СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ПРИЙОМНОГО БАТЬКІВСТВА

brief description

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Бевз Галина Михайлівна

УДК 159.9: 316.35

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ПРИЙОМНОГО БАТЬКІВСТВА

19.00.05 соціальна психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник:
Говорун Тамара Василівна
к.психол.н., ст. науковий співробітник, доцент.

Київ 2001

ЗМІСТ

Вступ ........4
Розділ 1. Сім’я як заміщувальна форма опіки для дітей, позбавлених батьківського піклування .................................................................................................12
1.1. Особливості розвитку та соціалізації дітей, позбавлених опіки
біологічних батьків....................................................................................................12
1.2. Роль особистісних диспозицій в мотивації батьківства в ситуації створення
сім’ї заміщувальної опіки.................................................................................................24

Розділ 2. Соціально-психологічні передумови створення прийомної сім’ї................42
2.1. Соціально-демографічна характеристика вибірки кандидатів та прийомних батьків.................................................................................................................................45
2.2. Мотиваційний аспект прийомного батьківства.......................................................48
2.3. Батьківські настановлення в прийомних сім’ях: діагностика та прогностика.....66

Розділ 3. Соціально-психологічні чинники розвитку прийомної сім’ї як соціального інституту заміщувальної опіки ........................................................................................87
3.1. Актуалізація дітоцентричних настановлень прийомних батьків...........................90
3.2. Зміни у функціонуванні прийомної сім’ї...............................................................111
3.3. Врахування життєвого досвіду прийомних дітей як детермінанти
батьківства .......................................................................................................................136
3.4. Особливості мотиваційно-потребової сфери дитини в сім’ї заміщувальної опіки.................................................................................................................................152
Висновки..........................................................................................................................170
Список використаних джерел........................................................................................176
Додатки ...........................................................................................................................191

ВСТУП

Актуальність теми. Трансформація соціально-економічних умов життя українського суспільства, тривале нівелювання сім’ї як важливого соціального інституту, поширеність патерналістських настановлень щодо виховання дитини призвело до збільшення кількості кризових сімей і, як наслідок, до зростання дитячої безпритульності, соціального сирітства. Статистичні дані на 1998 рік, що подаються в Державній доповіді Про становище сімей в Україні” та Національній доповіді Про реалізацію Україною положень Конвенції ООН про права дитини” свідчать: кількість соціальних сиріт у всіх видах інтернатів збільшилась на 22%; з року в рік зростає кількість дітей вулиці”, серед яких найбільше представлена вікова група дітей 7-14 років (65%); у притулках для неповнолітніх за 1997 рік побувало 11189 дітей; щорічний сумарний коефіцієнт народжуваності в країні зменшується. За 1993-1998рр. чисельність дітей на Україні зменшилася на 985 тис. осіб. В 1999 році природний приріст населення становив - 350” тис чоловік[1].
Зростає різноплановість категорій сучасного сирітства (сироти; діти, що втратили з різних причин батьківську опіку; підкидьки; діти, що втекли з дому і втратили з сім’єю контакт; безпритульні та бездоглядні діти; явище повторного та прихованого сирітства”), що постає як нагальна проблема в ракурсі неготовності державної системи опіки та піклування до врахування різних психологічних особливостей розвитку дітей-сиріт та проведення необхідних в кожному випадку реабілітаційних заходів. Як правило, ці категорії дітей зазнали жорстокого ставлення, насилля, нехтування їх потребами та емоційного відторгнення. Кожна із зазначених категорій дітей має свої психологічні особливості розвитку та становлення. Відсутність наукових розробок із вказаної проблеми утруднює, а інколи робить неможливим здійснення заходів по ресоціалізації даної категорії дітей, а колективна форма утримання дітей в інтернатних установах не має змоги здійснювати корегуючи заходи відповідно до кожної категорії сирітства.
Існуюча в Україні система державного утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, забезпечує, перш за все, вирішення найважливішої для них проблеми фізичного виживання в умовах відсутності батьківської опіки. В той же час дослідження свідчать, що процес соціалізації дітей в колективних установах має специфічні форми. Постійне перебування в колективі уповільнює розкриття та розвиток індивідуальності дитини, на яку впливає відсутність материнської турботи, дефіцит персональної уваги, емоційного тепла, а також неможливість врахування всіх нагальних її потреб та інтересів.
Оскільки система виховання дітей-сиріт та дітей, які залишились без батьківського піклування в закладах інтернатного типу є далеко не оптимальною в забезпеченні ефективного процесу соціалізації дітей-сиріт різної категорії, виникла нагальна потреба пошуку дієвіших форм опіки таких неповнолітніх. Серед них такі альтернативні форми як створення будинків сімейного типу, передача дітей на виховання в прийомну та патронатну сім’ю.
Світовий досвід створення прийомних сімей фостерінгу (від англ. foster caring) переконав громадськість у тому, що прийомна сім’я є найбільш ефективною формою виховання дітей, які потребують опіки держави. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.1999р. за №1713 в місті Києві та 4-х регіонах України (Запорізькій, Одеській, Харківській області та в АР Крим) розпочався експеримент з утворення прийомних сімей, запроваджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1998р. №241 «Про проведення експерименту з утворення прийомних сімей в Запорізькій області та затвердження положення про прийомну сім’ю». В Положенні про прийомну сім’ю, зазначено: прийомна сім’я це сім’я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання. Загальна кількість дітей у такій сім’ї, враховуючи рідних і прийомних ... не повинна перевищувати 5 осіб”.
Українські соціальні служби та відділи у справах сім’ї та молоді Держадміністрацій, які призначені виконавцями по проведенню експерименту з утворення прийомних сімей та надання допомоги на перших етапах фостерінгу, на даний час ще не озброєні науковими знаннями про специфіку функціонування прийомної сім’ї та особливості утримання та виховання в ній дітей, що втратили опіку біологічних батьків, оскільки соціально-психологічних досліджень із зазначених проблем в Україні немає. Нерозробленими залишаються наступні аспекти створення та функціонування нової форми опіки: спонуки, які лежать в основі рішення чоловіків та жінок створити прийомну сім’ю; процес адаптації та взаємоадаптації дитини та прийомної сім’ї до нових умов існування; особливості соціалізації та ресоціалізації депривованих дітей в новому соціальному мікро- та макросередовищі; динаміка подружніх стосунків та психологічного клімату сім’ї в умовах заміщувальної опіки; зміст, форми та методи здійснення психологічного супроводу становлення та розвитку прийомної сім’ї.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Тема досліджувалась в рамках проекту Трансформація державної системи інститутів піклування про дитину”, що реалізувався впродовж 1998-2000рр. Українським інститутом соціальних досліджень за технічної підтримки Представництва ЮНІСЕФ в Україні. Вона також є складовою програми наукових досліджень кафедри психології ЦІППО АПН України. Тему узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 20.03.2000р.).
Мета і задачі дослідження.
Об’єктом дослідження було обрано прийомне батьківство, як сімейна форма заміщувальної опіки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Предметом вивчення виступили соціально-психологічні чинники виникнення та розвитку феномену прийомного батьківства в процесі створення та функціонування прийомної сім’ї.
Мета дисертаційного дослідження полягала у тому, щоб на основі системно-особистісного аналізу виявити соціально-психологічні чинники, що детермінують виникнення та розвиток прийомного батьківства та визначити умови ефективного функціонування прийомної сім’ї.
В основу дослідження покладено припущення про те, що детермінантами прийомного батьківства виступають мотиваційно-диспозиційні утворення, що включають в себе сімейно ціннісну орієнтацію, дітоцентричні настановлення та емпатійне ставлення до обездолених дітей.
Ефективність функціонування прийомного батьківства та поширеність даної форми заміщувальної опіки буде зумовлюватись дією чинників, пов’язаних з: 1) конкретними соціальними умовами життєдіяльності сім’ї, особливостями функціонування сімейної системи та індивідуальним станом кожного її члена; 2) формуванням у кандидатів психологічної готовності до виконання нових соціальних ролей, що досягається завдяки узгодженості мотиваційного та операційного її компонентів, а також рефлексії особистих потенцій у виконанні сімейних ролей прийомними батьками.
Згідно з поставленою метою та висунутою гіпотезою, буди визначені основні завдання дослідження: 1) Провести теоретичний аналіз соціально-психологічних особливостей явища сирітства, а також наукових підходів до вивчення сім’ї та детермінуючих чинників ініціювання і виконання її членами нової соціальної ролі сім’ї заміщувальної опіки. 2) Виявити мотиваційні та операційні складові готовності до прийомного батьківства та їх динаміку. 3) Визначити основні етапи розвитку прийомного батьківства, їх особливості та чинники, що впливають на ефективність його функціонування. 4) Визначити напрямки та зміст соціально-психологічного супроводу прийомного батьківства.
Методологічною та теоретичною основою дослідження слугують загальні принципи психологічної науки: детермінізму, активності, розвитку та ін. (Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн).
Важливу роль в осмисленні сім’ї відіграє застосування інтегративного підходу, що робить доступним аналіз різних рівнів глобальної системи її функціонування (Л.Берталанфі, М.Боуен, Ю.Гальбух, В.Садовський,). Такий підхід дає можливість розглянути сім’ю з позиції індивіда (Ю.Альошина, О.Бодальов), малої групи (В.Дружинін, С.Ковальов, С.Мінухін, Г.Навайтіс) та соціального інституту, який в ситуації заміщувальної опіки покликаний виконувати делеговану державою функцію утримання, виховання, соціалізації та ресоціалізації дітей (М.Аралова, І.Бех, Т.Говорун, Я.Гошовський, Й.Лангмейєр, М.Лисина, З.Матейчек, В.Мухіна, Н.Толстих, В.Циба).
Теоретичний аналіз мотивації прийомного батьківства здійснювався на основі концепції диспозиційної регуляції поведінки особистості, згідно якої особистісні смисли та ціннісні орієнтації посідають провідне місце (М.Бернштейн, Л.І.Божович, О.М.Леонтьєв, В.Мясіщев, Д.Узнадзе, В.Ядов). Роль та структура потребово-мотиваційної сфери особистості висвітлені в працях Є.П.Ільїна, В.І.Ковальова, Б.Ф.Ломова, В.С.Мерліна, С.Л.Рубінштейна, В.Д.Щадрікова.
Істотне значення для прояснення сутності психологічної готовності до здійснення певного виду діяльності мають праці М.І.Дяченко, Л.А.Кандибович, В.О.Моляко.
Важливими виявились також теоретико-методологічні засади групових соціально-психологічних методів якісного дослідження фокус - і Т-груп (Р.Крюгер, Р.Мертон, Т.Фоломеєва, Л.Петровська, Н.Хрящова), в тому числі спрямованих на корекцію сімейних стосунків (В.Бампері, А.Варга, Т.Гордон, І.Марковська, А.Співаковська).
Для розв’язання завдань дослідження та перевірки гіпотези були використані такі методи: теоретичний аналіз проблеми, констатуючий та формуючий експерименти, що заключали в собі комплекс взаємопов’язаних психодіагностичних технік з використанням анкет, опитувальників, тестів, інтерв`ю, запису генограм та „лінії часу”, фокус-груп, соціально-психологічного тренінгу (моделювання проблемних ситуацій, рольова гра, мозковий штурм); а також статистична обробка даних (факторний, кластерний та кореляційний аналіз, описова та індуктивна статистика). Отримані показники порівнювалися із даними спостережень за життєдіяльністю прийомної сім`ї на різних етапах її існування.
Базою дослідження стали кандидати до прийомного батьківства а також реально існуючі прийомні сім’ї, одні з яких тільки починали опановувати даний вид піклування про біологічно нерідну дитину, інші вже мали досвід від 4-х до 10 років. Дослідження проводилося у два етапи впродовж 3-х років (з 1998 по 2001 рр). Перший етап роботи був спрямований на уточнення респондентами мотиваційних аспектів прийняття рішення про створення прийомної сім’ї. Збір даних здійснювався під час перших зустрічей з кандидатами до прийомного батьківства та в процесі проведення з ними тренінгових занять (в м. Києві, Одесі та АР Крим). Другий етап дослідницької роботи спрямовувався на виявлення особливостей функціонування створеної прийомної сім’ї та організації її соціально-психологічного супроводу.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалась методологічним обґрунтуванням теоретичних положень у розв’язанні завдань дослідження, добором адекватних діагностичних методик, поєднанням якісного та кількісного аналізу експериментальних даних.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у визначенні соціально-психологічних чинників розвитку прийомної сім’ї, встановленні критеріїв оцінки соціально-психологічної готовності кандидатів до прийомного батьківства, факторів ризику сім’ї внаслідок змін в її структурі (в зв’язку з входженням до її складу нового члена прийомної дитини), а також у розробці змісту роботи психолога в процесі соціально-психологічного супроводу сім’ї заміщувальної опіки. Експериментально встановлена доцільність та обґрунтована специфіка підготовки кандидатів у прийомне батьківство, а також необхідність соціально-психологічного супроводу створених сімей заміщувальної опіки. Розширено поняття сім’ї як інституту соціалізації дитини даними стосовно її нової соціальної ролі сім’ї заміщувальної опіки дітей, позбавлених батьківського піклування. Дістало подальшого розвитку розуміння психологічних особливостей та етапів інтеграції прийомної дитини в нове оточення сімейного проживання.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розкриті в роботі соціально-психологічні чинники виникнення та розвитку прийомного батьківства можуть виступати засадовими стосовно: ефективного поширення в Україні прийомної сім’ї як альтернативної форми опіки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; теоретико-методичного забезпечення підготовки кандидатів на прийомне батьківство, здійснення взаємодобору дітей і батьків, створення та супроводу прийомних сімей; впровадження в практику діяльності соціальних служб нового напрямку роботи соціально-психологічного супроводу прийомних сімей.
Результати дисертаційного дослідження послугували основою для розробки та впровадження в практику у місті Києві та 4-х регіонах України (Запорізькій, Одеській, Харківській областях та в АР Крим) системи підготовки, створення та супроводу прийомних сімей, проведення групових зустрічів підтримки прийомних батьків, надання їм соціально-психологічної консультативної допомоги. На підставі дисертаційного дослідження розроблено спецкурс Психологічні засади заміщувальної сімейної державної опіки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”, який започаткований в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти на курсах підвищення кваліфікації керівних кадрів системи освіти.
Особистий внесок здобувача. Розроблені автором наукові положення та одержані емпіричні дані є самостійним внеском у розробку проблеми започаткування заміщувальної форми опіки дітей, позбавлених піклування біологічних батьків. Розробки та ідеї, що належать співавторам і опубліковані в спільних методичних виданнях, у дисертації не використовуються.
Апробація результатів дисертації. Зміст основних положень і результатів дослідження доповідались на науково-практичних міжнародних та республіканських конференціях та семінарах, а також на прес-конференціях, українському радіо. Серед них: Регіональна науково-практична конференція з питань запровадження в Запорізькій області сімейних форм виховання дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування. (13-15.07.1999р. м. Приморськ Запорізької обл.); Міжнародна науково-практична конференція Проблеми розвитку особистості сучасної людини” (23-25.11.1999р. м.Житомир); Презентація проекту Трансформація державної системи інститутів піклування про дитину” (21.12.1999 р. м. Київ, УІСД); ІІІ з`їзд Товариства психологів України Творча спадщина Г.С. Костюка і сучасна психологія” (23-25.02. 2000 р. м. Київ); Міжнародна науково-практична конференція Вона та він в змісті гуманітарної освіти” (10 13. 05. 2000р. Тернопільський державний педагогічний університет ім. В.Гнатюка); Європейська конференція прийомних батьків «Hand in hand» (24-27.08.2000р. University College, Cork, Ireland); Семінари-тренінги з питань роботи місцевих органів виконавчої влади по вирішенню проблем соціального сирітства, запобіганню дитячої бездоглядності та безпритульності (26-28.10.2000 р. м. Одеса, 7.06, 12-15.06. 2001р. м. Київ); Міжнародна конференція за сприяння Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України Дитинство в Україні: права, гарантії, захист” (14-18.2000 р. м. Київ); Всеукраїнська науково-практична конференція Післядипломна освіта: перспективи розвитку” (28.11.2000р. м. Київ, АПН України ЦІППО), науково-практична конференція Сучасна родина в системі самовідтворення української нації” (15.06.2001р. м.Івано-Франківськ), науково-методична конференція: „Прийомна сім’я в Україні: досвід і перспективиЗміст основних положень і результатів дослідження доповідались на науково-практичних міжрегіональних, всеукраїнських, міжнародних конференціях та семінарах, а також на прес-конференціях: Регіональна науково-практична конференція з питань впровадження в Запорізькій області сімейних форм виховання дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування. (13-15.07.1999р. м.Приморськ, Запорізької обл.); Міжнародна науково-практична конференція Проблеми розвитку особистості сучасної людини” (23-25.11.1999р. м.Житомир); Презентація проекту Трансформація державної системи інститутів піклування про дитину” (21.12.1999р. м.Київ, УІСД; ІІІ з`їзд Товариства психологів України Творча спадщина Г.С. Костюка і сучасна психологія” (23-25.02. 2000р. м.Київ; Міжнародна науково-практична конференція Вона та він: в змісті гуманітарної освіти” (травень 2000р. Тернопільський державний педагогічний університет ім. В.Гнатюка; Європейська конференція прийомних батьків «Hand in hand» (24-27.08.2000 University College, Cork, Ireland; Семінари-тренінги з питань роботи місцевих органів виконавчої влади по вирішенню проблем соціального сирітства, запобіганню дитячої бездоглядності та безпритульності (26-28.10.2000р. м.Одеса, 7.06, 12-15.06. 2001р. м.Київ); Міжнародна конференція за сприяння Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України Дитинство в Україні: права, гарантії, захист” (14-18.2000р. м.Київ); Всеукраїнська науково-практична конференція Післядипломна освіта: перспективи розвитку” (28.11.2000р. м.Київ. АПН України ЦІППО), науково-практична конференція Сучасна родина в системі самовідтворення української нації” (15. 06. 2001 р. м.Івано-Франківськ).
Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 12 публікаціях, з яких 3 - статті у фахових збірниках наукових праць.
Структура та обсяг роботи. Основний текст дисертації викладено на 175 сторінках комп’ютерного набору і складається із вступу, трьох розділів із висновками по кожному підрозділу, загальних висновків, списку використаної літератури із 205 найменуваннями, в тому числі 9 іноземною мовою. Робота містить 25 таблиць, 13 рисунків, 3 схеми, 23 додатки (з них - 3 генограми).

[1] Про становище сімей в Україні: Доповідь за підсумками 1999 року П78 К.: Український інститут соціальних досліджень, 2000. С.180

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Феномен прийомної сім’ї слід розглядати одночасно як малу групу, де індивідуальний досвід кожного визначає нормативи та спрямованість її функціонування, і як соціальний інститут, що покликаний здійснювати санкціоновану суспільством функцію догляду та соціалізації дитини, позбавленої опіки біологічних батьків. Встановлено, що умовою популяризації прийомної сім’ї як сімейної форми державної опіки та піклування (в проведеному експерименті принаймні вдвічі) є її соціальна легалізація та підтримка державою.
2. Входження дитини-сироти в сім’ю започатковує в ній процес створення нової спільноти прийомної сім’ї. Встановлено, що застосування інтегративного підходу в рамках сітки координат системної моделі, забезпечує повноту діагностики особливостей динаміки прийомної сім’ї на різних ієрархічних рівнях: а) в стосунках з зовнішнім оточенням; б) в репрезентаціях сімейної системи через її параметри: структуру, стадії життєвого циклу, сімейну історію, комунікації та функції існуючих в сімейній системі симптомів; в) в оцінці особистісного стану членів сім’ї та міри їхньої готовності до виконання функцій заміщувальної опіки, а також стану прийомної дитини, включеної в „нову ситуацію” розвитку. Здатність даної моделі до розведення сфер компетенції різних спеціалістів (соціального працівника, медика, психолога, педагога тощо) вказує на доречність її використання при оцінюванні функціонування (прогнозуючому, поточному, результуючому) як самої сімейної системи в її новій соціальній ролі, так і ефективності надання опіки біологічно нерідній дитині.
3. Дослідження засвідчило, що прийомне батьківство як соціально-психологічне явище притаманне людям різного віку, соціально-професійного та шлюбно-сімейного статусу. Прийомне батьківство виступає передусім афективно-потребовою сферою, яка проходить свій шлях індивідуального розвитку від прийняття рішення (індивідуального та сімейного) про створення прийомної сім’ї до реального її функціонування. Важливим чинником розвитку даного процесу є усвідомлення кандидатами власних спонук і необхідності узгодженості очікувань зі своїми можливостями та реальною ситуацією надання турботи біологічно нерідній дитині. Неадекватність експектацій може призвести до відторгнення сім’єю прийомної дитини. Для успішного становлення сім’ї заміщувальної опіки важливо недопустити зі сторони служб будь-якого стимулюючого впливу на кандидатів у прийнятті ними рішення. Аналіз співвідношення у батьківських спонуках афективних, когнітивних та поведінкових компонентів дає змогу прогнозувати особливості функціонального становлення прийомної сім’ї, що залишаєься важливим та актуальним впродовж усіх етапів її становлення: інформаційно-ознайомчого, підготовчого, створення і функціонування, та повторного становлення як професійної сім’ї заміщувальної опіки.
4. Передумовою створення прийомної сім’ї слугують особистісні стійкі диспозиційні утворення: дітоцентричні настановлення, сімейно-ціннісна орієнтація, моделі поведінки, засвоєні у батьківській та прабатьківській сім’ях, а також зафіксовані в досвіді респондентів доленосні рішення, що разом виконують роль первинних спонук просоціальної поведінки. Встановлено, що змістовні характеристики альтруїстичної мотивації (ієрархічне співвідношення мотивів морального обов’язку та співпереживання) впливають на набуття кандидатами операційної готовності до створення прийомної сім’ї, а надмірне домінування будь-якого з полюсів породжує перепони на його шляху та задіює механізми стагнації. „Жертовність” батьківської позиції не сприяє адекватності виконання функцій заміщувальної опіки, а спрацьовує як гомеостатичний механізм, тимчасово ефективний лише на першому етапі адаптації сім’ї до нової ролі.
5. Доведено, що одним із чинників ефективного виконання функцій прийомного батьківства є психологічна готовність кандидатів до виконання функцій заміщувальної опіки, яка включає в себе: 1) алоцентрично спрямовану мотивацію; 2) залежну від неї операційну складову - набуття прийомними батьками навичок адекватності реалізації функції заміщувальної батьківської та материнської турботи; 3) когнітивну як міру обізнаності, поінформованості щодо специфіки функціонування прийомної сім’ї та особливостей розвитку дітей-сиріт; 4) сукупність особистісних якостей як уміння долати типові і важкі життєві ситуації, брати на себе відповідальність в сферах сімейних стосунків та досягнень, здатність до емпатії та співпереживаня. Комунікативні уміння виступають опосередкованим чинником вирішення питань прийомного батьківства, які за умови їх розвинутості можна розцінювати як резерв.
6. Зібраними даними підтверджено, що прихід прийомних дітей до сім’ї є значним стресовим навантаженням для всіх її членів та сімейної системи в цілому. Факторами ризику є розширення непередбачених функціональних обов’язків, перебування в невизначеній очікувальній соціальній позиції, зіткнення з проблемами, вирішення яких потребує нових знань, вмінь та навичок, а також значних фізичних та емоційних навантажень, пов’язанних зі змінами сімейної системи. Вказані фактори призводять до фізичного та психічного виснаження, а також до зменшення спроможності батьків приділяти увагу власним дітям, що викликає зворотню реакцію невдоволення останніх, а також збільшення прихованих кризових сімейно-зумовлених станів у подружжі, що провокує зростання деструктивних тенденцій в сім’ї та, відповідно, включення захисних механізмів. При нездатності сімейної системи до переструктурування посилюється вірогідність травматизації та розвитку соматоформних розладів у її членів, а також зростання симптоматики сімейних дисфункцій аж до бажання розторгнення шлюбних стосунків.
7. Дослідження засвідчило гендерні відмінності в реагуванні на дестабілізуючий вплив ситуації створення прийомної сім’ї та незбалансованість реакцій подружжя на прихід прийомної дитини. Встановлено, що чоловіки виявляють більшу здатність відчувати зміни в сімейному функціонуванні на відміну від жінок, які переповнюються турботами про дитину. Зростанню патологічності впливу стрес-чинників (бажаний прихід дитини-сироти, який зумовлює вимушене переструктурування всієї сімейної системи) протидіє відчуття самореалізації у виконанні нової ролі, пошук сенсів та постановки нових цілей, що спостерігалося нами перш за все серед жіночої вибірки. Успішність завершення процесу переструктурування сімейної системи та подальша стабілізація її функціонування виявилися залежними від індивідуальної напрацьованості механізмів узгодженості та взаємозамінності ролей в подружній парі (варіативність комбінацій яких необмежена), що своїм корінням сягає в диспозиційні характеристики гендерного становлення особистості прийомних батьків.
8. Дослідження зафіксувало, що лише наявність обох батьківських фігур може забезпечити повноцінну реалізацію сім’єю виховної функції, делегованої їй як прийомній, де традиційно материнська фігура сприяє відтворенню у дитини-сироти довіри до світу, а батьківська - адекватності здійснення керівництва та процесу ресоціалізації.
9. Феномен створення та прогнозування функціонування прийомної сім’ї включає чинник ресурсу (необхідність для підтримки рівноваги) та резерву (достатність для розвитку), якісні характеристики якого носять індивідуально варіативний характер відносно самої сімейної системи, її членів та прийомної дитини. Визначенню даної характеристики можуть слугувати виявлені в дослідженні чинники: здорове функціонування сім’ї та її адаптаційний потенціал, психологічна готовність її членів до виконання нових соціальних ролей, свідоме прийняття рішення та підтримка його ініціатора як значущої батьківської фігури, особистісний потенціал прийомних батьків: любов, щирість зацікавленість, комунікативні уміння тощо. Мірою визначення необхідного ресурсу сім’ї заміщувальної опіки є в першу чергу оцінка факторів ризику прийомної дитини (деприваційні впливи, травматичний досвід тощо). Сам вид сирітства є багатофакторним чинником патологічної дії: вік втрати дитиною батьківської опіки у співвіднесенні з наявним потенціалом визначає ступінь ризику - глибину порушень у її розвитку. Встановлення його вираженості є індикатором визначення ступеня та обсягу необхідного ресурсу та окреслення резерву прийомної сім’ї.
10. Інтеграція дитини-сироти в родину забезпечується через врахування попереднього досвіду дитини і раніше набутих звичок, адекватної підтримки наявних зв’язків з біологічною ріднею чи близькими. Зафіксовано, що віковий фактор впливає на тривалість адаптаційного періоду, який коливається між 0,5 року (для дітей до 3-х років) та 1,5 років (для підлітків) та на його наповненість. Для прийомних дітей раннього та дошкільного віку - від емоційного прийняття сімейного оточення до розуміння свого членства в родині, а для підлітків в зворотній спрямованості - від прийняття родини на когнітивному рівні до емоційно-емпатійного. Проходження дитиною адаптації може переобтяжитися симптоматикою перерваного розвитку, спровокованого новою ситуацією - входженням в прийомну сім’ю. Дослідження довело важливість здійснення спеціальної підготовки прийомної дитини, яка має проходити наступні етапи: підготовчо-ознайомчий, перші зустрічі з членами родини, входження дитини в сім’ю, проходження адаптаційного періоду та проживання в ній згідно встановленого терміну з дотриманням покрокового надання корегуючих впливів - реактивації, редидактивного навчання, реедукації, ресоціалізації.
11. Зроблено висновок про недоцільність введення стантартизованих оцінок відбору кандидатів на прийомне батьківство та функціонування прийомної сім’ї. Враховуючи орієнтованість батьків у здійсненні виховних впливів на власний досвід, найбільш ефективними для підготовки кандидатів у прийомне батьківство та прогнозуючої оцінки їхньої здатності до виконання функцій заміщувальної батьківської опіки виявилися тренінги та фокус-групи. Встановлені критерії ефективності функціонування прийомної сім’ї. Це - збереження „базовою” сім’єю здорового функціонування, якісні зміни (новоутворення) фізичного та психічного стану дитини в результаті відновлювального процесу - розвиток прихильності до нової сім’ї, покращення життєдіяльності дитини у навчанні, дозвіллі, виборі моральних цінностей, тенденція до зменшення та повного зникнення симптомів психічних і поведінкових розладів, пов’язаних із ситуацією сирітського розвитку, інтеграція дитини в нову сім’ю.
12. Доведена значущість психологічного супроводу прийомної сім’ї, який має особливе значення в перші роки її становлення та відрізняється смисловим наповненням відповідно до етапу розвитку прийомної сім’ї. Відкритість сім’ї до співпраці із службою супроводу (готовність прийомних батьків до отримання різних видів допомоги без порушення сімейної системи) є важливою умовою ефективності прийомного батьківства. Індивідуальні та сімейні консультації, групові зустрічі (типу груп „змін”, „партнерства”) виявилися найвдалішими формами його реалізації.
Обсяг даного дослідження дає можливість виокремити ряд перспективних проблем для подальшого вивчення: детальне вивчення перебігу повного циклу функціонування прийомної сім’ї, особливо етапу виходу дитини із прийомної сім’ї в самостійне життя, який залишився поза увагою даного дослідження; тривале професійне функціонування сім’ї заміщувальної опіки, функції заміщувальної опіки, особливості соціалізації дітей в прийомних сім’ях тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 334 с.
2. Адлер А. Наука жить. К.: Port-Poyal, 1997. 288 с.
3. Алексеева М.И. Говорун Т.В. Усиление роли семьи в воспитании детей К.: Знание, 1987. 14 с.
4. Алешина Ю. А. Семейное и индивидуальное психологическое консультирование. М.: Консорциум «Социал. здоровье России», 1993. 173 с.
5. Алешина Ю.Е. Цикл развития семьи: исследования и проблемы //Вестник Моск. ун-та. Сер. 14. психология. 1987. №2. 60-72 с.
6. Ананьев Б.Г. О психологических эффектах социализации //Человек и общество. Вып. ІХ. Л., 1971.
7. Аралова М.П. Психологические особенности общения со взрослыми сверстниками выпускников школ-интернатов: Дисс канд. псих. наук. М., 1991. 174 с.
8. Арнаутова Е.П. Коррекция детско-родительских отношений в семье, образовавшейся при повторном браке матери //Семейная психология и семейная терапия. 1998. №2. С. 73-83.
9. Арнаутова Е.П. Стабильность семьи, основанной на повторном браке //Семейная психология и семейная терапия. 1997. №2. С. 55-68.
10. Архиреева Т.В. Учитель начальных классов и родители учащихся: Депонированная рукопись. Новгород., 2000. 30 с.
11. Асанова Н.К. Психосоциальное развитие младенцев и детей, воспитывающихся в учреждениях: Методическое пособие /Под ред. Н.К.Асановой. М.: Институт детской психотерапии и психоанализа, 1997. 32 с.
12. Асанова Н.К. Теория психосексуального развития. М.: Институт детской психотерапии и психоанализа, 1997. 28 с.
13. Асєєв В.Г. Мотивация поведения и формирования личности. М.: Мысль, 1976
14. Асмолов А.Г. Деятельность и установка. М.: МГУ, 1979. 151 с.
15. Асмолов А.Г. Психология личности: принципы общепсихологического анализа М.: МГУ, 1990. 367 с.
16. Бандура А. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений./Пер. с англ. Ю. Брянцевой и Б. Красовского. М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСПО-Пресс, 1999. 512 с.
17. Баранцев Р.Г. Системная триада структурная ячейка синтеза /Системное исследование: методологические проблемы. М.: Наука, 1988. С. 193-209.
18. Бассин Ф.В. Значащие” переживания и проблема собственно психологической закономерности //Вопросы психологии. 1972. №3. С. 105-124
19. Бассин Ф.В. К развитию проблемы значения и смысла //Вопр. психологии, 1973. №6. С. 13-24.
20. Бейкер К.Г. Система охраны психического здоровья в США //Вопросы психологии. 1990. №6.
21. Берталанфи Л. История и статус общей теории систем //Системные исследования. Ежегодник. М., 1973. С. 20-36
22. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. М.: Наука, 1978. 311с.
23. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: Изд-во МГУ, 1982. 199 с.
24. Бодалев А.А. Личность и общение. Избр. труды. М.: Педагогика, 1993. 272с.
25. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности. К.: КГПИИЯ, 1991. 189 с.
26. Боришевский М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников: дис. д-ра псих. наук в форме научн. доклада 19.00.07. КГПИ им. М.П.Драгоманова К., 1992. 77 с.
27. Боуэн М. Теория и практика психотерапии //Семейная психология и семейная терапия. 2000. №2. С. 100-121.
28. Брутман В.И., Варга А.Я., Сидоров В.Ю., Хамитова И.Ю. Семейные факторы девиантного материнства //Семейная психология и семейная терапия. 1999. №3. С. 14-35.
29. Брязгунов И.П., Михайлов А.Н. Последствия посттравматического стрессового расстройства и другие стрессовые реакции у детей //Семейная психология и семейная терапия. 1998. №3.
30. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки дет. психиатра: Кн. для учителей и родителей. М.: Просвещение, 1988. 207 с.
31. Бячков Н.Б. Изучение одиночества: взгляды, теории, критерии //Семейная психология и семейная терапия. 1999. №4. С. 80-86.
32. Варга А.Я.Структура и типы родительского отношения автореф. дис канд псих. наук. 19.00.01. МГУ им И.В.Ломоносова М. 1987. 24 с.
33. Васильева О.С., Филатов Ф.Р. Зерно здоровья: концепция первичной валео-установки //Семейная психология и семейная терапия. 1999. №3. С. 36-47.
34. Взаимосвязь социальной работы и социальной политики /Под ред. Ш. Рамон; Пер. с англ. под ред. Б.Ю. Шапиро. М.: Аспект Пресс, 1997. 256 с.
35. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд-во МГУ, 1986. 206 с.
36. Витакер К. Брак и семья //Семейная психология и семейная терапия. 1998. №3.
37. Витакер К., Бамберри В. Танцы с семьей: Семейная терапия: символический подход, основанный на личностном опыте/Пер. с англ. М.: Класс”, 1997. 172 с.
38. Вроно Е.М. Внутрисемейное насилие и детские суициды //Семейная психология и семейная терапия. 1999. №4. С. 94-96.
39. Гиппенрейтер Ю.Б. О чувстве сомоценности или самооценке ребенка //Семейная психология и семейная терапия. 1998. №2. С. 115-122.
40. Говорун Т., Кікінежді О. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навчальний посібник. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 1999. 384 с.
41. Годфруа Ж. Что такое психология. В 2-х ч.: Пер. с франц. М.: Мир, 1992. Т.2. 376 с.
42. Голик А.Н. Социальная психиатрия сиротства. М.: Лаборатория Базовых Знаний, 2000. 192 с.
43. Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория и современная практика. К.: Абрис, 1994. 168 с.
44. Голод С.И. Стабильность семьи: Социологический и демографический аспекты /Под ред. Г.М. Романенковой. Л.: Наука, 1984. 136 с.
45. Гошовский Я.О. Становлення образу Я в підлітків школи-інтернату в умовах депривації батьківського впливу. Дис. канд. психол. наук. К., 1995. 165с.
46. Гребенников И.В. Основы семейной жизни. М.: Просвещение, 1988. 158 с.
47. Гроздева Е.В., Лидерс А.Г. Комплементарность супругов и удовлетворенность браком //Семейная психология и семейная терапия. 1997. №2. С. 23-31.
48. Джайнот Х.Дж. Родители и дети. М.: Знание, 1986. 96 с.
49. Дилигенский Г.Г. Проблема теории человеческих потребностей. //Вопросы философии. 1976. №9 и 1977. №2.
50. Діагностичні критерії з DSM-III-R: Пер. з англ. К.: Абрис, 1994. 272 с.
51. Доценко Е.Л. От межличностного события к межличностным легендам и мифам //Семейная психология и семейная терапия. 2000. №4. С. 59-73.
52. Дружинин В.И. Психология семьи: современные труды по психологии М. КСП, 1996. 156 с.
53. Дьяченко М.И. Кандыбович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Минск: из-во Белорус. ун-та., 1976. 176 с.
54. Евграфова Л.И. Формирование родственных взаимоотношений детей-сирот (на материалах дошкольных отделений школ-интернатов для детей-сирот и детей, оставленных без попечения родителей в Украинской ССР). 13.00.01.Дисс. канд. пед. наук. К., НИИ педагогики УССР 1987. 173 с.
55. Занюк С.С. Психологія мотивації та емоцій. К.: Відродження, 1997. 179 с.
56. Захаров А.И. Неврозы у детей и психотерапия. СПб.: Союз, 1998. 336 с..
57. Зейгарник Б.В. Личность и патология деятельности. М.: Из-во МГУ, 1982. 128 с.
58. Иванников В.А. Психологические механизмы волевой регуляции. Изд. 2-е испр. и доп. М.: Изд-во УРАО, 1998. 144 с.
59. Изучение мотивации поведения детей и подростков /Под ред. Л.И. Божович, Л.В. Благонадежиной. М.: «Педагогика», 1972. 351 с.
60. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб.: Питер, 2000. 512 с.
61. Инкельс А. Личность и социальная структура в кн. «Американская социология: перспективы, проблемы, методы». М.: Прогрес, 1972. 392 с.
62. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. К.: Ніка-Центр, 2000. 332с.
63. Карл А. Витакер Символическая экспериентальная семейная терапия: модель и методология //Семейная психология и семейная терапия. 1999. №4. С. 17-25.
64. Карпенко И.А. Особенности становления позитивных эмоциональных связей между ребенком и родителями //Семейная психология и семейная терапия. 1997. №2. С. 51-54.
65. Кёниг Карл Нарушения в сексуальных отношениях как объект психотерапии //Семейная психология и семейная терапия. 1997, №2. С. 79-87.
66. Клу Маданес Достижения в стратегической семейной терапии //Семейная психология и семейная терапия. 1999. №6. С.3-13.
67. Ковалёв В.И. Мотивы поведения и деятельность М.: Наука, 1988 191 с.
68. Ковалев С.В. Психология современной семьи. М.: Просвещение, 1988. 207с.
69. Козелецкий Ю. Психологическая теория решений /Пер. с польс. М.: Прогресс, 1979. 504 с.
70. Колодзин Б. Как жить после психической травмы /Пер. с англ. М.: Шанс”, 1992. 95 с.
71. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. Минск.: Изд-во БГУ, 1976. 350 с.
72. Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. 255 с.
73. Конвенція про права дитини. К.: АТ Видавництво Столиця”, 1997. 32 с.
74. Конопкин О.А. Психологический механизм регуляции деятельности. М.: Наука, 1980. 254 с.
75. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. К.: АТ Київська книжкова фабрика” 1995. 304 с.
76. Кочарян Г.С., Кочарян А.С. Психотерапия сексуальных расстройств и супружеских конфликтов. М.: Медицина, 1994. 224 с.
77. Крайг Г. Психология развития. СПб.: Изд-во «Питер», 2000. 992 с.
78. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Социальная психология малой группы. М.: Аспект Пресс, 2001. - 318 с.
79. Куєвда В.Т. Традиційність як фактор психічної детермінації поведінки. Дис. к. психол. наук: 19.00.01. - К., 1998. - 180 с.
80. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Уч. Пособие. 5-е изд. М.: Изд-во УРАО, 1999. 176 с.
81. Лангмейер Й., Матейчек З. Психическая депривация в детском возрасте. Прага: Авиценум Медицинское издательство, 1984. 334 с.
82. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975. 304с.
83. Лишенные родительского попечительства: Хрестоматия: Учеб. пособие для студентов пед. ун-тов и ин-тов /Ред.-сост. В.С. Мухина. М.: Просвещение, 1991. 223 с.
84. Логинова И.А. Механизмы агресивности в детско-родительских отношениях //Семейная психология и семейная терапия. 1999. №3. С. 53-57.
85. Логинова И.А. О специфике детско-родительских отношений //Семейная психология и семейная терапия. 1999. №4. С. 76-79
86. Локтіонов О.В. Структурно динамічна організація індивідуального досвіду. Автореф. дис. Д-ра психол. наук 19.00.01. Київ. Нац. ун-т ім. Т.Г.Шевченка К. 2000 36 с.
87. Ломов Б.Ф. Сурков Е.Н. Антиципация в структуре деятельности. М.: Наука, 1980. 279 с.
88. Лоренц У. Социальная работа в изменяющейся Европе. Амстердам-Киев: Асоціація психіатрів України, 1997. 199 с.
89. Лосева В.К., Луньков А.И. Работа любви, или стадии развития брачно-семейных отношений //Семейная психология и семейная терапия. 1999. №4. С. 34-36.
90. Лосева В.К., Луньков А.И. Техника ролевой игры //Семейная психология и семейная терапия. 1999. №4. С. 37-50.
91. Магун В.С. Потребности и психология социальной деятельности личности. Ленинград: Наука, 1983. 176 с.
92. Майерс Д. Социальная психология /Пер. с англ. СПб.: Питер”, 1996. с.
93. Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая діагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе: Пер. с англ. М.: «Класс», 1998. 480 с.
94. Мара Сельвини Палаззоли. Паттерны внутрисемейного взаимодействия, ведущие к шизофрении в последующих поколениях //Семейная психология и семейная терапия. 1999. №4. С. 26-33.
95. Марковская И.М. Групповые формы работы с родителями //Семейная психология и семейная терапия. 1998. №2.
96. Маслоу А. Мотивация и личность. СПб.: Евразия, 1999. 478 с.
97. Матюшкин А.М. Классификация проблемных ситуаций //Вопросы психологии. 1970. №5. С. 23-35
98. Меграбян А.А. Общая психопатология. М.: Медицина, 1972.- 290 с.
99. Мерлин В.С. Индивидуализация социальных схем и регуляция свойств индивидуума социальными схемами. В кн.: ІІ. Международный коллоквиум по социальной психологии. Тбилиси, 1970. С.213.
100. Методичний посібник по проведенню тренінг-курсу для соціальних працівників з питань підбору, підготовки та соціального супроводу прийомних батьків /Яременко О.О., Комарова Н.М., Бевз Г.М. Волинець Л.С. та ін. К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. 128 с.
101. Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо підготовки прийомних батьків /Комарова Н.М., Волинець Л.С., Сала бай Н.В. Пєша І.В. Бевз Г.М. К.: Студцентр”, 1998. 128 с.
102. Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо соціального супроводу прийомних сімей /Комарова Н.М., Бевз Г.М., Волинець Л.С. та ін. К.: Видавництво, 1999. 103 с.
103. Методы исследования уровня субъективного контроля //Психологический ж-л. 1984. Т.5, №3. С. 152-162.
104. Миллер Д., Галлантер Ю., Прибрам К. Планы и структура поведения. М.: Прогресс, 1977. - 238 с.
105. Минухин С., Фишман Ч. Техники семейной терапии /Пер. с англ. М.: Класс”, 1998. 304 с.
106. Миташова Т.Ф. Психология семьи //Семейная психология и семейная терапия. 1997. №2
107. Муздыбаев К. Психология ответственности. Л.: Наука. Ленинградское отделение, 1983. 240с.
108. Навайтис Г. Семья в психологической консультации. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: «МОДЭК», 1999. 224 с.
109. Надирашвили Ш.А. Установка и деятельность. Тбилиси: Мецниереба, 1987. 361с.
110. Насиновская Е.Е. Методы изучения мотивации личности. Опыт исследовани