СОЦІАЛІЗАЦІЯ СТАТІ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ Я-КОНЦЕПЦІЇ

brief description

Національний педагогічний університет
імені М.П.Драгоманова

На правах рукопису

УДК 159.9: 37.015.3

Говорун Тамара Василівна

СОЦІАЛІЗАЦІЯ СТАТІ
ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ Я-КОНЦЕПЦІЇ

19.00.07 педагогічна і вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук

Науковий консультант:
доктор психологічних наук,
професор, член-кореспондент АПН України
Боришевський М.Й.

Київ - 2002

ЗМІСТ

стор.

Вступ..

4

Розділ 1

16

Стать як категорія самовизначення і детермінанта соціалізації особистості

1.1. Гендерний розвиток особистості: концептуальні підходи

18

1.2. Маскулінність-фемінність як орієнтири соціалізації статі

34

1.3. Розвиток Я-концепції в процесі соціалізації статі та сексуальності

67

Висновки

117

РОЗДІЛ 2

Соціалізація статі та сексуальності

121

2.1. Характеристика методик дослідження проблеми

121

2.2. Етносоціальні засади психологічних відмінностей та ролей

127

2.2.1. Сексуальність та статеворольова поведінка в етногенезі українців

129

2.2.2. Проблеми гендеру в сучасному українському соціумі

155

2.3. Невротичний розвиток образу Я під тиском статевих стереотипів

166

2.4. Сексуальність в образі Я дитини

189

2.4.1. Сексуальність у фокусі проблем гендерної соціалізації дітей та юнацтва

189

2.4.2. Концептуальні підходи до статевого виховання школярів

222

Висновки

258

РОЗДІЛ 3

Нетрадиційні сексуальні стосунки та статеві ролі

266

3.1. Соціалізація особистості з порушенням статевої ідентичності транссексуального типу

267

3.1.1. Особливості статеворольової та сексуальної поведінки транссексуалів

269

3.1.2. Диференційно-діагностичні критерії порушень статевої тотожності

295

3.2. Розвиток образу Я в особистостей з інверсією сексуальних орієнтацій

315

3.3. Особливості образу Я у разі сексуальної віктимізації

341

Висновки

364

Загальні висновки та пропозиції

372

Перелік використаної літератури

376

ВСТУП
Актуальність теми. Кінець минулого та початок ХХІ століття ознаменовані посиленою увагою науковців до вивчення питань статусу, прав і можливостей жінок та чоловіків в сім’ї та суспільстві, відмінностей в процесах соціалізації дівчаток та хлопчиків як фактору диференціації психології статей. Проблеми гендерного розвитку особистості набувають особливої актуальності в умовах розбудови громадянського суспільства, які диктують свободу соціального волевиявлення, вибору власної лінії поведінки в подружньому житті, сімейному вихованні дітей, творенні особистого щастя. Саме в культурі суспільства формується не лише статеворольова поведінка, але й концепція чоловічої і жіночої психології, статевої любові, продовження роду.
Розв’язання проблеми статевої соціалізації є, зокрема, важливим для змісту освіти та виховання, які закладають фундамент неупередженого ставлення до особи незалежно від її статі. Входження дитини у соціальне середовище здійснюється шляхом засвоєння статевих ролей та культури шлюбно-сімейних взаємин, завдяки яким інтеріоризується та відтворюється система ціннісно-нормативних орієнтацій, притаманних конкретному суспільству, його досвід, який, у свою чергу, передається у спадок наступним поколінням.
Палітра психічного життя, яка охоплює набуття дитиною гендерної ідентичності, розвиток сексуальності, здатність до самовизначення у побудові міжстатевих стосунків надзвичайно розмаїта і потребує виокремлення найактуальніших проблем.
Серед них вивчення статево-рольових настановлень підлітків та юнацтва, динаміки формування дитячих уявлень про маскулінність, фемінність в процесі диференційованої соціалізації. Я-концепція виступає віссю статевої соціалізації, інтеграції досвіду статево-рольової та сексуальної поведінки. В ній поєднані як зовнішні, так і внутрішні її детермінанти, які проявляються одночасно як реалізація соціальних вимог, так і внутрішніх спонукань. Дослідження розвитку Я-концепції як статево відповідної системи уявлень про себе, що включає орієнтації на традиційні чи паритетні гендерні ролі, дозволить простежити вплив етнокультури, сім’ї, школи, ЗМІ на виховання жінок і чоловіків, їхні домагання, соціальні очікування, міжстатеві взаємини.
Викривлений шлях розвитку статевої ідентичності як проблема вікової та педагогічної психології вимагає розробки науково обґрунтованих критеріїв психодіагностики особливостей онтогенезу статевої самосвідомості, відслідкування взаємодії природних та соціогенних факторів у транссексуальному формуванні образу Я, вироблення засобів психокорекції статевої відповідності.
Не меншої уваги психолого-педагогічної науки потребує вивчення проблеми взаємозв’язку гендерного і психосексуального розвитку особистості, інтегрованості сексуальної сфери в концепцію Я, дезінтеграції її структури під впливом різних форм сексуального насилля, пережитих в дитячі та юнацькі роки, різного ставлення до сексуального та репродуктивного здоров’я в залежності від типу статевого виховання.
У разі інверсії статевого потягу розвиток концепції Я як центрального особистісного утворення загострює проблему взаємозалежності гендерної та сексуальної поведінки, впливу гендерних стереотипів на особливості формування статевої самосвідомості, маскулінних або фемінних ідеологій суспільства на індивідуальні цінності тощо.
Оскільки психологія статевих відмінностей та людської сексуальності має розглядатися в контексті взаємодетермінації соціального і біологічного, найбільш малорозробленою проблемою видається пізнання соціально-психологічних факторів, які в той чи інший спосіб обумовлюють диференціацію статевої свідомості, визначають засвоєння певного типу гендерних ролей. У процесі соціалізації особливого значення набуває зміст цінностей, що культивується соціумом, їхня орієнтація на традиційний чи егалітарний характер гендерних ролей, на андро- чи феміноцентричні нормативи поведінки тощо.
Аналіз стану наукової розробки проблеми соціалізації статі в психолого-педагогічній літературі свідчить про існування низки суперечностей між об’єктивними процесами демократизації суспільного життя та неспроможністю школи, ЗМІ, сім’ї відповідати на розширення поінформованості дітей впровадженням нових освітньо-виховних технологій, між процесами гуманізації змісту освіти та недостатньою готовністю педагогів, шкільних психологів до включення питань гендерної та сексуальної поведінки в систему людинознавчих знань. Безпосереднім свідченням цього є порушення гендерної рівності в багатьох сферах суспільного життя, високі показники розлучень в молодих сім’ях, високий рівень абортів та зростання венеричних захворювань серед юнацтва найбільш репродуктивно-здатної вікової групи населення. Такий стан практики навчально-виховного процесу привертає увагу науковців до розв’язання теоретико-методологічних та методичних проблем соціалізації статі в рамках педагогічної і вікової психології.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає комплексному плану науково-дослідної роботи Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Частково її виконано в рамках програми Діти України”, а також гранту Міжнародного фонду Відродження” (реєстр. №7389) з Програми впровадження нових навчальних курсів із соціально-гуманітарних дисциплін. Тему узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 8 від 5 грудня 2000 року).
Мета дослідження. Дослідження спрямовано на теоретичну розробку та експериментальне обґрунтування моделі статевої соціалізації, в якій знайшли б своє відображення етнокультурні та соціально-нормативні фактори, вікові особливості набуття гендерної ідентичності та самовизначення в сфері сексуального та репродуктивного здоров’я в дитячі та юнацькі роки.
У відповідності з цією метою були сформульовані такі завдання дослідження:
1. Розкрити зміст та специфіку статевої соціалізації дітей та юнацтва шляхом відображення цього процесу в континуумі маскулінності-фемінності етносоціального оточення.
2. З’ясувати взаємозалежність особливостей набуття статевої ідентифікації та психосексуального розвитку особистості у дитячі та юнацькі роки і визначити принципи та концептуальні засади педагогічно спрямованої гендерної та сексуальної просвіти дітей та юнацтва у сучасних умовах, роль сім’ї, дитячих освітніх закладів, засобів масової інформації у гендерній соціалізації молоді.
3. Дослідити особливості розвитку Я-концепції індивідів з порушенням статевої ідентичності транссексуального типу, її прояви у дитячому та юнацькому віці, визначити та розробити психологічні критерії диференційованої діагностики та психокорекції розладів статевої ідентифікації.
4. Виявити особливості психосексуального розвитку особистостей із нетрадиційними сексуальними орієнтаціями, дослідити специфіку формування у них образу Я.
5. Дослідити роль соціально-психологічних факторів у детермінації культури сексуальної поведінки, виявити специфіку розвитку образу Я у дитячому та юнацькому віці у разі сексуальної віктимізації.
Об’єктом дослідження слугували процеси гендерної соціалізації особистості, які знаходять своє відображення у засвоєнні та відтворенні в онтогенезі людини соціонормативів статеворольової та сексуальної поведінки.
Проблема статевої соціалізації вимагає психологічної характеристики суб’єктивізації цього процесу, дослідження інтеріоризації людиною статево-відповідних нормативів та приписів поведінки. Оптимальною моделлю для розгляду варіативності процесів соціалізації статі та їхньої вікової динаміки може, на наш погляд, слугувати Я-концепція, оскільки вона інтегрує у собі як етнопсихологічні засади гендерної поведінки, так і соціокультурні впливи сьогодення.
Предметом дослідження виступають гендерні характеристики концепції Я, їхня вікова динаміка та видозміни, які відбуваються у процесі освоєння індивідом різних соціостатевих установок щодо статі та сексуальності.
У дослідженні ми сформулювали низку гіпотез загального характеру. Концепція Я виконує регулятивну функцію у виборі особистістю власної лінії гендерної поведінки. Особливості набуття гендерної ідентичності у дитячі та юнацькі роки залежать від діапазону та змісту підтриманих соціумом нормативів статеворольової та сексуальної поведінки. Чим ширшим є соціально-психологічний простір для освоєння андрогінних статевих ролей, тим вища їхня узгодженість у структурі Я-чоловік, Я-жінка.
Чим більшою мірою у соціальних очікуваннях та вимогах навколишнього оточення проявляються сексичні установки, тим ригіднішою виявляється статеворольова поведінка, тим більша неузгодженість статевих ролей в образі Я. Статеворольова та сексуальна поведінка перебувають у тісній взаємозалежності та взаємовідповідності. Дисгармонійні особистісні та патопсихологічні стани значною мірою спричиняються неузгодженістю статеворольового та психосексуального розвитку у дитячі та юнацькі роки.
У відповідності до гіпотез генералізованого характеру висунуто також низку підрядних: вони стосуються дослідження конкретних проблем, а саме - специфіки розвитку образу Я у випадку розладу статевої ідентифікації та інверсії статевого потягу, а також видозмін у його структурі у разі сексуального насильства. Субпідрядні гіпотези та завдання дослідження представлено у відповідних розділах дисертації.
Методологічні та теоретичні засади дослідження випливають із загальних принципів психологічної науки про єдність свідомості і діяльності, про опосередкування зовнішніх впливів внутрішніми умовами, про провідну роль діяльності та спілкування у розвитку психіки, викладених у працях Л.С.Виготського, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна, П.Р.Чамати. Ідейно-теоретичне підґрунтя аналізу проблем соціалізації склали концептуальні підходи генетичної, педагогічної та вікової психології щодо закономірностей розвитку особистості, її мотиваційно-потребової сфери, розвитку особистості в умовах учбової діяльності, розвиваючого навчання, що містяться в наукових доробках І.Д.Бех, Л.І.Божович, М.Й.Боришевського, С.Д.Максименка, В.О.Моляко, Н.І.Рейнвальд, І.І.Чеснокової, В.А.Ядова.
З метою обґрунтування системного підходу до факторів соціалізації особистості використовувалися розробки питань сутності людського, що містяться в працях К.О.Абульханової-Славської, І.В.Дубровіної, В.Є.Когана, І.С.Кона, В.О.Семиченко, В.В.Століна та філософське тлумачення глибинних механізмів розвитку статевовідповідного Я в творах М.О.Бердяєва, С.Бовуар, Б.П.Вишеславцева, К.Естес, А.Менегетті, К.Мілет, В.Франкла, Е.Фромма та деяких інших.
Методи дослідження. У роботі використовувався комплекс психоло­гіч­них методів, вибір та поєднання яких залежали від змісту проблеми, яка вивча­лася, та етапу дослідження. Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотез було застосовано загально-наукові методи теоретичного та емпірич­но­го дослідження, зокрема такі, як аналіз основних понять, їх синтез, системати­зація матеріалу, порівняння та узагальнення даних, моделювання. Прикладна частина дослідження виконувалася із застосуванням таких методів: анкету­ван­ня, спостереження, психодіагностичних тестів, інтерв’ювання, експертних оцінок, наративу.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечена мето­дологічним обґрунтуванням вихідних теоретичних позицій, використанням взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного та якісного аналізу отри­маних емпіричних даних, використанням методів математичної статистики.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у здійсненні системного вивчення явища гендерної соціалізації та розробці науково-методичних шляхів його спрямування на егалітарні цінності в навчально-виховній роботі з дітьми та юнацтвом, визначенні змісту нових понять у педагогічній та віковій психології, що розкривають процес набуття гендерної ідентичності, поглибленні уявлення про особливості психосексуального розвитку дітей різного віку, про його зв’язок з процесом гендерного становлення особистості.
Автором визначені особливості розвитку в дитячі та юнацькі роки Я-концепції у індивідів з розладами статевої ідентифікації, поглиблено існуючі уявлення про взаємозалежність психічної та біологічної статі в образі Я; розроблені критерії диференційної психодіагностики розладів статевої ідентифікації, показано вплив гендерних очікувань на вибір сімейних та соціальних ролей транссексуальних особистостей, запропоновані шляхи покращення їхньої психологічної адаптації до соціального оточення за рахунок освоєння андрогінний моделей гендерної поведінки.
Визначено соціально-психологічні особливості розвитку особистостей з нетрадиційними сексуальними орієнтаціями, показана роль позитивного образу Я в успішній соціальній адаптації осіб з інверсією статевого потягу. Описано соціально-психологічні фактори, які зумовлюють виникнення явищ сексуального зловживання у різних його формах, розкрито взаємозв’язок явищ сексуальної віктимізації з маргіналізацією етнокультурної та релігійної звичаєвості, дисгармонізацією сім’ї, обґрунтовано необхідність статевого виховання дітей та юнацтва з метою підвищення культури сексуальної поведінки, збереження репродуктивного здоров’я, попередження сексуального насилля.
Теоретичне значення дослідження полягає у:
- розробці та розширенні психологічного змісту понять статевої соціалізації, статево-рольової поведінки, гендерних стереотипів, засвоєння гендерних ролей, маскулінності, фемінності, андрогінності;
- поглибленні розуміння співвідношення соціального та природозумовленого, біологічного у первинній та вторинній статевій ідентифікації, гендерній соціалізації;
- уточненні психологічних феноменів розвитку Я-концепції, які супроводжують явища розладу статевої ідентифікації у дитячі та юнацькі роки, а також інверсії статевого потягу та сексуальної віктимізації особистості;
- систематизації теоретичних та методичних підходів, запроваджених різними психологічними школами, щодо статевої соціалізації як проблеми гендерного та психосексуального розвитку.
Практичне значення дослідження полягає, передусім, у тому, що в ньому проаналізовано ті психологічні феномени та соціальні чинники, які є невід’ємними складовими виховання підростаючого покоління, а саме гендерна культура, сексуальне та репродуктивне здоров’я, гуманізація міжстатевих стосунків, подолання стереотипів, проявів сексизму тощо.
Результати дослідження розкривають шляхи удосконалення системи статевого виховання як взаємодії сім’ї, школи, засобів масової інформації у впливі на розвиток особистості за рахунок обмеження дії стереотипів та сексистських поглядів, орієнтації на моделі андрогінної гендерної поведінки, запровадження сексуальної просвіти.
Виявлені у дослідженні тенденції широко представлено педагогічній громадськості держави у змісті навчальних посібників, підручників, методичних рекомендацій, які використовуються в роботі середніх та вищих учбових закладів.
Авторські розробки дисертанта використовуються вчителями, вихователями у роботі з батьками у царині підвищення культури сімейного виховання в найбільш табуйованих сферах впливу на дитину.
Запропоновані у дисертації критерії диференційної психодіагностики розладів статевої ідентифікації використовуються у роботі Республіканської комісії МОЗ України з питань зміни статі транссексуальних особистостей та практикуючими психологами у центрах сімейного консультування. Виявлені у дослідженні тенденції поширення сексуальних зловживань щодо дітей та юнацтва знайшли своє застосування у розробці стратегій попередження сексуального насилля в закладах інтернатного типу та в прийомних сім’ях.
На основі дисертаційного дослідження розроблено та впроваджено в практику вузівської підготовки психологів та соціальних педагогів навчальну програму та курс Психологія статі”, рекомендований Міністерством освіти і науки як варіативний. Він читається в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, Тернопільському державному педагогічному університеті імені В.Гнатюка, Київському Міжрегіональному інституті підвищення кваліфікації педагогічних працівників імені Б.Грінченка та багатьох інших педагогічних вузах. Його впроваджено в роботу семінарів, які проводилися Київським, Тернопільським, Херсонським, Миколаївським та Івано-Франківським міськими і обласними управліннями освіти.
Особистий внесок дисертанта полягає у розробці теоретичних засад проблеми, у багаторічному дослідженні методичних та прикладних аспектів соціалізації статі, у вивченні та узагальненні накопиченого досвіду, впровадженні результатів наукової роботи у практику шляхом підготовки публікацій, читання лекцій для студентів, а також на курсах підвищення кваліфікації вчителів. Дослідження здійснювалось упродовж 1980-2001 років на базі середніх шкіл №№ 41, 43, 78, 87, 91, 100, 115, 277, гімназії №109, коледжу №272, СПТУ №18, 24, 43, Київського радіо-механічному технікуму, педагогічного училища №1 та педколеджу №2 м. Києва, у Галицькому коледжі та ПТУ №3 м. Тернополя. Дослідною базою наукової роботи слугував також Київський міський науково-методичний центр сімейного консультування, сексології та андрології МОЗ України. Ідеї та розробки, що бодай частково належать співавторам наукової роботи, у дисертації не використовуються.
Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися шляхом публікації наукових праць, а також виступів на республіканському радіо і телебаченні у тематичних програмах, присвячених проблемам гендеру та культурі сексуальної поведінки.
Основні наукові підсумки дослідної роботи викладено авторкою дисертації у формі доповідей та виступів і обговорювалися на розширених засіданнях кафедри психології і педагогіки НПУ імені М. П. Драгоманова, на щорічних наукових конференціях викладачів вузу. Результати дослідження усно доповідалися автором більше, ніж на 40 наукових республіканських і міжнародних семінарах, конференціях, симпозіумах і конгресах, зокрема, на ІІ і ІІІ з’їздах Товариства психологів України (Київ, 1996, 2000), міжнародних наукових Костюківських читаннях (Київ, 1996, 1998), на республіканських та міжнародних конференціях Асоціації сексологів України та Євро-Азійської асоціації сексологів (Київ, 1995, 1999; Москва, 1996), на ХІІ з’їзді психіатрів Росії (Москва, 1995) та деяких інших.
Головні положення дисертації доповідалися на Міжнародній конференції Роль вищих навчальних закладів у розвитку українознавства” (Київ, КДУ імені Т.Шевченка, 1991), науково-практичній конференції Ідеологія та ідейно-політичні засади державного будівництва в Україні” (Київ, Кабінет Міністрів України, 1992), науково-практичній конференції Молода сім’я у кризовому соціумі” (Київ, Міністерство у справах молоді і спорту, 1993), науковому семінарі Теоретико-методологічні проблеми практичної психології” (Київ, Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, 1997), міжнародній науковій конференції Сучасна сім’я в умовах трансформації суспільства” (Київ, Міністерство у справах сім’ї та молоді, 1998), міжнародній науково-практичній конференції Духовність і проблеми розвитку особистості” (Житомир, Міністерство освіти України, 1999), міжнародній конференції Дитинство в Україні: права, гарантії, захист” (Київ, Державний комітет молодіжної політики, 2000), міжнародній науково-практичній конференції Вона та він у змісті гуманітарної освіти: погляд у третє тисячоліття” (Тернопіль, ТПУ імені В.Гнатюка, 2000), міжнародній науковій конференції Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (Київ, Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, 2001).
Матеріали дисертаційного дослідження доповідалися на Міжнародному з’їзді американського товариства наукового вивчення сексуальності (Майямі, 1994), Першому міжнародному симпозіумі сексологів КНР (Хічанг, 1994), міжнародному семінарі Розробка стратегії та інформаційного матеріалу з статевої просвіти” (Київ, Університет Джона Гопкінса, 1995), міжнародній конференції Цивілізація, сексуальність і соціальне обличчя урбанізованого життя” (Будапешт, 1995), спеціальній конференції Експертної групи ООН Дівчатка-підлітки та їхні права” (Адіс-Абеба, Комісія із статусу жінок ООН, 1997) та деяких інших.
Результати дослідної роботи дисертанта представлено в матеріалах міжнародних конференцій Схід-Захід Сексуальне насильство дітей” (Прага, 1996), ХV Міжнародного симпозіуму Асоціації імені Г.Бенджаміна з гендерної дисфорії Стан нашого мистецтва та стан нашої науки” (Ванкувер, 1997), 13-го (Валенсія, 1997), 14-го (Гон-Конг, 1999) та 15-го (Париж, 2001) Всесвітніх конгресах із сексології.
Публікації. Результати дослідження висвітлені у 6 монографіях (з-поміж них 1 одноосіб

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення на­укової проблеми соціалізації статі, що виявляється в розробці її функці­ональ­ної моделі. В ній знайшли своє відображення такі блоки психологічних знань, як суб’єкт та об’єкт виховання, провідні чинники соціалізуючого впливу, ви­ховні технології. Аналіз процесу набуття гендерної ідентичності через призму Я-концепції дає змогу проаналізувати динаміку оволодіння дітьми статевими ролями, інтеграцію суспільно-очікуваного та особистісно-значущого в цін­нісно-смислову сферу особистості.
2. Гендерна ідентичність як онтогенетичне утворення формується в процесі взаємодії з соціумом. Будучи багатоаспектним явищем гендерна соціалізація особистості є процесом, який відбувається в свідомості та образі Я на основі інтеріоризації статевовідповідних приписів. Розвиток Я-концепції відбиває характер освоєння особистістю певного діапазону гендерних ролей та набуття відповідних смисло-життєвих цінностей, поширених в етнокультурній звичаєвості народу.
3. Провідними чинниками гендерної соціалізації дітей та юнацтва ви­ступають сім’я, школа та засоби масової інформації, які сповідують переважно гіпергендерну ідеологію, орієнтуючи підростаюче покоління на засвоєння ста­тевотипізованих моделей поведінки, сімейних та соціальних ролей, диферен­ціюючи психологію статей та розвиток Я-концепцій. Сексистські настанов­лення та гендерні стереотипи досить широко представлені в змісті навчального матеріалу, педагогічних вимогах, в організації виховного процесу.
4. Соціальні конструкти гендеру, а саме превалююча орієнтація на традиційний розподіл статевих ролей в сім’ї та суспільстві та відповідні їм особистісні властивості з одного боку та тенденція до андрогінності з іншого, знаходить своє відображення в ціннісних диспозиціях юнацтва учнівської та студентської молоді стосовно власного Я. Змістовні компоненти образу Я-ідеального носять суперечливий характер і виявляються тісно пов’язаними як з андроцентричними гендерними експектаціями, представленими в стереотипах масової свідомості, так і егалітарними, що базуються на ідеї рівності та взаємозамінності соціальних ролей чоловіків та жінок.
5. Сексуальність у розвитку образу Я дитини на будь-якому віковому етапі онтогенезу є важливим засобом пізнання і самоусвідомлення себе. Психосексуальний розвиток відбувається в рамках системи дитина соціум (сім’я, школа, вулиця, ЗМІ), який покликаний олюднити людське”. Брак статевого виховання та примітизація основного інстинкту” не сприяють оволодінню дитиною сексуальністю як власною суб’єктністю, самоцінністю, а навпаки породжують та поглиблюють дихотомію тілесного і духовного.
6. Виходячи з того, що найбільшої стійкості та чи інша норматива поведінки набуває тоді, коли оволодіння нею входить в систему цінностей суб’єкта діяльності, опосередковується найвищими мотивами, для розробки концептуальних засад статевого виховання запропоновано опору на базисні складові образу Я дитини на тому чи іншому віковому щаблі її розвитку. Ста­теве виховання, зорієнтоване на біологію та фізіологію статевого розвитку, гігієну та профілактику і тому подібні питання дає формальний ефект на рівні розши­рення знань та поінформованості, закріплення вмінь та навичок. Засво­єння сексолого-психологічних знань в контексті вікових новоутворень та акти­візації потреб дитини у самовизначенні у значущих для її віку питаннях та проблемах є, на наш погляд, більш продуктивними у формуванні у вихованців індивідуальної системи цінностей, в тому числі сексуального і репродуктивного здоров’я. По мірі дорослішання учнів подальша виховна робота з ними пов’язується з розвитком здатності рефлексувати цінності та вимоги, повагою до індивідуального вибору.
7. Змістовні характеристики самоставлень транссексуальних особистос­тей засвідчують вплив гендерних нормативів соціуму на диференціацію роз­витку психічної статі (хлопчиків та дівчаток, чоловіків та жінок), підкре­слю­ють значущість в становленні особистості переживання тотожності своїй біологічній статі. Прояви розладів статевої ідентичності в дитячі, підліткові та юнацькі роки переконливо демонструють, що розвиток Я-образу відбувається в більш глобальному соціальному контексті, який зумовлює його ціннісно-смисло­ве наповнення від оцінки свого фізичного Я до виконання сімейних та соціаль­них ролей.
8. Нетрадиційні сексуальні орієнтації мають значний вплив на позитивний чи негативний розвиток Я-концепції в залежності від ступеня інтеграції в її структурі нової складової образу Я. Ступінь само ідентифікації спрямованості сексуальних інтересів на тотожну стать значною мірою визначає стабільність гендерної поведінки та розвитку емоційно-референтних стосунків. Цілісність та позитивність Я-концепції на етапі виходу із сутінок” та подальшої життєдіяльності, виступає запорукою успішної соціальної адаптації та самореалізації у виконанні гендерних ролей. Зміна статево рольової поведінки відбувається, як правило, під дією зниження самоцінності Я та посилення внутрішнього конфлікту.
9. Агресивні тенденції в сексуальній поведінці, яка завжди має індивідуальні, глибинні причини, значною мірою культивуються та поширюються самим середовищем дітей. Сексуально-образлива поведінка більш поширена в тих дитячих спільнотах, де нижчим є рівень освіти та виховання. Психокорекція поведінки традиційно фокусується на жертві та винуватцю сексуальної віктимізації, в той час як культура міжстатевого спілкування дітей залишається без змін. Тому головні зусилля мають покладатися як на те, щоб навчити дітей знаходити необразливі форми для вияву своїх емоцій, так і на розвиток здатності кожного вихованця зменшити підпадання під ризик сексуального насилля, вміти його розпізнавати у зловживаннях з боку однолітків та дорослих та запобігати їм.
10. Висновки не охоплюють всієї багато вимірності проблеми соціаліза­ції статі. Серед перспективних напрямків подальших досліджень особливості психосексуального та гендерного розвитку депривованих дітей, з вадами роз­витку, особливими потребами, вивчення психологічних відмін­ностей дівчаток та хлопчиків в процесі соціалізації.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 334 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль”, 1991. С. 299.
3. Агеев В.С. Психологические и социальные функции полоролевых стереотипов // Вопр. психол. 1987. - №2. С. 152-158.
4. Агеєва В. Філософія жіночого існування // Сімона де Бовуар. Друга стать / Перекл. з фр.: В 2 т. Т.1. К.: Основи, 1994. С. 5-21.
5. Адигамов М.М., Немиринский О.В. К вопросу о проявлении транссексуализма в онтогенезе // Клиническая психоэдокринология. М.: Издательство Московского НИИ психиатрии. 1985. С. 69-75.
6. Актуальные проблемы социализации девушек-подростков / Под ред. Г.Лактионовой). К., 1995. 104 с.
7. Алешина Ю.Е., Волович А.С. Проблемы усвоения ролей мужчины и женщины // Вопр. психол. 1991. - №4. С. 74-82.
8. Андреев А.С., Бухановский А.О. Инверсия сексуального поведения у мужчин и его судебно-психиатрическая оценка // Проблема расстройств влечений в судебно-психиатрической практике. М.: Издательство Московского НИИ психиатрии. 1991. С. 11-17.
9. Андреева И.С. Социально-философские проблемы пола, брака и семьи // Вопр. филос.. 1980, № 2. С. 135-143.
10. Антонова Н.В. Идентичность педагога и особенности его общения: Автореф. дис канд. психол. наук. М., 1996. 23с.
11. Антонова Н.В. Проблема личностной идентичности в интерпретации современного психоанализа, интеракционизма и когнитивной психологии // Вопр. Психол. 1996. - №1. С. 131-142.
12. Анцыферова Л.И. Методологические проблемы психологии развития // Принцип развития в психологии. М.: Наука, 1982. С. 3-21.
13. Анцыферова Л.И. Принцип связи сознания и деятельности и методология психологии. // Методологические и теоретичнеские проблемы психологии. М., 1969. С. 57-108.
14. Арчер Д. Половые роли в детстве: структура и развитие // Детство идеальное и настоящее / Сборник работ современных западных ученых. Новосибирск: Сибирский хронограф, 1994. С. 199-211.
15. Асанова Н.К. Психосоциальное развитие младенцев и детей, воспитывающихся в учреждениях: Методическое пособие / Под ред. Н.К.Асановой. М.: Институт детской психотерапии и психоанализа, 1997. 32 с.
16. Асанова Н.К. Теория психосексуального развития. М.: Институт детской психотерапии и психоанализа, 1997. 28 с.
17. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. М., 1976. 158 с.
18. Асмолов А.Г. Психология личности: принципы общепсихологического анализа. М.: МГУ, 1990. 367 с.
19. Асмолов А.Г. Деятельность и установка. М.: МГУ, 1979. 151 с.
20. Байбурин А.К. Обрядовые формы половой идентификации детей // Этнические стереотипы мужского и женского поведения. СПб., 1991. С. 257-266.
21. Бандура А. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений. / Пер. с англ. Ю.Брянцевой и Б.Красовского. М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСПО-Пресс, 1999. 512 с.
22. Баранцев Р.Г. Системная триада структурная ячейка синтеза / Системное исследование: методологические проблемы, - М., 1988. С. 193-209.
23. Баскакова М.А. Психологическая экспертиза и проблема адаптации транссексуалов // Актуальные вопросы сексопатологии. Тез. Докл. 1 Всесоюзн. Конф. Сексопатологов. М.: Издательство Московского НИИ психиатрии. 1986. С. 75-77.
24. Басов М.Я. Избранные психологические произведения. М.: Педагогика, 1975. 430 с.
25. Бахтин М.М. К философии поступка // Философия и социальная наука. М.: Наука, 1986. С. 80-161.
26. Бахуров В.Т. Это неповторимое Я”. М., 1986. 192 с.
27. Белкин А.И. Виологические и социальные факторы, формирующие половую идентификацию // Соотношение биологического и социального в человеке: Материалы к симпозиуму. М., 1975. С. 777-790.
28. Белкин А.И. Индивидуальность и социализация // гормоны и мозг. М., 1979. С. 13-24.
29. Белкин А.И., Карпов А.С. Транссексуализм: Методические рекомендации по семене пола. М.. 1991. 22с.
30. Белопольская Н.Л. Половозрастная идентификация. Методика исследования детского самосознания. М.: Фолиум, 1995. 24с.
31. Белопольская Н.Л. Психологическое исследование возможностей половозрастной идентификации у детей с интеллектуальной недостаточностью // Дефектология. 1992. - №1. С. 5-11.
32. Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма. М., 1990. 224с.
33. Бердяев Н.А. Самопознание (Опыт философской автобиографии). М.: Книга, 1991. 444 с.
34. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы: Пер. с англ. СПб: Талисман, 1992. 224 с.
35. Берн Э. Секс в человеческой любви: Пер. с англ. М., 1990. 84 с.
36. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М., 1986. 402 с.
37. Бех І.Д. Від волі до особистості. К.: Україна-Віта, 1995. 245 с.
38. Бех І.Д. Особистісно-орієнтоване виховання: Наук. метод. посібник. К.: ІЗМН, 1998. 240с.
39. Бианки В.Л., Филиппова Е.Б. Ассиметрия мозга и пол. СПб.: Изд-во С-Петербургского ун-та, 1997. С.204.
40. Блонский П.П. Очерки детской сексуальности // Избранные педагогические и психологические сочинения. М.: Педагогика, 1979. Т.1. С. 202-277.
41. Бобнева М.И. Особенности нормативной регуляции поведения в организации. // Психологические механизмы регуляции социального поведения. М.: Наука, 1976. С. 44-76.
42. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляции поведения. М.: Наука, 1978. 311 с.
43. Бовуар де Сімона. Друга стать / Перекл. з фр.: В 2 т. Т 2. К.: Основи, 1995. С. 384.
44. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
45. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапія личности. К.: КТИИЯ, 1991. 186 с.
46. Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні. Автореф. дис. ... д-ра іст. наук. К., 1992. 33 с.
47. Боришевский М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников: Дис. д-ра психол. наук в форме научн. доклада 19.00.07. КГПИ имени М.П.Драгоманова. К. 1992. 77 с.
48. Боришевський М.Й. Духовність у державотворенні // Розбудова держави, 1996, № 2. С. 19-22.
49. Боришевський М.Й. Психологічні питання статевого виховання учнів // Проблеми викладання курсу етика і психологія сімейного життя. К., 1990. С. 13-29.
50. Боришевський М.Й. Статеве виховання. // Енциклопедія матері та дитини. К., 1992. С. 257-259.
51. Бреслав Г.М., Хасан Б.И. Половые различия и современное школьное образование // Вопр. психол. 1990. - №3. С. 64-69.
52. Брутман В.И., Варга А.Я., Сидоров В.Ю., Хамитова И.Ю. Семейные факторы девиантного материнства // Семейная психология и семейная терапия. 1999. - № 3. С. 14-35.
53. Буртянский Д.Л., Кришталь В.В., Смирнов Г.В. Медицинская сексология. Саратов: Издательство Саратовского государственного университета. 1990. 272с.
54. Бухановский А.О. Транссексуализм: клиника, систематика, дифференциальная диагностика, психосоциальная реадаптация и реабилитация: // Дис д-ра мед. Наук:. М. 1994. 62с.
55. Василенко Л.М., Кибрик Н.Д. Принципы терапии и реабилитации лиц с транссексуализмом // Труды Х11 съезда психиатров России. М.: Издательство Московского НИИ психиатрии. 1995. С. 192-193.
56. Васильева О.С., Филатов Ф.Р. Зерно здоровья: концепция первичной валеоустановки // Семейная психология и семейная терапия. 1999. - № 3. С. 36-47.
57. Васильченко Г.С. Раздельнополость. Уровни и механизмы детерминации пола // Сексопатология. (Справочник). Под ред. Васильченко Г.С. М.: Медицина, 1990. С. 11-14.
58. Васильченко Г.С. Феноменология сексуальной сферы // Сексопатология: Справочник. М.: Медицина, 1990. С. 11-30.
59. Введенский Г.Е. О некоторых аспектах мотивации гомосексуального поведения // Вопросы клиники, лечения и профилактики сексуальных расстройств. М.: Издательство Московского НИИ психиатрии. 1993. С. 13-14.
60. Вейнингер О. Пол и характер: Мужчина и женщина в мире страстей и эротики: Пер. с нем. 1992. 480 с.
61. Веселовский А. Несколько географических и этнографических сведений о древней России из рассказов итальянцев // Зап. РТО по Отд-нию этнографии. 1869, Т. 2. С. 738-749.
62. Весілля: книга 1. К.: Наука, 1970. 454с.
63. Взаимосвязь социальной работы и социальной политики / Под ред. Ш.Рамон; Пер. с англ. под ред. Б.Ю.Шапиро. М.: Аспект Пресс, 1997. 256 с.
64. Виготський Л.С. История развития высших психических функций // Собр. соч. в 6 т., Т. 3. М.: Педагогика, 1983. 368 с.
65. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд-во МГУ, 1986. 206 с.
66. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. Прага: Укр.. громад. Вих. Фонд, Б.Р. 1912. 354с.
67. Вовчик-Блакитна М.В. Підготовка молоді до сімейного життя. К.: Знання, 1984. 48с.
68. Ворник Б.М. Расстройства половой идентификации: Монография. К.: ИЦ Семья”, 1998. 329 с.
69. Вулф Вірджінія. Власний простір. К.: Видавничий дім Альтернативи”, 1999. 112 с.
70. Вундер П.А. Эндокринология пола: Пер. с нем. М.: Наука, 1980. 254с.
71. Выготский Л.С. Психика, сознание, бессознательное. // Собрание сочинений. В 6-ти т. Т.1. М., 1982. С. 132-149.
72. Выготский Л.С. Сознание как поблема психологии поведения // Собрание сочинений. В 6-ти т.Т.1. М., 1982. С. 78-99.
73. Вышеславцев Б.П. Этика преображённого Эроса. М.: Республика, 1994. 368 с.
74. Гадасина А.Д. Плоды запретов: Подростки и секс: Кн. Для учителя. М.: Просвещение, 1991. 80с.
75. Гарбузов В.И. Практическая психотерапия, или как вернуть ребенку и подростку уверенность в себе, истинное достоинство и здоровье. СПб.: Сфера, 1994. 160 с.
76. Гарбузов В.И. Психотерапевтичекая коррекция нарушений полоролевого поведения при неврозах у детей и подростков // Психика и пол детей и подростков в норме и патологии. Л., 1986. С. 61-65.
77. Гендер і культура: зб. ст. К.: Факт, 2001. 224 с.
78. Геодакян В.А. О структуре эволюционирующих систем // Проблемы кибернетики. Вып. 25. М., 1972. С. 81-110.
79. Геодакян В.А. Роль полов в передаче и преобразовании генетической информации // Проблемы передачи информации. 1965. - №1. С. 105-112.
80. Геодакян В.А. Эволюционная логика дифференциации полов и долголетие // Природа, 1983, № 1. С. 70-80.
81. Гиппенрейтер Ю.Б. О чувстве сомоценности или самооценке ребёнка // Семейная психология и семейная терапия. 1998. - № 2. С. 115-122.
82. Говорун Т.В. Мета-аналіз у прикладних психологічних дослідженнях // Практична психологія: теорія, методи, технології. Матеріали наукового семінару. К.: Інститут психології імені Г.С.Костюка, 1997. 168-175.
83. Говорун Т.В. Соціалізація статі та сексуальності. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2001. 240 с.
84. Говорун Т.В., Кікінежді О.М. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 1999. 384 с.
85. Голанд Я.Г. Лечение нарушений психосексуальных ориентаций // Частная сексопатология. Т.2. Под ред. Г.С.Васильченко. М.: Медицина, 1983. С. 109-114.
86. Голод С.И. Стабильность семьи: Социологический и демографический аспекты / Под ред. Г.М.Романенковой. Л.: Наука, 1984. 136 с.
87. Голубева И.В. Гермафродитизм. М.: Медицина, 1980. 160с.
88. Гошовський Я.О. Становлення образу Я в підлітків школи-інтернату в умовах депривації батьківського впливу. Дис. ... канд. психол. наук. К., 1995. 165 с.
89. Грінченко В.Д. Про одруження на Україні в давні часи // Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. Чернишов, 1899. Т.3.
90. Грушевська К. З примітивного господарства, кілька зауважень про засоби жіночої господарчої магії у зв’язку з найстаршими формами жіночого господарства // ПГП., 1927. Вип.. 1/3. С. 9-44.
91. Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. Т.1. К., 1993 .- 392с.
92. Гурлєва Т.С. Дівчинка-підліток: проблеми віку і профілактика важковиховуваності. К.: ІЗМН, 1997. 136с.
93. Девис Д. Ритуалы инициации и обновления в природных условиях // Иностранная психология, 1994. Т.2. - №1(3). С. 73-79.
94. Денисюк І. Любовні історії української белетристики // Український Декамерон. К., 1993. С. 377-391.
95. Джайнот Х.Дж. Родители и дети. М.: Знание, 1986. 96 с.
96. Дитина в звичаях і віруваннях українського народа: Матеріали з полудневої Київщини (зіб. М.Грушевський). Львів, 1906, Ч.1. С. 60-126.
97. Діагностичні критерії з DSM-III-R. Переклад з англійської. К.: Абрис, 1994. 272 с.
98. Довженко Г. Поетичний кодекс родинних взаємин // Пісні родинного життя. К., 1988. С. 5-24.
99. Додонов В.И. Потребности отношения и направленность личности // Вопросы психологии. 1973, №5. С. 18-29.
100. Дубровина И.В. О некоторых психологических аспектах подготовки молодежи к семейной жизни // Психолого-педагогические проблемы воспитания детей в семье и подготовки молодежи к семейной жизни. М., 1980. С. 3-23.
101. Дубровина И.В. Проблема психологической подготовки молодежи к семейной жизни // Вопр. Психол. 1981. - №4. С. 146-151.
102. Етнічна самосвідомість: національна культура. К., 1991. 211с.
103. Етнографія України: Навч. посібник. Львів, 1994. 277с.
104. Етнос і соціум. К.: Наукова думка, 1993. 170с.
105. Жуковский М.А. Нарушения полового развития. М.: Медицина, 1989. 270с.
106. Захаров А.И. Неврозы у детей и психотерапия. СПб.: Союз, 1998. 336 с.
107. Захаров А.И. Психологические особенности восприятия детьми роли родителей // Вопр. Психол. 1982. - №1. С. 59-75.
108. Зейгарник Б.В. Личность и патология деятельности. М.: Из-во МГУ, 1982. 128 с.
109. Зелинский С.М. Половая идентичность у подростков // Психика и пол детей и подростков в норме и патологии. Л., 1986. С. 26-29.
110. Изучение мотивации поведения детей и подростков. / Под ред. Л.И.Божович, Л.В.Благонадёжиной. М.: Педагогика”, 1972. 351 с.
111. Ионин Л.Г. Укрощенная эротика // Человек. 1992. - №3. С. 12-13.
112. Ионин Л.Г. Философия национальности // Новое время. 1989. 32. С.1-3.
113. Исаев Д.Н. Гомосексуализм и его этиологические модели // Обозрение психиатрии и медицинской психологии имени В.М.Бехтерева. 1991. - №2. С. 50-59.
114. Исаев Д.Н. Особенности половой идентичности у лиц с гомосексуальной направленностью влечения // Обозрение психиатрии и медицинской психологии имени В.М.Бехтерева. 1992. - №2. С. 65-57.
115. Исаев Д.Н. Особенности психосексуальной ориентации при врожденном и приобретенном гомосексуализме // Обозрение психиатрии и медицинской психологии имени В.М.Бехтерева. 1992. - №3. С. 70-71.
116. Исаев Д.Н., Каган В.Е. Отклонения полоролевого поведения у детей и подростков // Нарушения поведения у детей и подростков. М., 1981. С. 118.
117. Исаев Д.Н., Каган В.Е. Половое воспитание детей: Медико-психологические аспекты. 2-е изд. Л.: Медицина, 1988. 157с.
118. Исаев Д.Н., Каган В.Е. Половое воспитание и психогигиена пола у детей. Л.: Медицина, 1980. 184с.
119. Історія української культури. / Під ред. І.Крип’яковича. 1 зшиток. К., 1993. 80с.
120. Каган В.Е. Воспитателю о сексологии. М.: Педагогика, 1991. 256с.
121. Каган В.Е. Половая идентичность и развитие личности // Обозрение психиатрии и медицинской психологии имени В.М.Бехтерева. 1991. - №4. С. 25-33.
122. Каган В.Е. Половое воспитание девочки в семье. М.: Просвещение, 1991. 48с.
123. Каган В.Е. Половые аспекты индивидуальности // Психологические проблемы индивидуальности. вып. 2. М., 1984. С. 109-112.
124. Каган В.Е. Семейные и полоролевые установки у подростков // Вопр. Психол. 1987. - №2. С. 54-61.
125. Каган В.Е. Система половых различий // Психика и пол детей и подростков в норме и патологии. Л., 1986. С. 17-21.
126. Каган В.Е. Стереотипы мужественности-женственности и образ Я” у подростков // Вопр. психол. 1987. - №2. С. 152-158.
127. Каплан Г.И., Сэдок Б.Д. Расстройства личности // Клиническая психиатрия: Пер. с англ. М.: Медицина. Т.1. 1994. С. 628-671.
128. Каприо Ф. Мнообразие сексуального поведения: Пер. с англ. М.: Артания, 1995. 352с.
129. Кейт Мілет. Сексуальна політика / Пер. з англ. К.: Основи, 1998. 619 с.
130. Келли Г. Основы современной сексологии. СПб.: Издательство Питер”, 2000. 896 с.
131. Кёниг Карл. Нарушения в сексуальных отношениях как объект психотерапии // Семейная психология и семейная терапия. 1997, № 2. С. 79-87.
132. Кирпатовский И.Д., Голубева И.В. Патология и коррекция пола. М.: Медицина, 1992. 148с.
133. Кісь Р. Ерос і водна стихія // Сучасність. 1994. - №1. С. 13-17.
134. Классификация психических и поведенческих расстройств: Клинические описания и указания до диагностике. К.: Факт, 1999. 272с.
135. Кле М. Психология подростка: (Психосексуальное развитие): Пер. с фр.. М., 1991. 176с.
136. Ковалев С.В. Психология современной семьи. М.: Просвещение, 1988. 208 с.
137. Ковальчук О.В. Українське народознавство. К.: Вища школа, 1994. 176с.
138.