СТАНОВЛЕННЯ МИСТЕЦТВА КЛАСИЧНОГО ТАНЦЮ В УКРАЇНІ (20-30-ті роки ХХ століття)

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ГОРБАТОВА Надія Олександрівна

СТАНОВЛЕННЯ МИСТЕЦТВА КЛАСИЧНОГО ТАНЦЮ В УКРАЇНІ
(20-30-ті роки ХХ століття)

17.00.01 теорія та історія культури

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник: КАРПОВА Л.О.
кандидат педагогічних наук, професор,
Заслужений працівник культури України

Київ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП 3-6

Розділ І. Історіографія проблеми 7-28
Розділ ІІ. Класичне танцювальне мистецтво в Україні кінця ХІХ
початку ХХ ст. 29-85

2.1. Витоки класичного танцювального мистецтва в Україні 29-58
2.2. Вплив європейського хореографічного досвіду на
процес становлення українського класичного балету 59-85
Розділ ІІІ. Тенденції розвитку класичного танцювального
мистецтва в Україні у 20-30-ті роки 86-161

3.1. Історичні і соціально-культурні умови
становлення мистецтва класичного танцю в Україні у
20-30-ті роки ХХ ст. 86-102
3.2. Розвиток хореографічної освіти в Україні на шляху
до створення національного балету 103-129
3.3. Збагачення класичного танцю в національних
балетах на українській професійній сцені 30-х років
ХХ ст. 130-161

ВИСНОВКИ 162-166

Список використаних джерел 167-177

ВСТУП

Актуальність дослідження. Серед актуальних проблем сучасного осмислення історії української культури однією з першорядних є ліквідація дискретності у вивченні історичного процесу становлення і розвитку національної хореографії і, зокрема, мистецтва класичного танцю.
Класичний танець - основа і головний виражальний засіб балетного театру, животворний ґрунт для становлення і професійного вдосконалення виконавського та балетмейстерського мистецтва, виховання майбутніх артистів.
Про наполегливі прагнення зберегти в Україні високу культуру класичного танцю як запоруку художнього зростання сучасного балетного виконавства й успішної інтеграції українського балету у світовий мистецький процес свідчать засновані в 90-ті роки XX ст. і підтримані керівниками незалежної України міжнародні конкурси та фестивалі класичного танцю, зокрема, широко відомий і авторитетний у світі Міжнародний конкурс артистів балету і хореографів ім. Сержа Лифаря в Києві, Міжнародний юнацький конкурс класичного танцю „Фуете" ім. Юрія Григоровича в „Артеку”, фестивалі „Серж Лифар де ля данс”, „Діти і зірки світового балету” в Києві, „Зірки світового балету” в Донецьку.
Тим часом історія становлення та розвитку мистецтва класичного танцю в Україні - за винятком поодиноких праць, присвячених висвітленню окремих етапів та особливостей функціонування балетного театру, народної та народно-сценічної хореографії (монографій Г. Боримської, М. Загайкевич, Ю. Станішевського, дисертацій К. Василенка, С. Легкої), на жаль, не стала предметом спеціального історико-мистецтвознавчого та культурологічного аналізу. Цим і зумовлено вибір теми дослідження „Становлення мистецтва класичного танцю в Україні (20-30-ті роки ХХ ст.)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене за планами науково-дослідної роботи кафедри класичної хореографії і тематикою науково-дослідної діяльності Київського національного університету культури і мистецтв в рамках Державної комплексної наукової програми Міністерства культури і мистецтв України Культура. Просвітництво. Дозвілля”.
Мета дослідження охарактеризувати процес становлення мистецтва класичного танцю в Україні у 20-30-ті роки ХХ ст.
Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:
• з’ясувати особливості і специфіку використання світового досвіду в процесі становлення класичного балету на українській сцені;
• простежити джерела і шляхи синтезу класичного танцю з українською народною хореографією;
• розкрити конкретно-історичні умови, в яких відбувалося становлення мистецтва класичного танцю в Україні в зазначений період;
• узагальнити досвід хореографічної освіти в Україні у 20-30-ті роки ХХ ст.;
• виявити засоби збагачення образно-стилістичної палітри класичного танцю в національних балетах 20-30-х років ХХ століття;
Об’єкт дослідження хореографічна культура України.
Предмет дослідження процес становлення мистецтва класичного танцю в Україні (20-30-ті роки ХХ ст.).
Хронологічні межі дослідження 20-30-ті роки ХХ ст. визначаються тим, що саме в цей період створювався і формувався балетний театр України як складова національної музично-театральної культури. Із становленням класичного танцювального мистецтва у 20-30-ті роки українська хореографія набуло абсолютно нових форм і пластичних барв: урізноманітнилася лексика як народного, так і класичного танцю, почався процес зростання технічної майстерності виконавців та професіоналізму балетмейстерів.
Методи дослідження зумовлені специфікою наукового аналізу його предмету і ґрунтуються на засадах історизму, культурологічного і історико-мистецтвознавчого підходів, біографічно-типологічної обробки джерел.
Джерельну базу дослідження становлять матеріали Архіву Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України, Архіву кіно-фотодокументів, праці вітчизняних і зарубіжних дослідників історії мистецтва класичного танцю; мемуарна та біографічна література.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в дисертації вперше:
• простежено шляхи формування й утвердження в Україні мистецтва класичного танцю як одного з вершинних досягнень національної хореографії;
• розкрито витоки класичного танцювального мистецтва в Україні;
• здійснено комплексний аналіз основних тенденцій становлення класичного танцювального мистецтва в Україні у 20-30-ті роки ХХ ст.;
• виявлено основні напрями та характер якісних змін в процесах оновлення лексики й образно-стилістичної палітри української класичної хореографії у 20-30-ті роки ХХ ст.;
• узагальнено досвід хореографічної освіти в Україні, зокрема, в справі опанування структурних форм і поетики класичного танцю досліджуваного періоду;
• з’ясовано особливості збагачення лексики класичного балету на українській професійній сцені у досліджуваний період.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його результатів у підготовці загальних та спеціальних навчальних курсів: Історія української хореографічної культури”, Теорія та історія класичного танцю” тощо.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на кафедрі теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв.
Основні результати дослідження оприлюднювалися автором у вигляді доповідей та повідомлень на конференціях: Дні науки” Київського національного університету культури і мистецтв (м. Київ, 1999, 2001, 2002, 2003 рр.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені у 5 одноосібних публікаціях, в тому числі 4 - у фахових виданнях.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 177 сторінок, у тому числі: список використаних джерел (188 найменувань) 11 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Український балет як мистецьке професійне явище розвинувся у руслі традицій європейської музичної культури. Балетні школи Італії, Франції, Польщі, Угорщини, Німеччини, Росії склалися ще у ХУІІІ-ХІХ ст. Ними були розроблені і утверджені зразки та канони балетного мистецтва, технічні прийоми виконавства, лексичні та пластичні норми образотворення, музично-драматичні форми балету. За різних історичних часів змінювалося лише співвідношення смислоутворюючих частин балету як синтетичного виду мистецтва.
Аналіз та ґрунтовні історичні дослідження мистецтва класичного танцю Європи постають перед нами у роботах як вітчизняних (Ю.Слонимського, І.Соллертинського, І.Бєляєвої-Челомбітько та ін.), та і зарубіжних (К. Закса, А. Геста, Й. Глузінського, С. Гловацького, І. Сорелла та ін.) дослідників.
Виняткова роль в активізації творчих пошуків у балетному мистецтві Європи ХХ ст. належить російській танцювальній школі. Поетапний процес її становлення і розвитку, творча діяльність визначних представників висвітлені у працях Ю. Бахрушина, М. Ельяша, В. Гаєвського, Е. Блок, В. Красовської та ін.
Періоду інтенсивних творчих пошуків, сміливих експериментів і нововведень в історії російського балету присвячені праці Е. Суріц, Ю. Слонімського, В. Гейдера, М. Добровольської, П. Карпа та ін.
Однак, на жаль, питання становлення та утвердження класичного танцю в Україні, що припадає саме на 20-30-ті роки ХХ століття, є недостатньо висвітленим у мистецтвознавчій та історичній літературі.
Становлення українського балету як професійного мистецтва відбувалося у взаємодії трьох тенденцій орієнтація на західноєвропейську (французьку та італійську) і російську хореографію, дотримання класичної школи танцю і канонів класичного балету, оновлення власних народних хореографічних традицій.
Досвіду західноєвропейського і російського хореографічного мистецтва вплинув не тільки на вдосконалення техніки класичного танцю в Україні, а й на пошуки нових художніх стилів.
Використання класичного танцю в практиці українських балетних колективів в середині 20-х років ХХ ст. спричинило піднесення їх професійного рівня, виконавської і балетмейстерської майстерності.
Визначальними факторами еволюції лексики танцю в його розвитку від складової сакрального дійства до хореографічного мистецтва виступають соціокультурні умови розвитку людської спільноти. Під час еволюції танець типізується, ускладнюється, набуває нормованих форм. З часу становлення класичного танцю (Франція, ХУІІ ст.) останній набуває точних узаконених форм, стає стрункою системою, яка склалася на основі елементів народних танців і танців різних епох.
Поступово з часом танцювальна техніка ускладнювалася, з’являлися нові рухи і прийоми. Поруч із дійовим танцем, в якому були присутні сюжетні мотиви, розвивалися також інструментальні форми „чистого” танцю і відповідні прийоми структурної організації його.
Народний танець уже в першому періоді становлення українського національного балету набув повного права громадянства” на театральній сцені, перетворився у важливий засіб драматичної виразності. Введення в театральні вистави народного танцю, перетворення його в танець артистичний і пов’язане з цим процесом пристосування народної танцювальної музики до вимог професійного мистецтва значною мірою сприяли розвитку української балетної культури.
Особливості розвитку класичного танцювального мистецтва в Україні кінця ХІХ початку ХХ ст. полягають у тому, що класичний танець приходить на українську сцену разом з естетикою модернізму, це передбачало пропонувало новаторство та нехтування канонами. Балет виступив революційним жанром української сценічної хореографії, оскільки протиставлявся народному танцю, хоча й подекуди використовував елементи останнього як засіб передачі історико-культурного колориту.
Загалом, незважаючи на те, що в українській музично-драматичній літературі кінця ХІХ початку ХХ ст. немає завершених, самостійних балетних творів, діяльність українських митців минулого внесла багато цінного у розвиток балетної музики. Чіткий музичний профіль українського драматичного театру певною мірою компенсував відсутність національної оперно-балетної сцени необхідної бази розквіту професіонального хореографічного мистецтва. Постановки корифеїв української драматичної сцени міцно утвердили образну роль сценічного танцю як важливого засобу драматургічної виразності, складового компоненту сюжетної дії.
Формування характерних рис національної балетної музики виразно накреслилося у численних дивертисментах і окремих танцювальних номерах, які розцвічували українські класичні опери, оперети і водевілі. Особливо плідними і перспективними виявились намагання українських композиторів театралізувати різні жанри і види танцювального фольклору. Народний танець і музика влилися могутнім струменем у музично-драматичне мистецтво, збагатили його образні і структурні засоби, набуваючи в свою чергу у відповідності з вимогами театральної сцени нових якостей і форм.
Розвиток української хореографії у 20-30—і роки ХХ ст. відбувався у контексті історико-політичних і соціальних зрушень в Україні. В цей період спостерігалося духовне піднесення, яке знайшло своє втілення у небаченому розвитку культурних пошуків, які, охопивши Україну, породили чимало могутніх талантів. Специфічною особливістю цього періоду розвитку української культури був її світоглядно-гуманістичний зміст, який спирався на загальнолюдські ідеали, відтворені в національних жанрових формах.
Для становлення українського професійної хореографічної освіти в Україні від перших студій і шкіл в ХІХ ст. велике значення мало оволодіння законами класики і засадами російської та західноєвропейської, зокрема французької та італійської шкіл. Саме у 2030-ті роки ХХ ст. були закладені основи і започатковано систему навчальних хореографічних закладів, засновану на традиціях класичного танцю, яка продовжує існувати і розвиватися сьогодні.
Драматизація балету була великим кроком уперед на шляху розширення тематичних і жанрових горизонтів балетного мистецтва. Це сприяло утвердженню на балетній сцені правдивих життєвих образів і конфліктів, логічного й умотивованого розгортання сюжетної дії, продуманої режисерської роботи.
Втілення принципів хореографічної драми йшло в поєднанні з активним залученням у балетну творчість художніх образів світової літератури (Пушкіна, Шекспіра, Шевченка) процесу, котрий позитивно вплинув на збагачення змісту балетного мистецтва.
Одним з найбільших здобутків балетної драми став розвиток засад дійового танцю переосмислення хореографічної лексики у плані створення сценічних монологів” і діалогів”, насичення танцювальних партій драматичною виразністю. Балетмейстер був покликаний розгорнути на сцені справжню хореографічну розповідь”, а основне навантаження в розкритті образів падало на актора, спроможного органічно поєднати танцювальну пластику з драматично-ігровими елементами.
Не менш вагоме значення мало широке і багатогранне використання хореографічною драмою характерного, а точніше народного танцю, що став невід’ємною часткою пластичних композицій, важливим чинником художньо-образної конкретизації сюжетної дії.
Своєрідність образно-естетичної палітри українського балетного театру 20-30-х років ХХ ст. пов’язана з формуванням якісно нової лексики національного балету, новаторських форм жіночого, чоловічого, дуетного й ансамблевого танців, в основі яких були трансформація й естетичне оновлення традицій і форм класичного театру.
Аналіз перших національних балетів на професійній сцені „Пан Каньовський” М. Вериківського В. Литвиненка В. Верховинця (1931), „Любина Бондарівна” М. Скорульського П. Вірського М. Болотова (1937) та видатного українського балету, створеного за мотивами поезії Т.Шевченка „Лілея” К. Данькевича Г. Березової М Соболя свідчить про характер якісних змін, пов’язаних з процесами оновлення і трансформації класичного танцю та його синтезу з різноманітними формами української народної хореографії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Анішенко О. Розвиток професіональної освіти жінок в Україні (1863-1917р.) // Педагогіка і психологія проф. освіти. 1999. - №3. - С.369-380.
2. Арансон М., Рейсер С. Литературные салоны и кружки. Л., 1929 - 228 с.
3. Архив театра Н. К. Садовского. Фонды Государственного музея театрального, музыкального и киноискусства УССР, инв. № 135, л. 25.
4. Архів державного музею театрального, музичного та кіномистецтва УРСР. - Фонд М. Заньковецької,
5. Архів державного музею театрального, музичного та кіномистецтва УРСР. - Фонд М.Заньковецької, №24078.
6. Асафьев Б. О балете. Статьи. Рецензии.- Л., Музыка”, 1974. 296 с.
7. Базарова Н. Классический танец.- Л., Искусство, 1984. 199 с.
8. Балет: Энциклопедия. - М.: Сов. Энциклопедия, 1981. С.42-45.
9. Бахрушин Ю. История русского балета. М.: «Просвещение», 1977. - 287с.
10. Бахрушин Ю. Классический танец: история и современность. - М.: Просвещение, 1987. 387 с.
11. Белинский о драме и театре. М.: Л.: Искусство, 1948. 598 с.
12. Бєляева-Челомбитько И.. Имена Большого театра. М.: Знание, 1987. 120 с.
13. Березова Г. Хореографічна робота з дошкільнятами. К.: Муз.Україна, 1989. - 205 с.
14. Блок А. Большой драматический театр в будущем Сезоне // Жизнь искусства. 1919. - № 130. - 7 мая.- С.4-6.
15. Блок Л. Д. Классический танец: история и современность.- М., Искусство, 1987. 556 с.
16. Богомолець-Лазурська Н. Життя Марії Заньковецької. К.: Мистецтво, 1961. С.7-8.
17. Боримська І. Державний заслужений ансамбль танцю Української РСР. - К.: Образотворче мистецтво: музична література, 1959. 227 с.
18. Борисенко В. Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХІХ ст. - К.: Либідь, 1993.- 345 с.
19. Борисов В. На варті Дніпростану. Рад. музика, 1933. - №2-3. - с.11.
20. Бочарников Е., Мартынов О. Московское хореографическое училище. М.: Искусство, 1954. 145 с.
21. Буревій К. Театр масового музичного дійства. К., Радянський театр, 1930. - №3-5. - С.65-66.
22. Ваганова А. Основы классического танца.- Л.: Искусство, 1980. - 191с.
23. Ванслов В. Балеты Григоровича и проблемы хореографии.- М.: Искусство, 1968. 224 с.
24. Василенко К. Лексика українського народно-сценічного танцю”, - К.,: Мистецтво, 1996. 424 с.
25. Василенко К. Український танець К.: ІПКПК, 1997. - 281 с.
26. Васильева-Рождественская. Историко-бытовой танец. - М.: Искусство, 1987. 382 с.
27. Вашкевич Н. История хореографии всех веков и народов. - М., 1908.
28. Верховинець В. Теорія українського народного танцю. - К.: Муз. Україна, 1990. 150 с.
29. Верховинець В. Українська хореографія. К., Мистецтво, 1968. - 47 с.
30. Весь Киев. К.: 1910, с.533-542.
31. Винниченко В. Відродження нації: В 3т. Ч. І. Репринтне відтворення видання 1920 р. - К.: Політвидав України,1990. 348 с.
32. Гаевский В. Дивертисмент: судьбы класического балета. - М., 1981. 204 с.
33. Гейдер В. Становление советского балетного театра и проблемы хореографии 20-х гг. - М.: Искусство, 1979. 246 с.
34. Голейзовский К. Образы русской народной хореографии.- М.: Искусство, 1964.- 368 с.
35. Даль И. Толковый словарь живого великорусского языка. — М.: Энциклопедия, 1955, т. III. - С. 120.
36. Дени Г., Дассвиль Л. Все танцы.- К.: Искусство, 1983. 267 с.
37. Добровольская Т. Танец. Пантомима. Балет. - Л.: Искусство, 1975. 434 с.
38. Добровольская Т. Федор Лопухов. - М.: Искусство, 1987. 329 с.
39. Домент-Людкевич. Наші видавництва і музикалії за останні літа (1900-1905// Артистичний Вістник. Цвітень. - 1905. Зош. IV. - С.34-42.
40. Друскин М.С. Очерки по истории танцевальной музыки. - Л.: Изд-во Лениградской филармонии, 1936. 208 с.
41. Дынник Т. Крепостной театр. Л.: Akademia, 1933.- 157 с.
42. С. Дягилев и художественная культура ХІХ-ХХ вв. // Материалы научной конференции. 19 апреля 1987.- Перм: Кн. изд-во, 1989. 182 с.
43. Елёхина Е. А. Проблемы формирования танцевальной культуры Украины.: Период Киевской Руси: Дис.канд.ис-в. 17.00.00.- К.: КГИК, 1996. - 185 с.
44. Енциклопедія Українознавства. Загальна частина. /Репринтне відтворення вид. 1949 р./ Ін-т української археографії НАН України. - Київ, Книга. - 921с.
45. Забредовський Степан Григорович. Педагогічні умови розвитку мотиваційної сфери студентів хореографічних спеціалізацій в процесі фахової підготовки у вузі культури: Дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Київський держ. ін-т культури. — К., 1997. — 179 л.
46. Загайкевич М. Драматургія українського балету. - К.: Наук. думка, 1978. 258 с.
47. Загайкевич М. Українська балетна музика. - К.: Наук. думка, 1969. 230 с.
48. Загайкевич М. Українська балетна творчість. - К.: Наук. думка, 1991. 356 с.
49. Захаров Р. Записки балетмейстера. М.: Искусство, 1976. 351 с.
50. Захаров Р. В. Слово о танце.- М.: Молодая гвардия, 1977. 150 с.
51. Захарченко М. М. История Киевского института благородных девиц. (1838-1888 гг.).- К., 1889.- 169 с.
52. Зосимовский В. А. Библиографический справочник по хореографии.- М.: Профиздат, 1950. 387 с.
53. Зубатов С. Методика роботи з хореографічним колективом.- К.: КДІКУМ, 1997. 478 с.
54. Зустрічі з балетом. - К.: Мистецтво, 1978. 212 с.
55. Ивановский Н. П. Бальный танец XVI-XIX вв. - Л.-М.: Искусство, 1948. 216 с.
56. Индивидуальний стиль деятельности педагога-хореографа и его формирование. - К.: Искусство, 1992. 168 с.
57. Календарь. Одесса. - 1914. С.22.
58. Календарь. Харьков. - 1913. С.97.
59. Канішина Н. М. Худ.-ест засади укр. аванг. мистецтва першої третини ХХ ст. Автореф. дис. канд. філос. Наук.: 09.00.08 / Київ. Унів. ім. Шевченка.- К., 1999. 20 с.
60. Карп П. Балет и драма. - Л.: Искусство, 1980. 367 с.
61. Карп П. О балете.- М.: Искусство, 1967. 227 с.
62. Кауфман Л. Гулак-Артемовський. - К., Державне вид-во образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1962. 198 с..
63. К.Д. Наш салон // Киевский календарь. - 1901. С.291
64. Кадрили на пуантах // Киевский календарь. - 1911. С.345.
65. Київське державне хореографічне училище. Репринтне видання. К.: 1990, с.1 (Архів КДХУ)
66. Киселев Е. Латиноамериканские танцы по-латиноамерикански // Танец. 1997. - № 2. - С.15-19.
67. Классики хореографии.- Л. М., 1937. 359 с.
68. Классический танец.- М.: Искусство, 1967. 36 с.
69. Комиссия действует // Коммунар. - 28 мая 1919 г. С.7.
70. Корнієнко Н. Лесь Курбас: репетиція майбутнього. К.: Наукова думка, 1998. 354 с..
71. Красовская В. Западноевропейский балетный театр: Очерки истории: От истоков до середины ХVІІІ века. М.: Искусство, 1979. - 295 с.
72. Красовская В. Нижинский.- Л.: Ис-во, 1974. 207 с.
73. Красовская В. Русский балетный театр второй половины ХІХ в. - Л. М.: Ис-во, 1963, 552 с.
74. Красовская В. Русский балетный театр начала ХХ в. Л.: Ис-во, 1971 Ч.І. 526 с.
75. Красовская В. Эпоха Новерра. - Л.: Ис-во, 1971. 376 с.
76. Кристерсон Х. Х. Танец в драматическом спектакле.- Л.-М.: Искусство, 1960.- 134 с.
77. Кристи М. Работа Станиславского в оперном театре. - М.: Искусство, 1952. - 120 с.
78. Культурне відродження в Україні.- Львів: Астериск, 1993. 133 с.
79. Курбас О. На грани / Музыкальный вестник. К., 1919. - №4. С.2-5.
80. Кусков И. Танцовальный учитель. И. К. (Иван Кусков). СПБ., 1794.- 87 с.
81. Левинсон А. Мастера балета. - Спб., 1915. 88 с.
82. Лешков Д. Балет (1917-1927). ЦГАЛИ, р.794, оп.1, ед.хр.52, л.15.
83. Лопухов Р. Величественное мироздание. М., 1922. 98 с.
84. Лопухов Ф. Шестьдесят лет в балете. Воспоминания и записки балетмейстера. М.: Искусство, 1966. - 367 с.
85. Луначарский А. Собр.соч., т.7, М., Худож.лит-ра, 1967. - 609 с.
86. Луначарский А. Для чего мы сохраняем Большой театр. В мире музыки. - М.: Искусство, 1958. - 457 с.
87. Луцкая Е. Л. Жизнь в танце. Л.: Искусство, 1968. 246 с.
88. Львов-Анохин Б. Мастера Большого балета.- М.: Искусство, 1976. 241 с.
89. Максимова В. Учитель танцев 900 раз // Независимая газета.- 1999. -2 ноября. - С.7.
90. Максин А. Изучение бальных танцев. С рисунками и нотами для фортепиано. - М.: тип. Н. Степанова, 1839. 187 с.
91. Мар’яненко І.О. Сцена, актори, ролі. К.: Мистецтво, 1964. - 365 с.
92. Материалы по истории русского балета. 200 лет Ленинградскому хореографическому училищу (1738-1938) - Л.: Искусство, 1939. 574 с.
93. Матусевич Н. Хореографічне мистецтво.- К.: Мистецтво, 1963. 45 с.
94. Межов Г. Систематическая библиография танца. М.: Искусство, 1978. 379 с.
95. Мессерер А. Танец. Мысль. Время.- М.: Ис-во, 1990. 259 с.
96. Мистецтво. 1919. - №4. Червень. С.43.
97. Міллер Х. Сто років тому. Перші українські балети в Києві // Музика. - Січ.-лют. - 1/94. - С 8-11.
98. Мера таланта // Москвитянин. 1941. - Ч.ІІІ. - №5. С.220-221.
99. М.Ю.// Музыка. - К. 1923. - Ч.2. Травень. - С.20.
100. Надеждина Е. Большой балет.- М.: Искусство, 1964. 86 с.
101. Нижинский Т. Чувство: тетради.- М.: Вагриус, 2000. 251 с.
102. Нова культурна доба // Нове мистецтво. Харків. 1925. - №1. - С. 3.
103. Новая эра в хореографии и проблемы развития искусства // Нове мистецтво, Харків. 1928. - №41. - С.9-10.
104. Новарис М. Очарование танцем // Новое время, [Петербург, 1893, 6 грудня]. С. 3-7.
105. Новерр Ж.Ж. Письма о танце. М.-Л., Academia, 1927. 156 с.
106. Н.С. // Новое время, [Петербург, 1893, 6 грудня]. с.7.
107. Пантюхова Л. Ленинградское государственное училище. Л.-М.: Искусство, 1954. 237 с.
108. Пастернакова М. Українська жінка в хореографії. - В., 1964. 365 с.
109. Пастух В.В. Сценічна хореографічна культура Східної Галичини 20-30-х років ХХ століття. Дис.канд.мист-ва, К., КНУКім, 1999. 173 с.
110. Пасютинская В. Волшебный мир танца. М.: Просвещение, 1985. 223 с.
111. Пасютинская В. Жанровое многообразие украинского советского балета (1917-1975). - М., Искусство, 1977. 366 с.
112. Первый спектакль для народа в Мариинском театре «Руслан и Людмила».-Известия. 1918. - №2. - 1 апреля. - С.34.
113. Петров Н. П. Опыты методики обучения танцам в учебных заведениях.- М., 1903. 54 с.
114. Петровский Л. Правила для благородних общественных танцев, изданные учителем танцования при Слободской украинской гимназии. Харьков. Университетская тип., 1825. 23 с.
115. Пилипчук Р.Я. Спогади про Миколу Садовського: збірник.- К.: Мистецтво, 1961.- 181 с.
116. Плещеєв А. О балете // Время. 1917. - №944. - 19 мая. С.19.
117. Погребенник Р. Корифей українського танцю: (Спроба осмислення мистецтва В.Авраменка у науковій літературі) // Нар. творчість та етнографія. 1997.- №2/3.- С.80-84.
118. Пуйова В. Еволюція засобів художньої виразності в українській народно-сценічній культурі // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: Наукові записки. :Рівненського Держ. Ін-т культури.: Рівне, 1998. Вип. 3. С. 354361.
119. Приснюк А. Народне хореографічне мистецтво України. - К.: Знання, 1963. 102 с.
120. Проблемы наследия в хореографическом искусстве. - Сб. ст.- М.: ГИТИС, 1992. - 167с.
121. Пролетарская правда, - К. - 12 октября 1927. С.3.
122. Путешествие в Малороссию, изданное князем П.Шаликовым. М.: б/в, 1803. 119 с.
123. Ритм и культура танца. Л., 1926. 288 с.
124. Романтик. Русский Романтический театр. Театр (Берлин). 1922. - №15. С.3-6.
125. Рукопис Н. К. Садовського Характеристики та режисерські указівки до опери Наталка Полтавка” /1912 р./ Фонди ГМТМК УРСР, инв. №10706/28429.
126. Русова С. Мої спогади. Львів, 1937. 385 с.
127. Русский театр за границей // Театр (Берлин). 1922. - №14. - С.13.
128. Саксаганский П.К. Из прошлого украинского театра. М.-Л.: Искусство, 1938. - 211 с.
129. Секрет танца. - Спб.: Диамант, Золотой век, 1997. 478 с.
130. Словарь античности. Пер. с нем. М.: Прогресс, 1989. 704 с.
131. Слонимский Ю. Драматургия балетного театра.- М.: Искусство, 1977. 343 с.
132. Слонимский Ю. Мастера балета ХІХ века. - М., 1937. - 288с.
133. Слонимский Ю. П. И. Чайковский и балетный театр его времени.- М., Искусство, 1956. 335 с.
134. Слонимский Ю. Советский балет. Материалы к истории советского балетного театра.- М. Л.: Ис-во, 1950. 368 с.
135. Слонимский Ю. Чудесное было рядо