СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ТА ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАЛИЙ РОЗВИТОК АГРАРНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР
«ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ»

На правах рукопису

ІВАХНО Анатолій Юрійович

УДК 504.03:316.42:338.43(477)

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ТА ЕКОЛОГІЧНИЙ
СТАЛИЙ РОЗВИТОК АГРАРНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
Кириленко Іван Григорович,
доктор економічних наук,
член-кореспондент НААН

Київ - 2011
ЗМІСТ

Стор.
ВСТУП……………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СИСТЕМИ (АГРСФЕРИ)…...13
1.1. Сталий розвиток аграрної сфери як наукова категорія………………………………………….…………………………………13
1.2 Соціально-економічна та екологічна складові сталого розвитку аграрної сфери………………………………………………………………….……………..23
1.4. Методологія формування сталого розвитку аграрної сфери……………..48
Висновки до розділу 1……………………………………………………………..80
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ДОСЯГНЕННЯ ЕКОНОМІКО-СОЦІАЛЬНИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ ЦІЛЕЙ РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ………83
2.1. Соціально-економічні наслідки аграрної реформи та їх негативний вплив на процес екологізації аграрного виробництва…………………………………….83
2.2. Економічна оцінка техногенного навантаження на природні ресурси аграрної сфери внаслідок екстенсивного ведення сільського господарства…….………………………………………………………………….99
2.3. Роль сучасних інновацій у забезпеченні збалансованого соціально-економічного та екологобезпечного розвитку аграрної сфери………………123
Висновки до розділу 2…………………………………………………………….133
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ СТАЛОСТІ……………………………………………………..137
3.1. Використання зарубіжного досвіду у формуванні нового світогляду щодо забезпечення сталого розвитку аграрної сфери України……………………...137
3.2. Державна політика сталого розвитку аграрної сфери……………………154
3.3. Організаційно-економічний механізм становлення соціально-економічного та екологічного розвитку аграрної сфери як сталого…………………………170
Висновки до розділу 3……………………………………………………………181
ВИСНОВКИ...……………………………………………………………………..184
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………….………………….193
ДОДАТКИ....………………………………………..…………………………….210

ВСТУП

Актуальність теми. Сталий розвиток суспільства, як визнано всіма країнами світу і зафіксовано у відповідних міжнародних і національних документах, може бути забезпечений лише за умови надання пріоритетного значення інтересам людини та підпорядкування економічного розвитку практичній реалізації цих інтересів з одночасним ефективним вирішенням екологічних проблем.
Незаперечна роль аграрного сектору економіки та АПК у піднесенні життєвого рівня населення спонукає до розгляду концептуальних засад переходу до сталого розвитку в ринкових умовах господарювання. При цьому слід виходити з фундаментального положення, що сучасна економіка в цілому, та аграрна зокрема, мають бути соціально орієнтованими та екологічно збалансованими, як і природокористування, а ринкові механізми повинні доповнюватися механізмами забезпечення стійкості та сталості функціонування агроекосистем. Головним принципом за таких умов стає збереження та відновлення біологічної продуктивності природних ресурсів, всебічна адаптація аграрного виробництва до умов навколишнього середовища.
Сучасний етап світового економічного розвитку характеризується посиленням прагнення держав до забезпечення сталого, збалансованого і взаємообумовленого функціонування усіх сфер життєдіяльності національних спільнот. Останнє передбачає не лише гармонізацію діяльності всіх складових національних господарських систем, а й посилення адаптаційних механізмів, здатних згладити наслідки можливих негативних впливів, здійснюваних на системи в цілому і їх окремі елементи.
Ці трансформації відбуваються одночасно з поглибленням фінансово-економічної кризи, посиленням диспаритету цін на промислову і продовольчу продукцію та дефіциту обігових коштів, зменшенням наповнення бюджетів усіх рівнів, подальшим падінням обсягів виробництва. У зв'язку з цим особливо небезпечна ситуація склалась у національному АПК та його основній складовій частині - агропродовольчій сфері.
Реформування ринкових засад функціонування підприємств аграрного сектора економіки не могло обминути й соціальної сфери села, яка забезпечувала життєдіяльність і відтворення сільського населення.
За умов же глибокої фінансово-економічної кризи переважна частина аграрних підприємств не в змозі не лише фінансувати невиробниче будівництво на селі, а навіть економічно підтримувати функціонування закладів і установ соціальної сфери.
Прийняті Урядом України постанови про передачу в комунальну власність житла, об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури державними і заснованими на інших формах власності агропромисловими, сільськогосподарськими та іншими підприємствами й організаціями внаслідок великого дефіциту державного та місцевих бюджетів у повному обсязі не виконуються. У результаті на селі зростає кількість соціальних об'єктів, які нікому не належать, згортається діяльність функціонуючих установ, погіршується або зовсім припиняється соціальне обслуговування селян. Низька заробітна плата працівників аграрної сфери у поєднанні з тривалими затримками її виплати та розширенням масштабів прихованого безробіття супроводжуються зубожінням переважної частини сільського населення й розвалом сфери платних послуг.
Болісні трансформаційні процеси в економіці не могли не позначитись негативно на екологічному стані довкілля, на вирішенні природоохоронних завдань. Аналіз діяльності підприємств агропродовольчого комплексу свідчить, що, незважаючи на різке зменшення обсягів виробництва продовольчої сировини та її переробки, масштаби забруднення атмосфери, відкритих водойм і підземних вод та ґрунтів шкідливими викидами і скидами, нагромадження в навколишньому середовищі відходів аграрного й індустріального виробництва не зменшились, а навіть дещо зросли. Цей парадокс пояснюється тим, що у вкрай незадовільно фінансуються природоохоронні заходи, розтягуються строки понаднормативної експлуатації зношеного природоохоронного обладнання, порушуються правила поводження з агрохімікатами та їх екологобезпечного використання у сільському господарстві, надзвичайно мало уваги приділяється знешкодженню й утилізації відходів виробництва, модернізації природоруйнівної, екологонебезпечної техніко-технологічної бази переробних підприємств тощо. Внаслідок цього екологічні умови проживання у сільській місцевості мають тенденцію до погіршення, і це у поєднанні з іншими чинниками негативно відбивається на здоров’ї сільського населення.
Слід зазначити, що окреслене коло проблем різною мірою привертало до себе увагу за умов планової економіки, але повністю вони не були вирішені. Нині ж у процесі формування ринкової економіки, коли майже перестали діяти адміністративні важелі управління, ефективність механізмів відтворення соціальних та екологобезпечних умов життя сільського населення, що ґрунтувались на засадах централізованого планування, значно знизилась. В умовах змішаної економіки, наявності підприємств різних форм власності вирішення проблем збалансованого розвитку аграрного сектора, реалізації соціальних вимог та екологічних пріоритетів на селі потребує формування механізмів нового типу, застосування методів, засобів та інструментарію регулювання суспільних відносин і екологічних процесів з врахуванням нинішньої економічної ситуації та регіональної специфіки розміщення населення.
Значним внеском у дослідження різнопланових питань розробки концепції та оцінки передумов переходу галузей України до сталого розвитку є наукові праці В.Г.Андрійчука, Г.М. Калетніка, І.Г. Кириленка, С.М. Кваші, М.Ф. Кропивка, П.М. Макаренка, М.Й. Маліка, А.С. Малиновського, І.І.Лукінова, В.М. Трегобчука, Б.Й. Пасхавера, О.І. Павлова, П.Т.Саблука, В.Ф. Сайка, О.Г.Шпикуляка, О.В. Шубравської, Л.Г. Руденка та ін.
Незважаючи на це, багато питань щодо вирішення соціально-екологічних проблем на селі залишаються недостатньо дослідженими. Якщо механізми регулювання виробництва суспільних товарів, зовнішніх соціальних і екологічних ефектів у ринковому середовищі фундаментально опрацьовані, то питання ефективного розв’язання соціальних і екологічних проблем функціонування аграрної сфери ґрунтовно не досліджені. Гострота цих проблем посилюється внаслідок кризових явищ у національній економіці. Крім того, з огляду на перспективу вступу України до Європейського Союзу необхідно цілеспрямовано проводити роботу щодо соціально-економічного та екологічного розвитку сільських територій відповідно до вимог Спільної аграрної політики країн ЄС, що в свою чергу потребує широкомасштабних наукових розробок з питань, насамперед, інвестиційного забезпечення, організації й регулювання процесів відтворення повноцінного життєвого середовища на селі.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» за темою «Розробити теоретико-методологічні засади відродження села та розвитку сільських територій в умовах становлення багатоукладної економіки аграрного сектора» (номер державної реєстрації 0106U006646). У межах теми дисертантом обґрунтовано методологічні засади організаційно-економічного механізму соціально-екологічного розвитку агросфери в контексті сталого розвитку та концептуальні положення щодо забезпечення системності соціально-екологічної аграрної політики, які передбачають відповідні інституційні зміни в умовах інтеграції України до ЄС.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних та економіко-екологічних принципів забезпечення сталого й екологічно збалансованого розвитку аграрної сфери, відтворення повноцінного соціально привабливого та екологобезпечного середовища життєдіяльності сільського населення в умовах інтеграції України до ЄС.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі основні завдання:
- дослідити еволюцію концепцій і теоретичних положень щодо сутності поняття сталого розвитку;
- оцінити передумови та об’єктивну необхідність розвитку аграрної сфери на засадах сталого розвитку;
- визначити й обґрунтувати структуру пріоритетів аграрної сфери з урахуванням соціального і екологічного аспектів;
- узагальнити теоретичні основи економічних та організаційних аспектів і практичного досвіду формування, розбудови та функціонування механізмів регулювання соціально-економічних відносин і екологічних процесів у країнах з ринковою економікою;
- обґрунтувати вимоги та принципи, на основі яких повинні формуватись механізми реалізації соціальних і екологічних пріоритетів аграрної сфери стосовно динаміки та регіональної специфіки соціально-демографічних і екологічних процесів, а також їх наслідки;
- визначити сутність і структуру категорії «повноцінне життєве середовище сільського населення», економічний механізм, правові засади та організаційний інструментарій задоволення соціальних потреб, екологічних вимог та інтересів працівників аграрної сфери, їх сімей, сільського населення, як важливої умови забезпечення підйому та стабільного й ефективного розвитку аграрної сфери України;
- обґрунтувати пропозиції щодо поліпшення соціальних умов життя сільського населення та підвищенню рівня екологічної безпеки в аграрній сфері з урахуванням особливостей перехідного періоду.
Об'єкт дослідження − система економічних, соціальних та екологічних відносин аграрної сфери в умовах сталого розвитку національної економіки.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних проблем формування ефективного економічного механізму реалізації соціальних і екологічних пріоритетів аграрної сфери, спрямованих на забезпечення та відтворення повноцінного життєвого середовища сільського населення.
Методи дослідження. Досягнення поставленої мети зумовило застосування відповідної сукупності методів дослідження. У процесі дослідження використовувались методи логічного, порівняльного та кластерного аналізу, оптимізації, аналізу і синтезу інформації, статистичних обстежень, моніторингу сільської поселенської мережі. Розрахунки проводились з використанням прикладного програмного забезпечення ПЕОМ.
Інформаційну базу дисертаційної роботи становили законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Державного комітету статистики, інших міністерств і відомств України, обласних і районних державних адміністрацій, науково-дослідних установ, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних і методологічних основ формування економічного механізму реалізації соціальних і екологічних пріоритетів, правових засад та організаційного інструментарію задоволення потреб і інтересів працівників аграрної сфери у євроінтеграційний період та сукупності пропозицій і рекомендацій, що дозволяють забезпечити відтворення повноцінного життєвого середовища сільського населення. Основні положення, які відображають наукову новизну, полягають в наступному:
вперше:
− обґрунтовано концептуальні засади, методичні підходи та принципи трансформації економічного механізму відтворення умов життя сільського населення, які забезпечуються через галузі соціальної інфраструктури села та економіко-екологічний інструментарій, побудований на принципах сталого розвитку в економічний механізм регулювання соціальних і екологічних ефектів;
− сформульовано вимоги, яким повинен відповідати економічний механізм реалізації соціальних і екологічних пріоритетів розвитку аграрної сфери, відтворення повноцінного життєвого середовища сільського населення, а також правові засади й організаційний інструментарій, які забезпечують його ефективне функціонування;
- розроблено комплекс заходів, спрямованих на підвищення рівня екологічної безпеки умов життя сільського населення, та обґрунтовано економічні регулятори і організаційний інструментарій їх реалізації з метою поліпшення екологічного стану життєвого середовища;
удосконалено:
- методичні підходи та практичні пропозиції щодо поліпшення соціальних умов життя сільського населення в економічно відсталих районах і демографічно деградованих сільських поселеннях з урахуванням нинішньої економічної ситуації;
- теоретичні положення щодо змісту та складових розвитку аграрної сфери, як інституціонального інтегрованого процесу стійких політичних, економічних, соціальних, організаційних, духовно-культурних, природно-екологічних змін, спрямованих на забезпечення високого рівня якості життя сільського населення;
дістали подальший розвиток:
- наукові засади сталого розвитку села, що на відміну від поширеної практики надання пріоритету передбачає формування соціальної та екологічної безпеки, яка розглядається як стан природного середовища, рівень використання трудового та ресурсного потенціалу, організації агродовольчого виробництва і збуту продовольчих товарів, за яких відсутні потенційні загрози погіршення якості життя та екологічної чистоти продуктів харчування;
- положення переходу вітчизняної аграрної політики до концепції сталого розвитку за пріоритетними напрямами: економіко-соціальним та екологічним, що передбачає відповідні інституційні зміни з метою ефективного функціонування аграрної сфери в умовах інтеграції України до ЄС.
Практичне значення одержаних результатів. Основні висновки та пропозиції дисертаційного дослідження можуть бути використані в роботі державних органів влади, що здійснюють регулювання агропромислового виробництва, а також органів місцевого самоврядування; у процесі розробки нормативно-правових актів, а також підприємницькими структурами; в навчальному процесі; науково-дослідними установами.
Пропозиції щодо механізму впровадження розподілу державних коштів на цільові екологічні програми державної підтримки сільськогосподарських підприємств використовуються Державним управлінням охорони навколишнього середовища в Дніпропетровській області (довідка № 4-272-1 від 06.04.2011).
Науково-методичні розробки щодо забезпечення соціального розвитку сільських територій та ефективного землекористування протягом поточного бюджетного року та на найближчу перспективу знайшли застосування в роботі Фінансового управління Криворізької районної державної адміністрації (довідка № 1/11-96 від 20.04.2011).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням з питань формування організаційного механізму соціально-економічного розвитку аграрної сфери на засадах сталості. Положення, висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, одержані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень пройшли апробацію на 9 науково-практичних конференціях, серед яких: V Міжнародна науково-практична конференція «Ефективні інструменти сучасних наук» (Чехія, м. Прага , травень 2009 р.); V Міжнародна науково-практична конференція «Європейська наука XXI сторіччя – 2009» (Чехія, м. Прага, квітень 2009 р.); V Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми сучасних наук – 2009» (Чехія, м. Прага, червень 2009 р.); V Міжнародна науково-практична конференція «Наука: теорія і практика – 2008» (Чехія, м. Прага, серпень 2008 р.); IV Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні досягнення європейської науки – 2009» (Чехія, м. Прага, вересень 2009 р.); V Міжнародна науково-практична конференція «Науковий прогрес на межі тисячоліть» (Чехія, м. Прага, вересень-жовтень 2008 р.); V Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми сучасних наук – 2009» (Болгарія, м. Софія, жовтень 2009 р.); V Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні досягнення європейської науки - 2009» (Болгарія, м. Софія, листопад 2009 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Новітні наукові досягнення − 2009» (Чехія, м. Прага, грудень 2008 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 13 наукових працях загальним обсягом 3,1 друк. арк., у тому числі 4 статті у наукових фахових виданнях, обсягом 2,0 друк. арк., та у 9 тезах науково-практичних конференцій, обсягом 1,1 друк. арк.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Основний зміст викладено на 190 сторінках друкованого тексту. Робота містить 15 рисунків на 8 сторінках, 24 таблиці на 11 сторінках, 5 додатків на 6 сторінках. Список використаних джерел налічує 171 найменувань і розміщений на 17 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

Результати дослідження дозволяють зробити такі основні висновки:
1. За сучасних умов розвитку національної аграрної економіки розширюється коло економічних, соціальних та екологічних проблем, які вимагають пріоритетного підходу у формуванні напрямів аграрної політики щодо їх вирішення.
2. Пріоритетність аграрної сфери, яка забезпечує продовольчу безпеку - одну із найважливіших складових національної безпеки країни, реалізується через горизонтальну структуру (окремі цілісні блоки) і вертикальну ієрархію (від великих багатоаспектних до одномірних проблем) пріоритетів. Зокрема, горизонтальна структура пріоритетів включає такі п'ять напрямів:
- подальший економічно доцільний та екологічно зрівноважений розвиток продуктивних сил аграрної сфери (включаючи сільське господарство, переробну промисловість, матеріально-технічне забезпечення та агросервісне обслуговування);
- відродження і соціальний розвиток села з урахуванням сучасних тенденцій і вимог щодо виробничих, побутових, екологічних та санітарно-гігієнічних умов життєдіяльності сільського населення;
- нейтралізація екологонебезпечних виробництв, усунення їх екологонебезпечних наслідків за допомогою сучасних методів і економічних механізмів.
Кожен із перелічених пріоритетних напрямів на основі глибокої деталізації структурується до рівня окремих галузей, сфер діяльності, конкретних сторін умов життя сільського населення, проблемних завдань тощо, які можуть бути проранговані щодо пріоритетності вирішення.
3. Сільське населення та пункти його розміщення є трудоресурсною, розселенською та соціальною базою агропродовольчого комплексу. Формування соціально привабливих та екологічно безпечних умов життя у сільській місцевості (або ж - повноцінного життєвого середовища) з метою забезпечення відтворення та всебічного фізичного і духовного розвитку сільського населення слід вважати необхідною передумовою підтримання і збереження соціального миру і злагоди в українському суспільстві, важливою підоймою виходу національного АПК із затяжної економічної кризи, його поступального і сталого розвитку на шляху до Євроінтеграції.
Поширення й посилення впливу природодеструктивних виробничих процесів «аграрного й індустріального походження» на сільську місцевість у поєднанні з екологонебезпечними наслідками минулої діяльності та різким зменшенням затрат на природоохоронну діяльність істотно погіршують природні умови життя сільського населення, призводять до забруднення і деградації навколишнього середовища.
Скорочення мережі закладів та установ соціальної інфраструктури села, згортання їх діяльності по наданню послуг колективного споживання, поява «безхазяйних» об'єктів галузей соціального обслуговування, майже повсюдне припинення транспортного обслуговування сіл, значне зменшення доходів від громадського виробництва призвели до різкого погіршення соціальних умов життєдіяльності сільського населення. За таких обставин механізми вирішення соціальних і екологічних проблем аграрної сфери (регулювання соціальних і екологічних ефектів) мають різною мірою уособлювати комбінацію блоків, елементів, підходів, методів та інструментарію.
4. Механізм регулювання включає такі блоки:
- стандарти, нормативи і норми умов життя населення;
- система моніторингу різних сторін умов життя населення та галузей, що забезпечують їх формування;
- законодавчо-нормативна база функціонування механізмів регулювання;
- економічні важелі, методи та інструментарій, що забезпечують функціонування механізму регулювання (економічний механізм);
- конкретні організаційні форми, методи, моделі та інструментарій забезпечення досягнення рівності в умовах життя населення (організаційний механізм).
Рушійною силою, що забезпечує приведення зазначених механізмів у дію, є вимоги соціальної справедливості та екологічної безпеки, вирівнювання шансів у доступі до національних центрів багатств, культури і знань, пристойних умов життя різних соціальних груп населення. Тобто вихідними положеннями, які "об'єднують" в одне ціле всі блоки і змушують їх працювати в єдиному режимі і напрямі, є зовнішні соціальні та екологічні ефекти (у плановій економіці - соціальні та екологічні проблеми), що виникають у процесі функціонування ринкової економіки, але знаходяться поза сферою впливу механізму ринкового саморегулювання.
5. Вирішення соціальних і екологічних проблем аграрної сфери або ж (через призму умов життя сільського населення) відтворення повноцінного життєвого середовища на селі забезпечується шляхом розв'язання таких різнопланових проблем:
- формування збалансованої в галузевому й об'єктно-елементному аспектах на національному, регіональному, місцевому та поселенському рівнях матеріально-технічної бази соціальної інфраструктури села;
- забезпечення стабільного функціонування закладів і установ по наданню послуг колективного споживання та їх доповнення індивідуальними і міні-формами задоволення соціальних потреб сільського населення;
- оздоровлення природного середовища, підтримання екологічних характеристик основних елементів довкілля шляхом недопущення його забруднення від діючого виробництва та локалізації і знешкодження екологонебезпечних наслідків попередньої діяльності;
- подолання соціальної відірваності та ізольованості сільських територій на основі ущільнення мережі інженерних і транспортних комунікацій, насичення сільської місцевості різними системами мобільного зв'язку та передачі інформації, об'єктами соціального обслуговування міжселенного значення тощо.
6. Соціальний компонент аграрної сфери - сільське населення та пункти його розміщення проходять надзвичайно складний період розвитку. Велика інерційність демографічних процесів у сільській місцевості знайшла продовження у значному зменшенні чисельності сільського населення, погіршенні якісних характеристик його відтворення, обезлюдненні малих і дрібних сіл, ослабленні й згортанні поселенської мережі.
Поглиблення кризових процесів супроводжується появою нових гострих проблем, які накладають помітний відбиток на усталені демографічні процеси. Серед них: виникнення у великих обсягах у місті і на селі відкритого й прихованого безробіття, як гальмівного чинника демографічних процесів; повернення частини сільських мігрантів у село; поява нових аграрних формувань та їх поширення у регіонах, де активно здійснюється аграрна й земельна реформи; зростання прошарку сільських жителів, які займаються нетрадиційними видами діяльності, а також у фермерських і присадибних господарствах; погіршення соціального обслуговування сільського населення та різке згортання невиробничого будівництва на селі тощо.
7. Свідоме та цілеспрямоване регулювання соціально-демографічних процесів на селі можливе на основі застосування нових підходів і принципів формування ринку праці, територіальної організації систем соціального обслуговування, форм, методів і засобів надання послуг колективного й індивідуального споживання тощо. Серед них:
- розширення сільського ринку праці на основі реального утвердження багатоукладності економіки, рівноправності та конкурентоспроможності різних форм власності і господарювання, полегшення легалізації індивідуальної діяльності у дрібнотоварних господарствах і сфері платних послуг як суспільнозначимої, законодавчого затвердження пільгових умов для підприємств, які розташовані та організуються у сільській місцевості;
- розробка і прийняття державної програми стимулювання житлового будівництва на селі з урахуванням регіональної, зональної і поселенської специфіки демографічної ситуації та стану існуючого житлово-комунального господарства, обґрунтування економічного інструментарію та механізмів залучення інвестицій з різних джерел - місцевих та державного бюджетів, аграрних формувань усіх форм власності, банківсько-кредитних установ, житлових кооперативів, населення - для участі кожного з них у цьому процесі;
- розробка та прийняття державної програми оздоровлення демографічної ситуації у сільській місцевості на основі стимулювання народжуваності, надання пільг у житловому будівництві молодим сім'ям, удосконалення механізму передачі дітям батьками права власності на землю та засоби сільського господарства за умови їх безпосередньої участі в аграрному виробництві тощо.
Для комплексного вирішення проблем деградованих сільських поселень необхідно розробити і затвердити відповідну загальнонаціональну програму, яка буде включати систему підпрограм і забезпечувати відродження вказаних сіл на основі реалізації суттєвих стартових інвестицій у всі їх сферах: виробничу, демографічну, соціальну, житлово-комунальну, інженерно-комунікаційну та ін. Для забезпечення успішної реалізації зазначеної програми необхідно сформувати відповідні органи або наділити існуючі управлінські структури додатковими повноваженнями.
8. Трансформація механізму відтворення соціальних умов життя сільського населення внаслідок обмеженості бюджетного фінансування зв'язана з широким використанням організаційних важелів, нових специфічних форм задоволення потреб сільського населення у соціальних послугах; відродження колишніх, але адаптованих до скрутних економічних умов методів вирішення соціальних проблем.
9. За умов переходу до ринкових засад розвитку економіки роль транспортного, почтового і телефонного обслуговування сільського населення повинна зростати. Проте затяжна криза супроводжується погіршенням всіх видів обслуговування: практично майже не проводиться обслуговування сіл транспортом громадського користування, зменшується кількість почтових відділень, а також телефонів, які знаходяться у приватному користуванні та на підприємствах і в установах. Щодо забезпечення транспортного обслуговування сільських жителів, то воно може бути вирішено лише за участю та фінансовою допомогою автотранспортним підприємствам з боку місцевих органів самоврядування. Суттєві ж зрушення у цій сфері можливі за умови підвищення доходності сільських жителів і зростання рівня автомобілізації сільської місцевості.
10. У зв'язку з підготовкою України до вступу в Європейський Союз (спочатку як асоційованого, а потім і дійсного члена) важливого значення набирає гармонізація її власної аграрної політики із Спільною аграрною політикою ЄС, відкриття доступу до різних фондів, за допомогою яких вирішуються проблеми зменшення розриву в рівнях соціально-економічного розвитку регіонів, а також реформування галузей із застарілою структурою виробництва, посиленням соціальної захищеності громадян, які перебувають у скрутному становищі тощо. Особливої уваги заслуговує методика виділення територій, галузей, соціальних груп населення, які одержують статус пріоритетних цілей розвитку.
На основі адаптації вимог зазначеної методики до умов України сформовано відповідну статистичну базу та із застосуванням методів кластер-аналізу проведено необхідні розрахунки і групування. В результаті виділено дві групи регіонів - економічно слаборозвинутих та відсталих аграрних - які могли б претендувати на участь у реалізації різноманітних програм ЄС, зокрема: Місцевий розвиток сільських регіонів; Підтримка периферійних регіонів та ін.
11. Джерелами екологонебезпечних ефектів у сільській місцевості є природа чи природні явища, життєдіяльність населення, індустріальне й аграрне виробництво. Найбільшу загрозу для природного середовища і людини складають джерела екологічної небезпеки індустріального і аграрного походження, які значною мірою уособлюються в переробній промисловості. У процесі переробки продовольчої сировини внаслідок морального старіння та високої зношеності техніко-технологічної бази відбувається погіршення якості всіх компонентів навколишнього середовища: забруднення атмосфери, відкритих водойм і підземних вод, деградація ґрунтів тощо.
Наявна нормативно-правова база щодо раціонального використання природних ресурсів й охорони навколишнього середовища є неповною та недостатньо ефективною для ситуації, яка динамічно змінюється; саме це призводить до погіршення екологічних умов життєдіяльності людини у сільській місцевості. У зв'язку з цим необхідно суттєво удосконалити й адаптувати до нових умов економічний механізм регулювання екологічних відносин на селі.
12. Економічний механізм забезпечення екологічної безпеки в сільській місцевості включає два основні напрями регулювання. Перший з них зв'язаний із посиленням економічного диктату на товаровиробників з метою недопущення загострення екологічної ситуації та у разі порушення ними діючих норм природоохоронного законодавства й охоплює такі заходи:
- формування та поетапне запровадження стандартів і нормативів екологічної безпеки;
- істотне збільшення розмірів штрафів за зверхлімітне забруднення атмосфери;
- застосування науково обґрунтованих підходів при встановленні лімітів споживання водних ресурсів, як важеля спонукання товаровиробників до техніко-технологічної модернізації виробництва;
- оздоровлення забруднених водойм на основі використання спеціальних технологій переходу до режиму самоочищення та самовідтворення водних ресурсів, відродження флори і фауни за рахунок підприємств, які породили цю проблему; у разі наявності «безхазяйних» джерел екологічної безпеки, ініціатива по їх локалізації та усуненню переходить до місцевих органів самоврядування;
- припинення хімічної деградації ґрунтів на основі переходу до відпрацьованої схеми зниження рівня біохімічної активності відходів чи їх захоронення без попереднього «відстою» у місцях, які б виключали контакт із родючими ґрунтами, підземними і поверхневими водними джерелами.
Другий перспективний напрям зв'язаний з переходом від примусових методів спонукання господарських суб'єктів по дотриманню вимог екологічного законодавства до методів економічного інтересу. До останніх, зокрема, належать:
- податкові пільги підприємствам за дотримання діючих і впровадження нових стандартів екологічної безпеки;
- підвищені норми амортизації та звільнення від оподаткування доходів підприємств, що спрямовуються на оновлення екологонебезпечного технологічного устаткування, впровадження екологобезпечних технологій переробки продовольчої сировини і знешкодження відходів;
- безповоротні гранти, пільгові, безвідсоткові та з відстрочкою сплати платежів кредити з фондів охорони природного середовища тощо.
Вплив зазначених та інших економічних регуляторів «екологічної поведінки» суб'єктів господарювання буде тим істотнішим, чим швидше створений виробничий потенціал буде повною мірою використовуватись за своїм прямим призначенням.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л. И. Экономика / Л. И. Абалкин, А. А. Хандруев. – М.: Изд-во „Советская энциклопедия”, БСЭ, Третье изд., 1978. – Т.29. – С.602–603.
2. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (вип. 5) / за ред. П.Т. Саблука та ін. – К.: ІАЕ УААН, 2002. – 764 c.
3. Актуальні проблеми аграрної реформи в Україні в умовах системної кризи світової економіки/ за ред. І. Г. Кириленка – К.: Координаційна рада з питань аграрної політики при Кабінеті Міністрів України. – 2009.– 135 с.
4. Аникин А. Экономика США на исходе века: итоги и проблемы / А. Аникин // МЭ и МО. – 1998. – № 10. – С. 27–46.
5. Барановський В. До Концепції переходу України на модель сталого розвитку / В. Барановський // Економіка України. – 2001. – №7. – С.78–83.
6. Бойко И. П. Проблемы устойчивости сельскохозяйственного производства./ И. П. Бойко – Л.: ЛГУ, 1986. – 168 с.
7. Болховітінова О. Ю. Структурні пріоритети інвестиційного розвитку АПК України /О. Ю. Болховітінова // Розвиток ринкових відносин в АПК України. – К.: ІЕ НАНУ, 2001. – С. 44–59.
8. Бугуцький О. А. Демографічна ситуація та використання людських ресурсів на селі. / О. А. Бугуцький – К.: ІАЕ УААН, 1999. – 280 с.
9. Веклич О. Формування економічного механізму сталого розвитку України (Теоретико-концептуальні засади) / О. Веклич // Вісник НАН України. – 2000. – №2. – С.3–16.
10. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста./ В. И. Вернадский – М.: Наука, 1988. – 520 с.
11. Власність у сільському господарстві /за ред. В. В. Юрчишина, П. Т. Саблука. – К.: Урожай, 1993. – 348 с.
12. Власюк О. С. Індекс людського розвитку: досвід України. / О. С. Власюк, С. І. Пирожков – К. : Національний інститут стратегічних досліджень, 1995. – 84 с.
13. Волошин В. В. Концептуальні засади сталого розвитку регіонів України/ В. В. Волошин, В. М. Трегобчук // Регіональна економіка. – 2002. – №1. – С. 7–22.
14. Вопросы анализа и моделирования разнопротяженных циклов капиталистической экономики [ отв. ред. В. С. Дадаян, А. Н. Анисимов] – М.: АН СССР. ЦЭМИ, 1988. – 90 с.
15. Геєць В. Нестабільність та економічне зростання./ В. Геєць – К. : НАН України. Ін-т економічного прогнозування, 2000. – 344 с.
16. Геєць В. Реструктуризація економіки в контексті переходу України на принципи сталого розвитку/ В. Геєіць // Проблеми сталого розвитку. – К.: БМТ, 1998. – С. 47–49.
17. Гелбрейт Д. К. Экономические теории и цели общества/ Д. К. Гелбрейт: [пер. с англ.]. – М.: Прогресс, 1979. – 406 с.
18. Герасимчук З. Наукові засади дослідження екологічної безпеки як фактора сталого розвитку/ З. Герасимчук // Економіка України. – 2000. – №11. – С. 63–69.
19. Глазьев С. Пути преодоления инвестиционного кризиса/ С. Глазьев // Вопросы экономики. – 2000. – № 11. – С. 13–26.
20. Глобальные изменения и устойчивое развитие: важнейшие тенденции. Доклад Ген. секретаря ООН 20 янв. 1997 г. / Комиссия по устойчивому развитию. – Нью-Йорк: ООН, 1997. – 93 с.
21. Голубець М. А. Від біосфери до соціосфери./ М. А. Голубець – Львів: Видавництво “Поллі”, 1997. – 251 с.
22. Губені Ю. Інституційні зміни у сільському господарстві Чеської Республіки в процесі реалізації аграрної реформи/ Ю. Губені// Вісник Львівського державного аграрного університету. – 1999. – № 6. – С. 305-311. – (Серія: Економіка АПК).
23. Губені Ю. Економічна реформа – очима села/ Ю. Губені, Б. Більський //Агро–Світ України. – 1998. – № 3-4. – С. 26 – 27.
24. Губені Ю. Е. Аграрна реформа у Чеській Республіці: від "оксамитової" революції до європейської інтеграції. Приклад, гідний наслідуван¬ня./ Ю.Е. Губені – Львів : Українські технології, 2001. – С. 220.
25. Демографічні перспективи України до 2026 року / [Стешенко В., Рудницький О., Хомра О, Стефановський А.] – К. : Інститут економіки НАН України, 1999. – 55 с.
26. Демьяненко В. Мировая аграрно-продовольственная система / В. Демьяненко, Д. Рылько // МЭ и МО. – 1998. – № 8. – С. 31–37.
27. Доклад о развитии человека за 2000 год. – Нью-Йорк, Оксфорд: ООН, 2000. – 290 с.
28. Доклад о торговле и развитии, 2001 год / ЮНКТАД. – Нью-Йорк, Женева: ООН, 2001. – 168 с.
29. Дорогунцов С. І. Удосконалення управління природокористуванням в АПК. / Дорогунцов С. І., Борщевський П. П., Данилишин Б. М. – К. : Урожай, 1992. – 128 с.
30. Дорогунцов С. Сталий розвиток в управлінні еколого-економічними системами/ С. Дорогунцов, А. Федорищева, О. Ральчук // Економіка України. – 2001. – № 1. – С. 74– 83.
31. Единая аграрная политика Европейского Союза. Путь становления и принципы функционирования /[Лисситса А., Лука О., Гагалюк Т., Кваша С.]- Halle: IAMО, 2006. - С. 25 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.iamo.de/ fileadmm/institute/pub/dp92.pd£.
32. Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” від 23 грудня 1997 р. №771/97-ВР // Офіційний вісник України. – К.: Мінюст України. – 2010. – №3. – С. 13–24 (остання редакція).
33. Закон України “Про бюджетну систему України” // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2542-14.
34. Закон України “Про внесення змін до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 17.02.2011 № 3038 – ВР // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1264-12
35. Иванов Н. Глобализация и проблемы оптимальной стратегии развития / Н. Иванов // МЭ и МО. – 2000. – №2. – С. 15-19.
36. Івахно А. Ю. Екологічна політика як складова національної політики держави// Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць – В 4 т. Т. 1. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. Вип. 251 – С. 45–51.
37. Івахно А. Ю. Роль екологічної політики в системі державної регіональної політики// Економіка: Проблеми теорії та практики: зб. наук. праць – В 4 т. Т. 1. Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. Вип. 252 – С. 47–53.
38. Івахно А. Ю. Регіональна екологічна політика // Економіка: Проблеми теорії та практики: зб. наук. праць –В 4 т. Т. 1. –Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. Вип. 250 – С. 257–263.
39. Івахно А. Ю.Соціально-економічна складова регіональної екологічної політики // Економіка: Проблеми теорії та практики: зб. наук. праць – В 5 т. Т. 5. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. Вип. 249 – С. 1291–1297.
40. Истомин А. В. Гигиенические аспекты безопасного применения агрохимикатов/ А. В. Истомин // Вопросы питания. – 1999. – № 4. – С. 41–44.
41. Калінчик М. В. Адаптація сільського господарства України до природного і ринкового середовища / Калінчик М. В., Луцько В. С., Петровський М. О. // Вісник аграрної науки. – 2000. – №5. – С. 25–32.
42. Каштанов А. Н. Устойчивость земледелия: пути повышения. – М.: Знание, 1983. – 64 с.
43. Кваша С. М. Зовнішньоекономічна діяльність АПК України: стан, стратегія і тактика : моногр. / С. М. Кваша – К. : ЗАТ «Нічлава», 2000. – 252 с.
44. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента, денег/ Дж. М. Кейнс: [пер. с англ.]. – М.: Прогресс, 1978. – 494 с.
45. Ковалев Е. Продовольственная проблема в современном мире/ Е. Ковалев // МЭ и МО. – 1999. – №6. – С. 30–37.
46. Кириленко И. Г. Реструктуризация аграрного сектора в переходной экономике / И. Г. Кириленко – Днепропетровск: Пороги, 1997. – 241 с.
47. Кириленко И.Г. Рыночная экономика и государственное регулирование /И. Г. Кириленко, П. М. Макаренко, Л. Ю. Мельник. – Днепропетровск : Пороги, 1997. – 457 с.
48. Кириленко І. Г. Агропромисловий комплекс України: сучасний стан та погляд у майбутнє / І. Г. Кириленко // Економіка АПК. – 2001. – № 4. – С. 23–28.
49. Кириленко І. Г. Державне регулювання ринку в умовах продовольчої кризи / І. Г. Кириленко // Економіка АПК. – 2003. – № 9. – С. 9–16.
50. Кириленко І. Г. Деякі аспекти державної аграрної політики в Україні в умовах світової фінансової кризи / І. Г. Кириленко, В. В. Дем'янчук, Б.В. Андрющенко // Економіка АПК. – 2008. – № 11. – С. 4–9.
51. Кириленко І. Г. Про хід реформування та заходи щодо поліпшення ситуації на селі / І. Г. Кириленко // Економіка АПК. – 2003. – № 1. – С. 3–11.
52. Кириленко І. Г. Про хід реформування та заходи щодо поліпшення ситуації на селі / І. Г. Кириленко // Економіка АПК. – 2003. – № 1. – С. 3–11.
53. Кириленко І. Г. Трансформація соціально-економічних перетворень у сільському господарстві України: проблеми, перспективи / Кириленко І. Г. – К. : ННЦ ІАЕ, 2005. – 452 с.
54. Кириленко І. Г. Актуальні питання аграрної політики в умовах трансформації економіки / І. Г. Кириленко // За сільськогосподарські кадри. – 2003. – № 4–5. – 15 трав. – С. 1–2.
55. Кириленко І. Г. Актуальні питання аграрної політики в умовах трансформації економіки : / І. Г. Кириленко // За сільськогосподарські кадри. – 2003. – № 4–5. – 15 трав. – С. 1–2.
56. Codex Alimentarius – Научная основа для защиты потребления и торговли продуктами питания // Вопросы питания. – 2000. – № 3. – С. 28-32.
57. Концепція сталого розвитку України // Світ. – 1997. – № 12. – С. 5–7.
58. Крисанов Д. Економіко-екологічні проблеми харчової промисловості України. / Д. Крисанов – К.: ІЕ НАНУ, 2002. – 247 с.
59. Круазе П. Територіальне облаштування і розвиток Франції у 1997 році./ П. Краузе –К.: ЦАР, 1997. – 7 с.
60. Кругман П. Р. Международная экономика. Теория и политика/ П. Р. Кргуман, М. Обстфельд : [учебник; пер. с англ.] – М.: Экономический факультет МГУ, ЮНИТИ, 1997. – 799 с.
61. Крылатых Э. Аграрный сектор стран с переходной экономикой и ВТО/ Э . Крылатых, О. Строкова // МЭиМО. – 2002. – №5. – С. 59–65.
62. Кутырев В. А. Ноосфера как утопия и как реальность / В. А. Кутырев // Стратегия выживания: космизм и экология. – М.: Эдиториал УРСС, 1997. – С. 169–178.
63. Лисецький А. С. Україна: Проблеми стабілізації і сталого розвитку продуктивних сил аграрного сектору економіки. / Лисецький А. С., Боженар В. Ф., Данилишин Б. М. – К.: Нічлава, 1997. – 130 с.
64. Лукинов И. Эквивалентность в хозяйственном механизме агропромышленного комплекса / И. Лукинов, Б. Пасхавер // АПК: Экономика, управление. – 1988. – № 11. – С. 6– 14.
65. Лукінов І. До питання про концепцію і модель сучасного економічного розвитку України // Економіка України – 2001 – № 6 – С. 4– 15.
66. Лукінов І. Наукова модель економіки перехідного періоду // Економіка України та шляхи її подальшого реформування / І. Лукінов– К. : Генеза, 1996. – С. 39.
67. Лукінов І. І. Державні і ринкові регулятори соціально-економічних перетворень АПК України / І. І. Лукінов // Економіка АПК. – 2000. – № 2. – С. 35– 36.
68. Лукінов І. І. Структуроутворюючі процеси в ході реформ/ І. І. Лукінов // Економіка України. – 1996. – № 3. – С. 11– 31.
69. Лукінов І. І. Продовольча безпека та її гострота у світовому вимірі / І. І. Лукінов // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. – К. : ІАЕ УААН, 2001. – С. 64–70.
70. Макаренко П.М. Моделі аграрної економіки. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 682 с.
71. Макаренко П.М. Ринкова трансформація аграрного сектора: теорія і практика // П.М.Макаренко, А.Д.Топалов/ - Запорізький нац. ун-т МОН України. – Запоріжжя, 2006. – 373 с.
72. Макаренко П.М. Цінова політика як фактор підвищення дохідності аграрного виробництва в умовах Світової організації торгівлі // Економіка АПК. – 2008 - №4. – С. 145-152.
73. Мандель И. Д. Кластерный анализ./ И. Д. Мандель – М.: Финансы и статистика. – 1988. –176 с.
74. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. Т. 1. Кн. 1. Процесс производства капитала // Маркс К, Знгельс Ф. Соч. – 2-изд.; Т. 23. – М.: Госполитиздат, 1960. – 907 с.
75. Мельник Л. Принципи екологобезпечного розвитку/ Л. Мельник // Економіка України. – 1996. –№ 2. – С. 71–78.
76. Методичні підходи до вибору та обґрунтування критеріїв і показників сталого розвитку різних ландшафтних регіонів України /за ред. А. Г. Шапара. – Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2002. – 97 с.
77. Моисеев Н. Н. Модели экологии и эволюции./ Н. Н. Моисеев – М. : Знание, 1983. – 64 с.
78. Молдаван Л. В. Социальная направленность механизма хозяйствования в аграрном секторе. / Л. В. Молдаван – К. : Урожай, 1991. – 216 с.
79. Моисеев Н.Н. Экология человечества глазами математика: (Человек, природа и будущее цивилизации). – М.: Молодая гвардия, 1988. – 254 с.
80. Невелєв О. М. Сталий розвиток регіону: стратегічні напрями та механізми./ О. М. Невелєв, Б. М. Данилишин – К.: РВПС України, 2002. – 128 с.
81. Орлатий М. К. Соціальна сфера села ( теорія, методологія та проблеми розвитку )./ М. К. Орлатий – К.: Ін-т аграр. екон. УААН, 1997. – 200 с.
82. Орлов А. И. Устойчивость в социально-экономических моделях./ А. И. Орлов – М.: Наука, 1979. – 296 с.
83. Осауленко О. Г. Сталий соціально-економічний розвиток: Моделювання та управління. / О. Г. Осауленко – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2000. – 176 с.
84. Осколкова О. Старение населения в странах ЕС // МЭ и МО. – 1999. – №10. – С. 74-83.
85. Павлов О.І. Сільські території України: історична трансформація парадигми управління : монографія / О.І. Павлов – Одеса : Астропрінт, 2006. – 360 с.
86. Павлов О.І. Сільський розвиток в Україні : теорія, практика, політика, управління : монографія / О.І. Павлов – Одеса : Астропрінт, 2008. – 208 с.
87. Павлов О.І. Сільські території України: функціонально-управлінська модель : монографія / О.І. Павлов – Одеса : Астропрінт, 2009. – 344 с.
88. Подолинський С.А. Праця людини та її відношення до розподілу енергії / C.А. Подолинський. – К.: О-во «Знання», 1999. – 432 с.
89. Попова О.Л. Сталий розвиток агросфери України: політика і механізми / О.Л. Попова – К.: Ін-т екон. та прогнозув НАН України, 2009. – 352 с.
90. Попова О. Л. Зайнятість на селі: наслідки аграрної реформи/ О. Л. Попова, Н. М. Скурська // Економіка АПК. – 2006. – № 7. – С. 132– 138
91. Прокопа І. В. Соціальна інфраструктура села: формування нового механізму розвитку./ І. В. Прокопа – К.: Ін-т економіки НАН України, 1996. – 172 с.
92. Прокопа І. В. Виробнича сфера села і сільське життєве середовище./ І. В. Прокопа, Д. О. Мотруніч, Л. О. Шепотько – К.: Ін-т економіки НАН України, 2001. – 119 с.
93. Рябоконь В. П. Формування фінансової стабільності розвитку соціальної сфери на селі / В. П. Рябоконь // Економіка АПК. – 2007. – № 5. – С. 57–59.
94. Саблук П. Концептуальні основи розробки аграрної (аграрно-продовольчої) доктрини України / П. Саблук, В. Юрчишин. – К.: УААН ІАЕ, 2002. – 29 с.
95. Саблук П. Т. Демографічні проблеми українського села: наукова доповідь / П. Т. Саблук, К. І. Якуба. – К. : ІАЕ УААН, 2002. – 37 с.
96. Саблук П. Т. Розробка аграрної (аграрно-продовольчої) доктрини України / П. Т. Саблук, В. В. Юрчишин //Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформ-аналіт зб.; за ред. П. Т. Саблука та ін. – К. : ІАЕ, 2002. – Вип. 5. – С. 625–642.
97. Саблук П. Т. Соціально-економічна модель постреформованого агропромислового виробництва в Україні / П. Т. Саблук: матеріали Других річних зб. Всеукр. конгресу вчених економістів-аграрників, 24-25 січ. 2000 р., м. Киів. – К. : ІАЕ, 2000. – С.5–34.
98. Саблук П. Т. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва, як фактор сталого розвитку / Саблук П. Т. // Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК. – Суми: СНАУ, 2003. – Ч. 1. – С. 13–18.
99. Саблук П. Т. Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті / Cаблук П. Т // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті . – К. : ІАЕ УААН, 2001. – С. 5–16.
100. Саблук П. Т. Основні напрями високоефективного розвитку пореформеного агропромислового виробництва в Україні на інноваційній основі / Саблук П. Т. // Основні напрями високоефективного розвитку пореформенного агропромислового виробництва в Україні на інноваційній основі. – К. : ІАЕ УААН, 2002. – С. 5–25.
101. Сільське господарство України: статистичний збірник. – К.: Держкомстат України, 2009. – 285 с.
102. Сільський сектор України на рубежі тисячоліть. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2009. – Т.1.: Потенціал сільського сектора. – 396 с.
103. Скидан О. В. Використання кластерного аналізу при формуванні регіональної аграрної політики / О. В. Скидан // Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці: матеріали наук.-теорет. конф., 3-5 берез. 2005 р.: в 3-х ч. – Житомир: Вид-во “Держ. агроекол. ун-т”, 2005. – Ч. 2. – С. 133–137.
104. Скидан О. В. Витрати населення як критерій ефективності економічної політики держави / О. В. Скидан // Соціально-економічні проблеми реформування українського суспільства: зб. наук. пр. за матеріалами Всеукр. наук.-практ. конф. ЖДУ ім. І. Франка / за заг. ред. Данилишина Б. М. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2006. – С. 61–64.
105. Скидан О. В. Екологічна складова аграрної політики / О. В. Скидан // Агросвіт. – 2008. – № 21. – С. 8–12.
106. Скидан О. В. Інноваційно-інвестиційна складова аграрної політики / О. В. Скидан // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 22. – С. 15–18.
107. Скидан О. В. Соціальні аспекти аграрної політики / О. В. Скидан: тези XXXI наук.-практ. міжвуз. конф., 14–16 берез. 2006 р. – Житомир: ЖДТУ, 2006. – С. 145.
108. Сприяння сталому економічному зростанню в Україні / За ред. Штефана фон Крамона-Таубаделя, Ірини Акімової. – К.: Альфа-Принт, 2000. – 347 с.
109. Статистичний збірник «Баланси та споживання основних продуктів харчування населенням України» за 2008 рік / Державний комітет статистики України; за ред. Ю. М. Остапчука. – К., 2009. – 54 с.
110. Статистичний збірник «Баланси та споживання основних продуктів харчування населенням України» за 2009 рік / Державний комітет статистики України; за ред. Ю. М. Остапчука. – К., 2010. – 54 с.
111. Статистичний збірник «Україна–2009» / Держкомстат України; відп. за випуск Н. П. Павленко. – К.: Держкомстат, 2010. – 28 с.
112. Статистичний щорічник України за 2009 рік. – К.: Консультант, 2010. – 552 с.
113. Стійкий екологічно безпечний розвиток і Україна: навч. посіб. / Ф. В. Вольвач, М. І. Дробноход та ін. / за ред. М. І. Дробнохода. – К.: МАУП, 2002. – 104 с.
114. Стратегічне планування сталого розвитку за участі громади / [за заг. ред. В. Кашевського та ін.]. – Рівне: Друкарня, 2004. – 124 с.
115. Стратегічні напрями розвитку агропромислового комплексу України / за ред. П. Т.Саблука, В. Я.Месель-Веселяка). – К.: Ін-т аграрної економіки УААН,
116. 2002. – 60 с.
117. Стратегія екологічної безпеки (регіональний аспект) / за ред. М. І. Долішного, В. С. Кравціва. – Львів: НАН України, Ін-т регіональних досліджень, 1999. – 243 с.
118. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. Кн. I-III; пер. с англ./ А. Смит – М. : Наука, 1993. – 572 с.
119. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / А. Смит. – М. : Экономика, 1993. – 237 с.
120. Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Уклад.: В. І. Волович, В. І. Тарасенко, М. В. Захарченко та ін.; під заг.ред. В. І. Воловича. – К. : Укр.Центр духовн. культури, 1998. – 736 с.
121. Спільний європейський економічний простір: гармонізація мегарегіональних суперечностей: моногр.; за заг. ред. Д. Г. Лук'яненка, В. І. Чужикоиа. – К. : КНЕУ, 2007. – С. 230.
122. Статистичний щорічник України за 2008 рік. Державний комітет статистики України. – К. : Консультант, 2000. – 663 с.
123. Стратегічні напрями розвитку агропромислового комплексу України. – К. : ІАЕ, 2008. – 59 с.
124. Суперсон В. І. Методологічні аспекти системного аналізу розвитку регіонального аграрного сектора України / В. І. Суперсон // Статистика України.  2002.  № 2.  С. 5057.
125. Суперсон В. І. Продовольча безпека в умовах реформування аграрного сектора України /В. І. Суперсон // Аграрна наука і освіта.  2002.  Т. 3.  № 12.  С. 105111.
126. Суперсон В. І. Регіональні аспекти розвитку аграрного сектора України / В. І. Суперсон// Організаційно–економічні проблеми роз¬витку АПК /У чоти¬рьох частинах; за ред. П. Т. Саблука. Ч.1 Соціа¬льно–економічні пр¬облеми села. – К., 2001. – С. 153–157.
127. Сучасна аграрна політика України: проблеми становленя. /П. Т. Саблук, І. І. Лукінов, В. В. Юрчишин та ін.– К. : ІАЕ, 1996. – С. 9.
128. Туган-Барановський М. І. Політична економія: Курс популярний / М. І Туган-Барановський. – К.: Наук. думка, 1994. – 264 с.
129. Турчинов О. В. Тіньова економіка (методологія, дослідження та механізм функціонування) /О. В. Турчинов – К., 1997.
130. Трегобчук В. М. Концептуальні основи сталого та екологобезпечного розвитку національного АПК/ В. М. Трегобчук // Проблеми сталого розвитку України. – К.: “БМТ”, 1998. – С. 112–124.
131. Українська модель сільськогосподарської кооперації: етапи формування та розвитку / [Беренштейн Л. Ю., Каденюк О. С., Коломієць С. С. та ін.] / КМУ; Національний аграрний ун-т ; Тернопільська академія народного господарства / Л. Ю. Беренштейн (наук. ред.). – К. : НАУ, 2002. – 100 с.
132. Хорунжий М. Й. Аграрна політика / М. Й. Хорунжий. – К.: КНЕУ, 1998. – 240 с.
133. Ферсман А. Е. Занимательная геохимия / А. Е. Ферсман. – М., 1959, С. 314–315.
134. Фесина А. А. Оцінка експертного потенціалу АПВ, імпорту та зовнішньоекономічні відносини / Фесина А. А., Ігнатченко Л. У., Підчибій О. Г. // Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформ. аналіт. зб.; за ред. П. Т. Саблука та ін. – К. : ІАЕ, 2002.– Вип.5. – С. 336–354.
135. Федоров Н.Ф. Сочинения. – М.: Мысль, 1982. – 711 с.
136. Философский словарь.– М., 1963. – С. 326.
137. Фомин Б. Глобальное изменение климата и экономика: современное состояние проблемы / Б. Фомин, Е. Житницкий // Международная экономика и международные отношения. – 1999. – № 6. – С. 64–70.
138. Формування нормативних витрат і доходів та баланси сільськогосподарської продукції в Україні та інших країнах світу ; за ред. О. М. Шпичака. – К. : ІАЕ, 2007. – 484 с.
139. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції: практ. посіб. ; за ред. П. Т. Саблука. – К. : ІАЕ, 2000. – 556 с.
140. Фридмен М. Теория процента и денег / М. Фридмен. – М. : Экономика 1990. – 210 с.
141. Фридмен М. О свободе / под ред. А. Бабича / М. Фридмен, Ф. Хайек – Минск : Полифакт референдум, 1990. – 20 с.
142. Фулин Чи Цинь. Какие задачи стоят перед сельским хозяйством Китая? / Фулин Чи Цинь // Трансформация. – 1999. – № 7. – С. 31.
143. Хайек Ф. Пагубная самонадеянность / Ф. Хайек. – Минск : Полифакт ре¬ферендум, 1992. – 55 с.
144. Хвесик М.А. Економічна оцінка природних ресурсів у контексті визначення національного багатства і безпеки України / Хвесик М. А., Бабіч Н. // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. – К. : ІАЕ УААН, 2002. – С. 148–152.
145. Хорунжий М. Й. Розробка аграрно-продовольчої доктрини України – імператив часу / Хорунжий М. Й. // Основні напрями високоефективного розвитку пореформеного агропромислового виробництва в Україні на інноваційній основі. – К. : ІАЕ УААН, 2002. – С. 214–220.
146. Худолій Л. Економічний механізм формування та функціонування ринку зерна в Україні / Худолій Л. – К. : ІАЕ, 1998. – 211 с.
147. Царенко О. М. Кадрове забезпечення пореформеного агропромислового виробництва в Україні / Царенко О. М. // Основні напрями високоефективного р