СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИХ ІНСТИТУТІВ КАНАДИ в XVII – 60-х роках ХІХ ст.

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………..……… 3
РОЗДІЛ 1
Стан розробки проблеми та характеристика джерел ….………………...
12
РОЗДІЛ 2
Становлення і розвиток державно-правових інститутів Канади на етапі французького колоніального панування (XVII ст. – 1760 р.) ..…………

35
2.1. Становлення системи колоніального управління Канади в період монополії французьких торговельних компаній (XVII ст. – 1663 р.) ...
35
2.2. Розвиток державно-правових інститутів Канади в період королівського управління (1663-1760 рр.) ……………………………….
54
РОЗДІЛ 3
Характеристика державно-правових інститутів Канади на етапі англійського колоніального режиму (1760-1864 рр.) ……………………

75
3.1. Утвердження англійського колоніального режиму в Канаді, його вплив на розвиток державно-правових інститутів в останній чверті XVIII ст. ……………………….……………………………………………

75
3.2. Державно-правовий розвиток Канади у першій половині ХІХ ст. ... 94
3.3. Партійна боротьба в Канаді в 50-х – середині 60-х років ХІХ ст. та її вплив на державно-правові інститути провінції…………………….
123
РОЗДІЛ 4
Утворення канадської конфедерації і прийняття Акта про Британську Північну Америку 1867 р. ……………………………………………..…..

133
4.1. Утворення канадської конфедерації (1864-1867 рр.) ………………. 133
4.2. Державно-правові інститути Канади за Актом про Британську Північну Америку 1867 р. ……………………………..…………………..
153
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………. 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………… 175

ВСТУП
Актуальність дослідження. Головними напрямами розвитку України в ХХІ сторіччі є подальша демократизація її політичної системи та входження нашої держави у світову спільноту. Ці процеси складні і тривалі. Їхня динаміка багато в чому залежить від глибоких знань, тих змін, що відбулися за незначний історичний період у світовому політичному устрої, у свідомості людей, у міжнародних правових відносинах. Відтак велике значення має вивчення в історичній площині інтеграційних процесів, що відбувалися в світі, державно-правового досвіду різних країн, можливості співробітництва з ними відповідно до нових реалій.
У сфері налагодження стійких міжнародних зв’язків особливий інтерес викликає Канада, яка є відносно молодою країною із значним потенціалом для ефективного співробітництва. Ця північноамериканська країна відома в Україні з ХІХ ст. Перші сліди індивідуального поселення українців у Канаді сягають 1810-х років. Однак перші українські емігранти до Канади, які зваблювали українських селян переселятися туди, прибули на канадські терени лише в 1891 р. /1/ ). Тому, порівнюючи Україну і Канаду, головно звертають увагу на подібність історичної долі обох країн, довготривалий етнічний та культурний зв’язок між ними. Спільними для обох країн є і проблеми збереження природного і культурного спадку, наявність у них великого етнічного і релігійного розмаїття. Цікавим для України є канадський досвід у набутті міжнародного авторитету, а саме: у миротворчій галузі, у підтримці діяльності різних міжнародних організацій, у вирішенні гуманітарних питань і сучасних глобальних проблем. Канада одна з перших країн визнала Україну як незалежну державу і встановила з нею дипломатичні відносини. Організація ефективного економічного, культурного і наукового співробітництва між Україною та Канадою залежить також від державно-правових знань і взаєморозуміння.
Для українських правників назріла нагальна потреба у науковому висвітленні ключових питань канадського державотворення, що дасть змогу уникнути помилок у розв’язанні власних національних, релігійних, політичних та правових проблем. Особливого значення набуває необхідність дослідження історії становлення і розвитку державно-правових інститутів Канади в XVII – 60-х роках ХІХ ст. Саме з тих часів бере свій початок національний, релігійний, політичний і правовий дуалізм цієї країни, без аналізу джерел якого неможливо глибоко осмислити сучасні державно-правові канадські проблеми. Серед них назвемо, зокрема, проблеми становлення канадської державності, боротьбу з пережитками колоніального минулого, протидію економічній залежності від США, загрозу сепаратизму і розколу країни, чимраз зростаючі соціальні диспропорції в суспільстві, проблеми правового становища корінного населення тощо.
Генезис усіх цих проблем сягає колоніального минулого. Незважаючи на те, що у 1982 р. Канада вперше набула повного суверенітету і незалежності в конституційній галузі від Великобританії, однак вона і сьогодні відчуває суттєвий політичний та економічний вплив колишньої метрополії. Хоча тема квебекського сепаратизму з’явилася на порядку денному лише в 60-х роках ХХ ст., антагонізм між англо- і франкоканадцями існує щонайменше з 1763 р., коли французька Канада перейшла під юрисдикцію Англії. Саме в колоніальний період закладалися основи канадської самобутності, яка поєднала в собі не лише державно-правовий досвід Франції, Великобританії і США, а була доповнена внутрішнім досвідом самої Канади. Вивчення та узагальнення особливостей становлення і розвитку державно-правових інститутів Канади дасть можливість вітчизняній історико-правовій науці збагатити та уточнити окремі фрагменти канадського державотворення, а також зробити висновки, які матимуть практичне і прогностичне значення для українських правників.
Відсутність в історико-правовій науці спеціальних розробок, присвячених цій проблемі, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри історії та теорії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка в контексті наукової теми “Актуальні проблеми історії держави і права України та зарубіжних країн” (тема № 62, затверджена наказом ректора ЛНУ імені Івана Франка за № Н-164 від 28.03.2000 р.).
Об’єктом дослідження є державно-правові інституції Канади та їх законодавче оформлення в XVII – 60-х роках ХІХ ст.
Предметом дослідження є закономірності становлення та розвитку державно-правових інститутів Канади в XVII – 60-х роках ХІХ ст.
Хронологічно рамки дослідження обмежені XVII – 60-ми роками ХІХ ст. Вибір цих меж визначається тим, що саме в XVII ст. виникли перші постійні поселення європейців на території сучасної Канади, була встановлена стійка система колоніального управління. Обмеження роботи шістдесятими роками ХІХ ст. пояснюється прагненням автора зберегти історизм дослідження. Саме тоді був прийнятий Акт про Британську Північну Америку 1867 р., який юридично закріпив об’єднання північноамериканських провінцій Великобританії у складі єдиної канадської держави.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є з’ясування загального й особливого в становленні і розвитку державно-правових інститутів Канади на етапах французького та англійського колоніального панування і їхньої значимості для подальшого канадського державотворення.
Для реалізації поставленої мети, не претендуючи на вичерпне і беззаперечне висвітлення всіх аспектів проблеми, автор зробив спробу вирішити такі конкретні задачі:
• встановити головні етапи та періоди розвитку і становлення державно-правових інститутів залежно від особливостей державно-правового розвитку Канади та визначити і науково обґрунтувати їхні хронологічні межі;
• виявити головні закономірності та специфіку становлення і розвитку колоніального управління Канади у періоди монополії французьких торговельних компаній (XVII ст. – 1663 р.) та королівського управління (1663 – 1760);
• показати процес утвердження англійського колоніального режиму в Канаді та його вплив на функціонування державно-правових інститутів в останній чверті XVIII ст.;
• розкрити загальне й особливе в розвитку державно-правових інститутів Канади в першій половині ХІХ ст.;
• охарактеризувати партійну боротьбу в Канаді в 50-х – середині 60-х років ХІХ ст. та її вплив на державно-правові інститути провінції;
• простежити процес утворення канадської конфедерації в 1864-1867 роках;
• проаналізувати положення Акта про Британську Північну Америку 1867 р., що стосуються державно-правових інститутів Канади, і розкрити їхнє значення для подальшого канадського державотворення.
Методологічною основою дослідження є головні положення і висновки гносеології державно-правових явищ, історичні та сучасні загальнотеоретичні уявлення про державу і право. У роботі використані принципи єдності логічного та історичного, дослідження явищ у конкретних історичних умовах, переходу від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного із застосуванням методів загальнонаукових (діалектичного, системно-структурного, функціонального) і спеціально-юридичних (історико-правового, порівняльно-правового, логіко-правового, хронологічного та методу тлумачення права).
На підставі хронологічного методу виділено три етапи розвитку державно-правових інститутів Канади в досліджуваний період і розмежовано час французького колоніального панування на два періоди. Системно-структурний підхід дав можливість розкрити структуру конкретних державно-правових інститутів Канади, відобразити організаційні засади їхнього функціонування та взаємозв’язок між ними. За допомогою історико-правового методу показано еволюцію цих інститутів на різних етапах державно-правового розвитку цієї країни. Порівняльно-правовий метод використано не лише для порівняння державно-правових інститутів Канади з відповідними інститутами французької й англійської метрополій, а й для виявлення суто канадського досвіду в державотворчій практиці Канади. Методом тлумачення норм проаналізована нормативна база дисертаційної роботи. Переважно ці та інші методи наукового дослідження застосовувались в їхньому взаємозв’язку.
Теоретичною основою дослідження є положення, які містяться у працях вітчизняних та зарубіжних представників суспільних наук – правників, істориків, політологів, соціологів. Фундаментальними є праці В.Ш. Агамогланова, Дж. Бамстеда, Л. Бержерона, М.Я. Берзіної, М. Бішопа, М. Брюне, Р. Ван Луна, М. Віттінгтона, В. Генена, В.Б. Євтуха, Н.А. Єрофєєва, В.М. Калашникова, В.А. Качанова, Н.Ю. Козлової, В.А. Коленеко, С.А. Корфа, Л.В. Кошелева, Ч. Лукаса, В. Макнатта, К.Б. Марисюка, Е. Макінніса, А.А. Мелкумова, А.Г. Мілейковського, С.Б. Райерсона, Д. Смайлі, О.С. Сороко-Цюпи, Т.Н. Тімашової, В.О. Тішкова, П. Уайта, У.З. Фостера, Х.Харріса, М.М. Ябрової та ін.
Джерельною базою дисертації є передусім законодавчі та інші нормативні акти французьких й англійських властей, більшість з яких не публікувалися українською мовою. Серед них особливе місце посідають Акт про створення Компанії 100 пайовиків 1627 р., Королівська хартія про заснування Компанії Гудзонової затоки 1670 р., Паризький мирний договір 1763 р., Прокламація 1763 р., Квебекський акт 1774 р., Конституційний акт 1791 р., Акт про союз 1840 р., Закон про дію колоніальних законів 1865 р., Акт про Британську Північну Америку 1867 р. Широко використовуються збірники документів з конституційної історії Канади, опубліковані під редакцією А. Шота, А. Доуті і Н. Сторі (Documents Relating to the Constitutional History of Canada. 1759-1828), а також К. Ніша і П. Уайта (Canadian Historical Documents Series).
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній юридичній науці зроблено спробу цілісно і комплексно дослідити процеси становлення та розвитку державно-правових інститутів Канади в XVII – 60-х роках ХІХ ст.
У дисертації висвітлено історію державно-правового розвитку Канади в період колоніального панування Франції та Англії і його вплив на подальший державно-правовий розвиток цієї країни. У процесі дослідження виявлені, опрацьовані і введені в історико-правовий обіг мемуари Ісаака Раззілі про французьку колоніальну експансію 1626 р. (Le mémoire d’Issaak Rasilli de l’expansion coloniale francaise 1626), які вважаються одним з найголовніших джерел з історії колоніальної політики періоду правління Людовика ХІІІ і згідно з якими була створена Компанія 100 пайовиків і Вест-Індійська компанія в 1664 р., а також Акт про дію колоніальних законів, прийнятий парламентом Великобританії у 1865 р., де не лише трактуються поняття “колонія”, “законодавча влада”, “колоніальна законодавча влада”, “представницький законодавчий орган”, “колоніальний закон”, “парламентський акт”, “губернатор”, “жалувана грамота”, а й встановлено порядок тлумачення законів у разі зіткнення імперського та колоніального законодавства.
Наукова новизна дисертації конкретизується у таких положеннях, які виносяться на захист:
1. Доведено, що Канада в процесі становлення і розвитку державно-правових інститутів у XVII – 60-х роках ХІХ ст. використала не лише досвід Франції, Англії і США, а й виробила свій власний, суто канадський досвід. Він виявився не в простому запозиченні державних механізмів і правових систем цих держав, а у їх видозміні і пристосуванні до канадських реалій.
2. Вперше у вітчизняній історико-правовій науці виділено три етапи становлення і розвитку державно-правових інститутів Канади: І етап (XVII ст. – 1760 р.) – період французького колоніального панування, який характеризується виникненням перших постійних поселень європейців у Північній Америці, формуванням соціальної структури тогочасного канадського суспільства і встановленням системи органів колоніального управління у Новій Франції. ІІ етап (1760-1864) – утвердження англійського колоніального режиму, під час якого були закладені основи релігійного, політичного і правового дуалізму сучасної Канади, що зумовило специфічність її державно-правових інститутів. ІІІ етап (1864-1867) – час, коли була утворена канадська конфедерація і прийнятий Акт про Британську Північну Америку 1867 р., що визначив подальший шлях еволюції нового державного утворення та його державно-правових інститутів.
3. Уперше розмежовано два періоди французького колоніального панування у Канаді залежно від особливостей соціально-економічного розвитку колонії і зміни форм та методів колоніального управління. Це період монополії французьких торговельних компаній (XVII ст. – 1663 р.) і період королівського управління (1663-1760), якими були зумовлені особливості у становленні державно-правових інститутів Канади на цьому етапі.
4. Обґрунтовано, що фундамент національного, релігійного і правового дуалізму сучасної Канади був закладений Квебекським актом 1774 р., який визнав чинними французьке цивільне право, сеньйоріальну систему землеволодіння та керівну роль католицької церкви у колонії.
5. Науково доведено, що встановлення в Канаді саме федеративної форми державного устрою, а відтак і системи державного апарату, було зумовлено головно соціальними, економічними, етнічними і політичними розбіжностями, які існували між провінціями Британської Північної Америки, а не політичною волею Великобританії як метрополії.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
- фактичний матеріал, поданий в роботі, може бути використаний під час проведення досліджень, спрямованих на вдосконалення державно-правових інститутів України та попередження національних і релігійних конфліктів;
- отримані висновки деякою мірою заповнять прогалини у вітчизняній історико-правовій літературі, присвяченій дослідженню державно-правового розвитку Канади, і стануть поштовхом для подальших канадознавчих розробок;
- матеріали дисертації можуть бути використані в навчальному процесі юридичних та інших гуманітарних навчальних закладів, зокрема в процесі викладання курсів “Історія держави і права зарубіжних країн”, “Історія політичних і правових вчень”, “Конституційне право зарубіжних країн” і “Порівняльне правознавство”;
- знання особливостей національного, релігійного і правового дуалізму Канади сприятимуть українським зовнішньополітичним відомствам й організаціям, які мають зв’язки з цією північноамериканською країною, точнішому прогнозуванню її внутрішнього розвитку і зовнішньої політики, зокрема щодо України.
Особистий внесок здобувача. У науковій статті “Утворення Канадської конфедерації” особистий внесок дисертанта полягає у висвітленні причин і процесу виникнення канадської конфедерації у 1864-1867 рр., обґрунтуванні цих положень з посиланнями на відповідні першоджерела, українську та іноземну літературу тощо.
Апробація результатів дослідження. Головні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка; висвітлювались у доповідях і повідомленнях здобувача на ІІІ, IV, V, VI, VII, VIII регіональних науково-практичних конференціях – “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002 рр. відповідно); на І регіональній науковій конференції аспірантів-правознавців – “Проблеми державотворення і законотворення в Україні” (м. Львів, 1998 р.); на регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів – “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 2001 р.); на IV міжвузівській науково-практичній конференції – “Актуальні проблеми державотворення в Україні” (м. Рівне, 2001 р.); на міжнародній науково-методичній конференції – “Римське право і сучасність” (м. Одеса, 2001 р.); на IV науковій конференції – “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 2002 р.).
Окремі положення дисертації апробовані в навчальному процесі Правничого коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка в межах курсу “Історія держави і права зарубіжних країн”.
Публікації. Результати дослідження викладені автором у дев’яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України, а також у чотирьох випусках матеріалів наукових конференцій.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (209 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 189 сторінок, у тому числі основний текст – 174 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації теоретично узагальнюються і по-новому вирішуються наукові проблеми щодо висвітлення загального й особливого в становленні і розвитку державно-правових інститутів Канади на етапах французького та англійського колоніального панування, а також їхньої значущості для подальшого канадського державотворення.
Комплексне дослідження становлення і розвитку державно-правових інститутів Канади в XVII – 60-х рр. ХІХ ст., аналіз поглядів учених, які працювали над цими проблемами, а також документів та нормативних актів, нові підходи до осмислення історії держави і права цієї північноамериканської країни дали підстави дійти таких висновків.
1. Доведено, що Канада в процесі становлення і розвитку державно-правових інститутів у XVII – 60-х роках ХІХ ст. використала не лише досвід Франції, Англії і США, а й виробила свій власний, суто канадський досвід. Він виявився не в простому запозиченні державних механізмів і правових систем, а у їх видозміні і пристосуванні до канадських реалій. Зокрема, досвід Канади охоплює чотири рівні досвіду – Франції, Великобританії, Сполучених Штатів і внутрішній, канадський. Саме цим зумовлений хронологічний поділ історії становлення та розвитку державно-правових інститутів Канади в XVII ст. – 60-х роках ХІХ ст. на етапи і періоди.
2. Вперше у вітчизняній історико-правовій науці виділено три етапи, на яких відбувалося становлення та розвиток державно-правових інститутів Канади: І етап (XVII ст. – 1760 р.) характеризується виникненням перших постійних поселень французів у Північній Америці, формуванням соціальної структури тогочасного канадського суспільства і встановленням системи органів колоніального управління у Новій Франції. На ІІ етапі (1760-1864) утверджений англійський колоніальний режим, під час якого були закладені основи національного, релігійного і правового дуалізму сучасної Канади. В результаті дії внутрішніх і зовнішніх чинників, які спонукали до об’єднання всіх північноамериканських провінцій Великобританії в єдиний союз, настає ІІІ етап (1864-1867) – час, коли була утворена канадська конфедерація і прийнятий Акт 1867 р., що став однією з частин писаної конституції цієї країни і визначив подальший шлях її розвитку.
4. Встановлено, що у період монополії французьких торговельних компаній (XVII ст. – 1663 р.) діяльність органів колоніальної адміністрації (губернатор, загальний клерк, синдики, міські старости) повністю залежала від волі засновників та учасників акціонерних утворень. Французька Корона лише у 1647 р. вперше безпосередньо втрутилася в організацію колоніального управління, а у 1657 р. створила там перший представницький орган – Раду (Council), склад якої постійно змінювався.
5. Доведено, що у період королівського управління (1663-1760) головними опорами французького панування у Канаді стали колоніальна адміністрація (генерал-губернатор, інтендант і Верховна Рада), церква, сеньйоріальний лад, який виступав однією з форм контролю уряду Франції над новими територіями і визначав соціально-правовий статус населення. Особливість державно-правового розвитку Нової Франції у зазначений період полягала в тому, що церква скеровувала діяльність більшості посадових осіб у потрібному для неї руслі, тоді як корінне населення колонії – індіанці – повністю усувалися від управління.
6. У результаті чотирьох воєн, які відбулися між Францією та Англією, Франція поступово втратила свої колоніальні володіння на території Північної Америки. Нова Франція de facto потрапила під англійську юрисдикцію ще в 1760 р., а de jure англійський колоніальний режим там був встановлений лише по спливу 18 місяців після підписання Паризького мирного договору 1763 р. Першим офіційним документом, що встановив новий жорсткий авторитарний режим, який спирався на союз англійської колоніальної адміністрації, привілейованої меншості населення англійського походження і старого панівного класу в особі феодальних сеньйорів і католицького духовенства, була Прокламація 1763 р. Її положення були спрямовані на швидке “заанглізування” франкомовного населення шляхом поширення на територію Квебека британської системи управління колоніями, дії англійських законів і судової системи. Заборонивши використання французької мови і обмеживши діяльність католицької церкви, Англія, однак, не змінила системи феодального землеволодіння і поклала охорону сеньйоріального устрою на колоніальну адміністрацію. Така система соціальної нерівноправності, національної дискримінації щодо франкомовного населення зумовила виникнення франкоканадського національного питання, яке стало складовою подальшого державно-правового розвитку Канади.
7. Обґрунтовано, що саме війна за незалежність у США (1775-1783) і буржуазна революція у Франції (1789-1794) змусили англійську метрополію переглянути свою колоніальну політику щодо Канади і прийняти Квебекський акт 1774 р. та Конституційний акт 1791 р. Перший документ визнав чинними французьке цивільне право, сеньйоріальну систему землеволодіння і керівну роль католицької церкви у колонії і тим самим заклав фундамент національного, релігійного і правового дуалізму сучасної Канади. Акт 1791 р., поділивши Квебек на дві провінції, поклав початок новій політичній одиниці – майбутній провінції Онтаріо. Він також забезпечив збереження державно-правових інституцій метрополії (призначуваний генерал губернатор і рада) і надав можливість створювати власні представницькі установи – двопалатні парламенти, які складалися з верхньої палати – Законодавчої ради (Council) і нижньої – виборної Асамблеї (House of Assembly). Управління колонією мав здійснювати “змішаний”, або “збалансований”, уряд, який поєднав монархічний (генерал-губернатор), аристократичний (Законодавча рада) і демократичний (Асамблея) елементи під час утвердження законодавчих актів.
8. Встановлено, що у перші десятиріччя ХІХ ст. законодавча, виконавча і судова влади перейшли до рук нечисленних груп, незалежних від громадського контролю. У Верхній Канаді така група дістала назву “Сімейний союз” (Family Compact), а у Нижній Канаді – “Кліка Шато” (Chateua Cligue). Події 1837-1838 рр. у Канадах спонукали урядові кола Великобританії відрядити туди спеціальну комісію на чолі з лордом Даремом, завдяки якому накреслилися нові тенденції в розвитку колоніальної політики метрополії. Результатом діяльності Дарема у Канаді стала “Доповідь про стан справ у Британській Північній Америці. 1839”, усі положення якої зводилися до трьох головних пропозицій: допустити відповідальний уряд; союз Верхньої і Нижньої Канади; поділ юрисдикції на місцеву (загальну) й імперську. Стосовно реалізації рекомендацій Дарема у 1840 р. був прийнятий Акт про союз 1840 р., який став першим законом метрополії, де можна простежити паростки парламентаризму, а у 1848 р. був сформований перший канадський уряд, відповідальний перед парламентом.
9. У 50-х – середині 60-х рр. ХІХ ст. державно-правовий розвиток Канади характеризувався загостренням партійної боротьби між різними політичними угрупованнями, зокрема “Rouge” у Східній Канаді, радикальними “Clear Grit” у Західній Канаді і ліберально-консервативною партією. Така розбіжність політичних дій привела до політичної кризи в канадському суспільстві. Законодавча робота була призупинена, спостерігався секційний застій, а стара політична система не могла забезпечити політичну стабільність. Відтак Канада звернулася до ідеї створення федерації північноамериканських провінцій Великобританії, яку почали інтенсивно пропагувати з 1858 р. Розвитку ідеї про об’єднання сприяв інтенсивний економічний і торговельний зріст Канади, а також прагнення територіального розширення на захід і заселення прерій. Набіги феніїв та експансіоністська політика США стали важливими зовнішніми чинниками утворення союзу колоній Британської Північної Америки.
10. Створення політичної коаліції Макдональда – Брауна – Картьє і скликання приморськими провінціями конференції в м. Шарлоттауні у 1864 р. стали першими сходинками на шляху утворення канадської конфедерації. Вибір форми майбутнього союзу, яка б найбільше сприяла розвитку Британської Північної Америки, ускладнювався наявністю релігійних, мовних, економічних та інших суперечностей, що існували між провінціями. Рішення “батьків конфедерації” утвердити парламентське управління під короною Великобританії стало фундаментальним принципом канадського плану об’єднання і було зафіксоване у “Сімдесяти двох резолюціях”, прийнятих на конференції у м. Квебеку. У грудні 1866 р. відбулася третя, остання, конфедераційна зустріч у м. Лондоні, на якій був схвалений остаточний варіант плану об’єднання. Факт створення канадської конфедерації юридично закріпив Акт про Британську Північну Америку 1867 р., прийнятий британським парламентом.
11. Отже, Акт про Британську Північну Америку 1867 р. акумулював досвід державотворення Великобританії і США. З неписаної британської конституції “батьки конфедерації” запозичили такі інститути як Таємна рада, палата громад, Корона, генерал-губернатор. З державно-правової практики Сполучених Штатів Канада перейняла принцип федералізму і назвала верхню палату федерального парламенту сенатом.
Відтак поряд з американським і великобританським досвідом, в Акті 1867 р. простежується і суто канадський досвід. Зокрема: 1) конституція Канади є актом парламенту Великобританії і на відміну від основного закону метрополії була писаним документом, який характеризувався надзвичайною формалізованістю; 2) федеральний парламент побудовано на зразок двопалатного парламенту унітарної держави, де сенатори призначалися довічно і їхня кількість для кожної провінції була різною; 3) федеральна система, встановлена Актом 1867 р., була з елементами надцентралізму і мала сприяти досягненню балансу інтересів двох національно-культурних груп. Те, що провінція Квебек здобула можливість мати власне цивільне право і ввійшла в новостворений домініон з Цивільним кодексом Нижньої Канади 1866 р., дає підставу стверджувати, що ця правова пам’ятка поєднала в собі характерні риси загального і континентального права, законодавчо втілила змішану правову систему і довела, що можливий не тільки теоретичний компроміс між різними системами, а й їхня взаємодія та взаємодоповнення на рівні правотворення та правозастосування.
12. Використання державно-правових традицій Канади у власній практиці є надзвичайно важливим для України. Особливої ваги набуває унікальний канадський досвід в уніфікації державних органів і правових систем, вирішенні національних і соціальних конфліктів, проблем двомовності, багатокультурності, врегулюванні міжетнічних відносин, вплив на цю країну процесів макрорегіоналізації і глобалізації – цей перелік не є вичерпним. Водночас Україна протидіятиме появі таких недоліків канадського державно-правового розвитку, як надцентралізоване управління, загроза сепаратизму і розколу країни, невідповідність фактичного стану державно-правового життя юридичному тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Тесля І., Юзик П. Українці в Канаді – їх розвиток і досягнення. – Мюнхен, 1968. – 78с.
2. Александров Ю. Парламент Канады: организация, структура // Советское государство и право. – 1976. – № 3. – С.106-109.
3. Данилов С.Ю. Двухпартийная система Канады: тенденции развития. – М.: Наука, 1982. – 269с.
4. Данилов С.Ю. К характеристике политико-государственного механизма Канады // США. Экономика, политика, идеология. – 1991. – № 7. – С.109-116.
5. Данилов С.Ю. Малые партии Канады: социальный облик и политические функции // США. Экономика, политика, идеология. – 1982. – № 7. – С.30-41.
6. Данилов С.Ю., Шило В.Е. Политико-государственный механизм современной Канады. – М.: Наука, 1991. – 133с.
7. Качанов В.А. Канада: актуальные проблемы. – М.: Знание, 1973. – 64с.
8. Качанов В.А. Федерализм в Канаде // Современный буржуазный федерализм. – М., 1978. – С.88-129.
9. Козлова Н.Ю. Партийная система Канады // Вестник Моск. ун-та. – Серия 12. Право. – 1976. – № 6. – С.75-81.
10. Козлова Н.Ю. Некоторые особенности формирования и развития института исполнительной власти (кабинета министров) в Канаде в 1867-1967 гг. // Историко-правовые исследования: проблемы и перспективы. – М., 1982. – С.81-88.
11. Кочегарова Н.И. Великобритания и новая канадская конституция // Великобритания, Франция, США в международных отношениях нового и новейшего времени. – М.: МГПИ им. В.И. Ленина, 1986. – С.84-105.
12. Лидин А. Государственный строй Канады. – М.: Гос. изд-во юрид. лит-ры, 1960. – 69с.
13. Шило В.Е. Конституционный кризис в Канаде // США. Экономика, политика, идеология. – 1981. – № 11. – С.40-48.
14. Австралия и Канада. – М.: Мысль, 1984. – 431с.
15. Баграмов Л., Попов В. Свободная торговля в Северной Америке и суверенитет Канады // Международная жизнь. – 1986. – № 2. – С.77-85.
16. Белов А.Л. Политическая география Канады: основные современные проблемы // Известия Всесоюзного географического общества, 1983. – Т.115. – Вып.4. – С.363-368.
17. Государство и экономика Канады. – М.: Наука, 1986. – 317с.
18. Евтух В.Б. Концепции этносоциального развития США и Канады: типология, традиции, эволюция. – Киев: Наукова думка, 1991. – 176с.
19. Канада на пороге 80-х годов. Экономика и политика. – М.: Наука, 1979. – 399с.
20. Канада: взгляд из России. – М.: Анкил, 2002. – 288с.
21. Коненко С. Між минулим і майбутнім. До 125-річчя канадскьої конфедерації // Політика і час. – 1982. – № 6.
22. Шило В.Е. Борьба за сохранение канадской конфедерации: поиски компромисса // США. Экономика, политика, идеология. – 1979. – № 5. – С.54-65.
23. Шляфер Л.Г. Канада: география, экономика, право. – М.: Московский изд. дом, 1999. – 202с.
24. Калашников В.М. Буржуазные фальсификации истории европейской колониальной экспансии в Северной Америке в XVI – XVII веках. Учебное пособие. – Днепропетровск: ДГУ, 1984. – 90с.
25. Бейклесс Д.Ж. Америка глазами первооткрывателей. – М., 1969. – 408с.
26. Магидович И.П. История открытия и исследования Северной Америки. – М., 1962. – 476с.
27. Рейналь Г. Философская и политическая история о завещаниях и коммерции европейцев в обеих Индиях: Т.1. – С-Пб., 1805-1811. – Т.6. – 568с.
28. Самойло А.С. Английские колонии в Северной Америке в XVII в. Начальный период истории США. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. – 324с.
29. Слезкин Л.Ю. Земля Святого Креста: открытие и завоевание Бразилии. – М., 1970. – 158с.
30. Слезкин Л.Ю. У истоков американской истории: Виргиния. Новый плимут, 1606-1642. – М.: Наука, 1978. – 335с.
31. Тарле Е.В. Очерки истории колониальной политики западноевропейских государств (конец XV – начало ХІХ в.). – М.-Л., 1965. – 426с.
32. Фостер У.З. Очерк политической истории Америки. – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1953. – С.16-24. – 920с.
33. Черкасов П.П. Судьба империи. Очерки колониальной экспансии Франции в XVI – ХХ вв. – М., 1983. – 184с.
34. Яброва М.М. Великие географические открытия и начало колониальных захватов. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 51с.
35. Аверкиева Ю.П. Индейцы Северной Америки. От родового общества к классовому. – М.: Наука, 1974. – 348с.
36. Североамериканские индейцы. – М., 1978. – 495с.
37. Морган Л.Г. Древнее Общество. – Л., 1935. – 350с.
38. Морган Л.Г. Лига ходеносауни или ирокезов. – М.: Наука, 1983. – 301с.
39. Файнберг Л.А. Общественный строй эскимосов и алеутов: от материнского рода к соседской общине. – М.: Наука, 1964. – 258с.
40. Файнберг Л.А. Охотники Американского Севера: индейцы и эскимосы. – М.: Наука, 1991. – 179с.
41. Райерсон С.Б. Основание Канады. Канада с древнейших времен до 1815 г. - М., 1963. – 350с.
42. Берзина М.Я. Формирование этнического состава населения Канады. - М., - 1971. – 194с.
43. Гуляев В.И. Доколумбовы плавания в Америку: мифы и реальность. – М.: Международные отношения, 1991. – 192с.
44. Коган М.А. Знал ли Колумб о плаваниях викингов в Новый свет? // ХХХ Герценовские чтения. Истор. Науки. Научные доклады. – Л.: Ленингр. гос. пед. ин-т, 1977. – С.89-93.
45. Bumsted J.M. The Peoples of Canada: A Pre-Confederation History. – Toronto, 1992. – 442s.
46. Moir J.S., Saunders R.E. Northern Destiny: A History of Canada. –Toronto: Dent, 1970. – 545s.
47. Коленеко В.А. Путешествия Жака Картье (из истории открытия Канады) // Американский ежегодник, 1982. – М.: Наука, 1982. – С.272-294.
48. Кошелев Л.В. Капитан Жак Картье // Вопросы истории. – 1969. – № 2. – С.214-216.
49. McInnis E. Canada: A Political and Social History. – Toronto-Montreal, 1969. – 761s.
50. Кошелев Л.В. Самуэль де Шамплейн // Новая и новейшая история. – 1979. – № 9. – С.212-215.
51. Bishop M. Champlain: The Life of Fortitude. – Toronto: McClelland&Stewart, 1963. – 348s.
52. Коленеко В.А. Канада в период французского колониального господства // Проблемы историографии Канады. – М.: Наука, 1981. – С.14-45.
53. Zoltvany Y.F. The French Tradition in America. – N-Y., 1969. – 233s.
54. Калашников В.М. Источники по новой истории США и Канады (XVII в. – 60-е гг. XVIII в.): Учебное пособие. – Днепропетровск, 1984. – 166c.
55. Кнехт Р.Дж. Ришелье / Пер. с англ. и вступ. ст. А. Егорова. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. – 384c.
56. Trudel M. Histoire de la Nouvelle-France. – Montreal, 1963. – 648s.
57. Harrise H. Notes pour servir a l’histoire, a la bibliographie et a la cartographie de la Nouvelle – France et des pays adjaciants. 1500-1700. – P., 1872. – 100s.
58. Калашников В.М. Еволюція інститутів держави і права у північноамериканських колоніях європейських країн (XVII – XVIII сторіччя). – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1999. – 264c.
59. Марисюк К.Б. Створення перших прообразів вищих державних представницьких органів на території нинішньої Канади // Вісник Львівського ун-ту. Серія юридична. – 2001. - № 36. – С.146-150.
60. Bergeron L. The History of Quebec: The Patriete’s Handbook. – Toronto: NC Press, 1975. – 260s.
61. Brown G.W. Building the Canadian Nation. – Toronto; Vancouver, 1952. – 579s.
62. Генен Е. Новая Франция. – М.: Тип. Поплавского, 1901. – 663c.
63. Lucas Ch. A Historical Geography of the British Dominions. Vol. V. Canada. Part I. The History from discoverities to 1763. – Oxford, 1923. – 125s.
64. Fregault G. Historie de la Nouvelle France. – Montreal, 1975. – Vol.9. – 328s.
65. Fregault G. La societe canadienne sous le regime francais. – Ottawa, 1954. – 134s.
66. Chapais T. Jean Talon, intendant de la Nouvelle France (1655-1672). – Quebec, 1904. – 135s.
67. Тишков В.А. Вопрос о характере и кризисе сеньориального строя // Проблемы историографии Канады. – М.: Наука, 1981. – С.56-66.
68. Комиссаров Б.Н., Петрова А.А. Проблемы истории колониальной Америки. Курс лекций / ЛГУ. – Л.: ЛГУ, 1991. – 95c.
69. Калашников В.М. Антиколониальная борьба индейцев Северной Америки в XVII-XVIII веках. – Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1991. – 176c.
70. Архенгольц И.В. История семилетней войны / Пер. с нем. – М.: ООО “Издательство АСТ”, 2001. – 560c.
71. Dorn W.L. Compaction for Empire. 1740-1763. – N-Y., 1940. – 256s.
72. Ерофеев Н.А. Империя создавалась так… Английский колониализм в XVIII веке. – М.: Наука, 1964. – 175c.
73. Зубков А.Ю. Англо-французское соперничество в Северной Америке в 1754-1756 гг. // Вопросы истории. – 1981. - № 7. – С.170-173.
74. Wrong G.M. The Conquest of New France. A Chronicle of the Colonial Wars. – New Hawen, 1921. – 121s.
75. Thwaites R.G. France in America. 1497-1763. – London, 1905. – 358s.
76. Беложко С.В. Англо-французское колониальное соперничество и семилетняя война в Северной Америке / Автореф… на соиск. канд. истор. наук. – Днепрпетровск, 1992. – 116c.
77. Агамогланов В.Ш. Обострение национального вопроса в условиях общего кризиса капитализма (на примере Канады) / Под ред. В.В. Вахрушева. – М., 1976. – 159c.
78. Сороко-Цюпа О.С. Из истории франко-канадского национального вопроса // Национальные проблемы Канады / Отв. ред. Ю.П. Аверкиева. – М., 1972. – С.85-90.
79. Тишков В.А. К истории возникновения франкоканадского национального вопроса // Вопросы истории. – 1974. – № 1. – С.76-79
80. Kruczkowski M. Zmierza dokad Quebec? – W.: KAW, 1979. – 116s.
81. Arnopoulos S.M. The English Fact in Quebec. – Kingston-Montreal: McGill-Queen’s Un-ty Press, 1984. –247s.
82. Brunet M. La Conquete anglaise et la decheance de la bourgeoisie canadienne, 1760-1793 // Amirique francaise XII, 2. – June. – 1955. – P.27-29.
83. Marcel R. Quebec in Question. – Toronto : James Lewis&Samuel, 1971. – 191s.
84. Smith G. Canada and the Canadian question. – Toronto : Un-ty of Toronto Press, 1971. – 158s.
85. Wade M. The French Canadians. 1760-1967. – Toronto, 1968. – 125s.
86. Евтух В.Б. Советская историография национальных отношений в Канаде // Изучение национальных отношений в зарубежных странах. – М.: Наука, 1985. – С.178-195.
87. Евтух В.Б. Современные буржуазные концепции этносоциального развития США и Канады (критический анализ). – К., 1988. – 177c.
88. Аптекер Г. История американского народа. В 12 томах. Том.2: Американская революция. 1763-1783. – М.: Изд. Иностр. лит., 1962. – 382c.
89. Богина Ш.А., Козлов В.И., Нитобург Э.Л., Фурсова Л.Н. Национальные процессы и национальные отношения в странах Западной Европы и Северной Америки // Советская этнография. – 1975. – № 5. – С.3-16.
90. Ерофеев Н.А. Английский колониализм в середине ХІХ века. Очерки. – М.: Наука, 1977. – 256c.
91. Тишков В.А. Американская революция XVIII в. и колониальная политика Великобритании в Канаде // Американский ежегодник. 1975. – М.: Наука, 1975. – С.25-32.
92. Burt A.L. Grey Carleton. Lord Dorchester, 1724-1808 // Canadian Historical Association Booklet, 1955. – 135s.
93. Upton L.F.S. The United Empire Loyalists: Men and Myths. – Toronto: Cop. Clark, 1967. – 82s.
94. Bumsted J.M. French Canada and the Early Decades of British Rule // Canadian Historical Booklet, 1963. – 138s.
95. Тишков В.А. Освободительное движение в колониальной Канаде. – М.: Наука, 1978. – 384c.
96. Quellet F. Lower Canada. 1791-1840: Social Change and Nationalism. – Toronto: McClelland and Stewart, 1980. – 427s.
97. Clark S.D. Moverments of Political Protest in Canada. 1640-1840. – Toronto, 1959. – 310s.
98. Ryerson S.B. The Uniquel Union Confederation and the Roots of Conflict in the Canadas. 1815-1873. – N.Y., 1968. – 477s.
99. Canada / Ed. by George Brown. – London, 1950. – 124s.
100. New C. Lord Durham’s missions to Canada. – Toronto, 1963. – 173c.
101. Тишков В.А. Отчет лорда Дарэма "О состоянии дел в Британской Северной Америке. 1839" как исторический источник / Вопросы новой и новейшей истории. Уч. зап. МГПИ им. В.И.Ленина. – М., 1967. - № 284. – С.293-294.
102. McNaught K. The Penguin History of Canada. – London: Penguin Books, 1988. – 434s.
103. Careless J.S.M. Brown of the Globe. – Toronto, 1959. – Vol 1. – 354s.
104. Careless J.S.M. Brown of the Globe. – Toronto, 1959. – Vol.2. – 399s.
105. Creighton D. The 1860s // The Canadians. 1867-1967 / Ed. by J.S.M. Careless; R.C. Brown. – Toronto, 1967. – С.3-36
106. Creighton D.G. John A. Macdonald. 2 vols. Vol 1: The Young Political. – Toronto, 1966. – 524s.
107. Creighton D.G. John A. Macdonald. 2 vols. Vol 2: The Old Chieftain. – Toronto, 1966. – 630s.
108. Pope J. Coreespodence of Sir John A. Macdonald. – Toronto, 1921. – 300s.
109. Rod P. The Political Wisdom of Sir John A. Macdonald. – CJPS, 1984. – 378s.
110. Skelton O.D. The Life and Times of Allexander Tilloch Galt. – Toronto: McClelland&Stewart, 1966. – 300s.
111. Young B. George-Etienne Cartier: Montreal Bourgeois. – Kingston-Montreal, 1981. – 181s.
112. Марисюк К.Б. Зародження канадського парлдаментаризму і створення єдиного парламенту Канади (1840-1876 р.) // Право України. – 1999. – № 3. – С.96-98.
113. Козлова Н.Ю. Из истории канадского конституционализма: федерализм и провинция Квебек // Политико-правовые идеи и институты в их историческом развитии. – М., 1980. – С.145-150.
114. Райерсон С.Б. Неравный союз. История Канады. 1815-1873. – М., 1970. – 398c.
115. Van Loon R.J., Whittington M.S. The Canadian Political System. – Toronto, 1987. – 879s.
116. Ажаева В.С. Эволюция партийно-политической системы Канады в 90-х гг. // Канада: взгляд из России. – М.: Анкил, 2002. – С.67-81.
117. Барановский К.Ю. Квебек в канадской федерации: политические аспекты // Канада: взгляд из России. – М.: Анкил, 2002. – С.122-145.
118. Мелкумов А.А. Канадский федерализм: теория иипрактика. – М.: “Экономика”, 1998. – 222с.
119. Тимашова Т.Н. Канадская модель федерализма. – М.: Изд-во «Анкил», 2002. – 128с.
120. Шило В.Е. Канадский федерализм и международные отношения. – М.: Наука, 1985. – 193с.
121. Шило В.Е. Практика канадского федерализма: достижения и противоречия // Канада: взгляд из России. – М.: Анкил, 2002. – С.82-106.
122. Конституции зарубежных государств. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 432с.
123. Милейковский А.Г. Канада и англо-американские противоречия. – М.: Госполитиздат, 1958. – 504с.
124. Звавич И. Введение // Конституции буржуазных стран. – М.-Л. -, 1936. – Т.IV. Британская империя, доминионы, Индия, Филиппины. – 130-135.
125. Канада // Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник / Отв. ред. – д.ю.н., проф. А.Я. Сухарев. – М.: Изд-во НОРМА (Изд. Группа НОРМА-ИНФРА*М), 2000. – 303-310с.
126. Documents Relating to the Constitutional History of Canada. 1759-1828 / Ed. by A. Shortt, A.G. Doughty, N. Story. – V.1-3. – Ottawa, 1914-1935.
127. Canadian Historical Documents Series. – Vol.I. French Regime / Ed. by Cameron Nish. – Scarborough, 1965. – 280s.
128. Canadian Historical Documents Series. – Vol.II. Pre-Confederation / Ed. by P.B. Waite. – Scarborough, 1965. – 317s.
129. Акт о Британской Северной Америке 1867 // Конституции буржуазных стран. – М.-Л., 1936. – Т.IV. Британская империя, доминионы, Индия, Филиппины. – С.136-167.
130. Акт о Британской Северной Америке 1867 года // Конституции государств Американского континента / Под ред. Г.С. Гурвича. – М., 1959. – Т.ІІ. – С.13-50.
131. Конституционный акт 1867 г. // Конституции зарубежных государств. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – С.342-398.
132. Конституционный акт 1867 г. // Шляфер Л.Г. Вказ. праця. – П.38-94.
133. Constitutional Act, 1867 // Van Loon R.J., Whittington M.S. The Canadian Political System. – Toronto, 1987. – P.637-696.
134. Waite P. Life and Time of Confederation. 1864-1867. – Toronto: UTP, 1963. – 470s.
135. Colonies: Canada to 1867. – Toronto: McGraw-Hill Ryerson Limited, 1992. – 538s.
136. Acadia // The World Book Encyclopedia (International). – London – Chicago, 1992-1994. - Vol.1. – P.44.
137. New France // The World Book Encyclopedia (International). – London – Chicago, 1992-1994. – Vol.14. – P. 112.
138. Люблинская А.Д. Франция в начале XVII века (1610-1620). – Л., 1959. – 294c.
139. Кошелев Л.В., Тишков В.А. История Канады. – М.: Мысль, 1982. – 268c.
140. Мемуар Исаака Раззили о французской колониальной экспансии (1626) / Пер. и коммент. Н.В. Ревезниковой. – В кн.: Средние века. – М., 1961. – Вып. ХХ. – С.325-349.
141. Монтескье Ш. О Духе законов / Пер. с франц. Под ред. А.Г.Гронфельда, со вступ. Ст. М.М.Ковалевского. – С-Пб., 1900. – 706c.
142. Canadian Historical Documents Series. - Scarborough, 1965. – Vol. 1. French Regime.
143. The Growth of Montreal in the 18th Century // Bumsted J.M., ed. Canadian History before Confederation: Essays and Interpretations. – Toronto, 1979. – P.154-167.
144. Peck, Anne M. The Pageant of Canadian History. – New-York; Toronto: Lomgmeans, Greck and Co., 1943. – 368s.
145. Parkman F. France and England in North America. Part IV: The Old Regime in Canada – Toronto, 1898. – 634s.
146. Eccles W.J. The Role of the Church in New France // Eccles W.J. Essays on New France. – Toronto, 1987. – P. 26-37.
147. Crowley T. ‘Thunder Gusts’: Popular Disturbances in Early French Canada // Canadian Association Historical Papers. – 1979. – P. 11-31.
148. Eccles W.J. The Social, Economic, and Political Significance of the Military Establishment in New France // Eccles W.J. Essays on New France. – Toronto, 1987. – P. 111-114.
149. Блок М. Характерные черты французской аграрной истории. – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1957. – 315с.
150. Report of Lieut.-Gov. Milnes, to the Duke of Portland. Nov.1, 1800 // Canadian Archives. – Series 8.- Vol. 85. – P. 228.
151. Falardeau J.Ch. Paroisses de France et de Nouvelle-France au XVIIe siecle // Cahiers de L’Ecole des Sciences Sociales, Politiques et Economiques de Laval. – 1943. – Vol. II. – No.7. – P.9-24.
152. Altman M. Seigniorial Tenure in New France, 1688-1739: An Assay on Income Distribution and Retarded Economic Development // Histirical Reflections. – 1983. – N 10. – P.334-375.
153. Ryerson S.B. French Canada. – New York, 1944. – 158s.
154. Charter Charles II incorporation the Hudson’s Bay Company // Canadian Historical Series. – Vol.2. Pre-Confederation / Ed. by P.B. Waite. – P.133-134.
155. The Treaty of Utrecht, 1713 // Canadian Historical Series. – Vol.2. Pre-Confederation / Ed. by P.B. Waite. – P.9.
156. Sloane W.M. The French War and the Revolution. – Boston, 1972. – 124s.
157. Кошелев Л.В. Трагедия жителей Акадии // Вопросы истории. – 1971. – № 9. – С.212-215.
158. General Murray’s Report on Quebec, 1762 // Canadian Historical Series. – Vol.2. Pre-Confederation / Ed. by P.B. Waite. – P.3-4, 47.
159. The Treaty of Paris, 1763 // Canadian Historical Series. – Vol.2. Pre-Confederation / Ed. by P.B. Waite. – P.3-4, 48-49.
160. The Quebec Act, 1774 // Canadian Historical Series. – Vol.2. Pre-Confederation / Ed. by P.B. Waite. – P.54-55.
161. Beck J.M. The Government of Nova Scotia. – Toronto, 1957. – 237s.
162. MacNutt W.S. The Atlantic Provinces. The Emergence of Colonial Society 1712-1857. – Toronto, 1965. – 289s.
163. Campbell D. History of the Prince Edward Island. – Charlottetown, 1875. – 202s.
164. MacKinnon F. The Government of Prince Edward Island. – Toronto, 1951. – 235s.
165. Соединенные Штаты Америки. – Изд.2 / Под ред. П.И. Лебедева-Полянского, Ф.Н. Петрова, Ф.А. Ротистейка, О.Ю. Шмидта. – М.: ОГИЗ, 1946. – 574c.
166. Хрипунов И.А. Квебек и канадо-американские отношения // США: экономика, политика, идеология. – 1975. – № 8. – С.23-24.
167. Instructions to Haldimand to lay out lands for the Loyalists, 1783 // Canadian Historical Series. – Vol.2. Pre-Confederation / Ed. by P.B. Waite. – P.58-59.
168. Haldimands’s Grant of Land to the Six Nation, 1784 / Там само. – Р.59-60.
169. Petition of Colonel John Butter and Others for Land Grants in English Tenure, 1785 // Canadian Historical Series. – Vol.2. Pre-Confederation / Ed. by P.B. Waite. – P.60-61.
170. MacNutt W.S. New Brunswick, A History: 1784-1867. – Toronto, 1963. – 245s.
171. Wright E.C. The Loyalists of New Brunswick. – Frederiction, 1955. – 238s.
172. Тишков В.А. Проблема заселения и развития капиталистических отношений в Канаде в период английского колониального господства // Американский ежегодник. – 1973. – М.: Наука, 1973. – 123-155c.
173. Scott F. Canada et Canada Francais // Espret. – August-September, 1952.
174. Martin R.M. History. Statistics and Geography of Upper and Lower Canada. – London, 1838. – P.IV. – 390s.
175. Durham J.J.L. The Report of the earl of Durham. – London, 1902.– 302s.
176. Berton P. The Invasion of Canada, 18212-1813. – Mankham, 1988. – 499s.
177. Brode P. Sir John Beverly Robinson: Bone and Sinew of the Compact. – Toronto, 1984. – 92s.
178. Тишков В.А. Политические взгляды и деятельность Уильяма Лайона Макензи (к истории освободительной борьбы в Канаде) // Из истории международных отношений и освободительных движений ХІХ-ХХ веков. Уч. зап. МГПИ им. В.И. Ленина, т.343. – М., 1970. – С.302-343.
179. Clark S.D. Movements of Political Protest in Canada. 1640-1840. – Toronto, 1959. – 310s.
180. Качур В.О. Причини, хід та значення національно-визвольної революції 1837-1838 рр. у Канаді // Вісник Львівського ун-ту. – Серія юридична. – 2000. – Вип.35. – С.117-120.
181. Корфъ С.А. Государственный строй Канады. – М., 1911. – 111c.
182. Корфъ С.А. Автономные колонии Великобритании. – С-Пб., 1914. – 454c.
183. Ерофеев Н.А. Народная эмиграция и классовая борьба в Англии в 1825-1850 гг. – М.: Изд-во Акад. Наук СССР, 1962. – 536c.
184. Union Act, 1840 // Canadian Historical Series. – Vol.2. Pre-Confederation / Ed. by P.B. Waite. – P.113-114.
185. Houston Wm. Documents Illusrative of the Canadian Constitution. – Toronto, 1891. – 198s.
186. Statutes, Treaties and Documents of the Canadian Constitution. 1713-1929 / Ed. by W.P.M. Keenedy. – Toronto, 1930. – 689s.
187. Russell’s Criticism of Responsible Government, 1839 // Canadian Historical Series. – Vol.2. Pre-Confederation / Ed. by P.B. Waite. – P.116.
188. Russell’s Dispatch on the Tenure of Executive Cuoncillors, 1839 // Canadian Historical Series. – Vol.2. Pre-Confederation / Ed. by P.B. Waite. – Р.117.
189. Lord Elgin’s Political Programme, 1847// Canadian Historical Series. – Vol.2. Pre-Confederation / Ed. by P.B. Waite. – P.163-164.
190. История ХІХ века / Под ред. проф. Лависса и Рамбо. – Т.6. – 664c.
191. Гуцуляк М. Українець – співтворець кордонів Канади й Аляски (історико-географічний нарис). – Ванкувер-Торонто, 1967. – Т24. – 132c.
192. Toronto Globe. – November, 16. – 1859.
193. Storey C.P. Fenianism and the Rise of national Feeling in Canada at the Time of Confederation // Canadian Historical Review. – Vol.12. – September. – 1931. – 325s.
194. Smiley D.V. The Canadian Political Nationality. – Toronto, 1983. – 345s.
195. Stevenson G. Unfulfilled Union. - Toronto, 1985. – 168s.
196. Lecock B. Responsible Government in the British Colonial System // The American Political Science Review. – May (№ 3). – 1907.
197. 72 Rezolution // Documents of the Confederation of British North America // Ed. by G.P.Browne. – Toronto, 1969. – P.154.
198. Quinn H. The Union Nationale. – Toronto, 1963. – 125s.
199. Callahan J.M. American Foreign Policy in Canadian Relations. – New York, 1937. – 335s.
200. Shippee L.B. Canadian-American relations 1849-1874. – New Haven, 1939. – 158s.
201. Alstyne R.W. Preface to Canada’s History // “Сurrent History”. – November. – 1952. – Р.281-286.
202. Александренко Г.В. Буржуазный федерализм (Критический анализ буружазных федераций и буржуазных теорий федерализма). – Киев: Изд-во АН УССР, 1962. – 355с.
203. An Act to remove Doubts as to the Validity of Colonial Laws, 29th June 1865 // English Constitutional Documents Since 1832. – N-Y., 1936. – P.716-718.
204. Sabourin L. Canadian Federalism and International Organization: A Focus on Quebec. A Dissertation. – Columbia University, 1971. – 435s.
205. Качур В. До питання про рецепцію римського права в Канаді // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. Випуск 13. – Одеса: Юридична література, 2002. – С.17-21
206. Качур В. Законодавча історія та загальна характеристика цивільного кодексу Квебека 1991 р. // Вісник Львівського ун-ту. – Серія міжнародні відносини. – 2000. – Вип.2. – С.391-394.
207. Качур В. Цивільний кодекс Нижньої Канади 1866 р.: прийняття, джерела, структура та оцінка // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. Ред. В.Л.Регульський. – Львів: ЛІВС при НАВС України. – 2001. – Вип.1. – С.38-41.
208. Bonenfant J.C. The French Canadians and the British of Confederation // Canadian Historical Booklet. – N 21. – Ottawa, 1966. – 145s.
209. Кулышев Ю.А. Канада. – М.: Мысль, 1989. – 131c.