СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ЛИТВИНЕНКО ВАЛЕНТИНА МИКОЛАЇВНА

УДК: 349.22

СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Андріїв В.М.

ХАРКІВ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. ПРАВО ЛЮДИНИ НА СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ: МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА……………………………………………………………………..10
1.1. Поняття та види соціальних послуг……………………………………10
1.2. Місце та роль соціальних послуг в системі соціального захисту…….29
1.3. Право людини на соціальні послуги та його юридичні гарантії ……40
Висновки до Розділу І………………………………………………………….57

РОЗДІЛ ІІ. ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СУБ’ЄКТІВ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ……………………………………………………60
2.1. Особа як суб’єкт  отримувач соціальних послуг: правовий статус….60
2.2. Правові особливості окремих категорій осіб – отримувачів соціальних послуг……………………………………………………………………73
2.3. Загальні та спеціальні суб’єкти надання соціальних послуг…………84
Висновки до Розділу ІІ………………………………………………………...114

РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ …………………………………………………116
3.1. Принципи надання соціальних послуг……………………………….116
3.2. Підстави та умови надання соціальних послуг………………………128
3.3. Договір про надання соціальних послуг та його юридична природа.141
Висновки до Розділу ІІІ………………………………………………………..153

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………..156

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………….………162

ВСТУП

Актуальність теми. Міжнародними нормативно-правовим актами визнано право людини на соціальний захист, в тому числі на соціальні послуги. Зокрема, ратифікована Україною Європейська соціальна хартія (переглянута) безпосередньо закріплює право кожної людини користуватися послугами соціальних служб: в статті 14 закріплюється обов’язок держав сприяти функціонуванню служб або створювати служби, які завдяки використанню методів соціальної роботи сприяли б підвищенню добробуту і розвитку як окремих осіб, так і груп осіб у суспільстві, а також їхній адаптації до соціального середовища, і повинні заохочувати окремих осіб та добровільні або інші організації до участі в створенні та функціонуванні таких служб.
Закріплення в Основному Законі України як демократичної, соціальної та правової держави, визначення людини її найвищою соціальною цінністю та визнання прав і свобод людини змістом і спрямованістю діяльності держави зобов’язує її орієнтувати свою соціальну політику на підтримання людини у різних життєвих ситуаціях, в тому числі складних. Закріплення в законодавстві права людини на соціальні послуги є одним із кроків, який дозволяє здійснювати підтримку людини в складних життєвих обставинах не тільки через систему виплати пенсій та допомог, але і шляхом надання соціальних послуг.
Окремі аспекти зазначеної проблеми висвітлювались в роботах В.С.Андрєєва, К.С. Батигіна, М.Д.Бойка, Н.Б.Болотіної, М.О. Буянової, Т.З. Герасимова, Ж.А.Горбачової, О.В.Данилюка, А.Д. Зайкіна, М.Л.Захарова, Р.І.Іванової, З.О.Кондратьєвої, Л.І. Лазор, В.В. Лазора, П.М.Маргієва, О.Є.Мачульської, П.Д.Пилипенка, С.В. Попова, Б.І.Сташківа, Б.С.Стичинського, В.А.Тарасової, Г.В. Татаренко, Е.Г.Тучкової, Я.М.Фогеля, В.Ш.Шайхатдінова, О.Г. Чутчевої, О.М.Ярошенка. Разом із тим, з одного боку, відносини у сфері надання соціальних послуг останнім часом розвиваються дуже стрімко і їх суб’єктами стає все більше категорій осіб, з іншого – кожна людина може потрапити в складну життєву ситуацію і бути потенційним отримувачем соціальних послуг, що в сукупності зумовлює об’єктивну необхідність у створенні не тільки нормативної основи для регулювання відносин по наданню соціальних послуг, але й відповідного наукового підґрунтя в цій сфері.
Зокрема, як з теоретичної, так і з практичної точки зору потребує розкриття змісту поняття «соціальні послуги», визначення їх видів, висвітлення місця та ролі соціальних послуг в системі соціального захисту населення України, окреслення кола юридичних гарантій права на соціальні послуги, визначення організаційно-правових засад надання соціальних послуг, а також надання правової характеристики суб’єктів у сфері соціальних послуг. Зазначені питання дозволять глибше пізнати правову природу соціальних послуг, виявити проблемні моменти в правовому регулюванні їхнього надання, а також сформувати науково обґрунтовану теоретичну базу в означеній сфері, що сприятиме подальшому розвитку науки «Право соціального забезпечення».
Все вищезазначене й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Концепції реформування системи соціальних послуг, схваленої Кабінетом Міністрів України від 13.04.2007 року № 178-р; в межах Основних наукових напрямків та найважливіших проблем фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на 2009-2013 роки, затверджених Наказом Міністерства освіти і науки України, Національної академії наук України 26.11.2009 № 1066/609 та п. 3.5 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2010–2014 роки, схвалених вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ. Тема роботи знайшла відображення в плані науково-дослідної діяльності кафедри трудового та господарського права Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення особливостей правового регулювання надання соціальних послуг в умовах ринкових перетворень та вироблення пропозицій по вдосконаленню відповідного законодавства в цій сфері.
Для досягнення мети дисертаційного дослідження у процесі роботи ставилися такі основні задачі:
- розкрити поняття та визначити види соціальних послуг;
- визначити місце та роль соціальних послуг в системі соціального захисту;
- охарактеризувати право людини на соціальні послуги та встановити його юридичні гарантії;
- визначити правовий статус особи як суб’єкта-отримувача соціальних послуг;
- виявити правові особливості окремих категорій осіб – отримувачів соціальних послуг;
- висвітлити особливості загальних та спеціальних суб’єктів надання соціальних послуг;
- визначити та розкрити принципи надання соціальних послуг;
- розкрити підстави та умови надання соціальних послуг;
- визначити юридичну природу та сутність договору про надання соціальних послуг, розкрити його особливості.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу надання соціальних послуг населенню в Україні.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, які регулюють соціальні послуги у сфері соціального захисту населення.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є метод діалектичного пізнання суспільних явищ та процесів. Залежно від конкретних аспектів дослідження також використовувались спеціальні методи, зокрема: за допомогою загальнологічних методів індукції та дедукції проаналізовано норми законодавства України, що регулюють надання соціальних послуг населенню; діалектичний метод використовувався з метою визначення місця й ролі соціальних послуг в системі соціального захисту (підрозділ 1.2); застосування логіко-семантичного методу дозволило поглибити понятійний апарат та розкрити такі поняття як «соціальні послуги» (підрозділ 1.1), «договір про надання соціальних послуг» (підрозділ 3.3); використання системно-структурного методу в поєднанні із засобами формальної логіки дозволило дослідити систему суб’єктів, що надають та отримують соціальні послуги, та окреслити їх основні особливості та ознаки (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); методи класифікації і групування застосовувалися при вивченні різноманітних видів соціальних послуг (підрозділ 1.1), суб’єктів отримання та надання соціальних послуг (підрозділи 2.1, 2.3), визначенні принципів надання соціальних послуг (підрозділ 3.1); порівняльно-правовий метод у поєднанні із методом аналізу застосовувався з метою вивчення міжнародних та національних нормативно-правових актів на предмет закріплення права на соціальні послуги і його юридичного гарантування (підрозділ 1.3). За допомогою спеціально-юридичного методу, аналізу правових норм та засобів формальної логіки визначено підстави та умови надання соціальних послуг (підрозділ 1.2), виявлено прогалини в правовому регулюванні надання соціальних послуг населенню у сфері соціального захисту, що дозволило аргументувати зроблені висновки та запропонувати шляхи вдосконалення законодавства, яке регулює відносини в цій сфері.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна полягає у тому, що дисертаційна робота є одним з перших комплексних монографічних досліджень правового регулювання соціальних послуг у сфері соціального захисту населення, в процесі якого сформульовано нові теоретичні положення щодо соціальних послуг як правового явища. Внаслідок проведеного дослідження отримано й виносяться на захист нижченаведені положення й висновки, що мають наукову новизну:
Вперше:
- доведено, що право на соціальні послуги разом із правом на пенсії та допомоги складають систему соціального забезпечення в Україні, при цьому право на соціальні послуги непрямо передбачено Конституцією України;
- обґрунтовано, що підстави і умови надання соціальних послуг існують окремо одна від одної, однак при наданні соціальних послуг підстава є первинною, а умова є вторинною, хоча остання є обов’язковою при наявності підстави; юридичними підставами надання соціальних послуг є норма права та договір про надання соціальних послуг, а фактичними - складна життєва обставина та заява про бажання отримувати соціальні послуги; умовами надання соціальних послуг являються відповідні вимоги, дотримання яких являється необхідним для отримання соціальних послуг, умови можуть бути загальними та спеціальними;
- надано поняття договору про надання соціальних послуг та розкрито його зміст, зокрема, договір про надання соціальних послуг визначено як двосторонню угоду, згідно якої одна сторона (суб’єкт надання соціальних послуг) зобов’язується надавати відповідні соціальні послуги іншій стороні (отримувачу) на умовах та в строки, передбачені договором, а друга сторона повинна надавати необхідну для надання соціальних послуг інформацію;
Удосконалено:
- розуміння змісту поняття «соціальні послуги», доведено, що соціальні послуги за своєю суттю є діяльністю відповідних уповноважених законом суб’єктів (соціальних установ різної форми власності і підпорядкування та фізичних осіб) по відновленню нормального життя людини, що зазнала негативного впливу складних життєвих обставин, шляхом усунення такого впливу або його максимального зменшення;
- теоретичні положення щодо правового статусу суб’єктів-отримувачів соціальних послуг, визначено, що правоздатність у таких суб’єктів виникає з моменту народження та припиняється зі смертю; дієздатність може бути загальна (цивільна), галузева (в праві соціального захисту), спеціальна (перебування у складній життєвій ситуації), при цьому обов’язкова наявність загальної цивільної дієздатності, але у разі її відсутності вона може бути замінена інститутом представництва; правовий статус суб’єктів–отримувачів соціальних послуг може змінюватись у зв’язку з виникненням різноманітних юридичних фактів, а спеціальний статус окремих категорій отримувачів складається із сукупності гарантованих додаткових для них прав і підтверджується відповідними документами;
- систему принципів надання соціальних послуг, до якої включено загальнолюдські принципи гуманності, справедливості, добровільності, законності, а також специфічні принципи надання соціальних послуг комплексності, різноманітності соціальних послуг, гарантованості їх отримання, адресності, індивідуального підходу, багатоканальності їх фінансування, конфіденційності, доступності соціальних послуг;
Дістали подальшого розвитку:
- розуміння співвідношення понять «соціальні послуги» та «соціальне обслуговування», обґрунтовано, що під соціальним обслуговуванням слід розуміти процес надання соціальних послуг;
- правова характеристика суб’єктів-отримувачів соціальних послуг, встановлено, що суб’єктом-отримувачем соціальних послуг є будь-яка фізична особа, яка потрапила в складну життєву ситуацію.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені в дисертації результати дослідження можуть бути використані:
- у науково-дослідній роботі – для подальшого дослідження теоретичних та практичних проблем щодо надання соціальних послуг особам;
- у правотворчості – в процесі підготовки змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів, а також їх проектів;
- у правозастосуванні – з метою вдосконалення практики використання норм чинного законодавства;
- у навчальному процесі – при викладанні нормативного курсу «Право соціального забезпечення України», при підготовці робочих програм, підручників, навчальних посібників, практикумів із зазначеної дисципліни.
Апробація результатів дослідження. Основні результати наукових досліджень та висновки доповідались на наступних науково-практичних конференціях, семінарах та круглих столах: «Проблеми правового забезпечення праці та соціального захисту населення України в сучасних умовах» (м. Чернігів, 2008 р.); «Теоретичні та практичні проблеми трудового права та права соціального забезпечення» (м. Чернігів, 2007 р.); «Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин» (м. Чернігів, 2007 р.); «Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні» (м. Харків, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення» (м. Харків, 2009 р.); «Сучасне та майбутнє в тенденціях підготовки студентів ВНЗ» (м. Чернігів, 2010 р.); науково-практичній конференції «Трудове право та проблеми соціального захисту населення в контексті правової держави» (м. Харків, 2010 р.); науково-практичній конференції «Правові засади працевлаштування та зайнятості населення в умовах ринкової економіки» (м. Севастополь, 2011 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 6 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, визнаних ДАК України як фахові з юридичних наук, а також у 10 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (205 найменувань). Загальний обсяг дисертації – 184 сторінки, із них основного тексту – 161 сторінка.

bibliography

ВИСНОВКИ

В процесі здійснення дослідження вирішено наукове завдання – визначити засади та особливості надання соціальних послуг населенню у сфері соціального захисту в Україні, в результаті чого розширено та сформульовано низку нових науково обґрунтованих теоретичних положень у сфері надання соціальних послуг населенню, а також розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства у визначеній сфері. Серед них основними є наступні:
1. Соціальні послуги представляють собою діяльність відповідних уповноважених законом суб’єктів (соціальних установ різної форми власності і підпорядкування та фізичних осіб) по відновленню нормального життя людини, що зазнала негативного впливу складних життєвих обставин, шляхом усунення такого впливу або його максимального зменшення. Основними ознаками соціальних послуг є: 1) соціальні послуги, як і будь-які послуги, являють собою дії або діяльність; 2) соціальні послуги не є результатом діяльності, оскільки самі є нею; 3) надаються з метою полегшити умови життя особи, що потрапила в складну життєву ситуацію та самостійно з нею не може впоратися; 4) характерним для соціальних послуг є здійснення їх безкоштовно, за часткову оплату або оплатно у випадках, визначених законом; 5) перелік соціальних послуг визначається законодавством; 6) соціальні послуги надаються особам, які потрапили в складну життєву ситуацію; 7) суб’єктами надання соціальних послуг є спеціально створені державні та недержавні установи або фізичні особи у визначених законом випадках; 8) за якість надання соціальних послуг відповідальність несе держава.
2. Соціальні послуги, як і пенсії та допомоги, є структурним елементом (видом) соціального забезпечення, яке являє собою складову частину системи соціального захисту України. Процес надання соціальних послуг, що характеризується певною сталістю, послідовністю та тривалістю у часі, слід вважати соціальним обслуговуванням.
3. Право на соціальні послуги є складовою частиною права на соціальне забезпечення. Право на соціальні послуги виникає у кожної людини, яка потрапила в складну життєву ситуацію. Право кожного на отримання соціального забезпечення, різновидом якого є надання соціальних послуг, забезпечується відповідною системою гарантій. Систему юридичних гарантій права на соціальні послуги становлять: 1) внутрішні гарантії: конституційні (загальні та спеціальні) і галузеві (нормативні та організаційно-правові); 2) міжнародні гарантії закріплені в таких міжнародних актах як Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Європейська соціальна хартія (переглянута), Хартія соціального забезпечення.
4. Одним із суб’єктів правовідносин у сфері надання соціальних послуг є отримувач цих соціальних благ. Суб’єктомотримувачем соціальних послуг є будь-яка фізична особа, яка потрапила в складну життєву ситуацію. Суб’єктів–отримувачів соціальних послуг можна поділити на дві групи: 1) загальні суб’єкти, до яких віднесені усі особи, котрі потрапили в несприятливі життєві обставини; 2) спеціальні суб’єкти  особи, що складають окремі соціальні групи, зокрема, особи з обмеженими фізичними можливостями, інваліди, ветерани тощо.
5. Правовий статус отримувачів соціальних послуг складається з таких елементів як: правоздатність, дієздатність, права та обов’язки. Правоздатність у фізичних осіб як суб’єктів–отримувачів соціальних послуг виникає з моменту народження та припиняється із смертю. Дієздатність отримувачів соціальних послуг можна поділити на загальну (цивільну), галузеву (в праві соціального захисту), спеціальну (перебування у складній життєвій ситуації). При вчиненні будь-яких дій, від яких залежить виникнення, зміна, припинення правовідносин, необхідна наявність загальної цивільної дієздатності. Водночас її відсутність завжди може бути замінена інститутом представництва. Галузева дієздатність означає здатність реалізувати права та обов’язки в праві соціального захисту і практичного значення не має, оскільки конкретизується в спеціальній, яка в осіб-отримувачів соціальних послуг настає з моменту виникнення складної життєвої обставини і не може бути обмежена. Припинення спеціальної дієздатності можливе при відсутності (зникненні) складної життєвої обставини. Правовий статус суб’єктів–отримувачів соціальних послуг може змінюватись у зв’язку з виникненням різноманітних юридичних фактів. Спеціальний статус окремих категорій отримувачів складається із сукупності гарантованих додаткових для них прав і підтверджується відповідними документами. Право на соціальні послуги входить у склад спеціального статусу практично всіх окремих категорій отримувачів соціальних послуг.
6. Другим суб’єктом правовідносин у сфері надання соціальних послуг являється надавач цих послуг. Система суб’єктів, які надають соціальні послуги, є розгалуженою і складною, до неї входять: 1) юридичні особи, які в свою чергу поділяються на: а) державні установи; б) недержавні юридичні особи; 2) фізичні особи–підприємці, а також фізичні особи, що надають соціальні послуги та отримують відповідну компенсацію за їх надання. В системі державних установ, які надають соціальні послуги, можна виокремити дві групи: 1) державні установи, які спеціально створені для надання соціальних послуг та які підпорядковані Міністерству соціальної політики України; 2) державні установи загального характеру, які підпорядковані відповідним міністерствам і, в силу своєї діяльності, також надають соціальні послуги. Серед суб’єктів, що надають соціальні послуги, важливо розрізняти також суб’єктів, котрі надають ці соціальні блага в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
7. Надання соціальних послуг ґрунтується на загальнолюдських принципах гуманності, справедливості, добровільності, законності, а також на специфічних принципах надання соціальних послуг: комплексності, різноманітності соціальних послуг, гарантованості їх отримання, адресності, індивідуального підходу, багатоканальності їх фінансування, конфіденційності, доступності соціальних послуг.
8. Головною підставою для надання соціальних послуг являється складна життєва обставина, яка викликає потребу в їх наданні. Умовами надання соціальних послуг є відповідні вимоги, дотримання яких необхідне для отримання соціальних послуг. Підстави і умови надання соціальних послуг існують окремо одна від одної, однак при наданні соціальних послуг підстава є первинною, а умова є вторинною, хоча остання є обов’язковою при наявності підстави. Підстави надання соціальних послуг поділяються на юридичні (норма права та договір про надання соціальних послуг) і фактичні (складна життєва обставина та заява про бажання отримувати соціальні послуги). Перелік складних життєвих обставин визначається нормативно-правовими актами.
9. Умови надання соціальних послуг можна поділити на дві групи: загальні та спеціальні. Загальними умовами надання соціальних послуг є наявність громадянства або законне перебування (проживання) на території України на законних підставах та правосуб’єктність. Спеціальними умовами надання соціальних послуг, залежно від типу установи, виду соціальної послуги і складної життєвої обставини, є: потреба в сторонньому догляді, побутовому обслуговуванні та медичній допомозі; відсутність протипоказань; відсутність працездатних родичів, зобов’язаних утримувати за законом особу, яка хоче бути отримувачем соціальних послуг; наявність на утриманні неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів; наявність середньомісячного сукупного доходу, нижчого за прожитковий мінімум тощо.
10. Надання соціальних послуг здійснюється на підставі договору про надання соціальних послуг. Договором про надання соціальних послуг є двостороння угода, згідно якої одна сторона (суб’єкт надання соціальних послуг) зобов’язується надавати відповідні соціальні послуги іншій стороні (отримувачу) на умовах та в строки, передбачені договором, друга сторона повинна надати необхідну для надання соціальних послуг інформацію.
11. Сторонами договору є суб’єкт надання соціальних послуг та їх отримувач, які передбачені законодавством. Надання послуг може здійснювати як фізична, так і юридична особа, отримувачем може бути тільки фізична особа, яка перебуває у складній життєвій ситуації. Предметом договору є дії або ж сукупність дій як матеріального, так і нематеріального характеру, які направлені на покращення життя отримувача соціальних послуг. За договором про надання соціальних послуг останні можуть надаватись як платно, безоплатно, а також за часткову плату, про що додатково зазначається в договорі на основі чинного законодавства.
12. Правове регулювання надання соціальних послуг потребує удосконалення, зокрема:
- в Законі України «Про соціальні послуги» необхідно в частині 1 статті 10 змінити формулювання «при одержанні соціальних послуг громадяни мають право» на «при одержанні соціальних послуг отримувачі соціальних послуг мають право» або «при одержанні соціальних послуг особи мають право на»;
- також доцільно на законодавчому рівні закріпити орієнтовний перелік обов’язків отримувачів соціальних послуг;
- потребують узгодження та чіткого розмежування в чинному законодавстві поняття «соціальні послуги», «соціальне обслуговування», «соціальна підтримка», «соціальне забезпечення», «соціальний захист». Зокрема, сприятиме цьому розроблені нами формулювання щодо співвідношення та змісту частини з них;
- потребує законодавчого закріплення поняття договору про надання соціальних послуг із визначенням його основних положень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57000 слов / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – М.: Русский язык, 1985. –797 с.
2. Словник української мови. – К.: Видавництво «Наукова думка», 1976. – Т. 7. – 723 с.
3. Красавчиков О.А. Сфера обслуживания: гражданско-правовой аспект / О.А. Красавчиков / Гражданское право и сфера обслуживания: межвузовский сборник научных трудов. – 1984. – С. 5-29.
4. Азар В.И. Вопросы совершенствования ценообразования на услуги / В.И. Азар, И.А. Плетникова / Теоретические вопросы: Сборник научных трудов. – 1976. – 105 с.
5. Джабраилов С.З. Понятие, виды, значение и правовое регулирование торговли услугами в РФ / С.З. Джабраилов. – М. : ИНИОН РАН, 1998. – 254 с.
6. Меньшикова Г.А. Услуга как социально-экономический феномен / Г.А. Меньшикова // Вестник Санкт – Петербургского университета. Серия 6. – 1999. – № 1(6). – С. 97-98.
7. Колесников И.В. Проблема задолженности населения по оплате жилищно-коммунальных услуг / И.В. Колесников, А.С. Пузанов, С.В. Сиваев. – М.: Фонд «Институт экономики города», 1998. – 48 с.
8. Иванов Н.Н. Сфера услуг как объект исследования и управления : [препринт] / Н.Н. Иванов, И.А. Аренков, В.П. Галенко. – СПб. : Изд-во СПбГУЭФ, 2000. — 22 с.
9. Котлер Ф. Основы маркетинга. М. : «Бизнес-книга», «ИМА-Кросс. Плюс», 1995. – 702 с.
10. Грищенко І.М. Бізнес в сфері комерційних послуг / І.М. Грищенко // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. – 2006. – № 32. – С. 126-158 .
11. Маркс К. Сочинения : в 39 т. / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. : Государственное издательство политической литературы, 1962 – Ч. 1. – Т. 26. – 476 с.
12. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. – М.: Институт новой экономики, 2004. – 1376 с.
13. Ткаченко Ю.О. Особливості надання соціальних послуг в Україні / Ю.О. Ткаченко // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – 2009. – № 24. – С. 333-336.
14. Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 року № 1490-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 20. – Ст. 148.
15. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40–44. – Ст. 356.
16. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової, В.В. Луця. – К.: Юінком Інтер, 2008. – Т. ІІ. – 1088 с.
17. Гражданский Кодекс РФ от 26 января 1996 года // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. – № 5. – Ст. 410 / [Електронний ресурс] : Информационно-правовой портал «Гарант». – Режим доступа: http://base.garant.ru/10164072/.
18. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 47. – Ст. 514.
19. Закон України « Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 року № 1280-IV// Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 12. – Ст. 155.
20. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-II // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.
21. Закон України «Про захист прав споживачів» 12 травня 1991 року № 1023-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 30. – Ст. 379.
22. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року // Голос України. – 2010. – № № 229–230.
23. Закон України «Про електроенергетику» 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 1. – Ст. 1.
24. Закон України «Про освіту» 23 травня 1991 року № 1060-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 34. – Ст. 451.
25. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
26. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 16. – ст. 200
27. Закон України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 145
28. Словник української мови. – К.: Видавництво «Наукова думка», –1976. – Т. 9. – 916 с.
29. Захаров М.Л. Право социального обеспечения России: Ученик / Захаров М.Л., Тучкова Э.Г. – М.: Издательство БЕК, 2001. – 576 с.
30. Барков Л.В. Договор в сфере социального обслуживания / Л.В. Барков // Социальное и пенсионное право. – 2006. - № 3. – С. 26 – 28 / [Електронний ресурс] : Веб-сайт Електронная юридическая библиотека «ЮристЛиб». – Режим доступа : http://www.juristlib.ru/book_6522.html .
31. Закон України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 року № 966-IV// Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 45. –Ст. 358.
32. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку» від 14 січня 2004 року № 12 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 2 (частина 1). – Ст. 42
33. Сташків Б.І. Соціальне обслуговування в системі соціального забезпечення: правові питання / Б.І. Сташків // Право України. – 2005. – № 1. – С. 76-79.
34. Соціальні послуги: як побудувати українську модель на європейських підходах / Проект ТАСІС «Посилення регіональних соціальних служб в України». – Киїів, 2006. – 225 с.
35. Закон РФ «Об основах социального обслуживания населения в Росийськой Федерации» от 10 декабря 1995 года № 195-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. – № 50. – ст. 4872 / [Електронний ресурс] : Информационно-правовой портал «Гарант». – Режим доступа: http://base.garant.ru/105642/.
36. Лепихов М. Социальное государство и правове регултрование социальной защиты населения / М. Лепихов // Право и жизнь. – 2000. – № 31 – С. 25-41
37. Фогель Я.М. Социальное обслуживание инвалидов и лиц пенсионного возвраста. / Я.М. Фогель. – М., 1980. – 126 с.
38. Право социального обеспечения : Учебник. / Под ред. К.Н. Гусова. – М.: ПБОЮЛ, 2001. – 328 с.
39. Батыгин К. С. Право социального обеспечения : Общая часть / К.С. Батыгин. – М., 1998. – 317 с.
40. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СРСР: Учебни / В.С. Андреев. – М.: Юридическая литература, 1978. – 352 с.
41. В.Н. Агиевец Правоотношения по социальному обслуживанию / Агиевец В.Н. / Механизм правового регулирования общественных отношений: теория и практика : материалы Международной научно-практической конференции, Гродно, 4–5 апреля 2008 .г / ГрГУ им. Я. Купалы. – Гродно : ГрГУ, 2008. – 399 с.
42. Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР / Р.И. Иванова – М.: Издатательство Московского университета, 1986. – 176 с.
43. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні / Н.Б. Болотіна. – К.: Знання, 2005. – 381 с.
44. Путило Н.В. К вопросу о природе социальных услуг / Н.В. Путило // Журнал российского права. – 2006. – № 4. – С. 16–24.
45. Шаблова Е.Г. Гражданско-правовое регулирование отношений возмездного оказания услуг : Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора юридических наук. Специальность 12.00.03. – Гражданское право ; Предпринимательское право ; Семейное право ; Международное частное право. – Екатеринбург, 2003. – 45 с. / [Електронний ресурс] : Веб-сайт «Юридическая Россия». – Режим доступа: http://law.edu.ru/book/book.asp?bookID=131344.
46. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 2-3. – Ст. 36.
47. Сташків Б.І. Право соціального обслуговування: Навчальний посібник / Б.І. Сташків. – К.: – Знання, 2007. – 567 с.
48. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
49. Дьяченко В. Концептуальні засади реформування системи соціальних послуг в Україні / В. Дьяченко // Соціальна політика і соціальна робота – 2007. – № 1. – С. 5–16.
50. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 23. – ст.121
51. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2004 року № 1057-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 47 – 48. – Ст. 372.
52. Життлер А.В. Організація соціального забезпечення у Франції: Конспект лекцій / А.В. Життлер. – К.: Інститут державного управлянні і самоврядування при Кабінеті Міністрів України, 1993. – 46 с.
53. Андреев В.С. Социальное обеспечение в СССР / Андреев В.С. – М.: «Юридическая литература», 1971. – 256 с.
54. Кулачок Л.В. Надання соціальних послуг в Україні: Реалії та перспективи / Л.В. Кулачок // Право і безпека. – 2006. – № 5’3 – С. 125-127.
55. Гладких В.И. Социальные права граждан Украины: конституционно-правовой аспект : Монография / В. И. Гладких. – Х. : Факт, 2005. – 368 с.
56. Стичинський Б. Соціальний захист громадян: проблеми та гарантії / Б. Стичинський // Право України. – 1993. – № 3. – С. 18–20.
57. Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1997 р. N 1050) // Інформаційний бюлетень НКРЕ. – 2004. – № 8.
58. Основи законодавства України про охорону здоров’я 19 листопада 1992 року № 2801-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. –Ст. 19.
59. Руденко Б.С. Оцінка якості державних соціальних послуг: проблеми, перспективи та напрями досліджень / Б.С. Руденко // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології. – 2011. – №1 (4). – С. 91-94.
60. Кулачок Л.В. До питання поняття та видів соціально-правового захисту в Україні / Л.В. Кулачок // Культура народов Причерноморья. – 2002. – № 30. – С. 171-176
61. Юридична енциклопедія: В шести томах / редкол.: Ю.С. Шемчушенко ( відпов. ред. ) та інші – К.: Українська енциклопедія, 1998. – Т. 4: Н-П. – 2002 – 720 с.
62. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 48. – Ст. 409
63. Економічна енциклопедія: У трьох томах / Редкол.: С.В. Мочерний (відпов. ред.) та інші – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – Т. 1 – 864 с.
64. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 45. – Ст. 425
65. Прокопенко В. Дві пенсії – право чи перспектива / В. Прокопенко // Право України. – 2001. – № 6. – С. 90-92.
66. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: Навчальний посібник / М.Д. Бойко. – К.: Атіка, 2006. – 380 с.
67. Фогель Я.М. Особенности правоотношений по социальному обслуживанию нетрудоспособных граждан СССР / Я.М. Фогель // Вопросы социального обеспечения: Сборник научных трудов. Выпуск 12. – М.: Изд-во ЦИЭТИН, 1981, Вып. 12. - С. 34-46
68. Щодо перспективних напрямів підвищення якості соціальних послуг в Україні". Аналітична записка / [автор тексту О. Іляш]. – Львів: Регіональний філіал НІСД / [Електронний ресурс] : Офіційний веб-сайт Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/763/.
69. Яковюк І.В. Соціальна держава: питання теорії і шляхи її становлення: Автореферат дисертації кандидата юридичних наук: спеціальність 12.00.01 : Теорія та історія держави і права ; історія політичних і правових учень / І.В. Яковюк ; Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 2000. – 19 с.
70. Колодій А.М. Права людини і громадянина в України: Навчальний посібник / А.М. Колодій, А.Ю. Олійник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336с.
71. Рабинович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник / П.М. Рабинович, М.І. Хавронюк. – К.: Атіка. – 2004. – 464 с.
72. Генезис прав людини / [Електронний ресурс] : Офіційний веб-сайт Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – Режим доступу: http://www.ombudsman.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=18&Itemid=17
73. Болотіна Н.Б.Соціальні права людини та їх державне забезпечення: сучасні тенденції розвитку // Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення: Матеріали науково-практичної конференції. 30 січня 2003 р., м. Київ / За ред. Н.Б.Болотіної. – К.: «МП Леся», 2003. – 200 с.
74. Тарасова В.А. Основные права граждан в сфере социального обеспечения / В.А. Тарасова // Вестник Московского Университета. – 1986. – № 3. – С. 31-39.
75. Иваненко В.А., Иваненко В.С. Социальные права и социальные обязанности государства : международные и конституционные правовые аспекты / В.А. Иваненко, В.С. Иваненко – СПб.: Издательство «Юридический центр Прес», 2003. – 404 с.
76. Cташків Б.І. Теорія права соціального забезпечення: Навчальний посібник / Б.І. Cташків. – К.: Знання, 2005. – 405 с.
77. Болотіна Н.Б. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять // Право України. – 2000. – № 4. – С. 37–39.
78. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року. – К.: Українська Правнича Фундація. – Видавництво Право, 1995. – 12 с.
79. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1996 року. – К.: Українська Правнича фундація. Вид-во Право. – 1995. – 16 с.
80. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 51. – Ст. 2096.
81. Проект постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання соціальних послуг» / [Електронний ресурс] : Офіційний веб-сайт Міністерства соціальної політики. – Режим доступу: http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/publish/article;jsessionid=06B80A48929FC234FB7510AA79F87310?art_id=140911&cat_id=102036
82. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм / П.Е. Недбайло // Правоведение. – 1971. – № 3 – с. 44–53.
83. Баиева Н.А. Юридические гарантии российского соціального государства : Дисертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук .Специальность 12.00.01. – Теория и история права и государства ; история учений о праве и государстве / Н.А. Баиева. – Северо-Кавказский государственный технический университет. – Ставрополь, 2005. – с. 196.
84. Юридична енциклопедія : В шести томах / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та інші – К.: «Українська енциклопедія”, 1998. – Т.1: А-Г. – 672 с.
85. Заворотченко Т. Система конституційно-правових гарантій прав і свобод людини та громадянина в Україні / Заворотченко Т. // Право України. – 2007. – № 5. – С.110–116.
86. Приходько С. Здійснення громадянами права на соціальний захист та гарантії його забезпечення / С. Приходько // Право України. – 2000. – №2. – С. 18–22.
87. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09 квітня 1999 року № 586-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20. – Ст. 190.
88. Конституція Автономної Республіки Крим Закон України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» від 23 грудня 1998 року // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 5–6. – Ст. 43.
89. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» 07 жовтня 2010 року № 2591-VI // Відомості Верховної Ради. – 2011. – № 9. – Ст. 58.
90. Цивільний процесуальний кодекс від 18 березня 2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №№ 40–42. – Ст. 492.
91. Любовнікова Т.Б. Реформування судової влади в контексті забезпечення конституційно-правових принципів її організації та діяльності / Т.Б. Любовнікова // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 12 (62). – С. 132–140.
92. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року // Відомості Верховної Ради. – 1998. –№ 20. – Ст. 99.
93. Калашников С.В. Система конституционных гарантий обеспечения прав и свобод граждан в условиях формирования в России гражданского общества / С.В. Калашников // Государство и право. – 2002. – № 10. – С. 17-25.
94. Рудик В.А. Юридичні гарантії права людини на соціальний захист в Україні : Автореферат дисертації кандидата юридичних наук : Спеціальність 12.00.05 – трудове право ; право соціального забезпечення / В.А. Рудик. – Харків. – 2007. – 20 с. / [Електронний ресурс] : Веб-сайт Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua .
95. Правила організації та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг затверджені Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил організації та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг» від 29 квітня 2004 року № 559 // Урядовий кур'єр. – 2004. – № 87.

96. Хартія соціального забезпечення від 15 лютого 1982 рік / [Електронний ресурс] : Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_418 .
97. Шурко В.П. Підвищення якості життя клієнтів соціальної роботи через вдосконалення системи надання соціальних послуг / В.П. Шурко // Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць. Том 7. Екологічна психологія. – 2010. – Вип. 24. – С. 284–291.
98. Словник української мови : том п’ятий. – К.: Видавництво «Наукова думка», 1976. – 840 с.
99. Закон України «Про громадянство» від 18 січня 2001 року № 2235-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
100. Новий тлумачний словник української мови: в 3 томах Т 3. - К.: Видавництво «Аконіт», 2001. – 862 с.
101. Энциклопедический юридический словарь / Под общей редакцией В.Е. Крутских. – М.: ИНФА-М, 1998. – 368.
102. Аалтонен Еллі Система соціального захисту і соціальної освіти у Фінляндії / Аалтонен Еллі // Соціальна політика і соціальна робота. – 1998. – № 1–2. – С. 31-38.
103. Мачульская Е.Е Право социального обеспечения / Е.Е. Мачульская, Ж.А. Горбачева – М.: Книжный мир, – 2000. – 285 с.
104. Батыгин К.С. Право социального обеспечения. Общая часть. / К.С. Батыгин. – М., 1998. – 317 с.
105. Конституционный статус личности в СССР / Редкол.: Витрук Н.В., Масленников В.А., Топорнин Б.Н. – М.: Юридическая литература, 1980. – 256 c.
106. Кучинский В.А. Личность, свобода, право / В.А. Кучинский. – М., 1978. – 208 с.
107. Лукашева Е.А. Правовой статус: понятие и структура / Е.А. Лукашева / Общая теория прав человека. – М., 1996., – 501 с.
108. Витрук Н.В. Закономерности правового положения личности при социализме (задачи иследования) / В сборнике : Конституция СССР и правовое положение личности / Н.В. Витрук. М., 1979, с. 31-42
109. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : Підручник / О.Ф. Скакун. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
110. Кельман М.С Загальна теорія держави та права: Підручник / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин, Н.М. Хома. – Львів: «Новий світ – 2000», 2003. – 584 с.
111. Зайкин А.Д. Правовотношения по пенсионному обеспечению / А.Д. Зайкин. – М.: Издательство МГУ, 1974. – 172 с.
112. Левченко И.П. Индивидуальный социально-правовой статус личности; Московский университет МВД России / И.П. Левченко, С.В. Облиенко. – М,: Книжный мир, 2005. – 80 с.
113. Типове положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) затверджене Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» від 29 грудня 2009 року № 1417 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 1. – Ст. 10
114. Положення про спеціальний будинок-інтернат для престарілих та інвалідів затверджене Постановою Ради Міністрів УРСР «Про спеціальні будинки-інтернати для престарілих та інвалідів» від 2 березня 1990 року № 49 (втратило чинність).
115. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних затверджене постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» від 14 лютого 2007 № 219 // Урядовий кур'єр. – 2007. – № 43.
116. Фогель Я.М. Социальное обслуживание инвалидов / Я.М. Фогель. – М.: Юридическая литература, 1986. – 176 с.
117. Качан Л. На часі – реформування системи соціальних послуг / Л. Качан // Соціальний захист. – 2006. – № 6.– С. 25-28
118. Стандартні правила щодо урівняння можливостей інвалідів від 20 грудня 1993 року / [Електронний ресурс] : Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_306 .
119. Закон РФ «О социальной защите инвалидов в Российской Федерации» от 24 ноября 1995 года № 181–ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. – № 48. – Ст. 4563.
120. Сташків Б.І. Правовий статус інвалідів / Б.І. Сташків // Соціальний захист. – 2002. – № 12. – С. 50-63
121. Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30 – Ст. 142.
122. Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 4. – Ст. 18.
123. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49. – Ст. 376.
124. Перелік соціальних послуг, умови та порядок їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» від 29 грудня 2009 року № 1417 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 1. – Ст. 10
125. Типове положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни і праці, затверджене наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження типових положень про будинки-інтернати (пансіонати) для громадян похилого віку, інвалідів та дітей» від 29 грудня 2001 року № 549, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2002 року № 67/6354 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 5. – Ст. 212.
126. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 16. – Ст. 200.
127. Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 20 січня 1997 року № 51.
128. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо надання соціальних послуг» від 15.03.2012 № 4523-VI // Урядовий кур'єр. – 2012. – № 75.
129. Закон України «Про волонтерську діяльність» від 19 квітня 2011 року // Голос України. – 2011. – № 86.
130. Стаховська Н.М. Відносини в праві соціального забезпечення : Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Спеціальність 12.00.05. – Трудове право; право соціального забезпечення / Н.М. Стаховська. – Київ, 2000. – 196 с.
131. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту України: Навчальний посібник / Н.Б.Болотіна – К.: Знання, 2005. – 615 с.
132. Дьяченко В. Концептуальні засади реформування системи соціальних послуг в Україні / В. Дьяченко // Соціальна політика і соціальні робота. – 2007. – № 1. – С. 5-16.
133. Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16 вересня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 46. –Ст. 292
134. Закон України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України – 1992. – № 34. – Ст. 504
135. Пасічніченко С.В. Громадські організації інвалідів як структурний елемент громадського суспільства / С.В. Пасічніченко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Впуск 44. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. – С. 284-289.
136. Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» від 29 квітня 2004 року № 558 // Урядовий кур'єр. – 2004. – № 87.
137. Типове положення про будинок дитини затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Типового положення про будинок дитини» від 18 травня 1998 року № 123 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 червня 1998 року за № 372/2812 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 23. – Ст. 271.
138. Положення про центр медико-соціальної реабілітації неповнолітніх затверджене Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про центр медико-соціальної реабілітації дітей» від 6 вересня 1996 року № 1072 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – № 17. – Ст. 481.
139. Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації, затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України «Про затвердження Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські,
районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації» від 07 липня 2004 року № 569/38, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27 липня 2004 року за № 931/9530 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 30. – Т. 2. – Ст. 746.
140. Положення про психологічну службу системи освіти України, затверджене наказом Міністерства освіти України «Про затвердження Положення про психологічну службу системи освіти України» від 03травня 1999 року № 127, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30 грудня 1999 року № 922/4215 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 1. – Ст. 18.
141. Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді «Про затвердження Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 21 вересня 2004 року № 747/460, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2004 року за № 1278/9877 // Офіційний вісник України. – 2004 – № 41. – Ст. 2740.
142. Положення про навчально-реабілітаційний центр, затверджене наказом Міністерства освіти України «Про затвердження Положення про навчально-реабілітаційний Центр» від 28 серпня 1997 року № 325, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 січня 1998 року за № 34/2474 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 3. – Ст. 128.
143. Положення про спеціальну загальноосвітню школу школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного (або) розумового розвитку» 15 вересня 2008 року № 852, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 22 грудня 2008 року за № 1219/15910 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 99. – Ст. 3274.
144. Положення про Державну соціальну службу для сім’ї, дітей та молоді, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді» від 27 серпня 2004 року № 1125 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 35. – Ст. 2339.
145. Типове положення про службу у справах дітей обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження типових положень про службу у справах дітей» від 30 серпня 2007 року № 1068 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 66. – Ст. 2541.
146. Типове положення про центр для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового