Спасибо Ілларіон Андрійович. Набуття права власності в цивільному праві України

brief description

Спасибо Ілларіон Андрійович. Набуття права власності в цивільному праві України : Дис... канд. наук: 12.00.03 - 2009.

Спасибо І. А. Набуття права власності в цивільному праві України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України. Київ, 2009.
Роботу присвячено дослідженню теоретичних та практичних засад набуття права власності в цивільному праві України. Розкрито поняття правонабуття, його підстав, способів та умов. Доведено необхідність визначення механізму набуття права власності, виявлено його структурні елементи. Визначено види, функції набуття права власності, наведено критерії поділу правонабуття на первісне та похідне, зазначено строки, необхідні для правонабуття. Істотне значення приділяється переданню, як способу набуття права власності. Розкриваються його види, функції та речовий ефект щодо правонабуття. Розглядаються різноманітні види договорів, на підставі яких набувається право власності, зокрема зобов’язальний та речовий.

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні механізму набуття права власності. За результатами проведеного дослідження дисертантом зроблено такі основні висновки.
1. Правонабуття є одночасно процесом і його результатом, тому воно тісно пов’язане з категоріями «присвоєння», «привласнення», «придбання» та «виникнення». «Набуття» є ширшим за «виникнення» права власності.
2. Набуття права власності у однієї особи в переважній більшості пов’язано з припиненням права власності в іншої.
3. Для договорів, які потребують нотаріального посвідчення та державної реєстрації, факт їх укладення слугує не тількипідставою, а йспособомнабуття права власності.
4. Дії з виконання договору тягнуть за собою юридично значущі наслідки, тому вони є правочинами.
5. Критерієм, завдяки якому стає можливим поділ правонабуття на первісне та похідне, має бути правонаступництво.
6. Судове рішення само по собі є не підставою набуття права власності, а одним із елементів юридичного складу. Наявність судового рішення не позбавляє необхідності здійснювати державну реєстрацію права власності, якимпотрібно замінити державну реєстрацію правочину про відчуження нерухомості, з якою має пов’язуватися момент набуття права власності.
7. На подолання конкуренції між механізмами правонабуття за набувальною давністю та на безхазяйне майно і врахування інтересу особи, в якої є підстави претендувати на набуття права власності за набувальною давністю, стати власником, пропонується доповнити ст. 344 ЦК України частиною п’ятою такого змісту:
«5. За наявності підстав набуття права власності, передбачених цією статтею, положення статті 335 цього Кодексу не застосовуються».
8. Traditio усвідомлюється як акт фізичного передання майна або його символів (ключів, товаророзпорядчих цінних паперів) безпосередньо набувачеві або опосередковано (на пошту, транспортній організації тощо). Вона становить похідний спосіб набуття права власності, який на відміну від первісних способів правонабуття тягне за собою правонаступництво.
9. Не будь-яке передання майна є traditio в його розумінні як способу набуття права власності на майно. І навпаки, не будь-яке правонабуття з правонаступництвом пов’язане з traditio.
10. Відрізняють traditio brevi manu та сonstitutum possessorium. Перша не є способом набуття права власності, а являє собою спосіб передання, а друга є ним і полягає в такому: за згодою сторін річ, що відчужується, залишається у особи, яка її відчужує, на будь-якій правовій підставі (договори зберігання, позички тощо).
11. Traditio в контексті права України містить усі прикмети договору, описані у статтях 626, 629 ЦК України та ін. Тому вона становить речовий договір, змістом якого є розпорядження, а отже, умови останньогоявляють собою: спосіб фіксації наміру особи розпоряджатися своїм майном; спосіб реалізації правомочності розпорядження.
12. Не можна підтримати набуття права власності від неуправомоченого відчужувача, оскільки це суперечить засадам правомірності правонабуття.
13. Володіння за ЦК України являє собою: 1) факт наявності майна у певної особи (фізичне тримання цього майна), але 2) з яким закон пов’язує настання юридичних наслідків; 3) є підставою обґрунтування добросовісного набуття майна; 4) фігурує в конструкції передання майна, зокрема 5) речового договору; 6) припускає презумпцію права власності, тобто 7) є передумовою його набуття.
14. Моментом набуття права власності на іменні цінні папери слід визнати внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Емітент цінних паперів не є їх власником, але, незважаючи на це, набувачі акцій стають їх власниками і при цьому набуття ними права власності є правомірним.
15. Дійсність правочину і укладеність договору мають бути насамперед пов’язані з моментом його нотаріального посвідчення, бо це зумовлено функціями нотаріату.
16. У разі винесення судом рішення про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним, моментом набуття права власності має бути вчинення правочину (нікчемного, який в подальшому став дійсним), а не набрання законної сили рішенням суду.
17. Аналіз ст. 182 ЦК України дає підстави стверджувати про зведення воєдино державної реєстрації прав та державної реєстрації правочинів, оскількиправа існують внаслідок їх набуття, вони можуть також змінюватися та припинятися. Є необхідність та доцільність у поєднанні державної реєстрації прав і правочинів та наданні моменту державної реєстрації права власності правовстановлювального значення.