СОЦІАЛЬНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ УСПІШНОЇ КАР'ЄРИ

brief description

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова
Інститут соціальних наук

На правах рукопису

Алексенцева - Тімченко Катерина Сергіївна

УДК 316.477 (043.5)

СОЦІАЛЬНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ УСПІШНОЇ КАР'ЄРИ

22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Подшивалкіна Валентина Іванівна,
доктор соціологічних наук, професор

Одеса 2007

ЗМІСТ

ВСТУП .............4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ УМОВ ФОРМУВАННЯ
УСПІШНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КАР'ЄРИ

1.1. Ґенеза теоретичних поглядів про успіх
1.1.1. Концепція людини К. Маркса про умови, що детермінують
професійний успіх.......................................................................................11
1.1.2. Теорія «організованого суспільства» Е. Дюркгейма про умови
досягнення індивідуального успіху.... .................................................15
1.1.3. Теорія стратифікації М. Вебера про умови досягнення
професійного успіху....................................................................................19
1.1.4. Системна теорія суспільства Т. Парсонса про чинники,
що зумовлюють індивідуальну успішність..............................................23
1.1.5. Спеціальні теорії постіндустріального суспільства
про умови успіху.....................................................................................26

1.2. Кар’єра в системі соціологічних категорій
1.2.1. Кар’єра як засіб досягнення успіху...................................................34
1.2.2. Соціальні «ліфти» професійної кар'єри................................38
1.2.3. Кар'єра як елемент життєвої стратегії...............................................43
1.2.4. Організаційна культура та її роль у формуванні
індивідуальної кар’єри ..............................................................47

Висновки до першого розділу................52

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ
УМОВ ФОРМУВАННЯ УСПІШНОЇ
ПРОФЕСІЙНОЇ КАР'ЄРИ

2.1. Епістемологічні основи дослідження кар'єри..................................55
2.2. Біографічний метод як інструмент дослідження
умов формування успішної професійної кар'єри................62
2.3. Методика аналізу біографічних інтерв'ю.............................................79

Висновки до другого розділу.......87

РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ УСПІШНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ
КАР'ЄРИ У ВІТЧИЗНЯНОМУ КОНТЕКСТІ

3.1. Уявлення про успішну професійну кар'єру
у фахівців по роботі з персоналом...............................................................89
3.2. Успішні кар'єрні стратегії, що презентовані
у «публічних» біографічних інтерв'ю..................................95
3.3. Успішні кар'єрні стратегії, що демонструються у
«непублічних» біографічних інтерв'ю................................................118
3.4. Управління індивідуальною кар'єрою у сучасних
умовах........................................................................................................140

Висновки до третього розділу.....148

ВИСНОВКИ.............151
СПИСКОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................158
ДОДАТКИ................177

ВСТУП

Актуальність теми. Активний розвиток громадянського суспільства підвищує роль особистості в організації власного життя та виборі форм професійного самовираження, зумовлюючи інтерес дослідників до соціальної творчості, у тому числі й у сфері побудови кар’єри. Кар’єрний шлях людини має свої етапи, які детерміновані суб’єктивними та об’єктивними чинниками, що найбільшоюмірою впливають нарізні варіанти кар’єрного шляху. Сьогодні звернення до заданої теми пов'язане з тим, що сучасний етап розвитку суспільства характеризується якісним зрушенням у сприйнятті людиною свого професійного шляху. Старі моделі побудови кар'єри не дозволяють досягти успіху за новими умовами, тому що породжені попереднім соціальним контекстом, тому й не зорієнтовані на цінності та норми сучасного суспільства. Внаслідок цього виникає необхідність адаптації індивідів до нових умов. Інформаційне суспільство сприяє формуванню індивідуальної кар'єри, презентуючи в ЗМІ моделі успішної професійної соціалізації. Дана тенденція, а також поява багатьох конкуруючих фахівців у галузі різного роду консультування, у тому числі й у сфері побудови кар'єри, приводить до того, що остання здобуває штучний характер і представляє індивідуальний конструкт щодо реалізації особистісного та професійного потенціалу. Одначе, така ситуація приводить до того, що формуючи власну кар’єру людина стикається з проблемою балансування між загальним (стандартизованим, типовим) та одиничним (унікальним). Отже, взаємодія даних чинників приводить до того, що явище «кар'єра» вимагає соціологічного осмислення як цілісного процесу з урахуванням об'єктивних та суб'єктивних умов її формування, що також спричиняє необхідність пошуку найбільш адекватного методу її дослідження.
Складність розробки стратегії дослідження даного явища пов'язана з його особливостями, тому що побудова кар’єри є елементом біографічного проекту особистості. Отже, потрібен підхід, що дозволяє розглядати кар'єру не тільки як послідовність заняття індивідами професійних позицій, але й що дозволяє зрозуміти більш глибинні елементи у формуванні кар'єрних стратегій. Це направляє дослідника у сферу «життєвого світу» особистості, який є цілісною структурою людської практики та протиставляється «системі» як сукупності об’єктивованих структур, що примусово впливають на поведінку індивіда. Отже, для його розуміння необхідне застосування м'яких процедур, з нежорсткими вимогами, здатних вичленувати процесуальний характер явищ, що відбуваються. Саме такі методи й містить у своєму арсеналі якісна соціологія, в рамках якої дослідник має змогу прийняти точку зору суб’єкта дії та відтворити світ у якому він живе та який когнітивно конструює. Індивідуальний характер процесу побудови кар’єри зумовлює вибір методу аналізу біографічного дискурсу щодо визначення умов її формування. Біографічний метод використовується багатьма гуманітарними науками для вивчення різних явищ. Незважаючи на універсальний характер його застосування, дискусійним залишається проблема адаптації інструментарію даного методу до об'єктів сучасній реальності, одним із яких виступає процес формування успішної кар'єри.
Таким чином, наукова проблема полягає у тому, що в умовах сучасного суспільства стають недостатніми існуючі соціологічні знання, які стосуються процесу формування кар'єри, та у цілому уявлення про соціальні детермінанти її розвитку. Все вищевказане визначає наукову, теоретичну та практичну актуальність теми дослідження.
Мета дисертаційного дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в дослідженні процесу формування успішної кар’єри та концептуалізації умов, що детермінують процес її побудови. У рамках поставленої мети автором передбачається рішення наступних завдань:
- розглянути теоретико-методологічні основи дослідження умов, що спричиняють досягнення успіху в контексті ґенези уявлень про розвиток суспільства, та, керуючись виділеними аспектами, встановити їх в дослідженні процесу формування кар’єри;
- розглянути кар’єру в системі соціологічних категорій та визначити інструментальні категорії для дослідження умов її формування;
- визначити методичні особливості дослідження умов успішної кар’єри на підставі аналізу процесів, що відбуваються в сучасній теорії пізнання, а також з урахуванням основних параметрів складності даного явища врахувати визначені особливості при виборі найбільш адекватного методу його дослідження;
- виявити особливості інструментарію біографічного методу щодо аналізу явища «кар'єра» та розробити техніку його аналізу;
- виявити образи успішної професійної кар'єри, що презентують кадрові менеджери;
- виявити успішні стратегії формування кар'єри, що презентовані в «публічних» та «непублічних» біографічних інтерв'ю;
- дослідити особливості процесу формування кар’єри у представників адміністративного та підприємницького типу;
- на підставі порівняльного аналізу «публічних» і «непублічних» історій побудови успішної кар'єри виділити та систематизувати умови, що впливають на варіативність побудови індивідуальної кар'єрної траєкторії.
Таким чином, об'єктом дисертаційної роботи є процес формування успішної кар'єри.
Предметом дослідження виступають соціальні умови формування успішної кар'єри та їхній вплив на здійснення успішних дій індивідами на різних етапах її розвитку.
Методи дисертаційного дослідження. Основними методами дослідження виступають загальнонаукові методи: системний аналіз та синтез, індукція, теоретичне моделювання, типологіъ, порівняльний аналіз, і соціологічні методи: інтерв'ю, наративний аналіз біографічних оповідань, а також деякі процедури методу «обґрунтованої теорії».
Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступних положеннях, що виносяться на захист:
- на основі аналізу ґенези теоретичних поглядів про успіх в індустріальному та постіндустріальному типах суспільства набуло уточнення умови, що визначають досягнення успіху у відповідному типі суспільства, у тому числі й у сфері професійної кар'єри. Такий аналіз дозволив розглядати соціальні умови формування кар’єри, з одного боку, як вимоги суспільства до індивідів, що бажають досягти успіху, а з іншого боку, як визначальні умови контексту, у якому відбувається розвиток індивідуальної кар'єри (С.11-34);
- удосконалено інструментарій біографічного методу як найбільш адекватного до аналізу феномена кар'єри в ракурсі категорій, що описують повсякденний життєвий світ (С. 62-80);
- обґрунтовано, що з позиції еволюційної епістемології застосування інструментарію біографічного методу до дослідження процесу формування кар’єри дозволяє вдосконалювати поняттєво-категоріальний апарат явища «кар’єра» на підставі застосування понять, які описують базові характеристики біографічних процесів та структур (С. 55-59);
- уперше введено поняття «публічне» біографічне інтерв'ю та розглянута специфіка даного джерела інформації у дослідженні успішної професійної кар'єри (С. 83-85);
- запропоновано комплексний підхід до концептуалізації умов формування успішної кар'єри у вітчизняному контексті, що включає три взаємозалежних рівні аналізу: «публічні» презентації поглядів експертів в сфері кар'єри, у яких сконструйовані певні вимоги до індивідів, що бажають досягти кар’єрного успіху; «публічні» презентації кар'єрних стратегій соціально-успішних індивідів; «непублічні» біографічні презентації успішних кар'єрних стратегій (С.85-88);
- на підставі аналізу образів успішної професійної кар'єри, що презентовані у ЗМІ фахівцями, які працюють із персоналом, виділено основні вимоги запиту сучасного ринку праці. За результатами дослідження успішних кар'єрних стратегій, що презентовані в «публічних» і «непублічних» біографічних інтерв'ю через призму виділених образів, доведено амбівалентність явища «кар'єра» з погляду запиту в індивідуальних біографіях здатності до сполучення декількох кар'єрних образів (С. 94; С. 115-117; С. 137-140; С. 148-150);
- на підставі застосування процедур «обґрунтованої теорії» до аналізу випадків, що презентують успішні кар’єрні стратегії, здійснена систематизація умов формування професійної кар’єри як каузальні, контекстні та проміжні. Це дозволило показати як об’єктивні чинники (соціальні інститути, соціальні організації) та суб’єктивні чинники (ціннісні орієнтації, мотиви та цілі кар’єри), що взаємодіють між собою, детермінуючи вибір дій індивідами щодо управління власною кар’єрою (С. 141-148).
Практичне значення роботи обумовлене роллю процесу самоорганізації індивідів у сфері побудови кар’єри для розвитку громадянського суспільства в Україні.
Результати даного дослідження можуть бути використані як теоретичне підґрунтя для подальшого вивчення процесу формування кар’єри в сучасному суспільстві; сприяють оптимізації соціальних процесів в галузі цілеспрямованого стимулювання громадянської самоорганізації; збагачують можливості для удосконалення технологій щодо формування та управління індивідуальною кар’єрою в сучасних умовах.
Теоретичні положення та практичні висновки дисертаційної роботи використані автором для розробки практикумів із навчальних курсів «Якісна соціологія» та «Соціоінженерна діяльність», а також для консультування представників приватних комерційних структур з управління кар’єрою та коректування стратегії дій щодо її здійснення для досягнення успіху.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися автором на наступних наукових конференціях, симпозіумах: Міжнародна науково-практична конференція «Соціальна політика та механізми інтеграції українського суспільства» Інститут соціальних наук, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова (Одеса, 2002); Міжнародна наукова конференція «Біографічний метод у сучасному гуманітарному знанні», кафедра філософії, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова (Одеса, 2003р., 2004р., 2006р.); Четверта Всеукраїнська соціологічна конференція «Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в Україні», Соціологічна Асоціація України (Київ, 2004р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Перспективи розвитку соціогуманітарних наук у класичних університетах (соціологія, психологія, педагогіка)», факультет соціології та психології, Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ, 2004р.); науково-практичний семінар «Управлінська кар'єра: особливості формування», кафедра загальної та соціальної психології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, Одеський будинок вчених (Одеса, 2004р.), симпозіум за матеріалами конференції «Имиджелогия 2005», Російська Академія іміджелогії (Одеса, 2005). Розділи дисертації неодноразово обговорювалися на засіданнях та методологічних семінарах кафедри соціології Інституту соціальних наук Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова (2003-2006 рр.) та у рамках методологічного семінару факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2006р.) і загалом дістали позитивну оцінку.
Публікації за темою дисертації виконані в фахових виданнях, рекомендованих ВАК України:
1. Алексенцева Е.С., Подшивалкина В.И. Профессиональная карьера и ценностно-личностные аспекты её формирования // Соціологічні дослідження. Зб. наук. пр. Луганськ: Видавництво СНУ імені В. Даля, 2002. № 1 (2). С. 39-44.
2. Алексенцева Е.С. Особенности формирования профессиональной карьеры в национальном контексте // Вісник Одеського національного університету. Одеса: Астропрінт, 2003. Том 8. Випуск 9: Соціологія і політичні науки. С. 296-301.
3. Алексенцева Е.С. Биографический метод в изучении механизмов построения карьеры // Філософські пошуки. Львів-Одеса: Cogito-Центр Європи, 2003. Випуск XIV-XV. С. 87-92.
4. Алексенцева-Тимченко Е.С. Биографический метод: проблемы конструирования категориального аппарата // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики: Міжвуз. збірник наукових праць. Вип. 24-25. Одеса: Астропринт, 2004. С. 244-250.
В інших спеціалізованих наукових виданнях:
1. Алексенцева Е.С. Процессы социальной дифференциации и многообразие объектов профессиональной идентификации // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Матеріали четвертої Всеукраїнської соціологічної конференції. Київ: САУ ИСНАНУН, 2004. С. 168-172.
2. Алексенцева Е.С. Современные теории общества и проблема социального успеха // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції ««Перспективи розвитку соціогуманітарних наук у класичних університетах (соціологія, психологія, педагогіка)». Зб. наук. пр. К.: Видавничий поліграфічний центр «Київський університет», 2004. С. 288-292.
Особистий внесок дисертанта. У роботі, опублікованій у співавторстві з науковим керівником В.І. Подшивалкіною, дисертантові належить розробка параметрів оцінювання біографічних інтерв'ю, а також результати узагальнення отриманих даних.
Структура роботи обумовлена сформульованими вище метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять дев'ять параграфів, висновків, списку використаних джерел (214 джерел) і додатків.

bibliography

ВИСНОВКИ

Результати, що отримані в дисертаційній роботі, відповідають поставленій меті та завданням дослідження.
По-перше, адекватне розуміння соціальних умов формування успішної кар’єри неможливе без виділення їх складових в теоретичних поглядах класиків соціології (зокрема, К. Маркса, Е. Дюркгейма, М. Вебера, Т. Парсонса), що розглядають деякі аспекти положення людини в індустріальному суспільстві, а також в спеціальних теоріях постіндустріального суспільства (зокрема, теорій З. Баумана, У. Бека, Д. Белла, Я. Масуди, А. Тоффлера та ін.). На основі порівняльного аналізу визначених умов в контексті зазначених теоретичних поглядів, в роботі було показано, що перехід суспільства до постіндустріальної фази трансформував уявлення про основні умови досягнення успіху. Якщо в індустріальному суспільстві успіх людини залежав від: володіння власністю (з точки зору концепції людини К. Маркса), виконання соціальних ролей відповідно до приписів та очікувань, пріоритету колективних цінностей в процесі досягнення індивідуальної мети (з точки зору теорії «організованого суспільства» Е. Дюркгейму), орієнтації на стабільність та передбачуваність, рівня інтегрованості індивіда в систему (з точки зору системної теорії суспільства Т. Парсонса), вертикального професійного просування в умовах корпорації (що було виділено в аспекті теорії стратифікації М. Вебера); то, в теоріях постіндустріального суспільства визначальними умовами досягнення успіху виступають: рівень володіння інформацією та знаннями (Д. Белл, Я. Масуда); орієнтація на невизначеність, а також на цінності індивідуалізму й прагматизму (З. Бауман); виконання ролей, виходячи із власних інтересів та цілей, індивідуалізація й автономізація суб'єктів діяльності, самоорганізація (У. Бек); вертикальне та горизонтальне професійне просування; індивідуальна кар'єра, гнучка зайнятість (У. Бек, А. Тоффлер). Проведений аналіз щодо уточнення умов досягнення успіху, дозволив висунути тезу про те, що виявлені умови, багато в чому детермінують пануючі в соціумі певного типу образи успішності, зокрема, відображаючи вимоги суспільства до індивідів як активних проектувальників власного успіху, та виступаючи як умови контексту, в межах якого індивід формує власну стратегію успіху.
По-друге, визначення теоретико-методологічних основ дослідження умов формування успішної кар’єри також потребувало розглядання останньої в системі соціологічних категорій. На підставі даного розгляду були визначені основні категорії дослідження процесу формування кар’єри (соціальні «ліфти», мета та мотиви кар’єрного розвитку, ціннісні орієнтації), які були застосовані як інструментальні в емпіричному дослідженні формування успішної професійної кар’єри у вітчизняному контексті. Також були охарактеризовані основні характеристики успіху (як публічної, планованої, ситуативної, одиничної дії, але в теж час, що досягається при типово схожих обставинах), які в тому числі притаманні й успішній кар’єрі; виявлено значення соціальної розповіді про успішну кар'єру. Розгляд кар’єри як елемента життєвої стратегії показав, що процес формування кар’єри не є соціальною закономірністю: індивід конструює своє життя за допомогою культурних традицій, повсякденної та знакової соціальної мікросистеми та пов'язаних з нею зразків орієнтації. Отже, кар'єра це елемент біографічного проекту особистості, що припускає: особисте цілевизначення, поетапне планування щодо здійснення дій, пристосування наявних засобів для досягнення наміченої мети. Отримані результати дозволили запропонувати, що сучасне розуміння кар'єри повинне здійснюватися з погляду її сприйняття та інтерпретації подій самими діючими суб'єктами на підставі співвідношення кар’єрного просування із цілями людини, особистісним потенціалом, ціннісними орієнтаціями та соціальними «ліфтами», що сприяють успішному кар'єрному розвитку.
По-третє, розгляд теоретико-методологічних основ дослідження процесу формування успішної кар'єри, детермінував розгляд проблем сучасної теорії пізнання для вибору найбільш адекватного способу дослідження умов її формування. Ґрунтуючись на концепціях про сучасну теорію пізнання, що склалися в межах еволюційної епістемології, в дисертації показано, що предмет-об’єктні відносини, які виникають під час пізнання повинні рефлексиюватися в способах дослідження явищ сучасної реальності. Це в свою чергу, зумовило розглянути специфіку явища «кар’єра» згідно з основними параметрами складності об’єктів, що запропоновані Г.Й. Саганенко, які дозволяють враховувати динамічність та багатомірність основних властивостей кар'єри при виборі методу її дослідження. Найбільш адекватним методом, здатним охопити дані тенденції, на думку автора, виявилось реконструювання особистої історії кар'єрного успіху за допомогою аналізу біографічного дискурсу. У роботі обґрунтовано, що вивчення особистих історій, орієнтує дослідника в світ повсякденності, що конструюється оповідачем, виходячи із власних категорій за допомогою ненаукової мови, що мають не тільки раціональні але й ірраціональні складові. Внаслідок цього, у роботі розглянутий специфічний інструментарій дослідження кар'єри в ракурсі категорій, що описують повсякденний життєвий світ, а також описана методика дослідження біографічних інтерв'ю. Відповідно до авторського розуміння кар'єри як сукупності особистісних уявлень та уявлень, прийнятих у суспільстві, автором введене поняття «публічне» біографічне інтерв'ю та розглянута його специфіка як джерела інформації стосовно дослідження умов формування кар'єри. Дана специфіка полягає, на думку автора у тому, що дані інтерв'ю презентують запит суспільства до індивідуальної професійної кар'єри.
Таким чином, в дисертації запропонований комплексний підхід до визначення умов формування успішної кар'єри у вітчизняному контексті за допомогою аналізу: «публічних» презентацій поглядів експертів в сфері розвитку кар'єри; «публічних» презентацій кар'єрних стратегій соціально-успішними індивідами; «непублічних» біографічних презентацій успішних кар'єрних стратегій. Дані оповідання виступають як соціальними конструктами, що формують сучасний простір (з одного боку, вони конструюються ЗМІ, а з іншого індивідами), так і феноменами суб'єктивного досвіду. Властива людині потреба в пред'явленні того, що відрізняє її від інших та здатність біографічних інтерв'ю виявити це, знаходить у своє підтвердженні в характеристиках постмодерниського суспільства. Як було виявлено за проведеним дослідженням, суттєвими характеристиками сучасного суспільства виступає нетерпимість до однаковості, спрямованість на виявлення унікального. Саме біографічний метод, на думку автора, дозволив відобразити дані особливості процесу побудови кар'єри в сучасному суспільстві. Важливе значення має висновок, який був зроблений на підставі розгляду методичних особливостей дослідження умов формування успішної кар’єри, про переваги біографічного методу, які полягають у тому, що інструментарій даного методу дозволяє вдосконалювати поняттєво-категоріальний апарат досліджуваного явища в конкретних емпіричних дослідженнях на підставі застосування біографічних понять, що описують повсякденний життєвий світ особистості.
По-четверте, за результатами аналізу експертних поглядів фахівців із підбору персоналу, були виділені альтернативні образи успішної професійної кар'єри («унікальний фахівець», «гарна людина», «самодостатня особистість», «білі аркуші»), у яких відображені вимоги потенційних роботодавців до сучасних працівників. Аналіз змісту даних образів, дозволив зробити висновок про те, що вимоги, що конструюють дані образи, детерміновані як елементами індустріального, так і постіндустріального контексту.
Аналіз «публічних» біографічних оповідань через призму вимог, що становлять дані образи, показав, що в кар'єрних стратегіях, що відтворені у даних інтерв'ю, герої поєднували якості, затребувані в альтернативних образах. Підтвердження даного факту в результатах, отриманих за аналізом «непублічних» біографічних інтерв'ю, що оповідають про успішні стратегії побудови кар'єри, дозволило зробити висновок про те, що кар'єра в сучасному суспільстві має амбівалентний характер, і тому орієнтація індивіда на розмаїття, висунутих на ринку праці образів, виступає суттєвою умовою досягнення успіху в кар'єрі. Отже, в індивідів з'являється можливість до безкризового керування власною кар'єрою, коли, вичерпавши себе в одному образі, наприклад, «унікальний фахівець» (завдяки наявності великого досвіду роботи в одній сфері), індивід може з «білого аркуша» почати побудову кар'єри в іншій сфері та досягти успіху шляхом рефлексії вимог та очікувань, що відповідають тому професійному співтовариству, в межах якого буде відбуватися розвиток його кар'єри.
По-п’яте, за результатами порівняльного аналізу кар'єрних стратегій, продемонстрованих у біографіях, були виділені суттєві властивості адміністративного та підприємницького типів кар'єри. Відмінними властивостями першого типу кар'єри є стабільність та послідовність кар'єрного просування шляхом тривалої роботи в рамках однієї організації. Визначальною умовою досягнення успіху в рамках реалізації адміністративного типу кар'єри було наявність у кар'єрній біографії великого та успішного досвіду роботи в організаційних структурах, до яких є суспільний запит (СБУ, Прокуратура, партійні організації). Відмінними властивостями підприємницького типу кар'єри була орієнтація на невизначеність та непослідовність кар'єрного просування (з погляду вертикального росту). Головною умовою досягнення успіху в даному типі кар'єри була здатність до швидкої адаптації до нового контексту, що відкрив ніші для побудови кар'єри в нових сферах діяльності. Важливий висновок, що був зроблений у ході порівняльного аналізу кар'єрних біографій, полягає у тому, що представники різного типу кар'єри, мають самоорганізаційні навички в управлінні власною кар'єрою:
- здатності до стратегічності (щодо вміння передбачати як перешкоди, так і перспективи власного кар'єрного розвитку та ін..);
- гнучкості (щодо презентації самостійного дослідження різних варіантів розвитку кар'єри, нагромадженню фахових знань і т.п.);
- чіткого і реалістичного уявлення про власне професійне «Я».
Наявність даних навичок у представників успішної професійної кар’єри погодиться з вимогами суспільства до індивідів, які були виділені в аспекті розгляду теоретичних поглядів щодо умов, що визначають можливість досягнення успіху в постіндустріальному суспільстві. Значущим в аналізі розповідей про стратегію побудови кар'єри з'явилося виділення інформації, що містить аргументацію, описи, оцінки щодо тих або інших процесів у суспільстві. Наприклад, в оповіданнях підкреслене значення освіти та цінностей індивідуалізму як чинників, що детермінують організаційний простір та дистанцію влади в організаціях сучасного типу. Отже, виявлені тенденції дозволяють зробити висновок про те, що в індивідуальних біографіях презентуються вимоги суспільства до суб'єктів, які бажають досягти успіху.
По-шосте, отримані результати зумовили представити процес формування кар’єри у вітчизняному контексті з позицій самоменеджменту. За допомогою порівняльного аналізу ліній історій, що презентують успішні стратегії формування кар’єри, були виділені збіги, подібності та відповідності у біографічних процесах побудови кар'єри. Це дозволило нам виявити зв'язок центральної категорії «кар'єрна траєкторія» з виділеними категоріями аналізу кар'єри (соціальні «ліфти», мотиви та цілі кар'єри, особистісні якості). Отже, був зроблений пошук загальних властивостей, які на формальному рівні поєднують різні біографічні епізоди. Таким чином, кар'єра була концептуалізована як динамічний процес, що включає проходження індивідами певних етапів у її побудові, що містять ряд варіативних дій, які реалізують індивіди в процесі досягнення успіху. Аналіз стратегій формування кар'єр, таким чином, дозволив систематизувати умови як каузальні, контекстні та проміжні, та показати як об’єктивні чинники (соціальні інститути, соціальні організації) та суб’єктивні чинники (ціннісні орієнтації, мотиви та цілі кар’єри) взаємодіють між собою, детермінуючи вибір дій індивідами по управлінню власною кар’єрою.
Практична значущість результатів дослідження полягає у тому, що запропонована стратегія аналізу біографічних оповідань про кар'єру може дозволити фахівцям в сфері кар'єрного консультування допомогти в керуванні індивідуальною кар'єрою та корегуванню стратегії дій щодо її здійснення для досягнення успіху. Виявлення контекстних умов дозволяє передбачати появу запиту проходження певних «ліфтів» професійної кар'єри та нагромадження відповідного досвіду для наступного успішного працевлаштування; каузальні умови допомагають виявити спрямованість особистості (цілі, особистісний потенціал) та виявити її збіг або розбіжність із організаційними умовами, у яких індивід має намір реалізовувати власну кар'єру; проміжні умови (зокрема, що становлять самоорганізаційні здатності) є умовами, які дозволяють корегувати індивідам кар'єрну стратегію у зв'язку з мінливими особистими цілями, умовами контексту, пристосовуючи наявні ресурси (зокрема, особисті контакти). Отримані практичні висновки можуть дозволити індивідові передбачати перспективу й можливості власного професійного розвитку в процесі своєї самореалізації, у проектуванні кар'єри, у побудові власного професійного іміджу.
Таким чином, відповідно до основної мети дисертаційної роботи була здійснена концептуалізація соціальних умов формування професійної кар’єри із застосуванням до аналізу комплексного підходу, що дозволив розглянути їх:
1) як обстановку, у якій відбувається реалізація індивідуальної кар'єри;
2) як вимоги висунуті суспільством до індивіда, який бажає досягти успіху в кар'єрі, та з яких йому варто виходити;
3) як обставини, від яких залежить досягнення успіху в кар'єрі.

Список використаних джерел
1. Аарелайд-Тарт А. Проблемы адаптации к новым культурным реалиям в зеркале биографического метода // Социологические исследования. 2003. - №2. С. 59-67.
2. Абельс Х. Интеракция, идентичность, презентация. Введение в интерпретативную социологию: Пер. с нем. СПб.: Алетейя, 1999.- 272с.
3. Абельс Х. Романтика, феноменологическая социология и качественное социальное исследование // Журнал социологии и социальной антропологии. 1998. том 1. №1. С. 114-139.
4. Абульханова Славская К. А. Стратегии жизни. М.: Мысль, 1991. 302с.
5. Альмодавр Ж.П. Рассказ о жизни и индивидуальная траектория: сопоставление масштабов анализа // Вопросы социологии. 1992. Том 1. №2. С. 98-103.
6. Альшевська Н.Ю. Кар'єра как соціальний феномен: сутність, ознаки, технології побудови // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2000. №2. С. 106-112.
7. Асп Э.К. Введение в социологию. СПб: Алетейя, 2000. 248с.
8. Ахмеров Р.А. Субъектная модель биографических кризисов // Тезисы докладов науч. конф. Института психологии «Психоло­гическая наука: традиции, современное состояние и перспективы». М: ИП РАН, 1997. С. 47-48.
9. Бабенко С.С. Неформальное общество: стратегии жизненного успеха в трансформирующемся обществе // Вестник Харьковского Национального Университета. 2001. Серия 511. С. 54-68.
10. Бакиров В. Социальное познание на пороге постиндустриального мира // Общественные науки и современность. 1993. №1. С. 68-77.
11. Батыгин Г.С. Лекции по методологии социологических исследований. М.: Аспект-Пресс, 1995. 386с.
12. Батыгин Г.С., Девятко И.Ф. Миф о «качественной социологии» // Социологический журнал. 1994. № 2. С. 28-42.
13. Бауман З. Индивидуализированное общество: Пер. с англ. М.: Логос, 2000. 390с.
14. Бауман З. Философские связи и влечения постмодернистской социологии // Вопросы философии. 1992. Т.1. № 2. С. 5-23.
15. Бевзенко Л. Д. Смысл жизненного успеха: социально-культорологический контекст // Социология: теория, методы, маркетинг. 2000. № 1. С. 34-51.
16. Бевзенко Л.Д. Соціокультурні детермінанти індивідуальної формули успіху // Життєва компетентність особистості: Наук.-метод. посіб. К., 2003. С.296319.
17. Безрогов В.Г. Коллективное и персональное в атобиографии // Человек. 2003. - №5. С. 26-37.
18. Бек У. Общество риска: на пути к другому модерну. М.: Прогресс-традиция, 2000. 384с.
19. Бек У. Собственная жизнь в развязанном мире: индивидуализация, глобализация и политика // Проблемы теоретической социологии. СПб.: Изд-во СПбГУ, 2003. Вып.4. С. 211-221.
20. Белановский С. А. Метод фокус-групп. М.: Магистр, 1996. 272с.
21. Белл Д. Грядущее постиндустриального общества. Опыт социального прогнозирования: Пер. с англ. М.: Academia, 1999. - 956 с.
22. Беляева Л.А. Кому на Руси жить хорошо?.. Стратегии выживания, адаптации, преуспевания // Социологические исследования. 2001. №6. С. 44-53.
23. Берегер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. М.: Медиум, 1995. 323с.
24. Берто Д., Берто-Вьям И. Наследство и род: трансляция и социальная мобильность на протяжении пяти поколений // Вопросы социологии. 1992. Т. 1. №2. С. 106-123.
25. Биографический метод в изучение постсоциалистических обществ / В. Воронков и Е. Здравомыслова СПб: ЦНСИ, 1997. 223с.
26. Биографический метод в социологии. История, методология и практика. М.: Институт социологии РАН, 1994. - 147с.
27. Бурега В.В., Заблоцький В.П. Суспільство в період транзиції: український контекст. Донецьк: Дон-Дау, 2001. 170с.
28. Бурдье П. Биографическая иллюзия // Интеракция, интервью, интерпретация. 2002. №1. С.75-84.
29. Бурдье П. Социология политики: Пер. с фр. М.: Socio-Logos, 1993. 336с.
30. Бургос М. История жизни. Рассказывание и поиск себя // Вопросы социологии. 1992. Т.1. №2. С. 123-130.
31. Валевский А.Л. Основания биографики. К.: Наукова думка, 1993. 110с.
32. Вардоманский А.П. Аксио-биографическая методика // Социологические исследования. 1991. - №7. С. 80-84.
33. Васильева Т.С. Основы качественного исследования: обоснованная теория // Методология и методы социологических исследований. М.: Институт социологии РАН, 1996. С. 56-65.
34. Вебер М. Основные понятия стратификации // Социологические исследования. 1994. N5. C.147-156.
35. Вебер М. Основные понятия социологии // Вебер М. Избранные произведения: Пер с нем. М.: Прогресс, 1990. С. 602-643.
36. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1990. С. 61-271.
37. Веселкова Н.В. Методологические принципы полуформализованного интервью // Социология: методология, методы, математические модели. 1995. №5-6. с. 28-48.
38. Веселкова Н.В. Событие жизни событие текста // Социологический журнал. 1994. - №3. С.103-110.
39. Винарик Л.С., Щедрин А.Н., Васильева Н.Ф. Вхождение Украины в информационное общество. Донецк: ИЭП НАНУ, 2001. 152с.
40. Волкова Н. В.Типология карьерных стратегий молодых специалистов // Социологические исследования. - № 1. 2006. С. 142-147.
41. Волович В.И. Надежность информации в социологическом исследовании. Киев: Наук. думка, 1974. - 132 с.
42. Галюк Е. Д. Жизненный успех как феномен: подходы к анализу // Социология в российской провинции: перспективы развития. В 5 частях. Екатеринбург, 2003. Ч. 1. С. 129-135.
43. Гидденс Э. Конструирование общества: Очерк теории структурирования // Западная теоретическая социология 60-80-х гг. М.: ИНИОН, 1989. С. 34-42.
44. Головаха Е.И. Критерии продуктивности жизни // Жизнь как творчество: Социально-психологический анализ. К.: Наук. думка, 1985. С. 256-265.
45. Головаха Е.И., Кроник А.А. Психологическое время личности. К.: Наук. думка, 1984. 208с.
46. Головаха Е.И. Социологическое знание и процесс исследования современных социальных процессов // Проблеми розвитку соціологічної теорії: соціальні процеси в Україні. Матеріали четвертої Всеукраїнської соціологічної конференції. К.: ПЦ Фоліант, 2004. С. 13-25.
47. Голофаст В. Многообразие биографических повествований // Социологический журнал. 1995. №1. С. 71-88.
48. Голофаст В. Повседневность в социокультурных изменениях // Интеракция, интервью, интерпретация. 2002. - №1. С. 67-74.
49. Голубович И. В. Язык историй жизни и ренессанс биографического метода // Філософські пошуки. 2002. Вип. XII-XII. С.107-115.
50. Готлиб А.С. Социально-экономическая адаптация россиян: факторы успешности-неуспешности // Социологические исследования. 2001. №7. С. 51-57.
51. Готлиб А.С. Основные черты качественного подхода в социологическом исследовании // Сборник научных трудов учених и аспирантов социологического факультета. Самара: Изд-во Самарского госуниверситета, 2001. С. 72-96.
52. Гоффман И. Представление себя другим в повседневной жизни. М.: Канон-пресс, 2000. 304с.
53. Григорьев Л.Г. «Социология повседневности» А. Щюца // Социологические исследования. 1988. №2. с. 123-128.
54. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество. М.: Прогресс, 1969. 480с.
55. Дамберг С.В. Конструирующая диада // Пространство и время в современной социологической теории. / Ю.Л. Качанов, А.Т. Бибков М.: Изд-во «Институт социологии РАН», 2000. С. 66-78.
56. Девятко И.Ф. Биографический метод // Методы социологического исследования. Екатеринбург: Изд-во Уральского ун-та, 1998. - 208 с.
57. Дильтей В. Возникновение герменевтики // Философская и социологическая мысль. 1996. - № 3-4. С. 167-194.
58. Дильтей В. Категории жизни // Вопросы философии. 1995. № 10. С. 129-143.
59. Доел Р. Устная история в историографии современной науки: опыт и проблемы // Вопросы истории естествознания и техники. 2000. № 4. С. 60-88.
60. Донченко О., Овчаров А. Ще один метод підвищення ефективності організації // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. № 4-5. С. 146-159.
61. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда / Западно-европейская социология ХIX-начала ХХ веков. - М., 1996. - С. 256-309.
62. Дюркгейм Э. Самоубийство. Социологический этюд. // Тексты по истории социологии ХIX-XX вв. М.: Наука, 1994. С. 312-329.
63. Жизненные стратегии граждан Донбасса: Переходное состояние (социологическое исследование) / В.П. Заблоцкий. Донецк: Агентство регіонального розвитку «Донбасс», 2000. - 134с.
64. Жизнь как творчество: Социально-психологический анализ. М.: Наук. думка, 1985. 290с.
65. Журавлев В.Ф. Нарративное интервью в биографических исследованиях // Социология: методология, методы, математические модели. 1993-1994. № 3-4. С. 34-42.
66. Зиммель Г. Как возможно общество // Социологический журнал. 1994. - №2. С. 102-113.
67. Зиммель Г. Общение: пример чистой или формальной социологии // Социологические исследования. 1974. С. 170-178.
68. Злобіна О.Г. Теоретичні основи якісної методології // Технології прикладних соціологічних досліджень: Навч.-метод. посіб. К.: ІС НАНУ, 2003. С.6467.
69. Золотова Н. П. Диагностика управленческого потенциала молодых специалистов // Жизненный путь и профессиональная карьера специалиста. Кишинев: ИПФ, 1997. - С.158-166.
70. Иванченко Г. В. Самоопределение личности как открытый проект// Человек. 2005. №3. С. 5-16.
71. Иноземцев В.А. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы. М.: Логос, 2001. 186с.
72. Иноземцев В.А. Теория постиндустриального общества как методологическая парадигма российского обществоведения // Вопросы философии. 1997. № 10. с. 29-45.
73. Ионин Л. Г. Понимающая социология. Исторический и критический анализ. М.: Наука, 1979. С. 207с.
74. Качалов Ю.Л. Проблема обоснования социологии и пространство-время социального мира // Пространство и время в современной социологической теории. / Ю.Л. Качалов. М.: Институт социологии РАН, 2000. С. 146-154.
75. Ковалёв Е.М., Штейнберг И. Е. Качественные методы в полевых исследованиях. М.: Логос, 1999. 384с.
76. Козина И.Н. Поведение на рынке труда: анализ трудовых биографий // Социологические исследования. 1997. №4. С. 55-63.
77. Козина И.Н. Особенности применения стратегии «исследования случая» при изучении производственных отношений на промышленном предприятии// Социология: методология, методы, математическое моделирование. 1995. № 5-6. С. 28-48.
78. Козлова О.Н. О методах познания социокультурных явлений // Социологические исследования. 1993. №11. С. 34-50.
79. Козлова О. Н. Социология повседневности: переоценка ценностей // Общественные науки и современность. 1992. №3. с. 47-56.
80. Комозин А.Н. Трудовая карьера с позиций жизненного цикла // Социологические исследования. 1990. № 1. С. 3-11.
81. Костенко Н.В., Оссовский В.Л. Ценности профессиональной деятельности. К.: Наук. думка, 1986. 151с.
82. Костюченко Л.Г. Методология и методы качественных исследований личности в социологии // Ломоносовские чтения. 2003. Т.1. С. 85-96.
83. Кочетов Г.М. Механизмы процесса профессионализации (концептуальная постановка задачи). Томск: Изд-во ТГУ им. В.В. Куйбышева, 1975. 189с.
84. Крыштановская О. Трансформация старой номенклатуры в новую российскую элиту // Общественные науки и современность. 1995. №1. с. 51-65.
85. Курбатов В.И., Курбатова О. В. Социальное проектирование. Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. 416с.
86. Куценко О.Д. Общество неравных: классовый анализ неравенства в современном обществе. Харьков: Издательский центр Харьковского Национального университета им. В.Н. Каразина, 2000. 316с.
87. Лаба Я. Специфика использования качественных методов при изучении гендерных стратегий занятости на рынке труда // Ломоносовские чтения. 2002. Т.1. С.32-45.
88. Лакан Ж. Функция речи и поле языка в психоанализе: Пер. с фр. М.: Гнозис, 1995. 101с.
89. Левичева В.Ф. Социальная структура: потенциал и ценности российской интеллигенции. Гуманитарная интеллигенция: основания корпоративной идентичности // Социологические исследования. №1. 2001. С. 57-61.
90. Леднева А. Блат и рынок: трансформация блата в постсоветском обществе // Неформальная экономика. М.: Логос, 1999. С. 111-123.
91. Липатова М. Е. Особенности карьерных продвижений за рубежом // Социологические исследования. - №12. 2001. С. 130-133.
92. Литвинович В.Г. Автобиографический метод как инструмент социологического познания // Харьковские социологические чтения. 1994. с.223-227.
93. Логинова Н.А. Жизненный путь человека как проблема психологии // Вопросы психологии. 1985. № 1. с. 103-109.
94. Лукашевич М.П., Альшевська Н.Ю. Ділова кар’єра в банку: шляхи ефективного управління - К.: Таксон, 1998. - 132с.
95. Лукашевич Н.П. Теория и практика самоменеджмента: Уч. пособие.
К.: МАУП, 1999. 360с.
96. Лукашевич М.П. Соцiологiя кар’єри. К.: МАУП, 1999. 155с.
97. Макеев С.А. Структура пространства жизненных шансов и возможностей // Посткоммунистические трансформации: векторы, измерения, содержание. Харьков: Изд. центр Харьковского национального университета им. В.Н.Каразина, 2004. С.242-250.
98. Макро- і мікросоціальна інженерія: соціоінженерний праткикум// М.П. Лукашевич, В.И. Подшивалкина Одесса: Астропринт, 2001. 236с.
99. Малышева М.М. Способы кодирования и анализа качественных данных // Возможности исследования качественной методологии в гендерных исследованиях. М.: ИСРАН, 1997. С.66-85.
100. Мангейм К. Структурный анализ эпистемологии // Специализированная информация по общеакадемической программе: «Человек, наука, общество: комплексные исследования». М.: РАН ИНИОН, 1992. С. 3-38.
101. Мангейм К. Человек и общество в век преобразования. М., 1991. 219с.
102. Маноха І.П. Потенціал індивідуального буття людини: поняття, сутність, способи тлумачення / Вісник Київського Національного Університету ім. Т.Г. Шевченка: Соціологія. Психологія. Педагогіка. 1998. Випуск 5. С. 23-26.
103. Мануильский М. А. Биография в структуре жизненного мира индивида // Человек. 2005. - №5. С. 30-43.
104. Маркс К. Капитал: Критика политической экономии. В 3-х томах. М.: Политиздат, 1988.
105. Маркс К. Размышления юноши при выборе профессии / Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. 2 изд. М.: Политиздат, 1975. Т. 40. С. 3-7.
106. Маркс К. Экономическо-философ