СТАБІЛЬНІСТЬ І ДИНАМІЗМ ЗАКОНОДАВСТВА: ПОНЯТТЯ, СПІВВІДНОШЕННЯ ТА ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО
БУДІВНИЦТВА ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

На правах рукопису

СУХОДУБОВА ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 340. 134 (477)

СТАБІЛЬНІСТЬ І ДИНАМІЗМ ЗАКОНОДАВСТВА: ПОНЯТТЯ, СПІВВІДНОШЕННЯ ТА ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Петришин Олександр Віталійович,
доктор юридичних наук, професор,
перший віце-президент НАПрН України

Харків – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАБІЛЬНОСТІ
І ДИНАМІЗМУ ЗАКОНОДАВСТВА……………………………………… 11
1.1 Системні властивості законодавства.…..…………………………. . 11
1.2 Стабільність і динамізм законодавства як ознаки системи
законодавства: поняття, сутність взаємозв’язку……………………............. 34
1.3 Чинники стабільності і динамізму законодавства........................... 61
Висновки до розділу …………………………………………………… 87

РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
СТАБІЛЬНОСТІ І ДИНАМІЗМУ ЗАКОНОДАВСТВА……………….. 91
2.1 Внутрішньосистемний механізм законодавства, який забезпечує
стабільність і динамізм законодавства, засоби його конструювання та
удосконалення………………………………………………………………… 91
2.2 Нормотворча діяльність як засіб забезпечення стабільності і
динамізму законодавства та основні напрямки її удосконалення…………118
2.3 Окремі елементи правової системи як засоби забезпечення
стабільності і динамізму законодавства………………………………………….. 145
Висновки до розділу…………………………………………………….167

ВИСНОВКИ………………………………………………………………… 169

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………….………………...... 173

ВСТУП

Актуальність теми. В Україні тривають складні процеси розбудови основ правової, демократичної державності, адаптації національної правової системи до сучасних соціально-економічних, політичних умов. Одним з головних юридичних інструментів впливу на вказані процеси є законодавство, від якості якого залежить результативність соціальних перетворень, ефективність різних соціальних інститутів. Натомість нестабільність законодавства, й відсутність належного рівня його динамізму, вкрай негативно позначається на всіх сферах життєдіяльності суспільства, на стані гарантованості прав і свобод людини, перспективах участі в сучасних світових інтеграційних процесах.
Стабільність законодавства і його відповідність потребам та вимогам суспільної практики визнаються невід’ємною складовою принципу верховенства права, закріпленого у ст. 8 Конституції України, виступають важливим показником правової культури суспільства, вагомою гарантією забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина.
Належне та ефективне упорядкування суспільних відносин неможливо без визначеності і передбачуваності законодавства, усієї системи правового регулювання. Водночас законодавство повинно бути адекватним соціальному середовищу, своєчасно реагувати на суспільні зміни, розвиватися, змінюватися відповідно до потреб суспільного розвитку, тобто бути динамічним.
Тому невипадковим є підвищений науковий інтерес до проблем стабільності та динамізму закону і законодавства. Зазначені питання досліджуються передусім у зв’язку із аналізом інших юридичних явищ (закону, верховенства закону, системи законодавства, законодавчого процесу, якості і ефективності закону, ефективності правового регулювання тощо). Водночас, дана проблематика потребує подальшого наукового опрацювання. Головним недоліком існуючих здобутків є, по-перше, те, що предметом наукового аналізу, як правило, стає стабільність закону, а питанню про його динамізм приділяється незначна, другорядна увага. По-друге, важливою є постановка питання не лише про стабільність та динамізм закону, а про стабільність та динамізм законодавства в цілому.
Виходячи з цього, своєчасним і необхідним є науковий аналіз сутності, особливостей стабільності та динамізму законодавства, шляхів забезпечення їх оптимального співвідношення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язано з тематикою науково-дослідних робіт Інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України і виконано в межах теми «Теоретичні та правові проблеми організації та функціонування української держави в умовах конституційної реформи (РК Укр. ІНТЕІ № 0110U002806), затвердженої Вченою радою Інституту державного будівництва та місцевого самоврядування (протокол № 8 від 30 серпня 2009 р.) та Постановою Президії НАПрН України № 67/4 від 13 листопада 2009 р. Тема дисертації затверджена Вченою радою Науково-дослідного Інституту державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, протокол № 13 від 27.12.2006 р.
Мета й завдання дослідження. З урахуванням сучасного стану розробки проблем метою дисертаційного дослідження є розкриття змісту стабільності і динамізму законодавства як його невід’ємних властивостей, встановлення сутності взаємозв’язку між ними, конструювання юридичного механізму забезпечення оптимального співвідношення між стабільністю і динамізмом законодавства. Відповідно до зазначеної мети були поставлені такі завдання:
– охарактеризувати закономірності функціонування та розвитку законодавства з точки зору системного аналізу;
– проаналізувати існуючі в юридичній науці підходи щодо тлумачення поняття стабільності і динамізму законодавства та закону;
– встановити співвідношення понять стабільність і динамізм законодавства, динамізм і нестабільність законодавства;
– сформулювати визначення стабільності законодавства, динамізму законодавства, довести наявність взаємозалежності між ними;
– розкрити зміст механізму та основних чинників, які впливають на стабільність і динамізм законодавства;
– виокремити систему юридичних засобів, які забезпечують оптимальне співвідношення між стабільністю і динамізмом законодавства.
Об’єктом дослідження є законодавство як провідне джерело права та його сутнісні ознаки.
Предметом дослідження виступають стабільність і динамізм законодавства як його сутнісні властивості, теоретичні проблеми співвідношення стабільності і динамізму законодавства, а також система юридичних засобів забезпечення стабільності і динамізму законодавства.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено комплексний підхід до аналізу стабільності і динамізму законодавства, зумовлений специфікою теми дисертаційної роботи, поставлених завдань і пов’язаний з використанням загальнонаукових та спеціальних методів наукового аналізу. Для досягнення мети дисертаційного дослідження широко використовувався діалектичний метод, зокрема, при визначенні співвідношення системи права і системи законодавства (підрозд. 1.1.); стабільності законодавства і динамізму законодавства (підрозд. 1.2.); при аналізі проблеми забезпечення стабільності і динамізму законодавства в сучасних умовах (підрозд. 1.3 та розд. 2); системно-структурний – при характеристиці законодавства як системи (підрозд. 1.1); конструюванні юридичного механізму забезпечення стабільності і динамізму законодавства (підрозд. 2.3 і розд. 2); статистичний і порівняльно-правовий – при дослідженні кількісних показників стабільності і динамізму законодавства, у тому числі й в інших державах (підрозд. 2.1); конкретно-соціологічний – при дослідженні матеріалів юридичної практики для з’ясуванні впливу на неї стабільності і динамізму законодавства та навпаки (підрозд. 1.3 та підрозд. 2.3); формально-юридичний – при аналізі проблем удосконалення нормотворчого процесу (підрозд. 2.2.). Широкого застосування в роботі отримали категорії та прийоми формальної логіки: поняття, визначення, доказ і спростування, судження, аналіз, синтез та ін. (розділи 1 і 2). У роботі над дисертацією знайшли місце й інші традиційні для юриспруденції методи.
Теоретичний фундамент дисертації ґрунтується на працях і висновках таких вітчизняних і зарубіжних філософів і правознавців, як С. С. Алексєєв, І. В. Баскова, Ю. В. Баулін, Ж.-Л. Бержель, Є. В. Бурлай, Н. В. Варламова, М. А. Власенко, О. А. Гаврилов, Є. А. Гетьман, О. Гьоффе, М. Л. Давидова, Г. І. Дутко, П. Б. Євграфов, А. П. Заєць, А. А. Козловський, М. І. Козюбра, Ф. М. Колодій, В. М. Косович, Б. Леоні, Л. З. Лівшиц, С. І. Максимов, О. В. Малько, Г. В. Мальцев, Д. А. Монастирський, В. С. Нерсесянц, Н. М. Оніщенко, М. І. Панов, А. Л. Парфентьєв, Н. М. Пархоменко, О. В. Петришин, А. С. Піголкін, С. П. Погребняк, С. В. Полєніна, С. В. Прийма, П. М. Рабінович, Г. Радбрух, Н. В. Сильченко, В. Я. Тацій, Л. Б. Тіунова, Ю. М. Тодика, О. А. Уварова, Лон. Л. Фуллєр, Г. О. Христова, М. В. Цвік, Р. Ципеліус, Г. Т. Чернобель, С. В. Шевчук та ін.
Дисертація має характер теоретичного дослідження, емпіричну базу якого становлять акти законодавства, судова практика України й зарубіжних держав, аналітичні та статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у таких теоретичних положеннях і висновках, які виносяться на захист:
Уперше у вітчизняній юридичній науці:
– робиться висновок, що ефективне правове регулювання суспільних відносин можливе лише за умови поєднання абстрактності і визначеності змісту законодавства;
– обґрунтовується відмінність між такими явищами, як стабільність, не-стабільність і динамізм законодавства; законодавство може бути стабільним, але не відповідати умовам суспільного розвитку (застаріле законодавство). Законодавство є нестабільним, коли воно часто змінюється, але такі зміни є безсистемними, необґрунтованими, в результаті яких воно не відповідає суспільному розвитку;
– визначається, що безпосереднім формальним показником стабільності і динамізму законодавства є індекс змін, доповнень і новел у його системі, а змістовним – аналіз причин такого індексу, тобто умов, які викликали до життя таке співвідношення, а також якість і системність змін до законодавства.
– змістовно характеризуються основні елементи внутрішньосистемного механізму, що забезпечує стабільність і динамізм законодавства: 1) вертикальна (ієрархічна) структура законодавства, за якої закони (конституційні, кодифіковані, звичайні) є основою стабільності законодавства, а підзаконні нормативно-правові акти забезпечують його належний динамізм; 2) наявність системоутворюючих (приписи, що закріплюють принципи права, дефініції правових понять, загальні заборони і дозволи тощо), системозберігаючих і системопозначаючих (приписи, що закріплюють колізійні норми, оперативні норми, відсильні та бланкетні норми, доручення конкретному органу) нормативно-правових приписів; 3) сполучення ступеня узагальнення, тобто правової абстракції, з належною визначеністю змісту законодавства;
– наголошується, що абстрактність права як форми, що опосередковує суспільні відносини, з одного боку, забезпечує стабільність законодавства, оскільки у такий спосіб «відволікається» від одиничного, несуттєвого, мінливого, а з іншого – динамізм законодавства, оскільки через динамічне тлумачення законодавства абстрактна форма здатна наповнюватися новим змістом;
– підкреслюється, що головними інструментами конструювання і удосконалення механізму законодавства щодо забезпечення його стабільності і динамізму є нормотворча техніка, методи уніфікації і диференціації в нормотворчій діяльності, систематизація законодавства, офіційне тлумачення законодавства, судова практика.
– виокремлюються основні напрямки удосконалення нормотворчої діяльності, як інструменту забезпечення стабільності і динамізму законодавства: а) забезпечення найбільш повної реалізації принципів нормотворчої діяльності (верховенство права, демократизм, законність, професійність, науковість, забезпечення формальної (технічної) якості нормативно-правових актів, системність, оперативність (своєчасність), планування, економія закону, обґрунтованість нормотворчих рішень); б) формування і підтримання високого рівня правової культури нормотворчої діяльності, в тому числі законотворчого процесу; в) посилення стратегічних і концептуальних засад нормотворчої діяльності.
Дістали подальшого розвитку положення:
– про те, що модель стабільності законодавства складається із: а) стійкості законодавства, що дає змогу законодавству під тиском «стихії» численних суспільних відносин не втрачати своїх системних властивостей як джерела права і ефективно забезпечувати здійснення його регулятивної функції; у більш звуженому значенні стійкість характеризує стабільність законодавства як його здатність протягом тривалого часу забезпечувати адекватне, послідовне, стале правове регулювання суспільних відносин у різних сферах за умови незмінності його змісту; б) рівноваги законодавства, яка складається з внутрішньої узгодженості системи законодавства та її збалансованості з соціальної системою;
– про те, що динамізм законодавства як його невід’ємна властивість, зумовлюється динамізмом права, особливостями суб’єктивно-об’єктивної природи законодавства. В першому випадку динамізм проявляється в його оновленні під впливом змінюваних умов суспільного життя, в другому – в його удосконаленні та систематизації з метою усунення недоліків та підтримання системних властивостей;
– про взаємозв’язок стабільності і динамізму законодавства як відносно самостійних та взаємопов’язаних його властивостей. Стабільність законодавства є, з одного боку, необхідною передумовою його динамізму, оскільки тільки за умови стабільного законодавства можна підготувати системні обґрунтовані зміни до нього; з іншого – лише динамічне законодавство може бути адекватним суспільним відносинам, що є необхідною передумовою його стабільності;
– про співвідношення стабільності і динамізму законодавства як системи нормативно-правових актів. З одного боку, стабільність і динамізм законодавства залежать від стабільності і динамізму окремих нормативно-правових приписів та нормативно-правових актів; з іншого – стабільність та динамізм кожного окремого закону є й результатом його складної взаємодії з іншими елементами системи законодавства;
Удосконалено:
– положення про залежність співвідношення стабільності і динамізму законодавства від відповідного етапу розвитку суспільних відносин та суспільства в цілому, особливостей сфери правового регулювання та рівня вертикальної структури законодавства;
– систему засобів удосконалення нормотворчого процесу як чинника стабільності і динамізму законодавства. Зокрема, йдеться про необхідність уніфікації правового регулювання підзаконної нормотворчості.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації теоретичні положення й висновки можуть бути використані:
у науково-дослідницькій сфері – з метою подальшого дослідження про-блем, що стосуються стабільності і динамізму законодавства, юридичних засобів, які забезпечують їх оптимальне співвідношення;
у нормотворчій і правозастосовній діяльності – для вдосконалення окремих аспектів нормотворчого процесу, правового регулювання нормотворчої діяльності, а також для посилення стабілізуючого впливу правозастосовної діяльності на систему законодавства;
у навчальному процесі – при підготовці підручників та викладанні курсів «Теорія держави і права», «Історія політичних і правових учень», «Порівняльне правознавство», «Філософія права».
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення викладені у дисертації, розглядалися і обговорювалися на засіданнях вченої ради Інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України. Основні результати, висновки і пропозиції дослідження доповідалися автором на всеукраїнських науково-практичних конференціях та семінарах: науковому семінарі «Проблеми гармонізації вітчизняного законодавства із правом Європейського Союзу», проведеному Національним університетом «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» спільно з Академією правових наук України в рамках Фестивалю науки (м. Харків, 15-16 травня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки» (м. Харків, 2008 р.); III Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні (м. Рівне 26 квітня 2012 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження відображені у семи публікаціях, з яких 4 наукові статті опубліковано у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, і тези трьох доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні сутності стабільності і динамізму законодавства як його невід’ємних властивостей, у з’ясуванні взаємозв’язку між ними, чинників, від яких залежать стабільність і динамізм законодавства, засобів забезпечення їх оптимального співвідношення:
1. Термін «законодавство» допустимо вживати у широкому значенні як системи чинних законів і підзаконних нормативно-правових актів, оскільки саме таке значення а) застосовується в Конституції України, низці законів і підзаконних нормативно-правових актах; б) є поширеним поряд із звуженим значенням в юридичній науці і практиці; в) засноване на тому, що основу цілісної системи нормативних актів утворюють саме закони.
2. Законодавство є системним явищем. Чим вищими є стійкість та узгодженість зв’язків між елементами системи законодавства, тим вищою є організованість цієї системи. В свою чергу належним чином організована система законодавства характеризується балансом стабільності і динамізму, що дає змогу ефективно регулювати суспільні відносини.
3. Стабільність і динамізм законодавства є наслідком відповідних не-від’ємних властивостей останнього. Сукупність властивостей стабільності та динамізму є одним із основних його суперечностей, виступає джерелом його розвитку. Завдяки стабільності право забезпечує відносну стійкість регулювання суспільних відносин, організовує і упорядковує їх. Водночас право поступово змінюється під впливом суспільного розвитку, тобто є динамічним. Крім того, динамізм законодавства обумовлюється й недоліками самого законодавства, які породжують необхідність змін законодавства з метою його удосконалення.
4. Стабільність законодавства – це його здатність зберігати стійкість і рівновагу. Стійкість означає здатність законодавства протягом тривалого часу забезпечувати адекватне, послідовне, стале правове регулювання суспільних відносин у різних сферах за умови незмінності його змісту. Рівновага системи законодавства відображає його внутрішню структурну збалансованість, яка полягає у відповідності структурних елементів системи законодавства, а також відповідність системи законодавства суспільним відносинам, які воно покликане регулювати. Однак законодавство не може бути абсолютно стабільним. Коригування окремих аспектів змісту нормативно-правових актів, ще не свідчить про нестабільність законодавства в цілому чи окремого акта. В даному випадку йдеться про стабільність, яка включає певну допустиму, прийнятну міру нестабільності.
5. Динамізм законодавства полягає у: а) властивості самої текстуальної форми та її нормативного змісту адаптуватися до змін суспільних відносин без внесення відповідних змін чинних нормативно-правових актів; б) здатності змінюватись внаслідок розвитку і зміни суспільних відносин або власних недоліків з метою удосконалення через внесення відповідних змін до чинних нормативно-правових актів або шляхом прийняття нових актів.
6. Стабільність і динамізм законодавств є взаємопов’язаними відносно самостійними його властивостями. Стабільне, але нединамічне законодавство стає застарілим; нестабільне законодавство знижує його динамізм, оскільки заважає адаптуватися до актуальних умов життєдіяльності суспільства та ставати більш досконалим у формальному (техніко-юридичному) аспекті.
7. Чинники, що впливають на стабільність і динамізм законодавства, можна класифікувати на різні групи: а) юридичні і неюридичні; б) об’єктивні і суб’єктивні; в) матеріальні і духовні; г) внутрішні національні, наднаціональні та міжнародні. До основних неюридичних чинників належать соціальні, економічні, політичні, а до юридичних – якість законодавства, нормотворчий процес, юридична практика, рівень розвитку правової науки, освіти і правової культури.
8. Юридичний механізм забезпечення оптимального співвідношення між стабільністю і динамізмом законодавства складається з низки юридичних засобів, за допомогою яких можна значною мірою вирішити проблему забезпечення стабільності і динамізму законодавства, нейтралізувати або суттєво зменшити негативну дію чинників, що впливають на них. До юридичного механізму входять такі складові: 1) внутрішньосистемний («власний») механізм забезпечення стабільності і динамізму законодавства; 2) зовнішній механізм забезпечення стабільності та динамізму законодавства, який, в свою чергу складається з а) нормотворчої діяльності як засобу забезпечення стабільності і динамізму законодавства та б) окремих елементів правової системи як засобів забезпечення стабільності і динамізму законодавства.
9. Внутрішньосистемний механізм законодавства, який забезпечує його стабільність і динамізм, включає такі основні елементи: а) вертикальна (ієрархічна) структура системи законодавства, в якій закони (конституційні, кодифіковані та звичайні) становлять основу стабільності законодавства, а підзаконні нормативно-правові акти забезпечують його динамізм; б) наявність системоутворюючих, системозберігаючих і системопозначаючих нормативно-правових приписів; в) сполучення адекватного ступеня узагальнення, тобто правової абстракції, разом з належною визначеністю змісту законодавства.
10. Головними інструментами конструювання внутрішньосистемного механізму законодавства щодо забезпечення стабільності і динамізму, а також його удосконалення є нормотворча техніка, методи уніфікації і диференціації в нормотворчій діяльності, систематизація законодавства. Оскільки законодавство як система є елементом системи більш високого рівня – правової системи суспільства, стабільність і динамізм законодавства залежать також від інших елементів. Найбільш важливими серед яких є принципи права, офіційне тлумачення і судова практика.
11. Нормотворчу діяльність слід розглядати як інструмент забезпечення стабільності і динамізму законодавства. Головними напрямками її удосконалення є: а) найбільш повна реалізація принципів нормотворчої діяльності, б) посилення її експертного забезпечення; в) формування і підтримання належного рівня правової культури нормотворчої діяльності, в тому числі законодавчого процесу; г) посилення стратегічних і концептуальних засад нормотворчої діяльності; д) удосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин; є) активне використання досягнень у сфері розвитку інформаційних технологій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова А. И. Регламенты законодательных (представительных) органов государственной власти субъектов Российской Федерации / А. И. Абрамова, Г. Т. Чернобель // Закон: создание и толкование / под ред. А. С. Пиголкина. – М., 1998. – С. 137–169.
2. Айвазовська О. Україна – США: Демократія та верховенство права [Електронний ресурс] : виступ під час Засід. експертів напередодні офіц. зу-стрічі Робоч. групи “Демократія та верховенство права”, 7 лип. 2011 р. / О. Айвазовська // Вибори в Україні : [сайт ВГО “Комітет виборців України”]. – Режим доступу : http://electioninfo.org.ua/index.php?i=272. – Заголовок з екрана.
3. Актуальные проблемы истории, политики и права / М-во внутр. дел Рос. Федерации, Урал. юрид. ин-т. – Екатеринбург : Изд-во Урал. юрид. ин-та МВД России, 2002. – Ч. 1. – 126 с.
4. Алексеев С. С. Общая теория права : курс : в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 359 с.
5. Алексеев С. С. Общая теория права : курс : в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 360 с.
6. Алексеев С. С. Общая теория права : учебник / С. С. Алексеев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Велби : Проспект, 2008. – 576 с.
7. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия : опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
8. Алексеев С. С. Советское право как система: методологические принципы исследования / С. С. Алексеев // Советское государство и право. – 1974. – № 7. – С. 11–18.
9. Алексеев С. С. Структура советского права / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1975. – 264 с.
10. Антонова Н. А. Правотворчество органов местного самоуправления : монография / Н. А. Антонова. – М. : ЮНИТИ-ДАНА : Закон и право, 2008. – 167 с.
11. Артикуца Н. В. Термінологія законодавства і проблеми законодавчих дефініцій / Н. В. Артикуца // Актуальні проблеми юридичної науки : зб. тез Міжнар. наук. конф. «Шості осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 26–27 жовт. 2007 р.) : у 3 ч. – Хмельницький, 2007. – Ч. 1. – С. 6–13.
12. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом : (опыт системного исследования) / В. Г. Афанасьев. – 2-е изд., доп. – М. : Политиздат, 1973. – 392 с.
13. Баглай М. В. Уважать и соблюдать Конституцию – главное условие правопорядка / М. В. Баглай // Российский конституционализм: проблемы и решения : материалы междунар. конф. – М., 1999. – С. 24–30.
14. Баранов В. Техніко-юридичні засоби вираження суверенітету закону / В. Баранов // Українське право. – 2006. – № 1. – С. 91–105.
15. Бару М. И. Унификация и дифференциация норм трудового права / М. И. Бару // Советское государство и право. – 1971. – № 10. – С. 45–50.
16. Баскова И. В. Стабильность и динамизм советского уголовного закона : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / И. В. Баскова. – М., 1989. – 18 с.
17. Баскова И. В. Стабильность и динамизм советского уголовного закона : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / И. В. Баскова ; Моск. гос. ун-т им. М. Ломоносова. – М., 1989. – 225 с.
18. Баулін Ю. В. Відповідність Конституції України – визначальна риса якості кримінального закону / Ю. В. Баулін // Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні : матеріали наук. конф., 15 трав. 2009 р. – Х., 2009. – С. 18–24.
19. Баулін Ю. В. Про співвідношення стабільності та динамізму кримінального законодавства України / Ю. В. Баулін // Матеріали наукових семінарів та «круглих столів», проведених Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого спільно з Академією правових наук України в рамках Фестивалю науки 15–16 травня 2007 року. – Х., 2007. – С. 3–4.
20. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель ; пер. с фр. Г. В. Чушкова ; под общ. ред. В. И. Даниленко. – М. : NOTA BENE, 2000. – 576 с.
21. Бержель Ж.-Л. Про деякі засоби нормативного вираження / Ж.-Л. Бержель // Нариси з нормотворення : пер. з фр. / М-во юстиції Канади ; під ред. Робера К. Бержерона. – Оттава, 1999. – С. 263–278.
22. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования : пер. с англ. / Г. Дж Берман. – 2-е изд. – М. : Изд-во МГУ : ИНФРА-М – НОРМА, 1998. – 624 с.
23. Бибик О. Н. Абстрактный и казуистический способы юридической техники в уголовном праве и перспективы их применения / О. Н. Бибик // Международное и национальное уголовное законодательство: проблемы юридической техники : материалы III Междунар. науч.-практ. конф., состоявшейся на юрид. ф-те МГУ им. М. В. Ломоносова, 29–30 мая 2003 г. – М., 2004. – С. 85–87.
24. Биля І. О. Теоретичні основи використання нормотворчої техніки : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / І. О. Биля ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 201 с.
25. Биля-Сабадаш І. О. Мовностилістичні правила вираження нормативних правових актів / І. О. Биля-Сабадаш // Форум права. – 2009. – № 1. – С. 35–42.
26. Биля-Сабадаш І. О. Нормотворча техніка як інструмент забезпечення системності законодавства / І. О. Биля-Сабадаш // Форум права. – 2010. – № 1. – С. 24–33.
27. Бобылев А. И. Современное толкование системы права и системы законодательства России / А. И. Бобылев // Государство и право. – 1998. – № 2. – С. 22–27.
28. Богачова Л. Л. Вплив європейського права на розвиток національних правових систем / Л. Л. Богачова // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – Х., 2009. – Вип. 18. – С. 33–44.
29. Бойко А. И. Язык уголовного закона и его понимание : монография / А. И. Бойко. – М. : Юрлитинформ, 2010. – 320 с.
30. Бородин С. В. О криминологической экспертизе законов и иных нормативно-правовых актов / С. В. Бородин, В. В. Лунеев // Государство и право. – 2002. – № 6. – С. 40–45.
31. Бродович С. Стабильность законов и упорядочивание действующего законодательства / С. Бродович // Советская юстиция. – 1937. – № 4. – С. 39–46.
32. Бурлай Є. В. Принцип “економії закону” як практична передумова реалізації принципу верховенства права / Є. Бурлай // Українське право. – 2006. – № 1. – С. 80–84.
33. Бутенко В. О. Феноменологічні, методологічні та практичні основи правової експертизи юридичних документів : автрореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / В. О. Бутенко ; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2011. – 21 с.
34. Варламова Н. В. Конституционные основы стабильности законода-тельства / Н. В. Варламова // Концепция стабильности закона. – М., 2000. – С. 44–63.
35. Веніславський Ф. В. Співвідношення стабільності та динамізму в конституційно-правовому регулюванні / Ф. В. Веніславський // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – Х., 2009. – Вип. 18. – С. 16–24.
36. Власенко Н. А. Коллизионные нормы в советском праве / Н. А. Власенко. – Иркутск : Изд-во Иркут. ун-та, 1984. – 100 с.
37. Власенко Н. А. Логико-структурные дефекты системы советского права / Н. А. Власенко // Известия вузов. Правоведение. – 1991. – № 3. – С. 21–28.
38. Вовк Д. О. Про напрямки впливу релігії на процес формування права / Д. О. Вовк // Проблеми законності. – Х., 2007. – Вип. 91. – С. 10–16.
39. Воронова І. В. Правоповага як ціннісне явище громадянського суспільства : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / І. В. Воронова ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2006. – 200 с.
40. Гаврилов О. А. Стратегия правотворчества и социальное прогнозирование / О. А. Гаврилов. – М. : Изд-во ИГиП РАН, 1993. – 128 с.
41. Ганзенко О. О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави Україна : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / О. О. Ганзенко ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2003. – 16 с.
42. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель. – М. : Мысль, 1990. – 534 с.
43. Гельвеций К. А. О человеке / К. А. Гельвеций // Сочинения : в 2 т. / К. А. Гельвеций. – М., 1974. – Т. 2. – 647 с.
44. Герасина Л. Н. Механизмы лоббирования и законодательный процесс / Л. Н. Герасина, Н. И. Панов // Соціально-політичний механізм правотворчості : дев’яті Харк. політолог. читання. – Х., 1999. – С. 38–39.
45. Гетманцев Д. Податковий кодекс: масштабне усунення помилок / Д. Гетманцев // Дзеркало тижня. Україна. – 2012. – 1 черв. (№ 20). – С. 10.
46. Гетьман Є. А. Кодифікація законодавства України: загальна характеристика, особливості, види : монографія / Є. А. Гетьман. – Х. : Право, 2012. – 192 с.
47. Глібко С. В. Визначення правових засобів регулювання Національним банком України банківської діяльності / С. В. Глібко // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – Х., 2009. – Вип. 18. – С. 97–106.
48. Глобализация и развитие законодательства : очерки / отв. ред.: Ю. А. Тихомиров, А. С. Пиголкин. – М. : Городец, 2004. – 464 с.
49. Гомьен Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и политика : пер. с англ. / Д. Гомьен, Л. Зваак, Д. Харрис. – М. : Изд-во МНИМП, 1998. – 600 с.
50. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози ; пер. с фр. В. А. Туманов. – М. : Междунар. отношения, 1999. – 400 с.
51. Давыдова М. Л. Нормативно-правовое предписание: природа, типология, технико-юридическое оформление / М. Л. Давыдова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2009. – 216 с.
52. Дашковська О. Р. Жінка як суб’єкт права в аспекті гендерної рівності / О. Р. Дашковська. – Х. : Право, 2005. – 224 с.
53. Демидова Л. М. Проблема визначення в КК України істотної шкоди як ознаки злочину та складу злочину / Л. М. Демидова // Матеріали наукових семінарів та «круглих столів», проведених Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого спільно з Академією правових наук України в рамках Фекстивалю науки 15–16 травня 2007 року. – Х., 2007. – С. 7.
54. Демидова Л. М. Якість кримінального законодавства: поняття, ознаки та проблеми забезпечення / Л. М. Демидова // Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні : матеріали наук. конф., 15 трав. 2009 р. – Х., 2009. – С. 56–60.
55. Дорош Л. В. Критерії оцінки якості та ефективності законодавства України про кримінальне законодавство / Л. В. Дорош // Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні : матеріали наук. конф., 15 трав. 2009 р. – Х., 2009. – С. 60–64.
56. Дутка Г. І. Закон у системі нормативно-правових актів України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Г. І. Дутка ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К, 2003. – 185 с.
57. Евграфов П. Б. Законодательные акты СССР и их роль в укреплении социалистической законности : учеб. пособие / П. Б. Евграфов. – К. : УМК ВО, 1989. – 68 с.
58. Евграфов П. Б. Некоторые черты советского права как целостной системы (теоретический анализ) / П. Б. Евграфов // Проблемы правоведения. – К., 1986. – Вып. 47. – С. 7–12.
59. Евграфов П. Б. Соотношение структуры советского права и структуры советского законодательства : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / П. Б. Евграфов ; Харьк. юрид. ин-т. – Харьков, 1981. – 18 с.
60. Евграфов П. Б. Соотношение структуры советского права и структуры советского законодательства : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / П. Б. Евграфов ; Харьк. юрид. ин-т. – Харьков, 1981. – 213 с.
61. Енциклопедія політичної думки : пер. з англ. / за ред. Н. Лисюк. – К. : Дух і Літера, 2000. – 472 с.
62. Євгеньєва А. Внесення змін до Конституції України: правове забезпечення ролі громадськості / А. Євгеньєва // Наукові записки / Нац. ун-т «Києво-Могилян. акад.». – К., 2008. – Т. 77 : Юридичні науки. – С. 17–22.
63. Європейский суд по правам человека. Избранные решения : в 2 т. – М. : Норма, 2000. – Т. 1. – 856 с.
64. Желялетдинова З. С. Законодательные программы субъектов Российской Федерации / З. С. Желялетдинова, А. С. Пиголкин, Т. Н. Рахманина // Закон: создание и толкование / под ред. А. С. Пиголкина. – М., 1998. – С. 107–119.
65. Жеребкин В. Е. Логический анализ понятий права / В. Е. Жеребкин. – К. : Вища шк., 1976. – 150 с.
66. Жернаков М. В. Деякі питання регулювання постійного представництва в оподаткування / М. В. Жернаков // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – Х., 2009. – Вип. 18. – С. 107–115.
67. Жилінкова І. Сімейне право: галузевий суверенітет чи десувереніза-ція? / І. Жилінкова // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2001. – № 3. – С. 146–156.
68. Забігайло В. Ієрархія нормативних правових актів як гарантія забезпечення верховенства права / В. Забігайло // Український часопис міжнародного права. – 2002. – № 2. – С. 12–15.
69. Загальна теорія держави і права : підручник / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого ; за заг. ред.: М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, О. В. Петришин. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
70. Загальна теорія держави і права : підручник / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого ; за ред.: М. Цвік, О. В. Петришин. – Х. : Право, 2011. – 584 с.
71. Задорожній О. Правова система України в європейському правовому просторі / О. Задорожній, М. Гнатовський // Український часопис міжнародного права. – 2002. – № 2. – С. 29–32.
72. Заец А. П. Система советского законодательства (проблемы согласо-ванности) / А. П. Заец. – К. : Наук. думка, 1987. – 100 с.
73. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду : монографія / А. П. Заєць. – К. : Парлам. вид-во, 1999. – 248 с.
74. Заєць А. П. Правова держава в Україні: концепція та механізм реалізації : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / А. П. Заєць ; Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1999. – 36 с.
75. Законодавство: проблеми ефективності / під ред.: В. Б. Авер’янов, В. Н. Денисов, В. Ф. Сіренко, Я. М. Шевченко. – К. : Наук. думка, 1995. – 231 с.
76. Законодательная активность, стабильность законодательства и качество правовой среды: сравнительный аналіз постсоциалистических стран / Ин-т пробл. правоприменения, Европ. ун-т в Санкт-Петербурге ; авт.-сост.: Примаков Д. Я., Дмитриева А. В., Волков В. В. – СПб. : ИПП ЕУ СПб. : ИПП ЕУ СПб., 2010. – 24 с. – (Аналитические записки по проблемам правоприменения; май). – Электрон. версия: режим доступа : http://www.enforce.spb.ru/images/analit_zapiski/Legal_stability_IPP_may.pdf.
77. Законодательная техника : науч.-практ. пособие / под. ред. Ю. А. Тихомирова. – М. : Городец, 2000. – 272 с.
78. Иванчин А. В. Законодательная техника и ее роль в российском уго-ловном правотворчестве : монография / А. В. Иванчин. – М. : Юрлитинформ, 2011. – 208 с.
79. Италия. Конституция и законодательные акты : пер. с итал. / сост. и вступ. ст. Н. Ю. Попова. – М. : Прогресс, 1998. – 331 с.
80. Кабрияк Р. Кодификации : пер. с фр. / Р. Кабрияк. – М. : Статут, 2007. – 476 с.
81. Каминская В. И. Правосознание как элемент правовой культуры / В. И. Каминская, А. Ф. Ратинов // Правовая культура и вопросы правового воспитания. – М., 1974. – С. 39–67.
82. Карбонье Ж. Юридическая социология / Ж. Карбонье, пер. с фр. и вступ. ст. В. А. Туманова. – М. : Прогресс, 1986. – 352 с.
83. Кашанина Т. В. Правовые понятия как средство выражения содержания права / Т. В. Кашанина // Советское государство и право. – 1981. – № 1. – С. 36–44.
84. Кашанина Т. В. Юридическая техника : учебник / Т. В. Кашанина. – М. : Эксмо, 2007. – 512 с.
85. Керимов Д. А. Законодательная техника : науч.-метод. и учеб. пособие / Д. А. Керимов. – М. : НОРМА-ИНФРА М, 1998. – 127 с.
86. Керимов Д. А. Культура и техника законотворчества / Д. А. Керимов. – М. : Юрид. лит., 1991. – 160 с.
87. Керимов Д. А. Методология права: предмет, функции, проблемы философии права / Д. А. Керимов. – М. : Аванта+, 2000. – 560 с.
88. Кирюшкин М. В. Уголовно-правовое нормотворчество с позиций системности уголовного законодательства / М. В. Кирюшкин // Международное и национальное уголовное законодательство: проблемы юридической техники : материалы III Междунар. науч.-практ. конф., сосотявшейся на юрид. ф-те МГУ им. М. В. Ломоносова, 29–30 мая 2003 г. – М., 2004. – С. 250–252.
89. Кистяковский Б. А. В защиту права (интеллигенция и правосознание) / Б. А. Кистяковский // Интеллигенция – Власть – Народ : рус. источники соврем. соц. философии : (антология). – М., 1992. – С. 141–163.
90. Ковальчук В. Б. Легітимність державної влади та права людини / В. Б. Ковальчук // Трансформація політики в право: різні традиції та досвід : матеріали міжнар. наук. конф. (9–12 листоп. 2005 р., Київ – Харків). – Х., 2006. – С. 224–228.
91. Кодифікація законодавства України: теорія, методологія, техніка / Ю. С. Шемшученко, О. І. Ющик, Л. М. Горбунова [та ін.] ; за заг. ред. О. І. Ющика. – К. : Парлам. вид-во, 2007. – 208 с.
92. Козловський А. Логіко-гносеологічні засади правової норми / А. Козловський // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2000. – № 4. – С. 98-109.
93. Козулин А. И. Законодательство о нормативных актах как средство обеспечения единства их системы / А. И. Козулин // Российский юридический журнал. – 2000. – № 3. – С. 82–89.
94. Козюбра М. І. Дихотомія духу і букви права: виникнення проблеми, її аспекти та напрями вирішення / М. І. Козюбра // Наукові записки / Нац. ун-т «Києво-Могилян. акад.». – К., 2008. – Т. 77 : Юридичні науки. – С. 3–8.
95. Козюбра М. І. Конституційний ідеалізм та конституційний нігілізм як прояви дефіциту правової культури / М. І. Козюбра // Наукові записки / Нац. ун-т «Києво-Могилян. акад.». – К., 2006. – Т. 53 : Юридичні науки. – С. 3–7.
96. Козюбра М. І. Право, політика, правосуддя: зарубіжний та вітчизняний досвід взаємовідносин / М. І. Козюбра // Наукові записки / Нац. ун-т «Києво-Могилян. акад.». – К., 2005. – Т. 38 : Юридичні науки. – С. 3–8.
97. Козюбра М. І. Правовий закон: проблема критеріїв / М. І. Козюбра // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2003. – № 2/ 3. – С. 83–96.
98. Козюбра Н. И. Социалистическое право и общественное сознание / Н. И. Козюбра. – К. : Наук. думка, 1979. – 207 с.
99. Колісник В. П. Проблеми політичної відповідальності парламенту та уряду крізь призму конституційної реформи / В. П. Колісник // Трансформація політики в право: різні традиції та досвід : матеріали міжнар. наук. конф. (9–12 листоп. 2005 р., Київ – Харків). – Х., 2006. – С. 180–189.
100. Колісник О. В. Реформування судової системи України та проблеми модернізації касаційного перегляду цивільних справ / О. В. Колісник // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – Х., 2009. – Вип. 18. – С. 81–88.
101. Коновалов С. Лоббизм: от коррупции к информации / С. Коновалов // Соціально-політичний механізм правотворчості : дев’яті Харк. політолог. читання. – Х., 1999. – С. 41.
102. Конституция и закон: стабильность и динамизм / отв. ред. В. П. Казимирчук. – М. : Юрид. кн., 1998. – 208 с. – (Конфликт закона и общества).
103. Конституция, закон, подзаконный акт / отв. ред. Ю. А. Тихомиров. – М. : Юрид. лит., 1994. – 136 с.
104. Концепция стабильности закона / отв. ред. В. П. Казимирчук. – М. : Проспект, 2000. – 176 с. – (Конфликт закона и общества).
105. Концепція змін до законодавчих актів України щодо підвищення ефективності функціонування Верховної Ради України : («Біла книга» Українського парламентаризму) // Часопис Парламент. – 2010. – № 1. – С. 3–24.
106. Коняхин В. П. Роль судебного толкования уголовного закона в про-цессе нормотворческой и правоприменительной деятельности / В. П. Коняхин // Международное и национальное уголовное законодательство: проблемы юридической техники : материалы III Междунар. науч.-практ. конф., состоявшейся на юрид. ф-те МГУ им. М. В. Ломоносова, 29–30 мая 2003 г. – М., 2004. – С. 114–122.
107. Коренев А. П. Кодификация советского административного права: теоретические проблемы / А. П. Коренев. – М. : Юрид. лит., 1970. – 134 с.
108. Кормич Б. А. Особливості формування законодавства щодо інформаційної безпеки у транзитивному суспільстві / Б. А. Кормич // Трансформація політики в право: різні традиції та досвід : матеріали міжнар. наук. конф. (9–12 листоп. 2005 р., Київ – Харків). – Х., 2006. – С. 190–196.
109. Косович В. Закон «Про нормативно-правові акти» як засіб удосконалення нормативно-правових актів України / В. Косович // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л., 2011. – Вип. 52. – С. 10–20.
110. Косович В. Оціночні поняття як джерело і форма права / В. Косович // Вісник Львівського університетуту. Серія юридична. – Л., 2004. – Вип. 40. – С. 24–29.
111. Косович В. Якість нормативно-правових актів України: загальнотеоретична характеристика / В. Косович // Вісник Львівського університетуту. Серія юридична. – Л., 2012. – Вип. 55. – С. 20–27.
112. Костенко А. Н. Концепция политического права с позиции социального натурализма / А. Н. Костенко // Трансформація політики в право: різні традиції та досвід : матеріали міжнар. наук. конф. (9–12 листоп. 2005 р., Київ – Харків). – Х., 2006. – С. 163–169.
113. Костенко О. М. Конституція і правова культура громадян: що головніше? / О. М. Костенко // Державно-правова реформа в Україні : матеріали наук.-практ. конф., листоп. 1997 р. – К., 1997.– С. 64–66.
114. Кругликов Л. Л. Унификация в уголовном праве / Л. Л. Кругликов, Л. Е. Смирнова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2008. – 321 с.
115. Кубко Е. Б. Совершенствование законодательства Украины и проблемы его гармонизации с законодательством зарубежных стран / Е. Б. Кубко // Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы / под. общ. ред.: Е. Б. Кубко, В. В. Цветков. – К., 2003. – C. 61–80.
116. Лаптева Л. Е. Правовое мышление и правовые реформы в России / Л. Е. Лаптева // Реформы и право / отв. ред. Ю. А. Тихомиров. – М., 2006. – С. 8–23.
117. Левченко В. М. Акты Совета Министров СССР и акты их развиваю-щие / В. М. Левченко // Советское государство и право. – 1975. – № 3. – С. 105–109.
118. Леони Б. Свобода и закон / Бруно Леони ; пер. с англ. В. Кошкина ; под ред. А. Куряева. – М. : ИРИСЭН, 2008. – 307 с.
119. Лисенкова О. С. Система законодавства України: структурно-функціональна характеристика : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / О. С. Лисенкова ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2001. – 229 с.
120. Литвинов О. М. Про взаємозв’язок політики і права як проблему правової культури: від сервільності до верховенства права (спроба попередньої розвідки) / О. М. Литвинов // Трансформація політики в право: різні традиції та досвід : матеріали міжнар. наук. конф. (9–12 листоп. 2005 р., Київ – Харків). – Х., 2006. – С. 253–255.
121. Лихова С. Я. Глобалізація та кримінальне законодавство України (позитивні результати та негативні наслідки) / С. Я. Лихова // Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні : матеріали наук. конф., 15 трав. 2009 р. – Х., 2009. – С. 45–48.
122. Лукич Р. Методология права / Р. Лукич ; пер. с сербохорват. В. М. Кулистиков. – М. : Прогресс, 1981. – 304 с.
123. Лукьянова Е. Г. Некоторые проблемы правотворчества в современной России / Е. Г. Лукьянова // Известия вузов. Правоведение. – 2007. – № 6. – C. 159–165.
124. Максимов С. И. Политика должна быть правовой: к проблеме взаимодействия политики и права в трназитивном обществе / С. И. Максимов // Трансформація політики в право: різні традиції та досвід : матеріали міжнар. наук. конф. (9–12 листоп. 2005 р., Київ – Харків). – Х., 2006. – С. 123–129.
125. Малиновский А. А. Оценочные понятия в законодательстве / А. А. Малиновский // Законотворческая техника современной России: состоя-ние, проблемы, совершенствование : в 2 т. / под ред. В. М. Баранова. – Н. Новгород, 2001. – Т. 1. - С. 268–273.
126. Малько А. В. Законные интересы как правовая категория / А. В. Малько, В. В. Субочев. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 359 с.
127. Малько А. В. Эффективность правового регулирования / А. В. Малько // Известия вузов. Правоведение. – 1990. – № 6. – С. 61–67.
128. Мальцев Г. В. Социальные основания права / Г. В. Мальцев. – М. : Норма, 2007. – 800 с.
129. Мармазов В. Методи динамічного тлумачення Конвенції про захист прав людини та основних свобод / В. Мармазов // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2003. – № 4. – C. 63–72.
130. Марченко М. Н. Источники права : учеб. пособие / М. Н. Марченко. – М. : Велби : Проспект, 2005. – 760 с.
131. Марченко М. Н. Проблемы общей теории государства и права : учебник : в 2 т. / М. Н. Марченко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Велби : Проспект, 2007. – Т. 2 : Право. – 656 с.
132. Матузов Н. И. Коллизия в праве: причины, виды и способы разрешения / Н. И. Матузов // Известия вузов. Правоведение. – 2000. – № 5. – С. 225–244.
133. Маца К. А. Системы неорганические, органические, социальные: свойства и принципы организации : монография / К. А. Маца. – К. : Обрії, 2008. – 196 с.
134. Мачковский Л. Г. Соответствие термина и понятия – непреложное требование законодательной техники / Л. Г. Мачковский // Международное и национальное уголовное законодательство: проблемы юридической техники : материалы III Междунар. науч.-практ. конф., состоявшейся на юрид. ф-те МГУ им. М. В. Ломоносова, 29–30 мая 2003 г. – М., 2004. – С. 250–252.
135. Медведєв В. В. Дух і буква: випадки протистояння / В. В. Медведєв, О. В. Цельєв // Наукові записки / Нац. ун-т “Києво-Могилян. акад.”. – К., 2008. – Т. 77 : Юридичні науки. – С. 26–30.
136. Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура / О. Менюк // Право України. – 2001. – № 4. – С. 21–23, 39.
137. Менюк О. Формування правової культури підприємців як практична потреба / О. Менюк, В. Головченко // Право України. – 2001. – № 1. – С. 114–116.
138. Мережко А. А. Диалектика права / А. А. Мережко // Проблеми філо-софії права. – К. ; Чернівці, 2004. – Т. 2. – С. 177–180.
139. Мисик О. О. Дослідження тенденцій розвитку сфери державних закупівель / О. О. Мицик // Економічний вісник Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. – К., 2010. – [Вип. 7]. – С. 37–42.
140. Мицкевич А. В. Акты высших органов советского государства : юридическая природа нормативных актов высших органов государственной власти и управления СССР / А. В. Мицкевич. – М. : Юрид. лит., 1967. – 175 с.
141. Мицкевич А. В. Система права и система законодательства: развитие научных представлений и законотворчества / А. В. Мицкевич // Проблемы современного гражданского права / под ред.: B. П. Литовкин, В. А. Рахмилович. – М., 2000. – С. 20–45.
142. Монастирський Д. А. Поняття та природа стабільності закону / Д. А. Монастирський // Університетські наукові записки / Хмельниц. ун-т упр. та права. – Хмельницький, 2005. – № 1/2. – С. 61–65.
143. Монастирський Д. А. Стабільність закону: поняття, сутність та фактори забезпечення : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Д. А. Монастирський ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2008. – 199 с.
144. Моралева К. А. Социальное планирование и проблемы правового воспитания / К. А. Моралева, Р. С. Могилевский, В. В. Орехов // Человек и общество. Социальные проблемы права. – Ленинград, 1973. – Вып. 12. – С. 108–123.
145. Морозова Л. А. Теория государства и права : учебник / Л. А. Морозова. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М. : Эксмо, 2008. – 480 с.
146. Москалькова Т. Н. Нормотворчество : науч.-практ. пособие / Т. Н. Москалькова, В. В. Черников. – М. : Проспект, 2011. – 384 с.
147. Москвич Л. М. Ефективність судової системи: концептуальний аналіз : монографія / Л. М. Москвич. – Х. : ФІНН, 2011. – 384 с.
148. Мур Дж. Н. Верховенство права : обзор / Дж. Н. Мур // Верховенство права : пер. с англ. – М., 1992. – С. 10–52.
149. Мушинский В. О. Соотношение политики и права в регулировании социальных интересов / В. О. Мушинский // Советское государство и право. – 1988. – № 2. – С. 3–13.
150. Надеев Р. К. Правовое обеспечение законопроектной деятельности Государственной Думы / Р. К. Надеев. – М. : Известия, 1997. – 76 с.
151. Наумов А. В. Российское уголовное право. Общая часть : курс лекций / А. В. Наумов. – М. : БЭК, 1996. – 560 с.
152. Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм / П. Е. Недбайло. – М. : Госюриздат, 1960. – 511 с.
153. Незнамова 3. А. Коллизии в уголовном праве / 3. А. Незнамова. – Екатеринбург : Cricket, 1994. – 284 с.
154. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства : курс лекций / В. С. Нерсесянц. – М. : НОРМА, 2001. – 552 с.
155. Нерсесянц В. С. Философия права : учебник / В. С. Нерсесянц. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Норма, 2008. – 848 с.
156. Нижник А. Якість закону в контексті дотримання принципу верховенства права / А. Нижник // Українське право. – 2006. – № 1. – С. 106–108.
157. Новые направления в социологической теории / вступ. ст. Л. Г. Ионина ; общ. ред. Г. В. Осипова. – М. : Прогресс, 1978. – 392 с.
158. Ноздрачев А. Ф. Пределы конкретизации законов и подзаконных актов министерствами и ведомствами Союза ССР (по материалам функциональных министерств и ведомств Союза ССР) / А. Ф. Ноздрачев // Ученые записки ВНИИСЗ. – М., 1968. – Вып. 12. – С. 71–85.
159. Оборотов Ю. М. Права людини та розвиток права / Ю. М. Оборотов // Актуальні проблеми політики. – О., 2001 – Вип. 12. – С. 23–28.
160. Олейников С. М. Система права та система законодавства / С. М. Олейников // Загальна теорія держави і права : підручник / за ред.: М. В. Цвік, О. В. Петришин. – Х., 2009. – Розд. 15. – С. 244–272.
161. Панов Н. И. Качество закона об уголовной ответственности и проблема точности правовых норм / Н. И. Панов // Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні : матеріали наук. конф., 15 трав. 2009 р. – Х., 2009. – С. 37–41.
162. Панов Н. И. О точности норм уголовного права и совершенствовании законодательной техники / Н. И. Панов // Известия вузов. Правоведение. – 1987. – № 4. – С. 79–82.
163. Панов Н. И. Оценочные понятия и их применение в уголовном праве / Н. И. Панов // Проблемы социалистической законности. – Харьков, 1976. – Вып. 7. – С. 99-106.
164. Панько К. К. Методология и теория законодательной техники уголовного права России : монография / К. К. Панько ; Воронеж. гос. ун-т. – Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2004. – 272 с.
165. Парфентьев А. Л. Нормативно-правовое предписание и его виды : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / А. Л. Парфентьев. – М., 1980. – 20 с.
166. Парфентьев А. Л. Нормативно-правовое предписание и его виды : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / А. Л. Парфентьев. – М., 1980. – 205 с.
167. Пархоменко Н. М. Гармонізація законодавства України з Європейським та міжнародним правом: методи, етапи, види / Н. М. Пархоменко // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 1. – С. 338–342.
168. Пархоменко Н. М. Законодавство України на сучасному етапі: кількісний та якісний аналіз / Н. Пархоменко // Публічне право. – 2012. – № 3.– С. 291–298.
169. Пашуканис Е. Общая теория права и марксизм : опыт критики основных юридических понятий / Е. Пашуканис. – М. : Изд-во Соц. акад., 1924. – 160 с.
170. Петришин О. В. Право як соціальне явище : з точки зору юриста / О. В. Петришин // Трансформація політики в право: різні традиції та досвід : матеріали міжнар. наук. конф. (9–12 лист. 2005 р., Київ – Харків). – Х., 2006. – С. 27–44.
171. Петришин О. В. Правова свідомість i правова культура / О. В. Петришин, I. В. Яковюк // Загальна теорія держави i права / за ред.: М. В. Цвiк, В. Д. Ткаченко, О. В. Петришин. – Х., 2002. – С. 246–247.
172. Петришина М. О. Загальна характеристика нормотворчого процесу в органах місцевого самоврядування в Україні / М. О. Петришина // Право України. – 2010. – № 4. – С. 329–335.
173. Пиголкин А. С. Проблемы систематизации законодательства Российской Федерации / А. С. Пиголкин // Закон: создание и толкование / под ред. А. С. Пиголкина. – М., 1998. – С. 56–64.
174. Пиголкин А. С. Систематизация законодательства / А. С. Пиголкин // Проблемы общей теории права и государства : учебник / под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М., 2001. – С. 347–364.
175. Пиголкин А. С. Теоретические проблемы правотворческой деятельности в СССР : автореф. дис. … д-ра юрид. наук / А. С. Пиголкин. – М., 1972. – 39 с.
176. Пиголкин А. С. Толкование норм права и правотворчество: проблемы соотношения / Пиголкин А. С. // Закон: создание и толкование / под ред. А. С. Пиголкина. – М., 1998. – С. 65–75.
177. Погорєлова З. О. Проблеми правової експертизи проектів законодавчих актів (