. Связан ли судья доводами обвинения при решении вопроса об аресте? // Рос. юстиция. – 2003. – №4. – С. 43-44.
97. Жумамбеков О.И. Процессуальный контроль в уголовном судопроизводстве Республики Казахстан / http://www.zakon.kz/magazine/archive/2004_01_3.asp.
98. Журова О.М. Значення правових і етичних аспектів допустимості доказів, отриманих у результаті оперативно-розшукової діяльності // Вісн. Нац. акад. внутр. справ. – 2002. – №18. – С. 504-508.
99. Заверуха О. Суб’єктивні публічні права як об’єкт судового захисту // Право України. – 2004. – №4. – С. 51-54.
100. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів] / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432с.
101. Зажицкий В. Повторный арест должен быть обоснован // Рос. юстиция. – 2000. – №8. – С. 46, 47.
102. Заросинський О. Вивчення особистості неповнолітнього обвинуваченого на досудовому слідстві // Право України. – 2005. – №8. – С. 67-71.
103. Затримання та взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства в Україні / В.І. Борисов, Н.В. Глинська, В.С. Зеленецький, О.Г. Шило. – Х.: Схід.-регіон. центр гуманіт.-освіт. ініціатив, 2004. – 160с.
104. Захарцев С.И. Надо ли судье знать оперативно-розыскную деятельность? // Рос. судья. – 2004. – №1. – С. 13, 14.
105. Зеленецкий В.С., Куркин Н.В. Обеспечение безопасности субъектов уголовного процесса. – Х.: КримАрт, 2000. – 267с.
106. Зеленецкий В.С. Пізнання в кримінальному процесі // Право України. – 1977. – №4. – С. 72-74.
107. Зеленецкий В.С. Функциональная структура прокурорской деятельности. – Х.: Харьк. юрид. ин-т, 1978. – 78с.
108. Зеленецький В.С., Глинська Н.В. Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины. – Серия «Юридичний радник». – Х.: Страйд, 2006. – 336с.
109. Зинатуллин З.З., Зезянов В.В. Судебная власть и правосудие по уголовным делам: соотношение с судебным контролем // Рос. судья. – 2005. – №5. – С. 18-20.
110. Зиядова Д.З. Роль суда в профилактике преступлений среди несовершеннолетних // Рос. судья. – 2005. – №6. – С. 8-11.
111. Золотых В. Заключение под стражу по решению суда (обобщение практики применения ст. 108 УПК РФ) // Рос. юстиция. – 2002. – №11. – С. 10-13.
112. Ігнатенко Ю. Проблеми обрання судом запобіжних заходів // Вісн. прокуратури. – 2002. – №4(16). – С. 125, 126.
113. Іщенко В.М. Принцип допустимості та достатності засобів доказування: проблеми формування за новим КПК України // Вісн. Луган. акад. внутр. справ МВС. – 2002. – №2. – С. 101-103.
114. Карибов К.Ф. Проблема использования показаний анонимных свидетелей в уголовном процессе в свете решений Европейского суда по правам человека // Вестн. МГУ: Сер. 11: Право. – 2001. – №5. – С. 83-90.
115. Каркач П., Суходубов В. Нагляд за дотриманням законності при проведенні обшуку та виїмки // Вісн. прокуратури. – 2003. – №1(19). – С. 50-52.
116. Карпечкін П.Ф. Критерії класифікації функцій судів загальної юрисдикції // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – №3(55). – С.40-43.
117. Каткова Т.В. Застосування загальновизнаних принципів та норм міжнародного права у кримінальному процесі України // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць / Голов. ред. С.В. Ківалов. – Одеса.: Фенікс, 2004. – Вип. 21. – 288с.
118. Каткова Т.В. Проблемы реализации принципа непосредственности исследования доказательств на досудебном следствии: Дис. ... канд. юрид. наук.: 12.00.09 / Х., 1997. – 195с.
119. Кашепов В.П. Институт судебной защиты прав и свобод граждан и средства её реализации // Гос-во и право. – 1998. – №2. – С. 66, 67.
120. Кипнис Н.М. Допустимость доказательств в уголовном судопроизводстве. – М.: Юрист, 1995. – 128с.
121. Клеандров М.И. Может ли судьёй быть больной СПИДом (ВИЧ)? // Рос. судья. – 2005. – №4. – С. 7-9.
122. Клочков В.Г. Значення і проблеми судового контролю за додержанням законності під час арешту // Право України. – 1998. – №11. – С. 122-124.
123. Клочков В.Г. Прокурорський нагляд за законністю та обґрунтованістю обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №6(36). – С. 41-51.
124. Клочков В.Г. Удосконалювати інститут судового контролю за законністю та обґрунтованістю обрання запобіжного заходу – ув’язнення // Право України. – 1996. – №5. – С. 44, 45.
125. Клочков В. Судебный контроль за обоснованностью заключения под стражу // Законность. – 1996. – №8. – С. 34, 35.
126. Коваленко А.Г. Влияние субъективного фактора на убеждение судей // Рос. судья. – 2002. – №6. – С. 33-43.
127. Коваль В. Актуальні проблеми функціонування судової системи України // Право України. – 2003. – №12. – С. 20-24.
128. Ковтун Н.Н. И состязательность, и поиск истины // Рос. юстиция. – 1997. – №7. – С. 11-12.
129. Коган В.М. Почему бы не быть следственному судье? // Сов. юстиция. – 1988. – №6. – С. 26, 27.
130. Козлов С.С. Подготовка кадров для судебной системы зарубежных стран // Рос. судья. – 2005. – №2. – С. 6-8.
131. Кокорев Л.Д. Учасники правосудия по уголовным делам. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1971. – 160с.
132. Колоколов Н.А. Судебный контроль в стадии предварительного расследования. – М.: Юнити, 2004. – 303с.
133. Колоколов Н.А. Судебный контроль в стадии предварительного расследования преступлений: важная функция судебной власти (Проблемы осуществления в условиях правовой реформы): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / МГУ. – М., 1998. – 225с.
134. Колоколов Н.А. Судебный контроль в стадии предварительного расследования: реальность, перспективы // Гос-во и право. – 1998. – №11. – С. 31-39.
135. Колоколов Н. Прокурорский надзор и судебный контроль в стадии предварительного расследования // Законность. – 1997. – №10. – С. 7-10.
136. Коновалова В.Е. Исследование и диалектика познания и наказания в процессе // Филос. мысль. – 1965. – №2. – С. 126-128.
137. Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Следственная тактика: принципы и функции. – К.: РИО МВД УССР, 1983. – 68с.
138. Конституція України: Наук.-практ. коментар / Ред. кол.: В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Х.: Право; К.: Вид. дім “Ін Юре”, 2003. – 806с.
139. Концепція удосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до Європейських стандартів від 22.03.2006р. – С.5. // http://zakon.rada.gov.ua.
140. Конюхова И.А. Некоторые аспекты повышения роли суда в защите прав и свобод в современный период // Рос. судья. – 2005. – №5. – С. 11-14.
141. Кореневский Ю. Нужна ли суду истина? // Рос. юстиция. – 1994. – №5. – С. 20-22.
142. Корнеев Г.П. Методологические проблемы уголовно-процессуального познания. – Н. Новгород: НГЛУ, 1995. – 156с.
143. Костенко Р.В. Порядок решения конституционного требования допустимости доказательств в ходе уголовного судопроизводства // Рос. судья. – 2004. – №9. – С.18-20.
144. Костенко Р. Соотношение уголовно-процессуального познания и уголовно-процессуального доказывания // Уголов. право. – 2004. – №3. – С.90-92.
145. Костюков А.Н. Должностное лицо: административно-правовой ресурс // Правоведение. – 1987. – №2. – С. 20-24.
146. Кривобок В.В. Щодо співвідношення судового та прокурорського контролю за забезпеченням конституційних прав громадян у кримінальному судочинстві // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – №5(21). – С. 51-52.
147. Кримінально-процесуальний кодекс Франції // http://www.legifrance.gouv.fr/html/codes_traduits/cppsomA.htm.
148. Кримінальний процес України: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Х.: Право, 2000. – 496с.
149. Кругликов А.П. Взаимодействие следователей и органов дознания по Уставу уголовного судопроизводства 1864 года // Рос. следователь. – 2005. – №1. – С. 54-56.
150. Круглов И.В., Бопхоев Х.В. Фактическое задержание и доставление лица, задержанного по подозрению в совершении преступления // Рос. следователь. – 2005. – №5. – С. 2-5.
151. Кряжков В.А. Конституционное правосудие в субъектах Российской Федерации (правовые основы и практика). – М.: Формула права, 1999. – 768с.
152. Кузнецова О.Д. Роль суда в состязательном процессе и проблемы практической реализации функции разрешения дела // Рос. судья. – 2004. – №8. – С. 17-21.
153. Курылёв С.В. Основы теории доказывания в советском правосудии. – Минск: Изд-во БГУ, 1969. – 204с.
154. Кутуев Э.К. Своевременное уголовно-процессуальное задержание как гарант конституционных прав и свобод подозреваемого // Рос. судья. – 2004. – №11. – С. 34-36.
155. Лазарева В.А. Теория и практика судебной защиты в уголовном процессе. – Самара: Изд-во Самар. ун-та, 2000. – 232с.
156. Лазарева В.А. Судебная власть и уголовное судопроизводство // Гос-во и право. – 2001. – №5. – С. 49-56.
157. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции. – М.: Юрид. лит., 1986. – 160с.
158. Литвинчук А.И. Проблемные вопросы участия суда в ходе дознания и досудебного следствия // Вісн. Луган. акад. внутр. справ МВС. – 2004. – №1. – С.151-152.
159. Лобач В. Перспективи кримінального процесу // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №3(33). – С. 45-49.
160. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальна компетенція: Монографія. – Д.: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ., 2006. – 188с.
161. Лопаткина Н.А. Институт судебного контроля на досудебных стадиях уголовного процесса России: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Краснодар. юрид. ин-т МВД России. – Краснодар, 2002. – 187с.
162. Лопатина С.Н., Рябцов Ю.А. Совершенствование государственной судебной власти в Российской Федерации // Правоведение. – 2001. – №5. – С. 108-119.
163. Лупинская П.А. Актуальные проблемы доказывания в уголовном процессе // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: Корот. тези доп. та наук. повід. респ. наук-практ. конф. 9-11 лист. 1995р. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1995. – С. 289, 290.
164. Люблинский П.И. Свобода личности в уголовном процессе. Меры, обеспечивающие неуклонение обвиняемого от правосудия. – СПб.: Сенат. тип., 1906. – 711с.
165. Магнуссон П. Отбор судей в США // Рос. судья. – 2003. – №11. – С. 28-32.
166. Мазур О. Судовий слідчий у Статуті кримінального судочинства 1864р., законодавстві Франції і у проекті КПК України // Право України. – 2005. – №3. – С. 132-134.
167. Макаркин А.И. Состязательность на предварительном следствии. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 265с.
168. Малков В.П. Судебный контроль за обоснованностью и законностью задержания подозреваемого // Рос. судья. – 2003. – №8. – С. 20-24.
169. Маляренко В., Пилипчук П. Межі судового контролю за додержанням прав і свобод людини в стадії попереднього розслідування кримінальної справи // Право України. – 2001. – №4. – С. 40-44.
170. Маляренко В.Т. Змагальність сторін у кримінальному судочинстві // Вісн. прокуратури. – 2003. – №1(19). – С.15-21.
171. Маляренко В.Т. До питання про запобіжні заходи в кримінальному процесі // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – №4(20). – С. 41-44.
172. Маляренко В.Т. Про змагальність сторін у кримінальному судочинстві та функціональне становище суду // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – №6(34). – С. 6-10.
173. Маляренко В.Т. Про недоторканність житла та іншого володіння особи як засади кримінального судочинства // Кримінальний процес України: стан та перспективи розвитку: Навч. посіб. – К.: Ін Юре, 2004. – 688с.
174. Маляренко В.Т. Про оскарження дій (бездіяльності) та процесуальних рішень органів дізнання, слідчого і прокурора // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – №6(28). – С. 50-53.
175. Маляренко В.Т. Про рівень правосуддя в державі та повагу до суду // Юрид. Україна. – 2004. – №1. – С. 4-10.
176. Маляренко В.Т. Розвантаження судді – потреба часу // Голос України. – 2003. – №236 (11 груд.). – С. 3, 7.
177. Мами К. Усиление судебной власти в гражданском и уголовном судопроизводстве Республики Казахстан // Рос. юстиция. – 2003. – №2. – С. 44-47.
178. Манівлець Е. Деякі питання удосконалення кримінально-процесуального законодавства України // Підпр-во, госп-во та право. – 2003. – №8. – С. 104-106.
179. Манохин В.М. Правовое регулирование государственной службы // Сов. Гос-во и право. – 1968. – №1. – С. 33-40.
180. Марітчак Т.М. Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту місцевими та апеляційними судами // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – №6(34). – С. 37-40.
181. Маринів В.І. Конституційні гарантії забезпечення права людини на свободу й особисту недоторканість та їх реалізація в кримінально-процесуальному законодавстві України // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2005. – №1(40). – С. 166-174.
182. Маринів В.І. Кримінально-процесуальний зміст конституційного принципу особистої недоторканності // Конституція України – основа модернізації держави та суспільства: Матер. наук.-практ. конф., 21-22 черв. 2001р. – Х.: Право, 2001. – С. 363-365.
183. Марков О. Нравственное начало в работе судьи // Рос. юстиция. – 1999. – №9. – С. 35, 36.
184. Маркуш М.А. Принцип змагальності в кримінальному процесі України: Монографія. – Х.: СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2007. – 208с.
185. Марочкин И.Е. Независимость судебной власти // Проблеми держави і права України: Темат. зб. наук. пр. – К.: УМК ВО, 1992. – 62с.
186. Мельников В.Ю. Судебный контроль за обоснованностью и законностью задержания подозреваемого // Рос. судья. – 2003. – №8. – С. 20-24.
187. Меры процессуального принуждения в досудебном производстве по уголовным делам: Учеб. пособ. – М.: Юрлитинформ, 2005. – 184с.
188. Мідор Д. Д. Суди в Сполучених Штатах. – Сент-Пол, Мінесота: Вест Паблішінг Ко, 1991. – 81с.
189. Міжнародні документи з прав людини / http://www.hro.org/docs/ilex/un/index.php.
190. Мирза Л.С. Доступ к правосудию в процессе обжалования в суд действий и решений органов, ведущих расследование // Рос. судья. – 2004. – №2. – С. 22-26.
191. Михайленко О.Р. Правова природа участі суддів у справах під час провадження досудового слідства // Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах: Тези доп. наук.-практ. конф.: У 2-х ч. – Ч. 1 – К.: НАВСУ, 2002. – С. 157-159.
192. Михайленко О.Р., Бояров В.І. Правове регулювання розслідування злочинів за чинним Кримінально-процесуальним кодексом Республіки Молдова (загальні положення і досудове розслідування) // Законодавство України. – 2005. – №2. – С. 53-58.
193. Михайличенко А.О., Сура О.М. Оперативні комбінації та оперативно-тактичне планування при проведенні оперативно-розшукових заходів з використанням можливостей технічних засобів // Вісн. Луган. акад., 2002. – Ч.2. – С. 36-41.
194. Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибіко В.П. Кримінально-процесуальне право: Навч. посіб. – К.: Либідь, 1997. – 350с.
195. Мичко М. Щодо взаємодії прокуратури з судовою владою // Право України. – 1999. – №12. – С. 53-55.
196. Молдован А.В. Кримінальний процес: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навч. посіб. – К.: Центр навч. літ., 2005. – 137с.
197. Молдован А.В. Кримінально-процесуальний кодекс ФРН та його відмінності від Кримінально-процесуального кодексу України // Адвокат. – 2003. – №3. – С. 26-29.
198. Морщакова Т.Г. Судебная реформа: Сб. обзоров. – М.: Изд-во ИНИОН АН СССР, 1990. – 95с.
199. Москвич Л.М., Подкопаєв С.В., Прилуцький С.В. Статус судді: питання теорії та практики: Монографія. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2004. – 360с.
200. Мотовиловкер Я.О. Основные уголовно-процессуальные функции. – Ярославль: Изд-во Яросл. ун-та, 1976. – 127с.
201. Муратова Н.Г. Система судебного контроля в уголовном судопроизводстве: вопросы теории, законодательного регулирования и практики: Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.09 / КГУ. – Казань, 2004. – 599с.
202. Муратова Н.Г. Система судебного контроля в уголовном судопроизводстве: вопросы теории, законодательного регулирования и практики / Автореф. дис. … д-ра. юрид. наук: 12.00.09 / КГУ. – Екатеринбург, 2004.
203. Нажимов В.П. Об уголовно-процессуальных функциях // Правоведение. – 1973. – №5. – С. 73-82.
204. Назаров А.Д. Влияние следственных ошибок на ошибки суда. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – 323с.
205. Никеров Г.И. Судебная власть в правовом государстве (опыт сравнительного исследования) // Гос-во и право. – 2001. – №3. – С. 16-20.
206. Никифоров Е.Н. Пределы судебного обжалования решений и действий (бездействия) дознавателя, следователя и прокурора в ходе досудебного производства // Рос. судья. – 2005. – №5. – С. 20-24.
207. Новиков С. Розгляд скарг на дії слідчого і прокурора // Вісн. прокуратури. – 2003. – №7(25). – С. 89, 90.
208. О роли суда в доказывании по уголовным делам в свете конституционного принципа состязательности процесса // Гос-во и право. – 1998. – №6. – С.59-63.
209. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1996. – 472с.
210. Овчинников Ю., Артемов В. Первые шаги домашнего ареста как меры пресечения // Законность. – 2005. – №7. – С. 41-43.
211. Озерська А. Моральний вибір особи у сфері кримінального судочинства // Право України. – 2004. – №4. – С. 113-116.
212. Оліянчук Ю. Співвідношення судового контролю і функцій органів дізнання, досудового слідства та прокуратури // Вісн. прокуратури. – 2003. – №1(19). – С. 91-96.
213. Организация деятельности судов: Курс лекций для вузов / Отв. ред. Н.А. Петухов. – М.: Норма, 2005. – 448с.
214. Орлов Ю.К. Структура судебного доказывания и понятие судебного доказательства // Вопр. борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1977. – Вып. 28. – С.86-101.
215. Павлюкова Т. Розгляд скарг на дії та рішення слідчого у стадії попереднього розгляду справи суддею // Право України. – 2005. – №10. – С. 71-73.
216. Парфенова М.В. Охрана конституционных прав подозреваемого и обвиняемого в досудебных стадиях уголовного процесса России. – М.: Юрлитинформ, 2004. – 184с.
217. Пашков С.Ю., Рябинина Т.К. О содержании доказательств и моменте появления их в уголовном деле // Рос. судья. – 2005. – №2. – С. 16-19.
218. Пейсиков В.В. Сравнительно-правовой анализ международного и зарубежного законодательства в области статуса судей // Рос. судья. – 2004. – №12. – С. 4-8.
219. Петрухин И.Л., Куцова Э.Ф. О концепции уголовно-процессуального законодательства Российской Федерации // Гос-во и право. – 1992. – №12. – С. 84-86.
220. Петрухин И.Л. Можно ли обжаловать в суд постановление о возбуждении уголовного дела? // Рос. юстиция. – 2002. – №4. – С. 49-50.
221. Петрухин И.Л. Проблемы судебной власти в современной России // Гос-во и право. – 2000. – №8. – С. 5-10.
222. Петрухин И.Л. Прокурорский надзор и судебный контроль за следствием // Рос. юстиция. – 1998. – №9. – С. 12-14.
223. Петрухин И.Л. Реформа уголовного судопроизводства: проблемы и перспективы // Законодательство. – 2001. – №3. – С. 72-81.
224. Петрухин И.Л. Судебная власть. – М.: ООО «Проспект», 2003. – 258с.
225. Петрухин И.Л. Судебная власть и расследование преступлений // Гос-во и право. – 1993. – №7. – С. 81-83.
226. Петухов Г.Е. Взаимодействие прокурорского надзора и судебной деятельности как способов обеспечения законности в государственном управлении // Вопросы государства и права развитого социалистического общества: Тез. рес