СПАДКУВАННЯ ПРАВ ЗАСНОВНИКА (УЧАСНИКА) КОРПОРАТИВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Інститут міжнародних відносин

На правах рукопису

Рабовська Світлана Янівна

СПАДКУВАННЯ ПРАВ ЗАСНОВНИКА (УЧАСНИКА) КОРПОРАТИВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність: 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник: д.ю.н., професор Фурса С.Я.

Київ 2007

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень

4

Вступ

5

Розділ 1

Корпоративні права та їх відокремлення від інших прав

12

Підрозділ 1.1.

Правовий зміст корпоративного права за ГК, ЦК та його складові частини

12

Підрозділ 1.2.

Аналіз корпоративних прав та їх спадкування за теоретичними джерелами

31

Підрозділ 1.3.

Підприємство як особливий об’єкт цивільного права

50

Підрозділ 1.4.

Корпоративні права у стадії їх виділу

58

Висновки до розділу 1

77

Розділ 2

Охорона прав спадкодавця та спадкоємців до прийняття спадщини спадкоємцями

83

Підрозділ 2.1.

Складові елементи охорони прав на спадщину

83

Підрозділ 2.2.

Зміст заповіту та установчого договору як запорука наступного виваженого розподілу прав на корпоративне підприємство

98

Підрозділ 2.3.

Розшук і встановлення належних спадкоємцю прав на підприємство

108

Підрозділ 2.4.

Переваги для спадкування корпоративних прав

115

Підрозділ 2.5.

Корпоративні спори з приводу спадкування належної учаснику частки

125

Підрозділ 2.6.

Загальні правові передумови розрахунку вартості корпоративного права або шляхів його виділу при спадкуванні

136

Підрозділ 2.7.

Спадкові права і податкові обов’язки спадкоємців

158

Висновки до розділу 2

173

Висновки до дисертації

182

Список використаних джерел

185

Перелік умовних позначень

АТ акціонерне товариство.
ВВР Відомості Верховної Ради України.
ВСУ - Верховний Суд України.
ГК Господарський кодекс України.
ЗАТ закрите акціонерне товариство.
КК Кримінальний кодекс України.
КпШС Кодекс про шлюб та сім’ю України.
ІСІ - інститут спільного інвестування.
Мін’юст Міністерство юстиції України.
Міноритарні акціонери акціонери, які мають незначні у порівнянні з іншими акціонерами пакети акцій.
СК Сімейний кодекс України.
ТОВ товариство з обмеженою відповідальністю.
ЦК Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.
ЦПК Цивільний процесуальний кодекс України, який набрав чинності
з 1 вересня 2005 року.
ЮП газета „Юридична практика”.

ВСТУП

Актуальність теми. Проголошення України правовою державою, в якій гарантується охорона і захист права власності громадян, вимагає адаптування цього положення до сучасних реальних правовідносин у державі, коли громадянам на праві власності належать не тільки будинки, а й корпоративні права стосовно господарських товариств. До останнього часу ці питання залишаються практично недослідженими. Всі попередні наукові дослідження у цій сфері в основному були орієнтовані на перехід прав власності від спадкодавця до спадкоємців щодо тих об’єктів, якими мав право володіти громадянин у радянський період існування України.
Необхідність проведення дослідження саме корпоративних прав зумовлена істотними змінами у законодавстві, розвитком і конкретизацією різних форм корпоративних підприємств, а також збільшенням уваги з боку держави до захисту і охорони прав власності громадян.
Дослідженням проблем спадкового права займалися видатні українські і російські вчені, серед яких можна виділити таких вчених, як М.Ю. Барщевський, М.І.Бондарев, Н.С.Глусь, М.В.Гордон, С.А.Джапаридзе, О.В.Дзера, А.С.Довгерт, В.К.Дроніков, Ю.О.Заіка, О.Р.Кібенко, В.І.Кисіль, В.М.Кравчук, Т.П.Коваленко, Н.С.Кузнецова, П.С.Никитюк, А.А.Рубанова, Є.О.Рябоконь, В.І.Серебровський, Ю.К.Толстой, С.Я.Фурса, Є.І.Фурса, Е.Б.Ейдинова, Я.М.Шевченко. Але спеціального системного дослідження цієї теми до цього часу в Україні не проводилось, оскільки більшість дисертаційних досліджень присвячувались лише загальним і матеріальним аспектам спадкового права, але їх увага, як правило, не поширювалася на корпоративні права спадкодавця. Тому нотаріальна процедура вжиття заходів до охорони спадкового майна сьогодні не передбачає заходів стосовно охорони саме корпоративних прав, що негативно позначається на захисті прав спадкоємців, які мають успадковувати корпоративні права.
Отже, обрання теми дисертаційного дослідження зумовлено такими аспектами: відсутність наукових та зокрема дисертаційних досліджень обраної теми; необхідність внесення змін до регламентації спадкових правовідносин відповідно до розвитку суспільних відносин в Україні; наявність в окремих законодавчих нормах, що регламентують спадкові правовідносини, прогалин та неоднозначностей в їх формулюванні, які на практиці призводять до спірних ситуацій та порушень прав і охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб та інтересів держави; наявність в теорії спадкового права різних позицій теоретиків щодо окремих положень та правових ситуацій.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою комплексної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» і виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Інституту міжнародних відносин «Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України» (ТЗ НДР № 01БФ048-01).
Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є узгодження основних положень спадкового права з корпоративними правами громадян та юридичних осіб, що регламентовані у різних нормативних актах, а також в установчих документах корпоративних підприємств.
Для досягнення зазначеної мети у дисертаційному дослідженні зосереджено увагу на вирішенні таких основних завдань:
- аналіз всіх наявних сучасних теорій та концептуальних підходів до розуміння спадкових правовідносин та одночасно корпоративних прав з метою об’єктивного їх врегулювання у законодавстві і вдосконалення теорії спадкового права;
- чітка, послідовна і однозначна регламентація спадкових правовідносин і при їх тлумаченні в юридичній практиці;
- на підставі узагальнення та аналізу нотаріальної і судової практики виявлення проблемних питань і розроблення заходів стосовно поліпшення процедури охорони і захисту прав спадкоємців;
- виявлення причин, що призводять до порушення прав громадян і юридичних осіб на практиці та необхідності їх звернення до цивільного судочинства за врегулюванням спорів, які виникають із спадкових правовідносин;
- на підставі узагальнення теорії та практики реалізації спадкових правовідносин виробити рекомендації з удосконалення відповідних інститутів цивільного права, цивільного та нотаріального процесів.
Об'єктом дисертаційного дослідження є комплекс спадкових і корпоративних правовідносин, які виникають у процесі правомірної реалізації спадкових прав.
Предметом дисертаційного дослідження є спадкові правовідносини, предметом яких є корпоративні права, проблеми їх реалізації, а також засоби гарантування їх охорони та захисту від правопорушень, а також теоретичні та нормативні джерела, в яких ці відносини аналізуються та регламентуються.
Методи дослідження, які були використані при дослідженні обраної теми. В основу дослідження покладено системно-структурний метод, що базується на одночасному аналізі положень найближчих правових дисциплін: цивільного і господарського права, нотаріального та цивільного процесів. Функціональний метод використовувався для глибокого дослідження трансформації корпоративних прав у процесі спадкування. Метод моделювання був використаний при формуванні різних способів виокремлення та компенсації корпоративного права як за претензіями кредиторів, так і при задоволенні вимог іншого із подружжя чи спадкоємців, яким корпоративні права не передаються в натурі тощо. Порівняльний метод дозволив виробити пропозиції із вдосконалення спадкового законодавства України з урахуванням досвіду зарубіжних країн. За допомогою аналізу і синтезу була сприйнята багатогранність спадкових правовідносин у контексті спадкування корпоративних прав, були вироблені пропозиції із вдосконалення окремих норм законодавства тощо.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в Україні на дисертаційному рівні проводиться системне наукове дослідження проблем спадкування корпоративних прав як особливого об’єкта, який складається з майнової і немайнової частин в умовах значного розвитку в Україні інституту приватної власності і реформування законодавства в досліджуваних сферах.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких основних положеннях, які вперше виносяться на захист:
1. Встановлено, що корпоративні права можуть успадковуватися спадкоємцями, коли у статуті підприємства існує положення про допустимість такого спадкування й інші учасники корпоративного підприємства проти цього не заперечують. В усіх інших випадках спадкується частка у майні корпоративного підприємства, яка належала померлому учаснику цього підприємства.
2. Доведено, що невичерпне трактування у Господарському кодексі України (надалі ГК) змісту поняття корпоративне право” є негативним, оскільки не дає змогу встановити повноваження власника корпоративного права. З іншого боку, витоки такої регламентації корпоративного права зумовлені принципом цивільного права свободою договору. Тому саме в установчому договорі між засновниками підприємства встановлюються права і обов’язки майбутніх володільців корпоративних прав, а тому обмежувати свободу їх вибору стосовно правонаступництва і спадкування корпоративних прав немає достатніх підстав.
3. Обґрунтовано можливість посвідчення змішаного договору дарування з відкладальною умовою та заповіту як єдиного договору. Такий змішаний договір не позбавлятиме права на обов’язкову частку спадкоємців, які за ст.1241 Цивільного кодексу України (надалі ЦК) мають таке право, якщо смерть дарувальника настане раніше прийняття дарунку обдарованим, про що має повідомити заповідача-дарувальника нотаріус.
4. З'ясовано, що виконавець заповіту за ст.1290 ЦК не наділений повноваженнями стосовно розшуку майна спадкодавця та його корпоративних прав, але такими повноваженнями слід його наділити, оскільки перед вжиттям заходів щодо охорони майна (п. 1 ч. 1 ст. 1290 ЦК) його необхідно спочатку знайти. Цим положенням слід доповнити ст. 1290 ЦК.
5. Встановлено, що якщо в установчому договорі підприємства або у заповіті не наведено відповідних заборон, то умова, висунута учасниками підприємства про спадкування частки померлого учасника конкретним спадкоємцем, може вважатися правомірною і такою, що впливає на визначення наступного власника корпоративних прав.
6. Аргументовано, що «засновник підприємства, який вніс до статутного фонду підприємства певні об’єкти, які не можуть бути „спожиті” підприємством», має отримати спеціальний статус «засновника», який доцільно окремо регламентувати у законодавстві з метою охорони і захисту прав такого суб’єкта від можливих правопорушень. Такий статус слід наділити відповідними повноваженнями, які можуть успадковуватися.
7. Обґрунтовано, що теоретична концепція правонаступництва корпоративних прав може застосовуватися за аналогією з вкладами у банківських установах і регламентуватися та конкретизуватися в установчих документах. Оскільки при створенні значної частини підприємств їх засновники вкладають кошти, тому така аналогія може стати підставою для правильного вирішення питань спадкування.
8. Зазначено, що спадкування здійснюється тільки щодо майнових прав спадкодавця, а відносно немайнових прав спадкодавця можна говорити про правонаступництво як більш широке поняття. Ця концепція відповідає принципу, що для участі у корпоративному підприємстві необхідно отримати згоду інших учасників.
9. Доведено, що при створенні товариства з обмеженою відповідальністю допускається заснування товариства на спільній сумісній власності, що відповідає особливостям сімейних відносин і відкриває можливість створення товариства з обмеженою відповідальністю сімейного типу як своєрідного різновиду господарських товариств, коли спадкування ускладнюватиметься спільною частковою та спільною сумісною власністю подружжя, а також переважним правом на придбання частки у статутному фонді такого підприємства.
10.Визначено, що у разі неможливості виділу в натурі частки спадкоємця із спільного майна або у разі заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор (спадкоємець) має право вимагати продаж боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У цьому разі реалізовуватиметься право інших співвласників на переважне придбання частки боржника - учасника господарського товариства. Лише у разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор, яким може бути й спадкоємець, має право вимагати продажу цієї частки через публічні торги або переведення на нього прав та обов’язків співвласника з проведенням відповідного перерахунку.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що у роботі сформульовані концептуальні положення, висновки та практичні рекомендації, які визначають напрями вирішення окремих теоретичних і практичних проблем спадкового права, пов’язаного з особливостями спадкування корпоративних прав. Запропоновані висновки можуть слугувати теоретичним підґрунтям для подальшого розроблення положень науки цивільного права, корпоративного права, нотаріального процесу, а також отримані результати мають позитивно вплинути на регламентацію спадкових правовідносин.
Основні результати цього дисертаційного дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні курсів "Цивільне право”, спецкурсу Нотаріальний процес", Корпоративне право”. Положення цієї дисертації опубліковані у науково-практичному посібнику Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд”.
Рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства, спрямовані на підвищення ефективності охорони і захисту прав суб’єктів спадкового процесу, можуть бути використані в нормотворчій діяльності, в тому числі і при доопрацюванні нового ЦК, законодавства України про нотаріат, а також у правозастосовчій практиці при розгляді і вирішенні справ, що зумовлені спадковими правовідносинами, та у діяльності нотаріусів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане дисертантом самостійно. Основні теоретичні положення та розробки, що характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів одержані дисертантом особисто.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на спільному засіданні кафедри міжнародного права та кафедри міжнародного приватного та митного права Київського інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати роботи оприлюднювалися на науково-практичних конференціях, зокрема, на науково-практичній конференції у Хмельницькому інституті регіонального управління та права 2002 року, на семінарі для нотаріусів, який відбувся під егідою Центра правових досліджень Фурси та Державної податкової адміністрації України 26квітня 2005 року (м. Київ), та на семінарі для суддів Дніпровського районного суду м. Києва на тему "Сімейні правовідносини в нотаріальній практиці", який відбувся 4 вересня 2006 року.

Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення в 11 наукових статтях: з них 5 опубліковані у наукових фахових виданнях та 2 тезах доповідей на конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ ДО ДИСЕРТАЦІЇУ дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в основному здобутку цієї роботи - поглибленні зв΄язків між нормами матеріального права, які стосуються регламентації питань спадкування корпоративних прав, а також висвітлено нову сферу дослідницької діяльності міжгалузевий простір, що утворився між цивільним, господарським та фінансовим правом. У той же час автором порушено, розкрито і вирішено проблему охорони прав спадкоємців та інтересів спадкодавця нотаріусами України. Так, недосконалість нотаріальної процедури призводить до порушення прав або неможливості їх реалізації спадкоємцями, що має спонукати процес внесення змін до законодавства, зокрема, до Закону України „Про нотаріат”.Тому отримані висновки розраховані на вдосконалення положень як цивільного, господарського і фінансового права, так і нотаріального процесу, а також удосконалення міжгалузевих зв΄язків. Так, крім висновків, що виносяться на захист, до загальних висновків автором віднесені також положення щодо необхідності відтворення правоохоронної функції держави у спадкових правовідносинах стосовно взяття спадщини під державну охорону до прийняття її одним або всіма спадкоємцями за законом чи за заповітом чи вжиття заходів до її охорони. Зокрема, пропонується зобов’язати учасників корпоративних підприємств надавати відомості про належну померлому учаснику частку, а нотаріусам надати повноваження призначати незалежну аудиторську перевірку діяльності підприємства; узгодити діяльність нотаріусів і реєстраторів юридичних осіб і фізичних осіб підприємців тощо.Крім того, внесено також пропозиції, спрямовані на удосконалення теоретичних засад спадкового права, а саме: виділено четвертий вид спадкоємців, запропоновано шляхи вирішення спірних і конфліктних ситуацій, які виникатимуть між спадкоємцями або між спадкоємцями та учасниками корпоративних підприємств, а також вироблені критерії для укладення між такими суб’єктами договорів, які спрямовані розв"язати спірні правовідносини.Автором зроблено висновок, що при існуванні незаконного бізнесу він не спадкується і питання про його правонаступництво не виникає, а він розкрадається „оточенням” власника корпоративного права. Одним із головних способів забезпечення переходу корпоративних прав до спадкоємців це поширення серед визначених заповідачем спадкоємців найбільш повної інформації про належність йому певних корпоративних прав у конкретних підприємствах. Нотаріуси не здатні знайти корпоративні права на підприємства, зареєстровані по всій території України, не говорячи вже про ті, які знаходяться за межами України і особливо в офшорних зонах, якщо спадкоємці не нададуть їм відповідні відомості.Коли борг учасника господарського товариства повністю поглинає належну йому частку, то такий учасник має виключатися з учасників товариства і виникатиме питання про:• можливість і доцільність включення до складу учасників нового суб’єкта, яким має стати кредитор, що вправі вимагати виділення такої частки, коли корпоративне підприємство не здатне без істотної шкоди для його діяльності виділити учаснику-боржнику належну частку його майна;• коли корпоративне підприємство може виділити частину власного майна на погашення частки учасника-боржника, то питання виникатиме лише про перерахунок часток інших учасників, які встановлюватимуться за погодженням з кожним із учасників;• учасники можуть внести додаткові кошти у підприємство для того, щоб унеможливити істотну шкоду для діяльності підприємства у зв’язку з продажем належної учаснику-боржнику частки;• про виділення частини підприємства адекватної частці учасника-боржника, у самостійну юридичну особу, коли це можливо без істотної шкоди для діяльності підприємства.У роботі також наведені численні пропозиції щодо вдосконалення норм законодавства, зокрема Цивільного кодексу, Законів України „Про податок з доходів фізичних осіб”, „Про нотаріат”, Про господарські товариства”, та запропоновано варіанти вирішення спірних правовідносин судом.Наведені в дисертації висновки розраховані на вдосконалення спадкових правовідносин, корпоративних прав та нотаріального процесу і можуть служити підгрунтям для подальших досліджень у цій сфері.