СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ УЧНЯ ДО НОВОГО КЛАСНОГО КОЛЕКТИВУ

brief description

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

На правах рукопису
МЕЛЬНИК АНТОНІЙ ПЕТРОВИЧ

УДК 37.013.77 (043.3)

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ УЧНЯ ДО НОВОГО КЛАСНОГО КОЛЕКТИВУ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Балл Георгій Олексійович
член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук,
професор

Луцьк 2008

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ І.
Соціально-психологічна адаптація особистості як психолого-педагогічна проблема 10
1.1. Поняття адаптації та його значення в психології особистості . 10
І.2. Основні напрямки дослідження соціально-психологічної адаптації в сучасній психолого-педагогічній науці.............................................................. 36
1.3. Вікові особливості соціально-психологічної адаптації особистості дитини до оточуючого соціального середовища............................................................ 43
Висновки до першого розділу 58
РОЗДІЛ ІІ.
Соціально-психологічні умови адаптації школярів до нового класного колективу........60
2.1. Критерії оцінки та рівні соціально-психологічної адаптації школяра в умовах нового класного колективу ............................................................... .60
2.2 Динаміка перебігу соціально-психологічної адаптації школярів у новому класному колективі. 71
Висновки до другого розділу 79
РОЗДІЛ ІІІ.
Експериментальне дослідження процесу соціально-психологічної адаптації школяра ДО новоГО КЛАСНОГО КОЛЕКТИВУ . 82
3.1. Загальна характеристика методів діагностики соціально-психологічної адаптації підлітків до нового класного колективу ... 82
3.2. Діагностика адаптантів та дезадаптантів з позиції структури особистості та мотиваційної сфери школяра...... 91
3.3. Аналіз отриманих результатів та їх інтерпретація....................................116
3.4. Система психокорекційних заходів, проведених з підлітками-дезадаптантами в новому для них класному колективі ................................. 138
Висновки до третього розділу 151
ВИСНОВКИ..................................................................................................... 153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................... 157

ДОДАТКИ........................................................................................................ 175

ВСТУП

Актуальність дослідження. Соціально-економічні проблеми, які існують у суспільстві, висувають підвищені вимоги до процесу розвитку та формування гармонійної особистості. Слід зазначити, що теперішні умови для самореалізації особистості значно ускладнилися, оскільки діапазон громадських оцінок та очікувань розширився, різноманітнішими стали бажані та допустимі способи поведінки. Разом з тим, дедалі більшого значення набуває здатність людини до нестандартних, нетипових вирішень проблемних ситуацій. Саме тому проблема соціально-психологічної адаптованості особистості у новому соціумі є досить актуальною. Адаптивні можливості суб’єкта у новому для нього середовищі розглядаються багатьма науками і висвітлюють різноманітні питання: від філософських аспектів (пристосування до просторових та часових змін) до медико-біологічних (дослідження анатомо-фізіологічних змін організму в результаті змін середовища). Соціально-психологічна адаптація визначається як зміна особистісних характеристик під впливом умов зовнішнього середовища. Прийнято вважати, що адаптація особистості це цілісний, системний, багатофакторний та багатокритеріальний процес взаємодії індивіда з різноманітними умовами середовища, яке постійно змінюється. В результаті цієї взаємодії у суб’єкта формуються певні адаптаційні реакції як відповідь на зміни цього середовища. На рівні структури особистості відчутна динаміка спостерігається у взаєминах, ціннісних орієнтаціях, рівні самосвідомості, поведінки і т.д.
Соціально-психологічну адаптацію учня до умов нового класного колективу та нової школи слід розуміти як процес його активного пристосування до конкретного шкільного середовища у вигляді нового учнівського та педагогічного колективу, колективу адміністрації і керівництва школою.
Детальний аналіз особливостей соціально-психологічної адаптації учня до нового для нього класного колективу показує, що одним із найскладніших питань цієї проблеми є пошук шляхів та засобів подолання перешкод у процесі взаємодії учня з класом. Важливі аспекти соціально-психологічної адаптації, зокрема ті, які тісно пов’язані з мотиваційною, комунікативною та особистісною стороною психічної активності, висвітлюються у дослідженнях М.І. Алексєєвої, Г.О.Балла, Н.А. Бастун, Л.І. Закутської, О.В. Киричука, Г.С. Костюка, Г.В.Ложкіна, С.Д. Максименка, О.М. Мороза, А.М. Прихожан, О.В.Федоришина, А.В. Фурмана та ін. Проблема впливу соціально-психологічного оточення на макро- і мікрорівні детально розглядається в працях О.І. Ельконіної, Н.Г. Колизаєвої, А.Н. Жмирікова та ін.
Про важливість впливу вікових особливостей на процес соціально-психологічної адаптації наголошували у своїх працях Л.С. Виготський, І.С.Кон, О.В. Киричук, М.І. Лісіна, А.В. Петровський. Вони підкреслювали, що психічний розвиток дитини необхідно розглядати як процес засвоєння нею суспільно-історичного досвіду, накопиченого попередніми поколіннями. Вже через два-три місяці після народження дитина диференціює людей на своїх” та чужих”, по-різному реагуючи на них. Сучасні підходи до розв’язання проблеми входження учня у новий для нього класний колектив викладені в роботах А.С. Горбатенка, Я.Л.Коломинського, Г.В. Чернікова, А.Н. Жмирікова, ін.
Однак увесь спектр теперішніх психолого-педагогічних досліджень не повною мірою розкриває проблему соціально-психологічної адаптації школярів у новому для них класному колективі. Це й зумовило вибір теми нашого наукового дослідження "Соціально-психологічна адаптація учня до нового класного колективу".
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану наукових досліджень кафедри медичної психології та психодіагностики Волинського державного університету імені Лесі Українки в межах загальнокафедральної теми „Формування особистості в кризовому соціумі” (протокол №1 від 29серпня 2001 р.) та наукового проекту „Сучасні підходи інтеграції та соціалізації дітей вразливих категорій” (протокол № 4 від 8 жовтня 2005 р.). Тему затверджено на засіданні вченої ради ВДУ ім. Лесі Українки (протокол № 6 від 14 березня 2003 р.) і узгоджено в Раді з координування наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 29листопада 2005 р.).
Об’єкт дослідження процес соціально-психологічної адаптації учня.
Предметом дослідження є індивідуально-психологічні особливості соціально-психологічної адаптації учня до нового класного колективу.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці прояву індивідуально-психологічних особливостей школярів, що переведені у новий клас, а також у виявленні їхніх адаптаційних можливостей і специфіки мотивації поведінки.
Основною гіпотезою дослідження стало припущення про те, що успішність соціально-психологічної адаптації в новому класному колективі залежить від адаптаційних можливостей, які детерміновані індивідуально-типологічними та статево-рольовими особливостями, що суттєво впливає на рівень задоволеності перебуванням у даному класному колективі.
Завдання дослідження:
1. Дослідити індивідуально-психологічні особливості новачків, які впливають на процес соціально-психологічної адаптації в новому для них класному колективі.
2. Виявити мотиваційну спрямованість у адаптантів та дезадаптантів.
3. Вивчити механізми соціально-психологічної адаптації з метою виявлення гендерних особливостей та поведінкових реакцій.
4. Визначити психолого-педагогічні умови оптимізації взаємодії в системі "учень новий учень" та "учитель новий учень", які б сприяли процесу соціально-психологічної адаптації школярів у новому для них класному колективі.
5. Розробити систему психолого-педагогічних заходів, спрямованих на корекцію дезадаптаційних форм поведінки учнів, що перейшли у новий для них класний колектив.
Експериментально-діагностичне дослідження проводилось у 35 шкільних класах загальноосвітніх шкіл міст Києва та Луцька, що перебували у стані формування, тобто почали працювати з нового навчального року, а також учнівських класах, до яких у новому навчальному році були прийняті новачки. Вивчення адаптаційних можливостей учнів здійснювалось упродовж 20002005 років на базі середніх загальноосвітніх шкіл міст Києва та Луцька. В експерименті були задіяні учні названих шкіл, що переводились з інших класів, або з інших шкіл загальною кількістю 327 учнів.
Методологічну та теоретичну основу дослідження складали положення про взаємодію зовнішнього соціального середовища та внутрішнього психічного стану. Дослідження ґрунтувалося на встановленні залежності між індивідуально-психологічними особливостями особистості учня та особливостями перебігу його соціально-психологічної адаптації в новому для нього класному колективі (М.І. Алексєєва, Г.О. Балл, Н.А.Бастун, О.В.Киричук, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, О.В. Федоришин, А.В.Фур-ман), на значенні вікових особливостей у процесі соціально-психологічної адаптації (Л.С. Виготський, І.С. Кон, М.І. Лісіна, А.В.Петровський).
Методи дослідження. Для реалізації програми дослідження використовувався комплекс методів: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел із визначеної проблеми; довготривале психолого-педагогічне спостереження; вивчення біографій учнів; бесіди з одно-класниками новачка, його ровесниками, учителями, батьками; експертна оцінка; тестування, соціометрія (модифікований варіант "Шкали сприйняття" Н.В.Бахаревої); психолого-педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий); методи статистичної обробки кількісних показників.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше здійснено спробу знайти оптимальний варіант добору учнів у нові класи за їхньою здатністю адаптуватися до нового шкільного колективу, а також визначено основні етапи їхньої соціально-психологічної адаптації. Розроблено систему психолого-педагогічних заходів, які сприяють оптимальному підбору учнів у нові класи за принципом їхньої соціально-психологічної адаптованості. Теоретично доведено та експериментально підтверджено можливість ефективного формування адаптаційних властивостей у новачків шляхом запропонованої системи психокорекційних заходів.
Теоретичне значення дослідження полягає в розширенні й поглибленні знань про закономірності соціально-психологічної адаптації школяра в новому для нього класному колективі, а також її структуру та фактори розвитку. Науково обґрунтовано доцільність формування нових класів з урахуванням адаптаційних можливостей учнів у новому для них класному колективі.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть використовуватися психологами, вчителями та педагогами-організаторами як арсенал методичних прийомів та засобів, що сприяє якнайшвидшій адаптації школяра до нового для нього класного колективу.
Дисертація є особистим внеском здобувача у вирішення проблеми адаптації особистості школяра до нового для себе учнівського середовища та розробку заходів, які сприяли б гармонізації його особистості в цілому, а також у формування адаптаційного ресурсу.
Впровадження у практику. Матеріали дослідження використано в практиці консультативної роботи Волинського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, яка передбачала корекцію дезадаптаційних проявів у школярів, що перейшли у новий шкільний колектив. Методичні рекомендації, розроблені на основі дослідження, використовуються у практичній роботі психологів шкіл, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Надійність та вірогідність наукових результатів забезпечувалися методологічним обґрунтуванням теоретичних положень у вирішенні завдань дослідження, адекватним підбором діагностичних методів, статистичною перевіркою отриманих результатів та застосуванням методів багатовимірної математичної статистики.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення дослідження, його наукові результати викладено у формі виступів автора, які доповідались та обговорювались на обласних конференціях практичних психологів Волинської та Рівненської областей (19912006рр.), республіканських, міжнародних науково-практичних конференціях („Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості” (КиївЛуцьк, 1994; „Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність проблеми, прогнози на ХХІ століття” (ЧернівціКиїв, 1996)), Міжнародній науковій конференції „Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (Київ, 17-18 грудня 2001 р.), у матеріалах IV Костюківських читань 25 вересня 1996 р. „Українська психологія: сучасний потенціал”, звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Волинського державного університету імені Лесі Українки (Луцьк, 19912007рр.), а також методичних семінарах практичних психологів та учителів, організованих Луцьким міським управлінням освіти та Волинським обласним інститутом удосконалення вчителів. Основний зміст і результати роботи висвітлено у 8 наукових статтях, з яких 3 надруковано у виданнях, визначених ВАК України як фахові у галузі психології.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 156 сторінках з використанням 237 джерел літератури. Текст дисертації містить 10 таблиць, шість рисунків, вісім додатків.

bibliography

Висновки
Отже, на основі проведеного теоретичного аналізу проблеми соціально-психологічної адаптації учня до нового для нього класного колективу, а також експериментального дослідження адаптантів та дезадаптантів є підстави стверджувати, що наукова гіпотеза в цілому підтвердилася. Зокрема у процесі написання роботи вдалося поглибити розуміння змістовно-процесуальних особливостей соціально-психологічної адаптованості школяра до нового для нього класного колективу.
Крім того підтверджено можливість здійснення психокорекційної роботи з дезадаптантами та доведено ефективність запропонованих заходів щодо подолання дезадаптаційних синдромів у школярів. Визначено перспективи подальшої роботи і розроблено практичні рекомендації щодо підвищення адаптаційних можливостей у школярів-новачків із урахуванням їхніх вікових та індивідуально-психологічних особливостей, а також специфіки класного колективу.
Припущення про те, що успішність соціально-психологічної адаптації до нового класного колективу залежить від адаптаційних можливостей, які детерміновані індивідуально-типологічними та статево-рольовими особливостями, що суттєво впливає на рівень задоволеності перебуванням у даному класному колективі.
Зважаючи на це, необхідно зазначити:
1. У теоретичній розробці практичного дослідження було чітко визначено основні критерії соціально-психологічної адаптації, які лягли в основу визначення рівнів адаптованості школяра до нового класного колективу:
- високий рівень характеризується високими показниками емоційного сприйняття новачком класу; високим соціометричним статусом; позитивною тональністю загального емоційного настрою; низькими показниками вияву або повною відсутністю невротичних реакцій, тривожності та емоційної лабільності. За часом перебігу соціально-психологічна адаптація на такому рівні проходить порівняно швидко і безконфліктно з оточуючими;
- середній рівень соціально-психологічної адаптації передбачає наявність відносно високого показника позитивного емоційного сприйняття новачком певного соціального середовища. Процес перебігу соціально-психологічної адаптації на цьому рівні відбувається без суттєвих загострень у стосунках та конфліктних ситуаціях;
- низький рівень соціально-психологічної адаптації (рівень дезадаптації) передбачає високий ступінь вираженості синдрому психоемоційного напруження; наявність невротичних реакцій, що мають тенденцію до загострення; низький соціометричний статус; негативне сприйняття мікро- та макросередовища.
2. Ефективність процесу соціально-психологічної адаптації значною мірою зумовлена змінами у структурі особистості новачка та змінами їх соціально-психологічних характеристик.
3. У результаті вивчення механізмів соціально-психологічної адаптації було виявлено, що поведінкова реакція дезадаптантів має чітко окреслену статеву диференціацію (у хлопчиків спонтанна агресія змінюється на реактивну, а у дівчаток навпаки). Крім того, дівчата емоційніше переживають негативне сприйняття їх одналітками в новому оточуючому середовищі.
4. У процесі наукового аналізу та експериментального дослідження вдалося довести той факт, що основний комплекс властивостей соціально-психологічної адаптації у представників обох зіставлюваних груп зумовлений зв'язком рівня задоволеності перебуванням у групі, наявністю афілятивних тенденцій у мотивації взаємин та низкою індивідуально-психологічних особливостей новачків.
5. Отримані результати можуть з успіхом використовуватися не тільки для створення оптимальних умов адаптованості новачка до нового класу, а й під час комплектації нових класів у щойно відкритій школі, де ця проблема має не поодинокий, а масовий характер. Такі заходи необхідно здійснювати безпосередньо з залученням педагогів-вихователів, учителів-предметників та класних керівників під керівництвом шкільного психолога.
6. Перспектива подальшої дослідницької роботи полягає у створенні системи профілактичних та психокорекційних програм, а також методичних рекомендацій для батьків, учителів-предметників, класних керівників та педагогів-вихователів, а також шкільних психологів, що дасть мажливасть ефективніше створювати умови для подолання дезадаптаційних проявів у школярів.
Досвід, набутий у процесі емпіричного дослідження соціально-психологічної адаптації учня до нового класного колективу, дав змогу сформулювати низку положень, які можуть лягти в основу методичних рекомендацій для працівників загальноосвітньої школи, а також для батьків дітей, що за певних причин перейшли у новий для них класний колектив.
Під час роботи з учнями-дезадаптантами працівникам загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназії та інших закладів навчально-виховного типу необхідно враховувати результати нашого наукового дослідження для забезпечення більш детальної організації навчально-виховних процесів. Зокрема, слід уникати психотравмуючих ситуацій, які негативно впливають на процес соціально-психологічної адаптації.
Щоб мінімізувати негативні впливи на процес соціально-психологічної адаптації школярів, педагогам та батькам, що виховують дитину, слід забезпечити її успіх у значимій для неї діяльності (малювання, конструювання та ін.). Учнів-дезадаптантів необхідно менше сварити і більше хвалити, причому не порівнюючи його з іншими, а лише з ним самим.
Негативний акцент на неподібності учня-дезадаптанта на інших дітей може лише підсилювати емоційні переживання дитини, робить її більш замкнутою, пригнічується її потреба в контактах з оточуючими, що призводить до ізоляції.
Слід уникати непослідовності у ставленні до учня-дезадаптанта як зі сторони педагога, так і з боку батьків. Адже непослідовність у ставленні створює для нього ситуацію невизначеності, невпевненості у своїй значимості. Більше звертати увагу на позитивне емоційне підкріплення учня-дезадаптанта. Наявність позитивної оцінки дорослих є однією з базових потреб підлітка загалом та учня-дезадаптанта зокрема. Задоволення цієї потреби стоїть поряд із задоволенням інших життєво важливих соціальних потреб, зокрема потреби в рівному спілкуванні з однолітками, прагненні займати гідне місце в системі міжособистих стосунків колективу класу.

Педагогу необхідно спрямовувати свою діяльність на те, щоб не допускати ситуацій відчуження чи ізоляції учнів-дезадаптантів у класному колективі , залучаючи їх у різні сфери діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаптация, дезадаптация и реадаптация человека // Л.В. Мардахаев Социальная педагогика: Учебник. М.: Гардарики, 2003. C. 81 - 95.
2. Адаптация организма подростков к учебной нагрузке / Под ред. Д. Колесова и др. М.: Педагогика, 1987. 217 с.
3. Адаптация учащихся и молодежи к трудовой и учебной деятельности: Сб. научн. тр. Иркутск, 1986.144 с.
4. Адаптация человека: / Под ред. З.И. Барашова, И.И. Лихницкой.- Л.: Наука, 1972. 267 с.
5. Адаптация человека: Сб. ст. / Отв. ред. З.И. Барабашова. Л., 1972. 252с.
6. Александровский Ю.Я. Состояние психической дезадаптации и их компенсация. М.: Просвещение, 1976. 316 с.
7. Амбрумова В.М., Тимошенко С.Т., Бергельсон Г.Н. Социально-психологическая адаптация личности и профилактика суицида // Вопросы психологии. 1981. № 4. С. 3539.
8. Андреева Д.А. О понятии адаптации. Исследование адаптации студентов к условиям учебы в вузе. В кн. Человек и общество. Л., 1973, Вып.13. С.78 94.
9. Ассаджоли P. Психосинтез: теория и практика. М.: REFL-book, 1990. 314с.
10. Баева И.А. Социально-психологическая адаптация молодых рабочих в производственных коллективах. Л., 1986. 198 с.
11. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии. 1989. № 1. С. 92101.
12. Балл Г.А. Нормы деятельности и творческая активность личности // Вопросы психологии. 1990. № 6. С. 3638.
13. Балл Г.А. Теория учебных задач: Психолого-педагогический аспект. М.: Педагогика, 1990. 184 с.
14. Балл Г.А., Бургин М.С. Анализ психологических воздействий и его педагогическое значение // Вопросы психологии. 1994. № 4. С. 2228.
15. Баркай А.И. Особенности изобразительной деятельности первоклассников в период адаптации к школе // Вопросы психологии. 1987. № 4. С. 810.
16. Бахарева Н.В. Шкала приемлемости как метод изучения взаимоотношений // Человек и общество. Л.: ЛГУ, 1970. Вып.7. С. 1523.
17. Бахур В.Т. Это неповторимое "Я". М.: Б. и., 1986. 192 с.
18. Безносиков В.Н. Динамика первичной производственной адаптации молодых рабочих на промышленных предприятиях: Дис. канд. психол. наук. М., 1986. 150 с.
19. -Безруких М.М., Ефимова С.П. Ребенок идет в школу. М.: Б. и., 1996. 113 с.
20. Белкин П.Г. Социально-психологические факторы адаптации молодого специалиста в научном коллективе: Дис. канд. психол. наук. М., 1985. 130с.
21. Бендас Т.В. О связи социометрического статуса с некоторыми характеристиками личности // Вопросы теоретической и прикладной психологии. Вып.5. Л., 1974. С. 34 39.
22. Бережков Л.Ф. Особенности адаптации первоклассников. М.: Педагогика, 1975. 160 с.
23. Березин Ф. Б. Психологическая и физиологическая адаптация человека. Львов.: Наука, 1988. 43 с.
24. Березовин Н.А. Учитель и детский коллектив. Психолого-педагогическое исследование. Минск: Изд-во БГУ им. В.И. Ленина, 1986. 213 с.
25. Битянова М.Р. Адаптация ребенка к школе: диагностика, коррекция, педагогическая поддержка. М.: Изд-во МГУ, 1997. 271 с.
26. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
27. Божович Л.И., Славина Л.С. Случаи неправильного взаимоотношения // Вопросы психологии. 1976. № 1 С. 8597.
28. Бородкин В.И. Изменения в потребностно-мотивационной сфере личности при адаптации к учебно-воспитательному процессу: Автореф. канд. психол. наук. 19.00.07. Минск, 1989. 18 с.
29. Братусь Б.Д. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988. 304 с.
30. Будякина М.П., Русалинова А.А. Некоторые вопросы адаптации новичков на производстве // Человек и общество. Л.: ЛГУ, 1971. Вып.8. С. 34 45.
31. Буева Л.П. Социальная среда и сознание человека. М.: МГУ, 1967. С. 45-48.
32. Буева Л.П. Социальная среда и сознание личности. М.: МГУ, 1968. 319с.
33. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. К.: Здоровье, 1989. 168с.
34. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. К.: Наука, 1989. 319 с.
35. Васильев В.А., Магомет-Аминов М.Ш. Мотивация и контроль за действием. М.: МГУ, 1991. 144 с.
36. Васильченко Г.С., Решетняк Ю.А. Опыт исследования межличностных отношений у сексологических больных // Проблемы современной сексопатологии. М.,1972. т. 65. С. 161-174.
37. Вацлак Г. Оценка поведения и характеристика учащегося. М.: Педагогика,1986. 276 с.
38. Внешняя среда и психологическое развитие ребенка / Под ред. Р.В.Тонкова-Ямпольска, Е. Шмидт-Кальмер, Э. Хабиноковой. М.: Медицина, 1984. 208 с.
39. Волжин А.Н., Субботин Ю.К. Адаптация и компенсация универсальный биологический механизм приспособления. М: Медицина, 1987. 175 с.
40. Волков Т.Д. Адаптация и ее уровни // Психология пограничных проблем науки. Пермь, 1975. Вып. 7. С. 134 142.
41. Гречихин В.Г. Лекции по методике и технике социологических исследований. М.: МГУ, 1988. 232 с.
42. Ган Ю.В. Пpоблема социальной адаптации личности. Свеpдловск.: Б. и., 1982. 325 с.
43. Геоpгиева И.А. Социально-психологические фактоpы адаптации личности в коллективе. Л., 1986. 127 с.
44. Георгиевский А.Б. Эволюция адаптации. Историко-методические исследования. Л.: Наука, 1989. 189 с.
45. Гильбух Ю.З. Психодиагностика в школе // Педагогика и психология. 1989. № 4. С. 8092.
46. Гиндис Б.Я. Фоpмирование взаимоотношений в кpатковременном детском коллективе. М.: Педагогика, 1976. 83 с.
47. Глазачев О.С. Физиологический анализ эмоционального напpяжения и адаптации pебенка 6 лет к обучению в школе. М., 1988. 19с.
48. Глоссер У. Школа без неудачников. М.: Педагогика, 1991. 127с.
49. Глоточкин А.Д., Кашиpин В.П. Социально-психологические аспекты самоутвеpждения личности в коллективе // Психологический журнал. 1982. № 4. С. 112121.
50. Гоpбатенко А.С. Социально-психологическое исследование отношения к новому члену группы. М.,1979. 19 с.
51. Гоpбатенко А.С. Отношение к новичку в гpуппах pазличного уpовня pазвития // Новые исследования в психологии. 1980. №2. С. 9397.
52. Гоpбатенко А.С. Социально-психологические детерминанты включения нового индивида в группу // Вопросы психологии. 1983. №3. С. 3448.
53. Гоpбатенко А.С. Социально-психологическое исследование отношений к новому члену гpуппы. М., 1980. 20 с.
54. Гоpбатенко А.С. Шкала откpытости контактных гpупп для новичка. Минск, 1979. 157 с.
55. Гоpбатенко А.С., Гоpбатенко Т.М. Методики опpеделения стpуктуры малой гуппы с помощью фоpмализованного анализа межличностных выбоpов // Вопpосы психологии. 1984. № 4. С. 112121.
56. Гоpбатенко А.С., Моpозов А.С. Эмоциональная идентификация с новичком в группах pазного уpовня pазвития. М.: Педагогика, 1988. 214с.
57. Говоpун Т.В. Фоpмирование межличностных отношений во вpеменном коллективе подpостков. К.: Б.и., 1977. 167 с.
58. Головаха Е.И., Котов В.Г., Чуpилов Н.Н. и дp. Человек в экстpемальной ситуации. К.: Б.и., 1990. 144 с.
59Гуткина Н.И. Психологическая готовность к школе. М.: Педагогика, 1996. 98 с.
60. Десев Л.Н. Особенности отношений подpостка к свеpстникам в классном коллективе. Л.: Наука, 1969. 234 с.
61. Диагностика педагогической запущенности учащихся / Под pед. А.С.Белкина. Свеpдловск.: Б. и., 1979. 361 с.
62. Дичев Т.Г., Таpасов К.Е. Пpоблема адаптации и здоpовья человека (методологические и социальные аспекты). М.: Медицина, 1976. 183 с.
63. Донцов А.И. Проблемы групповой сплоченности. М.: МГУ, 1979. 128с.
64. Дубpовина И.В. Школьная психологическая служба. М.: МГУ, 1991. 232с.
65. Дусавицкий А.К. Развитие личности в коллективе в зависимости от организации учебной деятельности. М.: МГУ, 1989. 329 с.
66. Дьяконов Г.В. Психология нового впечатления о другом человеке. М., 1979. 140 с.
67. Жук Г.А., Кожохаpь В.И., Слюсаp И.Б. Психолого-педагогические основы обучения, воспитания и здоpовья. Кишинев: Б. и., 1989. 115 с.
68. Закутская Л.И. Пpоцесс адаптации учащегося пpи пеpеводе его в новый ученический коллектив гоpодской школы: Дис. канд. психол. наук. К., 1988. 140 с.
69. Здpавомыслов А.Г. Методология и пpоцедура социологических исследований. М., 1969. 216 с.
70. Зотова О.И., Кpяжева И.К. Методы исследования социально-психологических аспектов адаптации личности // Методология и методы социальной психологии. М.: Наука, 1977. С. 7594.
71. Зотова О.И., Кpяжева И.К. Некоторые аспекты социально-психологической адаптации личности // Психологические механизмы регуляции социального поведения. М.: Педагогика, 1979. 219 с.
72. Зыкова Н. Е. Адаптация проблема века / Сост. Н.Е. Зыкова. М.: Книга, 1983. 184 с.
73. Иванов Ю.И., Погоpелкин О.Н. Обработка результатов медико-биологических исследований на микpокалькулятоpах. М.: Наука, 1990. 362с.
74. Изучение личности школьника учителем /Под. pед. З.И.Васильевой, Т.В.Аханян, М.Г. Казакина и дp. М.: Наука, 1991. 136с.
75. Ильюченок Р.Ю. Память и адаптация. Новосибирск: Б. и., 1979. 167с.
76. Карпенко З.С. Психотехніки у вихованні дитини. К.: Рідна школа, 1996. С. 5672.
77. Кpавцова Е.Е. Зависимость психологической готовности к школьному обучению от особенностей общения ребенка с окружающими. М.: Педагогика, 1981. 285 с.
78. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смиpнов В.М. Методы психологической диагностики и коppекции в клинике. Л.: ЛГУ, 1983. 312 с.
79. Кабулов Р.Г. Социально-психологическое исследование тpевожности, как одного из факторов формирования коллектива. Тбилиси, 1981. 18 с.
80. Каган В.Е. Психогенные фоpмы школьной дезадаптации // Психологический журнал. 1984. № 4. С. 89-95.
81. Казначеев В.П., Казначеев С.В. Адаптация и конституция человека. Новосибиpск: Наука, 1986. 178 с.
82. Казначеев В.П. Совpеменные аспекты адаптации. М.: Наука, 1980. 154с.
83. Калайков И. Цивилизация и адаптация. М.: Наука, 1984. 239 с.
84. Каневская Н.Л. Психологические критерии оценки деятельности характеристик подpостков-акцентуантов. К.: Наука, 1989. 214 с.
85. Кджанян М.Г. Пpоблема социальной адаптации личности. Еpеван, 1982. 18 с.
86. Кинелев С.В. Адаптация личности как социальное явление (социально-философский аспект. Л.: ЛГПИ, 1978. 18 с.
87. Кирилова Н.А. Ценностные ориентации в структуре интегральной индивидуальности старших школьников // Вопросы психологии. 1999. №4. С. 29-37.
88. Киричук О.В. Проблеми психології педагогічної взаємодії // Психологія. Вип. 37. К., 1991. С. 3-12.
89. Киpичук А.В. Стpуктуpа и динамика взаимоотношений в коллективе // Коллектив, личность pебенка, внутpиколлективные отношения. М., 1970. С. 88-97.
90. Кисловская В.Р. Зависимость между социометрическим статусом и симптомом тpевожности ожиданий в социальном общении. М.: Наука, 1972. 198 с.
91. Ковалев С.В. Подготовка старшеклассников к семейной жизни. М.:Просвещение, 1991. 143 с.
92. Коган В.Е. Психогенные формы школьной дезадаптации // Вопросы психологии. 1984. № 4. С. 89-95.
93. Козявкін В.С. Шкільна дезадаптація: історія проблеми та її актуальність для сучасної педагогіки і медицини // Дефектологія. 2001. № 2. С. 17-19.
94. Коломинский Я.Л. Психология общения. М.: Наука, 1974. 274с.
95. Коломинский Я.Л., Беpезовин Н.А. Некотоpые педагогические пpоблемы социальной психологии. М.: Политиздат, 1977. 228 с.
96. Коломинский Я.Л. О закономерностях осознания и переживания человеком своих взаимоотношений в малой группе // Материалы съезда общества психологов. Тбилиси, 1991. С. 177-182.
97. Коломинский Я.Л. Психология личных взаимоотношений в детском коллективе. Минск: Б. и., 1969. 193 с.
98. Коломинський Я.Л. Психология общения. М.: Политиздат, 1974. 198с.
99. Компоненты адаптационного процесса / Под ред. В.И. Медведева. Л.: Наука, 1984. 111 с.
100. Кон И.С. Психология старшеклассника. М.: Педагогика, 1982. 298с.
101. Кон И.С. Дружба. Этико-психологический очерк. М.: Политиздат, 1980. 255 с.
102. Кон И.С. Психология ранней юности. М., 1989. 135 с.
103. Копыстянская Х.Р. Некотоpые вопpосы фоpмиования социальных контактов у детей с невpотическими состояниями // Обучение и развитие младших школьников. К.: Наука, 1970. 374 с.
104. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес i психiчний pозвиток особистостi. К.: Рад. шк., 1989. С. 60-68.
105. Красовицкий А.С., Нгуен Н.К. Адаптация выпускников школы, учебно-профессиональной и трудовой деятельности. Минск: Б. и., 1989. 254 с.
106. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы. М.: МГУ, 1991. 207 с.
107. Крильцева А.А. Психологические особенности производственной адаптации выпускника ПТУ и средней школы. М., 1981. 155 с.
108. Кроник А.А. Психологические механизмы межличностного оценивания статуса в контактных группах. М.: Политиздат, 1978. 219 с.
109. Кряжева И.К. К вопросу о взаимосвязи социально-психологической адаптации с развитием индивидуальности личности // Личность в системе коллективных отношений. М.: Политиздат, 1980. 362 с.
110. Кряжева И.К. Социально-психологические аспекты адаптации личности // Комплексное изучение человека и формирование всесторонне развитой личности. М.: Политиздат, 1975. С. 87-104.
111. Кряжева И.К. Социально-психологические факторы адаптированности личности. М., 1980. 19 с.
112. Кузнецов О.Н., Розова Л.Г. Пpоективно-ассоциативно-логический тест и его место в прогнозировании приспособления к условиям ситуации неопределенности // Вопросы психологии. 1972. № 6. С. 152158.
113. Ларионова А.И. Взаимосвязь психологической адаптации учащихся в условиях ПТУ и на производстве. Иркутск: Б. и, 1985. 19 с.
114. Лангмейер Й., Матейчик 3. Психическая депривация в детском возрасте. Прага: Авиценум, 1984. 325 с.
115. Лебедев В.И. Этапы психической адаптации в измененных условиях существования // Вопросы психологии. 1981. № 4. С. 50-58.
116. Леонгард К. Акцентуированные личности. К.: Наука, 1989. 390с.
117. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. Л.: ЛГУ, 1983. 254 с.
118. Логинова М.С. Особенности адаптации к условиям школы подростков восьмиклассников с пограничными психическими нарушениями. Л.: ЛГУ, 1983. 354 с.
119. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учеб. пособ. К.: МАУП, 2000. 256 с.
120. Лусканова Н.Г. Оценка школьной мотивации учащихся начальных классов // Школьный психолог. 2001. № 9. С. 87-95.
121. Лутошкин А.Н. Эмоциональная жизнь детского коллектива. М.: Педагогика, 1978. 152 с.
122. Лутошкин А.Н. Эмоциональные потенциалы коллектива. М.: Педагогика, 1988. 136 с.
123. Максименко В.С. Структура взаємовiдносин в малих групах // Фiлософська думка. 1976. № 1. С. 132-134.
124. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці. К.: Наук. думка, 1999. 216 с.
125. Максименко С.Д. Теорія и практика психолого-педагогічного дослідження. К.: НДШ, 1990. 239 с.
126. Мальковская Т.Н. Социальная активность старшеклассников. М.: Педагогика, 1988. 144 с.
127. Мамайчук И. Психокоррекционные технологии для детей с проблемами в развитии. СПб.: Речь, 2003. 400 с.
128. Маринушкина Е.Е. Проблема психосоциальной адаптации детей-сирот // Матеріали конф. " Медико-соціальні аспекти охорони здоров'я дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Харків, 2003. С. 109-116.
129. Маpищук В.Л., Блудов Ю.М., Плахтиенко В.А., Сеpова Л.К. Методики психодиагностики в споpте. М.: Политиздат, 1990. 256 с.
130. Маpкова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Фоpмиpование мотивации учения. М.: Педагогика, 1990. 192 с.
131. Маpьянович Б.А. Факторы, определяющие адаптационный процесс // Компоненты адаптационного процесса / Под pед. В.И.Медведева. Л.: Наука, 1984. С. 17-18.
132. Манова-Томова В.С., Пиpьов Г.Д., Пенушлиева Р.Д. Психологическая pеабилитация пpи наpушениях поведения в детском возpасте. София: Б.и., 1981. 189 с.
133. Машбиц Е.И. Психологические основы управления учебной деятельностью. К.: Вища шк., 1987. 224 с.
134. Милославова И.А. Понятие и стpуктуpа социальной адаптации. Л.: ЛГУ, 1974. 20 с.
135. Милославова И.А. Адаптация как социально-психологическое явление // Социальная психология и философия. Л., 1973. Вып.2. 135 с.
136. Меерсон Ф.З. Общие механизмы адаптации и профилактики. М.: Медицина, 1973. 360 с.
137. Меерсон Ф.З. Адаптация, стресс и профилактика. М.: Наука, 1981. 278 с.
138. Моpозов А.С., Гоpбатенко А.С. Откpытость гpупп pазного типа по отношению к новичку // Социально-психологические аспекты оpганизации и самооpганизации пеpвичного коллектива. Куpск, 1980. С.56 25.
139. Моpоз О.Г. Адаптацiя молодого вчителя до виховної pоботи // Pад. шк. 1990. № 8. С. 64-72.
140. Мороз О.М. Усвоение учащимися поведенческих критериев как одно из условий повышения уровня объективности самооценки личностных качеств // Психолого-педагогические аспекты правового воспитания учащихся профтехучилищ и работы с трудными подростками: Научн. тр. Вып. 34. Л., 1976. С. 32-45.
141. Мудpик А.В. Деятельность, общение, игра в развитии коллектива и фоpмиpовании личности школьника. М.: Просвещение, 1983. 175 с.
142. Наенко Н.И. Психологическая напряженность. Л.: Б. и., 1983. 150 с.
143. Налчаджян А. А. Социально-психическая адаптация личности: Формы, механизмы и стратегии. Ереван: Б. и., 1988. 348 с.
144. Немчин Т.А. Состояния нервно-психического напряжения. Л.: ЛГУ, 1983. 156 с.
145. Новикова Б.В. Диагностика и коppекция школьной дезадаптации у младших школьников и младших подростков // Проблемы психодиагностики обучения и развития школьников. М.: Просвещение, 1985. 210 с.
146. Норакидзе В.Г. Методы исследования характера личности. Тбилиси, 1975. 241 с.
147. Ньюкомб Н. Развитие личности ребенка. 8-е междунар. изд. СПб.: Питер, 2002. 604 с.
148. Обозов Н.Н. Вопросы практической психодиагностики и консультирования в вузе. Л.: ЛГУ, 1984. 136 с.
149. Обозов Н.Н. Межличностные отношения. Л.: ЛГУ, 1979. 150 с.
150. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. К.: Лыбидь, 1990. 192 с.
151. Общая психодиагностика. Основы психодиагностики, немедицинской психотерапии и психологического консультирования / Под pед А.А.Бодалева, В.В. Столина. М.: МГУ, 1987. 348 с.
152. Общение и оптимизация совместной деятельности / Под ред. Г.М.Андреревой, Я. Яноушека. М.: МГУ, 1987. 301 с.
153. Олейников В.С. Методологический анализ социально-психологической адаптации личности. Л.: Наука, 1977. 230 с.
154. Олива М. Л, Разработка методики коллективной деятельности как члена группы. Л., 1982. 19 с.
155. Особенности обучения и психического развития школьников 13-17 лет / Под ред. И.В.Дубровиной, Б.С.Круглова. М.: Просвещение, 1988. 192 с.
156. Панок В.Г. Вдосконалення шкал виборiв непараметричної соцiометрiї // Психологiя. Вип. 35. К., 1990. С. 25 36.
157. Парыгин Б.Д. Общественное настроение. М.: Просвещение, 1966. 134с.
158. Петровская Л.А. Компетентность в общении. М.: МГУ, 1989. 216 с.
159. Петровский А.В. Решетка противостояний позиций, как принцип диагностики уровня развития межличностных отношений // Вопросы психологии. 1985. № 2. С. 56 65.
160. Петpовский А.В., Шпалинский В.К. Социальная психология коллектива. М.: Просвещение, 1978. 176 с.
161. Петровский В.А. Психология неадаптивной активности. М.: Наука, 1992. 224 с.
162. Подлесна